Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «видіти»
Шукати «видіти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ви́деть –
1) ба́чити, вбача́ти, (зап.) ви́діти, зрі́ти; (усматривать, замечать) добача́ти. [На свої́ (на вла́сні) о́чі ба́чив = собственными глазами видел. I в ві́чі не ба́чив = и в глаза не видел. Старі́ о́чі не так добача́ють, як ба́чили давно́ коли́сь].
• Ви́деть в ком, в чём что – вбача́ти в кому́, в чому́ що.
• Я ви́жу его насквозь – зна́ю його́ як облу́пленого.
• Ви́жу его как живого – як на о́чі його́ зогляда́ю.
• Плохо ви́деть – недобача́ти. [Стари́й став – недобача́ю].
• Не ви́деть чего (не хотеть видеть чего) – не ма́ти оче́й на що.
• Ви́деть для себя что-л. предосудительное в чем-л. – ма́ти собі́ за со́ром що. Ви́деть во сне, см. Сон и Сни́ться;
2) (сознавать внутренно) ба́чити, вбача́ти. [Скі́льки сяга́є його́ па́м’ять… усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.)].
• Ви́дишь ли, ви́дите ли – бач, ба́чте. [Такі́, ба́чте, лю́ди (Шевч.)].
• Ви́денный – ба́чений, ви́джений.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́діти – видеть.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ви́ді́ти, ви́джу, -диш, -дять = ба́чити

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ви́діти, -джу, -диш, гл. Видѣть. Желех.
Приту́лок, -лку, м.
1) Пристанище, убѣжище, пріютъ. Нема йому бідоласі безхатньому ніде притулку. Харьк. Самі бурлаки да гольтяпаки, що, не маючи жадного притулку, служили тілько по броварах, по винницях. К. ЧР. 258.
2) Укромное мѣсто. Не дає ся видіти... сидит собі в притулках. Драг. 279. Ум. Приту́лочок. Г. Барв. 21.
Ужива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. ужи́тися, уживу́ся, -ве́шся, гл.
1) Употребляться, употребиться, потребляться. Я хочу видіти, як моє добро уживатиметься. Федьк.
2) Уживаться. З відьомським кодлом не вживешся. Рудч. Ск. II. 177.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ви́дѣть = ба́чити, вбача́ти, вида́ти, ви́дїти, (багато) — переба́чити, (погано) — недобача́ти, слїпати. — Я щасливий, що очий не маю, що нїчого того в сьвітї не бачу й не знаю. К. Ш. — Бог бачить з неба, що кому треба. н. пр. — Чи мало я чого на віку перебачив. — Та він мабуть не добачає.
Очеви́дный, но = очеви́стий, то (С. З. Л.), очеви́сний, очеви́дячкий (Кв.), очеви́дьки (С. З. Л.), очеви́дячки (С. Л.), видо́мий, ме (С Л.), види́мий, мо. — З того очевисто всяк видїти можеть, з якою. Скороп. С. С. — Карпо утїк у очевидьки на конї. К. X. — Видиме дїло. С. Л.
Примѣча́ть, примѣ́тить = 1. поміча́ти, прикмі(е)ча́ти (С. Л.), вкміча́ти, вважа́ти, уважа́ти (С. З. Л.), завважа́ти, нагляда́ти, постерега́ти, помі́тити, прикмі́(е́)тити (С. Л.), закмі́тити, покме́тити, завва́жити (С. Л.), постерегти́ (С. З. Л.), спостерегти́, нагле́дїти (С. Л.), наба́чити, приба́чити, наки́нути о́ком. — Прикмічай же, моя мати, який сон приснить ся. н. п. — Я закмітила її погляд ворожий. Кн. — З досьвідчення уважаючи, можна видїти. Самойлович. С. З. — Уважай добре, що він буде казати. С. Л. — Чуже під лїсом бачиш а свого під носом не завважаєш. н. пр. — Вони постерегши зради того бунтовщика, одступили. Л. В. 2. д. Подгля́дывать і Подсма́тривать.