Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 124 статті
Запропонувати свій переклад для «выходить»
Шукати «выходить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Выха́живать, вы́ходить
1) вихо́джувати, ви́ходити [По всіх степо́чках ви́ходила. Ходи́в два дні, а ви́ходив дві копі́йки], (
сов.) ви́тупати. [Наси́лу ви́тупали в ньо́го, щоб дозво́лив];
2) (
больного) догляда́ти, ви́глядіти.
Выходи́ть, вы́йти, вы́тти, вы́дти
1) вихо́дити (вихожа́ти) [Не вихожа́є з ха́ти. Куди́сь-же той яр вихо́дить. Буди́нок вихо́див у садо́к вели́ким рундуко́м],
сов. ви́йти, піти́; виступа́ти.
Вы́йти с трудомсов. ви́дибати, ви́дибуляти; (хромая) ви́шкандибати; (шаркая ногами) ви́човгати; (пятясь) ви́задкувати; (украдкой) ви́крастися; (толпой) виро́юватися, ви́роїтися, сипну́ти; (из воды) ви́брести, -ся; (из вагона) ви́сісти.
Прошу вы́йти (фамильярно) – про́шу на ви́ступці, (иронич.) проха́ю на ви́кидку.
Не выходи́ть из головы – не схо́дити з голови́.
Вы́йти наружу – проби́тися, ви́ступити (наве́рх), ви́явитися.
Вы́йти, прорубив отверстие – проруба́тися, ви́рубатися зві́дкись; (гуськом) ви́сотатися; (из употребления) виво́дитися, ви́вестися; (из затруднения) ви́рятуватися; (из границ) перейти́ за ме́жі, перебра́ти (вся́кої) мі́ри.
Выходи́ть, вы́йти из себя – аж із шку́ри вила́зити (ви́лізти), із се́бе пну́тися, аж на мі́сці циба́ти, аж нетя́митися; (из детского возраста) з діте́й (з дитя́чих літ) вихо́дити.
Вы́йти в жизнь – ви́йти між лю́ди; (за́муж) віддава́тися, відда́тися, піти́ за́між за ко́го, сов. одружи́тися з ким, ви́датися за ко́го, зашлю́битися з ким; (из яйца) ви́лупитися;
2) схо́дити. [У нас бага́то хлі́ба схо́дить].

Вы́шло всё – (вже́) по всьо́му.
Вы́шли все деньги – по всіх гро́шах.
У меня вы́шло что – (диал.) я ви́велася з чо́го;
3)
вы́йти каким – вда́тися, прида́тися. [Таки́й уже вдавсь пога́ний. Па́ска у нас хоро́ша придала́ся. На́ймичку собі́ прийняла́, та й до́бра ді́вчина придала́ся (Г. Барв.)].
Ничего хорошего из тебя не вы́йдет – добра́ (пуття́) з те́бе не бу́де.
У меня вы́шло хорошо = мне удалось – я вдав до́бре. [У росія́н сати́ру найкра́ще вдав нові́тній письме́нник Салтико́в-Шедрі́н (Єфр.). Сла́бше вдає́ він за́клики до боротьби́ (Єфр.)];
4)
безл. – вихо́дити, вихо́дитися, ви́йтися. [Пішли́, аж не так ви́йшлося].
Выхо́дит – вихо́дить; (следовательно) о́тже, (следует думать) випада́є. [Випада́, що всі тро́є були́ дурні́, а вона́ розу́мна].
Вы́шло, как я говорил – на моє́ сло́во впа́ло, на моє́ ви́йшло;
5)
выходи́ть на картах (при гаданьи) – випада́ти;
6)
хим. – добува́тися, видава́тися.
Вы́ходить – ви́ходити. [Одда́й – рука́ми, а не ви́ходиш нога́ми].
Во́зраст – вік [Дитя́чий вік], верства́ [Цей дід одніє́ї зо мно́ю верстви́ = одного со мной возраста], літа́ [Мої́х літ], доба́ [Ва́шої доби́], (редко) діб (р. доби́) (ж. р.) [У мою́ діб], пора́ [Ді́вка на порі́]. [Он моего (вашего) во́зраста = він мого́ (ва́шого) ві́ку, мої́х (ва́ших) літ, моє́ї (ва́шої) верстви́ (доби́)].
Во́зрастом – завста́ршки, завстарі́шки, уста́ршки літа́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки].
С самого нежного во́зраста – з пу́п’яночку.
С сам. раннего -та – з са́мого ма́лку.
Детский в. – дитя́чий вік, дитя́чі літа́, ма́лість.
Выходить из детск. -та – з діте́й вихо́дити.
Зрелый в. – му́жні літа́, ді́йшлий вік.
В зрелом -те – в літа́х.
Среднего -та – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ.
Пожилой в. – лі́тній вік.
Старый в. – да́вній вік, старе́чий вік.
Преклонный во́зраст – похи́лий вік.
Вы́йти и Вы́дти, см. Выходи́ть.
За́муж, нрч. – за́між. [Убо́гого полюби́ла, ма́ти за́між не пусти́ла (Шевч.). Візьму́ за́між за се́бе (Пісня)].
Выходить, выйти -муж – іти́, піти́ за́між за ко́го, дружи́тися, одружи́тися з ким, зашлю́битися з ким, віддава́тися, відда́тися, (о мн.) повіддава́тися за ко́го, поодру́жу́ватися з ким; (образно) зав’яза́ти го́лову (ко́су), покри́ти ко́су, (о несчастл. замужестве образно) зав’яза́ти світ кому́. [Чи за и́ншого пішла́, чи мене́ чека́єш? (Пісня). Зашлю́битись, не до́щик перечека́ти (Номис). Відда́лася за Андрі́я (Коцюб.). Мої́ по́други всі вже поодру́жувалися. Я не бу́ду, коза́ченьку, коси́ покрива́ть (Пісня). Зав’яза́ла голо́воньку, – не розвяжу́ дові́ку (Чуб. V). Взяли́ мене́, ізвінча́ли і світ мені́ зав’яза́ли (Пісня)].
Выйти -муж раньше старшей сестры – (шутливо) під кори́то підверну́ти ста́ршу. [Ме́нша, та́ рані́ш пі́де за́між, підве́рне ста́ршу під кори́то (Г. Барв.)].
Выдавать, выдать -муж – дава́ти, да́ти (за́між), віддава́ти, відда́ти (за́між), дружи́ти, одружи́ти. [Сині́в жени́ти, а дочо́к дава́ти, ро́дичів на весі́лля зва́ти (Мет.). Тому́ си́на жени́ти, тому́ дочку́ дружи́ти (Основа)].
Защи́та
1) (
защищение) оборо́на, за́хист (-ту), боро́на, (о)боро́нення, захища́ння, відборо́на, засту́па. [Я їй хоті́в кого́ на оборо́ну да́ти, але́ вона́ схоті́ла йти са́ма (Грінч.). Ти захища́ла багатиря́, через твоє́ захища́ння тебе́ й арешту́ють (Борз.). Схопи́вши у ру́ки по каменю́ці, став на відборо́ну (М. Вовч.)].
Судебная -та – пра́вна оборо́на.
В -ту – на, в оборо́ну.
Подыматься (становиться) на -ту кого – става́ти, ста́ти до оборо́ни, обстава́ти, обста́ти за ко́го, за що, за ким, за чим.
Принять на себе -ту – взя́тися до оборо́ни кого́, чого́.
Стать в -ту – заступи́тися, уступи́тися за ко́го, за що, ста́ти в оборо́ні кого́, чого́. [Ста́ти в оборо́ні демократи́зму (Крим.). А ні́кому уступи́тись за пра́ведну во́лю (Федьк.)].
Стоять на -те чего – стоя́ти при оборо́ні чого́.
Говорить в (на) -ту кого – говори́ти за ким, оступа́тися за ко́го, говори́ти на за́хист чий, кого́, говори́ти в оборо́ні чиї́й, кого́. [Гово́римо на во́вка, але й за во́вком щось тре́ба сказа́ти (Номис). Мовчи́ть мій Я́ків: не мо́жна йому́ оступа́тися за ме́не… схо́чуть, ви́женуть (Грінч.)].
Выходить на -ту – става́ти до оборо́ни;
2) (
прикрытие) за́хист (-ту), за́хисток (-тку), засло́на, осло́на, заборо́на (ум. заборо́нка), зату́ла, засту́па, (диал.) охи́жа, хист (-ту). [Госпо́дь мій за́хист, мій приту́лок (Л. Укр.). Тіка́є в глиб вікі́в, немо́в щоб там знайти́ пристано́вище та за́хисток од гірко́ї ді́йсности (Єфр.). Моя́ ти ра́дість і одра́да, моя́ засло́на і огра́да (Котл.). А як умре́, то й тужи́тиме: «мій діду́сику, моя́ зату́ло!» (Борзенщ.). Ру́ські узгряни́ччя були́ зату́лою ляха́м від азія́тів (Куліш). Зінько́ загородив Гаї́нці перед ха́тою заборо́нку, пло́тик таки́й низе́нький (Грінч.). Вітрю́га таки́й, що аж хист вирива́є з землі́ навкруги́ па́сіки (Лебед. п.)].
Под -той – під за́хистом;
3) (
покровительство) за́хист, за́хисток (-тку), захища́ння, зату́ла, охоро́на.
Взять под свою -ту – взя́ти під свою́ охоро́ну, під свій за́хист.
Иссяка́ть, исся́кнуть – (высыхать) висиха́ти, ви́с(о)хнути и ви́сохти, (исчерпываться) виче́рпуватися, ви́черпатися, (выходить) вихо́дити, ви́йти, виво́дитися, перево́дитися, ви[пере]ве́стися, не става́ти, не ста́ти чого́, (пропадать) зника́ти, зни́кнути, (редко) зсяка́ти, зся́кнути, (неокон.) посяка́ти. [Джерело́ ви́схло (Звин.). Не ви́черпається і не засо́хне джерело́ духово́ї дія́льности серед украї́нського наро́ду (Єфр.). Зся́кла вода́ (Н.-Лев.). Ста́ла вода́ посяка́ти (Св. П.)].
Воды в засуху -ка́ют – вода́ в посу́ху висиха́є.
Богатства мои -кли – моє́ добро́ (бага́тство) зійшло́, ста́тки-має́тки мої́ спли́ли, зійшли́.
Молоко -кло (в сосцах) – молока́ не ста́ло.
Весь запас хлеба -ся́к – уве́сь запа́с хлі́ба ви́черпався, (обиходно) геть уве́сь хліб ви́йшов.
У старика силы -ка́ют – у старо́го си́ли не стає́, си́ла висна́жується.
Иссяка́емый – виси́ханий; виче́рпуваний.
Исся́клый, Исся́кший, Исся́кнувший – ви́схлий; ви́черпаний.
Исходи́ть, изойти́
1)
откуда (выходить) – вихо́дити, ви́йти, (приходить) прихо́дити, прийти́, (о мн.) повихо́дити, поприхо́дити зві́дки.
Это должно -ть от вас – це пови́нно йти (вихо́дити) від вас. [Украї́нська політи́чна ду́мка му́сіла вихо́дити з націона́льного пита́ння (Н. Рада)];
2) (
происходить, брать начало) вихо́дити, ви́йти, похо́дити, іти́, піти́, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти від ко́го, з ко́го, з чо́го; см. Происходи́ть 2; (догмат.) вихо́дити, ви́йти. [З тихе́ньких все ли́хо встає́ (Приказка). Від не́ї іду́ть (вихо́дять) усі́ бре́хні (Харківщ.). На всі росі́йські запита́ння, що йшли були́ (которые исходили) од Е́йлера, я впе́рто одка́зував йому́ мо́вою німе́цькою (Крим.). Як-же при́йде Утіши́тель, Дух пра́вди, що від Отця́ вихо́дить… (Єв.)];
3) (
о времени: истекать) вихо́дити, ви́йти, кінча́тися, (с)кінчи́тися; см. Истека́ть 4, Ока́нчиваться. [Рік вихо́дить (Рудч.)];
4) (
расходоваться, изводиться) схо́дити, зійти́, вихо́дити, ви́йти. [Горі́лки на їх бага́то схо́дить (Г. Барв.). Зійшо́в уве́сь хліб, уся́ стра́ва (Черк. п.). На це бага́то гро́шей вихо́дить (Звин.)];
5) (
кровью слезами) схо́дити, зійти́, сплива́ти, спливти́ кро́в’ю, сльоза́ми (слі́зьми); см. Истека́ть 3. [Як я по ма́тері жури́лась! Було́ слі́зьми схо́джу (Г. Барв.). Се́рце бо́лем зійшло́ (Корол.)].
-ди́ть потоками слёз – зе́млю топи́ти. [Стара́ ма́ти зе́млю то́пить, відко́ли си́на в москалі́ забра́ли (Київщ.)];
6) (
кончаться, умирать) кінча́тися, скінчи́тися, кона́ти, скона́ти; см. Испуска́ть дух. Душа -шла́ – душа́ ви́йшла;
7)
(везде побывать), см. Исха́живать.
Кото́рый
1) (
вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)].
-рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на?
В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́?
Когда вы уезжаете?
В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то?
-рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні?
В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?
До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су?
-рый ей год? – котри́й їй рік?
-рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?
-рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте?
-рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш?
А в -рые двери нужно выходитьв те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці?
-рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький?
Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!;
2)
-рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)].
Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву.
Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту.
Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)].
-рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)].
Не толпитесь!
Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́;
3) (
относ. мест.):
а)
в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)].
-рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)].
Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить).
Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко.
Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас.
Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево.
-рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)].
-рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)].
Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю.
Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли).
Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.).
Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був.
Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались.
Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся).
С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)].
Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся.
Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися).
Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́.
Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в.
Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне.
У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися).
Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося.
Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув.
Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця.
Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс.
Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися.
В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)].
Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»).
Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив.
Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись.
В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)).
Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо.
Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості.
Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди.
Постановление, в -ром… – постано́ва, де…
Принято резолюцию, в -рой – ухва́лено резо́люцію, де…
Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но.
Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся…
Общество, в -ром… – суспі́льство, де…
В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось.
В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.).
Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни.
Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…
Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́.
Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось.
Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й).
Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла.
Тоткото́рыйтой – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)].
Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.).
Такойкото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)];
б)
в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)].
-рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти.
-рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис);
4) (
в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)].
-рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють.
Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́;
5)
кото́рыйкото́рый, кото́рыекото́рые (одиндругой, однидругие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].
Лине́йка
1) (
дощечка для линевания) лі́нія, ліні́йка (р. мн. -нійо́к).
Бить, ударить -кой по руке – лупи́ти, лупну́ти ліні́йкою по доло́ні, па́лі (в ру́ку) дава́ти, да́ти. [Було́ як почне́ па́лі дава́ти, аж доло́ні тру́хнуть (Кониськ.)];
2) (
линия) лі́нія, ліні́йка.
Тетрадь в одну -ку – зши́ток на одну́ лі́нію;
3) (
экипаж) ліні́йка, дро́жки (-жок), (для 12 челов.) бігунки́ (-кі́в);
4) (
дорожка перед лагерем) лі́нія.
Выходить за -ку – переступа́ти лі́нію.
Мо́да – мо́да, (редко) поведі́нка на що, (вульг.) поведе́нція. [Це мо́да, а не зако́н (Мирн.). Не зна́єш, яка́ тепе́ра поведі́нка в Ри́мі на за́чіску? (Л. Укр.)].
Теперь это в -де – тепе́р на це мо́да, тепе́р (повела́ся) така́ мо́да, тепе́р це мо́дно, тепе́р це повело́ся.
Выходить, выйти из -ды – вихо́дити, ви́йти з мо́ди, знемо́дитися, знемодні́ти.
Это не в -де – мо́да на це (ця мо́да) мину́ла(ся) (перейшла́), на це нема́ тепе́р мо́ди, це ви́йшло з мо́ди, це знемо́дилося (знемодні́ло).
Одеваться по -де, по последней -де – вдяга́тися за мо́дою (по-мо́дн(ь)ому, за оста́нньою мо́дою.
II. Наброди́ть
1) (
выходить гуляя) ви́ходити, ви́бродити;
2) (
следов) наброди́ти (сліді́в), насліди́ти.
Навстре́чу, нрч. – назу́стріч, на́встріч, навстрі́т, зу́стріч, у́стріч, стріч кому́, кого́, навпро́ти ко́го, про́ти ко́го. [Назу́стріч ма́тері біжи́ть дівча́ (Коцюб.). Іде́ нам на́встріч (Звин.). Гадю́ка їм навстрі́т (Рудан.). Ось він зу́стріч (Куліш). О́нде хтось у́стріч ї́де (Прилуч.). Навпро́ти тіє́ї маніфеста́ції йшла дру́га (Рада). Йде додо́му, а я молода́ про́ти йо́го (Пісня)].
Выслать кого -чу кому – ви́слати кого́ назу́стріч кому́, перестрі́ти кого́ ким. [Почу́вши, що князь Вишневе́цький вте́ком з лі́вого бо́ку Дніпра́ на пра́вий перехо́дить, перестрі́в Хмельни́цький його́ свої́ми посланця́ми (Куліш)].
Выходить, выйти -чу кому – вихо́дити, ви́йти назу́стріч кому́, перестріва́ти, перестрі́ти кого́.
Ничто́, мест. – ніщо́, (диал.) нічо́го; (ровно, решительно -то́) аніщо́. [Ніщо́ не діли́ло те́мної но́чи від я́сного дня (Л. Укр.). Ніщо́ не забороня́є ва́шим оча́м виміря́ти їх (степи́) і вздовж і вшир (Мирний). Йому́ нічо́го не ва́дить (Звин.)].
Это -то́ в сравнении с чем – це ніщо́ про́ти чо́го (порі́внюючи, в порівня́нні з чим).
Этому -то́ не мешает – цьому́ ніщо́ не заважа́є (не перешкоджа́є, не стої́ть на перешко́ді или на зава́ді, не перебива́є).
Ему -то́ не удаётся – йому́ не щасти́ть (не талани́ть) ні в чо́му, йому́ ніщо́ не йде в ла́д (до пуття́).
Обращать, обратить что, кого в -то́ – оберта́ти, оберну́ти що, кого́ в ніщо́ (в ні́вець), поверта́ти (пуска́ти, переверта́ти), поверну́ти (пусти́ти, переверну́ти) що в ні́вець, поверта́ти, поверну́ти кого́ в ніщо́, зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́, ні на́ що), перево́дити, переве́сти́ що на ні́вець; (уничтожать) ни́щити, зни́щити що. [Оберну́вши в ні́вець могу́ще королі́вство (Куліш). Та си́ла, що чолові́ка стопта́ла, у ні́вець оберну́ла (Грінч.). Пан та ні́мець усе́ пове́рнуть у ні́вець (Приказка). Старшина́ хо́че пи́саря у ні́вець поверну́ти (Харківщ.). Час мене́ в ніщо́ пове́рне (Самійл.). Вона́ сті́льки клопота́лася, сті́льки плати́ла, а тепе́р усе́-б то те пусти́ти в ні́вець? (Кониськ.). Всі вели́кі страхи́ переве́рне в ні́вець (Куліш). Життя́ звело́ сті́льки зако́нів на ні́вець (Н. Громада). Ту «по́правку», що міг я йому́ да́ти мої́ми лі́ками, на ні́вець перево́дила тяжка́ пра́ця (Н.-Лев.)].
За -то (продавать и т. п.) – за ніщо́ (ні за ві́що, за бесценок: за-півда́рма, за так-гро́шей, за так-гро́ші). [Старі́ гро́ші пі́дуть ні за ві́що (Лебединщ.). Пороздава́ла порося́та за так-гро́ші (Борз.)].
Ничего́ – нічо́го. [«Що хто тобі́ зро́би́в?» – «Ніхто́ нічо́го» (Л. Укр.). Секрета́р нічо́го не ві́дав про сю спра́ву (Кониськ.). Спервові́ку не було́ нічо́го (П. Тичина)].
Абсолютно, положительно, решительно, ровно, совершенно -го́, -го́ то – нічогі́сінько, (экспрессивнее) анічогі́сінько, (зап., полон.) ніц нічо́го; (ни-ни) аніже́. [Нічогі́сінько не ба́чу! (Н.-Лев.) «Що-ж у нас ста́лося?» – «Нічо́го… анічогі́сінько!» (Грінч.). Це не ма́є анічогі́сінько спі́льного з тим розумі́нням, яко́го… (А. Любч.). Ніц нічо́го не зна́ю! (Брацл.). Не чу́ю аніже́! (Куліш)].
Всё или -го́ – все або́ нічо́го.
-го́ не видно, неслышно – нічо́го не ви́дн[к]о (не зна́ти), не чу́ти.
Нет -го́ выше, лучше и т. п., как…, см. Нет 1.
Нет -го́ легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
-го́ подобного – нічо́го поді́бного́ (схо́жого, підхо́жого, тако́го); см. Подо́бный.
-го́ в мире (на свете) – нічо́го в сві́ті. [Нічо́го в сві́ті не було́ тако́го прекра́сного, як ці дві а́рмії (Кандід)].
Не иметь -го́ общего с кем, чем – не ма́ти нічо́го спі́льного з ким, з чим.
Из-за -го́ – (из-за пустяков) за дурни́цю, за нікче́мницю, (из-за выеденного яйца) за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу, (от нечего делать) зні[е]че́в’я. [За ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка)].
Из этого -го́ не вышло – з цьо́го нічо́го не ви́йшло.
Выходить, выйти в люди из -го́ – вибива́тися, ви́битися в лю́ди з нічо́го.
-го́ не значит (пустяки) – дарма́, пусте́, дурни́ця. [Мо’ то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)].
-го́ не поделаешь – нічо́го не вді́єш; см. Поде́лать 2.
-го́ не стоит – нічо́го не кошту́є; нічо́го не ва́рт(ий); см. Сто́ить.
Создать то из -го́ – створи́ти що з нічо́го.
Ничему́ – нічо́му.
Ниче́м – нічи́м. [Нічи́м не ви́явив свої́х почутті́в (Велз)].
Я -че́м не болен – я ні на що́ не хво́рий (не слаби́й, не слабу́ю).
Он че́м не доволен – він нічи́м (ні з чо́го) не задово́лений.
Ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ и т. п. – ні в чо́му (чі́м) и (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м) и (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́ и т. п. [Це ні на що́ не схо́же (Коцюб.)].
Ни во что́ не ставить кого – ні за що́ (за ніщо́) ма́ти кого́, не поважа́ти, не шанува́ти кого́.
Ни за что́ – (ни за какие блага) ні за що́ (в сві́ті), ні за́ що, (ни в коем случае) зро́ду, зро́ду-(з)ві́ку, (никак) нія́к.
Ни за что́, ни про что́, см. Ни.
Остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи.
О́бщество
1) грома́да, громадя́нство, суспі́льство, суспі́льність, зага́л;
2) (
крестьянский мир) грома́да. [Грома́да – вели́кий чолові́к];
3) (
ассоциация, класс) товари́ство.
Научное -ство – науко́ве товари́ство.
Просветительное -ство – просві́тнє товари́ство.
Высшее, порядочное -ство – ви́ще, поря́дне товари́ство.
Собралось большое -ство – вели́ке товари́ство зійшло́ся.
Бывать в -стве – на лю́дях бува́ти.
Не люблю бывать в -стве – не лю́блю́ бува́ти в товари́стві (серед люде́й, на лю́дях).
Перестал бывать в -стве – не став ходи́ти між лю́ди (на грома́ду).
Выходить в -ство – на лю́ди вихо́дити;
4) (
компания) товари́ство.
Мне неприятно его -ство – його́ товари́ство мені́ неприє́мне (відворо́тне).
Отста́вка – відста́вка, димі́сія, (гал.) а́бшит. [Від Це́заря прийшла́ тобі́ одста́вка (Куліш)].
Выходить в -ку – вихо́дити на відста́вку; вихо́дити на спо́кі́й, подава́тися на димі́сію.
Давать -ку кому – відстановля́ти (відзволя́ти) кого́ від уря́ду, (гал.) абшитува́ти кого́. Находящийся в -ке – відстано́влений, пенсіоно́ваний, (гал.) абшито́ваний.
Повинове́ние – по́слух (-ху) перед ким, перед чим, слухня́ність (-ности) до ко́го, до чо́го, перед ким (чим), слу́хання кого́, чого́, поко́ра кому́, чому́. [По́слух перед зако́ном (Єфр.). Слухня́ність до зако́нів].
Держать в -нии – в поко́рі трима́ти.
Выходить из -ния – слухня́ність тра́тити. [За́раз стає́ за панібра́та і слухня́ність тра́тить (Крим.)].
Послуша́ние
1) слухня́[х’я́]ність (-ости), по́слух (-ху), послу́ха, послуха́ння, (по)слухня́[х’я́]нство. [Мені́ бридка́ слухня́ність понево́лі, – я-ж не раби́ню взяв собі́ за жі́нку (Л. Укр.). А ви шану́йтесь та з по́слуху ніко́ли не вихо́дьте (Л. Укр.). Дя́кую тобі́ за цю послу́ху. Поті́ште свої́м послух’я́нством і мене́ (Квітка)].

Выходить из -ша́ния кому – відмо́вити по́слуху кому́ (Франко), іти́ проти во́лі кого́.
Оказывать неограниченное, полное -ша́ние – безогля́дно покоря́тися;
2) (
в монастырях) по́слух, послуха́ння, послушенство. [Ми пійдем до черниці на послухання (К. ЦН.). В цьому манастирі послуше́нство важке́ (Короленко)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
в данное время – [в] цей час, тепер;
в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
в любое время суток – цілодобово;
в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову;
во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
во время поста – постом;
во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
в одно время – заразом; одночасно;
в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
во сколько времени? – о якій годині?;
[в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
[в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
временами нужно… – часами (деколи) треба…;
время абсолютное – час абсолютний;
время боронования – волочінка;
время будущее – час майбутній, прийдешній;
время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
время вставания – устанок;
время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
время года – пора (доба, відміна) року;
время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
время жатвы – жнива;
время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
время идёт – час минає (збігає, плине);
время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
время испытания (техн.) – тривалість випробування;
время, когда весной снег тает – відталь;
время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
время, когда пасётся скот – пасовиця;
время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
время косьбы (косовица) – косовиця;
время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
время между весною и летом – залітки;
время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; раз за разом, иноді, инколи; спорадично;
время пахания, пахоты – оранка;
время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
время поступления бумаги – час вступу паперу;
время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
время появления первого льда – перволіддя;
время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
время прибавочное (для работы) – надробочий час;
время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
время работает на нас – час працює на нас;
время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
время роения пчёл – рійба (ройовиця);
время рождения овец – обкіт (р. -коту);
время сгребания сена – гребовиця;
время скоро проходит – час швидко упливає;
время собирания мака – макотрус;
время суток – час доби;
время терять – гаяти час, марнувати час;
время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
время удара (техн.) – тривалість удару;
время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
в течение… времени – протягом… часу;
в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
в условленное время – умовленої години, як умовлено;
в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
выиграть время – вигадати час;
в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
долгое время – довгий (великий) час;
до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
есть время – є час; є коли;
за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
знай время и место – знай своє місце й час;
и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
ко времени – вчасно, упору (впору);
короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
летнее время – літо;
мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
надлежащее время – певний, слушний час;
назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
на неопределенное время – на безрік;
настоящее время – час теперішній;
наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
около того времени – близько того часу;
определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
рабочее время – робітний, робочий час;
раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
самое время – саме час;
свободное время – дозвілля; гулящий час;
с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
сколько времени? – котра година?;
с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
со временем – згодом, з часом;
со времени – від часу, від часів; з часів;
спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
тем временем – тим часом, поки [там] що;
теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
то время – тогодення;
того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
указанное время – указаний (зазначений) час;
улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
утреннее время – зарання, заранок;
через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Люди
1) лю́ди, (
ласк.) лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да;
2) (
устар.) (слуги) лю́ди, че́лядь, на́ймити́, наймиття́, слу́ги:
вас же за люде́й считают – вас же за люде́й ма́ють;
в людях – серед (поміж, між) людей;
все люди смертны – усі люди вмирущі; смерті не минути (не відперти), усім там бути; усі ми там будемо;
все мы люди, все человеки – усі ми люди (Пр.);
все мы люди, да не все человеки – усі ми люди, та не всі людський образ маємо (Пр.);
в чужих людях – між чужи́ми людьми́;
выбиваться, выбиться, выходить, выйти в люди – вибиватися, вибитися, виходити, вийти в люди, ви́людніти;
выводить, вывести в люди кого (разг., устар.) – виводити, вивести, (о мн.) повиводити в люди кого;
добрые, злые люди – до́брі, лихі́ лю́ди;
за людьми говорю – за людьми кажу, кажу казане, коли люди брешуть, то й я з ними;
и мы не хуже людей – і ми не гірші за людей (Пр.); і ми як люди (Пр.); і ми попри люди (Пр.);
люде́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є;
люде́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися;
люди, будьте бдительны! – люди, будьте пильні!;
люди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть;
люди доброй воли – люди доброї волі;
люди добрые – люди добрі; людоньки;
люди с ограниченными (физическими или умственными) возможностями – неповносправні;
молодые люди – молоді люди; люди молодого віку; (молодёжь) молодь; (про хлопців ще) молодики, хлопці, парубо́цтво;
на людей посмотреть и себя показать – себе показати і на людей подивитися (Пр.);
на людях – на людях (при людях), прилюдно;
на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно;
народу-то, народу — ровно люде́й — ми́ру-ми́ру, як люде́й;
на свете не без добрых люде́й – в сві́ті не без до́брих люде́й;
на собрании было много люде́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да;
ни людям, ни себе – ні людям, ні собі (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.);
окольные люди – око́личні лю́ди;
он не умеет обращаться с людьми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́;
плохие люди – лихі (злі, погані) люди, людці, (згруб.) людища (людиська);
побыть на людях – побути серед людей (поміж (між) людьми);
пойти в люди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди;
покрыться людьми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися;
порядочные люди – поря́дні (присто́йні) лю́ди;
поспешишь — людей насмешишь – зробив наспіх, як насміх (Пр.); поспішити — людей насмішити; скорий поспіх — людям насміх; зроблено спішно, тому й смішно;
рабочие люди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, (собир.) робітни́цтво;
свет не без добрых людей – у світі не без добрих людей (Пр.);
сведущие люди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди;
свои люди — сочтёмся – свої люди — домовимося (помиримося) (Пр.);
старые люди – старі́ лю́ди;
что вы за люди? – що ви за лю́ди? хто ви такі́? що ви таке́?;
что людям, то и нам – що людям те й нам (Пр.); що громаді, те й бабі (Пр.);
это очень опасные люди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди.
[Люди діляться на праведників, які вважають себе грішниками, і грішників, які вважають себе праведниками (Б.Паскаль). Нещасні ті люди, яким все ясно (Л.Пастер). Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.). Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.). Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня). Великі українські міста завжди були центрами проживання завойовників, які вчили свою челядь зневажати все своє і обожнювати хазяйське (В.Даниленко). — Вийдеш в люди — заходь].
Обговорення статті
Навстречу – назу́стріч, на́встріч, (редко) навстрі́т, зу́стріч, у́стріч, стріч кому́, кого́, навпро́ти ко́го, про́ти ко́го:
выслать кого навстречу кому – ви́слати кого́ назу́стріч кому́, перестрі́ти кого́ ким;
выходить, выйти навстречу кому – вихо́дити, ви́йти назу́стріч кому́, (лок.) устріть кого; виходити, вийти проти кого;
идти навстречу – перестріва́ти кого́, перестріча́ти, перестрі́ти кого́; (оказывать содействие) сприяти, посприяти, допомогти кому, чему;
навстречу солнцу – назустріч (редко, навстріч) сонцю.
[Йде додо́му, а я молода́ про́ти йо́го (Пісня). Боса стала серед шляху, Втерлась рукавами. А москалі їй назустріч, Як один, верхами (Т.Шевченко). Іду шляхом, — боюсь так, що й сказати не можна! Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М.Вовчок). Що далі забувалася небіжка Чайчиха, то знов Пилипиха робилася похмурніша — важким духом стала дихати вона на зятя. Спершу раділа, що він з дому часто одгоджається, а там завважила, як його дожидає Маруся, як устріч йому виходить… По ниточці до клубочка, як-то кажуть, і Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує, а йде — вибирається з господи — то й очі блищать… (М.Вовчок). Гадю́ка їм навстрі́т (С.Руданський). Ось він зу́стріч (П.Куліш). Почу́вши, що князь Вишневе́цький вте́ком з лі́вого бо́ку Дніпра́ на пра́вий перехо́дить, перестрі́в Хмельни́цький його́ свої́ми посланця́ми (П.Куліш). Назу́стріч ма́тері біжи́ть дівча́ (М.Коцюбинський). Стрів несподівано Марту. Ішла назустріч (М.Коцюбинський). Іде́ нам на́встріч. О́нде хтось у́стріч ї́де (АС). Навпро́ти тіє́ї маніфеста́ції йшла дру́га (Рада). Спинившись коло ґраток над кручею, вони дивились, як сунули по схилу світлячки узвозу, виплазовуючи назустріч згори та з підгір’я і несподівано розминаючись у ту хвилю, коли мали зіткнутися. Велика ріка темніла внизу перед ними, позначена вздовж надбережними ліхтарями й вогнями Труханова острова (В.Підмогильний). В їхньому гурті він переживав солодкі хвилини не затьмарені ні думками про майбутнє, ні спогадами минулого, почував у собі дивну повінь існування, що дає радість саме з себе, не потребуючи ні надій, ні планів. Він мав себе птахом, що спиняється в повітрі на розгорнутих крилах, обнімаючи маленьким оком розкішну землю, квіткою, що розкриває вранці маківку, проливаючи запашність назустріч сонцю (В.Підмогильний). І вужчає благенька смужка літ, мов тінь твоя, що йде тобі назустріч і врочить, врочить… Ось і заламалась твоя дорога. Темінь. Прірва. Край (В.Стус). І каже дяк: — Яка там подобизна? Коли земля здригнулась від копит, назустріч Радзивіллу вийшов Тризна, печерський пресвятий архимантдрит (Л.Костенко). У поблизьких од Києва землях навстріч княжні дзвонили, били клепала, гуділи роги, бояри стрічали на межі своїх вотчин з припросинами й частуваннями, священики виходили з молитвою, люд проводжав дитину-княжну слізьми, дарами й клечанням (П.Загребельний). Всі виходили навстріч, зчиняли веселу варвітню, а потім разом заходили в різьблений будинок (Петро Сорока). Почувши тії речі Дон Кіхотові, вирішили всі, хто слухали його,. що то, певне, якийсь божевільний, і почали страшенно реготати, але той регіт іще більшого додав огню рицаревому гніву. Не говорячи більше ні слова, Дон Кіхот видобув меча і кинувся до ношів. Тоді один із носіїв, поставивши замісто себе запасного, схопив дрючка чи то сішку, на яких ноші під час перепочинку обпирають, вийшов назустріч напасникові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вдивляюсь я в травневу синю ніч, в якій світи ведуть свої дороги, і вірю я, що вічності хоч трохи несу в собі. Вона, зіркам навстріч, летить, і рине, й тріпотить з тривоги… Це зву душею (М.Бажан, перекл. Р.М.Рільке). Не женись за грошима — іди їм на зустріч (Арістотель Онасіс). Іди назустріч ближньому — не дай йому зайти з тилу (С.Є.Лєц). Якщо ти йдеш мені назустріч — значить, нам не по дорозі].
Обговорення статті
Общество
1) громада, громадянство, спільнота, суспільство, суспільність, (
широкая публика) загал, (стар.) поспільство;
2) (
крестьянский мир) громада;
3) (
ассоциация, товарищество) товариство;
4) (
компания, сообщество) товариство:
бывать в обществе – серед (поміж) людей (на людях) бувати; бувати в товаристві;
высшее общество, порядочное общество – вище товариство, порядне товариство;
выходить в общество – на люди виходити;
гражданское общество – цивільне суспільство (тавтологія – громадянське суспільство);
душа общества – душа товариства;
избранное общество – добірне (виборне) товариство;
мне неприятно его общество – його товариство мені неприємне (відворотне);
научное (ученое ) общество – наукове товариство;
не люблю бывать в обществе – не люблю бувати в товаристві (серед людей, на людях);
общество потребителей – споживче товариство;
перестал бывать в обществе – не став ходити між люди (на громаду);
подонки общества (перен.) – покидьки (потолоч) суспільства; покидьки суспільні (суспільна потолоч);
просветительное общество – просвітнє товариство;
собралось большое общество – велике товариство зійшлося;
страховое общество – страхове товариство;
член [крестьянского] общества (ист.) – член громади.
[Еней, таку уздрівши зраду, Великим гнівом розпаливсь; Гукнув на всю свою громаду. І тихо Зевсу помоливсь (І.Котляревський). Він марив про любу працю задля громадянства, а довелось панькатися з судовими паперами (Б.Грінченко). Вихований на кращих зразках сучас­ної європейської літератури, такої багатої не лише на теми, але й на способи оброблювання сюжетів, наш інтелігентний читач має право сподіватися й від рідної літератури ширшого поля обсерва­ції, вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не одної якоїсь верстви суспільності… (М.Коцюбинський). — Порадь мене, Зірнице-мати, де мені пари шукати: чи межи боярством, преславним лицарством, чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л.Українка). — О, пане майстре, ви звикли дамам править компліменти. — Чому гадаєте, що звик? — Авжеж, ви все були в блискучім товаристві, часами й при дворі у короля (Л.Українка). І отак-то без товариства, без ласки, привіту виростала дурненька Солошка, самотньо, як звіря яке (П.Мирний). — Вибачте, пане, за слово: нам увірились не ляхи, а пани… а це не все їдно. Польський народ такий же нещасний харпак, як і наше поспільство (М.Старицький). Громада — великий чоловік (АС). Ото мій шлях — по межових стовпах, де протирає очі світле Утро — весна твоїх високих благостинь, веселка усеспільної спільноти. Даруй же світові свої щедроти і радо — згинь, вщасливлений — загинь. Бо ти не сам. Бо ти ланцюг живого, бо ти бажання вистражданий край (В.Стус).  У нас у суспільстві є такі, хто затуляється, як слон у спеку вухами — і нічого не чує (Л.Костенко). — Я казав собі в думці: «Комедії, що тепер у нас на кону граються, зарівно на історичні, як на вигадані сюжети, в переважній своїй більшості нікчемні, бо нема в них ні складу, ні ладу, проте юрба ходить на вистави з великою охотою; автори, які їх пишуть, і актори, які грають їх, кажуть, що вони й повинні бути такими, а не інакшими, бо публіка саме до такого добра ласа, а справжні п’єси, написані за певним планом і скомпоновані за всіма правилами мистецтва, знайдуть схвалення хіба трьох чи чотирьох знавців, а ширший загал їх не сприймає, бо той артизм не до шмиги,— авторам же і акторам випадає юрбі годити, що хлібом їх годує, а не про думку небагатьох дбати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А Джовванні ще довго лютував, виливав свою ненависть та зневагу до них і до їхнього корабля, обурювався, що на світі існує така потолоч і що її носить море (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона поселилася з ним у невеличкому будинку у Вестмінстері і ввійшла в добре товариство людей з уряду, не вищого товариства, а таких, які вже стали чи мають стати істинною розумовою силою нації. Це люди, які знають, про що говорять, чи говорять так, ніби знають це (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). З неї можна було зрозуміти, що доля правди споріднена з долею індивідуума, навіть ідентична їй, що ця доля — знецінення. Вона відкривала, як на глум, прірву між правдою і силою, правдою і життям, правдою і людською громадою. Давала навздогад, хоч відверто й не проголошувала цього, що треба визнати перевагу людської громади над правдою, що правда повинна мати на оці людську громаду і той, хто хоче стати членом громади, мусить бути готовий рішуче поступитися правдою і наукою, бути готовий на sacrificium intellectus (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Містер Ґрін, — кажу я, — ви були колись моїм другом і через це я не без деякого вагання признаюся вам, що якби мені довелося вибирати між вашим товариством і товариством звичайного рудого кульгавого псиська, то один з мешканців цієї хати зараз метеляв би хвостом (М.Рябова, перекл. О.Генрі). В будь-якому суспільстві прості люди повині жити всупереч наявному порядку речей (Дж. Орвел). Жити в суспільстві — нудьга, поза супільством — трагедія (О.Вайлд). Суспільство ніколи не може пробачити тих, хто ні в чому не винен (С.Є.Лєц). Вільне суспільство — це місце, де безпечно бути непопулярним (Адлай Стівенсон)].
Обговорення статті
Употребление, употребленье – (действие) уживання, вжиття (ужиття), заживання, застосо́вування, застосува́ння, використо́вування, використа́ння, ви́трачення, витрача́ння; (состояние) вжиток (ужиток):
бывший в употреблении, б/у, бу – вживаний (був уживаний, б/у), (поношенный, ещё) тандитний;
в большом употреблениии – широко вживаний, у широкому вжитку;
вводить в употребление – запроваджувати в ужиток;
выходить из употребления – виходити з ужитку; виводитися;
годный к употреблению – ужитний (ужитковий); придатний до (для) вжитку;
для (домашнего) употребления – для (хатнього) вжитку;
изъять из употребления – вилучити з ужитку;
для внутреннего употребления – для внутрішнього вживання;
по употреблении – вживши;
при употреблении чего – вживаючи що;
способ употребления – спосіб уживання;
целесообразное употребление – доцільний ужиток.
[Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (І.Франко). Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією, що носила виразні сліди надмірного вживання гострих напитків (І.Франко). Плекання поетистичности в творах Стуса не тільки потреба душі, але й свідома технічна програма. Деякі дрібниці суто граматичного характеру зраджують це. Обмежуся на одному прикладі: вживання кличної форми. У сучасній українській мові клична форма виходить поволі з ужитку, за винятком часто вживаних слів типу мамо, сестро, тату, брате, друже… Зокрема в назвах не-осіб клична форма вживається чимраз менше. Стус удається до кличної форми дуже систематично, здається, без жодного відхилення. Але один деталь показує, що це в нього не жива форма. У кличній формі наголос не падає звичайно на останній склад, а відтягається ближче до початку слова, як от сестра’, але се’стро, земля’, але зе’мле, весна’, але ве’сно. У Стуса послідовно наголос лишається на кінці (Ю.Шевельов). У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються. Сина в дитячому садку задражнили, навіть Борька сказав: «Хохол». Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови (Л.Костенко). За дослідженнями, куріння, надмірне вживання алкоголю, переїдання, малорухомий спосіб життя різко скорочують тривалість відведених нам років. При цьому з’ясувалося, що пробіжки щоранку, вживання здорової їжі та відмова від шкідливих звичок можуть суттєво продовжити ваше жалюгідне існування].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫХА́ЖИВАТЬ; ВЫ́ХОДИТЬ оказ. ви́тупати.
ВЫХОДИ́ТЬ ще йти [не выходить из головы́ не йти з голови́], (з гурту) виступа́ти, (з авта) висіда́ти, (гуртом звідкись) образ. висіва́тися; (з халепи) вив’я́зуватися, (А з Б) утво́рюватися, (= вдаватися) витанцьо́вуватися;
выходить в запа́с перен. схо́дити зі сце́ни;
выходить в трубку с/г іти́ в сто́вбур;
выходить за преде́лы дозво́ленного /выходить из пределов дозво́ленного/ переступа́ти межу́;
выходить за преде́лы допусти́мого зашка́лювати; выходить за ра́мки не трима́тися в ме́жах;
выходить из берего́в залива́ти береги́, розлива́тися;
выходить из грани́ц (прили́чия) ще перебира́ти мі́ру;
выходить из затруднения ще дава́ти собі́ ра́ду;
выходить из положе́ния вив’я́зуватися з ха́ле́пи;
выходить из ра́мок (прили́чия) переступа́ти межу́ (присто́йности);
выходить из себя́ вихо́дити з рівнова́ги, міни́тися, тра́тити терпе́ць, підсил. нетя́митися;
выходить из стро́я перен. вихо́дити з ладу́, вибува́ти з ладу́;
выходить из терпе́ния фраз. нетерпели́витися;
выходить нару́жу виплива́ти наве́рх, виплива́ти на по́ве́рхню, фраз. випира́ти;
выходить на просто́р заплива́ти на ши́рші во́ди;
выходить на свет (з пітьми) випрозо́рюватись;
не выходить из головы́ рої́тись в голові́, засі́сти у голові́, засі́сти кілко́м у голові́, стоя́ти на ду́мці;
не выходить из-под чъего влия́ния трима́тися чиєї спідни́ці;
выходя́щий що вихо́дить тощо, ста́вши вихо́дити, зму́шений /(твір) заплано́ваний/ ви́й ???, прикм. вихідни́й, оказ. виходо́вий, образ. на ви́ході, на поро́зі, уже в дверях;
выходя́щий за ра́мки незда́тний трима́тися в ме́жах;
выходящий из мо́ды деда́лі ме́нше мо́дний;
выходящий в отста́вку вже ско́ро відставни́к;
выходящий в свет гото́вий ви́йти дру́ком;
выходящий в тру́бку с/г стрілко́ваний, що пішо́в у сто́вбур;
выходящий из берего́в розли́ваний, у водопі́ллі;
выходящий из грани́ц прили́чия деда́лі непристо́йніший;
выходящий из дове́рия /выходящий из употребле́ния/ щора́з менш дові́рений /вжи́ваний/;
выходящий из-под пера́ кого пи́саний ким;
выходящий из подчине́ния деда́лі менш підле́глий;
выходящий из положе́ния зда́тний ви́в’язатися (з ха́ле́пи), прикм. пора́дливий /зарадливий/, ім. в’юн;
выходящий из терпе́ния него́дний бі́льше терпі́ти;
выходящий на двор надві́рній;
выходящий на пе́нсию майбу́тній пенсіоне́р;
выходящий нару́жу зовнішній, надві́рній, (факт) вже несекре́тний;
выходящий сухи́м из воды́ маста́к вихо́дити сухи́м з води́;
из ря́да вон выходящий до́сі ще неба́чений /незна́ний/, що перехо́дить всі ме́жі, оказ. аж он яки́й;
не выходящий из преде́лов /не выходящий за преде́лы/ чего (про місце) розташо́ваний у ме́жах чого, (про поняття) зда́тний трима́тись у межах чого;
выходящая за́муж одру́жувана, відда́вана, молода́, на поро́зі за́міжжя;
ОБНАРУ́ЖИВАТЬ ще відшу́кувати, (риси) ма́ти, (радість) вика́зуваний, (відвагу) уроч. явля́ти;
обнаруживать при о́быске витру́шувати;
обнаруживать противоре́чие в ре́чи фаміл. лови́ти на сло́ві;
не обнаруживать зна́ний фаміл. пла́вати;
ОБНАРУ́ЖИВАТЬСЯ ще вика́зуватися, вихо́дити наве́рх, виплива́ти на по́ве́рхню, вила́зити з-під сні́гу /як ши́ло з мішка́/, прибл. става́ти я́сно [как обнаружилось як ста́ло я́сно], (після зникнення) об’явля́тися, (на виду) вичи́тувати, (про риси) прогляда́ти, фраз. випира́ти [чолові́ча приро́да так і випира́є], захо́дити [у множині́ між ци́ми мо́вами захо́дить різни́ця]; пор. выходить наружу;
обнаруживающий що /мн. хто/ виявля́є тощо, відкрива́ч, викрива́ч, виявни́к, ста́вши вика́зувати, зда́тний /покли́каний/ ви́явити, для ви́явлення, прикм. викрива́льний, виявни́й, вия́влювальний, вика́зувальний, відшу́кувальний, відкрива́льний, розкрива́льний, стил. перероб. виявля́ючи, пор. разоблачающий;
обнаруживающий при́знаки стил. перероб. виявля́ючи о́зна́ки, 2. наді́лений о́зна́ками;
обнаруживающий ра́дость виявля́ючи ра́дість;
обнаруживающий спосо́бности наді́лений зді́бностями;
обнаруживающийся/обнаруживаемый вия́влюваний, вика́зуваний, відшу́куваний, відкри́ваний, розкри́ваний, викри́ваний;
обнаруживающийся що виявля́ється;
ОБНАРУ́ЖИТЬ обнаружить по́лное непонима́ние образ. як з не́ба впа́сти;
ОБНАРУ́ЖИТЬСЯ фраз. проклю́нутись, ви́лізти наве́рх, поба́чити де́нне сві́тло, (про потаємне) забут. об’яви́тися;
обнаружилось та́йное ви́лізло ши́ло з мішка;. обнаруживший, обнаружившийся ОКРЕМА УВАГА;
обнаруживший по́лное непонима́ние ні́би з не́ба впав.
РЯД (домів), перія́, фраз. се́рія [ряд краж серія кра́ді́жок];
ряд лет кі́лька ро́ків;
ряд за рядом ряд-у-ря́д;
из ряда вон выходя́щий див. ВЫХОДИТЬ;
в ряде сёл /слу́чаев тощо/, у багатьо́х се́лах /ви́падках тощо/;
в ряды́ до лав.
УМЕ́ТЬ (викласти) ма́ти хист, (зробити) могти́;
уме́ть подойти́ зна́ти, з яко́го бо́ку зайти́;
уме́ющий що /мн. хто/ вмі́є тощо, наді́лений умі́нням /хи́стом/, умі́йко, прикм. умі́лий, фраз. зда́тний, спромо́жний [уме́ющий описа́ть зда́тний /спромо́жний/ описа́ти), на́вчений [уме́ющий шить на́вчений ши́ти], образ. з умі́нням, стил. перероб. ма́ючи хист;
не уме́ющий неумі́йко, без умі́ння;
уме́ющий всё зда́лий на все, всезді́бний, всевмі́лий;
уме́ющий выходи́ть из положе́ния / уме́ющий находи́ть вы́ход из положе́ния / пора́дливий, зара́дний;
уме́ющий добыва́ть /уме́ющий охо́тничать/ здоби́чливий;
уме́ющий лови́ть (кіт) лову́чий;
СУМЕ́ТЬ ще змогти́, вда́ти;
суме́ть доби́ться ви́говорити собі́ [суме́л доби́ться пра́ва ви́говорив собі́ пра́во];
уме́вший змі́гший, ОКРЕМА УВАГА; пор. УДОСУ́ЖИТЬСЯ.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Выхаживать, выходить – вихо́джувати, -джую, -джуєш, ви́ходити (ви́ходжу, ви́ходиш).
Выходить, выйти – вихо́дити, -джу, -диш, ви́йти (ви́йду, ви́йдеш).
Изворачиваться, изворотиться
1) (
поворачиваться) поверта́тися, -та́юся, -та́єшся, поверну́тися, -ну́ся, -нешся;
2) (
выходить из беды) викру́чуватися, -чуюся, -чуєшся, ви́крутитися, -кручуся, -крутишся, виверта́тися, ви́вернутися.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Выходить – виходити. Выходить наружу – виявлятися, пробиватися, виступати (наверх). Выходить из себя – аж із шкури вилазити: із себе пнутися; аж нестямитися. Выходит – виходить; (следовательно) – отже; (следует думать) – випадає. Вышло по-моему, как я говорил – на моє вийшло; на моє слово спало. Вышли (у меня) все деньги – (я) витратився з грошей. Из этого ничего не выйдет – нічого з того не буде. Вышло все – (вже) по всьому. У меня вышло хорошо (мне удалось) – я вдав добре.
Возраст – вік; пора; літа; доба. Возрастом – завстаршки; літами. Детский возраст – дитячий вік; дитячі літа. Выходить из детского возраста – з дітей виходити. Юный возраст – юнацький вік. Зрелый возраст – мужні літа; дійшлий вік. В зрелом возрасте – в літах. Достичь зрелого возраста – увійти в літа. Среднего возраста – середнього віку; середніх літ. Пожилой возраст – літній вік. Предельный возраст – крайній вік. Преклонный возраст – старечий, похилий вік.
Голова – голова. Задирать голову – дерти голову; (иронично) – кирпу гнути. Повесить голову – похнюпитися; похнюпити голову (ніс). Покачать головою – покрутити, похитати головою. Кивнуть головою – кивнути головою. Стоять, постоять головою за кого, что – важити життям за кого, що; відважувати, відважити життя за кого, що. Поплатиться головою – накладати, наложити головою (душею); заплатити своєю головою. Сложить голову – лягти головою; наложити головою. С головы до ног осмотреть кого – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову – наосліп; сліпма. Сломя голову – стрімголов; прожогом. Голова кругом идет – голова обертом іде; голова туманіє. Голова кружится у кого – вернеться світ кому. Голова болит у кого – голова болить кому, кого. Голова закружилась у кого – занорочило голову кому; заморочилася голова кому. Как снег на голову – неждано-негадано; несподівано. Из-под головы – з-під голів. Приходить в голову – спадати, спливати кому на думку. Забрать себе в голову – убгати собі в голову; взяти собі думку; вкинути в голову собі що. Засело что-либо в голове – запало щось у голову; уроїлось у голову кому. Не выходить из головы – не сходити, не виходити, не спадати, не йти з думки; стояти кому на думці. Ломать себе голову – морочитися з чим; клопотати голову собі; сушити собі голову. Снимать голову – стинати голову. Взбрело в голову кому – ухопилося голови кому; спало на думку кому. Потерять голову – стерятися; заморочитися; не дати ради собі. Вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову. Вбить, вдалбливать в голову кому – втокмачити кому в голову; вкидати, вкинути кому в голову. Выкинуть из головы – спустити з думки що. Вниз головою – сторч; сторч головою; сторчака; догори ногами. Забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому. Наголову разбить – побити в пень. Сколько голов, столько и умов – що голова, то й розум.
Отставка – відставка. Выходить в отставку – виходити на відставку. Давать отставку кому – відстановляти кого (від посади).
Печать – печать; печатка; (пресса) – друк; преса; (клеймо) – тавро. Наложить печать – наложити, накласти печатку. С приложением печати – з притисненням (з відтиском) печатки. Приложить печать к чему – притиснути печатку до чого; відтиснути на чому. Подписью и приложением печати свидетельствую – підписом і відтиском печатки свідчу. Взлом печатей – порушення, зірвання печатей. Отдавать (книги) в печать – віддавати, здавати (книги) до друку. Одобрить к печати – ухвалити до друку. Появиться в печати – з’явитися друком. Выходить из печати – виходити друком. Мелкая печать (шрифт) – дрібний друк. Убористая печать – тісний (густий) друк. Крупная печать – буйний друк.
Положение – становище; (состояние) – стан; (положение доклада и т. п.утверждение) – твердження; (устав) – статут; (о законе) – положення. Основные положения – засади. Оставаться в одном положении – пробувати в тому самому стані. Положение изменилось к лучшему, худшему – становище повернулось на краще, гірше. Бедственное положение – бідування; злидні; лиха година. Быть в бедственном положении – бідувати. Безвыходное положение – безпорадне становище. Критическое, затруднительное положение – скрута; скрутне становище. Выходить из затруднительного положения – вирятуватися із скрути. Твердое положение – певне, міцне становище. Положение о налогах – положення про податки. Имущественное положение – майнове становище; достаток. По положению (своему) – із (свого) становища; через становище (своє). Высокое положение (в обществе, по службе) – значне становище. Выжидательное положение – становище вичікування. Входить в чье положение – ставати на чиє місце. По положению (согласно закона) – згідно з положенням, статутом, законом. Очутиться в безвыходном положении – опинитися в безпорадному стані. Находиться в странном положении – перебувати в чудному стані. Попасть в неловкое положениесм. Попадать. Поставить в глупое положение кого – завдати дурня кому. Поставить в затруднительное положение кого – завдати скрути, клопоту кому. Человек с положениемсм. Человек. Спасти положение – врятувати становище.
Употребление – вживання; вжиток. Выходить из употребления – виводитися. Изъять из употребления – вилучити з ужитку. Бывший в употреблении – вживаний. Годный к употреблениюсм. Годный. При употреблении – вживаючи. По употреблении – вживши. Для (домашнего) употребления – для (хатнього) вжитку. Целесообразное употребление – доцільний ужиток.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Выходить, выйти – вихо́дити, ви́йти;
• в.,
хим. – добува́тися, добу́тися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Выходить
• Выйти в тираж
(перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги.
• Выходит
– виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.]
• Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего
– буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.]
• Выходит случай
(разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.]
Выходить, выйти в люди
– виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.]
Выходить, выйти замуж за кого
(разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.]
Выходить, выйти за пределы, из пределов чего
– виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.]
Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума
– виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.]
Выходить, выйти из детского возраста
Див. возраст.
Выходить, выйти из доверия, из веры
– утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию.
Выходить, выйти из затруднения
– виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.]
Выходить, выйти из моды
– виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.]
Выходить, выйти из окружения
– пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення.
Выходить, выйти из себя
– гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».]
Выходить, выйти из строя
– виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.]
Выходить, выйти из терпения
– утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.]
Выходить, выйти из употребления, из обычая
– виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.]
Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…)
– виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого.
Выходить, выйти навстречу кому
– виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.]
Выходить, выйти наружу
– виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.]
Выходить, выйти на самостоятельную дорогу
– виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.]
Выходить из годов, из лет
– виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.]
Выходить из повиновения
– переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху).
Выходить из-под опеки, из-под влияния
– виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу.
Выходить на пенсию, в отставку
– виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок).
• Вышел сухим из воды
– вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр.
• Книга вышла в свет
– книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.]
• Не выходит из головы у кого
– не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.]
• Не выходить из долгов
– не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.]
• Не выходить из какой-либо одежды
– не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.]
• Окно, дверь выходит в сад
– вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.]
• Река выходит, вышла из берегов
– рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).
Бок
• Бок о бок
– (п)обік, (п)обіч кого, чого; бік у бік; пліч-о-пліч; попліч; плече в плече. [Обік його Цариця небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога… Шевченко. Попліч сиділа коло його стара бабуся. Вовчок.]
• Бока отбить кому
– бебехи (печінки) надсадити (відбити) кому; відбити (відтовкти) боки кому. [Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсажу! Котляревський.]
• Боком
– боком; бока; бокаса. [Каламарчик лежить бока осторонь. Барвінок.]
• Боком выходить (вылезти)
– рогом (боком) вилізти. [Коли б нам та оцей сміх боком не виліз!.. Гончар.]
• Глядеть боком на кого
– кривим оком глядіти (дивитися) на кого; зизом дивитися на кого. [Дивиться на нього кривим оком. Франко.]
• Лежать на боку (ленясь)
– лежня справляти; байдикувати; байдики бити. [Годі байдики бити та хліб даром їсти… Козланюк.]
• Намять бока кому
– облатати (полатати, нам’яти, обчухрати) боки кому; дати наминачки кому. [Тю! Заліз у чужу хату, ще й голос подає! Ану, хлопці, полатаємо йому боки? Юхвід.]
• Отдуваться своими боками
– платити своїми боками; на собі терпіти.
• Под боком
– близенько; зовсім близько; недалечко; (образн.) тільки що не видко; як палицею (шапкою, штихом) (до)кинути.
• С боку припёка (припёку)
– приший кобилі хвіст; п’яте колесо до воза.
• Сидеть боком
– сидіти боком (бока); бокувати. [Не бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямісінько. Сл. Гр.]
• С отвисшими боками
– вислобокий; з відвислими боками.
Возраст
• Быть в возрасте жениха, невесты
– бути у віці нареченого, нареченої; дохо(д)жалим бути; (про хлопця) бути на оженінні; під вусом бути; бути прудивусом (підвусим); (про дівчину) дівчина на відданні; дівка у заплітках (у бовтицях). [Дівка вже дохожала, не сьогодні-завтра заміж піде. Сл. Гр. Єсть у вас синки на оженіннячку. Сл. Гр. А ці лобуряки й під вусом усе маляться… Дніпрова Чайка.]
• Быть в преклонном возрасте
– бути похилого (старечого, давнього) віку; бути похилих (старечих, благих) літ; (іноді) бути під літами. [Баба Оксана була під літами… Грінченко.]
• Быть на возрасте
– на порі (на літі, на зрості) бути (стати); (лок.) на стану стати. [Тут сходилися й судовики, і вчителі, і письменники, і гімназисти, і кадети, котрі були вже на зрості. Кониський.]
• В зрелом возрасте
– у [мужніх, дорослих] літах; у дійшлому (дозрілому) віці. [А коли він був уже в літах, не раз в неділю обступали його ґазди… Яцків.]
• Возраст детский, юношеский, старческий
– вік дитячий (дитинячий, хлоп’ячий), юнацький (парубочий, дівочий), старечий; літа дитячі (дитинячі, хлоп’ячі), юнацькі (парубочі, дівочі), старечі. [Літа дитинячі Вона знову згадала. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Возрастом
– завстаршки (іноді увстаршки); віком (літами). [Він завстаршки, такий, як ви — одних літ. Сл. Ум.]
• В самом раннем возрасте
– маленьким бувши; (образн.) у зеленочку. [Діточки мої! Квіти мої! Пов’яли ви в зеленочку! Вовчок.]
Выходить, выйти из детского возраста
– виходити, вийти з дитячого віку.
• Девушка в возрасте (на выданье)
– дівчина на порі (на відданні). [Ти на порі, І Ярина спіє… Шевченко.]
• Не по возрасту
– як на свій вік (як на свої літа); не по літах. [Моя дев’ятилітня Леся занадто серйозна як на свої літа… Досвітній.]
• Одного возраста
– одного віку (одних літ); рівня літам; (розм. іноді) однієї верстви. [Цей дід однієї зо мною верстви. Сл. Гр.]
• Он (ты…) вошёл в возраст, достиг возраста
– він (ти…) увійшов у [мужні, дозрілі] літа; він (ти…) дійшов дозрілого віку (дозрілих літ, повних літ); він (ти…) дійшов літ ([до] зросту); літа (года) вийшли йому (тобі…); він (ти…) приспів; (образн.) він (ти…) вбився у колодочки (у пір’я). [От старша дочка Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить… Кропивницький.]
• Он вышел из детского, школьного возраста
– він вийшов із дітей, із школярів; він виріс (вийшов) із дитячих літ (із дитячого віку), із шкільних літ (із шкільного віку).
• Он моего (вашего…) возраста
– він мого (вашого…) віку; він моїх (ваших…) літ; він (ви…) рівня мені (зо мною, вам, з вами…) літами; (розм.) він моєї (вашої…) верстви (доби).
• Он (она…) с возрастом поумнеет
– він (вона…) [до] розуму дійде; він (вона…) з літами розуму набереться (порозумнішає). [Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде… Вовчок.]
• Предельный возраст
– крайній (найвищий) вік; крайні (найвищі) літа.
• С самого раннего, нежного возраста
– з самого малку; змал(еч)ку; (образн.) з пуп’ян(оч)ка; з зеленочку. [Сам із пуп’янка коїв він Неабиякі штуки… Лукаш, перекл. з Гете.]
Время
• А в это время
– а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время
– [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена
– за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена
– давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время
– (в) цей час; тепер.
• В другое время
– іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время
– зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время
– якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время
– за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время
– літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена
– за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время
– будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время
– тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда…
– тепер (нині), коли.
• В наше время
– за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время
– за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени
– незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время
– уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время
– в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего
– за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы
– у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти)
– на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны
(устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна
– під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена
– за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время
– повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время
– у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время
– останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена
– за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время
– у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит
– як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования
– волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля
– возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит
– час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит
– час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года
– пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги
– час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца
– досхідна пора (доба).
• Время жатвы
– жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы)
– золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт
– час минає (збігає).
• Время идёт быстро
– час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает
– відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце
(разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать
– час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица)
– косовиця.
• Время летит
– час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит)
– час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад)
– листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени
– від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты
– оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье
– підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба
– час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время
– передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет
– час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается
– (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда
– перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет
– досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи
– доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт
– час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее
– час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас
– час працює на нас.
• Время роения пчёл
– рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена
– гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено
– упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время
– на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время
– свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время
(разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время
– на все свій час; усьому свій час.
• В старое время
– за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время
– усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени
– протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени
– не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время
– того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как…
– тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время
– одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время
– умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо)
– за доброго часу; за добра.
• Выбрать время
– вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время
– вигадати час.
• В это время
– у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени
– [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени
– до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить.
Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени
– передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время
– довгий (великий) час.
• До настоящего времени
– досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени
– донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший)
– донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры)
– до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени
– до останнього часу; донедавна.
• До сего времени
(книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший)
– дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени
– доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший)
– дотогочасний.
• Ей время выходить замуж
– їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться
– час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время
– якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время
– є час; є коли.
• За отсутствием времени
– за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место
– знай своє місце й час.
• И до настоящего времени
– і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени
– іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время
– мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время
– маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя
– що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время
– саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время
– саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени
– на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время
– [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время
– надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время
– надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена
– на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время
– на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время
– визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время
– на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время
– на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время
– настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена
– настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам
– нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени
– на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время
– недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время
– не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя
– не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени
– не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время
– який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого
– не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена
– не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени
– не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена
– нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время
– обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени
– близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг
– брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время
– на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами
– часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени
– [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам
– як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени
– трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время
– згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести
– переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени
– передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время
– настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время
– минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время
– зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время
– саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени
– віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени
– відколи; з якого часу.
• Сколько времени?
– котра година?
• С недавнего времени
– з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен
– від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени
– з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем
– згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции
– від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время
– по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время
– [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена
– старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче житти — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени
– з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как…
– відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор
– з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне
– відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем
– тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время
– теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту]
– марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам)
– тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени
– гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени
– (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время
– лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время
– губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время
– указаний (зазначений) час.
• Улучить время
– знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (виголити) годину.
• У него (у нее…) не было времени
– він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время
– з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время
– це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени
– це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.
Замуж
• Выдавать, выдать замуж за кого
– віддавати, віддати [заміж] за кого; давати, дати [заміж] за коро; видавати, видати [заміж] за кого; дружити, одружувати, одружити з ким.
• Выйти замуж раньше старшей сестры
– вийти заміж раніше за старшу сестру, (образн., давн.) під корито підвернути старшу. [Менша, та раніш піде заміж, підверне старшу під корито. Барвінок.]
Выходить, выйти, идти, пойти замуж за кого
– віддаватися, віддатися за кого; виходити, вийти заміж за кого; іти, піти заміж за кого; дружитися, одружитися з ким; зашлюбитися з ким; (про багатьох) повіддаватися за кого, повиходити заміж за кого, поодружуватися з ким; (образн. давн.) покривати, покрити косу; завити голову рушником; (з негат. оцінкою) зав’язати голову (коси, косу); (про нещасливе одруження) світ собі зав’язати.
Кулачки
• Биться на кулачки, на кулачках
– битися навкулачки, кулакувати; (образн.) гуляти з кулаками.
Выходить, идти на (в) кулачки
(разг.) – виходити, йти навкулачки (на кулачки).
Люди
• В людях
– серед ((по)між) людей.
• Все люди смертны
– усі люди вмирущі; смерті не минути (не відперти); усім там бути; усі ми там будемо.
• Все мы люди, все человеки
– усі ми люди. Пр.
• Все мы люди, да не все человеки
– усі ми люди, та не всі людський образ маємо. Пр.
• Выбиваться, выбиться, выходить, выйти в люди
– вибиватися, вибитися, виходити, вийти в люди.
• Выводить, вывести в люди кого
(разг. устар.) – виводити, вивести (про багатьох повиводити) в люди кого.
• За людьми говорю
– за людьми кажу; кажу казане; коли люди брешуть, то й я з ними.
• И мы не хуже людей
– і ми не гірші за людей. Пр. І ми як люди. Пр. І ми попри люди. Пр.
• Люди, будьте бдительны!
– люди, будьте пильні!
• Люди доброй воли
– люди доброї волі.
• Люди добрые
– люди добрі; людоньки.
• Молодые люди
– молоді люди; люди молодого віку; молодь; (про хлопців ще) молодики; хлопці.
• На людей посмотреть и себя показать
– себе показати і на людей подивитися. Пр.
• На людях
– на людях (при людях); прилюдно.
• Ни людям, ни себе
– ні людям, ні собі. Пр. І сам не гам, і другому не дам. Пр.
• Плохие люди
– лихі (злі, погані) люди; людці; (згруб.) людища (людиська).
• Побыть на людях
– побути серед людей ((по)між людьми).
• Поспешишь — людей насмешишь
– зробив наспіх, як насміх. Пр. Поспішити — людей насмішити. Пр. Скорий поспіх — людям насміх. Пр. Зроблено спішно, тому й смішно. Пр.
• Свет не без добрых людей
– у світі не без добрих людей. Пр.
• Свои люди — сочтёмся
– свої люди — домовимося (помиримося). Пр.
• Что людям, то и нам
– що людям, те й нам. Пр. Що громаді, те й бабі. Пр.
Орбита
Выходить, выйти на орбиту
(прям. и перен.) – виходити, вийти на орбіту.
Отставка
Выходить, выйти в отставку
– виходити, вийти на (у) відставку; подаватися, податися на демісію (до демісії). [Він перше служив у війську, потім вийшов на відставку і оселився до віку в селі. Свідзинський, перекл. з Тургенєва.]
• Находящийся в отставке
– у відставці; відставний (пенсіонований).
Память
• Без памяти любить кого
– шалено (до нестями) кохати (любити) кого; шалено (до нестями) закоханий в кого.
• Блаженной (незабвенной, светлой) памяти
(устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті.
• Больной лежал без памяти
– хворий лежав непритомний (без пам’яті).
• Быть без памяти от кого, от чего
– бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим.
• Вечная память кому
– (до)вічна пам’ять кому.
• В здравом уме и твёрдой памяти
– при розумі й у добрій пам’яті [бувши].
• В память кого, чего
– на пам’ять (на спогад, на спомин) про кого, про що.
• Врезаться, врезаться в память кому
– у тямку (у)даватися, (у)датися кому; у тямки убиватися, убитися кому; у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому.
• Выбрасывать из головы, из сердца, из памяти кого, что
Див. выбрасывать.
• Выживать из ума, из памяти
(разг.)Див. выживать.
• Выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти
– випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті.
• Выучить, знать на память
(те саме, що) Выучить, знать наизусть. Див. наизусть.
• Дай Бог память (памяти)
– дай Боже на пам’ять.
• Держать в памяти что
– мати на пам’яті (у тямці) що; тримати в голові що; пам’ятати (тямити) що.
• Дырявая память
– дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. розм.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець.
• Запечатлеться в памяти
– відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку).
• Записать для памяти что
– записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що.
• Короткая (куриная) память у кого
– коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто.
• На памяти чьей
– за чиєї пам’яті.
• На память (дать, подарить, получить…)
– на пам’ять (на пам’ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на незабудь) дати (подарувати, отримати).
• На свежей памяти у кого
– на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй.
• На свежую память
– на свіжу пам’ять.
• Не в память кому что
(устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що.
• Не выходит из памяти
(те саме, що) Не выходит из головы у кого. Див. выходить.
• Не задержалось в памяти
– не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку.
• Оставить по себе добрую память
– (за)лишити про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин).
• Отшибло память кому
– памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого.
• Память притупилась
– пам’ять притерлася.
• Перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове)
Див. перебирать.
• Печальной (недоброй) памяти
– сумної (недоброї) пам’яті.
• По памяти
(читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови).
• По свежей памяти
– за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли).
• По старой памяти
– старим (давнім) звичаєм (іноді за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому.
• Приводить, привести на память кому что
– нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що.
• Приходить, прийти на память
– ставати, стати на пам’яті; навертатися на пам’ять (на думку); спадати, спасти на думку; уставати, устати в думці; (іноді) даватися, датися на згадку.
• Твёрдая память
– добра пам’ять.
• Удержать в памяти что
– зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ятати що.
• Удерживаться в памяти
– зберігатися у пам’яті (в голові); триматися голови.
Пеленка
• В пелёнках
– у пелюшках (у сповит(оч)ку).
Выходить, выйти из пелёнок
– виростати, вирости з пелюшок; виростати, вирости з дитячих літ (з дитячого віку); виходити, вийти з дітей.
• С (от) пелёнок
– з пелюшок (із сповит(оч)ку); змалечку; з дитячих (немовлячих) літ (років).
Повиновение
• Быть в повиновении у кого
– коритися (підкорятися, підлягати) кому; (іноді) бути послушним кому; бути у послуху в кого.
Выходить, выйти из повиновения чьего
– виходити, вийти з покори (з послуху) чийого; переставати, перестати коритися (підкорятися) кому.
• Держать в повиновении кого
– у покорі (у послуху) тримати кого.
• Повиновение законам
– додержування (додержання) законів; послух перед законами; підлягання законам.
Пойти
• Дорога пошла в гору
– дорога пішла на гору.
• Дорога пошла под гору (с горы)
– дорога пішла з гори (вниз).
• Ему (ей…) пошёл двадцатый год
– йому (їй…) двадцятий пішов; йому (їй…) на двадцятий пішло; йому (їй…) на двадцятий (на двадцяту весну) повернуло.
• И пошёл бранить, врать…
(разг.) – та й узяв (та й ну, та й зачав, та й давай) лаяти, брехати…
• И пошла писать губерния
(разг.)Див. губерния.
• И пошла потеха
(разг.)Див. потеха.
• Коли на то пошло
(разг.) – як на те пішлося.
• Куда ни пойду
– хоч куди піду; куди (де) не піду; де не повернуся.
• Он далеко пойдет
– він далеко сягне (піде); (зниж. розм.) він багато чого доскочить.
• Поди, поди!
– агов!; з дороги!
• Поди-ка, поди ж ты
– а диви (ти диви).
• Поди(те)-ка сюда
– ходи (ходіть) лишень сюди; ходи-но (ходіть-но) сюди.
• Пойти бродить по свету
– піти світами (у світи); піти бродити (блукати) у світ (по світу).
• Пойти бродяжить
– у мандри вдатися (податися); піти у мандри (в забрід, на побрідки); помандрувати.
• Пойти в кого
– удатися (уродитися) в кого.
• Пойти в люди, па люди, меж людей
– піти (по)між люди (у люди).
• Пойти замуж за кого
(те саме, що) Выходить, выйти, идти, пойти замуж за кого. Див. замуж.
• Пойти за хлебом, за водой, за ягодами, за книгами…
– піти по хліб, по воду, по ягоди, по книжки… [По хліб ішла дитина… Тичина.]
• Пойти на охоту за зайцами, за волками…
– піти (полювати) на зайців, на вовків…
• Пойти на рыбную ловлю, на рыбалку
– піти рибалити (на риболовлю); (іноді) піти по рибу.
• Пойти по линии наименьшего сопротивления
Див. линия.
• Пойти, рассыпаться, разлететься прахом
(перен.)Див. прах.
• Пойти разными путями (в разные стороны)
– піти різно (урізнобіч); порізнитися.
• Пошёл вон!
(разг.) – йди геть!; геть іди!; [ось] геть!
• Пошёл к несчастью
– пішлося на нещастя (на біду, на горе, на лихо, на пропасть); на біду повернуло.
• Пошёл кричать
– почав (узяв) кричати.
• Пошли!; пошел! (идёмте!; иди!)
(разг.) – (ну) ходім(о)!; гайда!
• Пошло к тому
– пішлося на те; повернуло на те.
• Пошло по-прежнему
– пішлося по-старому (по-давньому).
• Сюда пошёл, туда пошёл
– сюди тень, туди тень; сюди ник, туди ник. [Сюди тень, туди тень, — і проминув увесь день. Сл. Гр.]
Послушание
Выходить из послушания у кого
– виходити з послуху чийого; відмовити послуху кому; іти проти волі чиєї.
Рамка
Выходить, выйти из рамок чего
– виходити, вийти (по)за межі чого; переступати, переступити межі чого.
• Держать себя в рамках [приличия]
– тримати себе (триматися) в межах [пристойності (звичайності)].
Роль
• Быть, выступать в роли кого, какой
– бути, виступати як хто; бути, виступати в ролі кого, якій.
Выходить, выйти из роли
– виходити, вийти з ролі; (іноді) перестати удавати з себе кого.
• Играть большую роль
– відігравати велику роль; мати велику вагу; багато важити.
• Играть, сыграть роль кого, чего, какую
– грати, відіграти роль кого, чого, яку; (іноді) удавати, удати з себе кого, що; прикидатися, прикинутися ким.
• Это не играет никакой роли
(разг.) – це не має ніякої ваги.
Свет
• В ложном свете (видеть, представлять)
– у фальшивому світлі (бачити, уявляти).
• В розовом свете
– у рожевому світлі.
• В свете каком (видеть, представлять…)
– у світлі (освітленні) якому (бачити, уявляти…).
• В свете чего
– у світлі чого; з погляду чого.
• Не видит света [вольного] кто
– не має просвітку (просвітлої години) хто; немає просвітку кому; нема коли (ніколи) й угору глянути кому.
• Ни свет ни заря
(разг.) – ще й на світ не зазоріло (не займалося, не благословилося); передсвітом (перед світом, перед світанням); (розм. зниж.) ще й чорти навкулачки не билися.
• Поднялись чуть свет, а уж солнце в обед
– збираюсь колядувати, як уже й щедрувати пора. Пр.
• Проливать, пролить свет на что
(перен. книжн.) – кидати, кинути світло на що; висвітлювати, висвітлити що; (іноді) наводити, навести світло на що.
• Свет очей моих; свет жизни моей
– світло очей моїх; світ життя мого.
• Свет померк в глазах чьих
– світ померк (стемнів, згас) [у] в очах чиїх.
• Свет (светик) мой!
(перен.) – ясочко моя!; моя зіронько [ясна]!; серденько (серденятко) моє! […Люба моя! Ждала, ждала вас, радість моя, зіронько… Панч, перекл. з Чехова. Адже й я була молода, серденько… Свідзинський, перекл. з Тургенєва. Моя ти ясочко… чарівнице моя ясноокая. Васильченко.]
• Только и света (свету) в окне (в окошке), что…
– у кого — тільки й світа (світу) у вікні, що…
• Ученье - свет, а неученье — тьма
– ученому світ, а невченому тьма. Пр. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Знайко біжить, а незнайко лежить. Пр. В умілого і долото рибу ловить. Пр. Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо. Пр. На те коня й кують, щоб не спотикався. Пр.
• Чуть (чем) свет
– тільки почало (майб. час почне) світати (розвиднятися, розвиднюватися, дніти, на світ благословлятися); як [тільки] світ (іноді чим світ); ледь світ (ледве свінуло); удосвіта. [Що чим світ шумить, лунає?.. Чернявський.]
• Белый (Божий) свет
– білий (Божий) світ.
• Всё (никто, ничто) на свете
– все (чисто все, геть-чисто все) на світі; ніхто, ніщо в світі (на світі).
• Выпускать в свет
– видавати, видати друком; публікувати, опублікувати.
• Выступать, выступить (всплывать, всплыть, выплывать, выплыть, выходить, выйти) на свет Божий
– виявлятися, виявитися.
Выходить, выйти в свет
– виходити, вийти друком; (часом) побачити світ.
• Извлечь на [Божий] свет
– витягти (видобути) на світ [Божий].
• На свет [Божий] не глядел (не смотрел) бы
– світ знемилів (знемилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому.
• На чём свет стоит (ругать, бранить…)
(разг. фам.) – на всі заставки (на всі боки, на всю губу); аж гай гуде.
• Не близкий (близок, ближний) свет
(разг.) – не близький світ (не близька сторона); не близько; (застар.) [не] блигомий (лок. не блигий) світ; замашно. [Замашно йти. Сл. Гр.]
• Не видеть (не видать) света [белого]
– не мати (немає кому) просвітлої години; нема коли (ніколи) й угору глянути.
• Не мил и свет, когда милого нет
– світ став немилий, як покинув милий. Пр. Без вірного друга — великая туга. Пр.
• Не только света, что в окне (окошке)
– не тільки (хіба тільки) світа (світу), що в вікні. Пр. Не в одне віконце світить сонце. Пр. Чи тільки світа, що через вікно видно? Пр. Чи тільки світа, що на твоїм подвір’ї (на твоїм обійсті)? Пр. Хіба на світі одна вода? Пр.
• Ни за что на свете
– нізащо (ніколи) в світі.
• Оставить, покинуть свет
– покинути світ; зійти з світу (з блиску-світу); умерти.
• Относящийся к новому, к старому свету
– новосвітній, старосвітній.
• Относящийся к этому (к сему), к тому свету
– сьогосвітній, тогосвітній.
• Отправлять, отправить на тот свет кого
– на той світ загонити, загнати (про багатьох позагонити) кого; із світу згонити, зігнати (про багатьох позганяти) кого; (застар.) пускати, пустити у Божу путь кого.
• Отправляться, отправиться на тот свет
– іти, піти на той світ; (застар.) у Божу путь іти, піти.
• По [белому] свету (ходить, бродить…)
– по [білому] світу (світі), [білим] світом (ходити, блукати, мандрувати…).
• Появиться, явиться на свет
– на світ народитися; уродитися (зродитися); виникнути (постати).
• Свет в рогожку покажется кому
– світ замакітриться кому.
• Свет испокон веков неправдой стоит
(устар.) – не було ніколи в світі правди. Пр. Неправдою світ стоїть. Пр. Брехнею світ живе. Пр.
• Свет не без добрых людей
– світ (на світі) не без добрих людей. Пр.
• Свет не клином сошёлся
– ще світ не зав’язаний мені. Пр. Хіба (що) мені світ клином зійшовся? Пр.; знайдеться і на це (є й на це) рада; (іноді) що раз (одного разу) не вдалося, удруге вдасться.
• Сживать, сжить (сгонять, согнать) со света кого
(перен. разг.) – зганяти, зігнати (про багатьох позганяти) з світу кого. [Стережись, Максиме, Омелька Судденка, бо той чоловік тебе з світу зжене. ЗОЮР.]
• Только и света в окошке (окне) у кого
– тільки й світла, що в вікні у кого.
• Тот свет
– той світ.
• Шататься по свету
– бродити по світу; різних борщів куштувати.
• Этот свет
– сей (цей) світ. [Сей світ, як маків цвіт. Пр.]
Строй
• Вступать, вступить (входить, войти) в строй
(про фабрики, заводы) – ставати, стати до ладу (до дії).
• Выводить, вывести из строя
– виводити, вивести з лав (з рядів, із строю); виводити, вивести з ладу.
Выходить, выйти из строя
– виходити, вийти (випадати, випасти) з ладу.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Безсебитисявыходить из себя.
Видава́ти, ви́дати
1)
выдавать, выдать, отпускать, отпустить;
2) (
кушанье) давать, подавать, подать;
3) (
замуж) отдавать, отдать;
4) (
книги) издавать, издать;
видава́тися, ви́датися –
1)
выдаваться, выдаться, отпускаться, отпуститься;
2) за ко́го –
выходить, выйти замуж;
3)
издаваться, издаться;
4)
казаться, показаться, представляться, представиться.
Видиба́ти, ви́дибати
1)
выходить, выйти, всходить, взойти;
2) (
сов. в.) нащупать, найти, исследовать.
Вилу́знюватися, ви́лузнутисявыходить, выйти из яйца.
Ви́никати
1)
исходить, всюду заглядывая;
2)
выходить.
Виплива́ти, ви́пливти
1)
выплывать, выплыть, всплывать, всплыть;
2)
вытекать, выбегать, выступать;
3)
вынырять. вынырнуть;
4)
выходить, следовать, оказываться.
Вирі́зуватися, ви́різатися
1) (
о луне) выходить, выйти;
2)
выделяться, выделиться из-за чего-либо.
Виро́юватися, ви́роїтися
1) (
о пчелах) роиться, вылетать, вылететь роем;
2) (
о людях) высыпа́ть, вы́сыпать, выходить, выйти толпой;
3)
возникать, возникнуть;
4)
сниться, присниться.
Вистава́ти, ви́стати
1)
быть достаточным, ставать, стать;
2)
выдаваться, выдаться вперед, выступить;
3)
уходить, уйти, выходить, выйти (из вокзала, из трамвая).
Виступа́ти, ви́ступити
1)
выступать, выступить;
2)
выходить, выйти.
Вихо́джувати, виходжа́тивыходить, выступать.
Вихо́джувати, ви́ходитивыхаживать, выходить, исхаживать, исходить.
Вихо́дити, ви́йти
1)
выходить, выйти.
Вихо́дити, ви́йти з гро́шей – падать, пасть в цене.
Вихо́дити, ви́йти на до́бре – оканчиваться, окончиться благополучно, хорошо.
Ви́йде на на́ше – будет по-нашему.
Ви́йти на ко́го – сделаться чем.
2)
восходить, всходить, взойти;
3)
происходить, произойти;
4)
выходить, выйти, оказаться, быть;
5) (
о времени) исполняться, исполниться, истечь;
6) у що –
обходиться, обойтись, стоить.
Ви́чвалатиисходить, выходить.
Віддава́тися, відда́тися
1)
отдаваться, отдаться;
2) за ко́го –
выходить, выйти замуж;
3) кому́ –
передаваться, передаться кому, куда;
4) в чо́му –
отражаться, отразиться, выражаться, выразиться, передаваться, передаться.
Вступа́ти, вступи́ти
1) у що, до чо́го, до ко́го –
вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти.
Вступи́ти в чо́боти – обуть сапоги.
Я до вас вступлю́ – я к вам зайду.
2) за ко́го –
выходить, выйти замуж.
Вступи́ти в зако́н – жениться.
3) (
в цене) уступать, уступить;
4) до чо́го –
поступать, поступить (в школу).
В’яза́ти
1)
вязать, связывать;
2)
привязывать.
В’яза́ти ру́ку – жениться, выходить замуж.
В’яза́ти ру́ки – женить, окручивать.
Зака́зувати, заказа́ти
1)
приказывать, приказать, наказывать, наказать, делать, сделать распоряжение;
2)
запрещать, запретить.
Ма́ти заказа́ла вихо́дити – мать запретила выходить.
3)
предостерегать, предостеречь, отсоветовать.
Зара́джувати, зара́дити, -джу
1) кого́ чим –
советывать, помочь советом;
2)
пособить, помочь.
Ли́хові не зара́диш – горю не пособить.
Зара́джуватися, зара́дитися – 1) кого́ – советываться с кем, попросить совета у кого;
2)
выходить из положения, помочь себе.
Зіхо́дити, -джу, -диш, зійти́, -ду́
1)
снисходить, снизойти;
2)
сходить, сойти.
Дрі́бен до́щик зі́йде – пойдет частый дождь.
3)
уходить, уйти. 3 оче́й зійти́ – долой уйти с глаз.
4)
расходоваться, выйти.
Зійшо́в уве́сь харч – израсходовалась вся пища, продукты.
5) куди́ –
выходить, выйти, попадать, попасть.
Зійти́ на доро́гу – выйти, попасть на дорогу.
6)
всходить, взойти.
Зі́йде пшени́ця – взойдет пшеница.
7) (
о воде) спадать, спасть.
Зійшо́в на дитя́чий ро́зум – впал в детство.
Зійти́ на ні́ве́ць, на леда́що, на пси – ни во что обратиться, обеднеть.
Зійти́ кро́в’ю – истечь кровью.
Лупи́ти
1)
лупить, обдирать, сдирать кожу (с животного), скорлупу (с яйца), шелуху, корку (с плода);
2)
высиживать (о наседках);
3)
сдирать, обдирать, грабить;
4)
есть, жрать, уминать, уписывать;
5)
скоро говорить, читать, бегать;
6)
таращить.
Лупи́ти о́чі – таращить глаза.
Лупи́тися – 1) спадать (о коре), лупиться (о коже), шелушиться;
2) (
о птенцах) выходить из яйца.
Покрива́ти, покри́ти, -кри́ю, -єш
1)
покрывать, покрыть;
2)
закрывать, закрыть.
Покрива́ти молоду́ – (в свадебном обряде) надевать на голову новобрачной убор замужней женщины.
Покрива́ти косу́ – выходить замуж.
3)
покрывать, покрыть какое-либо дело; 5) извинить, извинять, вознаградить;
6)
превосходить, превзойти;
покрива́тися, покри́тися –
1)
покрываться, покрыться;
2)
скрыться из вида.
Скажені́ти, -ні́ю
1)
бесноваться;
2)
неистовствовать, выходить из себя;
3)
быть невменяемым.
Схо́дити, -джу
1)
восходить, всходить;
2)
сходить, спускаться;
3)
исходить, истекать;
4)
подходить;
5)
уходить;
6)
выходить, истрачиваться;
схо́дитися –
1)
сходиться;
2)
сходиться, соединяться;
3)
граничить.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Выходить, выйти – вихо́дити, вийти, виступа́ти, виступити; в. без убытков – вихо́дити, вийти не втра́тившись (невтра́тно); в. из вагона – висіда́ти, висісти, вихо́дити, вийти; в. из затруднения – побо́рювати, поборо́ти тру́днощі; в. из употребления – виво́дитися, вивестися, (вихо́дити, вийти) з ужитку.
Остановка
1) зу́пинка; (
перерыв) – пере́станок (-ку), пере́рва; (действие) – припинення, припин (-ну), упинення, упин (-ну); о. в торговле – пере́рва в торгі́влі; о. работы – пере́станок (у) пра́ці; о. трамвайная – зу́пинка трамва́ю; во избежание -ки в работе – щоб не припинилася робо́та; десять минут -ки – стояти де́сять хвилин; (в работе) – пере́рви 10 хвилин; до полной -ки трамвая выходить на переднюю площадку воспрещается – по́ки ваго́н цілко́м не ста́не, вихо́дити на пере́дній ґано́к не ві́льно; остановка только за тем, что – ті́льки те на зава́ді, що; остановка только за тем, что он болен – на зава́ді ті́льки те, що він хво́рий, ті́льки те на зава́ді, що він хво́рий;
2) (
стоянки) – посто́янка (Г) (Секц.).
Отставка – відстано́ва, демі́сія; выходить, уходить в -ку – подава́тися, пода́тися на відстано́ву (на демі́сію); вышедший, уволенный в -ку – відстановний, відстано́вленець (-нця) (Н); давать -ку кому – відстановляти, відстановити кого́ від у́ряду; находящийся в -ке – відстано́влений; (с пенсией) – пенсіоно́ваний; просить об -ке – просити відстановити, просити да́ти відстано́ву; уволенный в -ку – відстано́вленець (-нця) (Н), (о женщ.) – відстано́влениця (Н).
Тираж
1) (
облигаций) – тира́ж (-жу); т. погашения – тира́ж на спла́ту, тира́ж спла́ти; выходить, выйти в т-ж – вийти в тира́ж, тиражува́тися, стиражува́тися;
2) (
колич. напеч. книг, газет) – на́клад (-ду) тира́ж (-жу́); в 10-ти тысячном -же – на́кладом у 10 тис., тираже́м у 10 тисяч.
Убыток – утра́та; быть в -ке – утра́тити; вводить в убытки кого – дово́дити, дове́сти кого́ до втрат; возмещать -тки – (по)верта́ти, (по)верну́ти втра́ти, відшкодо́вувати, відшкодува́ти втра́ти; выходить без -тка – вихо́дити не втра́тившись (невтра́тно); нести ут-ки – втра́ти ма́ти, утрача́тися, утра́титися, зазнава́ти, зазна́ти втрат; оказаться в -ке – ма́ти втра́ти; потерпеть -ки – ма́ти втра́ти, зазна́ти втрат; причинять -ки кому – дово́дити, довести кого́ до втрат; причинять вред и -ток – ді́яти, заподі́яти шко́ду і втра́ту; продавать с -ком – продава́ти, прода́ти втра́тно (утра́тившись).
Употребление
1) ужиток (-тку); (
длительн. действ.) – ужива́ння, ужиткува́ння; у. целесообразное – доці́льний ужиток, доці́льне ужива́ння; бывший в -нии – уживаний; быть в -нии – ужива́тися; в большом -нии (средство) – бага́то (ча́сто) вжива́ють; выходить из -ния – виво́дитися, вихо́дити, вийти з ужитку; годный к -нию – ужитко́вий, ужитний, прида́тний до вжитку; для наружного употребления – для зо́кільного вжитку; для собственного -ния – собі́ на вжиток, на вла́сне ужива́ння, на вла́сне ужиткува́ння; негодный к -нию – невжитний, неприда́тний до вжива́ння; при -нии – коли вжива́ють, коли вжива́тимуть, ужива́ючи; способ -ния – як ужива́ти, спо́сіб ужитку, спо́сіб ужива́ти; способ -ния следующий – ужива́ти так, спо́сіб ужива́ти такий;
2) (
обращение на что, куда) – оберта́ння на що;
3) (
потребление) – спожива́ння, споживок (-вку).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Верклю́г, -га, м. Снарядъ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (въ жилищахъ гуцульск. пастуховъ и пр.). Стовп — столбъ вращается, стоя у стѣны, въ каганці нижнимъ концемъ; вертикально къ нему вдѣланъ въ верхній его конецъ (такъ что выходить подобіе буквы Г) четырехгранный брусокъ дерева, назыв. собственно верклю́гом, вдоль котораго двигается берфе́ла (кужба) — пластинка съ крючкомъ на концѣ: одинъ конецъ берфе́ли проходить въ отверстіе верклю́га и поддерживается въ немъ чопо́м — колышкомъ, входящимъ въ отверстіе берфе́ли, а на крюкѣ другого конца висить котелокъ; благодаря ряду отверстій для колышка вдоль берфели, ее можно поднимать и опускать, также двигать по прорѣзу верклю́га и такимъ образомъ перемѣщать котелокъ. Шух. І. 186, 187, 109. См. Вертлюг.
Вибіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. ви́братися, -беруся, -решся, гл. 1) Собираться, собраться (въ дорогу), выѣзжать, выѣхать, выбраться, отправиться. Вибірається, як за море стріляти. Ном. № 10963. Не мила й гостина, коли з дому з сваркою вибірається. Ном. № 11949. На превелику силу вибрались із Київа. Стор. І. 156. Треба нам зарання вибраться, щоб ще загоді доплить до Капулівки. Стор. II. 115.
2) Взбираться, взобраться, взлѣзть.
Вибрався на уступ. Стор. I. 120. Вибравшись на середину сухого гілля, примостився як раз над кобзою. Стор. М. Пр. 107.
3) Выходить, выйти, случаться, случиться, попадаться, попасться, найтися.
Господи, що за красива дівчина з неї вибралася. Федьк. Як вибереться літом день гарячий, душний, то й згадаю собі те прощання наше. МВ. II. 14. Як тільки було вибереться у його слободна година. Сим. 199.
Видава́тися, -даю́ся, -є́шся, сов. в. ви́датися, -дамся, -дасися, гл.
1) Выдаваться, выдаться, отпускаться.
2) Выходить, выйти замужъ.
Нещаслива та година, шо видалася дівчина, такого мужа дістала, шо всю волю свою мала. Гол. I. 250.
3) Издаваться, издаться.
4) Казаться, показаться, представляться, представиться.
Оддалеки все видається меншим. Ком. I. 17. Він їй тріску дав, а їй вже так видалося, що то ніж. Рудч. Ск. І. 73.
Видиба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. ви́дибати, -баю, -єш, гл. Выходить, выйти, всходить, взойти, съ трудомъ передвигая ноги. Мнж. 177. Я насилу видибала з хати. Зміев. у. Чи ви ж видибаєте на гору?
Викрада́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. ви́крастися, -дуся, -дешся, гл. Украдкой выходить, выйти, уходить, уйти. До божого дому стала ще частіше ходити, викрадаючись од дітей. Г. Барв. 370.
Виника́ти, -каю, -єш, сов. в. ви́никнути, -ну, -неш, гл.
1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти.
Перед матінков Божов ружа проквітаєт, а з тої ружи пташок виникаєт. Гол. II. 7.
2) Слѣдовать, послѣдовать.
Винуря́тися, -ряюся, -єшся, гл. Выходить наружу, показываться, выступать. Та вона (річка Оріль) так: то тече під кукотиною (така рослина), то знов винуряється і блищить проти сонця. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Випада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. ви́пасти, -ду, -деш, гл.
1) Выпадать, выпасть.
Аж. очі випадають, так голова болить. Ном. № 10046. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Ном. № 13371. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Рудч. Чп. 238. Випав сак і тому бідному. Ном. № 2108.
2) Случаться, случиться, приходиться.
Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. МВ. (О. 1862. ІІІ. 47). О Гервасієві саме тоді випала дорога. Св. Л. 94. Яке коли нещастя випаде. Драг. 75. Випада́є. а) Случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). Не випада́є. Не слѣдуетъ, не приходится, неприлично. Рудч. Ск. І. 124. Мені не випадає так казать. Волын. г. б) Значить, слѣдовательно, выходить. Випада, ви усі три були дурні, а вона розумна. Грин. II. 275. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Грин. II. 276.
Випіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. ви́пертися, -пруся, -прешся, гл. Выпираться, выпереться, выдаваться, выдаться, выставиться, выходить, выйти, вылѣзть. Як посадили їх у рештанську, — вони випіралися з неї сами й вікно видрали. Новомоск. у. Чи воно́ вже ви́перлося з півдня? Перешло ли уже за полдень? Харьк. г.
Вирі́зуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. ви́різатися, -жуся, -жешся, гл. О мѣсяцѣ: выходить, выйти изъ-за чего-либо. Місяць із-за левади вирізався. К. ДС. 31. Місяць, молодик, із-за чорної хмари вирізався — виплив. Г. Барв. 467.
Виро́юватися, -ро́ююся, -єшся, сов. в. ви́роїтися, -роюся, -їшся, гл.
1) Отроиться (о пчелахъ), вылетать, вылетѣть роемъ.
Рій вироївся. МВ. (О. 1862. І. 72).
2) Высыпать, высыпать, выходить, выйти толпой (о людяхъ).
Люде вироїлися з церкви. МВ. (О. 1862. І. 91). Люде за їми купами вироювалися. МВ. (О. 1862. І. 102).
3) Возникать, возникнуть.
Відсіля ж то й вироїлась приказка. Стор. І. 8.
4)
безл. Вообразиться. Тільки що задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало.
Виступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. ви́ступити, -плю, -пиш, гл.
1) Выступать, выступить, выходить, выйти.
Відтіль виступа велике військо. Лукаш. 89.
2)
— на. Вступать, всходить, становиться на.
Виходжа́ти, -джа́ю, -єш и ви́ходжувати, -джу, -диш, гл. Выходить, выступать. Вх. Уг. 231. Корсунський полковник із намету виходжає, до козаків стиха словами промовляє. Дума.
Вихо́дити, -джу, -диш, сов. в. ви́йти, -йду, -деш, гл.
1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда.
Вийди, вийди, мила з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чо́го. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з гро́шей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не вихо́дити з горі́лки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у доро́гу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани́, міща́не и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, ко́го: Ви́йти на до́бре, на зле́. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на на́ше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. Воно́ все на одно́ ви́йде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. Ви́йти на ко́го. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за ко́го, — за́між. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. I.
2) Всходить, взойти
Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80.
3) Происходить, произойти.
Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35.
4) Выходить, выйти, оказаться, быть.
Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000.
5) О времени: исполняться, исполниться, истечь.
Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475.
6) Обходиться, обойтись, стоить.
Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.
Вихо́дитися, -диться, сов. в. ви́йтися, -деться, гл. безл.
1) Только несов. в. Выходить.
А з дверей виходилось на один широкий ґанок. Федьк.
2) Выходить, выйти, случиться.
Пішли, — аж не так вийшлося. О. 1862. VI. 59.
Ви́чвалати, -лаю, -єш, гл. Выходить, исходить (медленной походкой).
Віддава́тися, -даю́ся, -є́шся, сов. в. відда́тися, -да́мся, -даси́ся, гл.
1) Отдаваться, отдаться. Левиц. Пов. 81.
2) Выходить, выйти замужъ.
Чого журиться? Нехай та журиться, що віддається. Ном. № 2265. Мамко моя старенькая, хочу ся віддати, коли б прийшли старостоньки до нашої хати. Гол. І. 197.
3) Отдаваться, отдаться (о звукѣ и пр.).
Як Тетяна засміється, в душі радість оддається. Котл. МЧ.
4) Выражаться, выразиться, передаваться, передаться, отражаться, отразиться.
В тих писаниях красний божий мир і чоловіча жизнь.... не оддались так правдиво, як воно есть у нас перед очима. К. Гр. Кв. 19.
Відселя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. відсели́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Выходить, выйти на самостоятельное жилище и хозяйство (о сыновьяхъ). Час синам одселятися на свої оселі. Рк. Левиц.
В’яза́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Вязать, связывать.
Як кажуть, то й батька в’яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в’язати, доленьки шукати. Мет. 276.
2) Привязывать.
Приїхав до долини, в’яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в’яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396.
3) Присоединять къ чему, связывать съ чѣмъ.
Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в’язати. Мир. Пов. II. 111.
4)
— ру́ку. Жениться, выходить замужъ.
Ді́вка, -ки, ж. Дѣвка, дѣвушка. Гарна дівка, як засватана. Ном. № 4816. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Мет. 14. Ді́вка у за́плітках, — у бо́втицях. Взрослая дѣвушка, могущая уже выходить замужъ. Шух. І. 32.
2) = раст.
Медунка. Вх. Пч. І. 10.
3) Одно изъ созвѣздій. Мнж. 148. Ум.
Ді́вонька, ді́вочка. Мет. 125. Ув. Ді́вчище. Ач, яка здоровенна дівчище! Екатер. г.
Дівува́ння, -ня, с. Дѣвичество, дѣвичья жизнь. А жаль мені дівування, дівоцького прибірання. Чуб. V. 42. Дівува́ння здава́ти. Покидать дѣвичество, выходить замужъ. Маркев. 133. Ой у садочку, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає: Нате ж вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду, жінкам на пораду. Мет. 231. Ум. Дівува́ннячко. Г. Барв. 40. Грин. ІІІ. 478.
I. Ді́ти, -те́й, с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Ном. № 557. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. Мет. 266. З діте́й вихо́дити. Выходить изъ дѣтскаго возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. МВ. II. 36. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Ном. № 337. Дітки, ще короткий час я з вами. Єв. І. XIII. 33. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися. МВ. II. 17.
Жо́рно, -на, с. Ручная мельница. В їх було жорно. Рудч. Ск. І. 35. О, які ж зуби! Усе молола ними як жорном добрим. МВ. ІІ. 200. Болѣе употр. во мн.: жо́рна. Добрі жорна все перемелють. Ном. № 12015. Мав жорна, що руками хліб мелють. Чуб. ІІ. 382. Части жо́рен: ла́би — ножки (4) поддерживающія коло́ду — толстую доску, на которой въ углубленіи лежить спідни́к — неподвижный жерновъ, а на немъ, въ обича́йці, — поверхни́к — верхній жерновъ; надъ нимъ перекладина на двухъ столбикахъ (въ видѣ буквы П), что называется кро́сна; сквозь отверстіе перекладины проходить пого́нач — шесть, упирающійся нижнимъ концемъ въ кагане́ць — круглую ямку въ верхнемъ жерновѣ, — погоначем вращаютъ жерновъ; зерно всыпается въ прого́рницю — круглую дыру въ центрѣ верхняго жернова, мука проходить мучнико́м изъ подъ жернова и подаетъ въ кори́то. Что-бы верхній жерновъ хорошо вращался на нижнемъ, черезъ послѣдній проходить желѣзное верете́но, конецъ котораго входитъ въ углубленіе (кагане́ць) поркли́ці — полосы желѣза, проходящей черезъ центръ прогорниці и утвержденной концами въ верхнемъ жерновѣ. Шух. I. 146. Въ гончарскихъ жорнах нѣтъ лаб и колоди, а камінь лежитъ въ обичайці, надъ нимъ кро́сна и жарнівка ( = погонач), масса всыпается въ го́рло ( = прогорниця) и выходить изъ подъ жернова жо́лобом. Шух. I. 261, 264. См. еще Млин ручний. Ум. Жоре́нця.
Коту́на, -ни, ж. Плита съ котломъ, устроенная такимъ образомъ, что дымъ выходить изъ отверстій вокругъ котла въ находящійся сверху ко́мин. Подольск. Св. Л. 27.
Лічи́лка, -ки, ж. Во время игры въ ку́зьмірки дѣти становятся рядомъ или въ кружокъ, а одинъ выходить изъ ряда и, указывая пальцемъ на каждаго, начинаетъ считать (лічи́ти), произнося при этомъ по слову изъ особыхъ фразъ, которыя и называются лічи́лками. На кого упадетъ послѣднее слово, тотъ выходить. Лічилки, як у кузьмерки граються: а) Одіян, другіян, тройцан, царіцан, падан, ладан, сукман, дукман, дівен, дикса. б) Бігла вода з винограду до самого спадку, нема попа, нема дяка, не буде й порядку. Чорненькі боти пішли до роботи в красній китайці... Прикусіте пальці! Ив. 49 — 51.
Лупи́тися, -плю́ся, -пишся, гл.
1) Спадать (о корѣ), лупиться (о кожѣ), шелушиться.
Лупляться ноги, що все в воді. Васильк. у.
2) Выходить изъ яйца (о птенцахъ). Ном. № 13690.
Покрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. покри́ти, -кри́ю, -єш, гл.
1) Покрывать, покрыть.
Мені хустиноньку в руках не носити, — за-для слави козацької сідельце покрити. Чуб. V. 289. Прийшла Покрова, — покриє не листом, то снігом. Покрова всю землю листом покрива. Ном. № 494. Хвиля роздалася, закипіла, застогнала і обох покрила. Шевч. 23.
2) Закрывать, закрыть.
Довго стояв Кобза на могилі, провожаючи очима Марка; вже і гора його покрила. Стор. МПр. 50.
3)
молоду́. Въ свадебномъ обрядѣ: надѣвать на голову новобрачной уборъ замужней женщины, — это происходитъ въ воскресенье; въ понедѣльникъ иногда еще покрываетъ новобрачную въ церкви священникъ. КС. 1896. XI. 270. Чуб. IV. 364. Грин. III. 489, 548. См. Скривати. Поэтому покрива́ти ко́су значитъ выходить замужъ: Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Грин. III. 217. Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку, — проситъ дѣвушка, желающая выйти замужъ. Г. Барв. 373. Покрива́ють, скрива́ють также дѣвушку, лишившуюся невинности. КС. 1882. II. 427.
4) Покрывать, покрыть какое-либо дѣло, не желая обнаруживать. —
Гей козачко, козачко! Десь твій козак нерано з походу прибував, що попід очима добрі гостинці подавав. То козачка добре дбала, по свойому козака покривала... — «Я пішла по дрова, та не втрапила по дрова, а втрапила по лучину, — попідбивала собі очі на ключину.» ЗОЮР. І. 219. Єсть у мене стара мати, — буде славу покривати. Грин. III. 277. Покинутая дѣвушка проситъ: Прийди, прийди, мій миленький, покрий мою славу. Чуб. V. 814. Въ слѣдующемъ похоронномъ причитаньѣ покрива́ти значитъ почти заступаться: Моя матінко, моя й голубонько!... Хто мене буде покривать, хто мене буде заступать? Мил. 196.
5) Извинять, извинить; вознаградить. Хозяева просятъ гостей:
Що єсть, заживайте, за нас вибачайте: що не здарить ложность наша, най покриє ласка ваша. Гол. III. 505.
6) Превосходить, превзойти.
Вже й мене покрив багатством. Грин. II. 84. Так розбагатів, вже і багатого брата покрив. Драг. 50. Панів завидьки беруть, шо як же мугирь, та покрива. Мнж. 83.
Розри́патися, -па́юся, -єшся, гл. Часто входить и выходить, отворяя и затворяя дверь.
Схо́дити, -джу, -диш, гл.
1) Восходить.
Сонечко не сходить. Мет. 51. По двору ходить — як зоря сходить; по сінцях ходить — як зоря сходить. Нп.
2) Всходить.
Тяжко сходити на гору.
3) Всходить (о посѣвахъ, тѣстѣ).
Ярина добре сходить.
4) Сходить, спускаться.
Сльози її аж на сей світ сходять. Рудч.
5) Исходить, истекать.
Як я по матері журилась! Було слізьми схожу. Г. Барв. 228. А вже ж мої карі очі слізоньками сходять. Нп.
6) Подходить.
Ближче схожу, — жінок бачу. МВ. II. 188.
7) Уходить.
Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить.... Вже до воріт, за двір. Сим. 228. Сходьте з хати усі, шоб ні одної душечки при мені не було. Мнж. 131.
7) Выходить, истрачиваться.
У його на сі зілля сила грошей сходила. О. 1862. V. 110. Горілки на їх багато сходить. Г. Барв. 516.
Тріпота́тися, -чу́ся, -чешся, гл.
1) =
Трепотатися. Каже вовк: «А дивись, собако, чи в мене хвіст трепочеться?» Грин. II. 241.
2) Яриться, метаться, выходить изъ себя. Шейк.
Як ся стане тріпотати, тра з хати, втікати. Гол.
Уступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. уступи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти.
Половина місяця в хмари вступило. АД. Опріч пана, у світлицю ніхто не вступає. Шевч. 518. Ніженьками у сінечки вступити. За Марусею Юронько у слідки уступає. Мет. Напросив короля, як буде їхати з Хвостова, то щоб і до його вступив. О. 1862. ІІ. 59. Уступіте, спасибі вам, до господи. О. 1861. IV. 119.
2) Выходить, выйти замужъ.
Та пошлю ік батечку: чи звелить мені гуляти, чи за нелюба вступати. Грин. III. 81. Уступи́ти у зако́н. Жениться.
3)
у чо́боти, у череви́ки. Надѣвать (обувь). Я уступив у чоботи та й вийшов. Екат. у. (Залюб.).
4) Уступать (въ цѣнѣ).
Уступив, не торгувавшись. К. Псал. 106.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Виплива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ви́пливти и ви́плисти, пливу, -веш, гл. *2) Выходить, выйти из берегов. Потім ріка вже не випливала,—люди зібрали свою працю з поля. Борд. 82.
Задава́тися, даю́ся, є́шся, сов. з. зада́тися, да́мся, даси́ся, гл. *2) Выходить на кого, делаться кем. І на швачку не задалася, бо шити не вміє. Киевщ.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Выходить, выйти — вихо́дити, ви́йти, вируша́ти, ви́рушити.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Выха́живать, вы́ходи́ть = 1. вихо́жувати, вихожа́ти, вихо́дювати, вихо́дити. — Він не виходить з хати. 2. ви́клопотати, ви́тупати. — На силу витупали в його, щоб дозволив. 3. д. Возрасти́ть, Вы́няньчить. 4. ви́ходити, ви́никати, обходи́ти. — Скрізь ви́ходив.
Выходи́ть, вы́йти = вихо́дити, вихожа́ти, ви́йти. — Выходи́ть изъ употребле́нія, изъ обы́чая = виво́дити ся. — Се було колись, та вже вивело ся. — Выходи́ть изъ о́бщества = вибува́ти. С. Л. (Д. Вы́йти.).

Запропонуйте свій переклад