Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті
Запропонувати свій переклад для «вилюдніти»
Шукати «вилюдніти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возмужа́ть – змужні́ти, (сложиться) ви́людніти, полюдні́ти, полюдні́шати, облюдні́ти, уматер(н)і́ти.
I. Лю́ди
1) лю́ди (-де́й, -дям, -дьми́),
ласк. лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да; срв. Люд, Народ. [Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.)].
Молодые -ди – молоді́ лю́ди, (молодёжь) мо́лодь (-ди), (парни) парубо́цтво.
Старые -ди – старі́ лю́ди.
Окольные -ди – око́личні лю́ди.
Сведущие -ди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди.
Рабочие -ди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, соб. робітни́цтво.
Он не умеет обращаться с -ми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́.
Все -ди смертны – всі лю́ди вмиру́щі, сме́рти не відпе́рти, всім нам там бу́ти.
Что вы за -ди? – Що ви за лю́ди? Хто ви такі́? Що ви таке́?
Порядочные -ди – поря́дні (присто́йні) лю́ди.
Это очень опасные -ди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди.
Он выходит из ряда обыкновенных -де́й – з йо́го непересі́чна люди́на.
Все мы -ди, да не все человеки – всі ми лю́ди, та не всі лю́дський о́браз ма́ємо.
-ди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть.
Добрые, злые -ди – до́брі, лихі́ лю́ди. [Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.)].
На -дя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно.
-де́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є.
Народу-то, народуровно -де́й – ми́ру-ми́ру, як люде́й.
На свете не без добрых -де́й – в сві́ті не без до́брих люде́й.
За -ми́ говорю – за людьми́ кажу́; коли́ лю́ди бре́шуть, то й я з ї́ми.
Вывести в -ди – ви́вести в лю́ди, (о мн.) повиво́дити в лю́ди.
Выйти в -ди – ви́битися в лю́ди, ви́людніти.
Что -дям, то и нам – що лю́дям, те й нам; що грома́ді, те й ба́бі.
И мы не хуже -де́й – і ми не гі́рші за люде́й, і ми як лю́ди, і ми по-при лю́ди.
В чужих -дях – між чужи́ми людьми́.
Вас же за -де́й считают – вас же за люде́й ма́ють.
На -дях – прилю́дно, на лю́дях; срв. Публи́чно.
Пойти в -ди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди. [Не йди між лю́ди (Шевч.)].
-де́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися.
На собрании было много -де́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да.
Покрыться -ми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися. [Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.)];
2) (
слуги) лю́ди, че́лядь (-ди), на́ймити́, наймиття́ (-тя́), слу́ги. [Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня)].
Ваши -ди хорошо служат – ва́ші слу́ги (лю́ди) до́бре слу́жать.
Он отпустил всех своих -де́й – він повідпуска́в (з до́му) всіх свої́х слуг (люде́й).
Обезлю́деть – злюдні́ти, збезлю́д(н)іти, ви́людніти, (о мног.) побезлю́д(н)іти.
Обмы́киваться, обмы́каться
1) обте́ртися в сві́ті, між людьми́, ви́людніти;
2) (
об одежде) обтрі́пуватися, обтрі́патися, обша́рпуватися, обша́рпатися, обідра́тися.
Похо́жий на кого на что – схо́жий, похо́жий на ко́го, на що, підхо́жий, поді́[о́]бний до ко́го, до чо́го. [Він був схо́жий з ви́ду на ма́тір (Н.-Лев.). Сама́ на се́бе не схо́жа ста́ла, така́ журба́ її́ бере́ (Рудч.). Ви́йшла ді́вчинка, підхо́жа до молодо́го гусеня́ти (Г. Барв.). Оттакі́ й підхо́жі думки́ плу́тались у ко́жного в голові́ (Грінч.). Все здава́лось чужи́м, чудни́м, не поді́бним до то́го, що було́ вчо́ра (Коцюб.)].
Портрет не -хо́ж на оригинал – портре́т не схо́жий на оригіна́л.
Они -жи друг на друга – вони́ схо́жі оди́н на о́дного (помі́ж собо́ю), вони́ підхо́жі, поді́бні оди́н до о́дного.
-жий как вылитый, как две капли воды – схо́жий, як ви́капаний, досто́ту схо́жий, досто́тній, чи́стий, чисті́сінький. [Син – ви́капаний (чи́стий, досто́тній) ба́тько. Досто́ту на бра́та схо́жий].
Бывать, быть -жим на кого, на что – підхо́дити до ко́го, до чо́го, скида́тися, подо́бати, похо́дити на ко́го, на що; см. II. Походи́ть. [Чолові́к до чолові́ка бува́ підхо́дить. День на день і ніч на ніч не скида́ється (Васильч.). Похо́дить на те, ні́би-то а́кція – гро́ші? (Кониськ.)].
Родиться, оказаться -жим на кого – уроди́тися, уда́тися, ви́йти в ко́го, ви́кинутися в ко́го и на ко́го, ски́нутися, зда́тися на ко́го. [Чорт її́ зна́є, в кого́ вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). Уда́вся я, ма́біть, у того́ пра́щура свого́, у Савлука́ козака́ (М. Вовч.). Ні оди́н син не ви́кинувсь на ба́тька (Херс.). Така́ і по́вненька, і бі́ла і рум’я́на, чорноо́ка, чорнобри́ва, як ма́ти, і на но́ров тро́хи ски́нулась на не́ї (Мирн.). Ні, га́рний був Мазе́па мій, а ти так здавсь на чо́рта зло́го (Греб.)].
Стать на человека (на людей) -жимви́людніти. [Між товари́ством став він ско́ро віджива́ти, став виявля́ти зді́бності до вче́ння, осмілі́в, ви́люднів, як ка́жуть (Васильч.)].
Похо́же на это, на то – підхо́же до цьо́го, до то́го; скида́ється на це, на те. [Це ті́льки тро́шки на пра́вду скида́ється, а більш до брехні́ підхо́же].
Это ни на что не -же – це вже не зна́ти що.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Люди
1) лю́ди, (
ласк.) лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да;
2) (
устар.) (слуги) лю́ди, че́лядь, на́ймити́, наймиття́, слу́ги:
вас же за люде́й считают – вас же за люде́й ма́ють;
в людях – серед (поміж, між) людей;
все люди смертны – усі люди вмирущі; смерті не минути (не відперти), усім там бути; усі ми там будемо;
все мы люди, все человеки – усі ми люди (Пр.);
все мы люди, да не все человеки – усі ми люди, та не всі людський образ маємо (Пр.);
в чужих людях – між чужи́ми людьми́;
выбиваться, выбиться, выходить, выйти в люди – вибиватися, вибитися, виходити, вийти в люди, ви́людніти;
выводить, вывести в люди кого (разг., устар.) – виводити, вивести, (о мн.) повиводити в люди кого;
добрые, злые люди – до́брі, лихі́ лю́ди;
за людьми говорю – за людьми кажу, кажу казане, коли люди брешуть, то й я з ними;
и мы не хуже людей – і ми не гірші за людей (Пр.); і ми як люди (Пр.); і ми попри люди (Пр.);
люде́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є;
люде́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися;
люди, будьте бдительны! – люди, будьте пильні!;
люди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть;
люди доброй воли – люди доброї волі;
люди добрые – люди добрі; людоньки;
люди с ограниченными (физическими или умственными) возможностями – неповносправні;
молодые люди – молоді люди; люди молодого віку; (молодёжь) молодь; (про хлопців ще) молодики, хлопці, парубо́цтво;
на людей посмотреть и себя показать – себе показати і на людей подивитися (Пр.);
на людях – на людях (при людях), прилюдно;
на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно;
народу-то, народу — ровно люде́й — ми́ру-ми́ру, як люде́й;
на свете не без добрых люде́й – в сві́ті не без до́брих люде́й;
на собрании было много люде́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да;
ни людям, ни себе – ні людям, ні собі (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.);
окольные люди – око́личні лю́ди;
он не умеет обращаться с людьми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́;
плохие люди – лихі (злі, погані) люди, людці, (згруб.) людища (людиська);
побыть на людях – побути серед людей (поміж (між) людьми);
пойти в люди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди;
покрыться людьми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися;
порядочные люди – поря́дні (присто́йні) лю́ди;
поспешишь — людей насмешишь – зробив наспіх, як насміх (Пр.); поспішити — людей насмішити; скорий поспіх — людям насміх; зроблено спішно, тому й смішно;
рабочие люди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, (собир.) робітни́цтво;
свет не без добрых людей – у світі не без добрих людей (Пр.);
сведущие люди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди;
свои люди — сочтёмся – свої люди — домовимося (помиримося) (Пр.);
старые люди – старі́ лю́ди;
что вы за люди? – що ви за лю́ди? хто ви такі́? що ви таке́?;
что людям, то и нам – що людям те й нам (Пр.); що громаді, те й бабі (Пр.);
это очень опасные люди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди.
[Люди діляться на праведників, які вважають себе грішниками, і грішників, які вважають себе праведниками (Б.Паскаль). Нещасні ті люди, яким все ясно (Л.Пастер). Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.). Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.). Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня). Великі українські міста завжди були центрами проживання завойовників, які вчили свою челядь зневажати все своє і обожнювати хазяйське (В.Даниленко). — Вийдеш в люди — заходь].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБЕЗЛЮ́ДЕТЬ док. ще ви́людніти, знелю́дні́ти, оказ. осамоті́ти, недок. безлю́дніти;
обезлюдевший ви́люднілий, знелюдні́ти, осамо́чений, прикм. безлю́дний, ОКРЕМА УВАГА
ОЧЕЛОВЕ́ЧИВАТЬ; ОЧЕЛОВЕ́ЧИТЬСЯ коротк. ви́людніти.
СТАТЬ 1 (богом) обожестви́тися;
стать кем поши́тися в кого, фраз. ста́ти за кого [стать жено́й ста́ти за жі́нку];
стать а́хать /стать о́хать/ заа́хкати;
стать бо́лее твёрдым /весёлым тощо/ потве́рдшати /повеселі́шати тощо/;
стать более прозра́чным ви́прозоритися;
стать бо́льно кому заболі́ти кого [как ей ста́ло бо́льно! як її заболі́ло!];
стать водяни́стым зводяні́ти;
стать второ́й нату́рой зайти́ у кров;
стать в тупи́к не зна́ти, що роби́ти /що каза́ти, що ду́мати, на яку́ ступи́ти/, спантели́читися, зби́тися з пантели́ку;
стать горба́тым згорба́тіти;
стать же́ртвой пожа́ра (про речі) піти́ з ди́мом;
стать зави́симым от чего образ. опини́тися в ла́пах /пазуря́х/ чого;
стать изве́стным укри́тися сла́вою;
стать кале́кой скалічі́ти;
стать крести́ться захрести́тися;
стать лауреа́том жарт. облавреа́титися;
стать на путь /стать на гре́шный путь/ ступи́ти на шлях, ступи́ти на хистку́ сте́жку, ступи́ти на хистку́ кла́дку;
стать на жи́тельство галиц. заме́шкати;
стать на но́ги зве́сти́ся /зіп’я́стися, зіпну́тися/ (на но́ги);
стать на путь и́стины піти́ доро́гою пра́вди;
стать на я́корь зая́коритися;
стать невыноси́мым в’ї́стися в печінки́, сиді́ти в печінка́х;
стать недействи́тельным юр. втра́тити си́лу;
стать незаме́тным відійти́ в тінь;
стать неподви́жным знерухо́міти;
стать поня́тным зрозумі́тись [что́бы зву́ки ста́ли поня́тными щоб зву́ки зрозумі́лись];
стать поперёк го́рла ста́ти кі́сткою в го́рлі;
стать поперёк доро́ги заступи́ти сте́жку;
стать предме́том обсужде́ния ста́ти при́тчею;
стать причи́ной причини́тися, спричини́тися;
стать распева́ть под нос /стать напева́ть под нос/ замуги́кати;
стать серьёзнее /соли́днее/ споважні́ти;
стать ско́льзким осли́знути;
стать ску́чным занудні́ти;
стать челове́ком ви́людніти;
стать чужи́м кому відчужі́ти від кого, рідко почужа́тіти;
ни стать ни сесть ні́де ку́рці клю́нути, ні́де го́лкою ткну́ти, нема́ де го́лки /па́льця/ просу́нути /встроми́ти/;
во что бы то ни ста́ло (на́до) ще хай там що, щоб тут що, (кров з но́са – тре́ба);
ста́нет /ста́ло/ ту́го /невыноси́мо, невмоготу́/ кому припече́ /припекло́/ кого;
ста́вший ОКРЕМА УВАГА;
ста́вший водяни́стым зводяні́лий;
ста́вший кале́кой скалічі́ти;
ста́вший невозмо́жным (бунт) унеможли́влений, (хто) = ста́вший невыносимым;
ста́вший невыноси́мым що його́ го́ді ви́тримати;
ста́вший неподви́жным знерухо́мілий;
ста́вший пе́ред диле́ммой стил. перероб. як пі́вень на пло́ті /у чий город стрибне/;
ста́вший под зна́мя тепе́р під пра́пором;
ста́вший равноду́шным збайдужі́лий;
ста́вший ско́льзким осли́злий;
ста́вший традицио́нным (засіб) утрадиці́йнений, галиц. вте́ртий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Обезлюдетьви́людніти, -нію.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Выбиваться
• Выбиваться, выбиться из бедности
– вибиватися, вибитися з нестатків (із злиднів).
• Выбиваться, выбиться из сил
– знесилюватися, знесилитися (висилюватися, висилятися); знемагатися, знемогтися [на сили]; знемагати, знемогти на силу; вибиватися, вибитися (про багатьох повибиватися) із сили (із сил, із снаги, з моці); (зрідка) приставати, пристати, (про багатьох поприставати); підбиватися, підбитися. [К ночі (Настя) вже з сили зовсім вибилась… Вовчок. Ой моєму миленькому волики пристали. Сл. Гр.]
• Выбиться в люди
– вибитися (про багатьох повибиватися) в люди; вилізти в люди; вилюдніти (про багатьох повилюднювати). [Батько хвалився: мій Данило навчився грамоти, став писарчуком, вилюднів. З нар. уст.]
• Выбиться из колеи
(перен.) – випасти (вибитися, зійти, збитися) з колії.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вилю́днювати, ви́людніти
1)
мужать, возмужать, развиться;
2)
выйти в люди;
3)
безлюдеть, обезлюдеть.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ви́людніти, -нію, -нієш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ви́людніти. См. Вилюднювати.
Вилю́днювати, -нюю, -єш, сов. в. ви́людніти, -вію, -єш, гл.
1) Мужать, возмужать, развиться.
Був він тоді таке мале та худе, а тепер, дивись, вилюдніло. У неї всі діти змалку так нездужали, а дивись, всі вилюднювали, ні одно не вмерло і здоровісінькі тепер. Лебед. у.
2) Стать на людей похожимъ; стать приличнымъ, порядочнымъ и т. п.
Був собі чоловік ні те, ні се, а потерся між людьми, то й вилюднів.
Навиля́діти, -дію, -єш, гл. = Вилюдніти. Нічого, він навилядіє, — то й будуть люде. Коб. у. Дівчина ця виросте, то навилядіє. Коб. у.
Облюдні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = Вилюдніти. Лубен. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Запустѣ́ть = спустїти, ви́люднїти.
Обезлю́дѣть = ви́люднїти, обезлю́днїти (Кн.), ізлюднїти, опустїти, спустїти.
Обмы́каться = 1. обтрі́пати ся, обідра́ти ся, обша́рпати ся. 2. обте́рти ся в сьвітї, ніж людьми́, ви́люднїти.
Поправля́ть, попра́вить, ся = 1. справля́ти (С. Л.), поправля́ти (С. Жел.), ла́годити (С. Л.), ладна́ти (С. Л.), спра́вити (С. Л.), пола́годити, поладна́ти (С. Л.), нала́годити, наладна́ти, наладнува́ти, налаштува́ти, трохи — підправля́ти, підпра́вити. — В чужій церкві сьвічок не поправляй. н. пр. — Полагодив віз. — Попра́вить свои́ обстоя́тельства, попра́виться въ сре́дствахъ = підмогти́ ся, розжи́ти ся, призаможнїти. — Попра́виться по́слѣ болѣ́зни = оду́жати, ви́дужати, ви́чуняти, ви́люднїти, ви́гуляти ся. 2. виправля́ти (С. Л.), справля́ти, направля́ти, випрямля́ти, ви́правити, ся і т. д.
Похорошѣ́ть = покращ́ати (С. З. Л.), погарнїшати, полу́ччати, полїпшати, помилїшати, погарнїти, почерпурнїти, ви́ладнїти, вилюднїти, про постать — постатнїти. — Прибери пня, то й він покращає. н. пр. — Щоб мінї надїти, аби погарнїти. О. Ст. — Якийсь миршавий був хлопець, а бач як вилюднїв. н. о. — Як вона погарнїшала!
Принима́ть, приня́ть, ся = 1. прийма́ти, бра́ти, одбіра́ти, приня́ти і т. д. д. Получа́ть. Принима́ть, приня́ть госте́й = віта́ти (С. Л.), привіта́ти, вшанува́ти, пригости́ти. — Здоров, здоров, пане Саво! Чим вітати маєш? — Ой чим же вас, козаченьки, буду привітати? н. п. — У багатсво не вдаряє, а що має, тим вітає. н. пр. — І ця сестра пригостила його добре та дала на дорогу кусок сала. н. к. Ман. — П. во внима́ніе = вважа́ти, важа́ти, завважа́ти, ма́ти на ува́зї, завва́жити, взя́ти на ува́гу і д. під сл. Внима́ніе.Принима́ть кого́ за... = вважа́ти, ма́ти кого́ за..., лїчи́ти кого́ за... — Чого лице од мене одвертаєш, мене собі за ворога вважаєш. К. П. — Приня́ть намѣ́реніе, гото́вность = д. Вознамѣ́риться. Принима́ть, приня́ть къ свѣ́дѣнію, въ разчётъ, въ соображе́ніе = ма́ти на ува́зі, мота́ти на ус, взя́ти до ува́ги. — Принима́ть уча́стіе = а) бра́ти удїл б) дба́ти, клопо́тати, ся, турбува́ти ся (за кого або за що); зверта́ти особли́ву ува́гу. — Приня́ть рѣше́ніе = намогти́ ся, зва́жити ся. — П. въ шу́тку = в жарт поверну́ти. — П. младе́нца отъ купе́ли = увести́ у ві́ру, у зако́н. – П. къ се́рдцу = до се́рця взя́ти. — П. здоро́вий, хоро́шій видъ = ви́люднїти. — П. на свой счетъ = а) взя́ти на свій кошт, взя́ти ко́шти на се́бе, б) до се́бе прикла́сти. — Він даремне до себе приклав — я зовсїм не про його казав. 2. прийма́ти ся, захо́жувати ся (С. Л.), бра́ти ся до чо́го, почина́ти, розпочина́ти, приня́ти ся, заходи́ти ся (С. Аф. Л.), поча́ти, розпоча́ти, ста́ти, взя́ти ся. — Заходить ся дрова рубать. С. Аф. — Та й заходились рештувать вози в далекую дорогу. К. Ш. — Заходились лавки мити. С. Л. — Став дро́ва руба́ти. С. Л. — Взяв ся за дїло. 3. прийма́ти ся, приня́ти ся. — Щепа принялась добре. — Дївчина, як верба: де посади, там і прийметь ся. н. пр. 4. прийма́ти ся (за кого), захо́жувати ся, приня́ти ся, взя́ти ся, заходи́ти ся (с. Аф.). — Стривай лишень, ось я захожусь коло тебе, не будеш пустувати. С. Аф.
Сдѣ́лать, ся = зроби́ти, ся (С. З. Л.), вдїяти, ся (С. Л.), удїяти (С. Ш.), подїяти, ся, здїяти, ся, вчини́ти, ся, учини́ти (С. Ш.), спра́вити, споруди́ти, зчини́ти ся, ста́ти ся, (инакше або наново) перероби́ти, перенови́ти, про що погане — ско́їти, нако́їти, ско́їти ся, трохи — вроби́ти, докінчать — дороби́ти, шкоду, лихо — нашко́дити, нако́їти, заподїяти, причини́ти, аби як — зля́пати, збазгра́ти, намахлюва́ти, швидко і разом добре — уджиґнути, ушква́рити (С. Ш.), легше — поле́гшати, важче — пова́жчати, добрішим – подобрі́ти, подобрі́шати, дужчим — поду́жчати (С. Л.), кращим — покра́щати, покращі́шати (С. Л.), холоднїше — похолоднїшати (С. Л.), теплїше — поте́плїти, потеплїшати (С. Л.), заможнїшим — розжи́ти ся, розбагатїти, гордим — розгордїти ся, розгордува́ти ся, вузче — поу́жчати, ширше — поши́ршати, слизьким — осли́знути, солодше — посолодїти, посоло́дшати, гірше — погіршати, паном — попанїти, запанїти, гладеньким — ви́сковзати ся, поганим, ледачим — зледащіти. — Легше говорити, нїж зробити. н. пр. — Схаменув ся мабуть батько, що се він зробив не гарно, що й з ним теж учинять дїти. Гр. Чайч. — Ой не гаразд, Запорозцї, не гаразд зробили: степ широкий, край веселий та й занапастили. н. п. — Їх гурт, а нас двоє — що ми вдїєм з ними? Гр. Ч. — Що би він на моїй містї вдїяв? Ст. Г. — Нїчого з ним не вдїєш. С. Л. — Найбільшу заподїяли мінї пакость. Дум. — Мало тобі того сорому і клопоту, що нам заподїяла. Кн. — Ой щож бо я учинила, що Коструба полюбила. н. п. — Що ти учинила, чому рано не збудила? н. п. — Роскажу я свою пришту, що зо мною скоїлось. Гр. Чайч. — Лихо не так скоро загоїть ся, як скоїть ся. н. пр. — Не знають од чого скоїлась між ними така сварка. Лев. — Якого оце ти най лиха накоїла ? Кн. — З цього Петров і спорудив свій донос на Костомарова і иньчих. Кн. — От що стало ся з моїм добром! С. Л. — Сдѣ́лать кого́ несча́стнымъ = унещасли́вити (С. Ш.), обездо́лити. — С. возмо́жнымъ = уможли́вити (С. Ш.). — Успѣ́ть сдѣ́лать = вроби́ти. — Рано вставши, багато вробиш. н. пр. Гр. Чайч. — Сдѣ́латься бѣ́днымъ = збіднїти, звести́сь, перевести́сь нї на́ що, на зли́днї. — С. похо́жимъ на человѣ́ка = ви́люднїти. — С. извѣ́стнымъ = осла́вити ся, всла́вити ся, всла́вити себе́. — Од Припетї до Синюхи вславили себе Обухи. К. Д.Сдѣ́лать осно́ву = оснува́ти. — С. тре́щину = надколо́ти. — С. скла́дчину = скла́сти ся, ски́нути ся. — Скинемось, куме, грошей по сорок, випъемо, куме, ще й у вівторок. н. п. — С. го́рькимъ = нагірчи́ти. — Сдѣ́лать, ся сирото́ю = осироти́ти, осиротїти. – Сдѣ́ланный = зроблений, з волоса — волосяни́й, з кінської шкури — шкапо́вий, з конопляного сімъя — сїмъяний, з луба — лубъя́ни́й, з лопуха — лопуша́ний, з лою — лойови́й, з повстї — повстяни́й, лямце́вий, з пенька — пенькови́й і т. д.