Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «віха»
Шукати «віха» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́ха́ – ви́тичка, ти́чка, ві́ха́, маня́к, (призёмистая) кіло́к (р. кілка́), (буй на реке) куга́.
Вя́ха, бот. – боли́голов, блекота́, си́кавка, свисту́ля; бех, ві́ха.
Жало́н – жало́н (р. -на), ти́чка, ві́ха́, кіло́к (р. кілка́).
Звезда́
1) зоря́ (
р. мн. зір), зі́рка, зірни́ця, (архаич. и зап.) звізда́.
-зда́ вечерняя – вечі́рня (вечеро́ва) зоря́, вечі́рня зірни́ця, вече́[і́]рниця, вечі́рка.
Восходящая -зда́ – (бытов.) зі́рка на схо́ді; (астроном.) східна́ зі́рка, (переносно) нова́ зі́рка.
Заходящая -зда́ – зі́рка навза́ході, (астрон.) західна́ зі́рка, (переносно) збля́кла (прига́сла) зі́рка.
Угасающая -зда́ – прига́сла зі́рка.
Потухшая -зда́ – зга́сла зі́рка.
Переменная -зда́ – мінли́ва зі́рка.
Двойная -зда́ – двої́ста зі́рка.
-зда́ падающая (падучая) – паду́ча зі́рка, летю́ча зі́рка.
-зда́ первой величины – першоря́дна зі́рка.
-зда́ путеводная – провідна́ зоря́ (зі́рка, зірни́ця).
Утренняя -зда́ – світова́ зоря́ (зірни́ця), досвітня зоря́.
Северная -зда́ – півні́чна зоря́ (зірни́ця), опівні́чна зірни́ця (Хот.).
-зда́ с хвостом (комета) – хвоста́та зі́рка; віха́, мітла́.
Смотреть на -зды́ – диви́тися, загляда́тися на зо́рі, зорюва́ти.
-зды с неба хватать – зо́рі з не́ба збива́ти (стяга́ти) (Приказка); бо́га за бо́роду (за но́ги) ло́вити (Приказка).
Верить в свою -зду́ (счастливую судьбу) – ві́рити в свою́ щасли́ву зі́рку, поклада́тися на до́лю.
Пятиконечная -зда́ – п’ятику́тня, п’ятирі́жна зі́рка.
-зды сыплются (от удара) – свічки́ стоя́ть в оча́х.
Сиять, засиять -до́й – зорі́ти, зазорі́ти. [Зо́ре моя́, де це ти зорі́ла? (Шевч.). Ти воскре́снеш, зазорі́єш (Тичина)].
Морская -зда, зоол. Asterias – морська́ зі́рка;
2) (
орден) звізда́, зі́рка, відзна́ка;
3)
морская -да́ – звізду́нка.
Коме́та – коме́та, віха́, зі́рка з мітло́ю, мітла́, хвоста́та (волоса́та, мітла́ста) зі́рка. [Пе́ред го́лодом віха́ на за́ході стоя́ла (Херс.). Мітла́ огне́нная зійшла́, і степ і го́ри осія́ла (Шевч.)].
Блуждающая -та – мандрівна́ коме́та, заблу́канка-коме́та.
Голова -ты – голова́ коме́ти.
Хвост -ты – хвіст коме́ти, мітла́ у коме́ти.
Ядро -ты – ядро́ коме́ти.
Коса́
1) (
женская) коса́, (вин. п. ко́су, мн. ко́си, кіс, ко́сами и кі́с(ь)ми), ум. кі́ска, кі́сонька, кі́сочка, коси́ця. [Ді́вка ко́су че́ше (Пісня). Дівки́ гуля́ють, кі́сками ма́ють (Грінч. III). Що-субо́ти ізмива́ла і кі́соньку запліта́ла (Пісня)].
У девушки нрав -со́ю закрыт – у ді́вки коса́ до по́яса, а ду́мкою й коло мізи́нця не обведе́ш.
Мелко заплетённая -са́ – коса́ в дрібу́шки (дрібни́ці).
-са́ венком – джереґе́ля, мн. джереґе́лі, джеґере́лі (-лів).
-сы положенные над ушами – кітки́ (-то́к).
С большой -со́й – коса́тий.
С чёрной, светлой, толстой -со́й – чорноко́сий, ясноко́сий, товстоко́сий.
Без -сы – безко́сий.
-са́ китайца неприкосновенна – коса́ в кита́йця недоторка́нна;
2) (
конец, уголок) ріг (р. ро́гу), ріжо́к (-жка́), хвіст (-оста́), кіне́ць (-нця́). [Взяла́ ху́стку, зав’яза́ла в три ріжки́ по камі́нчику (Чуб.)].
Шапка с -сами – ріжка́та ша́пка.
-са́ кометы – хвіст, віха́ (в коме́ти);
3) (
брюшное рыбье перо) пе[і]рце́, пі́рко, (тёжка) пузце́;
4) (
гряда от берега) ріг (р. ро́гу), (узкая) стрі́лка, (отмель) коса́, (гряда и отмель вместе) коса́. [На Кі́нбурнській косі́ ло́влять ри́бу риба́льські та́фи (артели) (Херс.)];
5) (
хвост петуха) коси́ця, коси́ці. [Сиди́ть пі́вень на крини́ці, спусти́в кри́льця ще й коси́ці (Грінч. III)];
6) (
орудие) коса́ (вин. п. ко́су́), ум. кі́ска, коси́ця, ув. коси́ще; (короткая) різа́к, терпа́н.
Клинок -сы́ – полотно́, полоте́нце, (обух) прут, (носок) пи́сок (-ска), нісо́к (-ска́), (лезвие) жа́ло, (кольцо в стыке древка с клинком) пе́рстень (-сня), напе́рсток (-стка), серга́; (задняя часть клина) п’я́тка; (клин деревян.) па́склинь (-ня), па́склин (-на), (железн.) глобо́к (-бка́).
Древко -сы – кісся́ (-ся́), кіся́ (-ся́ти).
Источенная -са́ – скі́сок (-ска).
-са́ по руке – коса́ по руці́, підтра́вна коса́.
-са́ без крюка – го́ла коса́.
Отбивать -су́ – клепа́ти косу.
Направлять -су́ – манта́чити ко́су.
Точить -су́ – гостри́ти ко́су.
Нашла -са́ на камень – тра́пила коса́ на ка́мінь (Приказка);
7) (
резец) різа́к, сіка́ч (-ча́).
Ко́ша́чий – котя́чий, коти́ний, коше́чий, кі́тчий. [Розпереза́в че́рес (пояс) із котя́чої шкі́ри (Франко). Полі́зу на коше́чі го́ри (на печь) (Борзенщ.)].
-чий хвост, бот. Amarantus paniculatus L. – щири́ця садова́, динде́рево, крива́вник (-ку), кра́сна трава́, кра́сне про́со; Hippuris L. – хвосня́к (-ку́), со́сонка.
-чья мята, см. Кото́вник.
-чья петрушка, бот. Cicuta virosa L.віха́, віх (-ху), ви[е]х, воми́га.
Мая́к
1) (
сигнал, условный знак) га́сло, знак (-ку́);
2) (
морской) мая́к (-ка́), морська́ ліхта́рня. [Мая́к, що осві́чував йому́ його́ трудови́й шлях (Єфр.). Над кру́чею стої́ть висо́ка ба́шта морсько́ї ліхта́рні (Н.-Лев.)].
Плавучий -як – пливу́чий (плавни́й) мая́к;
3)
см. Поплаво́к 2;
4) (
при работах землемерных и т. п. как примета) ти́чка, віха́, маня́к (-ка́). [Маня́к є шля́хом, то потра́плю (Канівщ.)];
5) (
штукатурный) сторожо́к (-жка́);
6) (
сторожевая башня) дозірна́ ба́шта (ве́жа), варті́вня;
7) (
старое дерево среди молодого леса) мая́к. [Воро́ни сі́ли на маяку́, що на горі́ посеред лі́су (Шевч.)].
Мутни́к
1) густи́й не́від (-вода;
2)
бот.
а) (
Conium maculatum L.) боли́голов(а), блекота́, бугила́, цику́та;
б) (
Cicuta virosa L.) віха́, вех (-ху), боли́голов (а), воми́га, дурі́йка;
3)
-ни́к, -ни́ца, см. Мути́ла.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вехаві́ха, -хи, ти́чка, -ки.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Віха́, -хи́
1)
веха;
2)
комета.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Веха – витичка, віха́.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Веха́, -хи, ж. См. Віха.
Віха́, -хи́, ж.
1) Вѣха.
Бояре збіраються коло віхи або прапора, аби перезва не зняла віхи без викупу. МУЕ. ІІІ. 165. І веху в’ють. Колесо надінуть, квітками вберуть, любистком, чорнобривцями і поставлять на майдані, де улиця дівчача. Г. Барв. 64.
2) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. І. 116.
3) Комета.
Є ще зорі, що звуться кометами або мітлами, або віхами. Ком. І. 50.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Cicuta L.віха́ (Ру); смертельник (Вх2), цику́та (Ру, Оп).
Cicuta virosa L.віха́ отру́йна; весь звича́йний (Мл), віха́ (Сл; Рг1, Ан, Пс, Жл, Mj, Ів, Mk, УкСД, СТ), смертельник великий (Во), смертельник їдовитий (Вх1, Вх2, Вх6), цику́та отру́йна (Ру, Оп); бедрець (СмДС), бедринець (Пс), белкота́ (СбСТ), бех (Рг1, Ан, Пс, Жл, Mj, Ду, Яв, Ів, Сл, Mk, СмСТ), беши́ха (Жл), бі́шениця (Во, Ан, MkСТ, ЗК), бле́кіт (Гр, Дб, Сл, См, СбСД, СТ, ВЛ), блекота́ (Mk, Рм, СбЗАГ), боли́голо́в (Ln, Жл, Сл, Mk, СбСД, СТ, СЛ), болиголова (Сл, СмСТ), болиголова водяна (Сл, СмСТ), болиголо́вка (СбСТ), бугла́в (Жл), ве́сій (ОнБО), весь (HzГЛ), вех (Чн, Ln, Сл, Mk, Ос, Ук, СбСТ, ПД, ВЛ, СЛ), веха (Ду, СмСТ), ви́ха (Ум, Ду, Яв, Ів, СлСТ), віх (Рг1), вомиг (Ан), воми́га (Рг1, Ан, Пс, Ів, Сл), в’ю́ха (Жл), дурі́йка (Hl, См, СбДС, БУ), кмін (СбДС), крикун (АнСЛ), мо́рква (Рм, СбПЦ, ПЗ), мо́рква ди́ка (СбПЗ, ДС), німи́ця (СбСТ), отру́йні я́годи (СбДС), отру́та (СбДС), сліпота́ ку́ряча (СбДС), смерте́льник (Гв, Жл, Вх3, СбВЛ, ГЦ), центо́рія (СбСТ), цику́та (Mk, Ук, Мс, СбСД, СТ), цику́та смерте́льная (СбСЛ), шалій (Во, Вх1, Вх3, Сл, Mk, СмЛМ), шалі́йка (СбДС), ярош (Mk).
Viscum album L.омела́ звича́йна (Сл, Ру); омела́ бі́ла (Во, Вх1, Вх2, Вх6, Мл, Ру, Оп; HlБУ); барві́нок (МгЗК), берві́нок єлови́й (Вх7ДС), болячки́ (МгЗК), ве́ха́ (Лс2, АрПЦ, ПЗ), ви́мела (Ан, СмПД, ПС), віха́ (Вх7ПЦ), воме(и)ла́ (Км, ГбДС), вомена (ВхВЛ), восміл (ВхДС), гамело́ (Вх7ВЛ), ге́мел(а) (Вх7ВЛ), ги́ва зеле́на (Вх7ВЛ), гніздо вихорове (Км), гомел (Км), гомела (Вх7, Сл, ОсСД, ПД, ВЛ), джумка (Вх7), емела (ОсЛМ), єлим (Нв, ВхВЛ, ГЦ), єлом (ВхВЛ), ємела (АнСТ), замело́ (Вх7ДС), и́ви́(і)лга (Гр, Ду, Ум), іви́лга (Ав, Рг1, Пс, Жл, Дб, ДуСД), імела́ (Рг1, Ан, Пс, Жл, Mj, Ду, Сл, ОсСД, СТ, ПЦ), комелга (Сл), корячни́к (МгЗК), ло́мело (Ду), мела́ (Гб2ГЦ), мі(е)тла́ (Вх7, КмДС), мітла́ бу́кова (МгЗК), мітла́ чо́ртова (МгЗК), мульга (Км), намели́на (Вх, Жл, Вх1ДС), обмил (Км), обми́ла (Шх, ДуГЦ), оме́ла́ (Гв, Чн, Вх, Рг1, Ан, Ln, Пс, Жл, Мн2, Вх3, Rs, Шх, Mk, Ук, Гб, Мг, КобЗАГ), омела вербова (Ан), омел(ь)га (Км), о́мело́ (Вх7, Mk, МгЗК), омелха (Мн2), оміла (Рг1, Ан, Пс), помела (СмВЛ), поме́ло́ (Вх5, Вх7, Mk, МгПД, ЗК, ЛМ), помело чортове (Вх7ЛМ), прокльон баб’ячий (СлСД), умела (Км), хмини́на (МгЗК), ціломудренник (Ан), чай яло́вий (МгЗК), шульга́ (Рг1, Пс, Mj, Ум, Ду, Ук), ямела́ (Вх7ВЛ, ЛМ), ямели́на (Вх7, Ду, СлЛМ), ямело (Км).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вѣ́ха́ = ві́ха, тичи́на, ти́чка, маня́к. — — На горо́дї тичка, на нїй капличка, а в нїй більш нїж сто. (н. з. — маківка).
Вя́ха = рос. д. Боли́головъ і Cicula virosa L. — бех, ві́ха. С. Ан.
Коме́та = коме́та, мітла́, ві́ха (С. Л.). — Мітла на небї — то перед війною. н. к. — Мітла огненая зійшла, і степ, і гори осїяла. К. Ш. — Он бачите над Київом мітла простягла ся, а над Днїпром і Тясмином земля затрясла ся. К. Ш.
Ко́шечій = коша́чий. — Ко́шечій глазъ камінь самоцьвітний Silex catophtalmos = котя́че о́ко. С. Пар. — Ко́шечій хвостъ, рос: а) Amarantus caudatus L. = д. Амара́нтъ, б) Hippuris L. = хвостня́к, со́сенка. — Ко́шечье зо́лото, Міса aurata = котя́че зо́лото. — Ко́шечья мя́та = д. Кото́вникъ і Котови́къ. Ко́шечья петру́шка, рос. Cicuta virosa L. = бех, ві́ха, воми́га. С. Ан.
Оме́гъ, рос. = 1. Conium maculatum L. — блекота́, си́кавка, свисту́ля, воми́га. 2. Cicuta virosa L. — бех, ві́ха. С. Ан.
Шёстъ, ше́стикъ = жерди́на (С. Л.), у рибалок — бовт, бовть, довгий, щоб одпихувати — яли́нка (Ман.), стромляти — ві́ха, ти́чка, тичи́на, знїмати овочі з дерева — ли́пцї і д. під сл. Жердь.