Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 7 статей
Запропонувати свій переклад для «гад»
Шукати «гад» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Га́д, -ду, м.
1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664.
2) Соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. І. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113.
3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.
Гади́ло, -ла, с. Родъ игры съ пѣсней. Гад, гад, гадило, що по полю бродило и пр. Мил. 54.
Га́дина, -ни, ж.
1) Гадъ, пресмыкающееся животное, змѣя. В’ється, як гадина. Ном. № 3002. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Хоч би гадина там сичала, то візьме (такой воръ). Ном. № 11084. Туга коло серця як гадина в’ється. Чуб. V. 473.
2) — сліпа́ = Веретінник, Anguis fragilis. Вх. Пч. II. 16.
3) — сорока́та. Pelias chersea. Шух. І. 22.
4) — чо́рна. Pelias chersea. Шух. І. 22.
5) Употребляется какъ бранное слово. Ум. Га́динка. Грин. І. 6; га́динонька, Мет. 251; га́диночка. Чуб. V. 434.
Засиса́ти, -са́ю, -єш, гл.
1) Засасывать.
2) Жалить, кусать (о змѣяхъ). Хто буде цю молитву знати... Не буде звір його поїдати, не буде гад його засисати. Грин. III. 151.
Їдови́тий, -а, -е. Ядовитый. Їдовитий гад. Вх. Лем. 421.
Роспуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Нп. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120.
2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти, роспустили. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Нп. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. І. 218. — гу́би, мо́рду, язика́. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам не підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльо́зи. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. Стор. ІІ. 32. — патьо́ки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи!
3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8.
4) Распарывать, распороть. Пір’я вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60.
5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227.
6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. І. 26.
7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід распусти. Чуб. I. 73.
8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.
Юртува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Суетиться, возиться, сбиваться въ кучи. Я ввійшов у хату і бачив, що тут ті юртуються біля неї, зняли з вірьовки.... Екат. у. Щось він там дуже юртувався. Мир. ХРВ. 274. Юртується той гад, лазить одно на одного. Грин. Изъ устъ нар. 147.

Запропонуйте свій переклад