Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «висок»
Шукати «висок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Висо́к – висо́к (р. -ска), (редко) скронь (р. -ни). [До си́вої скро́ни].
Коси́ца
1) кі́ска, коси́ця;
2) (
у птиц) коси́ця. [Си́зий се́лезень з чо́рними коси́цями (Маркев.)];
3) (
косой край) коси́нець (-нця), коси́нчик;
4)
см. Висок;
5) (
подзоры) кли́нчики, косячки́ (-кі́в);
6) (
прядь на виске) па́чіс (-чосу), ви́чіс (-чосу), пачо́сок (-ска);
7) (
конский волос) гри́вка.
Отве́с
1) (
у плотников, каменщиков) висо́к (-ска́), пові́с (-су), шну́р (-ра́).
По -су – по виску́;
2) (
крутизна) строма́ (-ми́), стрім (р. стро́му), стромови́на;
3)
мат. – пряме́ць (-мця́).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бюстгальтер – (нем.) бюстгальтер, (от нем. или голл.) ліф, ліфчик, (польс.) станик, (прост.) нацицьник.
[…У ніздрях пахло ніжним м’ясом, Рука моя пішла кудись, І щось слизькало вихилясом, І пальці в тепле заплелись. І вже коли поліз бюстгальтер Й нахабно виперся сосок, Дістали Ви свій чорний «Вальтер» І тричі стрельнули в висок (Ю.Позаяк). Ось-ось відбудеться вже перший акт. Вже на тобі ні светра, ні спідниці, Ні станика, ні майточок нема… (Іван Лучук). Сяня мала перса, як у третьокласниці, я не знаю, навіщо вона взагалі одягала нацицьника… (Ю.Винничук). І станик розстебнувсь, і спроквола Розкішна сукня їй до ніг спливла, І, як русалка серед мокрих трав, Вона в задумі погляд підвела (В.Мисик, перекл. Джона Кітса). Працюють на фабриці майже самі жінки. Вони шиють. Вони шиють бюстгальтери, станики, іноді — корсети й трусики. Ці жінки раз у раз ідуть заміж або ще якось пускаються берега. Але доти вони шиють і шиють (І.Андрущенко, перекл. Е.Єлінек). 1. Чому є сімейні труси, але немає сімейного бюстгальтера? 2. — Тітко Клаво, там у дворі хлопчаки з вашого ліфчика гамак зробили! — Нічого, нехай погойдаються, бо він щось мені став тіснуватий]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Висок – висо́к, -ска́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Отвес (инструмент) – висо́к (-ска́);
• о. горы (крутизна
) – строма́;
• о. карнизный
– в. карунко́вий.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

отве́с 1. висо́к,-ска́, прямови́с,-са (прилад, що складається зі шнурка та почіпленого до нього тягарця і застосовується для вимірювання вертикальности положення)
2. схил,-лу

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Висо́к, -ску́, -ска́висок.
Скро́ня, -ні, скронь, -нивисок.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Висо́к, -ска́, м.
1) Високъ,
Сивизна на висках. Ном. № 8709.
2) Отвѣсъ (у каменьщиковъ). Сумск. у. Ум.
Висо́чок. МВ. (О. 1862. І. 92).
Висо́чок, -чка, м. Ум. отъ висо́к.
Ду́тель, -ля, м. Пустой орѣхъ. Дутеля взяв. Черк. у. Ду́теля ззі́сти. Умереть. Паллант Евандрович наскоком як раз Гібсона і насів, шпигнув в висок над правим оком, Гібсон і дутеля із’їв. Котл. Ен. VI. 27.
Клепа́ти, -па́ю, -єш и кле́плю, кле́плеш, гл.
1) Ковать.
Коваль клепле, поки тепле. Посл.
2) Отпускать косу.
Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Шевч. 381. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа. Ном. № 2614.
3) Бить, звонить в колотушку.
4) Бить.
Як почав він мужика то в той висок, то в сей — клепа, клепа — йому, сердешному, аж очі помутились, а той клепа. Рудч. Ск. о) Клеветать. Поніміють, що клепали, гордим серцем промовляли. К. Псал. 25.
6)
Клепа́ти язико́м. Говорить вздоръ.
Підмо́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. підмости́тися, -щу́ся, -стишся, гл.
1) Подсѣдать, подсѣсть, подбираться, подобраться.
І саме в міру підмостився, — в висок Дареса затопив. Котл. Ен.
2)
під ко́го. Подольщаться, подольститься къ кому, умаслить кого, задобрить кого. А щоб поставить на своє, то багатирь не поскупився, під кого треба підмостився, засипав тих і сим дає. Мкр. Г. 44. Вона така підлизуха: підлижеться, підмоститься. Зміев. у.
Шпигну́ти, -гну́, -гне́ш, гл. Однокр. отъ шпига́ти.
1) Кольнуть.
Як раз Гибсона і насів, шпигнув в висок над правим оком. Котл. Ен. VI. 27.
2) Кольнуть, уколоть словами.
Він її то тим, то сим, та й шпигне, а як коли, то й при людях. Г. Барв. 107.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Махану́ти, -ну́, -неш, гл. Сильно ударить, хватить. Як махане він мене в один висок, а далі повернувся—та в другий. Мирн. Пов. III. ЛНВ. 1919, II. 147.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Отвес — висо́к, -ска́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Угоди́ть = 1. д. Угожда́ть. 2. тра́пити (С. Ш.) потра́пити, влу́чити (С. Л.). — Не всяке було на його смак і потрапить. Кн. — Трапила коса на камінь. н. пр. — Влучив в самісїнький висок. С Л.
Ударя́ть, уда́рить, ся = 1. бити, лупи́ти, колоти́ти, у(в)да́рити, трі́снути, чим довгим вздовж — ви́тягти, гнучким — хвиснути, стьобону́ти (С. Д.), впоперек — опереза́ти, ви́перезати, важким — угатели́ти, потягти́ (Ос.), в лице — затопи́ти, зацїдити, ляща́ да́ти, ущу́чити, сильно — опері́щити, улу́щити, осмору́жити, садну́ти, сви́снути, теле́пнути, обембе́рити, кулаком — лу́снути, мазну́ти, стусонути, торо́хнути, захмели́ти, рукою — ба́цнути, ля́пнути (С. Л.), об землю — ге́пнути, бря́знути, ткнувши — штурхону́ти, пи́рснути, задними ногами — вихну́ти, хвицну́ти, брикну́ти, рогами, лобом — бу́цнути, сокирою — цю́кнути. — Як опереше його батогом. — Дрючком Рябка разів із шість оперезав. Гул. Ар. — Видно ломакою оперіщив. — Вилами його так оперіщив, що аж рубіжі понабігали. н. о. Ет. зб. — В висок Дареса затопив. Кот. — Піп зараз взяв вола за роги і в лоб обухом зацїдив. Кот. — Як ухватив хворостину, як улущить кабанчика по спинї. Лев. — Ущучив його по пицї. Полт. — Денис ще й кулаком торохнув по столї. Лев. — А кінь як хвицне його задом. н. к. — Кожумъяка здавив Печенїга, підняв його тай гепнув об землю. Лев. — Уда́риться = у(в)да́рити ся (С. Ш.), заби́ти ся, трі́снути ся, стусону́ти ся, хрьо́пнути ся, хря́пнути ся. Вдарив ся головою. — Забив ся об стїну. — Лисиною об одвірок тріснув ся. — Громъ уда́рилъ = грім у(в)да́рив (С. Ш.), грю́кнув, торо́хнув. — Шваркнула блискавка, грім грюкнув і загув. Греб. — Уда́рить по рука́мъ = переби́ти ру́ки. — Довго торгувались, поки перебили руки і пішли могрич пити. н. о. — Онъ не уда́ритъ лицо́мь въ грязь = він не да́сть собі́ в ка́шу наплюва́ти; він не осоро́мить ся. 2. вимовля́ти з прити́ском, наголо́шувати. 3. вдава́ти ся, вкида́ти ся і д. Вдава́ться 2.

Запропонуйте свій переклад