Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Блудя́гаволоцю́га.
Бродя́га – бродя́га, волоцю́га, блудя́га, блудько́, бурла́ка, зайди́світ, заволо́ка, забро́да, заброди́-голова́; (о женщине) волоцю́га, мандрьо́ха, бурла́чка.
Б. пришелец – припле́нтач, за́йда, приблу́да.
Волоча́га, волоча́йка
1) волоцю́га, заволо́ка;
2)
см. Волоки́та (м. р.).
Мызга́ч, -га́чка, Мызгу́н, -гу́нья, -гу́ха, (общ. р.)
Мы́зга, Мызгу́ша
1) шве́ндя, снови́ґа, сновиґа́йло, шми́гля, (
презр.) волоцю́га (общ. р.);
2) шарпа́ч, -па́чка, деру́н (-на́), дері́й (-рія́), -рі́йка, ми́зкало (
общ. р.).
Мы́кала (общ. р.) – шве́ндя, снови́ґа, сновиґа́йло, шми́гля, (презр.) волоцю́га (общ. р.).
Непо́мнящий – непам’яту́щий, забу́дько, (насмешл.) незгада́йло.
-щий родства – безрі́дний (-ного), безро́дич (-ча); (бродяга) волоцю́га, заволо́ка.
Иван -щий – Іва́н Безро́дич, (шутл.) Миха́йло Незгада́йло.
Ночебро́д – ночебро́дник, (нічни́й) снови́да; (гуляка) (нічни́й) волоцю́га; (привидение) мара.
Потаску́н – розпу́сник, ба́хур (-ра), (бродяга) волоцю́га, тяга́йло.
Потаску́ха – пові́я, пові́йниця, шлю́[ьо]ха, хво́йда, шльо́ндра, па́плюга, хльо́рка, хля́ндра, лаху́дра, потіпа́ха, підті́панка, (бродяга) волоцю́га, мандрьо́ха.
Праздношата́ющийся
1) шве́ндя (-ді,
общ. р.), ве́штанець (-нця), снови́ґа (-ґи, общ. р.), сновиґа́йло, теліпа́йло, похожа́й (-жая́), волоцю́га, см. также Бродя́га;
2) гультя́й, гульві́са, ба́йда;
см. Гуля́ка, Безде́льник, Празднолю́бец, Баклу́шник.
Приплести́сь и -пле́сться
1) приди́бати, пришканди́бати, припле́нтати(ся), приплести́ся, притягти́ся, причвала́ти, (
вульг.) приле́мзати(ся), припха́тися, прителіпа́тися, прича́пати, причала́пати; (рысцой) притю́пати куди́, срв. Притащи́ться. [Відкіля́ ти у бі́са припле́нтав сюди́ (Стор.). Он сірома́шний дід приди́бав до нас на по́міч (Стор.). Наси́лу приле́мзали додо́му (Полт.). А ось і наш волоцю́га притя́гся. (Васильч.)];
2)
см. Приплета́ться.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Женственность – жіно́чість, (ещё) жіно́чність.
[Всі «модні» жінки — то блудні світла, без поваги й жертволюбності; без тої непорочної правдивої жіночості, що одна вдержує лад на світі між обома полами, — впевняла мене раз моя мати, і з тим запевненням стала між нами обома, мов неповорушна сила скел (О.Кобилянська). І пахли зеленими зорями очі, і у флейти-тополі благав хтось покаянь, і смичком трепетливим свою жіночність питалася скрипка: «Яка… яка я..?» І бігла музична струнка олениця, і птаха музична кудись летіла… І стояла моя зачудована ницість. Тремтіла… і деревом стати хотіла (Г.Чубай). При всій її природній жіночності вона така вибухова, а часом навіть жорстока, я аж лякаюсь. Щоправда, й вона якось сказала, що при всій моїй екзистенційній мужності, — от просто так і сказала! — є в мені якась безпорадність, і це її лякає. Так ми й живемо, лякаючи одне одного (Л.Костенко). Зануди гавкають у мобільні телефони, занудихи завищують свої низькі голоси, щоб надати їм більше жіночості (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Звичайно, вона і сильна, і незалежна, і розумна, але він чудово знав, що в ній більше жіночності, ніж у будь-якій із жінок, що зустрічалися на його шляху (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). І, лікуючи його й допомагаючи йому з усіх сил, десь глибоко в найдальшому куточку своєї прадавньої здорової жіночості, вона зневажала його з диким і безмежним презирством. Найпростіший волоцюга кращий за нього (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Вона була здоровенна й товста, але страхітлива опасистість скрашувалася ніжною жіночністю: Слониха відзначалася таким гарним обличчям, такими витонченими й пещеними руками й такою невідпорною чарівністю, що коли вона увійшла в будинок, Ауреліано Другий стиха зауважив, що волів би краще провести турнір не за столом, а в ліжку (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Слово «курва» втратило свою жіночість, тепер це просто скурвлене слово (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Коллаборационист, коллаборационистка, коллаборант, коллаборантка – (франц.) колаборант, колаборантка, колабораціоніст, колабораціоністка, (предатель) зрадник, зрадниця, запроданець, запроданка.
[Тепер мені байдуже, як мене називатимуть: націоналістом, чи шпигуном, чи зрадником. Я знаю своє і надто катастрофічне духовне існування мого народу, щоб можна було сидіти, склавши руки. І не можна звужувати проблеми — питанням репресій чи мук в’язнів. Є питання народу — і маштаб цього питання, звужувати який — гріх (В.Стус). Якщо панівна група трактує колонізованих як нижчу расу («быки», «кугуты», «жлобы», «хохлы», «колхоз» і подібне), то поневолені під цим дискурсивним (а часом і поліцейським) тиском переймають погляд колонізаторів і бачать себе саме такими — неповноцінними, недорозвиненими та, природно, намагаються дистанціюватися від власної упослідженої групи та приєднатися до панівної. Вони імітують її мову та звичаї, а щоб стати в цій групі ще більше «своїми», демонструють особливо погорду до свого минулого — до малоосвічених колгоспних «хохлів», і особливу ненависть до «хохлів» освічених, котрі, попри освіту, не піддалися асиміляції. Ці для колаборантів — найгірші, бо ж утверджують альтернативну, достойнішу модель поведінки — активного чи, принаймні, пасивного спротиву колонізаторам, і тим загострюють у колаборантів комплекс неповноцінності, подразнюють не зовсім чисте сумління як у самих зрадників, так і в їхніх нащадків. Звідси — несамовита ненависть до «свидомитов», «бандер», «мазепинцов» та інших «щирых», котрі самою своєю присутністю підважують комфортну «нормальність» колаборантської поведінки (М.Рябчук). — Це ти винен у цьому, що сталось, Ігоре, — шипіла крізь сльози Маргарита. — Я? А хто так нагло одружився з першим-ліпшим волоцюгою? — Що? По-перше, він не волоцюга, а впевнений у собі чоловік, забезпечений до того ж. — Кар’єрист, шкурник, підлабузник, а тепер ще й зрадник-колаборант. Таких ми будемо вішати на рязанських бєрьозах! — По-друге, він не перший-ліпший, він просив моєї руки три роки. — Імпотент, — з надією в голосі процідив я. — По-третє, — не реаґувала на мої репліки Маргарита, — п’ять років я чесно чекала на вашу підлу ясновельможність! Але ти обрав свободу! Тепер втішайся! (В.Кожелянко). З опозиційних рядів до провладної більшості рекрутувалися на всіх рівнях рад сотні й сотні колаборантів. І, як часто трапляється зі зрадниками й перекинчиками, вони, щоб заслужити довіру нового хазяїна, перетворюються на ще вірніших сторожових псів, аніж ті, хто був із владою від самого початку (Ю.Винничук). ― Я не був дисидентом, я не міг, бо я… слабкий, ― каже мені Іван Овксентійович, коли я передаю Йому вітання від Євгена Сверстюка, який також Його любить і поважає, ― але я схиляюся перед тими, хто пішов за свої переконання у тюрми, хто не зламався… І у цьому якомусь по-дитячому щирому і водночас мужньому по-чоловічому зізнанні більше правди і честі, ніж у заявах багатьох колишніх спритнячків-парторгів, конформістів-колаборантів, які тепер, одягнувши вишиті сорочки хочуть бути подібними до Стуса… як тоді до Дзержинського, майже переконали себе, що «були потрібні українському народові тут», бо ж «не всі могли сісти». Перевертням не вірю. Вони і тепер при владі. І це найбільша слабкість мого народу (І.Павлюк)].
Обговорення статті
Прохиндей, разг. – шахрай, пройдисвіт, дурисвіт, проноза, махляр, махляй, крутій, ловкач, дурилюд, ошуканець, аферист. [Се був пройдисвіт і непевний, І всім відьмам був родич кревний — Упир і знахур ворожить, Умів і трясцю одшептати, І кров христьянську замовляти, І добре знав греблі гатить (І.Котляревський). — Щоб то оце запорожець та почав до жінок липнути? — Еге! Ти ще не знаєш сих пройдисвітів! (П.Куліш). — Хто то балакав з тобою? — питає Христя. — А то ж він! — почала Марина, та й не доказала. — Хто він? — Дурисвіт! — Та кажи внятніше. Я нічого не розберу. — Ну — волоцюга, п’янюга! Щоб він, собачий син, з кругу спився! (П.Мирний). Сплітки тут, сварки, заздрість. І ігумен дурень, і економ шахрай — і, послухаєш, кожен з «братів» злодій і розбійник (М.Коцюбинський). А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза, В кадці лиш лишився квас (І.Франко). А Ти — відтята, стята, нежива, відторгнута, чужа, сумна, ворожа, пройдисвітів береш до свого ложа, аби не гнула нас заброд божва (В.Стус). Викапаний батько, завжди винюхує вигідну справу, проноза безсовісний (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БРОДЯ́ЖИТЬ і БРОДЯ́ЖНИЧАТЬ, пойти́ бродяжить вда́ритися в ма́ндри;
бродя́жничающий що воло́читься тощо, зви́клий волочи́тися, волоцю́га, шве́ндя, циганю́ка, галайда́, снови́га, тяга́ка, забі́га, прикм. волоцю́жницький.
СКИТА́ТЬСЯ ще ве́штатися, волоса́тися;
скита́ющийся що /мн. хто/ блука́є тощо, зви́клий блукати, мандро́ваний, охо́чий до ма́ндрів, блука́ч, блука́лець, мандрівни́к, обходи́світ, негат. перекотипо́ле, шве́ндя, тяга́ка, волоцю́га, фаміл. гула́йнога, прикм. мандрівни́й, обходи́сві́тній, (кіт) живомовн. походю́щий;
НАСКИТА́ТЬСЯ ще попове́штатися;
так наскитаться сті́льки світі́в з’ї́здити;
наскита́вшийся ОКРЕМА УВАГА
ТАСКА́ТЬСЯ ще шве́ндяти, (по світах /хто/) стил. перероб. носи́ти кого [я таскался по све́ту мене́ носи́ло по світа́х];
таска́ющийся 1. = таскаемый, 2. що /мн. хто/ шве́ндяє тощо, зви́клий /охо́чий/ шве́ндяти, ра́ди́й пове́штатися, тяга́ка, волоцю́га, шве́ндя, снови́га;
таска́ющийся по суда́м зви́клий тяга́тися по суда́х.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Бродяга – бродя́га, волоцю́га.
Шатун
1) (
мех.) хиту́н, -на́;
2) (
бродяга) волоцю́га, -ги.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Волоцю́габродяга.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

волоцю́га, -ги, -зі; -цю́ги, -цю́г

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Блудя́га, -ги, об. Бродяга. От волоцюга, блудяга. Мир. ХРВ. 18. Як же ти без пашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь. Рудч. Ск. II. 161. Пішла в блудяги. Рудч. Ск. І. 175.
Волоцю́га, -ги, об. Бродяга. Чуб. І. 240. Всесвітня волоцюга. Котл. Ен. VI. 11. Ум. Волоцю́жка. Ув. Волоцю́жище.
Забія́ка, -ки, м. Убійца, разбойникъ. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233.
Костогри́за, -зи, об. Презрительно: бѣднякъ. Той волоцюга, костогриза ще дитиною тебе зводив. Г. Барв. 87.
Припле́нтати, -таю, -єш, припле́нтатися, -таюся, -єшся, гл. Прибрести, притащиться. Відкіля ти у біса приплентав сюди? Стор. МПр. 162. Приплентавсь до нас та й живе. Волоцюга припленталась. Рудч. Ск. II. 10.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Волоцю́жник, -ка, м. = Волоцю́га.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Phaseolus vulgaris L. var. nanus Aschersonквасо́ля звича́йна пі́ша; квасо́ля пі́ша (Сл; Ан, Ів, Лс2, СбВЛ, ПЦ); волоцю́га (Вх7БО), лежа́чка (СбВЛ), лежу́х(а) (Во, Вх7, Ум, Ів, СлВЛ, СЯ), нев’ю́ха (СбСД), пихі́тка (СбВЛ), пихо́тка (Лс2ПЦ), піхо́та (Вх, Жл, Вх5, Ум, Гр, Ів, Сл, КобВЛ, ДС, ЛМ), плескач (Сл), саду́шка (Лс2ПЦ), сиду́н (ШсДС), си(е)ду́ха (Лс2, ВасВЛ, ПЦ), стелю́ха (MjПД), фасо́ля пі́ша (Жл, Вх7, Mj, Сл, MkПД, СЯ), ф. плазиста (Сл), фасоль піша (АнПД), фізоля піхотна (Вх7ЛМ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Балахво́стъ = волоцю́га.
Балахры́стъ, ка = волоцю́га; повія, шльо́ндра.
Блудя́га = волоцю́га, заблу́да, заволо́ка. С. З. — А на чужій на сторонцї зовуть мене заволокою, велять мінї річку брести широкую ще й глибокую. н. п.
Бродя́га = бродя́га, волоцю́га, заволо́ка, бурла́ка, поволо́ка, приблу́да, припле́нтач, (про жінку) — волоцю́га, бурла́чка, мандрьо́ха, пові́я, (зб.) — бурла́цство, сїро́ма. С. Аф. З. Л. — Волоцюга такий, що хто його зна, де й дїв ся. н. о. — А на чужій на сторонцї зовуть мене заволокою, велять мінї річку брести широкую ще й глибокую. н. п.
Волоки́та = 1. тягани́на. С. Ш. — Судова тяганина. — Як почалась тяганина, не раз упріла у мене чуприна. н. пр. 2. бабі́й, бабоду́р, ба́хур (С. З. Л. Ш.), джиґу́н, волоцю́га (С. З.) — Познайте молодицї гожі: з Енеєм бахурі всї схожі. Кот. — Ой джиґуне, джиґуне, великий ледащо, ведуть тебе до пана — сам не знаєш за що. Ой на ноги дибки, на руки дибицї; оцеж тобі, джиґуне, гарні молодицї. Ой на ноги дибки, на руки дибята; оце ж тобі, джиґуне, гарні дївчата. н. п.
Волоча́га = 1. волоцю́га, заволо́ка (д. Бродя́га). 2. Волоки́та 2.
Ловела́съ = зальо́тник, джиг(ґ)у́н, жениха́йло, бабі́й (С. Ш.) вечерни́шник, ласу́н, волоцю́га (С. З.), ба́хур (С. З. Ш.). — На все село зальотник — дївчини нема, щоб він до неї не залицяв ся. Кн. — Ой на ноги дибки, на руки дибята — оце ж тобі, джиґуне, гарниї дївчата; ой на ноги дибки, на руки дибицї — оце ж тобі, джиґуне, гарні молодицї. н. п. — Познайте молодиці гожі: з Енеєм бахурі всї схожі. Кот.
Потаску́нь = волоцю́га, ба́хур (С. Ш.), курва́ль. — Чоловіка має, а з бахурами водить ся С. Аф.
Прибрести́ = приплести́ ся, припле́нтати ся, причвала́ти, примандрува́ти, притьо́пати ся і т. д. д. Брести́ і Плести́сь. — Відкіля ти приплентавсь сюди ? О. Ст. — Волоцюга припленталась. н. к. — Аж гульк і в го́род причвалав. Кот.
Приплести́сь, припле́сться = приплести ся (С. Л.), припле́нтати ся, приди́бати, припха́ти ся (С. Л.), притьо́пати ся, приту́пати, ся, притю́пати ся, притупцюва́ти, причвала́ти (С. З. Л.), приволокти́ ся, прича́пати, причала́пати, примандрув́ати́, припе́рти ся, придрі́пати ся, прителїпа́ти ся. — Відкіля ти приплентавсь сюди? О. Ст. — Волоцюга припленталась. н. к. — То сяк то так на свою країну придибала. К. Ш. — Відкіль взяв ся? Гей, пізненько ти припхав ся. Ал.
Фуфлы́га = волоцю́га, гультя́й, гульві́са і д. Бродя́га і Праздношата́ющійся.
Шату́нъ, шату́нья = волоцю́га, заволо́ка, шве́ндя, латри́га (Хар. Сп.) і д. Бродя́га і Праздношата́ющийся.

Запропонуйте свій переклад