Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «виключно»
Шукати «виключно» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Исключи́тельно, нрч.ви́ключно, виїмко́во, ви(й)нятко́во, (только) єди́но, одино́ко, (только лишь) са́мо, само́-но, (только кто, что) сам (сама́) за се́бе, сами́ за се́бе, сам-но (сама́-но). [Ті ви́ключно-тяжкі́ обста́вини, серед яки́х довело́ся животі́ти в Росі́ї украї́нському письме́нству (Єфр.). Мене́ суди́ти могли́-б єди́но ті́льки королі́ (Грінч.). До́брі я́блука покупи́ли, і там лиши́лась сама́ за се́бе па́далиця (Липовеч.). З 1894-го року Коцюби́нський віддає́ себе́ вже самі́й-но розповідні́й, повісте́вій літерату́рі (Єфр.)].
Ме́тод и Мето́да – мето́да (-ди), (рус.) ме́тод (-ду); спо́сіб (-собу). [Я знайшо́в собі́ до́бру мето́ду (Самійл.). Верта́ється стари́й спо́сіб – приклада́ти до літерату́рних з’я́вищ при́нцип ви́ключно-естети́чної оці́нки (Єфр.)].
-тод двойной записи – мето́да подві́йного за́пису.
-тод изложения – спо́сіб ви́кладу.
По -ду – за мето́дою.
Наре́дкость, нрч. – як рі́дко до, як рі́дко коли́, як неча́сто; (на диво) нади́во, надивови́жу, напро́чуд, (исключительно) ви́ключно, виїмко́во; ви(й)нятко́во.
-кость хорошо – нади́во (напро́чуд) га́рно; га́рно, як рі́дко де.
Оправда́ние
1) ви́правдання, оправда́ння, ви́правлення, ви́ведення з вини́. [За поя́снення та оправда́ння цьому́ могли́ бу́ти ви́ключно тяжкі́ обста́вини (Єфр.)].

Что вы скажете в своё -ние? – що на оправда́ння своє́ ска́жете?;
2) (
надежд, ожиданий и т. п.) спра́вдження, зді́йснення (наді́й, споді́ванок…).
Прилага́ть, приложи́ть
1) приклада́ти
и прикла́дувати, прикла́сти и приложи́ти, приту́лювати и притуля́ти, притули́ти, (во множ.) поприклада́ти и -кла́дувати, поприло́жувати, поприту́лювати що до чо́го, см. Прикла́дывать 1. [Оста́нніми часа́ми знов до нас верта́ється стари́й спо́сіб – приклада́ти до літерату́рних з’я́вищ при́нцип ви́ключно естети́чної о́цінки (Єфр.). Це я свою́ вла́сну пога́ну мі́рку приклада́ю до всіх (Крим.)].
-га́ть свои знания к делу, к практике – знання́ свої́ до ді́ла (до життя́), до пра́ктики приклада́ти.
-жи́ть прозвище – приложи́ти (притули́ти) прі́звище. [Притули́ли до йо́го сю ви́гадку, а воно́ зовсі́м до йо́го й не пасу́є (Гр.)].
-жи́ть руку – підписа́ти(ся), пі́дпис положи́ти.
Руку -жи́л – руко́ю вла́сною підписа́вся.
-жи́ть печать – приложи́ти, прити́сну́ти печа́тку.
Ума не -жу́ – ра́ди собі́ не дам.
Он ни к чему рук не -га́ет – він і за холо́дну во́ду не бере́ться;
2) (
прибавлять) додава́ти, дода́ти, доклада́ти, докла́сти и доложи́ти, (присоединять) долуча́ти, долучи́ти що до чо́го. [Про ко́жну розка́же, ще й свого́ докладе́ (Грінч.)].
-жи́ть документы к прошению – дода́ти (долучи́ти) докуме́нти до проха́ння.
-ложи́ ещё рублик – іще́ карбо́ванчика дода́й, доклади́; срв. Прибавля́ть.
-га́ть, -жи́ть к чему старание, труд, руки – доклада́ти, докла́сти и доложи́ти, додава́ти, дода́ти рук, пра́ці до чо́го. [Схоті́лося й собі́ докла́сти рук, попрацюва́ть (Грінч.). До всьо́го тре́ба робі́тникові доложи́ти свої́х рук (Єфр.). Дода́й рук, то ви́миєш до ді́ла (Полт.)].
-га́ть силу, усилия – доклада́ти си́ли, зуси́ллів.
Прило́женный
1) прикла́дений, прило́жений, приту́лений;
2) до́даний, докла́дений
и доло́жений, долу́чений.
Применя́ть, примени́ть
1)
что к чему (прикладывать) – приклада́ти, прикла́сти, приложи́ти що до чо́го. [Ви́водів з сво́го чита́ння до вла́сного життя́ не приклада́ла (Грінч.). Що де почу́є, то все до се́бе й прикладе́. Верта́ється стари́й спо́сіб – приклада́ти до літерату́рних з’я́вищ при́нцип ви́ключно естети́чної о́цінки (Єфр.)].
-ни́ть закон, статью закона – прикла́сти, застосува́ти зако́н, статтю́ зако́на до ко́го, до чо́го;
2) (
употреблять) ужива́ти, ужи́ти, зажива́ти, зажи́ти чого́ до чо́го. [Ужива́ти нови́х ме́тодів. Хи́трощів зажи́ти тре́ба (Грінч.)].
Придётся -ни́ть иные способы – доведе́ться ужи́ти и́нших за́ходів;
3) (
приспособлять) при[за]стосо́вувати, при[за]стосува́ти кого́, що до чо́го;
4)
что к чему (сравнивать) – прирі́внювати, прирівня́ти, примі́нювати, приміни́ти кого́, що до ко́го, до чо́го. [Прирівня́в свою́ халу́пу та до па́лацу. Така́ га́рна ді́вчина, що вже не зна́ю, до чо́го й приміни́ти].
Применё́нный – прикла́дений, прило́жений; ужи́тий; при[за]стосо́ваний до чо́го; прирі́вняний, примі́нений до ко́го, до чо́го. [Іде́ї Шевче́нкові, прикла́дені до пра́ктики (Грінч.). Ужи́ті спо́соби].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Галичанин, галичанка – галичанин, галичанка.
[Ми ніколи не зможемо подарувати галичанам, що вони культурніші й людяніші від нас (О.Довженко). Ці, нові, охоче переймали від галичан характерні слівця, діалектизми, навіть питальні співучі інтонації, й ліпили їх на свій волапюк у найдоречніших місцях, вочевидь упевнені, що то й є щира українська мова, якої в живому виконанні вони, окрім як від галичан, може, й не чули ніколи, зрештою, а серед галичан що, не буває російськомовних? — послухати лишень, як вони всі в одну душу догідливо щебечуть по-російському, іно опинившись у Києві, а українську зберігають, гейби таємна секта, в суворій конспірації перед місцевим населенням, виключно для вжитку «серед своїх»! (О.Забужко). Поляк, поки тверезий, грошима не розкидається і цим суттєво відрізняється від кавказця. Зате коли вип’є, то його можна розкрутити «на всю котушку», чим він також суттєво відрізняється від нашого брата галичанина, якого не розкрутиш ні на сухо, ні на мокро (Ю.Винничук). Галичанин неповороткий, добродушний, трохи лінивий і плодовитий, як його земля (Галина Петросаняк, перекл. Александра Ґранаха)].
Обговорення статті
Украинец – українець, (устар.) русин, руснак (русняк), (реже) русич:
истинный украинец – щирий українець.
[Він українець — це запевне, Бо хвалить сало й галушки Та ще вишиванії дома Бере він на ніч сорочки (Б.Грінченко). Ми мусимо навчитися чути себе українцями (І.Франко). Більше не хочу бути українцем! (Казимир Малевич). В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний (Олександр Довженко). Взагалі все, що українці здатні про себе повідати, — то як, і скільки, і на який спосіб їх били (О.Забужко). Якою б гарною була ота Украйна, коли б не жили тут українці… (Ярослав Павлюк). Є мова піль, озер і неба — та ходить мова та німа. Є українців більш, ніж треба, а України-то нема (М.Холодний). Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів уважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів… Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб’язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок (І.Франко). Перед війною був я формально українцем. Почувся ним особливо міцно, коли у Польщі розвинулася антиукраїнська пропаганда. Однак у часі війни, коли побачив, що національність — це причина, щоб взаємно вбиватися, це поняття перестало мати для мене будь-яке значення (Юрій (Єжи) Новосільський). Кожна людина іншій людині — трохи українець (В.Слапчук). Для щирих українців. А це лекції для тих, що перецікавлювалися, перецікавлюються й перецікавлюватимуться Україною. Що є таке Україна? Ненька-Україна — це держава від Біскайського моря і до пустелі Гобі або Шамо. 3аснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу. Першу людину звали Остап (не Вишня, бо тоді ще прізвищ не було), а його жінку — Чорноброва Галя. Під час всесвітньої потопи Ковчега збудував не Ной, а гетьман Дорошенко, що й урятував сім пар чистеньких українців, одну вишневу кісточку, з якої і пішли на Вкраїні вишневі садки; Бровка, що дав потім цілу породу щироукраїнських Рябків, Лисків та Лапків; кілька мотків заполочі для вишивання сорочок, шматок полотна, горщик для борщу, кишку для ковбаси, булаву, клейноди й ноти до «Гиля, гиля, сірі гуси…» Потім того вже на Україні жили Єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, Іван Калита. Все це були українські гетьмани, що їх свого часу Іловайський затаїв. Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона від Місісіпі, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали «Титаники», але треклятущі кацапи випили Дніпро-Славуту, і він трохи ніби висох. Але то дурниця: тую воду Дніпровую за допомогою Франції з кацапів ми видавимо. Мова на Україні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, залізниця найкраща; народ найкультурніший. На північ від України живуть треклятущі кацапи, що годуються виключно українцями. На Сході поляки, дуже хороший, братній народ. А далі вже йде Європа, що чекає на українську культуру. Оце невеличкі замітки, що їх нема в жодній історії України і які я хочу нагадати, щоб їх не забули (О.Вишня). Якщо ти хочеш бути українцем, будь ним. Що це означає? Сам думай. Якщо вони нападають на твою мову (а виглядає так, що це — наш єдиний об’єднавчий чинник) живи нею, живи в ній. Якщо вони натоптують сміттям і трощать інституцію, важливу для твоєї справи, будь цією інституцією. Проти такого вони безсилі (В.Діброва). Я — стовідсотковий українець. Але не маю й краплини української крові. У мене своя Україна. Для неї живу й за неї вмру. І мені байдуже — потрібен я тут чи ні (Сергій Якутович)].
Обговорення статті
Хохол
1) чуб, чупри́на, чупер, (
диал.) чубайка, чемер, чівка, хобот; (на бритой голове) оселедець;
2) (
с разными оттенками) хохол:
надрать хохол – нам’яти ирху.
[Бояри вмиг скомпоновали, На аркуш маніхвест, кругом, По всіх повітах розіслали, Щоб військо йшло під коругов; Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли, А ус в півлокоть би тирчав; Щоб сала і пшона набрали, Щоб сухарів понапікали, Щоб ложку, казанок всяк мав (І.Котляревський). Як тільки пан із паном за- змагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать (Є.Гребінка). Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку — човни стали. «Нехай ворог гине! Не в Синопу, отамани, Панове-молодці, А у Царград, до султана Поїдемо в гості!» (Т.Шевченко). Взяв він його добре за чемер (Сл. Гр.). А кулик чайку Взяв за чубайку. Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» (Н.п.). На що тому жінка молода у кого й стара за чуприну водить! (Номис). — А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу! — Ну, то й вези його з Богом! — глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти (П.Мирний). Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (І.Нечуй-Левицький). Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей, як вони., дуже міцно почнуть дерти один одного за чуби та нароблять галасу (М.Коцюбинський). Тюхтій-хохол, що, хоч дурний, та хитрий, Макітру хилить виключно по вітру, Міркує шлунком і хропе гуртом (Є.Маланюк). Населення на Вкраїні — малоросійські хохли (Остап Вишня). Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?.. (В.Баранов). «А братія мовчить собі витріщивши очі. Може так і треба?». Так і треба, бо не встигли нас побити, як біжимо вибачатися за те, що пручалися, коли нас били у нашій же хаті. Бо ми травоїдні хохли, безсловесне тягло в закривавлених імперських возах сусідів — росіян, поляків. Так було, так є, але так не повинно бути (Леонід Залізняк). Очі затуляє довгий чуб — гламурний оселедець на пів щоки. Криві худорляві ноги підкреслюють тісні претісні штани. А між них, тих кривульок модніх — ширінка до колін висить. І плутаються люди, чи воно жінка, чи чоловік (П.Кукуй). — Мати мала певні літературні нахили, добре відчувала на смак російську мову – і українську вивчила. Вона була партійним працівником, перекладала протоколи для ЦК українською мовою. Єдина в осередку, хто міг це робити! З нею працювало двадцятеро хохлів, які не знали своєї мови (В.Брюґґен). Депутат, прізвище якого все одно забудеться Вічністю, вніс черговий метушливий проект щодо заборони в публічній сфері слів «жид», «хахол» і «москаль». Не зовсім зрозуміло при цьому, як бути з «маланцем», «малоросом» і «кацапом». До того ж можна було розширити список «ляхом», «бульбашем», «чурбаном», «хачиком», а також «німчурою», «жабоїдом», «макаронником», «піндосом» та іншими красивими назвами (Ю.Андрухович). — Ну, гаразд, хохол, — через зціплені зуби мовив наш командир. — Але якщо ти будеш нас затримувати, я тебе пристрілю. — Ти ще раз назвеш мене хохлом, я тебе сам пристрілю, — відповів я (В.Слапчук). — Обабіч дороги — старі дупляві верби порохняві. Прислухаюся — так і є: з одної, найгрубішої, і чути ту музику. Підкрався, звівся навшпиньки, зазирнув у дупло — сидить. Мале, як пів вашого Цилька, пане Годюр, в руках скрипочка, на голові зелений капелюшок. З павуном. У мене чупер на голові встав, і аж не смап’ятався, коли був удома. Щастя, що в хаті була свячена вода (В.Кожелянко). Я теж лінивий хохол… (А.Чехов)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СУГУ́БО ще су́то, чи́сто, ви́ключно.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ви́ключно, присл.

Запропонуйте свій переклад