Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 2 статті
Запропонувати свій переклад для «віхоть»
Шукати «віхоть» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ві́хоть, -хтя, м.
1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр.
2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присохне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом’яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400,
3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. Упа́в ві́хоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Харьк. Ум. Ві́хтик.
Розма́хувати, -хую, -єш, сов. в. розмаха́ти, -ха́ю, -єш, гл.
1) Размахивать, размахать, махая раскачать. Еней чим дуж спис розмахав. Котл. Кн. Розмахував руками. Левиц. Стануть палить степи: вийде чоловік у поле, викреше огню, положить його у солом’яний віхоть, розмаха гарненько да й кине. Греб. 400.
2) Развѣвать, развѣять, распустить по вѣтру. Над моїми воротами чорненькая хмара.... А я тую чорну хмару пером розмахаю. Мет. 87. Попіл вітром розмахало. Шевч. 515. Вітер по полю слова розмахав. Шевч. 9.