Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 41 статтю
Запропонувати свій переклад для «гад»
Шукати «гад» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гад – гад, га́дина, гадю́к (гал.), (соб.) гадь (р. га́ди), гаддя́.
Га́дина, см. Гад.
Змей и Змий –
1) зоол. Serpens – змій, (диал.) дзмій (-і́я), ум. змійо́к (-йка́); (самец) змію́к, (самка) змі́ї́ха (дзмі́ї́ха); (удав) по́лоз. [І був коло Ки́їва змій і ко́жного го́ду посила́ли йому́ дань (ЗОЮР)].
• Змей-Горыныч – Змій-Горяни́н.
• Огненный змей – огняни́й змій;
2) (бумажный) змія́ и змій, літа́вець (-вця), (гал.) оре́л.
• Пускать зме́я – пуска́ти змію́ и змі́я, (гал.) вірла́;
3) (бранно) гад, га́дина, гадю́ка; см. Змея́ 2;
4) зелёный змий – зеле́ний змій.
• Напиться до зелёного зми́я – напи́тися до зеле́ного змі́я.
Змея́ –
1) зоол., Serpens – гадю́ка, га́дина, змія́, (гал.) га́шка; (лазящая по деревьям) жереті́я; (большая) змію́ка, змія́ра, гадю́ра; см. Змей 1. [Захова́ю змію́ лю́ту коло сво́го се́рця (Шевч.). В’є́ться як га́дина (Номис). Приспа́вши в се́рці га́дину зневі́р’я (Л.-Укр.). Га́дина в його́ слова́х ди́хає (Номис). Коло се́рця молодо́го як га́шечка чо́рна в’є́ться (Федьк.). Яр в’є́ться гадю́кою між крути́ми гора́ми (Н.-Лев.)].
• Гремучая змея́ – грим’я́чка.
• Очковая змея́ – очка́р (-ря́), окуля́рник.
• Змея́-медянка – мі́дянка, мідяни́ця, (гал.) гладу́нка, гладу́н, вереті́льник, верете́нниця;
2) (бранно) га́дина, гадю́ка, гад, гадю́ра. [Що се ти, гадю́ро, ро́биш? (Ум. п.)].
• Змея́ подколодная – гад потає́нний, гадю́ка потайна́, гадю́ка з-під соло́ми.
• Стать -е́й – згадю́читися, згадючі́ти, (о мног.) погадю́читися, погадючі́ти. [Молоде́нька та Окса́на, а як вже згадючі́ла (М. Вовч.)].
• Размножаться как зме́и – розгадю́чуватися, розгадю́читися.
Наползно́й –
1) наповзни́й; (наползший) напо́взлий.
• -ной гад (соб.) – наповзне́ га́ддя, наповзна́ гадь;
2) спливни́й, з[об]сувни́й.
• -на́я земля – зсувна́ земля́; срв. О́ползень.
Подколо́дный – підколо́дний.
• Змея -дная – гад потає́ний, гад з-під соло́ми.
• -дный – (сущ.) сибі́рний.
Пресмыка́ющийся –
1) що плазу́є, плазови́тий, повзю́чий. [Плазови́ті публіци́сти];
2) -щиеся, зоол. – плазуни́ (-ні́в), (ед. ч.) плазу́н (-на́). [Прода́жність люде́й, двоно́гих плазуні́в (Ворон.)].
• -щийся, -щееся животное (гад) – плаз (-за), по́плазка, ховзя́к.
• -щиеся (т. е. гады) – гад (-ду), гадь (-ди), гаддя́; см. Гад. [В ха́ті була́ вся́ка гадь: вужі́ та ящірки́].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта:
• молодая замужняя женщина – молодиця;
• публичная женщина – повія;
• роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка.
[Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці  десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…]. Обговорення статті
Змей –
1) (зоол. Serpens) змій, (умен.) змійо́к (-йка́); (самец) змію́к, (самка) змі́ї́ха; (удав) по́лоз;
2) (бумажный) [повітряний] змій, змія́, літа́вець (-вця), (гал.) оре́л;
3) (бранно) гад, га́дина, гадю́ка:
• Змей-Горыныч – Змій-Горяни́н, Змій-Горинич;
• огненный змей – огняни́й змій;
• пускать зме́я – пуска́ти змі́я, (гал.) вірла́.
[Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу (П. Мирний). Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигинали шиї… Козацтво — як мак… Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка (М.Коцюбинський). Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (І.Франко). А в скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом (така велика та страшна зміюка), а треті сім год живе змієм із крилами,— такі великі, як у вітряку… І тільки трохи махне крилами — схопиться вихор і закрутить по шляху, і як стріне чоловіка, то підвіє і вхопить, і кине, й скалічить навіки. А як дуже махне крилами та вилетить із скель, то зареве буря, і ламаються дерева, і розвалюються хати… (Б.Грінченко). Небо високе-високе, синє та холодне. А змій у ньому  білий-білий,  хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом (В.Винниченко). Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські (М.Зеров). Закудкудакав  телеграф,  Завили  телефони,  Так  ніби  це  знайшовся  граф Замість  Біди  Антона. Сокоче  стрічка,  як  змія… Так  провалився  в  пекло  я.  Прийшов енкаведе  наряд:  Прощайся,  кажуть,  з  сонцем,  брат.  Зірвали  орден  із  грудей,  Дали  ним в  зуби  так  що  й  гей,  І повели.  Втоптали  в  прах  Мене,  Біду  Антона.  І  зник  я,  наче  на вітрах  Пилок  із  террикона (І.Багряний). — Ти… віруєш у Змія Горянина? Король знизав плечима. Гернот уже вдруге питав те саме. — Не є то ніякий Змій Горянин, але валка купців-гречників. — Хто рече? — сіпонувся король Гунтер. — Хто? Всі речуть. І всі відають. І тільки ми з тобою мислимо якогось там Змія Горянина. Де б той Змій узявся тут, у полях? Він жиє в горах (І.Білик). Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки (Л.Костенко). Захват мій дитячий, жменьку світлих мрій В небеса здіймає паперовий змій. І біжу за ним я сонячним селом, Що у сивий космос вишнями вросло (Олександр Єрмолаєв). Приходить якось Змій-Горянин додому п’яний, а жінка йому з порогу: «Ану, дихни!»… Загалом, безглузда смерть…]. Обговорення статті
Ишак – осел, ослю́к, віслю́к, (тюрк.) ішак.
[І шляхом військо, мов гадюки. За герцогинями німота; Хто з соколами на руках, Хто пішки, верхи на ослах — Так аж кишить! все на охоту, Мов гад у ірій, поспіша! (Т.Шевченко). 2. перен., зневажл. Про нерозумну, або вперту людину. — По якого чорта нам до анкети того Цимбальського? Та ж то скінчений осел (І.Франко). Обертається Вовк, поглянув та як крикне: — Дурний Леве, та це ж Ослисько! — А Левові почулося, що то новий цар уже близько, як злякається та ходу! Через пеньки, через ярки що було духу (І.Франко). — Осел ти і більше нічого. Дурень останній (М.Коцюбинський). — Тисячі чотири, не більше… Я гадав, що роздавлю його, як муху… А вийшло… — Гадав, гадав, — перекривив його Коб’як. — У військовому ділі уміння треба мати! Розуму хоч трохи! А ти поліз на рожен, мов дурний ішак! (В.Малик)]. Обговорення статті
Отвратительный, (разг.) отвратный – гидки́й, гидо́тний, оги́дний, оги́дливий, бридки́й, відворо́тний, погане́нний, мерзе́нний, паску́дний, ги́досний, гиде́сний, гидоми́рний, нечви́дний, (отталкивающий) відра́зливий, (очень плохой) препога́ний:
• отвратительная погода – бридка́ (гидка, дуже погана) пого́да;
• отвратительная тварь – гидка́ (бридка́, оги́дна, відворо́тна, мерзе́нна, паску́дна) твари́на;
• отвратительнее (отвратнее) всего – [що] найгидкіше (найгидотніше, найогидніше…);
• отвратительное впечатление – оги́дне (гидо́тне, оги́дливе, відра́зливе, відворо́тне) враження;
• отвратительный на вкус – гидки́й (відворо́тний) на смак;
• отвратительный (отвратный) поступок – гидо́тний (гидкий, оги́дний, бридкий) вчи́нок;
• отвратительный человек – оги́дник, оги́дниця, паску́дник, паску́дниця, паску́да (общ. р.), пога́нець, пога́нка, гидоми́р;
• сделать для кого-л. что-л. отвратительным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́ди́ти, збри́дити кому́ що.
[Василина глянула на його й одвернулась. Мошицький був такий гидкий для неї, що вона аж іздригнулась (І.Нечуй-Левицький). Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! Я хочу вам про рідний край казать… Я хочу ними кидать і влучать В серця катів і зрадників гидких (О.Олесь). Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (І.Франко). Я почув виразно, що я оце зробив щось безглузде, огидливе (І.Франко). Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний — однаково бридкий (Л.Українка). А нащо було їй, бридкій, убогій, зводити очі на нього, першого в селі орликева, гарного, як молодий місяць на небі? (М.Коцюбинський). Хоч воду ту змій береже огняний І кожного палить, хто йде до криниці, Та смілому байдуже гидосний змій: Несе йому смерть він у дужій правиці (Б.Грінченко). Як зненавиділа, то й дивитись не хоче на його — якийсь одворотний став він їй (С.Васильченко). Настрій у всіх гидотний, а їм тільки ха-ха. Попри легке сп’яніння всі йдуть понурі, тільки Вася Булавка і Мишка, — от дебіли! — безперестанку базікають про рок-музику (А.Дністровий). — Тепер про те, як слід поводити собою і домом своїм: найперше, Санчо, держи себе в чистоті, обстригай нігті, не відрощуй їх, як то роблять деякі невігласи, гадаючи, що нігті рукам краси додають, а ті необрізані виростки-додатки вже й не нігті, а радше кігті боривітра-ящіркоїда; свинський то і гидомирний дуже звичай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він навіжено вдарив по відворотній голові, що втупилася в нього, та вона підплигнула, як іграшка, вернулася назад і знову вищирилася йому прямо в обличчя, він ударив іще раз і заплакав з огиди (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґа)]. Обговорення статті
Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь:
• представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець);
• человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер;
• человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник.
[Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГАДЮ́КА збірн. гадючва́;
гадюка потайная гад повзу́чий.
ЗМЕЯ́, змея подколо́дная ще потайна́ га́дина, гад повзу́чий.
ПОДЛЕ́Ц образ. гад повзу́чий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Гад – гад, -да.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ворона
• Белая ворона (перен.) – біла ворона (ґава); білий грак.
• Ворон считать (разг.) – ґави (виторопні, випорожні, витрішки) ловити; витрішки їсти (ловити, купувати, продавати); ґавити.
• Ворона в павлиньих перьях – ворона в павлиному пір’ї. [Убрався в жупан і дума, що пан. Пр. Голе і босе, а голова в вінку. Пр. Красне пір’я на одудові, але сам смердить. Пр. Пані на всі сани, тільки хвіст волочиться. Пр.]
• Ворона за море летала, да вороной и вернулась – ворона і за море літала, та все чорна вертала. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр.
• Вороне соколом не быть – сова хоч би літала попід небеса, та соколом ніколи не буде. Пр. Коли замолоду ворона попід неба не літала, то не полетить вона туди й під старість. Пр. Хто родився вовком, тому лисицею не бути. Пр.
• Из-за куста и ворона востра – на печі то й баба хоробра. Пр.
• Ни пава ни ворона – ні пава ні ґава. Пр. Ні рак ні риба. Пр. Ані риба ані рак. Пр.
• От ворон отстала и к павам не пристала – від ворон відстала, до пав не пристала. Пр. У розумні не попав, а з дурнів не вийшов. Пр. Від одного відстав, до другого не пристав. Пр. Від поганих утік, до гарних не пристав. Пр.
• Подстреленного сокола и ворона носом долбит – підбитого сокола і ворона (ґава) дзьобає. Пр.
• Попался, как ворона в суп – упав у біду, як курка в борщ. Пр.
• Пуганая ворона и куста боится – лякана ворона й куща боїться. Пр. Полоханий заєць і пенька боїться. Пр. Кого гад укусив, той і глисти боїться. Пр. Налякав міх, то й торби страшно. Пр. Кого міх налякав, тому і торба не дасть спати. Пр Битому і різку покажи, то він боїться. Пр. Битому собаці кия не показуй. Пр.
Змея
• Виться змеёй (о дороге) – зміїтися; гадюкою витися; гадючитися вужем.
• Змея подколодная – гад потаєнний; потайна гадюка; (іноді) гад (гадюка) з-під соломи.
• Отогревать, отогреть (пригреть) змею на груди (за пазухой) – вигріти (нагріти) гадюку (гадину) у пазусі (за пазухою).
• Стать змеёй – згадючитися (згадючити); (про богат.) погадючитися (погадючити).
Пуганый
• Пуганая ворона и куста боится – лякана ворона й куща боїться. Пр. Полоханий заєць і пенька боїться. Пр. Кого гад укусив, той і глисти боїться. Пр. Налякав міх, то й торби страшно. Пр. Кого міх налякав, тому і торба не дасть спати. Пр. Битому і різку покажи, то він боїться. Пр. Битому собаці кия (дрючка) не показуй. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гад, -да –
1) гад;
2) (бранно) гадина.
Гадина – гадина, гад.
Паску́дний –
1) мерзкий, гадкий;
2) (о нравств.) грязный.
Смок, р. смо́ку – 1) насос.
• Смок духови́й – воздушный насос.
2) р. смо́ка – дракон, гад, змей.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Пуганная ворона и куста боится. —
1. Полохлива (лякана) ворона куща боїться.
2. Хто на окропі опарився, і на зимну воду дує.
3. Опарився на молоці, та й на воду студить.
4. Налякав міх, що й торби страшно.
5. Полоханий заєць і пенька боїться.
6. Битому собаці кия не показуй.
7. Десь которий добрий христив, що так далеко звертає.
8. Кого гад укусив, той і глисти боїться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Га́д, -ду, м.
1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664.
2) Соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. І. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113.
3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.
Гади́ло, -ла, с. Родъ игры съ пѣсней. Гад, гад, гадило, що по полю бродило и пр. Мил. 54.
Га́дина, -ни, ж.
1) Гадъ, пресмыкающееся животное, змѣя. В’ється, як гадина. Ном. № 3002. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Хоч би гадина там сичала, то візьме (такой воръ). Ном. № 11084. Туга коло серця як гадина в’ється. Чуб. V. 473.
2) — сліпа́ = Веретінник, Anguis fragilis. Вх. Пч. II. 16.
3) — сорока́та. Pelias chersea. Шух. І. 22.
4) — чо́рна. Pelias chersea. Шух. І. 22.
5) Употребляется какъ бранное слово. Ум. Га́динка. Грин. І. 6; га́динонька, Мет. 251; га́диночка. Чуб. V. 434.
Засиса́ти, -са́ю, -єш, гл.
1) Засасывать.
2) Жалить, кусать (о змѣяхъ). Хто буде цю молитву знати... Не буде звір його поїдати, не буде гад його засисати. Грин. III. 151.
Їдови́тий, -а, -е. Ядовитый. Їдовитий гад. Вх. Лем. 421.
Роспуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Нп. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120.
2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти, роспустили. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Нп. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. І. 218. — гу́би, мо́рду, язика́. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам не підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльо́зи. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. Стор. ІІ. 32. — патьо́ки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи!
3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8.
4) Распарывать, распороть. Пір’я вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60.
5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227.
6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. І. 26.
7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід распусти. Чуб. I. 73.
8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.
Юртува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Суетиться, возиться, сбиваться въ кучи. Я ввійшов у хату і бачив, що тут ті юртуються біля неї, зняли з вірьовки.... Екат. у. Щось він там дуже юртувався. Мир. ХРВ. 274. Юртується той гад, лазить одно на одного. Грин. Изъ устъ нар. 147.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гадъ = гад, га́дина. С. Ан.
Га́дина = 1. гад, га́дина. С. Аф. З. Л. 2. по́гань, пога́нець, паску́да (лайка). — Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш? Греб. — Поганець наймит Москаля. К. Ш.
Гадовьё = гад. — В яру багато гаду.
Желтобрю́хъ, гад. Coluber = жовто́брюх. С. Аф.
Живо́тное = 1. тва́рь, поб. тварю́ка, (молоде, що годуєть ся молоком) — молошня́к (Харк. Чайч.) — Живо́тное пресмыка́ющееся = гад, га́дина, плаз. — Дома́шнее живо́тное = д. Животи́на. 2. (лайливо про чоловіка) — зьвір, скоти́на.
Зе́фиръ = ле́гіт (гад.). — Весняний легіт жене, як пух легенькі, білі хмаринки. Коцюбинський.
Па́лочникь = рос. Typha L. — рогі́з (укр.), па́лки (Гад.), Typha augustifolia L. — кія́х, кіяшо́к, рогі́з, Т. latifolia L. — кіяхи́, рогі́з, султа́нчики. С. Ан.
Пресмыка́ющійся, пресмыка́ющее = гад, га́дина, плазови́тий, попла́зка.
Ружьё, здр. ружьецо́, знев. — ружьи́шко = руч(ш)ни́ця (С. З. Л.), рушни́чка, ружжє́, ружи́на (С. Л.), ружни́ця (С. З.), оружи́на, стрі́льба (Гад.), стре́льба, фу́зия, фу́зі́йка (С. З. Ш.), у Запорожцїв — булди́мок (С. Аф. Ш.), булди́мка (С. З.), мушке́т, самопал (С. З.). — Частини: стволъ = цївка і д. Ду́ло, ло́жа = прикла́д, де цівка приходить ся до приклада — хвостови́к. — Р. кремнёвое = креса́к. — Р. Крѣпостно́е = гаківни́ця. Л Сам. — Р. съ растру́бомъ = горла́ч. — Ой візьми, сину, з кілка рушницю, та забий сиву зозулицю. н. п. Под. — У городі у Глухові стрельнули з рушниці — не по однім козаченьку плакали сестриці. н. п. — Дали йому в руки рушницю: оце тобі вірна сестриця; дали йому у руки ружину: оце тобі вірна дружина. н. п. — Він собі купив охотницьку рушницю і почав ходити на охоту. Гр. Чайч. — А Осман узяв рушницю добру та і сів держати сам сторожу. Ст. С. — Москаль, стоячи коло будинку з оружиною, зараз гукне: куди? Ос. — Для сильной армії своєї рушниць, мушкетів, оружия наслали повні гамазеї, гвинтовок, фузий без пружин, булдимок, флинт і яничарок. Кот. — Як наш кобзарь з важким ранцем під ружжєм гуляє. Е. X. — А я фузию набъю, таки тую бабу вбъю. н. п. — Чи в очерети зо стрільбами по качки. Фр. — Къ ружью́! = до збро́ї! — Положи́ть ружьё = зложи́ти збро́ю. — Станови́ться подъ ружьё = ставати до збро́ї.
Уку́сывать, укуси́ть = куса́ти, у(в)куси́ти (С. Ш.), про бджіл, віс — джиґону́ти (Сн.), уджиґну́ти. — Кого гад укусив, той і глисти боїть ся. н. пр.

Запропонуйте свій переклад