Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «гаразд»

Шукати «гаразд» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть. [Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси. [Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть. Срв. Существовать, Находиться, Иметься.; • будем бдительны! – будьмо пильні; • будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!; • будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!; • будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!); • будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!; • будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.); • будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…; • будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе); • будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!; • будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.); • буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…; • будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам; • будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо; • будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би; • будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві); • будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…; • будьте уверены – будьте певні, майте певність; • будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало; • была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.); • была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.); • был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші); • было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти); • было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло; • был таков – зник; • быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха; • быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого; • быть благорозумным – мати розум; • быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким; • быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким; • быть в новость кому – бути за новину кому; • быть в обиходе – бути в ужитку; • быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести; • быть в обиде на кого – ображатися на кого; • быть в ответе за что – відповідати за що; • быть в сборе – зібратися, бути вкупі; • быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним); • быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким; • быть вынужденным – мусити; бути приневоленим; • быть годным к чему – надатися, надаватися до чого; • быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу; • быть довольным чем – бути задоволеним із чого; • быть забытым – піти в непам’ять; • быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого; • быть известным под названием – бути відомим під назвою; • быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити; • быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити; • быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому; • быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть; • быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари); • быть на виду, на глазах – перед очима бути; • быть напечатанным – вийти друком; • быть на примете – бути на оці; • быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним; • быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону; • быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!; • быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим; • быть непричастным – бути, лишатися в боці; • быть нужным – бути в знадобі; • быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним; • быть полезным кому – у пригоді стати кому; • быть позади всех – пасти задніх; • быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!; • быть после кого – постати по кому; • быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого; • быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися; • быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого; • быть расположенным к кому – бути прихильним до кого; • быть сведущим в чем – знатися на чому; • быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.; • быть считанным – під рахунком, на обліку бути; • быть тактичным – знатися на речах; • быть угрожающим – погрожувати; • быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо); • всё может быть – усе може статися, все може бути; • да будет! – хай (най) буде!; • должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути); • и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав); • и не было никогда – нема й заводу; • как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?; • как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь; • как не быть – як (це, так, то) не бути; • как быть человек – як слід людина; • каков бы ни был – хоч би який був; • какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли); • кто бы ни был – хоч би хто був, хто б не був; • может быть – може; • надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай; • не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.); • не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду; • не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…; • не было и близко – не було й зроду; • не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити; • не может быть удовлетворено – не можна задовольнити; • не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.); • не тут то было – та ба, годі; • одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде; • он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди; • пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться; • стало быть – отже, значить, виходить, отож; • так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе; • хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо; • чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.); • чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!; • что будет, то будет – що буде, те (то) й буде; • что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора? [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?]

Весь, вся, всё – увесь (весь, усей), уся (вся), усе (все); усей; усенький (всенький), усенька (всенька), усеньке (всеньке); цілий, ціла, ціле; повний, повна, повне; (всегда, беспрестанно) усе, одно; (до сих пор) досі; (всё, всё же, всё таки) проте: • бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – см. Бежать; • без всего – без нічого; з нічим; • более всего – над усе; перед усім; найбільш (найбільше); • больше всего – найбільш (найбільше); понад (над) усе; більш за все; • вдобавок ко всему – до всього [того]; • весь как есть, совершенно весь, весь без исключения, решительно весь – геть увесь, чисто ввесь (весь), увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) увесь наголо; • во весь рост – на цілий зріст; • во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить; • во всём мире – в усьому (в цілому) світі; • во всю прыть, во весь дух – щодуху, чимдуж; • вот и всё, да и всё тут – та й годі; та й край; • во всю, во всю ивановскую – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі взаводи (заводи), на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що [є] духу, скільки духу) кричати (гукати); • всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста; • всё более и более, всё дальше и дальше и т. п. – щораз (чимраз) більше; щораз далі; дедалі (щодалі, чимдалі) [все] більше; все геть та й геть; • всё, всего (ср.) – усе, усього; • всё вместе (взятое) – все разом; • все вместе (без разбору) – усі посполу; • всего (итого) – разом; • всего лишь – лише тільки; • всего доброго, лучшего – всього найкращого; • всего на всё – усього-но, гурт на гурт усього (усіх); • все до одного, до последнего – всі до одного (жодного); • всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш (лише); • всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин.; • всё на всё – усе чисто, усе дочиста, геть усе; • всего-навсего – усього-на-всього; всього-на́-все, разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; тільки, лише, лиш, та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; • всего не переслушаешь – слухати не переслухати; • всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого!; • всё и вся (разг., устар.) – геть усе (чисто все); усе і вся; • всё или ничего – усе або нічого; • всё нипочем – все дарма; • всё обстоит благополучно – все гаразд; • всё равно – однаково; все одно; байдуже; про мене; • всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж; • идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись; • изо всех сил, во всю мочь – з усієї снаги (сили), щосили, скільки сила (сили) змагає (змагають), змагала (змагали); • лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе, краще за все; • мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; ані (ні) гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (разг.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…); • на всё про всё, за всё про всё – на все про все, за все про все; • после всего – по всьому; • прежде всего – насамперед, передусім, найперше; • при всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю; • при всём том, со всем тем – попри все те, а проте; з усім тим; • при всех – привселюдно; • принадлежащий всем – належний усім, усіхній; • растянулся во весь рост – розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж; • решительно всё – геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо), все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до цурочки, до нитки, до ниточки); • со всего плеча – чимдуж, щосили (з усієї сили); • со всех ног – прожогом, щодуху; • стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст; • только и всего, всего-навсего – тільки, лише, лиш, усього-на-всього; та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; • только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки; • только и всего (и конец) – та й по всьому; • чаще всего – найчастіш[е]; • я весь внимание и слух – я весь [сама] увага. [Стає царем царювати Петро-недоліток. Стає царем царювати, Але не царює, Сам Міняйло і карає, І життям дарує. Тогді знову наступила Тяжкая година, Застогнала, заридала Ціла Україна (С.Руданський). Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (І.Нечуй-Левицький). — Куди ти його подінеш? — дивувався Андрій.— Адже у нас усього-на-всього дві грядочки (М.Коцюбинський). Ціле його безталання стає йому перед очі (М.Коцюбинський). Козаки все геть та й геть, убивалися у військове діло (П.Куліш). Та вже скількісь, нехай б’ють (П.Гулак-Артемовський). Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Жінки наголо всі цокотухи. Усе гаразд, усе добре (АС). Всього-на-всього — це переклад вульгарного московського «всего на всего»; «на» ніколи в родовому відмінку не вживається, тому треба: всього-на́-все (та і в мові російській літературна форма тільки: всего на все) (І.Огієнко). Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм) (Микола Сулима). Негр чимдуж забрався на кухню, а Лоле повела мене до своєї кімнати (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Обережно! Там — плита! — вигукнув був я, але вже запізно: Г’ю перечепився і з усього розмаху всівся дупою на розпечене залізо. Несамовито загорлавши від болю, він ураз підскочив і продогом кинуся до своєї кімнати (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Люди часто бувають нерозумні й уперті, егоцентричні й нелогічні. Однаково прощай їх. Якщо ти добрий, люди винитимуть тебе в тому, що під маскою доброти ти прикриватимеш користь. Однаково залишайся добрим. Якщо ти добився успіху, тебе оточуватимуть удавані друзі й справжні вороги. Однаково добивайся успіху. Якщо ти чесний і прямий, люди обманюватимуь тебе. Однаково будь чесним і прямим. Те, що ти будуєш роками, хтось зрунує за одну ніч. Однаково будуй. Якщо ти спокійний і чесний, тобі заздритимуть. Однаково залишайся щасливим. Те добро, яке ти робиш сьогодні, завтра люди забудуть. Однаково роби добро. Віддай світові найкраще з того, що маєш, і світ попросить ще. Однаково віддай найкраще. Друже мій, кінець кінцем, те, що ти робиш, однаково потрібно не людям. Це потрібно тільки тобі і Богові (мати Тереза)].

Винить – винити, винува́ти, винува́тити кого́, (сильнее) звинувачувати; (высказывая претензию) жаль ма́ти до ко́го. [Вже утямила гаразд, що її не закують, що її і не винять (М.Вовчок). — Ну, а за що ж то Загнибіда загубив свою жінку? — спитався Колісник.. — Усяко кажуть: одні його винуватять, другі її (П.Мирний). Ніко́го не вину́йте, бо сами́ ви винува́ті. Якби́ не ви́нен, то й не винува́тили-б. До ме́не вони́ жаль ма́ють, а чим я ви́нен? (АС). Йому вмить стало ясно, що служби він тут не втрапить. Він — один серед сотні. Поки виправлятиме потрібні документи, інші розберуть те, що єсть. Та чи й є рація виправляти? Йому скажуть, що він приїхав учитись, що допомагати йому мусить держава, і порадять добиватись стипендії. Так воно й мусить бути. Він нікого не винуватив (В.Підмогильний). — Зваж, Санчо, на те,— сказав Дон Кіхот,— що скоро чеснота вгору піде, зараз на неї починаються нагінки. Мало хто із славетників давнього часу уник злісних наклепів і нашептів. Юлія Цезаря, понад усіх безстрашного, одважного та обачного полководця, винуватили в честолюбстві й деякій нечистоплотності, маючи на увазі і одежу, і душу. Про Олександра, прозваного Великим за незліченні бойові подвиги, кажуть, що він буцімто кланявся скляному богу. Про Геркулеса, невтомного в трудах, говорять, що був пестій і до того ж бабій (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А як ти познайомився зі своєю дружиною? — Та, випадково. Винити нікого…].

Вомбат – (лат.) вомбат. [Але жодних проблем з вомбатами я не мав, бо ще раніше навчився видавати доброзичливо-заспокійливе рохкання, коли до них наближався. Ніс мій занурився у темряву, але все було гаразд — ніякого смороду, лише запах землі та різних корінців; інколи мені доводилося бздіти, і від цього було дуже соромно перед вомбатами (В. Горбатько, перекл. П. Кері)].

Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож: • а вот же! – ба!; • а вот же – так же ж, от же ж; вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!; • вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж; • вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш; • вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но; • вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ); • вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де; • вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!; • вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!; • вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!; • вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом; • вот же – отож; • вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки); • вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта); • вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит; • вот именно – атож, отож-то; • вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово; • вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!; • вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки; • вот как будто – от би то; • вот какой – ось який, от такий (отакий); • вот когда – [аж] ось (от) коли; • вот куда – он куди; • вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож; • вот почему – ось чому (через що); • вот сюда – ось (от) сюди, осюди; • вот так – от так, ото; • вот так – от (ось) так, отак; • вот такой – ось (от) який; отакий; • вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!; • вот так-так! – оце (от) так-так!; • вот так-то! – отак-пак!; • вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки); • вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!; • вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!; • вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки); • вот тогда – ось (от) тоді; отоді; • вот тот – от (он) той; отой; той-то; • вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно; • вот туда – ось (от) туди; отуди; • вот хорошо! – ото (оце, от) добре!; • вот человек! – оце (ото, от) людина!; • вот что – ось що; • вот это – оце; осе; ото (отож); • вот это да! – оце так!; • вот этот – ось (от) цей; оцей; • вот уж – аж ось; • вот уж – от же ж; • да вот же! – ба!; та ось же!; • и вот – так от; • как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут); • так вот – отож; ото; так от (ось); • только вот слышу – коли це (аж ось чую). [«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!].

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Гратинировать – (кулин.) присмажувати, (зарумянивать) загнічувати, пригнічувати. [До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додому, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай (Сл. Гр.). — От якби цю ковбасу та присмажить ще на сковороді на салі! — сказав Радюк. — Еге! Якби я оце дала її отим слимакам присмажить, то вони донесли б до печі тільки хіба половину, а з печі подали на стіл самі вишкварки, та й то не всі. Полетіла б наша ковбаса аж під небеса, а не в наші роти, — говорила панія Висока (І.Нечуй-Левицький). Тре́ба загні́чувати пироги́ і пече́ню – су́ньте жар за за́слінку (М.Грінченкова). Мері Джейн сиділа на хазяйському місці, побіч Сьюзен, і бідкалася, що печиво було невдале, несмачні були маринади, а смажені курчата вийшли такі тверді, що їх і не вгризеш, та ще говорила багато пустих слів, до яких завжди вдаються господині, щоб витягти з присутніх компліменти; а гості ж наперед знали, що вечеря буде розкішна, тож і почали все хвалити, кажучи: «І як ото вам пощастило так чудово загнітити печиво?», або: «Скажіть, коли ласка, де ви добули такі надзвичайні пікулі?» — і отак цілий вечір товкли воду в ступі, як то воно ведеться за вечерею, — ви ж і самі гаразд те знаєте. (І.Стешенко, перекл. М.Твена)].

Грунтовка – (действие) ґрунтування, (последствие) ґрунтовання; (слой лакокрасочных покрытий; дорога) ґрунтівка. [Гаразд, незабаром дізнаємося напевно, як все сталося, я ж тільки-но казав, що хлопці нишком намагалися пройти лісом по слідах їхнього авта, але грунтівка між тими заростями покрутилася недовго і вивела знову на шосейку (Юрій Завгородній). Двадцять — доба наївності. Двадцять — весь шлях — грунтівка. Слова іще нерівності, Серця уже вибухівка (Юлія Бережко-Камінська). Джез пішов до мосту через канал. Не до того, що по шосе, той вів додому, а до іншого мосту, що на старій ґрунтівці (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].

I. Добро – 1) добро, благо, гаразд; 2) (имущество) добро, (устар.) до́бре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя; 3) (нар.) добре, гаразд: • давать, дать добро – ухвалювати, ухвалити, схвалювати, схвалити, погоджуватися, погодитися, дозволяти, дозволити; • добро бы – хоч би ж, коли б уже, хай би вже; • до добра это не доведёт, не к добру это – з цього добра (пуття) не буде; це не на добре; це може мати лихий кінець; це може зле скінчитися; • добро пожаловать! (милости просим!) – просимо завітати!; раді вітати [вас]!; щиро вітаємо!; просимо до господи (до хати)!; просимо, коли ласка!; ласкаво просимо!; милості просимо!; сердечно просимо!; будьте дорогим гостем (дорогими гістьми)!; гостюйте, коли ласка!; вітайте (гостюйте) в нас!; вітайте (вітай) у гостині!; • добро скоро забывается, а худое [долго] в памяти сохраняется – добре довго пам’ятається, а зле ще довше (Пр.); • идёт к добру – на добро (на добре, на гаразд) ідеться (кладеться); • из этого не будет добра – з цього не буде добра (пуття); (образн.) з цього пива не буде дива; • нет худа без добра – нема лиха без добра (Пр.); лихо не без добра (Пр.); немає злого, щоб на добре не вийшло (Пр.); • от добра добра не ищут – добра добувши, кращого не шукай (Пр.); не треба плахти, бо і в запасці добре (Пр.); • по добру, по здорову – щасливо, без лиха, доки живий і цілий; • поминать добром (разг.) – згадувати (поминати) добром (добрим словом); • старость с добром не приходит – старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.); • это к добру (разг.) – це на добре. [Хай би вже хто путній казав, а то така негідь. За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи. Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було б (АС). Я схвалив його думку добрим стусаном під ребра (О.Ульяненко). Тому, хто не осягнув науки добра, всяка інша наука чинить лише шкоду (М. де Монтень). Здається, взагалі-то я завжди хотів сіяти добро навколо себе. Але це було неможливим з двох причин: по-перше, мені в цьому заважали, а по-друге, я передумав (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). Всі хочуть добра. Не віддавайте його (С.Є.Лєц). Робити добро дурням — однаково, що підливати воду в море (Міґель Сервантес). Добро завжди перемагає зло, значить, хто переміг, той і добрий (М.Жванецький). Найкращий спосіб служити добру — не скімлити за ним (М.Пруст). Тільки-но забуваєш, хто є люди, піддаєшся бажанню зробити їм добро (А.Мішо)].

Замётано, прост. – гаразд, вирішено, домовились, згода, добре, ладно.

Кошка-девятихвостка – (плеть, англ.) кішка-дев’ятихвістка, канчук-дев’ятка. [— Гаразд, — мовив Роберт. — І хай капітан не панькається зі мною й щоразу частує канчуками, коли я буду недотепою! — Не турбуйся, мій хлопчику, — серйозно відповів йому Гленарван, промовчавши про те, що кішку-дев’ятихвістку заборонено на «Дункані», та в ній, до того ж, не було тут аніякісінької потреби (Тамара Воронович, перекл. Ж.Верна)].

Лицо – 1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].

Лучший – 1) (ср. ст. от хоро́ший) (чем кто, что) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, над ко́го, над що, від ко́го, від чо́го, проти ко́го, проти чо́го, як хто, як що, ніж хто, ніж що; 2) (как превосх. степень, самый лучший) найкра́щий, найлі́пший, (сильнее) якнайкра́щий, якнайлі́пший, щонайкра́щий, щонайліпший: • в лучшем виде (сделать что-либо) – якнайкраще (якнайліпше); • в лучшем случае – у кращому (найкращому) разі; • в ожидании лучшего – сподіваючись кращого (ліпшого, на краще, на ліпше), маючи надію на краще (на ліпше); • всего лучшего! – на все добре!, усього найкращого!; • всё, что ни делается, всё к лучшему – немає нічого такого поганого, що не обернулося б на краще; • дайте мне лучшего (самого лучшего) вина – да́йте мені́ найкра́щого (якнайкращого) вина́; • за неимением лучшего сойдёт и это – як немає кращого, то й це гаразд буде; • к лучшему – на краще, до кращого; • лучшая (отборная) часть чего-либо – чо́ло, вибо́рна части́на (ча́стка); • лучшее враг хорошему – кра́щеє (лі́пшеє) — во́рог гарному; • лучшим сделаться – поліпшати (покращати, разг. получчати); • лучшим сделать что – поліпшити, покращити що; • он изменился к лучшему – він зміни́вся на кра́ще (на лі́пше); • самое лучшее молчать – найкраща річ — мовчати; • самый лучший, лучший из лучших – найкращий (найліпший, разг. найлуччий), якнайкращий (якнайліпший), щонайкращий (щонайліпший); • сделаться лучшим – покращати, поліпшати; • считаю за лучшее, считаю лучшим – вважа́ю (ма́ю) за кра́ще (за лі́пше); • что ни на есть лучший – якнайкращий (якнайліпший), щонайкращий (щонайліпший); • это лучший из людей – це найкраща людина, з нього найкраща людина; • я ожидал лучшего – я сподіва́вся кра́щого. [Хіба́ кра́ща є за те́бе? (Т.Шевченко). Коли́ лю́ди до те́бе до́брі, ти будь лі́пший (Номис). Добрий пес луччий, як злий чоловік (Номис). Лу́чча соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Номис). Він кра́щий од Бала́бухи (І.Нечуй-Левицький). Вояк про обов’язок свій питає, Гинучи, кращий, ліпший час вітає (І.Франко). Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі, щаслившої (Л.Українка). За життя родичів дівчина зазнала ліпших часів (Л.Українка). Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще (М.Коцюбинський). Хліборо́б са́ме чо́ло продає́, а послі́д їсть (Б.Грінченко). Істо́рія письме́нства це вибо́рна ча́стка ду́хового життя́ наро́ду (С.Єфремов). До́брий пес лу́ччий, як злий чолові́к (Номис). Вже тридцять літ — немов карбів на дереві, немов на тілі шрамів. Тридцять літ — оце піввіку вже. Найкращих років. і ні чорта. Життя не починалось (В.Стус). Дишканти чув я, тенори, баси. А ти співаєш — душу всю проймає. Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає! (Л.Костенко). Парох із цилюрником урадили, що найкращим ліком на недугу їхнього приятеля буде закласти й замурувати вхід до книгозбірні — може, як усунути причину, то не стане й наслідків; як же він, уставши, не знайде туди ходу, то скажуть йому, що якийсь чарівник викрав усі книжки разом із кімнатою. Як же надумали, так не гаючись і зробили (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Напис на дзеркалі: «Інші не кращі»].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Морозилка, морозиловка, разг. – (морозильная камера) морозилка, (холодное помещение, ещё) морозильня. [— Юлічко, – виходжу з-за столу, беру її руки (крижані, як у курячого трупика з морозилки!) в свої, цим разом — сама опікунча ослона, добрий татусь: — Ти тільки не хвилюйся, гаразд? (О.Забужко)].

Невольничий – невільничий, (устар.) невольничий, невільницький, (устар.) невольницький. [Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти… І помоляться! (Т.Шевченко). Га́сне все в душі́ неві́льничій у вас (Л.Українка). Весь лівий край базару — невільничий. Від міста його відділяла висока кам’яна стіна, викладена з ніздрюватого бідастого вапняку (В.Малик). Історії ж бо пишуть на столі, Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невільницьким плачем (Л.Костенко). З одного боку, Захід завжди усвідомлював, що на схід від Ельби й Меттерніхового саду лежить також Европа, дарма що значно бідніша й упосліджена. Вони знали, що ця Европа не прийняла свого “азіятського” статусу добровільно, навпаки – вона раз-у-раз намагалася цього статусу позбутися всіма можливими засобами. Але, з іншого боку, Захід завжди відчував, що щось із цією частиною Европи не гаразд, раз вона дозволила себе проковтнути совєтам, і не лише совєтам – упродовж усієї своєї невольничої історії (М.Рябчук)].

Ну, междумет., част. – 1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́; 3) (в бранных выраж., проклятьях) ну, ану́; 4) (в выраж. удивления) ну; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́: • а ну – ану́; ану́те, ану́мо; • а ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)!; • а ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; • а ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!; • да и ну – та й дава́й, та й ну; • да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?; • да ну – ну́-бо; • да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; • да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!; • и ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати; • ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері; • ну, а вы? – ну, а ви?; • ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас!; • ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; • ну вас всех к чорту! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)!; • ну вот ещё! – ну от іще!; (ну) ще що (скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…)!; ну, о́т іще!, (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат!, ет!; • ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!; ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож (ото) він і каже; отож я й пішов; • ну, где таки! – де то вже таки́!; • ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!; • ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!; • ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця); • ну его!, ну её! – цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!; (нужды нет) дарма́!; • ну и – ну й, та й; • ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре; • ну же – ну́-бо, ну-ж; • ну, знаете – ну, зна́єте; • ну и ну, ай да ну – ну й ну; оце так; • ну, конечно, очевидно… – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ…; • ну и холод – ну (але) й холод; • ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!; • ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!; • ну нет! – е ні!, ба ні!, ну, ні!; • ну ты подумай! – ну ти скажи!; • ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий!; • ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!; • ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві); • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек (тобі)!; (а) бодай тебе!; а йди ти (собі)!; (отвяжись) відчепи́сь!; • ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися; • ну, смотри же! – ну, диви́ся!; • ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?; • ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?; • ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!; • ну уж обед! – ну (та) й обі́д; • ну что вы! – ну що́ ви!; • ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте; • ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; • «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» — «Ну?» — «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» — «Ну?» — «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.); • такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (І.Котляревський). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (М.Гоголь). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (М.Гоголь). «Ну, чи не каза́в-же я?» — поду́мав собі́ Чуб (М.Гоголь). З переполо́ху ну втіка́ть (Т.Шевченко). Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Т.Шевченко). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Б.Грінченко). Ну́-бо не пусту́й! (М.Вороний). Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (АС). Ну, я-ж тобі́, почека́й! (АС). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (АС). Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.). Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Т.Шевченко). А бода́й вас та цу́р-же вам! (Т.Шевченко). Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». — «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудченко). Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (С.Руданський). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (АС). «А от за да́внього ча́су, коли́…» — «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (М.Гоголь). Нема́, ну, то й нема́! (Л.Українка). «За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». — «Ну, на се» — пое́т відмо́вив — «не наді́юся я зро́ду» (Л.Українка). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л.Українка). Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (В.Стефаник). «Та ну-бо, розкажи́!» — «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). — Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (О.Влизько). «Від ко́го-ж лист?» — «Від ге́тьмана Хане́нка?» — «Хане́нка? йо?» (Л.Старицька-Черняхівська). — Ну що ж, Тара́се! — рад єси́, не рад — диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П.Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М.Хвильовий). — Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В.Підмогильний). — Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В.Підмогильний). «Ну, там поба́чимо» — сказа́в він ла́гідно (В.Підмогильний). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В.Підмогильний). Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. Ну, катував. Ну, навертав до лона. Палив багаття вищі голови. Я їх убив, ну, може, півмільйона… Ану згадайте — скільки вбили ви? (Л.Костенко). Ти ж козак? Ну ж, скажи? Ти ж козак. Хай поганий, а таки ти козак, а таки, зловороже, козак (В.Стус). День поволі котився під три чорти. Й на це не було ради (М.Бриних). Цур йому пук! (Юрай Курай). Йому хотілося послати під три чорти Париж з усіма його інтригами, його порядками, його лицемірством (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Чоловік з похмілля підходить до дзеркала, довго дивиться на своє пом’яте, заплиле лице: — Ну і як тут не пити?].

Отношение – (к чему) ставлення, стосунок, (между людьми, государствами и т.д.) відносини, (сношения) зносини, (о личных) стосунки, (причастность) причетність, (матем.) відношення; (канцелярское) лист, завідомлення: • благожелательное отношение к кому, к чему – ласка, прихильність (прихилля) до кого, до чого; • близкие отношения – близькі́ відно́сини (стосу́нки); • быть в дружеских отношениях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти; • в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти; • быть в любовных отношениях – коха́тися, люби́тися з ким; • быть во враждебных отношениях – ворогува́ти; • быть в фамильярных отношениях – панібрата́тися; • в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го; • быть в хороших отношениях с кем – мати добрі взаємини (стосунки) з ким; (иногда) у добрі (у добрості) жити з ким; • в близких, интимных отношениях быть, находиться с кем – у близьких, інтимних взаєминах (стосунках) бути з ким; кохатися (любитися) з ким; • в других отношениях – щодо иншого, з иншого погляду; • взаимные отношения – взаємні відносини; стосунки; взаємовідно́сини, взаємини; • внимательное, почтительное отношение к кому – шано́ба, пошані́вок до ко́го; • во всех отношениях – з усякого (з кожного) погляду, круго́м, з усіх поглядів; усім; кругом; всіма́ сторона́ми; у всьому (в усьому); • во многих отношениях – багато в чому (багато де в чому); багатьма сторонами, з багатьох поглядів; • в отношении кого, чего – щодо (стосовно) кого, чого; що стосується кого-чого; (в сравнении с кем, чем) проти кого, чого; • в отношении количественном, качественном – з боку кількісного, якісного; • в процентном отношении – відсотково; • враждебные отношения – ворогува́ння, ворожнеча; • вступить в дружеские, приятельские, товарищеские отношения – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти, заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти; • вступить в любовные отношения – зазна́тися; • вступить в фамильярные отношения – запанібрата́тися; • в этом отношении – щодо цього, з цього погляду; цією стороною; • высказывать свое отношение к чему-либо – висловлювати свій погляд на що (своє ставлення до чого), дава́ти свій суд над чим; • в этом отношении он… – щодо цього він…; з цього погляду він…; цим він…; цією стороною він…; • завязывать отношения – захо́дити в стосу́нки; • иметь отношение к чему – стосуватися чого, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку до чо́го; • имеющий отношение к кому-чему – стосовний чого, який (що) стосується кого-чого; • любовные отношения – лю́бощі, любовні стосунки; • международные отношения – міжнародні відносини; • между этими событиями нет никакого отношения – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности; • мирные отношения – мирні стосунки (відносини, взаємини), сумир (згода, злагода); • на ваше отношение имею честь уведомить – на вашого листа маю за честь повідомити; • небрежное отношение к – недбале ставлення до; не имеющий отношения к делу – сторо́нній, неприче́тний; • непочтительное отношение – неповага, зневага до кого; непошана; • нерадивое отношение – занедба́ння кого́, чого́; • несправедливое отношение – кривда кому, кри́вдження кого́; • ни в каком отношении – аж ніяк не; • никакого отношения не иметь – анінайменшого стосунку не мати; нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) не мати; • ответное отношение – відпис; • отношения между событиями, явлениями и т. п. – залежність між подіями, явищами тощо; • отношения мирные, миролюбивые – зла́года (лагода), мирні відносини (стосунки); • отношения приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння; • по отношению к кому, чему – щодо кого, чого; супроти кого, чого; • почтительное отношение – шаноба до кого; • при надлежащем отношении к делу… – при належному ставленні до діла (до справи)…; належно ставлячись до діла…; коли належно ставитися до справи…; • при хорошем отношении – за добрих відносин (взаємин); гарно ставлячись; коли гаразд ставитися; • производственные отношения – виробничі відносини; • процентное отношение – відсоткове відношення; • разорвать дружеские отношения – розбрата́тися, розрізни́тися; • разрыв мирных (дружественных) отношений – розрив мирних (дружніх) стосунків; розмир; • стать к кому в отношения враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́; • это не имеет отношения к делу – це не стосується справи; • это очень полезно в том отношении, что… – це дуже корисно тим, що…; це дуже корисно з того погляду, що… [Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Б.Грінченко). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (П.Куліш). Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М.Вовчок). Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво (Сл. Гр.). Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила (Сл. Гр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (С.Єфремов). Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (С.Єфремов). За три тижні, відколи вони познайомились, їхні відносини установились на певному ступені, немов заклякли, так хороше почавшись, і юнак почував цілковиту неспроможність їх на дальший поступ зрушити (В.Підмогильний). Тож з усіх поглядів гарне було свято проводжання в порту, де всі, хто зібрався, мали спільну турботу про тих, що відпливали (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Та Левін був закоханий, і через те йому здавалося, що Кіті була така досконалість з усякого погляду, така істота найвища за все земне, а він така земна низька істота, що не могло бути й думки про те, щоб інші й вона сама визнали його гідним її (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Наші стосунки ні в чому не мали ані майбутнього, ані великих надій, і нам обом це було відомо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Якийсь гімназист за мармуровим столиком каже своїй подобі протилежної статі, що тепер, очевидно, час їхньому знайомству, їхньому першому поверховому контакту перерости в щось інше, гімназистка називає це все ще товаришуванням, що видається гімназистові незрозумілою стриманістю (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Будувати правильно стосунки найважче з жінками і ницими людьми. Якщо наблизиш їх до себе — вони стають розв’язними, якщо віддалиш від себе — зненавидять (Конфуцій). Якщо не можеш змінити ситуацію — зміни своє ставлення до неї (С.Є.Лєц)].

Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод: • боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти; • в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком; • в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку; • в бесспорном порядке – безсуперечно; • вводить порядки – заводити, запроваджувати лад; • вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду; • в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що); • в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком; • в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду); • в обычном порядке – звичайним ладом (порядком); • в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить; • в порядке дискуссии – порядком дискусії; • в порядке исключения – як виняток; • в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження; • в порядке назначения – як призначення; • в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою; • в порядке обсуждения – як обговорення; • в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію); • в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що; • в принудительном порядке – примусово; • в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку; • всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку; • в спешном порядке – нагально, негайно, спішно; • в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено; • дело такого порядка – річ ось яка; • для порядка – для порядку; для годиться; • заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати; • законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно; • идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом); • изменить порядок – повернути лад; • наводить порядок – давати порядок (лад), порядкувати; • напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт; • нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї); • нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає); • номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду); • общественный порядок – громадський порядок; • одного [и того же] порядка – того самого ряду; • по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом; • поддерживать порядок – пильнувати ладу; • по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число; • порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий; • порядок вещей – порядок речей; • порядок дня – порядок денний; • порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати; • приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що; • приводить себя в порядок – опоряджатися; • призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого; • располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку; • располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати; • своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить; • следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу; • соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу); • соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування; • судебным порядком – судом (через суд), судовно; • считать по порядку – лічити з ряду, від ряду; • установленный, существующий порядок – заведений лад; • учреждать порядок – запроваджувати лад; • число по порядку – порядкове число; • это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно). [Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). У нього дружина повинна бути леді, і то доброго роду, з такими манерами й вишуканістю, як у місіс Вілкс, і з таким же вмінням давати лад великому господарству (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].

Так – так, (разг.) ота́к, та́кечки, та́кеньки: • а так как… – а що (а як)…; • вот так фунт – от так-так; от тобі й маєш; оце так; отакої; отака ловись; • делать, так делать – [як, коли, якщо] робити, то(так) робити; • за так (разг.) – дурно (задурно); задарма; за спасибі; за так грошей; • именно (точно) так – саме так, (одинаково, ещё) так само, (усилит.) так самісінько; [і] так і сяк; • так-сяк – [і] сяк і так; сяк-так; [и] так и так; • [и] так и этак – [і] сяк і так; [і] так і так; • как бы не так! – аякже!; • как… так и… – як… як і…; як… так і…; • не так ли? – чи (хіба [ж]) не так? хіба ж ні?; • сделать так – зробити так (отак); • так вот – так от, так ото; • так ведь? – чи не так? так же ж?; • так держать! – (разг.) так тримати (держати)!; • так же, как [и]… – так само, як [і]…; • так и быть – нехай згода, гаразд, нехай, згода; • так и есть – так воно й є; • так или иначе – чи так, чи інак (інакше, йнак), так чи так; • так и надо – так і треба; • так и так [мол (дескать)] – так і так [мовляв]; • так как (т. к.) – а як (а що), то…; (звичайно після голови речення, на початку підрядного) бо; через те, що; тому що (тим що); • так куда – де там; • так куда тебе – так де там; так де тобі; • так ли – чи так; • так много – такого багато; • так себе – так собі; нічого собі (нічогенько, нічогенький); • так называемый – так званий; • так на так (получается, выходит) (разг.) – так на так (виходить); • так нет! – аж ні!; • так нет же – коли ж ні; • так сказать – сказати б, (реже) сказав би; (иногда) так би мовити; (разг.) мовляв; • так-сяк – абияк; сяк-так; • так так и скажите – то так і скажіть; • так-то – отож; он як; • так точно – так (еге, авжеж); так достоту, достотно, так самісінько; • так ты это видел? – то ти це бачив?; • так, что… – тому, тож, отож, так що…; • так что ж (же) – то що ж; то так, то сяк (то так, то так); • то так, то этак) – то сяк, то так; то так, то так; • что (почему) так? – чому (чого) [ж] так?, а то чого (чому)? [Електронний мозок буде думати за нас достоту так, як електричний стілець за нас помирає (С.Є.Лєц)].

Такой – такий, (усилит.) отаки́й, отаке́нний, (уменьш.) такісінький: • [а] кто он такой? – [а] хто він такий?; [а] що він за один?; • видали таких! – бачили (знаємо) таких; • в таком случае – в такому разі (випадку); • до такой степени – аж так; • есть такое дело! (разг.) – добре (гаразд)!; згода!; (иногда) нехай (хай) і так!; • и всё такое [прочее] (разг.) – і таке інше; і інше отаке; • не из таких – не з тих (таких); • не такой же – не аж такий; • сделай такую милость – зроби таку ласку, будь такий добрий; • совершенно такой, точно такой – достоту такий (саме такий); (разг.) такий самісінький (иногда такісінький); • с таким же основанием можно утверждать – на цій же підставі можна стверджувати; • такая методика является в корне неверной – така методика зовсім неправильна; • такие-то дела! – отаке; • таким образом – так (отак), таким (отаким) чином, таким способом, таким робом; (вводное слово) отже; • такой же – такий самий, такий же; • такой как (перечисление) – такий як, як от; • такой, как (сравнение) – такий, як; як; • такой-сякой – такий-сякий, сякий-такий; • такой, что ну – такий, що куди; • такой-то – такий-то, отакий-то; • такой-сякой [немазаный] (разг.) – сякий-такий [несолений-немащений]. [Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить (Т.Шевченко). Я писав, видавав якісь книжки, а тут «отаке» прийшло до влади й за півроку відкинуло нас на 15 років назад (О.Ірванець). Вночі або під час сієсти він кликав до себе в гамак одну зі своїх трьох коханок, діставав від неї сяке-такс задоволення й засинав кам’яним сном, який, здавалось, не порушувала й тінь тривоги (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)]

Хороший – 1) добрий, гарний, хороший, (разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний; 2) (красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський; 3) (достаточно большой по количеству, величине) добрий: • всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!; • все они хороши – всі вони однакові; • глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком; • до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів; • из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди; • на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.); • хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа; • хорошее настроение – добрий (гарний) настрій; • хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.); • хорош гусь (ирон.) – добра штучка; • хорошего понемножку – доброго (хорошого) потрошку; • хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини); • хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива; • худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало. [Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу].

Хохол – 1) чуб, чупри́на, чупер, (диал.) чубайка, чемер, чівка, хобот; (на бритой голове) оселедець; 2) (с разными оттенками) хохол: • надрать хохол – нам’яти ирху. [Бояри вмиг скомпоновали, На аркуш маніхвест, кругом, По всіх повітах розіслали, Щоб військо йшло під коругов; Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли, А ус в півлокоть би тирчав; Щоб сала і пшона набрали, Щоб сухарів понапікали, Щоб ложку, казанок всяк мав (І.Котляревський). Як тільки пан із паном за- змагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать (Є.Гребінка). Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку — човни стали. «Нехай ворог гине! Не в Синопу, отамани, Панове-молодці, А у Царград, до султана Поїдемо в гості!» (Т.Шевченко). Взяв він його добре за чемер (Сл. Гр.). А кулик чайку Взяв за чубайку. Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» (Н.п.). На що тому жінка молода у кого й стара за чуприну водить! (Номис). — А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу! — Ну, то й вези його з Богом! — глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти (П.Мирний). Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (І.Нечуй-Левицький). Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей, як вони., дуже міцно почнуть дерти один одного за чуби та нароблять галасу (М.Коцюбинський). Тюхтій-хохол, що, хоч дурний, та хитрий, Макітру хилить виключно по вітру, Міркує шлунком і хропе гуртом (Є.Маланюк). Населення на Вкраїні — малоросійські хохли (Остап Вишня). Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?.. (В.Баранов). «А братія мовчить собі витріщивши очі. Може так і треба?». Так і треба, бо не встигли нас побити, як біжимо вибачатися за те, що пручалися, коли нас били у нашій же хаті. Бо ми травоїдні хохли, безсловесне тягло в закривавлених імперських возах сусідів — росіян, поляків. Так було, так є, але так не повинно бути (Леонід Залізняк). Очі затуляє довгий чуб — гламурний оселедець на пів щоки. Криві худорляві ноги підкреслюють тісні претісні штани. А між них, тих кривульок модніх — ширінка до колін висить. І плутаються люди, чи воно жінка, чи чоловік (П.Кукуй). — Мати мала певні літературні нахили, добре відчувала на смак російську мову – і українську вивчила. Вона була партійним працівником, перекладала протоколи для ЦК українською мовою. Єдина в осередку, хто міг це робити! З нею працювало двадцятеро хохлів, які не знали своєї мови (В.Брюґґен). Депутат, прізвище якого все одно забудеться Вічністю, вніс черговий метушливий проект щодо заборони в публічній сфері слів «жид», «хахол» і «москаль». Не зовсім зрозуміло при цьому, як бути з «маланцем», «малоросом» і «кацапом». До того ж можна було розширити список «ляхом», «бульбашем», «чурбаном», «хачиком», а також «німчурою», «жабоїдом», «макаронником», «піндосом» та іншими красивими назвами (Ю.Андрухович). — Ну, гаразд, хохол, — через зціплені зуби мовив наш командир. — Але якщо ти будеш нас затримувати, я тебе пристрілю. — Ти ще раз назвеш мене хохлом, я тебе сам пристрілю, — відповів я (В.Слапчук). — Обабіч дороги — старі дупляві верби порохняві. Прислухаюся — так і є: з одної, найгрубішої, і чути ту музику. Підкрався, звівся навшпиньки, зазирнув у дупло — сидить. Мале, як пів вашого Цилька, пане Годюр, в руках скрипочка, на голові зелений капелюшок. З павуном. У мене чупер на голові встав, і аж не смап’ятався, коли був удома. Щастя, що в хаті була свячена вода (В.Кожелянко). Я теж лінивий хохол… (А.Чехов)].

Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник: • будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив; • до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно; • за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина; • какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс; • как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого); • к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині; • к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби; • на чёрта (разг.) – на чорта (на біса); • не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.); • ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання; • ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма; • один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.); • одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає); • [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому; • сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє); • [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть; • сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!; • у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.); • у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах; • чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває); • чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що; • чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого; • чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!; • чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!; • чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути; • чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс); • чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає); • черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого; • чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…); • чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким; • чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав); • чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.); • чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого; • чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто; • чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере; • чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як; • чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється; • что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня). [Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!].

Честь – честь; (уважение) шана, пошана, шаноба: • береги честь смолоду – бережи честь замолоду (молоду) (Пр.); шануйся ззамолоду (Пр.); • блюсти свою честь – класти на собі честь; шануватися; • была бы честь предложена – було б сказано; (разг.) хоч не нагодували, аби запрохали; • быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, ну в шанобі) у кого; мати пошану (шану) чию, від кого, не мати пошани (шани) чиєї, від кого; • быть (служить) к чести чьей – роби́ти честь кому; • Ваша честь – Ваша милість; • велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема (Пр.); що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти) (Пр.); • всё обошлось честью – все вийшло (обійшлось) гаразд; • в честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що; • в честь праздника – для (на) шанування свята; • выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (з, скрути, з сутуги); • девичья честь – дівоча честь; • долг (дело) чести – справа честі; • ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити; • затрагивать (затронуть) честь – ущербити честь кому; зачепити честь чию; • из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі (пошани, шани); • иметь честь (разг.) – мати [за] честь; • к чести кого – віддаючи належне кому; • много чести – багато (забагато) честі; • надо (пора) и честь знать – треба й міру знати; • оказать, сделать честь кому – зробити (реже учинити) честь кому; виявити честь кому, пошану (шану) до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому; • оскорбить честь – покривдити на честі; порушити честь; • отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати шану кому, чому; • покушаться на честь чью – важити на честь чию; • попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (иногда разг., только сов.) доскочити честі чиєї; • послушать честью – послухатись добром (добровільно); • по чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), щиро (по щирості) кажучи; • просить честью кого – добром просити (прохати) кого; • суд чести – суд честі; • с честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що; • считать (иметь, почитать) за честь что – мати (уважати) за честь що; • честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування [Вам]!; • честь и слава – честь і слава; • честь и хвала – честь і хвала; шана і хвала (хвала і шана); • честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство (Пр.); • честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що); • это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому. [Честь — це зовнішня совість, а совість — це внутрішня честь (А.Шопенґауер). Не був там, де честь давали (Пр.). Шануймося, люди, бо ми того варті, щоб душі зігріла повага незла, щоб совість незрадно стояла на варті, і щемна надія розраду несла (Л.Терехович)].

Аккурат – акурат: • в аккурат – са́ме, точно, якра́з, акура́т, са́ме враз; • всё в аккурате – все гаразд, все як слід. [Вже повертаються хлопці додому, все в акурат, — заспокоїв Зіновій Петрович, а потім по-сорочи, як умів тільки він, зиркнув на неї (М.Стельмах). Ну, от і буде потяг, — сердито казав завідувач своєму секретареві, — якраз завтра вранці в губернії будемо, акурат на з’їзд (В.Підмогильний). «Процеси становлення громадянської самосвідомості» стартували в Росії акурат після «приєнання» Криму, що справило на цю громадянську самосвідомість ефект, подібний до того, який робить пачка дрожджів, кинута хуліганом у сільський туалет (І.Яковенко). Йшли ми тоді в одне село на розвідини і налетіли акурат на облаву (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського)].