Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «ворітця»
Шукати «ворітця» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Воро́та́ – бра́ма [Залі́зна бра́ма], воро́та (р. ворі́т, мест. на воро́тях). Ум. бра́миця (ед. ч.), ворі́тка (р. ворі́ток), ворі́тця́ (р. -тець, -тців), ворі́течка (р. -чок).
• Воро́та́ плетнёвые – лі́са, лі́ска.
• Воро́та́, запирающие выходные улицы из деревни – ца́рина, ко́ворот, коли́ворот (р. -ту).
Воро́тца –
1) ворі́тця, ворітки́, ворі́ттячки;
2) (иногда) хві́ртка.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ворі́тця, -тець –
1) ум. от воро́та;
2) калитка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ворі́тця, -рі́тець, -рі́тцям

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відчиня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. відчини́ти, -ню́, -ниш, гл. Отворять, отворить. Золотий обушок скрізь двері відчине. Ном. № 1390. Старший братіку! одчини ворітця. Мет. 170. Хто торка, тому відчинять. Ном. № 7197.
Віне́ць, -нця́, м.
1) Вѣнокъ. Грин. ІІІ. 271, 545. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. Мет.
2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. К. Псал. 47.
3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, іде твоя сестриця од вінця. Мет. 170. Розчесав їй косу до вінця. Ном. № 8827. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. Мет. 171.
4) Дѣвство, дѣвственность. Зба́вити, розви́ти віне́ць. Лишить дѣвственности. Ум. Ві́нчик.
Ворітця, -тець, мн. 1) Ум. отъ ворота.
2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс.
Воро́та, -рі́т, мн. Ворота. Голий іде — вороти вузькі. Ном. № 1473. Части воротъ: стовпи́ — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці́ — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворі́тниці; отъ верхушки одного стовпця́ до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепо́нка. Харьк. у. (Лобод.). Ум. Ворі́тка, ворітця́, ворі́тенька, ворі́течка, ворі́тонька, ворі́точка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном. стр. 302, № 429.
Зати́н, -ну, м. Родъ перегородки изъ камыша, ставящейся въ рѣкѣ, чтобы задержать рыбу, которая, ища выхода, попадаетъ въ поставленную вершу. О. 1861. XI. 116. Отце ж ми робим затин — з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка. О. 1861. XI. 115.
Зло́то, -та, с.
1) Золото. Привезе мені віночок з чистого злота. Чуб. V. 207. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті. Чуб. III. 39.
2) Ласкательное названіе любимаго человѣка. Ой вийду я за ворота, — нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба. Мет. 38. Ум. Злітце, зло́течко. Грин. III. 13. Зробив ворітця із щирого злітця. Чуб. III. 295.
Колісце́, -ця́, с. Ум. отъ ко́лесо.
1) Вообще маленькій кружокъ, маленькое колесо въ значеніяхъ 1 - 4 слова колесо. Колісце у млині. Одчинітеся, ворітця, одкотітеся, колісця. Мет. 171. Колесцем, бояре, колесцем! МУЕ. III. 118.
2) Въ блокѣ: каточекъ съ углубленіемъ для веревки. Шух. І. 162, 256.
Огоро́джувати, -джую, -єш, сов. в. огороди́ти, -джу́, -диш, гл. = Обгороджувати, обгородити. Огородив двір щирим залізом, зробив ворітця з щирого злітця. Чуб. III. 295.
Скрипоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. = Скрипіти. Ворітця скрипочуть. Грин. I. 147.
Щи́рий, -а, -е.
1) Искренній. Щира душа. Ном. Щире серце. Чуб. III. 266.
2) Истинный, настоящій, неподдѣльный, сущій. Добра та рада, де щирая правда. Ном. № 6130. Щирий козак ззаду не нападається. Ном. № 4199. Це не казка, а щирая правда. Чуб. II. 27.
3) Настоящій, безпримѣсный, чистый. Щирий пісок. Радом. у. Ходить зайчик по щирім бору. Грин. III. 109. Зробив ворітця із щирого злітця. Чуб. III. 295. Огородив двір щирим залізом. Чуб.
4) Усердный, прилежный. Щирому і Бог помагає. Ном. № 4436. Ой запрягайте батькови коні ой щирі воронії. Мет.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Воро́тки = ворі́тця, ворітки́. С. Аф.
Воро́тца = 1. ворі́тця, ворітки́. С. Аф. 2. хві́ртка, хві́рточка (у воротях). С. Ш. — Піп у хвіртку, а чорт у дїрку. н. пр. 3. квати́рка, хві́рточка (у вікнї). — Подивив ся козак Нечай в кватирку очима, а вже Ляхів сорок тисяч стоїть за плечима. н. п.