Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «відати»
Шукати «відати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́дать – ві́дати що, а теснее:
1) зна́ти. [Не ві́даю, не зна́ю про це].
• Знать не знаю, ве́дать не ве́даю – сном і ду́хом не зна́ю;
2) заві́дувати, управля́ти, ору́дувати чим, догляда́ти що, чого́. [Ці спра́ви ві́дає канцеля́рія или Ци́ми спра́вами заві́дує канцеля́рія].
• Бог весть – бог вість.
Знать, гл. –
1) зна́ти, (ведать) ві́дати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазна́ти (-на́ю, на́єш) (с оттен. помнить, ведать) кого́, чого́. [Хто-ж в сві́ті зна́є, що Бог гада́є (Номис). Секрета́р нічо́го не ві́дав про цю спра́ву (Кониськ.). Я ба́тька й ма́тери не зазна́ю (Квітка)].
• Не зна́ю, на что решиться – не зна́ю, на що зва́житися.
• Если бы знать – якби́ зна́ти, якби́ знаття́. [Якби́ знаття́, що в неді́лю бу́де годи́на (Васильч.)].
• По чём знать, как знать – хто те́є зна́є! хто зна!
• Бог зна́ет – бог зна́(є), бо́г вість, святи́й зна́(є). [Але святи́й те́є зна́є, чи бага́то в нас таки́х найде́ться (Руданськ.)].
• Чорт зна́ет что, откуда – ка́-зна, ка́т-зна, чорт-віть, моро́ка зна(є) що, зві́дки.
• Не зна́ю – не зна́ю, не скажу́, (я не сведом) я не ві́стен про що, в чо́му. [А за яки́й мій гріх – того́ не скажу́ (Кониськ.). Я про те не ві́стен (Кониськ.)].
• Не зна́ю что делать – не зна́ю що роби́ти, не дам собі́ ра́ди, не зна́ю на яку́ ступи́ти.
• Не зна́я – не зна́ючи чого́, про що, несвідо́мо.
• Знать не знать (ведать не ведать) – сном і ду́хом не зна́ти.
• Зна́йте же – так зна́йте; щоб (аби́) ви зна́ли. [Аби́ ви зна́ли, я вже й сам про це подба́в (Крим.)].
• Как дам тебе, будешь знать – як дам тобі́, (то) бу́деш зна́ти, бу́де про що розка́зувати.
• Знай наших – отакі́ на́ші!
• Знать в лицо (в глаза), по имени – зна́ти на обли́ччя, на ім’я кого́.
• Дать знать кому – да́ти зна́ти, (известить) сповісти́ти, пода́ти зві́стку кому́. [Як мене́ не бу́де, то я пришлю́ сво́го това́риша да́ти тобі́ зна́ти, що мене́ нема́ (Чуб.)].
• Дать знать о себе – об’яви́тися, оповісти́тися, да́ти (пода́ти) зві́стку про се́бе.
• Дать себя знать – да́тися (да́ти себе́) в знаки́, да́тися зна́ти, да́тися в тямки́ кому́. [Ще життя́ не дало́ся в знаки́ (Мирн.). Да́мся-ж я їм у знаки́ (Стор.). Чи ще-ж тобі́ не дала́ся тяжка́я нево́ля зна́ти (Дума)];
2) (уметь, понимать что) зна́ти що, тя́мити що, чого́, вмі́ти чого́, зна́тися на чо́му, могти́ чого́. [Вона́ умі́ла єди́ну за́бавку – плести́ вінки́ (Л. Укр.). Як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви (Кониськ.). Він докла́дно тя́мив церко́вних служб і коха́вся в церко́вних спі́вах (Черк.). А ціє́ї пі́сні мо́жете? (Звин.)].
• Он -ет дело – він зна́є, тя́мить спра́ву, ді́ло.
• Делайте, как -ете – робі́ть, як зна́єте, як тя́мите; чині́ть (поступайте), як зна́єте.
• Знать грамоте – вмі́ти чита́ти, вмі́ти письма́.
• Знать по немецки – зна́ти німе́цької мо́ви, могти́ по-німе́цькому.
• Знать толк в чём (смыслить) – зна́тися на чо́му, зна́ти до чо́го, розумі́тися на чо́му, смак зна́ти в чо́му. [Зна́вся за па́сіці до́бре (Сим.). Він зна́є до худо́би (Берд. п.). Він на то́му розумі́ється (Сл. Гр.)].
• Знать совесть, стыд – ма́ти сумлі́ння, со́ром (лице́). Знай, нрч., см. Знай.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого:
• аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку;
• Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…];
• всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.);
• Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити;
• давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати;
• дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися);
• делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш;
• если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…;
• знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас;
• знаете [ли] – знаєте, бачте;
• знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.);
• знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.);
• знай наших! – отакі наші!;
• знай [себе] – знай [собі];
• знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте);
• знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого;
• знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти;
• знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки;
• знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах);
• знать меру – знати міру;
• знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що;
• знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу;
• знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка;
• знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці;
• знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло);
• знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг;
• знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега;
• знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах);
• знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому;
• знать (уметь) делать что – вміти чого;
• знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте;
• знать этого не хочу – не хочу про це й чути;
• кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.);
• как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо;
• как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?;
• кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати;
• надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри;
• не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.);
• не знать износу (износа, веку) – не знати зносу;
• не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем);
• не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити;
• не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка;
• не знать меры в баловстве – ходити на головах;
• не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву);
• не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо);
• не знать сна – не спати, не стуляти очей;
• не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.);
• не могу знать – не знаю;
• не хотеть знать кого – не признаватися до кого;
• он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає;
• разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?;
• решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю;
• сами знаете – не вам казати (питати);
• твёрдо знать – добре (твердо) знати;
• то и знай – раз у ра́з;
• только и знает, что… – тільки й знає, що…;
• чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає);
• я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий.
[Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОНЯ́ТИЕ фраз. га́дка [не име́ть поня́тия не ма́ти й га́дки;
без мале́йшего поня́тия без жо́дної гадки, стил. перероб. і гадки не ма́є];
не име́ть мале́йшего поня́тия ні сном ні ду́хом не зна́ти /ві́дати/.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Ведать – відати; знати що; (чем) – завідувати; орудувати чим; доглядати що. Ведать не ведаю – сном і духом не знаю.
Знать – знати; відати. Знать (уметь) делать что – вміти чого. Если бы знать – коли б знаття. Знать толк в чем – розумітися, знатися на чому. Он не знает усталости – йому знемоги немає.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ві́дати – видать, знать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Ведать –
1) (знать о чем) – ві́дати що;
2) (управлять чем) – ору́дувати, заві́дувати чим.
Доводить, довести, довесть – дово́дити, довести (до) чо́го, допрова́джувати, допрова́дити до чо́го; (приводить к каким-либо результатам) – спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чо́го; д. до разорения – спричиняти руйна́цію, дово́дити до руїни; д. до сведения – подава́ти, пода́ти до ві́дома, подава́ти, пода́ти ві́дати, дава́ти, да́ти зна́ти; д. работу до конца – дово́дити кінця робо́ті; остаться -ным чем – задовол(ьн)итися, вдовол(ьн)итися з чо́го.
Знать – зна́ти, ві́дати; з. делать что – вмі́ти чого́; з. толк в чем – зна́тися на чо́му, розумі́тися на чо́му; дать -ть кому – сповістити кого́, да́ти зна́ти кому́.
Известность –
1) (в выражениях); привесть в -ность – вияснити, з’ясува́ти; ставить кого в -ность о чем – повідомляти кого́ про що, подава́ти (кому́), ві́дати (що); с приведением в -сть – вияснивши, з’ясува́вши;
2) (слава) – сла́ва; пользоваться -ностью – бу́ти відо́мою (зна́ною, славнозві́сною) людиною; приобрести -ность – ста́ти відо́мим (зна́ним), усла́витися, зажити сла́ви.
Сведение –
1) відо́мість (-мости); (известие) – зві́стка; -ния о чем – відо́мості за що (про що); -ния отрывочные – уривані відо́мості; -ния скудные – ма́ло зві́сток, о́бмаль зві́сток; для -ния – до ві́дома; до всеобщего -ния – до вселюдного (зага́льного) ві́дома; доводить до -ния – подава́ти, пода́ти до ві́дома, подава́ти ві́дати; доводить до -ния публики – оповіща́ти публі́чність; доставлять -ния – подава́ти відо́мості; дошло до нашего -ния – ста́ло нам відо́мо; иметь -ния – ма́ти відо́мості (звістки); имеются достаточные сведения – є до́сить відо́мостей; к вашему -нию – щоб Ви зна́ли, до Ва́шого ві́дома; к -нию и исполнению – до ві́дома та викона́ння; мы имеем -ния – нам відо́мо, ми ма́ємо відо́мості; по -ниям (из -ний) – з відо́мостей; (на основании -ний) – за відо́мостями, на підста́ві відо́мостей; -ния достаточны – до́сить відо́мостей; -ния по ведомостям – відо́мості з ро́зписів; по имеющимся у нас -ниям, по нашим -ниям – як нам відо́мо; получать -ния – дістава́ти (оде́ржувати) зві́стки; представлять (необходимые) -ния – подава́ти (потрі́бні) відо́мості; принять к -нию – взяти до ві́дома, взяти до ува́ги; с доведением до сведения – подаючи (пода́вши) до ві́дома, подаючи (пода́вши) ві́дати; собирать -ния – збира́ти відо́мості;
2) (знания) – знання; -ния по математике – знання з матема́тики.
Ставить, поставить –
1) (вопрос, требование) – ста́вити, поста́вити, становити, постановити; с. в вину – ста́вити за провину, привинювати, привинити ко́му що; с. в известность кого – дава́ти, да́ти до ві́дома кому́, повідомляти, повідо́мити кого́, дово́дити до чийо́го ві́дома, дава́ти, да́ти, ві́дати кому́; с. в необходимость – зму́шувати, зму́сити кого́ на що, до чо́го; с. в обязанность кому – зобов’язувати, зобов’яза́ти кого́, поклада́ти, покла́сти на обов’язок чий; с. в счет – залі́чувати, залічити, зарахо́вувати, зарахува́ти, записувати, записа́ти на раху́нок; с. дело – нала́годжувати, нала́годити спра́ву; с. кому в счет – записувати, записа́ти, кла́сти, покла́сти на чий раху́нок, зарахо́вувати на ко́го; с. кому на вид – робити завва́ження кому́, завважа́ти, завва́жити, да́ти кому́ на ува́гу (на за́мітку), зверта́ти чию ува́гу; с. на счет – кла́сти (кому́) на раху́нок; с. препятствия – чинити тру́днощі, перешко́ди; с. пьесу – виставляти, виставити п’єсу; с. ребром – ру́ба ста́вити; с. себе в обязанность – бра́ти, взяти собі́ за повинність; с. себе задачей – ста́вити собі́ за ціль; с. цены – визнача́ти, визначити ці́ни.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ві́дати, ві́даю, ві́даєш чим

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ві́дати, -даю, -єш, (вім, віси́, вість), гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду. Мет.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Возвѣсти́ть, возвѣща́ть = звісти́ти, звіща́ти; ві́стку, зві́стку пода́ти, дава́ти; сповістити, сповіща́ти, ознайми́ти, ознаймува́ти. — Всїм, кому відати належить, ознаймуєм і осьвідчаєм. С. З.
Вѣ́дать = 1. ві́дати, зна́ти. — Кабы́ знать да вѣ́дать = як би знаття́. 2. догляда́ти, пра́вити, ору́дувати, заві́дувати. — Він усїм орудує.
Знать = 1. вельмо́жне па́нство, панва́. 2. зна́ти, ма́бу́ть, десь і т. д. д. Ви́дно. — Десь він у школи ходив, що все зна. 3. зна́ти, ві́дати, розумі́ти, у(в)мі́ти, тя́мити. — Дать знать = да́ти, пода́ти ві́стку, оповісти́ти. — Дать себя́ знать = в знаки́, в тямки́ да́ти ся. — А шевцеві пан Твардовський в такі знаки дав ся, ідо мабуть і з час московський барилом качав ся. Гул. Ар. — Знай себя́ = про се́бе знай (а в чуже дїло не встрявай). — Знать гра́мотѣ = письме́нним бу́ти, вмі́ти письма́ (Чайч). — Знать свѣ́тъ = вмі́ти пово́дитись з лю́дьми, звича́йним бу́ти. — Знать толкъ въ че́мъ = зна́ти ся на чому́. — Теля не знаєть ся на пирогах. н. пр.
Обнаро́дывать, обнаро́довать = оголо́шувати, оголоси́ти (С. Л.), ознаймува́ти, ознайми́ти. С. З. — От сї унїверсали оголосивши перед народом. Маркович. С. З. — Всїм, кому відати належить, ознаймуєм і осьвідчаєм. С. З.
Объяви́ть, объявля́ть, ся = объяви́ти (С. Жел.), оповісти́ти (С. З.), повісти́ти, сповісти́ти (С. З.), звісти́ти, оголоси́ти (С. З. Л.), ознайми́ти (С. Л.), ознаймува́ти (С. З.), объявля́ти (С. Жел.), оповіща́ти, сповіща́ти, оголоша́ти, ся. — Щоб про все, що сеї ночі здріли, сповістить Гамлету молодому. Ст. Г. — Мушу сповістити твою лиху годину: не буть нам у парі. М. Вов. — Сії унїверсали оголосивши перед народом. Маркович. С. З. — Всїм кому відати належить ознаймуєм. С. З. — І най імена тих особ обраних ознаймйти. Ст. Л. — Ознаймуєм сим нашим листом всїм військовим і посполитим людем. С. З.
Опубликова́ть = оголоси́ти (С. З. Л.), ознайми́ти (С. З.), ознаймува́ти. — Сії унїверсали оголосивши перед народом. Маркевич. С. З. — Всім, кому відати належить, ознаймуєм. С. З.
Умѣ́ть, сумѣ́ть = у(в)мі́ти (С. Л. Ш.), зъумі́ти; ві́дати, зна́ти. — Він уміє робити, та не хоче. С. Ш. — Бо хто не вміє заробить, то той не вмітиме і пожить. К. Ш.