Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 18 статей
Запропонувати свій переклад для «вістря»
Шукати «вістря» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ле́звие, Лезвеё́ – ле́зо (-за), ле́зво, гострі́й (-рія́), гостри́ця, жало́, (зап.) ві́стря, ум. лі́зко, гостріє́ць (-рійця́), жальце́; срвн. Остреё́. [Сміх, як ле́зо ножа́, урі́зав Навро́цьку (Н.-Лев.). Повали́в люде́й його́ мечови́м ле́звом (Біблія). В ножі́ оце́ гострі́й, а оце́ тилі́й (Липовоч.). Різону́в, дак жало́ так і заверну́лось (Сл. Гр.)].
О двух -виях – дволе́з(в)ий.
Наконе́чник
1) наконе́чник (-ка), наконе́ччя (-ччя);
специальнее: (палки ещё) о́скі́п (-па); (арапника, кнута) приконе́чник; (копья) наконе́ччя, клюга́, (острие) ві́стря, шпи́чка; (стрелы) пло́щик (-ка); (кабеля) кінці́вка; (в брандсбойте) випри́скувач; (оковка) за́ківка; (башмак, техн.) череви́к (-ка). [Па́лиця з залі́зним наконе́чником (Київ). На цей ціпо́к тре́ба зроби́ти внизу́ залі́зний о́скіп (Кониськ.). Би́ли, аж приконе́чник на гара́пникові одпа́в (Сл. Ум.). Клю́ги списові́ї (Куліш)].
Кольцевой -ник сваи – кільцюва́та за́ківка па́лі.
Полюсной -ник – полюсо́вий череви́к;
2)
-ник и -ники (в полотенце) – торочки́ (-чо́к и -чкі́в).
Наостря́ть, наостри́ть
1) наго́стрювати, нагостри́ти, виго́стрювати, ви́гострити, погостри́ти, (
на точиле) нато́чувати, наточи́ти, (о мног.) пона[пови]го́стрювати, погостри́ти, понато́чувати, поточи́ти що; (зубчатые орудия) назу́блювати, назуби́ти, (о мног.) поназу́блювати що; см. Нава́стривать. [Тре́ба нагостри́ти соки́ру (Сл. Ум.). Ви́гострю, ви́точу збро́ю іскри́сту (Л. Укр.). Як соки́ра приту́питься, то й не пого́стриш ві́стря, – тре́ба напру́жувати си́ли (Куліш). Ша́блі погостри́ли (Рудан.). Тре́ба серпа́ назуби́ти (Звин.)].
-ри́ть кулаки – наготува́ти (нагото́вити) кулаки́, (ста́ти) з кулака́ми напогото́ві, ма́ти кулаки́ напогото́ві;
2) (
наотпускать острот, сов.) набала́кати до́тепів, надотепува́ти, остючка́ми (шпигачка́ми) наколо́ти.
Наострё́нный – наго́стрений, ви́гострений, пого́стрений, пона[пови]го́стрюваний; нато́чений, понато́чуваний; назу́блений, поназу́блюваний; нагото́влений.
-ться
1) наго́стрюватися, нагостри́тися, понаго́стрюватися; бу́ти наго́стрюваним, наго́стреним, понаго́стрюваним
и т. п.;
2)
см. Нава́стриваться 2;
2) (
вдоволь, сов.) –
а) (
остря что) нагостри́тися; (на точиле) наточи́тися; (на бруске) набруси́тися; (о зубч. орудиях) назуби́тися;
б) (
отпуская остроты) надотепува́тися.
Направля́ть, напра́вить
1) (
давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)].
Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)].
-ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами.
-ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́.
Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?;
2) (
устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)];
3) (
наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)].
-ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)].
-ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)].
-ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум.
-ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще).
-ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́;
4) (
нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)].
-ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що.
-ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го;
5) (
налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)];
6) (
наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що.
-ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву.
-ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру;
7) (
изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)];
8) (
только сов.) –
а) (
науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.;
б) (
некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)].
Напра́вленный
1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний
и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)];
2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний
и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)];
3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний
и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений;
4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний
и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)];
5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний
и т. п.;
6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений
и т. п.;
7) сте́ртий, пости́раний;
8)
а) накеро́ваний, напра́влений
и т. п.;
б) покеро́ваний, попра́влений.
Остреё́ві́стря́ (-ря, ср. р.), (иголки) жало́, жальце́, (ножа, бритвы) ле́зо, ле́за, ле́зво, гострі́й (-рія́), гостря́к, гостри́ця, жало́ (см. Ле́звие); (копья) клю́га, (палки) гостря́к, наконе́чник, (на заборе) шпичаки́, (отточенный кончик) шпеньо́к (-нька́), шпе́ник, шпи́чка.
Отла́мывать, отлома́ть и отломи́ть
1) відла́мувати, відлама́ти, відло́млювати, відломи́ти що від чо́го, (
о мног.) повідла́мувати, повідло́млювати, (немного) уломи́ти чого́ (напр., хлі́ба); (ветку: отщепить) відчахну́ти, відчухра́ти.
-ни́ть ручку у кувшина – відби́ти від (у) гле́чика ву́шко.
-ма́ть остриё – зби́ти вістря́;
2)
-ма́ть кому бока – полама́ти ре́бра кому́, бо́ки полата́ти кому́.
Отло́манный – відла́маний, відло́млений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Воткнутый – увіткнутий, устромлений (встромлений), застромлений, (с размаху) вгороджений (угороджений), засаджений, всаджений, загнаний.
[А глибоко в льоху під церквою блимала факля, увіткнута в землю, де Орися, тріпочучи серцем, дожидала Антося (М.Старицький). Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем (В.Стус). Збоку, в темному закутку, застромлений глибоко в щілину, причаївся широколезий ніж з вишмульганою до блиску дерев’яною колодочкою (В.Малик). Страшенно звузились уявимі простори видимості, мов завалля якесь, де треба знайти хоч кусник поживності і вгасити лютий зойк — не з звуків зойк, а з почуттів! — той, що терзає, як розпечене і разом жахливо чорне  вістря крючка, вгородженого в єство, але невидного (В.Барка). Хто прийшов до влади в наших містах? Хто ці чоловіки з тисячею голок, всаджених в горло, від яких їхні голоси стають холодними й небезпечними? Хто ці крикливі клоуни, котрі стоять і вирішують, чи слід пробивати нашим будинкам серця й випускати з них теплу малинову кров? (С.Жадан)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Острее, острие
1) ві́стря, -ря;
2) (
иго́лки) жало́, -ла́;
3) (
ножа, бритвы) ле́зо, -за, ле́зво, -ва, гостря́к, -ка́;
4) (
палки) наконе́чник, -ка.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Острие, остреевістря́;
• о. (иголки
) – жало́;
• о. (ножа, бритвы
) – лезо;
• о. (палки
) – гостря́к (-ка);
• о. (отточенный кончик
) – шпеньо́к (-нька́).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

верши́на мат. верши́на,-ни, тех. ві́стря
в. зуба ві́стря зу́ба
в. концентра́тора ві́стря концентра́тора
в. многоуго́льника верши́на багатоку́тника
в. надре́за ві́стря на́дрізу
в. резьбы́ ві́стря рі́зі
в. тре́щины ві́стря трі́щини
остриё ві́стря; ле́зо,-за (голки, ножа); жа́ло; шпиль,-ля́, шпича́к,-ка́ (загострений кінець предмета)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ві́стря, -ряострие.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ві́стря, -ря, -рю; ві́стря, ві́стер

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ві́стря, -ря, с. Остріе. Шух. І. 153, 175, 291.
Ключ, -ча́, м.
1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57.
Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Нп.
2) Брусокъ, вдѣланный въ ось
колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399.
3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра.
Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203.
4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и
цапар, по съ четырьмя нарі́жниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171.
5) У гуцульскихъ пастуховъ въ
полони́нах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194.
6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная
коло́дка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, ві́стря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ коло́дки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ла́нцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить коло́дку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключе́м. Шух. І. 253.
7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой.
А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218.
8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52.
9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе.
10)
Кипі́ти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. Клю́ченько, клю́чик. Золотії ключеньки в коморі. Нп. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.
Прозори́стий, -а, -е. Ажурный. Вістря долітців перебивають бляху наскрізь — се прозориста бліха. Шух. І. 277.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Остриевістря́; (иглы) жало́, -ла́; (ножа) — ле́зо; (прерывателя) — шпе́ник, -ка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Остреё = вістря́, го́стре, шпиль, шпиньок (С. Л.), шпи́чка, голки — жало́, жильце́, ножа — жало́ (Лев.), ле́зо, ле́зво, гострі́й, гостріє́, гостри́ця (д. Ле́звіе), списа — клюга́ (К. X.), палицї — наконе́чник. — Лезою як черконув по шиї, так йому ніж і загруз там. Кн. — Люди достають клюги списовиї. К. X.