Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей
Шукати «втор*» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безглу́здя, -дя, с. Безтолковость, глупость, непонятливость. Напало на його таке безглуздя, що нічого не второпає. Полт.
Вто́ра, -ри, ж. Басовая струна въ торбанѣ. КС. 1892. ІІІ. 383.
Гугни́ти, -ню́, -ни́ш, гл.
1) = Гугнявіти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Стор. II. 69. Угу, гугнить ворона. Стор. І. 15.
2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг. Стор. М. Пр. 110.
Зату́ркати, -каю, -єш, гл.
1) О голубяхъ: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. Стор. І. 100.
2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. Кв. І. 134.
3) — го́лову. Сбить съ полку, затуманить (голову).
Кат, -та, м.
1) Палачъ. В понеділок рано Марусяка ймлено, а ві второк рано по ката послано, а в середу рано ката привезено, а у четвер рано Марусяка згублено. Гол. Що то, що він мовчить! Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає... МВ. II. 80. Переносно: мучитель, извергъ. Кат-зна. Чортъ знаетъ. Воно, бач, і робота москалям кат-зна яка. Левиц. І. Кат-ма, — має. Нѣтъ, не имѣется. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. На йому шапка-бирка, ізверху дірка, соломою шита, а вітром підбита, а коло околиці нічогісінько кат-має. Мет. 445. До ка́та. Очень много. У нас ворогів до ката. Левиц. І. В мене ім’я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. Ув. Катю́га. Вів їх стременний князя, найлютійший катюга з челядинців Єремії. Стор. МПр. 83. А все таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. Гліб.
Пати́ка, -ки, ж.
1) Палка.
2) Кляча. Прокляті цигани усунули тобі в руки таку патику, що й скіпками гидко взяти. Кв.
3) Нерасторопный. Ну й з тебе патика, нічого не второпаєш. Ум. Пати́чка.
П’ята́к, -ка́, м. Монета пятикопеечная. Вторгувала, серденько, п’ятака. Шевч. Ум. П’ятачо́к.
Схи́бити, -блю, -биш, гл.
1) Уклониться въ сторону, пошатнуться.
2) Промахнуться. Не схибить стріляючи. Стор. М. Пр. 131. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82.
3) Неудаться, выйти неудачнимъ. От як вторік: на жито урожай, а пшениця схибила, вродила така, шо один тільки послід. Брацл. у.
Уторгува́ти, -гу́ю, -єш, гл. Наторговать, выручить. Продавала бублики козакам, вторгувала, серденько, п’ятака. Шевч. 486.
Уто́ри, -рів, ж. Желобокъ на краяхъ бочки, въ который вставляютъ дно. Слаби́й, слабки́й на вто́ри. а) Не умѣющій удержать въ себѣ газовъ. б) Несдержанный. Богині в гніві ті же баби і так же на утори слабі. Котл. Ен. VI. 13. Бабка на утори слабка. Ном. № 12409. — розійшли́ся. Навонялъ. — розсо́хлися. Умочился.
Утори́цею, нар. Вдвое. Усі віддали йому вторицею. Харьк.
Уто́рливий, -а, -е.? Вторлива Ганна — то в’яне, то гарна. Ном. № 3187.
Уторо́пати, -паю, -єш, гл. Понять, взять въ толкъ. Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків. Шевч. 156.
Уторо́пити, -плю, -пиш, гл. – о́чі. Уставить глаза. Очі второпить на неї. МВ. (О. 1862. III. 64).
Уторува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Уѣздить, укатать, прогорить. Вторований шлях.