Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Запропонувати свій переклад для «відчуття»
Шукати «відчуття» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ощуще́ние – відчува́ння, відчуття́, учува́ння, учуття́. [Відчуття́ хо́лоду, жа́ху. Таке́ бридке́ вчуття́, коли́ залі́зе під соро́чку комаши́на].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бормотуха – шмурдяк, (чернила) чорнило, (рус.) бормотуха.
[Грузинські вина міг оцінити тільки такий гурман, як я. Публіка їх купувала рідко, надаючи перевагу «біоміцину» — білому міцному шмурдяку (Ю.Винничук). …байдужий і п’я­ний, виглядатимеш електричку до Ясиноватої, в юрбі помітиш знайому й метнешся назустріч по молодому льод­ку, даси норчака, тітки верескнуть, навприсядки заглядаючи під колеса — забур’яніє шлях, де святинею торгував і не зна­ходив смирення, де на телеграф­них стовпах при в’їзді до висілку шестеро яструбків пробує до зльоту крило, по м’якому жовтоцвітті безсмертника вистежує нори, де розвішана під стріхою кукурудза лиже стіну і шемрає сухим маковинням, де на кущах глоду від спідніх найжаркіших листків займаються ягоди і від благодатної тиші серце подо­рожньо сохне маківкою і шелестить насінинами самотніх видінь, де хазяйка надвечір торгувала бормотухою і відсварювалась від грузинів… (Є.Пашковський). Гумово-кухвайчане з’юрмисько не розійдеться, поки не буде продано останньої пляшки. За „бормотуху” гризтимуться, дубаситимуться, штурхатимуть одне одного в балтовисько, що мужики, що баби – однаково. Навіть недолітки. Потім втішені власники мутного зеленуватого пійла тихо порозлазяться по своїх темних „ізбах” і раюватимуть там, хто на скільки спромігся: одному вистачить на кілька розбуялих годин, — інший і на дві-три доби заляже. І на дві-три доби запанує над селом приголомшлива хмільна тиша (Олексій Ганзенко). Не сумнівайся в миті самоти, Відкоркувавши трохи зайву пляшку — Існують все ж по розуму брати І їх знайти у Всесвіті не важко. В гранчак зверх норми космосу лини Шмурдяк який хмільний чи оковиту, І враз нізвідки з’являться вони — Прибульці з загальмованого світу (Т.Чорновіл). Радянська система виховувала відчуття абсолютної безнадії. Але факт того, що в тебе нема майбутнього і нема що втрачати, породжує свободу. Ми були парадоксально вільними в ті часи. Зараз не так. Зараз прийшло відчуття зовсім іншої волі та свободи. Зараз кожен щось кроїть, коїть, якось заробляє. А тоді залишалась лише свобода зранку пити шмурдяк. Що насправді є теж чудово! (О.Подерев’янський)].
Обговорення статті
Велосипед – (франц. от. лат.) велосипед, (диал., польск.) ровер:
изобретать, изобрести велосипед – винаходити, винайти велосипед (колесо); відкривати, відкрити Америку.
[Стежкою в бік залізниці їхав дядько на велосипеді. Він помітив, що у кущах борюкається якась лайлива гадь, закрутив навіжено педалями й за п’ять хвилин був на станції. Там він перетнув усі вісім колій і тільки тоді, не злізаючи з веломашини, щедро висякався (В.Діброва). Ніщо не дарує більшого відчуття благочестя й невразливості, ніж велосипед в Амстердамі. Тут скинуто диктатуру автомобіля, і ви стаєте частиною великого племені, що гордо сидить у сідлах і зневажливо споглядає капоти дурнів і легкодухів за кермом  (Ю.Костюк, перекл. Д.Ніколза)]
Обговорення статті
Внушать, внушить
1) виклика́ти, викликати, (
вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що;
2) (
внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати:
внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я);
внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого;
внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що;
внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що;
внушать почтение – імпонувати кому;
внушать представление – викликати, навіювати уявлення;
внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру;
внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху;
внушать уважение – викликати повагу (пошану);
это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що).
[Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху].
Обговорення статті
Клёвый, жарг. – (греч.) кльовий, (арго) клевий; (кайфовый) кайфовий, (чумовой) чумовий, (отпадный) відпадний.
[Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове. І Білодідове. І Сивоконеве. І Чорноволове вже узаконене. В соннім спокої вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду, Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробовищ, Встали до герцю Жулинський, Грабович! Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти крячеш! Ріднеє слово жиє і є — бачиш? Рідна моя, українськая мова Житиме вічно — кльова, фірмова! (О.Ірванець).…якось недобре, мутно діяло на неї те безсоння — засушливий згірклий посмак у роті, відчуття немитості й бруду під нігтями, гадалось тоді — від утоми, перепою-перекуру, а потім, у нормальних уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всіма американськими вигодами, умовах, показалося — нніт, не від того… (О.Забужко). — Телефон довіри, нова штука. Дуже кльова (А.Кокотюха). Прикладом лірницького арго є недавні (60-х pp.) записи Й. Дзендзелівського на Волині: «В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра палиця, собака не вкусить») (В.Винник). При зустрічі кобзарі та лірники так вітали один одного: — Кудень клевий, лебію! (Добрий день, діду!) — говорить один сліпий. Другий йому відповідає: — Аби тобі кудень клевитий! (Нехай тобі цей день буде ще кращий!)» (А.Трембіцький). Це кльова квартира з пофарбованими на біле стінами, з пухнастими світлими килимами і з небагатьма дуже дорогими меблями (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Мало знайти кльову жінку. Треба ще дізнатися, на що вона клює…].
Обговорення статті
Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що:
лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість;
лишаться друзей – втрачати друзів;
лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я;
лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́;
лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися);
лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти;
лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти;
лишаться самообладания – втратити самовладання;
лиши́ться головы – збу́тися голови́;
лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го;
лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі);
лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти);
лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї;
лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу;
лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос);
лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу;
лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти;
лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь;
лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну;
он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в);
он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві;
он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́
[Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Мера
1) (
измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри);
2) (
четверик хлеба) мі́рка, мі́ра;
3) (
сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця;
4) (
в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (
степень, размер, предел и т. п.) мі́ра;
6) (
мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу):
без меры – без мі́ри, дуже (надто) багато, безмірно (без міри, мі́ри нема), незмі́рно;
в большой, в значительной мере (степени) – вели́кою мі́рою;
в большей, в меньшей мере – більшою, меншою мірою; , в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі;
в какой мере – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру;
в какой-то, в известной мере – якоюсь, певною мірою, до якоїсь, до певної міри;
в меру (есть, пить) – в міру, до міри;
в меру необходимости – за потреби, як до потреби, в міру потреби, при потребі;
в меру потребностей – як до потреби, у міру потреби, скільки треба;
в меру своих сил – у міру своєї сили (снаги), скільки стане, скільки було, буде, скільки мав, мала, мало, мали, скільки матимеш, матимете сили (снаги);
в одинаковой (в той же, в равной) мере (степени) – однаково, однаковою мірою, тією ж мірою, [а] так само, (зап.) зарі́вно;
в полной мере (вполне) – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), у повній повні, уповні, уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м;
всему есть мера – усьому (на все) є міра (край);
всему знай меру – усьому знай міру, у всьому потрібна міра;
всё хорошо в меру – у міру все добре (Пр.);
в той, в такой мере (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі;
высшая мера наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу);
выше меры и конь не скачет (не прянет) – понад себе і кінь не скочить (не цибне) (Пр.); проти сили і віл не потягне (Пр.);
душа меру знает – душа міру знає (Пр.); стала йому душа на мірі (Пр.);
знать, соблюдать меру, не знать меры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му;
изыскивать меры – добира́ти спо́собу;
мера времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су;
мера за меру – міра за міру (Пр.); віть за віть (Пр.);
мера жесткости машины – міра жорсткости машини;
мера наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри;
мера обеспечения – спо́сіб забезпе́чення;
мера однородности – міра однорідності;
мера относительной анизотропии – міра відносної анізотропії;
мера содеянного – мі́ра заподі́яного;
мера хрупкости – міра крихкості;
мерой (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що;
меры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, щоб впли́нути;
меры к восстановлению – за́ходи до відно́влення;
меры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні;
меры по предупреждению чего – запобіжні заходи проти чого, заходи, щоб запобігти чому;
меры предосторожности – застережні (запобіжні, пересторо́жні) заходи; заходи проти небезпеки;
меры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення;
меры, принятые вами, нецелесообразны – засоби, що ви вжили, недоцільні;
не в меру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; понад (усяку) міру, занадто, (иногда) через край; (не под силу) не під си́лу;
ни в коей, ни в какой мере – жодним способом, [аж] ніяк; жодною мірою;
о мерах, вами принятых, надлежит донести – про заходи, що ви вжили, треба (належить) повідомити (до відома подати);
палата мер и весов – пала́та мір і ваги́;
по большей мере – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше;
по крайней мере – прина́ймні, (хотя бы) хоча б, бода́й; прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма;
по меньшей мере – щонайменше, принаймні;
по мере возможности, по мере сил – в мі́ру спромо́ги, у міру можливості, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же; якомога;
по мере, в меру того как – у міру того як;
по мере моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів);
по мере надобности – у міру потреби, як до потреби, як буде (яка буде) потреба;
по мере получения, поступления чего – в мі́ру [того] як надхо́дить, (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило, (в будущем) надхо́дитиме що;
по мере сил наших – по змозі (по спромозі) нашій, що спроможність (що сила) наша, у міру сил наших, як наша сила, (иногда) як наше поси́лля;
по мере того как – у міру [того] як;
по мере трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да;
по мере усовершенствования – з удосконаленням;
по мере чего – в мі́ру чого́, відпові́дно до чо́го;
помогать ему всеми мерами (всемерно) – помагати (допомагати) йому всіма (всякими) способами (вся́ким спо́собом);
превышать, превысить меру – перехо́дити, перейти́ мі́ру;
предупредительные меры – запобіжні (попередні́) заходи;
прибегать к мерам – вдава́тися до за́ходів;
прибегать, прибегнуть к иным мерам – уживати, ужити інших заходів, удаватися, удатися до інших заходів (до іншого способу);
принимать меры предосторожности – вживати застережних (запобіжних) заходів, вдаватися до застережних (запобіжних) заходів;
принимать, принять меры – уживати, ужити заходів; добра́ти спо́собу;
принимать, принять, употреблять, употребить меры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу;
принимать [употреблять] зависящие меры – вживати належних заходів;
приняты необходимые меры – ужито потрібних заходів;
принудительные меры – примусо́ві за́ходи;
сверх, свыше меры, через [чрез] меру, не в меру – надмі́ру, надто (занадто); понад (над, через) силу, (иногда) через лад, край;
свыше всякой меры – понад (над) уся́ку мі́ру;
сделанный в меру – зро́блений до мі́ри, помі́рний;
чувство мерывідчуття (почуття) міри;
это по меньшей мере странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
[Яко́ю мі́рою мі́ряєте, — відмі́ряється вам (Біблія). Хліб видавце́м дали́ (І.Нечуй-Левицький). Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудченко). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (М.Коцюбинський). Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (С.Єфремов). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Б.Грінченко). Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (С.Єфремов). Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (П.Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (І.Франко). Через лад уже брешеш (Номис). Ви́користати по́вною мі́рою (С.Єфремов). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (С.Єфремов). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (С.Єфремов). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (А.Кримський). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (М.Коцюбинський). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (І.Франко). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Б.Грінченко). Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні (П.Куліш). Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовчок). Се мук йому́ без мі́ри завдало́ б (Б.Грінченко). Через лад багато набра́в, — от і не піднесе́ (Б.Грінченко). Що на́дто — то пога́но (Пр.). Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (І.Нечуй-Левицький). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Пр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (П.Куліш). Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (В.Самійленко). — Не буду більше, паночку, — запевнив його Санчо, — признаюсь, що я розжартувався через лад (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Ох ви, чоловіки, — каже. — Не дивно, що жінкам нема терпцю на вас. Не маєте міри навіть у шалапутстві. А ця міра — я шилом патоки більше вхоплю. Як на мене, коли б вам не дати жінок на підмогу, то всіх вас ще десятилітніми живцем на небо потягли б (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Я свою міру знаю: упав — досить].
Обговорення статті
Обиженность – обра́женість, скри́вдженість, покри́вдженість, ура́женість, окривдженість.  [Коні хотілося іти, але вона не рухалася; їй ставало холодно, однак всеохопне відчуття внутрішньої покривдженості немов спаралізувало її (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. Обговорення статті
Обреченность – прире́ченість, роко́ваність, засу́дженість:
чувство обречённостивідчуття приреченості. Обговорення статті
Остывший – схололий, вихололий ости́лий, ости́глий, прости́лий, прости́глий, ви́стиглий, захолоді́лий, захололий, прохолоді́лий, прохоло́лий.
[Минулися молодії Веселії літа, Немає з ким остиглого Серденька нагріти (Т.Шевченко). — Я вже, певно, ні до чого не придатна, — сказала Мокрієвська, похапцем хлепчучи простиглий чай та запихаючи рот паляницею (І.Нечуй-Левицький). Ости́ле се́рце. Прохоло́ла кров (АС). Андрій Рона п’є спокійно, повільно вихололий чай, допиває склянку і автоматично закурює (У.Самчук). Середину-бо вулиці зайняла інша колона: напівпотоплені в баюрах танки, тяжкі гармати, машини, порозпрягані вози  — все те лежало боком чи руба, вже зовсім захололе або ще тільки трохи живе (І.Багряний). Водночас зменшувалось і відчуття небезпеки, неначе грозова ніч мала силу захистити натомлене, прохололе тіло од кулі і смерті (М.Стельмах). Не відповів. Лежав увесь схололий, мов кам’яний (Василь Шевчук). — Ой! Ой! — Спасокукоцький перехнябився і ліг щокою у прохололий борщ. — Ти ж знаєш, що на мене це не діє,— незворушно сказала мама, фарбуючи щіточкою віï. То була правда. Мама Спасокукоцького була тверда, як алмаз (В.Нестайко). … а може, чорт його зна, може це і є — здорова сексуальність в чистому вигляді, без комплексів, не спаралізована культурою з усіма її схибнутими ділами, — тільки ж, хай йому грець, чого в них виходять по тому такі негарні діти, діти-ліліпути: з обличчями маленьких дорослих, уже років з трьох-чотирьох застиглими, як схололий пластик, у формах тупості й злоби? (О.Забужко). І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай, поставити вірш — як свічу незабутому предку, махнути рукою кометі ( й на неї): прощай! — і хоч позирнути… хоч оком одним… на німфетку… (І.Римарук). По майже теплому небі Вистигле сонце Котиться спати (Ю.Джугастрянська)].
Обговорення статті
Промежность, анат. – промежина, (реже) промі́жжя, (устар.) межни́к.
[— А тепер ти, Юзю, лізь до мене, бо тут так страшно, лізь, а я драбину потримаю! — І вона присіла напочіпки, розставила свої пишні стегна на усю широчінь чарівної краси, від якої і столітній дідуган ошаліти зможе. Юзько, сопучи, доліз до самого верху, вперся писком в розпашіле лоно, в оте проміжжя, що приводить рід людський до заміжжя, а Параня тремтячим голосочком питає… (Олексій Попадюк). З того першого разу їй найяскравіше запам’яталося відчуття протягу в промежині, коли лежиш просто неба зі спущеними трусиками (О.Забужко). Чоловіки недовірливо позирали один на одного, немов не раз биті тварини. Від їхнього гурту несло смородом засцяних промежин, такий самий дух стояв у шпиталі (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Вона, гола, сидить на підлозі із розведеними ногами і за допомогою старого дзеркальця і леза для гоління намагається позбавити себе цноти, щоб позбутися шкірки, яка начебто там внизу виросла. Не маючи анатомічних знань, вона помилково розрізає промежину і та сильно кровоточить (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Загальна розмова за столом ледве точилася, і на той момент вели бесіду лише двоє лікарів, тому Вілбурові довелося на повний голос пояснювати можливі ушкодження промежини під час пологів, побіжно торкнувшитсь способів стримування голівки дитини і техніки надрізів входу до вагіни у випадку загрози розривів. Під час цієї наукової дискусії лікар Модрина краєм ока помітив, як колір обличчя Міссі змінюється подібно до шкіри хамелеона. Із молочно-блідої вона зробилася гірчично-жовтою, потім в її лиці з’явився відтінок весняної травички, а після цього знову повернулася молочна блідість (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)].
Обговорення статті
Секс – (лат.) секс, статеві стосунки (зносини), (совокупление) злягання:
заниматься сексом – кохатися, займатися сексом, (рус.) займатися любов’ю, паруватися, (груб.) злягатися, (ещё) спати з ким, жити разом, (образн., шутл.) пізнавати внутрішній світ, (совершать, совершить с кем-то, жарг., вульг.) грати кого, вдути кого, вставити, взути, жарити, вжарити, засадити, натягнути, натягувати, оформляти, оформити, давати, дати, драти, відідрати, дрючити, жаліти, пороти, шоркатися, трахнутися, трахатися, трахнути, відтрахати, впендюрити, впердолити, перепихнутися, поштрикатися, шпокнути, парити качана, прочистити труби, полірувати торпеду, парити шишку, товкти перець, пісюна мочити (квасити) і т.д.
[І рани, потворність цього простору викликають в мені протест. Як і багато чого іншого. Наприклад, парочки, що цілуються, чиї обійми й ласки на очах у публіки мало не доходять до злягання (Валентина Заболотна). — Ми, простий люд, повинні були сидіти тихо, сексом, даруйте, займатися хіба в кулачок, натомість усю свою енергію витрачати на побудову великих звершень наших вождів (Юрій Логвин). Але ще поки Вуж шукав якусь аспіранточку, щоб перепихнутися, а потім вже взятися за діло (О.Ульяненко). О другій сорок п’ять вона прокинулася — ще одне сповнене ніжності злягання — ми зчепили руки — любили одне одного, мені так принаймні здається, — коли вона заснула, руки й стегна раз по раз стискалися, як від мимовільного дрожу (А.Рєпа, перекл. Ґ.Флобера). Він не почувався одруженим із Меґі; це було, наче швиденько перепихнутися на пасовиську за баром у Кайнуні або притиснути пихату міс Кармайкл до стіни стригальського сараю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Якби ви тільки бачили, яка вона хороша і ставна, а любов до злягань сягала в неї такої сили, що лиш украй рідко буває властива жінкам (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ми перепихнулися, як колись казали в гімназії (Оксана Микитенко, перекл. Михайла Пантича). Секс — почуття в русі (М.Вест). Між коханням і сексом велика різниця: секс знімає відчуття незручності, кохання його породжує (В.Ален). Злягання — це поезія для плебеїв. Злягатися — означає прагнути проникання в іншого, а митець ніколи не виходить за межі самого себе (Шарль Бодлер). 1. — Ізю, ви любите секс утрьох? — Так, а що? — Біжіть швидко додому — може, ще встигнете. 2. Добрий секс — такий, коли виходять покурити навіть сусіди] Обговорення статті
Ступор – заціпеніння, (лат.) ступор.
[Городовський слухав її, відчуваючи в усій істоті якесь гнітюче, всеосяжне заціпеніння. Спочатку він подумав, що це наслідок звичайної в таких випадках стоми, і тільки здивувався, що ця стома прикра. Але ні! Її вага не меншала, а збільшувалась, і це була навіть не млявість знесиленого тіла, що прагне спокою. Це була нестерпуча гіркота душі (В.Підмогильний). Але це не було кепкуванням над вадою другого Юрка; це була якась вища іронія непідвладної, може, безсмертної душі над тим станом, у якому вони обидва опинилися посеред тутешнього життя; це була іронія — і самоіронія — душі, яка вкотре потрапила до пастки тіла. І тоді мені відкрилася, зовсім несподівано, без патетичних і сентиментальних резонерств, уся проста велич цієї недоторканої душі, усе її усміхнене торжество над понурою матерією, уся її задерикувата відважність і неподоланність: ця душа не побивалася над моторошними умовами свого перебування, не глумилася, катуючись, над ураженістю пустки, де їй випало звікувати вік, не впадала у ступор відчаю, хоча ситуація, в якій опинилися ці дві чисті й гордовиті душі, була безвихідною, вона тривала від народження й мала закінчитися щойно зі смертю; ні, ця душа іронізувала, що не применшувало тепла в очах, якими вона дивилася на все одно прекрасний світ, ані приязні до нас, ані її гідності (К.Москалець). Тоді мені й на думку не спадало — хоч я це розумію тепер, — що я роками не вилазив зі свого ступору й відчуття гіркого нещастя та замкненості в собі; зрозумів, що за своїми відчуженням і трансом, інертністю й відстороненістю, за звичкою терзати власне серце я не бачив безлічі маленьких, непомітних повсякденних виявів доброти, і навіть розуміння самого цього слова доброта означало, що я піднявся від несвідомості до лікарняного усвідомлення голосів і людей, подолавши гудіння машин, що наповнювало мені мозок (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт)].
Обговорення статті
Тяжеленный – важезний, важенний, важелезний, вагучий, важучий.
[Вагуча пітьма пеленою Щораз ляга на скутий ум (П.Грабовський). Та вже й мусив На полицю класти І цвяхований жупан свій, Шаблю й спис товстючий, І пістоль, і дробівницю, І мушкет важучий (Яків Щоголів). Зараз на плиті кипить важезний казан, з-під кришки його сердито пухкає каша (Віктор Близнець). Всі челядники й роби поставали й задивились на малого дужця, той же гупав і гупав, немовби важезний дубовий обрубок був іграшкою (Іван Білик). На тому перехресті мало не збило мене авто (бридка зелена цистерна), бо в найостанніший момент, коли я вже однією ногою стояв на бордюрі, виявилося, що заради ускладнення руху (кому не знайоме це відчуття безнадійно сповільненого уві сні бігу) нав’язано мені важелезного візка з валізами та картонними пакунками — я ледве спромігся витягти його на тротуар. Юрій Іздрик). Важенний (наголос на другому складі) — розмовне. Означає «дуже важкий». Важенна ноша, важенний камінь (Борис Рогоза). Віл везе важучий віз — Вовну, вату,верболіз. Вперся віл, і впало з воза Вісім в’язок верболозу (Скоромовка)].
Обговорення статті
Униформа – однострій, (нем., франц., от лат.) уніформа.
[Цікавиться хтось долею усіх цих приречених «людішек», зданих на милість хлопчаків у єжовських уніформах» (І.Багряний). У тихому завулку духовий оркестрик — п’ятеро вуличних музикантів у вицвілих одностроях — грав на пошарпаних інструментах для зграйки бездомних дітей та забарних посильних (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Кожного національного свята, яке мало хоч якийсь військовий присмак, він одягався в капітанський однострій і йшов до середмістя (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Машиніст навіть дав свисток спеціально для нього, Чарлза. Містер Маквільямс, однак, не загорлав: «Сідай, хлопче, коли їдеш з нами!», як зробив би ще п’ять років (а власне, й п’ять місяців) тому, — пролунало тільки два короткі низькі, нетерплчі гудки, бо ж усе-таки на ньому була, хай ще й невипробувана в ділі, уніформа; на що вже той чолов’яга мав язик без кісток, і гарикнути йому на когось було, як дурному з гори покотитись, а й той не зронив ані звука (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Ніхто про той однострій і не думав, аж питання про нього виринуло, мов рябий біс із болота, й усі аж за голову взялися, коли упевнилися, якої ваги воно набрало (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію). Ще в Нью-Йорку мене не покидало відчуття нереальності ситуації, бо ця велетенська країна вела війну, якої сама не чула і не бачила — від фронтів Америку відділяло півсвіту, — а в Голлівуді цей розмир сприймали винятково як вигадку сценаристів. У розкішних уніформах тут чередами гордо виступали полковники і капітани, які нічого не знали про війну. То були кінопоковники, кінокапітани, кінорежисери і кінопродюсери; їм будь-якої миті могли надати військове звання тільки тому, що вони якимсь боком причетні до батальних сцен; насправді ж ці «ратні діячі» знали тільки те, що вітаючись, військовики не скидають кашкетів (Ю.Микитюк, перекл. Е.М.Ремарка)].
Обговорення статті
Учебка, разг. – (рус.) учебка.
[Коли прийшла дивовижно лагідна, прозора золотисто-зелена тбіліська осінь і до так званого «малого дембеля» (закінчення учебки, отримання сержантських личок і кількох алюмінієвих нагрудних значків, які підвищували статус молодого солдата на один щабель) залишалися лічені дні, Людинюк із прикрістю для себе зробив відкриття: незважаючи на застій, безлад і занепад цивільного життя країни, армія функціонує доволі справно (В.Кожелянко). Взяли ми свої автомати, боєкомплекти — до найближчого кишлака вирішили прогулятися… Бо знали: у «духів» за наші припаси до «акаемів» можна виміняти чого душа забажає… Кілька доз чарсу нам вистачило б на всю ніч… Пішли вчотирьох, з собою взяли пристрій нічного бачення, — його танкісти нам подарували, хлопці зі «школи гладіаторів», — танкової учебки в Кушці… (Ю.Ґудзь). Командування взводом прийняли на себе Гена Легун та Олег Кілін, яких перед цим було терміново відряджено до сержантської учебки. Та сил їм на таку ораву явно не вистачало, тому командування над взводом доручили ще рядовим Бандакову, Пищаку та мені. Те, з яким поспіхом нас призначали сержантами залишило дивне відчуття якоїсь скороминучості та неповноцінності (Олександр Сушко). Учебку він закінчив на відмінно. Усім «кинули» по дві лички на погони, а йому — три. З їхньої роти тільки двоє вдостоїлися такої честі. Це вам не хрен собачий! (В.Слапчук)].
Обговорення статті
Хватка – хватка, (в работе) сприт, спритність, беручкість, (випад рукою) хват; (устар.) спір; (на ручке весла) кобилка; (действие) хапання, хватання:
деловая хватка – ділова хватка, діловий сприт, беручкість;
медвежья (железная, мёртвая, смертельная) хватка – ведмежа (залізна, мертва, смертельна) хватка.
[Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був (Г.Барвінок). — Ей, рибонько, то ви вже обробились? Ну, що то сказано, як хто робітний та здужає?.. А в нас — маленька нивка, та й то Бог спору не дає… (Л.Українка). Вона почала обдумувати тисячні плани та способи, комбінувала і обчислювала найменші дрібниці з чисто жіночим спритом (І.Франко). — Здоров, здоров, сину,— привітався Гордій і залізною хваткою стиснув руку Федота (Г.Тютюнник). Супина кар’єра пішла на спад саме після скуловоротного удару, яким під гастрономом на третьому нагородив не він когось, як завжди, а вже його — Пундик. Пундик — «качок», замість «понятій» у нього, схоже, залізна ділова хватка і, як сказав би інтелектуальний Юра, відчуття економічної доцільності — вигоди, кажучи простіше (П.Вольвач). Бо порода є собак: іклами своїми жертву вхопить — і ніяк пащі не розніме. Не одному вже ловцю пси в пригоді стали, і мисливці хватку цю мертвою назвали (Дмитро Білоус). — Здоровенькі були, — кажу, намагаючись якось вивільнитися. Та, де вже там… Хватка, мов у стогоклада, і з м’ясом не вирватися… (Василь Триндюк)].
Обговорення статті
Хрустящий – хрусткий, хрумкий, хрумтливий, хрумкотливий, хрускотливий:
есть, съесть что-нибудь хрустящее – хру́мати, схрумати, хру́мкати, схрумкати, хру́мсати, схрумсати, хрумчати, схрумчати.
[Як в темряві усе завмерло/ Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персеїд (М.Драй-Хмара). Сидячи у безпеці за хрусткими аркушами, Деніс розмірковував. У світлі цього блискотливого поранку його вчорашні відчуття здавались якимись далекими (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). — Обмежені мудрагелі підносять до небес подібних їм і кричать «ату!» супротивникам, але думок наших їм не втямити саме тому, що вони зовсім іншого ґатунку; вони й не помічають їх, як-от озлоблена тварюка швидко перестає сприймати зором незвичайний предмет на дні своєї клітки, що його їй годі схрумати чи розірвати (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].
Обговорення статті
Чувство – почуття; (психическое состояние человека) чуття; (ощущение) відчуття; (чувствование) почування:
без чувств – непритомний (-на, -не, -ні);
в растрёпанных чувствах (быть) – [мов] не в собі (бути);
иметь неприязненное чувство к кому – важко дихати на кого;
лишиться чувств – знепритомніти, зомліти;
нежное чувство – ніжне почуття;
органы чувств – органи чуттів;
привести в чувство – очутити; опам’ятати, вернути до тями, одволати;
прийти в чувство – очуняти; очутитись; очуматись, прочуматись, стямитись; опритомніти; (выход из безсознательного состояния) опритомнення;
скрывать свои чувства – приховувати свої почуття;
смешанные чувства – змішані почуття;
стадное чувство – стадне чуття;
с чувством сказать – з почуттям (чуттям) сказати, до душі сказати;
с чувством, с толком, с расстановкой – чі́тко, ладо́м, пова́гом;
чувство зрения, слуха, обоняния, осязания, вкуса – чуття зору, слуху, нюху, дотику, смаку;
чувство локтя – відчування (відчуття) товариського плеча; взаємна (товариська) підтримка; товариська вірність, зімкненність у ряді (у лаві);
чувство меры – почуття міри;
чувство новоговідчуття нового;
чувство собственного достоинства – почуття власної гідності; самоповага;
чувство юмора – почуття гумору;
шестое чувство – шосте чуття.
[Не злинуло чуття! Нехай неперечуте, Невирізьблене і негомінке — Дай руку мрії! Хороше відчути її руки стискання нетривке (В.Стус). У дітях живе почуття любові до батьків, але немає слів, щоб висловити те почуття. У роки студентства народжуються слова, але немає часу їх висловити. У поважному віці знаходяться слова-почуття, але вже немає кому їх віддати. Так і виростає людина  між почуттям і дійсністю, між словом і ділом, між теперішнім і минулим… (Анатолій Федь). Бо містер Нолан, коли він зранку підходив до станції, завжди відчував приплив високих почуттів. Припливали вони і надвечір, коли він по роботі йшов додому. Таким робом містер Нолан був забезпечений двічі на день високими почуттями (В.Діброва, перекл. С.Бекета). — Господи, тату, — обурювалася Віола, — що в тебе взагалі в голові? Це що, британська непорушна верхня губа? Ти що, правда думаєш, що світ був кращий, коли чоловіки приховували свої почуття? — Так (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон). …справді поверхові почуття в людей, що кохають лише раз у житті. Те що вони називають постійністю і відданістю, — це просто летаргія звички або брак уяви (О.Вайлд). Утрималося б у стаді стадне чуття, якби не було паршивої вівці? (Лешек Кумор)].
Обговорення статті
Чучело
1) (
набитая шкура животного) опу́дало;
2) (
для отпугивания птиц) опу́дало, о́пуд, ляка́ло, ляка́йло, ляка́чка, страшо́к (-шка́), (из соломы) солом’яник, дід соло́м’яний;
3) (
перен.: о человеке) опу́дало, одоро́бло, одоро́бало, доро́бло, доро́бало, чупера́дло, поторо́ча, мацапу́ра, опу́д:
чучело гороховое – опу́дало, одоро́бало, одоро́бло, гороб’я́че страши́ло, ку́ряча во́ва.
[Годився б у коноплі на опудало (Сл.Гр.). Отсе опудало погане (І.Котляревський). Щоразу обсервуючи нову його пасію, здавалося, що нічого страшнішого вже не існує, але яке ж було наше здивування, коли Адрон наступного разу приводив ще більше опудало (Ю.Винничук). Людина без національної душі — це опудало. Робот. Який ляпає своїм механічним язиком, що йому запланують, робить усе, що запрограмують. Робот не має відчуття національної приналежності, отже, й національної гідності. Опудалу байдуже на чиєму городі стояти, що охороняти і кого лякати. Воно — опудало (Євген Дудар). Не знати, що більше розлютило нічних джерелівських легіонерів — ці чортові прапорці, від яких тоді ніде не можна було сховатися, ця ідіотська зірочка, схожа на ту, яку їм почепили на груди ще в першому класі, Фелікс Едмундович, проти якого вони особисто нічого не мали, бо знали його тоді як «лицаря революції», а не як головного більшовицького ката, садиста і безжалісного вбивцю, чи те, що завод — безалкогольних напоїв, але вони накинулися на залізне страховисько, як македонці на перського бойового слона. Не змовляючись. Усі троє разом. Почали ламати. Ламали, ламали, ламали… Але зуміли лише з вертикального положення перемістити те одоробло у горизонтальне. Потім плюнули, розтерли і пішли (В.Кожелянко). Який він має блазенський вигляд у тому вбранні й злиденному ковпачку! І перед цим чуперадлом ми колись дрижаки ловили, як він, урочисто сидячи за кафедрою, спиняв кінчик свого олівця на прізвищі якогось учня та ганяв його по французьких неправильних дієсловах, хоча згодом, у Франції, вони так і не стали нам у пригоді (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)].
Обговорення статті
Экскремент – (лат.) екскремент, (чаще, мн., экскременты) екскременти.
[Але найбридкішим може бути те, що половину тобі роз­казаного бачив на власні очі. Гидота копирсатися у власному лайні. Кожній людині подавай чуже. У нас знищене відчуття приватної власності навіть на рівні екскрементів (О.Ульяненко). Поміж острівців густого колючого бур’яну повно бляшанок, грудок землі і купок екскремнтів. Від усіх цих нечистот здіймається слабке болотяне світіння, пробираючись крізь щетинисті сіро-зелені бур’яни. З бляшанок та ствердлих фекалій мляво клубочиться вгору сморід, такий же слабкий і відворотний, як і це світіння  (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Комуністичний екскремент].
Обговорення статті
Язвительно – ущи́пливо, уї́дливо, дої́дливо, ї́дко, колю́че, дошку́льно, кусли́во, гри́зько, з’ї́дливо, ускі́пливо, діткли́во, щоб допекти́, (греч.) саркасти́чно. [Звучить холодно, уїдливо, одноманітно… (М.Хвильовий). Так умів, перцюючи, висловлюватися тільки він: рідко та їдко… (Олександр Ільченко). На тім кінці дроту відчувається чиновницьке незадоволення якогось єдинокровного етнічно брата, що за непогані суми від німецького уряду безнастанно пропагує цю ґрунтовно вписану у світовий контекст культуру і над усе дорожить робочим місцем. Йому слід порадитися, передзвоніть через годину, страх неорганізовані наші поети, таки не втримуючись, ущипливо додає від себе (Степан Процюк). Кажуть, пристрасть змушує думки людини обертатись у замкненому колі. Так, в усякому разі, було з Доріаном - його покусані губи знов і знов доїдливо повторювали ті манливі слова про душу й відчуття, аж поки ввиділись йому в них повний вираз його настрою і схвалення розумом його пристрастей, які й без цього виправдання однак панували б над ним (Р.Доценко, перекл. О.Вайлда)]. Обговорення статті
Самоирония – самоіронія.
[Там, де немає самоіронії, з’являється шпаринка, куди може влізти шизофренія (Л.Подерв’янський). Дон завжди відзначалась тверезістю думки, мала сильний, рішучий характер, могла відбутися дотепним жартом, де треба, але в ній не було самоіронії, яка дає людині відчуття свободи (А.Саган, перекл. Ф.Рота)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОСПРИЯ́ТИЕ (світу) фраз. відчуття́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Мера
• Без меры
– без міри; дуже (надто) багато; безмірно (без міри, міри нема); незмірно.
• В большей, в меньшей мере
– більшою, меншою мірою; у більшій, у меншій мірі.
• В какой мере
– якою мірою (у якій мірі).
• В какой-то, в известной мере
– якоюсь, певною мірою; до якоїсь, до певної міри.
• В меру (
їсти, пити) – до міри; у міру.
• В меру потребностей
– як до потреби; у міру потреби; скільки треба.
• В меру своих сил
– у міру своєї сили (снаги); скільки стане, скільки було, буде, скільки мав, мала, мало, мали, скільки матимеш, матимете сили (снаги).
• В одинаковой мере
– однаковою мірою; в однаковій мірі; однаково; [а] так само.
• В полной мере (вполне)
– повною мірою; на повну міру; у повній мірі; (іноді) до повної повні (у повній повні, уповні). [Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні. П. Куліш.]
• Всему есть мера
– усьому (на все) є міра.
• Всему знай меру
– усьому знай міру; у всьому потрібна міра.
• Всё хорошо в меру
– у міру все добре. Пр.
• Выше меры и конь не скачет (не прянет)
– понад себе і кінь не скочить (не цибне). Пр. Проти сили і віл не потягне. Пр.
• Душа меру знает
– душа міру знає. Пр. Стала йому душа на мірі. Пр.
• Мера за меру
– міра за міру. Пр. Віть за віть. Пр.
• Не в меру
– не до міри; не в міру; понад [усяку] міру; занадто; (іноді) через край.
• Ни в коей, ни в какой мере
– жодним способом; [аж] ніяк.
• По крайней мере
– принаймні; хоча б; бодай.
• По меньшей мере
– щонайменше; принаймні.
• По мере возможности
– у міру можливості; по змозі (по спромозі).
• По мере надобности
– у міру потреби; як до потреби; як буде (яка буде) потреба.
• По мере поступления чего
– у міру [того], як надходить (надходило, надходитиме) що.
• По мере сил наших
– по змозі (по спромозі) нашій; що спроможність (що сила) наша; у міру сил наших; як наша сила; (іноді) як наше посилля.
• По мере того как
– у міру [того] як.
• По мере чего
– у міру чого; (іноді) відповідно до чого.
• Помогать ему всеми мерами (всемерно)
– (до)помагати йому всіма (всякими) способами.
• Сверх, свыше меры, через (чрез) меру
– надміру; надто (занадто); (по)над силу; (іноді) через лад; через край. [Через лад уже брешеш. Номис.]
• Чувство меры
відчуття (почуття) міри.
• Меры по предупреждению чего
– запобіжні заходи проти чого; заходи, щоб запобігти чому.
• Меры предосторожности
– застережні (запобіжні заходи).
• Прибегать, прибегнуть к иным мерам
– уживати, ужити інших заходів; удаватися, удатися до інших заходів (до іншого способу).
• Принимать, принять меры
– уживати, ужити заходів.
• Приняты необходимые меры
– ужито потрібних заходів.
Чувство
• Без чувств
– непритомний (-на, -не, -ні).
• В растрёпанных чувствах (быть)
– [Мов] не в собі (бути).
• Лишиться чувств
– знепритомніти (зомліти).
• С чувством сказать
– з почуттям сказати; до душі сказати.
• Чувство локтя
– відчування (відчуття) товариського плеча; взаємна (товариська) підтримка; товариська вірність; зімкненність у ряді (у лаві).
• Чувство собственного достоинства
– почуття власної гідності; самоповага.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Відчуття́ощущение.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

відчуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м; -чуття́, -чутті́в, -чуття́м

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

опові́да́чка, опові́да́чок; ч. опові́да́ч
1. та, хто щось оповідає, про щось розповідає. [Якось Л. розповіла моїй оповідачці між іншим, що вітчим-кагебіст (як виявилося, він був не просто військовий) навчив її уривчасто розмовляти по телефону, щоби ніхто із присутніх не здогадався, хто і для чого телефонує <...> (Збруч, 2018). Оповідачка казала мені, що пам’ятає, як заходив до них Довженко в сивій шапці з шликом наприкінці 1917 й на початку 1918 років, належачи до куреня чорних гайдамаків <...> (Борис Антоненко-Давидович «На шляхах і роздоріжжях», 1978). Медже не розуміла і половини, але рівний голос оповідачки, дзижчання прядки і тонкі виспіви хуртовини – все сповивало її забуттям. (Зінаїда Тулуб «Людолови», Том 2, 1935).]
2. та, хто вміє гарно, майстерно розповідати. [А господарює в центрі Людмила Бахтіарова – оповідачка від Бога і знавець багатьох природних таємниць заповідника. (Україна молода, 2016). <…> мадам Грюнліх була найкращою оповідачкою. (Томас Манн «Будденброки», пер. Євген Попович, 1973). Джулія володіла великим даром імітування; щоправда, вона рідко вдавалася до нього, бо вважала, що він шкодить акторській грі, але у вищому світі цей дар приносив їй користь і завдяки йому вона здобула славу дотепної оповідачки. (Сомерсет Моем «Лицедії», пер. Мар Пінчевський, 1966). Джевгер була чудовою оповідачкою: в її вустах казка щоразу трохи змінювалася, і від того слухати її завжди було цікаво. (Зінаїда Тулуб «В степу безкраїм за Уралом», 1962).]
3. та, від чийого імені провадиться оповідь у творі. [Оповідачка в романі має відчуття, ніби живе в «передвоєнний час». (Український тиждень, 2018). В оцінках Франка немає жодної згадки про феміністичні твори, жіночі образи, жіночий голос оповідачки, «ідейний зміст» «Царівни», – дещо лицемірить Франко, – неясний. (Соломія Павличко «Теорія літератури», 1999).]
4. та, хто оповідає казки, анекдоти та ін. фольклорні твори. [Шура – вона, як Гомер: весь епос Ломівки (соборної Зачіплянки) прибув із нею: різні бувальщини, ломівські історії, міфи, віщі сни ллються з уст оповідачки невпинною рікою. (Олесь Гончар «Щоденники», 1995). Бабцю, ви просто народна оповідачка! (Віктор Смірнов «Тривожний місяць вересень», 1971).]
див.: нара́торка, розпові́да́чка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 718.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
педіатри́ня, педіатри́нь; ч. педіа́тр
лікарка, спеціалістка з дитячих хвороб. [Інколи маска створює хибне відчуття безпеки — педіатриня Лідія Бабич про коронавірус. (Громадське радіо, 30.04.2020). Про це випадково розповіла педіатриня, на що я щиро здивувалася. (uain.press, 26.12.2019). Марі́я Фі́шер-Слиж (англ. Maria Fischer-Slysh; нар. 13 вересня 1922, Коломия — пом. 13 лютого 2012, Торонто) — лікарка-педіатриня, членкиня управи Українського лікарського товариства Північної Америки (УЛТПА) у Чикаґо <…> (wikiwand.com). Мами кажуть: не робити вакцинації радили лікарі. Педіатриня Тетяна Гайстрюк певна: лікаря неправильно зрозуміли. (СТБ: Вікна-новини, 17.05.2011, Сюжет № 2 – 22:02:08-22:06:03). Отак за тими заняттями, за тими вечорами, проведеними за столом, що нагадував радше робоче місце радіотехніка, ніж студента медицини, Голуб і не погуляв із дівчатами, не вибрав собі якусь гарну педіатриню [4], змарнував час, призначений на гулянки та потанцівки, віддавши цілком його на вдосконалення своїх приладів та читання книжок, як і раніше — на безсистемну й пожадливу бібліофагію. (Юрій Щербак «Бар’єр несумісності», 1970).]
див.: педіа́терка, педіа́торка
Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 379.
пірна́льниця, пірна́льниць; ч. пірна́льник
1. та, хто пірнає під воду. [Південнокорейські жінки-пірнальниці, відомі як хеньо (ukrainian.voanews.com, 01.11.2016). Важка і небезпечна робота пірнальниць. (Україна молода, 2012). Причому не іграшкового, а живого – роль Санти доручили одній з пірнальниць. (Високий замок, 2001).]
2. перен. та, хто опритомніла. [Такі ж самі відчуття пірнальниці були зовсім недавно, коли вона приходила до тями в лікарні. (Андрій Кокотюха «Мама, донька, бандюган», 2002).]
слуха́чка, слуха́чок; ч. слуха́ч
1. та, хто слухає когось або щось. [«Шановні та любі слухачки і слухачі в далеких землях <…>» – такими словами розпочалася перша радіопрограма закордонного мовлення Федеративної Республіки Німеччина 3 травня 1953 року. (Україна молода, 2018). Як згадувала пізніше одна зі слухачок концерту, чужинці захоплювалися українськими мистцями, які «їздять по Европі і прославляють Канаду своїми талантами». (Сучасність, Мюнхен, 1985). Отже я вибрався на лаву, попрохав одну слухачку тримати переді мною наготові шклянку з водою і виголосив промову <…>. (Майк Йогансен «Подорож у радянську Болгарію», 1931). Баба, теперішня моя слухачка, страшенно образилась. (Сергій Єфремов «Літописець своєї епохи», 1925). Баба Зінька була дуже вважливою його слухачкою. (Іван Нечуй-Левицький «Не той став», 1896).]
2. та, хто навчається, є студенткою якогось відділення навчального закладу. [Одна зі слухачок Школи журналістики Віка Ковцун навчається в обласному ліцеї для обдарованих дітей <…> (Версії, 2014). Сюзанна Станік (народилася 1954 року у Львові, закінчила юрфак Франкового університету, була слухачкою Одеського інституту політології та соціології) <…> (Високий замок, 2007). За блискуче відчуття народної мови відразу стала улюбленою слухачкою у професора Євгена Тимченка і вступила до його семінару. (Докія Гуменна «Дар Евдотеї», 1990). <…> треба визнати, що не одна пристойна слухачка археології й блукала серед цих руїн. (Зоф’я Даровська «Таємниця п’ястівських орлів», пер. Роман Вишневський, Анатолій Заблоцький, 1973).]
// та, хто підвищує свої знання в гуртках, на курсах та ін.; учасниця постійного семінару, членкиня гуртка та ін. [Тепер вона стала слухачкою Вищих жіночих курсів. (Роман Горак «Тричі мені являлась любов», 1983). Ліля добре знала Марію Олександрівну, невгамовну, енергійну жінку, часто гостила у неї дома – її сестра Катя, теж була слухачкою медичних курсів. (Микола Олійник «Дочка Прометея», 1966).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 702.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 384.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
стюарде́са, стюарде́с; ч. стю́ард
працівниця авіаційного транспорту, яка супроводить пасажирський літак, стежить за порядком у ньому, обслуговує пасажирів. [Дівчина поскаржилася стюардесі і її пересадили на інше місце. (Ганна Цірат «Уніфікація норм міжнародного приватного повітряного права: сучасний стан та тенденції»: дисертація, К., 2019). Я пошукала очима стюардесу <…> (Марія Матіос «Чотири пори життя», 1995). В літаку нема відчуття польоту, не обвіває тебе вітер, ти там залежний від пілота, від напису «пристібнути ремені», від стюардеси, котра подає тобі водичку. (Ніна Бічуя «Яблуня і зернятко», 1983). Піднебесна, блакитна подорож у неозорих стихіях, з прекрасним сніданком і не менш прекрасними усмішками стюардес. (Улас Самчук «Слідами піонерів. Епос української Америки», 1975). Стюардеса оголошує: – Далі грози, ночуєм в Уральську. (Олесь Гончар «Щоденники», 1957).]
див.: бортпровідни́ця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 809.