Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 12 статей

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ведущий – (св-во акт.)
1) відни́чий, провідни́чий, головни́й, основни́й, чі́льний, провідни́й, керівни́й, чолови́й, ключови́й;
2) тягови́й, рухови́й, руші́йний; (
в акт. действ.)
1) що веде, що проводить, що провадить;
2) що тягне, що рухає; (
акт. субъект действ.) а) воді́й, відник, проводі́й, провідник, провадник, вожа́й, поводи́р, проводи́р; б) тяжій, рушій:
ведущая отрасль промышленности – провідна галузь промисловості;
ведущая роль – провідна (основна, головна, чільна, керівна) роль;
ведущая фигура – ключова фігура (особа, постать);
ведущее звено – перша ланка;
ведущее колесо – тягове́ колесо;
ведущий барабан, вал, диск – тягови́й барабан, вал, диск;
ведущий борьбу – борець;
ведущий, ведомый самолёт – чі́льний, ведений літак;
ведущий винт – тяговий ґвинт;
ведущий войну – зайнятий війною, у стані війни;
ведущий в тупик – спрямований у безвихідь;
ведущий двойную игру – дворушник;
ведущий замкнутую жизнь – відлюдько;
ведущий специалист, инженер – провідний фахівець, інженер;
ведущий к гибели – згу́бливий;
ведущий к победе – переможний;
ведущий переговоры – учасник переговорів;
ведущий передачи, программывідни́к (провідник, проводар, модератор, спрямовувач, газда, чільник) передачі, програми;
ведущий протокол – протоколіст. Обговорення статті

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Відни́к
1)
водоем;
2)
водник.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відни́к, -ка́, м. Сосудъ (кадка и пр.), въ которомъ держатъ воду. Ум. Відничо́к. Куди ти? — Я хотіла до відничка у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на відничку й умийся. Чуб. V. 522.
Відни́ця, -ці, ж. = Відник.
Відничо́к, -чка́, м. Ум. отъ відник.
Водя́нка, -ки, ж.
1) Кадка для воды.
Стоїть кухоль на водянці, — піди та й напийся. Грин. ІІІ. 213. Мнж. 129. См. Відник.
2) Раст. Empetrum nigrum L. ЗЮЗО. І. 121.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Відни́к, -ка́, м. Сосуд (кадка, и пр.), в котором держат воду, *водоем.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бо́чка = бо́чка, ку́хва, (с кришкою, замість скринї) — бо́дня, (з одним дном) — ка́дуб, ка́довб, (для капусти) — квасни́к, (для води) — відни́к, водяни́к, водя́нка, (для зсипки мірчука мірошнику) — помі́рниця, (перерізана) — перері́з, зрі́зок, шапли́к, ширі́твас (С. З. Л. Ш.), (на сахарнях велика, куди зсипають сах. пісок) — бу́та. Сум. Ох. — Инбар з горілкою, а в нем горілки 17 кухв. Ст. опис Кіев. Ст. — Не сьмій ся барило, бо й само кухвою станеш. н. пр. — По надобі то знайдеш і в кадовбі. н. пр. — Дала мінї мати бодню, та на п’ядь не повну. н. п. — Какъ въ бездо́нную бо́чку = як у прірву. — Що не дай йому — як у прірву, за́раз розмантачить.
Водни́къ = 1. відни́к, водяни́к, водя́нка; див. Бассейнъ 1. 2. рос. Asarum europaeum = ко́питель, копите́нь, копитцї, копитня́к, підли́стник, підорі́шник, підоли́шник і д. Адале́нь 2. С. Ан.
Ка́дка, ка́дочка = дїжка, здр. дїжечка (С. Аф. З.), ка́діб, ка́довб, ка́дуб (С. Л.), на тїсто — дїжа́ (С. Аф. З.), з покришкою і замком — бо́дня (С. З. Ш.), широка на білизну то-що — ба́лїя́ (С. Ш.), на воду — дїжка, відни́к, водя́нка (Чайч.), на квас і варево — квасни́к (Ман. Сп.), на масло, сир — фа́са, фа́ска, хва́ска (С. Ш.), на мед, найбільше з липи — ли́півка, широка і низенька — шапли́к, ширі́твас, пере́різ, зрі́зок. С. З. Л. — Хоч і повна дїжа, та не йде на ум їжа. н. пр. — По надобі знайдеш і в кадовбі. н. нр. — Цебер води кринишної, хваску масла ярових корів. н. п. — От вам, хлопцї, липівка меду. Кн. — Олеся у комору та хутчїй до боднї. С. З.
Мѣ́сто = 1. мі́сто, мі́сце, міст(ц)и́на. — Въ одно́ мѣ́сто = до гу́рту, до мі́ста, у мі́сто, до ку́пи. — Клади усе до купи, у місто. С. Л. — Въ друго́мъ мѣ́стѣ, въ друго́е мѣ́сто = де-и́нде, в и́ньшому мі́стї. — Шукай, Ринде, де-инде. н. пр. — Пошукай де-инде, бо тут нема. С. Л. — Матку стареньку з двора вигонили: іди ти, мати, де-инде пробувати. н. д. — Во всѣ́хъ мѣста́хъ = скрізь, по всїх усю́дах. — Въ иныхъ мѣста́хъ = поде́куди. — До э́того мѣ́ста = до сю́ди (С. Л.), по́ти, до сьо́го мі́сця. — От по́ти твій горо́д, а далї вже мій. Чайч. — Защищённое мѣ́сто = за́хист (С. Л.), за́хисток, за́куток, од вітру — за́тишок. – Ходїм курить у затишок, а то тут вітер. Чайч. — Къ мѣ́сту = до ре́чі (про розмову), до мі́ста, к строцї. — Сказав до речі. — Постав цього чавуна к строцї, а то стирчить на дорозї. Чайч. — Мѣста́ми = де́-де, де-не-де́, місця́ми, місте́нькою. — І блїдий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав. К. Ш. — Місцями й гарна трава, а по сугробках погана. Чайч. — Мѣ́ста не дава́ть = не дава́ти споко́ю. — А ті ясні очі не дають спокою анї в день, нї в ночі. н. п. — Мѣ́сто би́твы = бо́їще (С. Л.), бойо́вище. — Мѣ́сто проѣ́зда = про́їзд, пере́їзд, прого́н. — Мѣ́сто въ тѣни́ = за́тїнок. холодо́к. — Баба у затїнку стане за дївку. н. пр. — Ходїм у холодок, а то сонце дуже пече. — Мѣ́сто для поселе́нія = се́лище, се́льбище, посе́лля. — На мѣ́стѣ происше́ствія, преступле́нія = на гаря́чому вчи́нку. — Хто би на гарячому вчинку поймав. Ст. Л. — Не умѣ́ста = не до ре́чі, не до ладу́, не го́же. — Сказав зовсїм не до речі. — Ни съ мѣ́ста! = анї руш! С. Л. — Новозаселённое мѣ́сто = новосе́лиця. — Откры́тое мѣ́сто (коло села) = бе́лебень, голоте́ча. — Хата стоїть на белебнї. С. Аф. Хата стоїть на самій голотечі без захисту. Фр. — Отхо́жее мѣ́сто = паску́дник, срач (С. З.). — По мѣста́мъ! = на мі́сто! — Почетное мѣ́сто (в хатї) = по́куть, для молодих — поса́д. — Посадили на покутї. — Ой загули голубоньки на водах, час тобі, Марійко, на посад. н. п. — А всї дружечки за столом сїли, молода на посадї. н. п. — Укры́тое мѣ́сто = за́куток, схо́ванка, криївка. – Сяду десь в такім закутку, щоб мене нїхто не бачив. Хр. — У такій то схованцї вигребла собі качечка кубельце. Ан. Стар. — А мінї з моєї криївки усе видно, як на долонї. Фр. — Уса́дебное мѣ́сто = грунт, ґрунт, в Слобідській Українї — плець. С. Л. — Чий грунт, того і будування. Ст. Л. — Хата згоріла, а плець оддав людям. Сум. Ох. — Стра́шное мѣ́сто = страхо́вище. Сп. — Де що було: буда — бу́дище, го́род — городи́ще (С. Л.), гута — гу́тище, двір — дво́рище (С. Л.). Обгорілі дворища чорнїють. (К. Д.), за́мок — за́мчище, замкови́ще (С. Л.), лїс зрубаний — зруб, викорчований — теребі́вля, випалений — лїсови́ння, мак — макови́ще, макове́ць, міст — мости́ще, озеро — озеря́вина, кладовище або погріб — погреби́ще, сад — садови́ще, село — се́лище (С. Л.), се́льбище, став — стави́ще, стави́дло, стави́сько, стоги — сто́жище, стожа́рня (Сп.), сто́жисько. — Різні місця́: на водї або коло води — зато́н, зато́ка (що заливаєть ся водою. С. Л.), о́дміть (тихе, між скелями на порогах. Ев.), о́парь (на болотї, що не заростає і не замерзає), пле́со, чистова́ (чисте, не заросле на водї місце. — На силу вибрались з латаття, і виїхали на чистову́), пра́ло, пра́тва, кладки́ (над водою, до миють білизну), прогно́й (між річками, де Запорожцї перетягали човни. Ев.), сїдло (де рибалки сїдають ловити рибу), сте́лище, стли́ще (над водою, де білять полотно або льон), те́рло, терло́вище (де риба треть ся. С. Ш.). —В дворі: підсто́жжя, стожа́р, стожа́рня, сто́жище, сти́ртище (де ставлять стоги й стирти), перела́з (де перелазять через тин. — За поповим перелазом там стояли троє разом. н. п.), садови́ще (місце на сад), свинори́я (порите свинями), сїдало (де сїдають кури на ніч, сьмі́тник (де викидають сьміття), попі́льник, попели́ще (де зсипають попіл), д. ще під сл. Дворъ: За́дній, Ско́тный дворъ. — В лїсї: майда́н (де гонять смолу), гуща́вина, гущина́ (густо заросле), га́лява (мало заросле), чисти́на (чисте). Д. ще під сл. Лѣсъ. В полї: вереща́к (що поросло вереском), гли́нище (де копають глину), гречківка (де росте гречка. Сп.), гри́ще (де одбувають ся грища), пе́чище (випалене сонцем), жи́тнище (де росте жито), капу́стник (де росте капуста), коно́плище, підме́т (де ростуть коноплі), о́мшарь, омша́рина (що поросло мохом. С. Л.), розви́лина, розви́лка, розви́лля (де росходять ся шляхи), ре́вище (залите кровію, що худоба реве на такому містї), станови́ще, табори́ще (де стан, табор), ти́рло (де спочиває худоба коло водопою), хмільни́к (де росте хміль). — В ха́тї: відни́к (де дїжка з водою), за́пічок (за пічкою), опі́чок (коло печі), присло́н (для покійника), д. ще цід сл. Изба́: части́ни ха́ти і під сл. Мѣ́сто: Почетное м. 2. мі́сто, поса́да (Гал.). — Кандидат на учительску посаду. Бар. 3. паку́нок, па́ка, па́чка. 4. д. Блона́ 2.
Сосу́дъ = 1. по́суд (Ман.), начи́ння (С. Л. З.), одна штука — посуди́на, на воду — відни́к, водя́ник, водя́нчик, на дьоготь — мазни́ця, на мед — меду́нка, медя́нка, медяни́ця, на нефть — нехтя́нка, цилїндрична для солїння риби — бу́ша(Чорном.), кругла з вузькою шийкою — ба́нька (С. Ш.), бу́нька, д. ще під сл. Посу́да. — Начиння глиняне, кухонне. С. З. — Візьми но баньку та набери води. С. Ш. 2. (в тїлї тварів і рослин) — жи́ла, кана́л, про́від.