Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 88 статей
Запропонувати свій переклад для «видеть»
Шукати «видеть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ви́деть –
1) ба́чити, вбача́ти, (зап.) ви́діти, зрі́ти; (усматривать, замечать) добача́ти. [На свої́ (на вла́сні) о́чі ба́чив = собственными глазами видел. I в ві́чі не ба́чив = и в глаза не видел. Старі́ о́чі не так добача́ють, як ба́чили давно́ коли́сь].
• Ви́деть в ком, в чём что – вбача́ти в кому́, в чому́ що.
• Я ви́жу его насквозь – зна́ю його́ як облу́пленого.
• Ви́жу его как живого – як на о́чі його́ зогляда́ю.
• Плохо ви́деть – недобача́ти. [Стари́й став – недобача́ю].
• Не ви́деть чего (не хотеть видеть чего) – не ма́ти оче́й на що.
• Ви́деть для себя что-л. предосудительное в чем-л. – ма́ти собі́ за со́ром що. Ви́деть во сне, см. Сон и Сни́ться;
2) (сознавать внутренно) ба́чити, вбача́ти. [Скі́льки сяга́є його́ па́м’ять… усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.)].
• Ви́дишь ли, ви́дите ли – бач, ба́чте. [Такі́, ба́чте, лю́ди (Шевч.)].
• Ви́денный – ба́чений, ви́джений.
Виде́ние –
1) (способность видеть) виді́ння, зрі́ння, ба́чення;
2) (явление) ви́диво, при́вид, приви́ддя, приви́дження, виді́ння. [Со́нні при́види. Сни і приви́ддя нічні́ї]. См. При́зрак.
Замеча́ть, заме́тить –
1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбо́вувати, закарбува́ти що, кла́сти, покла́сти карб на чім, (сов.) закмі́тити, (отмечать) нотува́ти, заното́вувати, занотува́ти що, (помечать) значи́ти, позначи́ти що. [Неписьме́нні лю́ди закарбо́вують на па́лічці хре́щиками або карба́ми, скі́льки і чого́ кому́ про́дано (Єфр.). Позначи́в ди́ню, щоб хло́пці не зірва́ли. Закмі́ть у голові́ собі́. Як худо́жник – ноту́є й запи́сує він, ча́сто несвідо́мо, всі життьові́ з’я́вища «як матерія́л» (Єфр.)];
2) (примечать, подмечать) поміча́ти, помі́тити, при[за]міча́ти, при[за]мі́тити, прикміча́ти, прикмі́тити, кмітува́ти, кмі́тити (кмети́ти), покмі́тити, у(к)міча́ти, у(к)мі́тити, (наблюдать) (с)постерега́ти, (с)постерегти́, зауважа́ти, заува́жити, уважа́ти, ува́жити; (видеть) ба́чити, поба́чити, убача́ти, уба́чити, добача́ти, доба́чити, за(в)бача́ти, за(в)ба́чити, догля́нути, догле́дітися, (распознать) угада́ти. [Кра́дуть з-під но́са, а він не поміча́є (Звин.). Уже́ давно́ я мо́вчки поміча́ю: захма́рює нудьга́ твоє́ чоло́ (Грінч.). Як се він не примі́тив тако́ї га́рної ді́вчини? (Коцюб.). Лю́ди укміча́ли, що пога́не ді́ється в їх у ха́ті (Н.-Лев.). Я й не вкмі́тив, як він увійшо́в (Сл. Гр.). Постерега́в він, що в йо́го в се́рці вору́шиться коха́ння (Коцюб.). І пішо́в собі́, на́че він не завва́жив і не чув сло́ва її́ блага́щого (М. Вовч.). До́вго сиді́ла у садку́, не вгада́ла, як і зіроньки́ похова́лись (Полтавщ.). Вбача́ю – марні́є та й марні́є Пара́ся моя́ (М. Вовч.). Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти (жандарі́), пусти́лися навздогі́н (Франко). Зо мно́ю зустрі́нуться, мов не добача́ють (Шевч.)].
• -тить за кем что – догля́нути що, підзори́ти, пристрі́тити кого́. [Чи мене́ коли́ хто підзори́в, що я чуже́ вкрав? (Бердянськ. п.)].
• Дать -тить кому – да́ти навзнаки́ кому́. [А як звістки́ ми бу́дем подава́ти, щоб ворога́м не да́ти навзнаки́? (Грінч.)].
• И не -ча́ет кто – і не в замі́тку кому́, невмі́тно, невкмі́ту кому́. [Сього́ невмі́тно мені́, щоб таке́ було́ в йо́го ра́ло (Сл. Гр.)].
• Сам того не -чая – не в замі́тку собі́. [Отак, не в замі́тку собі́, він дійшо́в до млина́ (Звин.)].
• И не -ча́ть, и не -тить как – і не зчува́тися, і не зчу́тися, як; і не зогле́[я́]дітися, як. А сама́ і не зчува́ється, як сльо́зи старе́ її́ обли́ччя рося́ть (М. Вовч.)];
3) (отмечать) зауважа́ти, заува́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, заприміча́ти, запримі́тити що. [Заува́жу, що в обо́х ци́клах ві́ршів нема́є нічогі́сінько автобіографі́чною (Крим.)].
• Следует -тить – тре́ба (или ва́рто) сказа́ти, заува́жити, зазначи́ти, запримі́тити;
4) (поставить на вид кому) зауважа́ти, заува́жити кому́. [Я йому́ заува́жив, що так роби́ти не годи́ться (Київ)].
• Заме́ченный – закарбо́ваний, позна́чений, помі́чений, покмі́чений, постере́жений, заува́жений и т. д. -ный в чём дурном – підзо́рений, (пров.) пристрі́чений.
• Он ни в чём дурном не -чен – за ним нічо́го нега́рного не помі́чено, нема́є; (пров.) він не пристрі́чений.
Каза́ть –
1) (что кому) явля́ти, яви́ти. [А всі ре́шта, кі́лька ти́сяч, но́са не явля́ють (Рудан.)].
• -за́ть весёлый вид – удава́ти весе́лого.
• И виду не -за́ть – і знаку́ не подава́ти.
• Не -за́ть глаз – оче́й не наверта́ти, оче́й не пока́зувати.
• -жет себя (барином) – удає́ з се́бе (па́на);
2) (давать видеть) пока́зувати, показа́ти що.
• -жи́ паспорт – покажи́ (пока́зуй) па́шпорт;
3) (являть) появля́ти;
4) (приказывать) каза́ти, сказа́ти. [Вам ка́зано: любі́ть браті́в (Олесь)].
• Ка́занный – я́влений; пока́заний; ка́заний.
Когда́ –
1) нрч. вопрос. – коли́?
• -да́ вы придёте? – коли́ ви при́йдете?
• -да́ же? – коли́-ж?
• Да и -да́ же работать? – та й коли́-ж (та й коли́ його́) працюва́ти?
• -да́ бы? – коли́-б?
2) нрч. врем. указат. и неопредел. – коли́.
• Вот -да́ – от (ось) коли́, аж от (ось) коли́. [Аж ось коли́ дові́дався, а то все не знав (Сл. Гр.)].
• -да́ есть, а -да́ и нет – коли́ є, а коли́ й нема́.
• -да́-то – коли́сь, коли́сь-то. [Було́ коли́сь – в Украї́ні реві́ли гарма́ти (Шевч.). Коли́сь-то було́, та тепе́р загуло́ (Приказка)].
• Бывший -да́-то – коли́шній.
• -да́-либо, -да́-нибудь – коли́, коли́сь, коли́-не́будь, бу́дь-коли́, (редко) либо́нь-коли́. [Зосмі́люсь вас спита́ти: ви ба́чили коли́ дочку́ Бапти́ста? (Куліш). Люби́, кого́ зна́єш, та не смі́йся надо мно́ю, як коли́ згада́єш (Шевч.)].
• Зайдите ко мне -да́-нибудь – зайді́ть до ме́не коли́(сь), коли́-не́будь.
• -да́-нибудь вы пожалеете об этом – коли́сь ви пожа́луєте за цим.
• Если вы -да́-либо осмелитесь это сделать – якщо (як) ви насмі́литесь коли́ зроби́ти це.
• Когда́ прислать вам эту книгу?
• -да́-нибудь; -да́-нибудь пришлёте – коли́ присла́ти вам цю кни́жку? – коли́-не́будь; коли́сь пришле́те.
• Более чем -да́-либо – більш ніж коли́ (бу́дь-коли́).
• -да́ бы то ни было, -да́ ни есть, -да́-угодно, -да́-попало – аби́-коли́ (бу́дь-коли́), хоч коли́, коли́ припаде́, коли́ тра́питься. [Такі́ розмо́ви одна́ково були́-б вели́ся не ті́льки тепе́р, але й бу́дь-коли́ (Крим.)]. Кое-когда́, см. отдельно;
3) нрч. относит., союз врем. – як, коли́, (редко) що, де. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Як поба́чив він ді́вчину, спини́всь (Крим.). При́йде час, коли́ з бі́лих діво́чих рук спаду́ть кайда́ни (Грінч.). Робо́чої доби́, що люде́й в селі́ ніко́го нема́є, – він сам собі́ хо́дить (М. Вовч.). Де Христо́с роди́вся, той день пра́зднуємо (Чуб. III)].
• -да́ – тогда – коли́ – тоді́, як – тоді́. [Коли́ хліб, тоді́ й ро́зум (Номис). Наш край коха́ли ми й тоді́, як ви ще ка́шку ї́ли (Самійл.)].
• -да́ – то – коли́ – то, як – то. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Н.-Лев.)].
• А -да, -да же – а коли́, коли́-ж.
• В ту минуту, -да́ я выходил – в ту хвили́ну (то́ї хвили́ни), як (коли́) я вихо́див.
• Настанет день, -да́ мы увидимся – наста́не день (дни́на), коли́ (що тоді́) ми поба́чимось.
• Вы должны слушаться, -да́ вам приказывают – ви пови́нні слу́хатися, коли́ вам нака́зують.
• -да́ вам угодно – коли́ вам охо́та.
• -да́ ни – хоч коли́, (реже) коли́ не.
• -да́ к вам ни зайдёшь, вас нет дома – хоч коли́ зайде́ш до вас (коли́ до вас не зайде́ш), вас нема́ вдо́ма (то все нема́є вас удо́ма).
• -да́ бы ни – хоч-би коли́, хоч коли́-б, коли́-б не.
• Примите его, -да́ бы он ни пришёл – при́ймі́ть його́, хоч-би коли́ (хоч коли́-б) він прийшо́в.
• -да́ бы – коли́-б.
• Не было такого случая, -да́ бы я не был рад видеть вас – не було́ тако́го ви́па́дку, щоб я не був ра́дий ба́чити вас;
4) союз условн. – коли́, як, якщо́, (ведь) що; см. Е́сли. [Чи-ж ва́рто було́ жалкува́ти за мину́лим, коли́ воно́ ви́явило себе́ банкру́том? (Єфр.). Як поді́лимось ми пра́цею й нау́кою, то аж тоді́ бу́де на сві́ті до́бре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені́ помо́жеш, що у ме́не нема́ нічо́го (Рудч.)].
• А -да́ так, то – а коли́ (як, якщо́) так, то.
• В случае, -да́ он придёт – якби він прийшо́в; у то́му ра́зі, як він при́йде.
• -да́ бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб. [Якби́ я хоч на хвили́ну ски́нув цей залі́зний па́нцер, кров-би ки́нулась пото́ком (Л. Укр.)].
• -да́ бы вы знали, как он зол – якби́ (коли́-б) ви зна́ли, яки́й він злий.
• -да́ бы не – якби́ не, коли́-б не, якби́-що не, щоб не, (зап.) коби́ не. [Якби не ті літа́ важко́ї му́ки, то я сам прися́г-би ни́ні, що се був сон (Франко). Коли́-б не він – надгро́бок укри́в-би двох пані́в (М. Рильськ.). Мо́же воно́ було́-б і гарні́ш, якби́-що я зо́всім не роди́лася (Крим.). Ви хіба́ забу́ли, що, коб не ми, то вам-би був кіне́ць (Вороний)]. О -да́ бы! – о, якби́! о, коли́-б! щоб! бода́й!
Кра́йний –
1) (находящ. на краю) кра́йній, що з кра́ю, (зап.) скра́йній, (последний) оста́нній [Зачну́ сва́татися з кра́йньої ха́ти (ЗОЮР.)].
• -ний дом в улице – буди́нок, що з кра́ю ву́лиці.
• -няя цена – кра́йня ціна́.
• -ний срок – оста́нній (кра́йній) те́рмін.
• -няя пора – кра́йній час, кра́йня пора́. [Вже кра́йня пора́ взя́ти до Ю́зі гуверна́нтку (Л. Укр.)].
• -няя́ плоть, анат. praeputium – припо́нець (-нця), при́прутня, (вульг.) залу́па;
2) (чрезвычайный, чрезмерный) кра́йній, надмі́рний, го́стрий, при́крий, (зап.) скра́йній. [З кра́йнім призи́рством (Л. Укр.). Скра́йня революці́йна па́ртія вела́ горожа́нську війну́ про́ти помірко́ваної (Азб. Ком.)]. Сме́ртні при́суди вино́сяться лиш в найгострі́шому ви́падку (Аз. Ком.)].
• Принимать -ние меры – вжива́ти кра́йніх (го́стрих) за́ходів, вдава́тися до кра́йніх за́ходів.
• Находиться в -ней нужде, -нем убожестве, в -ней нищете – терпі́ти як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́, ду́же бідува́ти, жи́ти в вели́ких зли́днях, у вели́кому убо́жестві.
• -ние обстоятельства жизни – скрутні́ життє́ві обста́вини (умо́ви).
• В -нем случае – в кра́йньому ра́зі.
• -няя глупость – надмі́рна ду́рість.
• К -нему сожалению – на превели́кий жаль.
• По -ней мере – прина́ймні, що-найме́нше, (зап.) бода́й, пре́цінь. [Прина́ймні вку́пі сумува́ли, згада́вши той весе́лий рай (Шевч.). Круго́м ко́ждої рої́лося бода́й по п’я́теро дробини́ (детишек) (Франко)];
3) (настоятельный, необходимый) коне́чний, пи́льний, ко́нче потрі́бний, при́крий. [Але́ коне́чна є потре́ба замі́ри ва́ші знать, які́ вони́ (Самійл.). Як при́йде робо́та при́кра, то пла́тять і по півкарбо́ванця (Кам’янеч.)].
• Я имею -нюю нужду (необходимость) его видеть – у ме́не пи́льна (пеку́ча) потре́ба його́ ба́чити, мені́ його́ ко́нче (притьмо́м) тре́ба ба́чити.
Лицезре́ть – (созерцать) спогляда́ти, спозира́ти кого́, що, чиє́ обли́ччя, (глядеть) диви́тися на ко́го, на що, на чиє́ обли́ччя, (иронич.) лицезрі́ти кого́; (смотреть не сводя глаз) па́сти очи́ма (о́ком) кого́, па́сти о́чі чим; (видеть) ба́чити кого́, що.
I. Находи́ть, наха́живать, найти́, действ. з. –
1) знахо́дити (в песнях и знаходжа́ти) знайти́, нахо́дити (в песнях и находжа́ти), найти́, (о мног.) познахо́дити, понахо́дити кого́, що, (редко) повизнахо́дити що; специальнее: (отыскивать) нашу́кувати, нашука́ти, відшу́кувати, відшука́ти, вшука́ти що; (приискивать) винахо́дити, ви́найти що; (натыкаться) натрапля́ти, натра́пити кого́, що и на ко́го, на що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати що. [Там вто́млені знахо́дять опочи́вок (Куліш). Умі́ла ти ма́тір поки́нути, умі́й-же й знайти́ її́! (Квітка). Хоч ти зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Метл.). Блука́в, доро́ги не знайшо́в (М. Вовч.). Я знайшо́в буди́нок, де він живе́ (Коцюб.). Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем мило́го знайшла́ (Шевч.). У Назо́на теж ти про риба́лку спо́гади знайде́ш (М. Рильськ.). Не могла́ найти́ для ме́не сло́ва поті́хи (Франко). Ста́ли ті́ї сини́ до ро́зуму доходжа́ти, ста́ли собі́ молоді́ подру́жжя знаходжа́ти (Метл.). На труп поби́тий… шука́ли, та тре́тього дні находжа́ли (Март.). Однослужи́вців не мо́жна було́ познахо́дити (Крим.). Де що було́ діді́вське, – повизнахо́дила (Г. Барв.). По́тім він нашука́в свій портмоне́т і подиви́вся, що́ в нім є (Крим.). Шука́йте скі́льки хо́чете, не вшука́єте (Звин.). Коли́-б нам слу́шну ви́найти годи́ну, то ми поговори́ли-б про сю спра́ву (Куліш). Не встиг ви́найти собі́ яки́йсь відпові́дний ґеше́фт (Франко). Шука́є живу́щої води́ і не зна́є, де її́ натра́пити (Мирний). Чув яке́сь незадово́лення, мов не натра́пивши на те, що пови́нно бу́ти його́ заня́ттям (Франко). Не міг нади́бать гарні́шого собі́ зя́тя (Федьк.). Чудо́ві були́ пу́щі, – тепе́р таки́х і не нади́баєш (М. Вовч.). Якби́ ти скарб наги́бав, то ходи́в-би ти в сає́тах (тонких сукнах) (Грінч.)].
• -ди́ть, -ти́ вкус, приятность в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, розбира́ти, розібра́ти смак у чо́му, знахо́дити, знайти́ приє́мність у чо́му; срв. Вкус 4. [Зача́в набира́ти смаку́ до ліни́вства (Франко). Лю́ди почина́ють розбира́ти смак в и́нших про́мислах (Звин.). Дали́ мені́ щось скуштува́ти; не розібра́в я смаку́ в то́му (Звин.). Я не знахо́джу приє́мности в цього́ ро́ду спо́рті (В. Гжицьк.)].
• -ди́ть, -ти́ по вкусу кого, что – знахо́дити (добира́ти), знайти́ (добра́ти) (собі́) до смаку́ (до вподо́би), уподо́бати кого́, що.
• -ди́ть, -ти́ вновь (потерянное) – віднахо́дити, віднайти́, (о мног.) повіднахо́дити (загу́блене).
• -ди́ть, -ти́ для себя выражение в чём – знахо́дити, знайти́ собі́ ви́раз у чо́му, вилива́тися, ви́литися в чо́му. [Цей на́стрій найкра́ще ви́лився в організа́ції бра́тства (Рада)].
• -ди́ть, -ти́ выход (исход) в чём – знахо́дити, знайти́ ви́хід (поряту́нок, ра́ду) у чо́му, дава́ти, да́ти собі́ ра́ду (пора́ду) з чим; срв. Исхо́д 2. [Знахо́дить собі́ ра́ду зо́всім реа́льну, життьову́ (О. Пчілка)].
• -ти́ в ком друга – знайти́ в ко́му при́ятеля (дру́га).
• -ди́ть, -ти́ себе место – знахо́дити, знайти́ собі́ мі́сце; притика́тися, приткну́тися. [Молода́ не сіда́є за стіл, а де-не́будь приткне́ться (Полтавщ.)].
• Он не -дит себе места – він не знахо́дить собі́ місця; він не зна́є, де приткну́тися (де приткну́ти себе́); він хо́дить, як неприка́яний; він мару́диться, він по́пору не зна́йде. [Ну́дився, мару́дився; чого́сь хоті́лося – і сам не знав чого́ (Свидн.)].
• -ти́ кого своими милостями – вдарува́ти (обдарува́ти) кого́ своє́ю ла́скою.
• -ди́ть, -ти́ ощупью – нама́цувати, нама́цати, нала́пувати, нала́пати, (о мног.) понама́цувати, понала́пувати кого́, що. [Нама́цав сві́чку і встроми́в її́ в свічни́к (Велз)].
• -ди́ть, -ти́ приют кому, себе – знахо́дити, знайти́ приту́лок (за́хист, за́хисток) кому́, собі́, притуля́ти, притули́ти кого́, (себе ещё) притуля́тися, притули́тися. [Де сирота́ безрі́дний приту́литься? де за́хисток собі́ зна́йде? (Сл. Гр.)].
• -ди́ть, -ти́ путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що, допи́туватися, допита́тися кого́ и до ко́го, чого́. [Приї́хали ми, напита́ли адвока́та (Франко). Мо́же-б ви – напита́ли мені́ па́ру куре́й? (Кролевеч.). Допита́вся до того́ бага́того купця́ (Грінч. II)].
• -ди́ть, -ти́ в себе силу для чего – знахо́дити, знайти́ в собі́ си́лу на що, здобува́тися, здобу́тися на що. [Не раз ми здобува́лися колоса́льну руї́нницьку ене́ргію (Ніков.)].
• Не -ду́ слов, чтобы выразить своё возмущение – слів не доберу́, щоб ви́словити своє́ обу́рення.
• -ди́ть, -ти́ удовольствие (наслаждение) в чём – знахо́дити, знайти́ вті́ху (насоло́ду) в чо́му, коха́тися (милува́тися), закоха́тися (замилува́тися) в чо́му, ті́шитися (втіша́тися), вті́шитися чим и з чо́го.
• -шё́л у кого спрашивать! – знайшо́в, у ко́го (кого́) пита́тися! було́ (мав, не мав) у ко́го (кого́) пита́тися!
• Вот -шё́л кого! – от знайшо́в кого́!
• Не знаешь, где -дё́шь, где потеряешь – не зна́єш, де заро́биш, де проро́биш; хіба́ хто зна́є, де він що зна́йде, де втеря́є.
• За чем пойдёшь, то и -дё́шь – чого́ шука́єш, те й напита́єш.
• Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти́, см. Потеря́ть.
• Дай бог с умным -ти́ и потерять – дай бо́же з розу́мним загуби́ти, а з дурни́м не найти́; з ду́рнем ні найти́, ні поділи́ти; з ду́рнем зна́йдеш, то й не поді́лишся (Приказки).
• По лесу ходит, дров не -дё́т – по лі́сі товче́ться, а до дров не допаде́ться; по го́рло в воді́, а шука́в, де напи́тися;
2) (открывать) знахо́дити, знайти́, відкрива́ти, відкри́ти, відшу́кувати, відшука́ти що, (выявлять) віднахо́дити, віднайти́ що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винахо́дити, ви́найти що, (преступника, преступное) викрива́ти, ви́крити кого́, що. [Спро́би віднайти́ манівці́, яки́ми відбува́вся перехі́д від багатобо́жжя Вед до пантеї́зму Упаніша́д (М. Калин.). Порі́внюючи о́пис Моско́вського ца́рства з тво́ром Йо́вія, мо́жна ви́найти де́які парале́лі (Україна). Ви́найти таку́ мо́ву, що-б була́ зрозумі́ла ру́ському й украї́нцеві (Ґ. Шкур.)].
• -ди́ть, -ти́ поличное – витру́шувати, ви́трусити, (о мног.) повитру́шувати кра́дене.
• -ди́ть, -ти́ способ (средство) – знахо́дити (винахо́дити), знайти́ (ви́найти) спо́сіб, (в просторечии обычно) добира́ти (прибира́ти), добра́ти (прибра́ти) спо́собу (ро́зуму, ума́). [Ви пови́нні добра́ти спо́собу, щоб цього́ не було́ (Грінч.). Тамте́шні мудреці́ не добра́ли спо́собу попереди́ти руї́ну (Кандід). Прибра́ли лю́ди спо́собу літа́ти (Дещо). Отама́н чума́цький собі́ ума́ прибира́є, що йому́ роби́ть (ЗОЮР I)].
• Русские мореплаватели -шли́ несколько неизвестных островов – росі́йські морепла́вці знайшли́ (відкри́ли) кі́лька (де́кілька) невідо́мих острові́в.
• Ревизор -шё́л много упущений – ревізо́р знайшо́в (ви́крив) бага́то, недо́глядів (хиб);
3) (определять) визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, (вычислять) обчисля́ти, обчи́слити, вирахо́вувати, ви́рахувати що.
• По радиусу круга -дят длину його окружности – за ра́діюсом кру́га обчисля́ють довжину́ його́ ко́ла;
4) (заставать) знахо́дити, знайти́, застава́ти, заста́ти, (встречать) зустрів[ч]а́ти, зустрі́ти, стріча́ти, стрі́нути, стріва́ти, стрі́ти кого́, що. [Забрі́в до бра́та, знайшо́в його́ вдо́ма (Звин.). Поверну́вшися з мандрі́вки додо́му, він заста́в усі́х ро́дичів живи́х і здоро́вих (Київ). Заста́в його́ за обі́дом (Сл. Ум.). Заста́в до́ма цілкови́тий бе́злад (Брацл.). Прийшо́в до ньо́го, зустрі́в його́ в садку́ (Київ). Рішу́чости тако́ї не стріча́в ніко́ли у ді́вчини (Франко)].
• -шё́л её в хлопотах – знайшо́в (заста́в) її заклопо́тану (в кло́поті);
5) (видеть, усматривать) ба́чити, вбача́ти, добача́ти, поба́чити в чо́му що. [Не ба́чу в твої́й, си́нку, робо́ті нія́кої ко́ристи (Сл. Ум.). Приро́да була́ вели́чна і благоді́йна, – за́хват пое́та поба́чив у ній непереве́ршене (М. Калин.)].
• Не -хожу́ в этом ничего остроумного – не ба́чу (не вбача́ю, не добача́ю) в цьо́му нічо́го доте́пного;
6) (полагать) уважа́ти (кого́, що за ко́го, за що и (реже) ким, чим), (думать) гада́ти, ду́мати, поду́мати (що), (считать) визнава́ти, ви́знати кого́, що за ко́го, за що, (казаться кому) здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися кому́; (называть) назива́ти, назва́ти кого́, що ким, чим; (приходить к заключению) прихо́дити, прийти́ до ви́сновку. [Я вважа́ю, що він ма́є ра́цію (Київ). Я зовсі́м не вважа́ю, що мої́ одмі́тки були́ пога́ні (Крим.). Уважа́ю тебе́ за люди́ну розу́мну (Харківщ.). Він уважа́в мене́ ду́же га́рною (Кандід). Я поду́мав собі́, що вона́ ду́же змарні́ла (Київ). Він не ви́знав мої́х аргуме́нтів за слу́шні (Київ). Ті ши́беники, здає́ться йому́ (-дит он), нена́виділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скі́льки він міг змалюва́ти їм не́бо, воно́ видава́лося їм (они -ди́ли его) жахли́вою порожне́чею (Країна Сліпих). Було́ в йо́му де́що таке́, що во́рог назва́в-би ферті́вством (Кінець Неволі). Я перегля́нув його́ статтю́ і прийшо́в до ви́сновку, що друкува́ти її́ не мо́жна (Київ)].
• -ди́ть, -ти́ возможным, нужным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати за можли́ве за потрі́бне. [Не вважа́ла за потрі́бне кри́ти своє́ї вті́хи з того́ від’ї́зду (Л. Укр.). Ви́ща си́ла ви́знала за потрі́бне не лиши́ти йому́ нічо́го (Кінець Неволі)].
• -ди́ть, -ти́ кого невиновным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати кого́ за невинува́того (за без(не)ви́нного).
• -ди́ть, -ти́ хорошим, плохим – визнава́ти, ви́знати за га́рне (за до́бре), за пога́не (за ке́пське, за лихе́). Я -хожу́ это странным – мені́ це здає́ться (вида́ється) ди́вним (чудни́м), я вважа́ю це за ди́вну річ.
• Находи́мый – що його́ (її́, їх) знахо́дять и т. п.; знахо́джений, нахо́джений.
На́йденный –
1) зна́йдений, на́йдений, познахо́джений, понахо́джений; нашу́каний, відшу́каний; ви́найдений; натра́плений, нади́баний, наги́баний; нама́цаний, нала́паний, понама́цуваний, понала́пуваний; напи́таний; ді́браний, при́браний;
2) зна́йдений, відкри́тий, відшу́каний; ви́найдений; ви́критий; ви́трушений, повитру́шуваний;
3) ви́значений, обчи́слений, ви́рахуваний;
4) зустрі́нутий, стрі́нутий;
5) поба́чений;
6) ви́знаний; на́званий.
Необходи́мо, нрч. –
1) ко́нче, доко́нче, коне́чно, доконе́чно, невід[од]мі́нно, немину́че, (в филос. яз.) необхі́дно.
• -мо нужно – ко́нче (доко́нче, немину́че, невідмі́нно, при́кро) тре́ба, (крайне -мо) до скру́ту тре́ба, немину́ча потре́ба. [Вида́ння книжо́к для наро́днього чита́ння, яки́х при́кро було́ тре́ба (Грінч.). Туди́ він не ча́сто забіга́в: хіба́ вже до скру́ту чого́ тре́ба (Мирний)];
2) (сказ. безл. предл.) немину́че, коне́чно, доконе́чно, (в филос. яз.) необхі́дно, (нужно) тре́ба, потрі́бно. [Бо немину́че – ї́хати туди́ (Крим.). Вам тепе́р схова́тися коне́чно (Самійл.). Хоч хо́чете, не хо́чете, – тре́ба привика́ти (Пісня). Свобо́да мо́же співіснува́ти з абсолю́тною необхі́дністю, бо необхі́дно, щоб ми були́ ві́льні (Кандід)].
• Кроме того -мо заметить, что… – крім то́го тре́ба (потрі́бно) зазначи́ти, що…
• Мне -мо его видеть – мені́ немину́че (ко́нче) тре́ба його́ ба́чити.
• -мо, чтобы он здесь остался – тре́ба (коне́чно), щоб він тут зоста́вся (залиши́вся).
• -мо представить сведения – тре́ба (ко́нче тре́ба) пода́ти відо́мості.
Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)].
• Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка).
• Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)].
• Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком.
• Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба.
• Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс.
• С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1.
• Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́).
• Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс.
• Острый нос – го́стрий ніс.
• Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка.
• Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс.
• Тупой нос – тупи́й ніс.
• Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом.
• Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са.
• Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са).
• Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос.
• Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)].
• Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го.
• Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са.
• Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)].
• Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́.
• Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме).
• Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)].
• Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)].
• Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)].
• Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из).
• Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть.
• На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно.
• Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й).
• Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця.
• Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі.
• Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са).
• Наклеить нос кому, см. Накле́ивать.
• Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са).
• Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це).
• Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка).
• Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са.
• Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти).
• Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні.
• Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)].
• Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са.
• Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися.
• Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту.
• Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)].
• Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки).
• Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)].
• Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)].
• И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна.
• И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го.
• Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)].
• Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)].
• Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́.
• Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто.
• Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)].
• У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са.
• Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́.
• У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.);
2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са);
3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)];
4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га).
• Нос машины – ніс маши́ни.
• Нос наковальни – ріг кова́дла;
5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка.
Нужда́ и Ну́жда –
1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, (редко) по́тріб (-би), тре́ба; срв. На́добность. [Вже яка́ потре́ба, – ні до ко́го не йду, – вона́ заряту́є (Г. Барв.). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (Куліш)].
• -да́ в чём – потре́ба чого́ или в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; срв. Потре́бность.
• Иметь -ду́ в чём – ма́ти потре́бу (ну́жду́) в чо́му, потребува́ти чого́; срв. Нужда́ться 1.
• А тебе какая -да́ до этого дела? – а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви? а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фам.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?
• -да́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го.
• Ему -да́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, зап. інте́рес) до йо́го.
• -да́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го. [Є в ме́не ді́ло до вас (Київ)] Какая мне -да́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе? [Яка́ мені́ нужда́ до те́бе? (Квітка)].
• Мне до них -ды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже).
• Не твоя -да́, не заботься – не твій кло́піт, не турбу́йся.
• Что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!
• Велика -да́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́.
• Что за -да́ (Какая -да́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?
• Нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ потре́би говори́ти про це.
• Нет ну́жды́ (кому до чего) – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) (кому́ про (за) що), дарма́ (кому́), (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́. [Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Шевч.) Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). «Ба́йдуже!» – сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпр. Ч.). А мені́ про те й байдуже́чки (Кролевеч.). Хай світ зава́литься, – дарма́ мені́! (Грінч.). «Піду́, ті́льки неха́й об о́сени!» – «Дарма́, й підожде́мо» (Квітка)].
• Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М. Рильськ.).
• Ну́жды́ нет, что – дарма́ що. [Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий Приказка)].
• Без видимой -ды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потре́би.
• В случае -ды́, при -де́ – в потре́бі, під ну́жду; см. ещё На́добность (В случае -сти). [Що-ж, і го́рщик річ непога́на в потре́бі (Рада). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (Куліш)].
• Крайняя (неотложная) -да́ в чём – вели́ка (коне́чна, пи́льна) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що.
• Я имею крайнюю -ду́ в деньгах – мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба гро́шей, мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба (потрі́бно) ма́ти гро́ші.
• Я имею крайнюю -ду́ видеть его, см. Кра́йний 3.
• По -де́ от -ды́ – з потре́би, через потре́бу.
• По крайней (неотложной) -де́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потре́бу.
• Испытывать -ду́ в чём – зазнава́ти недоста́чі, (нужди́) в чо́му, (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим. [Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор. Левиц.). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.)].
• Он не испытывает -ды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не браку́є.
• -ды – потре́би (-тре́б), ну́жди (р. нужд), (редко) потреби́ни (-бин). [Уста́ми письме́нників наро́д гово́рить про своє́ життя́ і потре́би (Н. Громада). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Грінч.). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (Кониськ.). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (Куліш)].
• Повседневные, текущие -ды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фам.) потрі́бка.
• На все -ды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́(р)чишся; і не тре́ба, і те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Приказка).
• Отправлять свои -ды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потре́би.
• Удовлетворение нужд – задово́л(ьн)ювання (заспоко́ювання), оконч. задово́л(ьн)ення (заспоко́єння) потре́б.
• Большая, малая -да́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло. [Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (Звин.)];
2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку) и (чаще мн.) неста́тки (-ків), (реже) недоста́ток и (чаще мн.) недоста́тки, недоста́ча и недоста́чі (-та́ч), (нищета) зли́дні (-нів), убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.). [Нужда́ зако́н зміня́є (Приказка). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (Мирний). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (Сосюра). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (Свидн.). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Неста́тки ймуть (-да́ одолевает) (М. Вовч.). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (Коцюб.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Грінч.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л. Укр.)].
• -да́ всему научит – ну́жда́ (біда́) всього́ на́вчи́ть, неста́тки (зли́дні) всього́ на́вча́ть, нужда́-му́ка – до́бра нау́ка (Приказка).
• По -де́ – через ну́жду́ (неста́тки, зли́дні, убо́зство).
• Жить в -де́, терпеть -ду́ – жи́ти в нужді́ (в не(до)ста́тках, в зли́днях, в убо́зтві, при зли́днях, при вбо́зтві, серед зли́днів, серед нужди́), жи́ти вбо́го (нужде́нно, злиде́нно, скру́тно), терпі́ти нужду́ (зли́дні), (бедствовать) (ду́же) бідува́ти, злиднюва́ти. [Вони́ живу́ть скру́тно (Звин.)].
• Жить без -ды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го).
• Денег наживёшь, без -ды проживёшь – гро́шей здобу́деш, життя́-вік перебу́деш (или біду́ перебу́деш).
• Крайняя -да́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нно, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбо́зтво.
• Быть, нах(о)диться в крайней -де́ – бу́ти в як-найбі́льшій (кра́йній) нужді́, терпі́ти як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́, жи́ти у вели́ких зли́днях (недоста́тках, у вели́кому вбо́зтві), си́льно бідува́ти.
• Испытывать, испытать -ду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідува́ти. [Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (Васильч.)].
• Про -ду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не ва́жить.
• Он близок к -де́ – йому́ недале́ко до зли́днів.
• -да́ скачет, -да́ плачет, -да́ песенки поёт – зли́дні на́вча́ть співа́ти й скака́ти.
• -да́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещади́ма.
• -да́-птица – пу́гач (-ча).
• -да́-хлеб – голо́дний хліб;
3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре.
• Быть, находиться в -де́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) ха́лепи. [Хіба́ ви ніко́ли не чита́ли, що вчини́в Дави́д, коли́ був у нужді́ і зголодні́в? (Морач.)].
• Кто в море не бывал, тот -ды не знал – хто на мо́рі не бува́в, той ли́ха не зазна́в;
4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), прину́ка.
• -до́ю –
а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть;
б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом;
в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, нево́лею.
Пло́хо – пога́но, зле, ке́псько, зле́цько, недо́бре, нега́рно, негара́зд, (отвратительно) ги́дко, паску́дно.
• -хо живётся – пога́но (зле, ке́псько, зле́цько) живе́ться.
• -хо видеть – пога́но (зле) ба́чити, недобача́ти. [Старі́ о́чі недобача́ють].
• Он -хо поёт – він пога́но (зле, недо́бре, нега́рно) співа́є.
• Делать что-л. -хо – роби́ти, що аби́-як, ледая́к, негара́зд, не до ладу́, не до ді́ла, не до пуття́.
• -хо дело идёт – ро́биться, як мо́кре гори́ть.
• -хо не клади, вора в грех не вводи – худи́й спрят і до́брого споку́сить.
• -хо вести себя – нега́рно пово́дитися, пу́сто йти; не шанува́тися. [Не шанува́вся в слу́жбі, то й прогна́ли].
• Чувствовать себя -хо – почува́тися зле, почува́ти себе́ ке́псько (недо́бре, пога́но).
• Рожь родила -хо – жи́то вроди́ло пло́хо (сла́бо).
Предзнаменова́ние –
1) віщува́ння, передвіща́ння, призвіща́ння; срв. Предвеща́ние;
2) (знамение) знак, озна́ка, знамено́, при́звість (-сти), при́звістка. [Щось та віщу́ють оті́ таємни́чі при́звістки (Загір.)].
• Видеть в чём хорошее, дурное -ние – до́бру, недо́бру (пога́ну) озна́ку (при́звість, при́звістку), до́брий, недо́брий (пога́ний) знак убача́ти в чо́му.
При́знак –
1) озна́ка, позна́ка, призна́ка, прикме́та, знак (-ку), слід (-ду) чого́. [Це озна́ка духо́вої сла́бости (Єфр.). Хоч як шука́в, та не поба́чив на́віть і позна́ки (Крим.). І призна́ки на́віть нема́ тепе́рки, що був став (Камен. п.)].
• Верный -знак – пе́вна озна́ка.
• Существенный -знак – істо́тна озна́ка.
• Отличительный -знак – відмі́нна озна́ка или просто відмі́на, відзна́ка. [Ро́зум – ця відзна́ка люди́ни].
• По внешним -кам – з зо́внішніх озна́к.
• Поступок этот есть -знак прекрасной души – вчи́нок цей – прекра́сної душі́ озна́ка.
• -ки болезни – озна́ки (призна́ки) хоро́би.
• При малейшем -ке опасности – при найме́ншому знаку́ небезпе́ки.
• От прежней красоты и -ка не осталось – від попере́дньої краси́ і знаку́ (слі́ду, позна́ки) не лиши́лось.
• Видеть в чём -знак – ба́чити в чо́му прикме́ту, озна́ку и т. д., ма́ти що за знак. [Учи́тель тільки кивну́в; се вже ма́ли за знак, що серди́тий, і приміча́ли (Свидн.)].
• Быть служить, являться -ком чего – бу́ти озна́кою, прикме́тою и т. д. чого́, пра́вити (служить) за озна́ку чого́.
• Это есть, является -ком силы – це – озна́ка си́ли.
• Нет и -ка кого, чего – нема́ й знаку́ (слі́ду, призна́ки, натя́ми), нема́ й зазо́ру (зазо́ром), нема́ й прислі́дку кого́ чого́. [Ніде́ й зна́ку́ не було́ яко́гось житла́. У йо́го куре́й і зазо́ром нема́ (Черк. п.). Його́ й прислі́дку тут не було́].
• Отвечать каким-л. -кам (иметь их) – ма́ти озна́ки які́.
• -ки делимости, мат. – озна́ки поді́льности;
2) (примета предвещательная) прикме́та; см. Приме́та. [Де пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла].
• Хороший -знак – до́бра прикме́та.
Прия́тно, нар. – приє́мно, лю́бо, ми́ло, уті́шно, со́лодко, при́язно. [Гляди́ш на не́ї – і оча́м приє́мно (Франко). Лю́бо й не́ньці (матери), як дити́на в честі́ (Номис). Слова́ такі́ без кра́ю ми́ло почу́ти з лю́бих уст (Самійл.). Вті́шно було́ мені́ до́бре сло́во почу́ти (М. Вовч.). Тоді́ так при́язно моли́лось (Шевч.)].
• Он -но говорит – він приє́мно гово́рить.
• Это -но – це приє́мно.
• Не всякую правду -но слышать – не вся́ку пра́вду приє́мно (лю́бо, ми́ло) слу́хати.
• -но видеть, посмотреть – приє́мно (лю́бо, ми́ло, уті́шно) ба́чити, подиви́тися, погляді́ти. [У люде́й ді́ти – лю́бо погляді́ти (Номис). На те́бе диви́тися ми́ло (Метл.)].
• Как -но вспоминать – як приє́мно (лю́бо, вті́шно, со́лодко) зга́дувати що, про що.
• С ним -но говорить – з ним приє́мно розмовля́ти.
• Так -но дремлется под утро – так со́лодко дріма́ється перед сві́том.
• Вдвоём нам было бы -нее итти – удво́х нам охітні́ше було́-б іти́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
• аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
• бесстыжие глаза – безсоромні очі;
• блуждающие глаза – блудні очі;
• бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
• быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
• ввалились глаза, щёки у него, у неё –
• см. Вваливаться;
• в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
• в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
• в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
• в глазах – в очах (устар.) в очу;
• видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
• в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
• во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
• возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
• [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
• в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
• выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
• вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
• глаза блуждают – очі блукають;
• глаза водянистые – водяві очі;
• глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
• глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
• глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
• глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
• глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
• глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
• глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
• глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
• глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
• глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
• глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
• глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
• глаза шире брюха – завидющі очі;
• глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
• глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
• глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
• глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
• глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
• глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
• двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
• для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
• дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
• за глаза – позаочі; позаочима;
• за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
• за глаза станет – аж надто стане;
• закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
• закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
• закрывши глаза – сліпма, осліп;
• закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
• заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
• замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
• зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
• и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
• и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
• и глаз не показывает – і очей не показує;
• и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
• и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
• искать глазами – позирати;
• искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
• как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
• колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
• куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
• лишь бы с глаз – аби з очей;
• лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
• мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
• мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
• мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
• на глаз – [як] на око, як глянути;
• на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
• на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
• насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
• невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
• не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
• не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
• неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
• не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
• не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
• не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
• не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
• ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
• нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
• обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
• одним глазом – на одно око;
• опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
• отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
• от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
• открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
• открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
• охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
• плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
• по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
• подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
• положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
• поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
• пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
• показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
• попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
• попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
• потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
• правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
• прямо в глаза – у живі очі;
• прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
• прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
• пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
• пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
• ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
• ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
• сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
• своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
• своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
• с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
• минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
• с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
• с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
• следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
• смерить глазами – зміряти очима (оком);
• смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
• смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
• смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
• сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
• соринка в глазу – порошинка в оці;
• со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
• с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
• спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
• с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
• стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
• стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
• таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
• темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
• тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
• ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
• у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
• у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
• уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
• уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
• у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
• устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
• хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
• человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
• человек с дурным глазом – лихий на очі;
• швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
• щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
• щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті
Крайний – крайній, кінцевий, останній, (диал.) скрайній; страшенний, граничний; гострий, пекучий, нагальний, винятковий, доконечний, конечний; найсуворіший, найрішучіший, надзвичайний, надмірний; найгірший; найрадикальніший, екстремістський:
• в крайнем случае – у крайньому (в найгіршому) разі;
• до крайних пределов – до крайньої межі;
• к крайнему сожалению – на превеликий жаль;
• крайнее истощение – надзвичайне виснаження;
• крайние левые (правые) – крайні ліві (праві);
• крайний срок – крайній (останній) строк;
• крайняя комната – крайня (остання) кімната;
• крайняя мера – надзвичайний (рішучий, крутий, крайній) захід;
• крайний срок – крайній строк (термін);
• крайняя необходимость – гостра (крайня, конечна, доконечна, нагальна) потреба;
• находиться в крайней нужде, в крайнем убожестве, в крайней нищете – терпіти якнайбільшу (крайню, надмірну) нужду; дуже бідувати; жити у великих злиднях (нестатках, у великому убозтві);
• по крайней мере – принаймні, щонайменше, у всякому разі (иногда) бодай;
• принять крайние меры – ужити надзвичайних (крайніх, гострих) заходів; удатися до надзвичайних (крайніх) заходів;
• я имею крайнюю необходимость его видеть – у мене пильна (пекуча) потреба його бачити; мені його конче (притьмом) треба бачити. Обговорення статті
Упор – (действие) упирання, (предмет) підпора, опора, упора, (подпорка) підпірка, (сосредоточение на чём) натиск, притиск, (ударение) наголос:
• бетонные упоры – бетонні підпори;
• в упор (встретиться) – лицем в лице, око в око, носом до носа, ніс у ніс;
• в упор (смотреть) – в очі (дивитися);
• в упор (стрелять) – впритул (стріляти);
• делать упор на… – наголошувати (натискати) на…;
• до упора – до межі, до грані;
• не видеть в упор кого – не бачити кого впритул;
• с упором на… – з притиском на.., натискаючи на…, наголошуючи на…;
• упор лёжа – опора лежачи.
[У 10 — 12 років потрібно пропонувати дітям вправи для розвитку сили, наприклад згинання — розгинання рук з опори лежачи на підлозі, і збільшувати навантаження поступово (Анатолій Магльований)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВИ́ДЕТЬ, све́ту бе́лого не видеть ще сві́ту не ба́чити, не зна́ти про́світку, не ма́ти про́світку, ні́коли й уго́ру гля́нути кому;
видеть наскво́зь зна́ти як облу́пленого, прошива́ти зо́ром на́скрізь;
видеть не могу́! ані́ на о́чі!;
не видеть све́та за чем не ба́чити сві́ту за чим, нічи́м не ціка́витися крім чого;
не видеть, как свои́х уше́й не ба́чити, як своєї поти́лиці;
ви́дит о́ко, да зуб неймёт бли́зько лі́коть, та не вку́сиш, ба́чать о́чі, та зась;
э́то ну́жно бы́ло видеть було́ б вам /тобі/ ба́чити;
ви́дящий що ба́чить тощо, зда́тний ба́чити, видю́щий, зря́чий, стил. перероб. вбача́ючи тощо, (що в чім) гото́вий ба́чити;
видящий в мра́чном све́те схи́льний ба́чити в те́мних фа́рбах;
видящий наскво́зь стил. перероб. прошива́ючи зо́ром на́скрізь;
видящий невооружённым гла́зом зда́тний ба́чити го́лим о́ком;
не видящий да́льше своего́ но́са зда́тний ба́чити лише́ під но́сом;
ви́димый ДІЄПРИКМ. ба́чений, рідко ви́даний, ПРИКМ. ви́ди́мий, ви́дний, очеви́дний, уя́вний, нао́чний;
УВИ́ДЕТЬ, увидеть свет (про книжку) ви́йти дру́ком, ви́йти у світ;
поживём — увидим поживі́м! – поба́чимо, (що було́ – ба́чили), що бу́де – поба́чимо, прав. наголос поживемо́ – поба́чимо;
увидевший ОКРЕМА УВАГА
АБСОЛЮ́ТНО ще геть чи́сто, геть [их абсолютно не ви́дно їх геть не ви́дно], (відданий) беззастере́жно;
абсолютно все образ. всі-всі-всі;
абсолютно всё все на сві́ті;
абсолютно не аж нія́к не;
абсолютно нену́жный як п’я́те ко́лесо до во́за;
быть абсолютно неспосо́бным поня́ть не тя́мити хоч уби́й;
быть абсолютно неспосо́бным ви́деть не ба́чити хоч уби́й;
абсолютно ничего́! аж нічо́го!;
ВИ́ДИМЫЙ збереж. гал. видки́й, галиц. позі́рний, (про причину) нао́чний, пор. ВИДЕТЬ: видимый.
ЛИЦО́ живомовн. пи́сок, твар, негат. су́рло, мо́рда, марми́за, пи́ка; (будівлі) пе́ред, фаса́д, фронт, чоло́; (сукна) верх, лицьови́й бік; ПЕРЕН. зо́внішність, о́браз; (явища) суть, єство́, хара́ктер; (землі) по́ве́рхня; зменш. ли́чко, ли́ченько;
лица́ нет на ком мов з хреста́ зня́тий хто, лиця́ не зна́ти на;
лицо́м к лицу́ ще ніс-у-ні́с, о́чі-в-о́чі;
знать в лицо зна́ти з лиця́;
смотре́ть в лицо диви́тись у ві́чі;
ви́деть по лицу́ ба́чити з оче́й;
по лицу́ ви́дно з лиця́ зна́ти;
пе́ред лицо́м 1. (кого) пе́ред очи́ма, 2. (чого) зустрі́вши що, галиц. в обли́ччі чого;
ЛИ́ЦЯ що́ки. ЛИ́ЦЫЙ -ли́кий [темноли́кий], -ли́ций [білоли́ций, хитроли́ций].
ЩЕЛЬ фраз. о́твір [смотрова́я щель спостере́жний о́твір];
щель, позволя́ющая ви́деть про́зирка.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Видеть –
1) см. Видать;
2) (замечать) добача́ти, -ча́ю, -ча́єш;
-ться –
1) см. Видаться;
2) (казаться) здава́тися.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Видеть – бачити; (усматривать, замечать) – добачати. Собственными глазами видеть – на власні очі бачити. Видеть что в ком, в чем – вбачати що в кому, в чому. Плохо видеть – недобачати. Не видеть (не хотеть видеть) чего – не мати очей на що. Видишь ли, видите ли – бач, бачте. Я вижу его насквозь – знаю його як облупленого. Видеть не могу – ані на очі!

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Видеть простым глазом – ба́чити го́лим о́ком.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Видеть
• Видеть в ком, в чём что – вбачати в кому, в чому що.
• Видеть в розовом свете что – бачити в рожевому світлі що.
• Видеть насквозь кого (разг.) – наскрізь бачити кого; знати кого як облупленого.
• Видеть не могу – бачити не можу; ані на оч(і).
• Видеть простым глазом – бачити на голе (на вільне, на просте) око; бачити голим (вільним, простим) оком.
• Видит око, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Носом чую, та руками не впійму. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр.
• Видишь [ли], видите [ли]? – [Чи] ти бачиш, [чи] ви бачите?; розумієш, розумієте?; бач, бачте?
• Вижу его как живого – бачу його як живого; (іноді) як на очі його заглядаю.
• В чужом глазу мы видим сучок, в своём не видим бревна; в чужом глазу сучок видит, в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого й під носом недобачає. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хижі — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• И в глаза не видел (не видал) – і в вічі (і в очі, і на очі) не бачив; і на очах не бу(ва)ло; ніколи не бачив; відколи живу не бачив.
• Из-за деревьев (за деревьями) леса не видит – за лісом дерева не бачить; через дерева не бачить лісу; за деревами лісу не бачить.
• Как видишь, видите – як бач(иш), як бачите.
• Не видеть кого, чего (не замечать) – не бачити кого, чого; не мати очей на кого, на що; не хотіти бачити кого, чого.
• Не чаял видеть – не сподівався бачити.
• Плохо видеть – недобачати; погано бачити; (з трудом роздивлятися) сліпати.
• По лицу, по глазам вижу – по виду, по очах (з виду, з очей) бачу.
• Рад вас видеть – радий вас бачити; радий, що вас бачу.
• Своими собственными глазами видел – на свої, на власні (своїми, власними очима) бачив.
• Только его (её, их…) и видели – тільки його (її, їх…) і бачили; та й зник (-ла, -ли). [Я падав з їх рук у сон, як лин в ополонку, тільки мене й бачили. Довженко.]
• Что было — то видели, что будет — увидим – що було, [те] бачили, а що буде, [те] побачимо.
Глаз
• Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза – блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха – завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз – аби з очей.
• Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу – порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Дальше
• Дальше — больше (разг.) – що далі, то дужче (більше).
• Дальше живущий – той, що далі живе; дальший.
• Дальше некуда (разг.) – далі нема куди (нікуди).
• Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити поза [своїм] носом (далі від [свого] носа).
• Как можно дальше – якнайдалі (щонайдалі); найдалі (іноді найдальш).
• Не дальше как, не дальше чем – не далі як, не далі ніж.
• С ним (ему) чем дальше, тем хуже – йому що далі, то гірше.
• Чем дальше – дедалі. [Дедалі, дедалі усе стихає, ні травка не колишеться, усе чогось жде великого, страшного. Квітка-Основ’яненко.]
• Чем дальше в лес, тем больше дров – що далі в ліс, то більше дров. Пр. Далі в ліс, більше труску. Пр.
• Чем дальше, тем… – що (чим) далі, то (тим)…; дедалі (щодалі) усе…
Земля
• Видеть на два аршина под землёй – і під землею бачити.
• До земли, к земле – додолу; до землі. [Додолу верби гне високі… Шевченко. Вухо до землі прикласти. Казка.]
• За тридевять земель – за тридев’ять земель; за двадцяту границю (за двадцятою границею); за далекими морями, за високими горами; за сімома (за дев’ятьма) горами, за сімома (за дев’ятьма) морями.
• Земли под собой не слышать (не чуять) – землі під собою не чути; не чути себе з радощів.
• Землю обрабатывать – землю обробляти (робити, порати, управляти).
• Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами кому (у кого).
• Земля кормилица, а и та сама есть просит – земля наша годувальниця, а й сама їсти просить. Пр. Хто землі дає, тому й земля дає. Пр.
• Земля кормит людей, как мать детей – землею (з землі) усі живемо. Пр. Земля — мати наша. Пр.
• Земля-матушка – земля-мати (матінка).
• Как небо от земли; как земля от неба – як небо від землі; як земля від неба.
• На земле – долі; на землі.
• На землю – додолу; на діл (на землю). [«Оксана, Оксана!» — ледве вимовив Ярема, та й упав додолу. Шевченко. Ледве-ледве Поблагословила: «Бог з тобою!» — та як мертва На діл повалилась… Шевченко. На землю впав туман. З нар. уст.]
• Он только землю тяготит – він тільки [дурно] дні тре; він тільки дурно на світі живе; він тільки дурно (даремно) хліб їсть; і як ще його земля на собі держить (носить)?; ледар (ледащо, дармоїд).
• Опустить, потупить глаза в землю – спустити (опустити) очі додолу; очі втупити (устромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [у землю]; утопити очі в землю; (іноді) поставити вниз очі.
• От земли не видать – таке мале, що й не видно [ледве від землі відросло]; таке, що його й у кишеню сховав би; таке мале — накрив би його решетом; приземок; цурупалок.
• Предать земле – поховати; в землю заховати (сховати); (іноді уроч.) віддати землі.
• Словно из земли (из-под земли) вырос – як з-під землі виріс; мовби з-під землі виліз; мов з води вийшов; де й узявся; (не)наче оце уродився.
• Словно (как) сквозь землю провалился – як (наче, неначе, мов, немов) крізь землю пішов (провалився); як під землю пропав; мов у землю запався; як у землю ввійшов; як вода пойняла; як лиз(ень) злизав.
• Слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі. Вісті не лежать на місці. Пр. На воротях слава не висить. Пр.
• Соль земли – сіль землі.
• Сровнять с землей – зрівняти з землею.
• Стереть, снести с лица земли – із світу (з світа) згладити; стерти з [лиця] землі; (поет.) не дати рясту топтати.
• Хоть из земли достань да подай – хоч із землі дістань, а (та) дай; хоч із коліна вилупи та дай; хоч із пальця (з п’яти) виколупай (виколупни, вилупи), а дай; хоч з-під (із-за) нігтя виколупни, а дай; хоч із душі вийми, а дай.
Изволить
• Вы изволите шутить – ви, з дозволу вашого, жартуєте; ви [здорові] жартуєте; ви, прошу вас, жартуєте.
• Где это ты изволил, вы изволили ходить? (ирон.) – де це твоя, ваша милість ходила?; де це ти зволив, ви зволили ходити?; де це ти ходив, ви ходили?
• Изволите [ли] видеть – [Чи] ви бачите (бачили); бачите, бачили, бачте.
• Изволь!; извольте! – будь ласка (будь ласкав, будь ласкава)!; будьте!; добре! (гаразд!); коли хоч(е)те, хай буде так; будь ласка (будь ласкав, будь ласкава), візьми!; будь ласка (будьте ласкаві), візьміть!; візьми!; візьміть!; на!; нате!
• Изволь, извольте выйти! – вийди!; вийдіть!; прошу, вийдіть!; будь ласка (будь ласкав, будь ласкава), вийди!; будь ласка, вийдіть!; (фам.) прошу на виступці!
• Извольте исполнить (строгий, но вежливый приказ) – мусите це виконати.
• Извольте кушать – призволяйтеся [коли ласка].
• Извольте получить – будь ласка, візьміть; ось маєте, прошу; прошу, візьміть.
• Извольте, я готов это сделать – добре (гаразд), я так зроблю.
• Как сами изволите знать – як самі здорові знаєте.
• Не извольте беспокоиться – будь ласка (прошу) [вас], не турбуйтеся.
• Чего изволите? – що (чого) вам треба?; що ваша ласка [бажає]?; чого бажаєте, прошу?; чого ви, з дозволу вашого, хочете?; (часом) чого зволите?
• Чего изволите (как ирон. характ. человека) – і вашим і нашим; гнеться, як та лоза [за вітром]; куди вітер, туди і він.
• Чего изволите дать, поблагодарим – що буде ваша ласка дати (що будете ласкаві дати), за те подякуємо.
Из-за
• Встать из-за стола – устати з-за (від) столу (стола).
• Из-за деревьев не видеть леса – за деревами лісу не бачити. Пр. У лісі був, а дров не бачив. Пр.
• Из-за кого, из-за чего – через кого, через що; за кого, за що. [Там чумаченьки проходили, і бурлаченьків провозили. А тепер не проходять, І бурлак не провозять. Все за вражими панами. Н. п.]
• Из-за угла – (і)з-за (з-поза) рогу.
Крайний
• В крайнем случае – у крайньому разі.
• К крайнему сожалению – на превеликий жаль.
• Находиться в крайней нужде, в крайнем убожестве, в крайней нищете – терпіти якнайбільшу (крайню, надмірну) нужду; дуже бідувати; жити у великих злиднях (нестатках, у великому убозтві).
• По крайней мере – принаймні; щонайменше; (іноді) бодай.
• Принять крайние меры – ужити надзвичайних (крайніх, гострих) заходів; удатися до надзвичайних (крайніх) заходів.
• Я имею крайнюю необходимость его видеть – у мене пильна (пекуча) потреба його бачити; мені його конче (притьмом) треба бачити.
Мочь
• Видеть (слушать) не могу (не может) кого, чего – бачити (чути) не можу (не може) кого, чого; він би не бачив (не чув) кого, чого.
• Как живёшь-можешь (живёте-можете)? (разг. фам.) – як ся маєш?; як маєшся? (як ся маєте?; як маєтеся?); як тобі (вам) ведеться?; як здужаєш (як здужаєте)?
• Может быть (быть может) – може, можливо.
• Может статься (статься может) (разг.) – може; (іноді) може бути (може статися).
• Не могу знать – не знаю; не скажу [вам].
• Не может быть!; быть не может! – не може бути!; бути не може!; [це] неможливо!
• Бежать изо всей мочи – бігти з усієї сили (щосили, скільки сили, щодуху [в тілі]).
• Выбиться из мочи – вибитися з сили (з моці, з снаги); знемогтися (вкрай). [Із моці вибився, сердешний. Гребінка.]
• Кричать во всю мочь, что есть мочи – кричати щосили (з усієї сили, скільки сили); кричати чимдуж.
• Мочи нет (не стало) – несила; нема (є) сили (снаги).
• Нет мочи терпеть, выдержать кому – несила терпіти кому; (розм.) нема витерпу (терпцю) кому.
Мрачный
• Мрачнее тучи – чорний, як хмара; чорніший за хмару.
• Мрачный тип – темний тип.
• Писать (рисовать, изображать) что-либо мрачными красками (в мрачных красках) – малювати (зображувати) що темними фарбами (барвами).
• Представлять (видеть) что-либо в мрачном свете – уявляти (бачити) що в темному (темрявому) світлі.
Насквозь
• Видеть (знать) насквозь кого (разг.) – бачити (знати) наскрізь кого; (іноді зниж.) знати як облупленого кого.
• Промокнуть насквозь – змокнути (промокнути) до рубця (до нитки).
Нос
• Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога).
• Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто.
• В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити.
• Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого.
• Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого.
• Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом).
• Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому.
• Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє.
• Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися.
• Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого.
• Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що.
• Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт.
• Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого.
• И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути).
• Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом.
• Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся).
• Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом.
• Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого.
• Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що.
• Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі.
• Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр.
• Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс.
• Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого.
• Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр.
• Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр.
• Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти.
• Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити).
• Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися.
• Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися.
• Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр.
• Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого.
• С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста.
• Смерть на носу – смерть за плечима.
• С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного.
• Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди.
• Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що.
• Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким.
• [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що.
• Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.
Плохо
• Из рук вон плохо – зовсім (дуже, вкрай) погано (зле); препогано.
• Одинаково плохо и то и другое (перен.) – один біс; обоє рябоє; один чорт, що собака, що хорт.
• Плохо вести себя – негарно (недобре, зле, погано) поводитися; не шануватися; пусто йти.
• Плохо видеть – погано бачити; недобачати.
• Плохо лежит что (разг.) – не сховане (не заховане) гаразд що; зверху лежить що; легко вкрасти можна що.
• Плохо не клади (разг.) – (добре) ховай.
• Плохо не клади, вора в грех не вводи – лихий схов і доброго спокусить. Пр.
• Плохо слышать – погано чути; недочувати.
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого – Див. язык.
Радужный
• Видеть, представлять… в радужном свете что – бачити в рожевому світлі що.
Рад
• Жизни не рад кто (разг.) – Див. жизнь.
• Рад бы [был] – радніший [був] би.
• Рад вас видеть – Див. видеть.
• Рад [или] не рад; хоть рад, хоть не рад (разг.) – радий [чи] не радий; рад не рад; хоч не хоч.
• Рад-радёхонек, рад-радёшенек (разг.) – радий-радісінький.
• Рад (рады) стараться! – рад(ий) (раді) старатися!
• Рад бы душой, да хлеб чужой – рад би гостю, та хліба шкода. Пр. Попросили б і сісти, так нічого їсти. Пр.
• Рад дурак, что пирог велик – обіцянка-цяцянка, а дурневі радість. Пр. Той сказав на глум, а той узяв на ум. Пр. Ворона літає, а дурень голову задирає. Пр. Дурний і хату спалить, так вогню рад. Пр.
• Рад нищий и тому, что сшили новую суму – голодному і вівсяник добрий. Пр. Голодне буде їсти й холодне. Пр. Добрий хліб, коли нема калача. Пр. Хто гарячого не бачив, той і холодному рад. Пр.
• Хоть не рад, да готов – не рада коза торгу, а курка весіллю, та мусять. Пр. Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює. Пр.
• Чем богаты, тем и рады – Див. богатый.
Свет
• В ложном свете (видеть, представлять) – у фальшивому світлі (бачити, уявляти).
• В розовом свете – у рожевому світлі.
• В свете каком (видеть, представлять…) – у світлі (освітленні) якому (бачити, уявляти…).
• В свете чего – у світлі чого; з погляду чого.
• Не видит света [вольного] кто – не має просвітку (просвітлої години) хто; немає просвітку кому; нема коли (ніколи) й угору глянути кому.
• Ни свет ни заря (разг.) – ще й на світ не зазоріло (не займалося, не благословилося); передсвітом (перед світом, перед світанням); (розм. зниж.) ще й чорти навкулачки не билися.
• Поднялись чуть свет, а уж солнце в обед – збираюсь колядувати, як уже й щедрувати пора. Пр.
• Проливать, пролить свет на что (перен. книжн.) – кидати, кинути світло на що; висвітлювати, висвітлити що; (іноді) наводити, навести світло на що.
• Свет очей моих; свет жизни моей – світло очей моїх; світ життя мого.
• Свет померк в глазах чьих – світ померк (стемнів, згас) [у] в очах чиїх.
• Свет (светик) мой! (перен.) – ясочко моя!; моя зіронько [ясна]!; серденько (серденятко) моє! […Люба моя! Ждала, ждала вас, радість моя, зіронько… Панч, перекл. з Чехова. Адже й я була молода, серденько… Свідзинський, перекл. з Тургенєва. Моя ти ясочко… чарівнице моя ясноокая. Васильченко.]
• Только и света (свету) в окне (в окошке), что… – у кого — тільки й світа (світу) у вікні, що…
• Ученье - свет, а неученье — тьма – ученому світ, а невченому тьма. Пр. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Знайко біжить, а незнайко лежить. Пр. В умілого і долото рибу ловить. Пр. Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо. Пр. На те коня й кують, щоб не спотикався. Пр.
• Чуть (чем) свет – тільки почало (майб. час почне) світати (розвиднятися, розвиднюватися, дніти, на світ благословлятися); як [тільки] світ (іноді чим світ); ледь світ (ледве свінуло); удосвіта. [Що чим світ шумить, лунає?.. Чернявський.]
• Белый (Божий) свет – білий (Божий) світ.
• Всё (никто, ничто) на свете – все (чисто все, геть-чисто все) на світі; ніхто, ніщо в світі (на світі).
• Выпускать в свет – видавати, видати друком; публікувати, опублікувати.
• Выступать, выступить (всплывать, всплыть, выплывать, выплыть, выходить, выйти) на свет Божий – виявлятися, виявитися.
• Выходить, выйти в свет – виходити, вийти друком; (часом) побачити світ.
• Извлечь на [Божий] свет – витягти (видобути) на світ [Божий].
• На свет [Божий] не глядел (не смотрел) бы – світ знемилів (знемилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому.
• На чём свет стоит (ругать, бранить…) (разг. фам.) – на всі заставки (на всі боки, на всю губу); аж гай гуде.
• Не близкий (близок, ближний) свет (разг.) – не близький світ (не близька сторона); не близько; (застар.) [не] блигомий (лок. не блигий) світ; замашно. [Замашно йти. Сл. Гр.]
• Не видеть (не видать) света [белого] – не мати (немає кому) просвітлої години; нема коли (ніколи) й угору глянути.
• Не мил и свет, когда милого нет – світ став немилий, як покинув милий. Пр. Без вірного друга — великая туга. Пр.
• Не только света, что в окне (окошке) – не тільки (хіба тільки) світа (світу), що в вікні. Пр. Не в одне віконце світить сонце. Пр. Чи тільки світа, що через вікно видно? Пр. Чи тільки світа, що на твоїм подвір’ї (на твоїм обійсті)? Пр. Хіба на світі одна вода? Пр.
• Ни за что на свете – нізащо (ніколи) в світі.
• Оставить, покинуть свет – покинути світ; зійти з світу (з блиску-світу); умерти.
• Относящийся к новому, к старому свету – новосвітній, старосвітній.
• Относящийся к этому (к сему), к тому свету – сьогосвітній, тогосвітній.
• Отправлять, отправить на тот свет кого – на той світ загонити, загнати (про багатьох позагонити) кого; із світу згонити, зігнати (про багатьох позганяти) кого; (застар.) пускати, пустити у Божу путь кого.
• Отправляться, отправиться на тот свет – іти, піти на той світ; (застар.) у Божу путь іти, піти.
• По [белому] свету (ходить, бродить…) – по [білому] світу (світі), [білим] світом (ходити, блукати, мандрувати…).
• Появиться, явиться на свет – на світ народитися; уродитися (зродитися); виникнути (постати).
• Свет в рогожку покажется кому – світ замакітриться кому.
• Свет испокон веков неправдой стоит (устар.) – не було ніколи в світі правди. Пр. Неправдою світ стоїть. Пр. Брехнею світ живе. Пр.
• Свет не без добрых людей – світ (на світі) не без добрих людей. Пр.
• Свет не клином сошёлся – ще світ не зав’язаний мені. Пр. Хіба (що) мені світ клином зійшовся? Пр.; знайдеться і на це (є й на це) рада; (іноді) що раз (одного разу) не вдалося, удруге вдасться.
• Сживать, сжить (сгонять, согнать) со света кого (перен. разг.) – зганяти, зігнати (про багатьох позганяти) з світу кого. [Стережись, Максиме, Омелька Судденка, бо той чоловік тебе з світу зжене. ЗОЮР.]
• Только и света в окошке (окне) у кого – тільки й світла, що в вікні у кого.
• Тот свет – той світ.
• Шататься по свету – бродити по світу; різних борщів куштувати.
• Этот свет – сей (цей) світ. [Сей світ, як маків цвіт. Пр.]
Свой
• Брать, взять своё – брати, узяти своє; досягти, досягати свого; доходити, дійти свого.
• Вносить свой вклад во что – уносити, унести свій вклад (свою вкладку) у що.
• Время покажет своё – час покаже своє; там (тоді) буде видно.
• В своём уме кто – при своєму (своїм) розумі хто; сповна розуму хто.
• Господин (хозяин) своего слова (своему слову) – господар (пан) свого слова (своєму слову).
• Добиваться, достигать своего; настаивать, поставить на своём – добиватися (домагатися), досягати свого; обстоювати своє; наполягати на своєму; стояти на своєму; довести свого.
• Жить своим умом (разумом) – жити своїм розумом.
• На свою голову – на свою голову; на себе; (іноді) собі на клопіт.
• Не видеть дальше своего носа – не бачити далі від свого носа; не бачити [нічого] поза своїм носом.
• Не в своём уме кто – не при своєму (своїм) розумі хто; не сповна розуму хто.
• Не выпускать из своего взгляда кого (устар.) – не спускати з свого ока кого.
• Оставаться, остаться при своих – лишатися, лишитися (зоставатися, зостатися) при своєму (при своїх).
• Оставаться, остаться при своих козырях – лишатися, лишитися з своїми козирями.
• Принимать, принять на свой счёт – брати, узяти на свій карб (на свій рахунок).
• Своими словами (рассказывать, отвечать…) – своїми словами (переповідати, відповідати, відказувати…).
• Свой не свой, на дороге не стой – свій не свій, а мого не руш. Пр.
• Свой своему поневоле брат – свій своєму лиха не мислить. Пр. Свій своєму ока не виколупає. Пр. Добре то кажуть: свій своєму мимоволі брат. Пр.
• Своя ноша не тянет – свій тягар не важить. Пр. Своя вага не важка. Пр.
• С высоты своего величия (смотреть на кого-либо, относиться к кому-либо) – згорда (спишна, звисока); гордовито й зарозуміло.
• Сказать своё слово – сказати своє слово.
• Соваться, сунуться со своим носом куда, во что – сунутися зі своїм носом куди, у що.
• Стоять на своём – стояти на своєму; (образн. розм.) як на пню стати.
• Стоять на [своем] посту – стояти на [своєму] посту; стояти на варті (на чатах, на сторожі); стояти на [своїй] постаті; не кидати [своєї] постаті.
• Умирать, умереть своей, не своей смертью – умирати, умерти (помирати, померти) своєю, не своєю смертю.
Собственный
• В собственные руки (отдать, вручить…) – до власних рук (у власні руки).
• Собственной тени боится кто – своєї (власної) тіні боїться хто.
• Собственными глазами видеть, увидеть – на власні очі бачити, побачити; своїми очима бачити, побачити.
• Собственными ушами слышать, услышать – на свої (на власні) вуха чути, почути; своїми (власними) вухами чути, почути.
Сон
• Воспрянуть (восстать) ото сна – прокинутися (пробудитися, збудитися) із (від) сну.
• Как (будто, словно, точно) сквозь сон (слышать, видеть, помнить…) – як (мов, немов, наче, неначе) крізь сон (чути, бачити, пам’ятати…).
• Клонит ко сну кого – на сон хилить (рідше клонить) кого; на сон знемагає хто; (іноді) сон голову клонить кому; дрімота бере кого.
• Сна ни в одном (едином) глазу [нет] – зовсім не хочеться спати; сон не бере (не береться).
• Спит вечным (могильным, непробудным) сном (устар.) – спить вічним (гробовим, непробудним) сном.
Точка
• До точки (доходить, дойти, доводить, довести) (разг.) – до краю.
• До точки (знать, видеть…) – до найменших подробиць (дрібниць); досконало.
• Отправная точка, точка отправления – вихідна точка.
• Попадать, попасть, угодить в [самую] точку – попадати, попасти (улучати, улучити) [саме] в точку.
• Ставить, поставить точки (точку) над «і» – ставити, поставити крапки (крапку) над «і».
• Ставить, поставить точку на чём – ставити, поставити крапку на чому; закінчувати, закінчити що.
• Точка в точку (разг.) – точнісінько; достоту; достеменно (достеменнісінько).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́чити – видеть.
Вздріва́ти, уздріва́ти, вздрі́ти, уздрі́ти – видеть, увидеть, узреть, замечать, заметить, усмотреть.
Ви́діти – видеть.
З, пред. –
1) с.
• З ким жи́ти – жить с кем.
• З вола́ здоро́вий – велик как вол.
• Завбі́льшки з ха́ту – с дом величиной.
2) из.
• Сухи́й з води́ – сухой из воды.
3) на.
• З ким жени́тися – на ком жениться.
4) от.
• 3 го́лоду – от голода.
5) по.
• 3 при́мусу – по принуждению.
• З лиця́ чита́ти – по лицу видеть (читать),
6) над.
• Смія́тися з ко́го, з чо́го – смеяться над кем, над чем.
7) З лиця́ – лицом.
• З неді́лі – на той неделе, после воскресения.
• З-тишку́ – исподтишка, тайком.
• З ва́шої ла́ски – вашей милостью, если дозволите.
• Ме́нше з тим – это не важно; нечего об этом (говорить).
Загляда́ти, загля́нути –
1) заглядывать, заглянуть, засматривать;
2) видеть, увидеть.
Здрі́ти, здрю, -иш – видеть.
Зобача́ти, -ча́ю, зоба́чити,-чу, -чиш – видеть, увидеть.
Зоздріва́ти, зоздрі́ти – видеть, увидеть.
Зрі́ти, зрю, зриш – зреть, видеть.
Назира́ти, назирну́ти –
1) кого́, на ко́го, що – наглядывать, наглянуть, присматривать за кем, чем;
2) кого́, що – видеть, увидеть кого, что;
3) куди́ до ко́го – наведываться, наведаться куда к кому.
Нао́чне, нар. – видимо, очевидно.
• Нао́чне ба́чити – своими глазами видеть.
Недобача́ти, -ча́ю – плохо видеть, иметь слабое зрение.
Огляда́ти, -да́ю, огляді́ти, -джу́, огля́нути –
1) осматривать, осмотреть;
2) созерцать, видеть;
огляда́тися, огляді́тися, огля́нутися –
1) оглядываться, осмотреться;
2) подражать.
• Ро́бить та на йо́го огляда́ється – делает и ему подражает.
3) на кого – обращать, обратить внимание, сжаливаться, сжалиться, снизойти.
• Огля́нься на ме́не стару́ – сжалься надо мной старой.
О́ко, р. о́ка, мн. о́чі – 1) глаз.
• В чоти́ри о́чі (поговори́ти), віч-на́-віч – с глазу на глаз.
• На о́ко – на вид, на взгляд.
• На все о́ко – во все глаза.
• В о́ці бу́ти – быть на глазах, на виду.
• О́чі довбти́ – укорять за что.
• Ма́ти на о́ці – иметь в виду. I в ві́чі не ба́чити – и в глаза не видеть.
• Межи́-очі – в глаза.
• Геть з пере́д оче́й – прочь с глаз.
• А ні на́ оч – видеть не могу.
• Злим, лихи́м о́ком диви́тися – сердиться, быть злым на кого.
• Оком не стина́ти – не смыкать глаз.
• При моїх оча́х – в моем присутствии.
• Тре́ба позича́ти в сірка́ оче́й – стыдно в глаза глядеть.
• Із оче́й ста́лось – сглазили.
• Сві́тле о́ко – чистая совесть.
2) петля, глазок;
3) (мера веса) 3 фунта;
4) (мера жидкости) две бутылки.
Слі́пати, -паю –
1) плохо видеть (вследствие темноты, плохого зрения);
2) присматриваться.
• Слі́пати очи́ма – щурить глаза от близорукости.
Сни́ти, сню – видеть во сне;
сни́тися – сниться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Замечать, -метить –
1) (отмечать) – зазнача́ти, зазна́чити, познача́ти, позна́чити;
2) (видеть, наблюдать) – поміча́ти, помі́тити, спостеріга́ти, спостерегти, заува́жувати, заува́жити; замечу при этом – скажу́ до цьо́го, заува́жу до цьо́го;
3) (делать замечание) – робити, зробити заува́ження, заува́жувати, заува́жити.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Видѣть. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Метл. 21. Бач! Вишь, вотъ. Бач, який добрий! Ми всі, як бач, народ хрещений. Котл. Ен. І. 16.
2) Думать, полагать. Угор.
Вида́ти, -да́ю, -єш, гл. Видѣть. А ні слихом слихати, а ні видом видати. Ном. № 1939. Хто в світі не бував, той і дива не видав. Ном. № 385. Перва сотня виступає, вдова сина не видає. Мет. Хто вида́в так говори́ти? Развѣ такъ можно говорить? Левиц. І. 242. Ви́дано. Чи то видано, щоб живе мнясо само в рот ускочило? Рудч. Ск. І. 2. Видано-невидано, якого накидано. Ном. заг. № 48.
Ви́діти, -джу, -диш, гл. Видѣть. Желех.
Добача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доба́чити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. Млр. л. сб. 77. А Катря стоїть коло стіни.... бачу — зомліває. Добачає те й мати. МВ. ІІ. 148. Не добача́ти. Дурно видѣть; не замѣчать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. I. 135. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Шевч. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш. МВ. II. 81.
Дозира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. дозріти (дізріти), -рю́, -ри́ш, гл.
1) = Доглядати, доглянути. Вх. Лем. 410. Не будеш діток моїх дозирати. Мет. 351. Треба пильно тих лукавих ходів дозирати. К. Досв. 201.
2) Видѣть, увидѣть. Вх. Уг. 236.
Дозріва́ти, -ва́ю, -єш, гл. Видѣть, узрѣвать. І сонця правди дозрівать в німецькі землі, у чужиї претеся знову. Шевч. 211.
Забача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. заба́чити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати. Макс. 1849, 12. Ой дай, Боже, такую годину, щоб забачити світ хоч на часину. Мет. 324.
Зава́тра, -ри, ж. У гуцульскихъ пастуховъ въ полони́нах: родъ шалаша среди за́городи, въ которой ночуютъ животныя: съ покатой крышей изъ луба и открытыми боками, чтобы спящій тамъ пастухъ могъ всегда видѣть животныхъ. Шух. І. 185, 188.
Загляда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. загля́нути, -ну, -неш, гл.
1) Заглядывать, заглянуть, засматривать. Пильно в вічі козакові заглядали. Макс. У світлоньку заглядає та ранесенько. Мет. 133.
2) Видѣть, увидѣть. Да заглянув я й а три голубочки. Грин. III. 583.
Засліпля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. засліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ослѣпить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому засліпи́ло о́чі. Онъ ослѣпъ. Переносно: закрылъ глаза, пересталъ видѣть (ночью, во снѣ). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослѣпить, лишить правильнаго взгляда на вещи. Нехай і турчин... Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам’ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом. (О. 1861. І. 94). Покиньте... засліплених латиною панів. К. ПС. 134.
Здрі́ти, -рю, -риш, гл.
1) Видѣть. Не здрів нічого пред собою. Котл. Ен. H. 12.
2) = Скліти. Сиди тут та здрій (склій). Ном. № 5634.
Зобача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. зоба́чити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть. Грин. III. 162, 181. О. 1862. IV. 21. Як я його не зобачу, то не раз заплачу. Чуб. V. 5.
II. Зрі́ти, зрю, зриш, гл. Видѣть. Мусить всяк чоловік зріти, що недовго тут жити. Чуб. III. 19.
Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в. ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Кв. І. 57. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. К. ЧР. 156. Сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
Назира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. назирну́ти, -рну́, -не́ш, гл.
1) Наблюдать, наблюсти, присматривать, присмотрѣть. І назирали його, чи зцілить у суботу. Єв. Мр. III. 2. Назирай орлиним оком сирітськую хату. К. Досв. 105. Цікава Масюківна назирала гостя з вікна. Левиц. Пов. 196.
2) Видѣть, увидѣть. Що оком назирне, — пліндрує. К. ЦН. 253.
3) Навѣдываться, навѣдаться.
Недобача́ти, -ча́ю, -єш, гл. Плохо видѣть, имѣть слабое зрѣніе; не замѣчать.
Огляда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. огля́діти, -джу, -диш, гл.
1) Осматривать, осмотрѣть. Вийди, матінко, огляди, що тобі бояре привезли. Мет. 230. Козаків піджидає, козаків оглядає. Макс.
2) Созерцать, видѣть. Сподоби в небі лицем к лицу Бога оглядати. Чуб. Одного ранку, бодай такого ніхто не оглядав, сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. II. 71.
О́ко, о́ка, с. (мн. о́чі).
1) Глазъ. Сама робить, а око біжить до дитинки. МВ. I. 98. Біжить він, куди очі стоять. Грин. II. 284. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Очі-на-очі = Віч-на-віч. Ном. № 7424. На о́ко. На видъ, на взглядъ. На все о́ко. Во всѣ глаза. Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Св. Л. 204. В о́ці бу́ти. Быть на глазахъ, на виду. Тобі добре: ти у боці, а я що раз ув оці, то мені й докоряє, як що не так. Волч. у. Очі довбти́ чим. Укорять за что. Тітка було усе мені очі паничем довбе. О. 1862. VII. 42. І очу́ не я́вить. И глазъ не показываетъ. Кролев. у. І в ві́чі не ба́чити и въ глаза не видѣть, совершенно не видѣть, не имѣть. Така велика засуха у нашому селі, що не доведи, Боже. Ми вже і в вічі води не бачимо. Чуб. II. 47. Межи́-очі. Въ глаза. Межи очі плюнув йому. Межи очі вилив йому горілку. Константиногр. у. Геть з перед очей! Прочь съ глазъ; Константиногр. у. В очу́. Въ глахъ. Дивись у воду, поки в очу тобі стане недобре. Від сонця так тобі пожовтіє в очу. Борз. у. Свічок, свічок наставили! Мигтить ув очу, мов промінне. Г. Барв. 253. А ні на́ оч. Видѣть не могу, ненавижу. Перше я його любила, а тепер а ні на оч! Подольск. г. Злим, лихи́м о́ком диви́тися. Сердиться, быть злымъ на кого. Батько все таки на його злим оком дивиться. Чуб. II. 198. О́ком не стина́ти. Не смыкать глазъ. Тре́ба позича́ти в сірка́ оче́й. Стыдно въ глаза глядѣть. Моро́з з очи́ма. Сильный морозъ. Із оче́й ста́лось. Сглазили. Г. Барв. 222. Сві́тле о́ко. Чистая совѣсть. Ном. № 6724. Багацько дечого бракує нам, та світле око. Г. Барв. 439.
2) Петля, глазокъ. У режі малі вічка, а у пров’язі очі великі. Ном.
3) Отверстіе въ порплиці, въ которое входитъ верхній конецъ веретена шестерни. Мик. 481.
4) При исчисленіи, послѣ названія десятковъ: одинъ. Двадцять з оком = 21.
5) Мѣра вѣса: 3 фунта. Чуб. VI. 404. Лучче око золота, ніж камінь олива. Ном. № 7287.
6) Мѣра жидкости. Купив за тії гроші пшона, вік зо два горілки. Драг. 64.
7) Воло́ве о́ко. Раст. Phyteuma orbiculare. Лв. 100. 8. Гу́сяче о́ко. Родъ узора въ вышивкѣ на сорочкѣ. КС. 1893. V. 278.
9) мн. Га́дячі очі. Раст. Myosotis aepestlis. Л. 100. Жаби́ні очі. Myosotis intermedia. Лв. 100. Ум. Очко́, о́ченько, о́чечко. Гляньте хоть одним очечком! Мил. 185.
Слі́па́ти, -па́ю, -єш, гл. Плохо видѣть съ трудомъ разбирать; дѣлать что съ трудомъ видя, силясь разглядѣть (вслѣдствіе темноты, плохого зрѣнія). Завтра по видному й поїхали б, а тепер чого сліпати? Св. Л. 123. Сліпає старий у книжку. Рк. Левиц. Сліпає було Якимко по часловці. Левиц. І. 243. — очи́ма. Щурить глазами отъ близорукости. Виглянув Пшепшінський з дверей, сліпаючи очима. Левиц. І. 287.
Сни́ти, сню, сниш, гл. Видѣть во снѣ. І був би він в царськім дворі багато ще снив, гукнув бо звін на Стефані, а він ся збудив. Федьк. І. 37.
Согляда́ти, -даю, -єш, гл. Созерцать, видѣть.
Убача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. уба́чити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Нехай Бог боронить таке й чувати, не то очима вбачати. Г. Барв. 140. Вбачаю — марніє та й марніє Парася моя. МВ. II. 25. Не дай, щоб вороги хвалились, вбачаючи мою біду. К. ПС. 26. Чи не вбачу милої на дворі. Грин. III. 82.
Уздріва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. уздрі́ти, уздрю́, -ри́ш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Не видала сова сокола, як уздріла, аж умліла. Ном. № 437 І. Змій.... як уздрів, що їх нема, — та як сунув поверх комишу доганяти. Рудч. Ск. І. 119. Вздріла уранці, що тебе нема. Кв. 1. 215. Доброго нічого там не вздріла. Гліб. Ой коби я свого любка на годинку вздріла. Гол. IV. 454.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Забача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. заба́чити, -чу, -чиш, гл. Видеть, увидеть, замечать, заметить, *завидеть. *Забачив його здалеку. Под., Тульч.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ви́дѣть = ба́чити, вбача́ти, вида́ти, ви́дїти, (багато) — переба́чити, (погано) — недобача́ти, слїпати. — Я щасливий, що очий не маю, що нїчого того в сьвітї не бачу й не знаю. К. Ш. — Бог бачить з неба, що кому треба. н. пр. — Чи мало я чого на віку перебачив. — Та він мабуть не добачає.
Ча́ять = сподїва́ти ся і д. Ожида́ть і Упова́ть. — Я не ча́ялъ васъ ви́дѣть = не сподїва́в ся вас ба́чити. — Она въ нёмъ души́ не ча́етъ = вона́ за ним душі́ не чу́є, дух ро́нить.

Запропонуйте свій переклад