Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «гарний»
Шукати «гарний» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Благообра́зныйга́рний на ви́гляд, лю́бий [ми́лий] на вро́ду, милови́дий, (с изяществом) го́жий.
Благоприя́тный
1) (
благоприятствующий, способствующий) сприя́тливий, до́брий на що, га́рний на що, пого́жий, погі́дний. [Га́рна на хліб весна́. Сприя́тливі (пого́жі) життєві́ умо́ви].
Благоприя́тная погода – погі́дна, пого́жа годи́на, полі́ття. [Не полі́ття, а лихолі́ття];
2) (
о ветре: попутный) пого́жий, ходови́й;
3) (
о поре, времени: удобный, подходящий) до́брий, догі́дний, слу́шни́й. [Догі́дна хвили́на. До́бра годи́на. Слушни́й час].
Благоприя́тный случай – (до́бра) наго́да, до́бра ока́зія;
4) при́язний, прихи́льний, ласка́вий, милости́вий до ко́го;
5) (
одобрительный) прихи́льний, похва́льний. [Прихи́льна реце́нзія];
6) (
желательный, удачный, приятный) до́брий, щасли́вий, ща́сний. [До́брі ві́сті].
Благоприя́тный исход – щасли́вий кіне́ць.
Взгля́дный – пока́зни́й, га́рний на ви́гляд.
Вишь – ач, бач, ба, диви́, ич. [Ач, яки́й га́рний! Ба яки́й ти!].
Вы́бор – ви́бір (р. -бору), добі́р (р. -бо́ру), обра́ння, добра́ння. [Чоти́ри до́чки на ви́бір. У цій крамни́ці га́рний добі́р кра́му. Обра́ння вибо́рців].
Вы́бор предоставить – да́ти до ви́бору, полиши́ти на ви́бір.
Выраста́ть, вы́расти – вироста́ти, ви́рости, зроста́ти, зрости́, позроста́ти, повироста́ти, порости́, підніма́тися, підня́тися, (сильно) виганя́тися, ви́гнатися [Он сильно вы́рос – ви́гнало його́], (только о людях) дохо́дити, дійти́ літ, зня́тися на но́ги; (воспитаться) ви́ходитися (М. Вовч.), (насмеш., випереться) ви́бе[у]хатися.
Пока вы́ростет – до ви́росту. [До ви́росту неха́й живе́ у вас ді́вчина. До ви́росту не запряга́й коня́, то й бу́де з йо́го кінь га́рний].
Вы́росший – ви́рослий, зро́слий.
Ди́вный
1) (
странный) ди́вний, диво́зний, диво́чний, чудни́й. [І слу́хала, як молоди́й диво́чний гість той говори́в (Шевч.)];
2) (
удивительный, прекрасный) чудо́в(н)ий, на-про́чуд ди́вний (га́рний). [Ді́вчина чудо́вої вро́ди. На-про́чуд га́рний каву́н!].
Ди́вно
1) ди́вно, диво́зно, диво́чно;
2) чудо́во, чудо́вно.
До́брый
1) до́брий (
к кому, – для ко́го или до ко́го), ласка́вий, (добряк) – благи́й. [До́брим сло́вом не згада́ють. Він для ме́не (до ме́не) до́брий. Кость – бла́жчий за Григо́ра].
До́бренький – ласкаве́нький.
Очень до́брый – добре́нний, добря́ч[щ]ий. [Добре́нна душа́ з йо́го. Добря́чі були́ лю́ди, покі́йнички (М. Вовч.)].
Становиться, стать до́брым – добрі́ти, добрі́шати, ласкаві́шати, подобрі́шати; поласкаві́шати. [Ба́ба на́че тро́хи подобрі́шала до Мико́ли].
Сделать кого до́брым – роздо́брити, (провинц.) – роздобру́хати.
Доброе дело сделать – до́бре (добро́) вчини́ти.
Будь добр, будьте до́бры (пожалуйста) – будь ла́ска, будь ла́скав, бу́дьте ласка́ві, зроби́ (зробі́ть) ла́ску, спаси́бі тобі́ (вам). [Скажі́ть, будь ла́ска, й мені́. Скажі́ть, спаси́бі вам, з яки́х ви є: чи ви з пані́в, чи ви із мужикі́в (Грінч.)];
2) (
хороший) – до́брий, га́рний, хоро́ший. [Ду́же се до́бре ді́ло. До́брого го́лоса ма́єш. Хоро́ший (га́рний) робітни́к з ньо́го].
В до́брый час – час до́брий вам, на до́брий час.
В до́бром ли вы здоровьи? – чи до́бре ся ма́єте?].
Чего до́брого – бува́, бува́є, ча́сом, хто зна. [Чи ти, бува́, не здурі́в? Не диви́сь на ньо́го, щоб ча́сом не підійшо́в].
До́брое утро, до́брый день, до́брый вечер, до́брой ночи – добри́день, (только у интеллигентов) – до́брого ра́нку; добри́вечір; добра́ніч; на добра́ніч.
Загляде́ни[ь]е – річ на вдивови́жу (на про́чуд) га́рна.
Парень просто -де́нье – па́рубок на вдивови́жу (на про́чуд) га́рний; па́рубок аж о́чі в се́бе вбира́є.
Залицо́вывать, залицева́ть – заличко́вувати, заличкува́ти що; см. Замаскиро́вывать. [Чи ви бува́ не заличкува́ли льо́ну; він зве́рху га́рний, а наспо́ді яки́й? (Лебед. п.)].
-ва́ть яблоки, картофель – заличкува́ти я́блука, карто́плю.
Изре́зывать и Изреза́ть, изре́зать
1) (
на куски) рі́зати, порі́зати, розтина́ти, розтя́ти, шматува́ти, пошматува́ти, (о мн.) порі́зати, порозтина́ти що чим. [За бе́рестом лежа́ла до́лі широ́ка й зеле́на лука́, порі́зана за́крутами си́ньої рі́чки (Коцюб.)];
2) (
во многих местах) рі́зати, порі́зати, порозтина́ти, (резьбою) карбува́ти, покарбува́ти. [Сво́лок га́рний, дубо́вий, шту́чно покарбо́ваний (Куліш)].
Изре́занный – порі́заний, пошмато́ваний, порозти́наний, (изрезьблённый) покарбо́ваний.
-ный берег моря – порі́заний морськи́й бе́рег.
-ный морщинами – пори́тий, (по)карбо́ваний змо́ршками. [Чого́ по жо́втому карбо́ваному змо́ршками обли́ччю пройшла́ яка́сь те́мна тінь? (Мирн.)].
-ный рытвинами – пори́тий, попо́ротий. [Похи́туючись по скеля́стій пори́тій доро́зі, фаето́н з’ї́хав у ба́лку (Грінч.). Земля́ тут попо́рота (Звин.)].
Интере́сный
1) ціка́вий, інтере́сний. [Наду́мав се пан со́тник щось ціка́ве (Грінч.). Надсила́ю до вас де́кілька ури́вків з мо́го щоде́нника; мо́же вони́ і нудні́ й не інтере́сні, а все-ж (Тесл.)];
2) (
о лице, фигуре) га́рний, інтере́сний.
-ный молодой человекга́рний юна́к.
-ная барышня – га́рна (інтере́сна) па́нна.
Сделаться -нее – покра́щати, поінтересні́шати.
Быть в -ном положении – бу́ти при наді́ї, бу́ти в пова́жному ста́ні.
Ишь, Ишь-ты, межд. – ач, бач, ба, чи-ба! (ач, ба сокращ. бач, пов. н. от ба́чити), диви́! см. Вишь. [Ач яки́й га́рний! (Сл. Гр.). Ач яке́, нівро́ку (Шевч.). Ти пита́єш: чи коха́ю? Ба, яки́й! або́ я зна́ю (Вороний)].
Ишь ты – чи ти ба! (бач! ба!). [Чи ти ба яки́й тихоми́рний! (Мова)]. Ишь каков! – бач (ба) яки́й!
Ка́мень
1) ка́мінь (
р. ка́меню и -меня), ум. каміне́ць (-нця́), камі́нчик (-ка), ув. каменю́ка (м. р.), камени́ще (м. р.). [Сиди́ть сестра́ на ка́мені, ру́ченьки лама́є (Рудан.). Бода́й пани́ при доро́зі камі́нчики би́ли (Пісня)].
Ка́мень и Ка́мни (соб.) – камі́ння (-ння), ув. каміню́ччя, каміня́ччя (-ччя). [У́хо ле́две зачува́є пле́скіт хви́лі об камі́ння (Ворон.). Вгорі́ теж каміню́ччя стирча́ло і обдира́ло спи́ну (Загірня)].
Адский, прижигательный -мень – ля́піс (-су), пеке́льний ка́мінь.
Аспидный -мень – писа́рський лупа́к.
Бутовый -мень – груз (-зу), бу́тор (-ру), бутори́ння (-ння).
Винный -мень – ви́нник (-ка).
Воздушный -мень – аеролі́т, метеоролі́т (-ту).
Гороховый -мень – горохови́к.
Горшечный -мень – горшківе́ць (-вця́).
Гремучий, орлиный -мень, мин., см. Орле́ц 1 и 2.
Дикий -мень – дика́р (-ря́), ка́мінь-дика́р. [Як заклада́ють стіжка́ пе́рший раз, то на са́мий спід кладу́ть ка́меня-дикаря́ (Звиног.)].
Драгоценный, самоцветный -мень – самоцві́т (-ту); соб. самоцві́тне камі́ння. [Срі́бло, зло́то, самоцві́ти (Крим.). На до́вгих листо́чках гра́є і ся́є, мов самоцві́тне камі́ння, чи́ста роса́ (Мирн.)].
Едкий -мень – їдке́ ка́лі, їдки́й пота́с.
Жерновой, мельничный -мень – жорнови́й (млино́ви́й) ка́мінь; ка́мінь, жо́рно; срвн. Жё́рнов. [Млин на два ка́мені (Желех.)].
Замочный -мень, архит. – замко́ви́й ка́мінь.
Краеугольный -мень – нарі́жний ка́мінь.
Мелкий -мень, соб. – дрібне́ камі́ння, (речной) рінь (-ни), рі́ння, (песчаный) жорства́, (щебень) груз (-зу); см. Ка́мешек и Ще́бень.
Надгробный -мень – надгро́бок (-бка), надгро́бний ка́мінь. [Га́рний надгро́бок, з золоти́м хресто́м (Звиног.)].
Оловянный -мень – циня́к, цино́вий ка́мінь.
Плитный -мень – плитняко́вий ка́мінь, плитня́к.
Подводный -мень – підво́дний ка́мінь, риф (-фу), кли́пень (-пня), соб. підво́дне камі́ння, (гряда подводных камней) ла́ва, ла́виця; срвн. Риф и Поро́г 2.
-мень преткновения – ка́мінь спотика́ння, прити́ка, прити́чина, перешко́да; см. Преткнове́ние.
Пробирный, пробный -мень – спро́бний ка́мінь.
Пробный -мень, перен. – спро́бний ка́мінь, (с)про́бний брусо́к (-ска́) до чо́го (Куліш).
Растирочный -мень – розтира́льний ка́мінь, ка́мінь для розтира́ння (розтира́ти).
Самоцветный -мень – самоцві́т (-ту).
Сводный -мень, архит. – дужни́й (склепі́нний, переми́чний) ка́мінь.
Синий -мень
а) (
берлинская лазурь) берлі́нська блаки́ть (-ти);
б) (
медный купорос) си́ній ка́мінь, синя́к, мідяни́й вітріо́ль (-лю).
Смоляной -мень – смоляни́й ка́мінь, смо́лич, обсидія́н.
Сточный -мень – камі́нний ришта́к.
Строительный -мень – будіве́льний ка́мінь.
Точильный -мень – брус (-са), брусо́к (-ска́).
Угловой -мень – нарі́жний ка́мінь (-меня).
Философский -мень – філосо́фський ка́мінь.
Цедильный -мень – ціди́льний (фільтрува́льний) ка́мінь.
Вымостить улицу -мнем – ви́брукувати (вульг. ви́буркувати) ву́лицю.
Побивать -мнями – побива́ти (сов. поби́ти) камі́нням, каменува́ти (сов. скаменува́ти, покаменува́ти) кого́. [Наро́д покамену́є нас (Св. П.)].
Превращать превратить в -мень – оберта́ти, оберну́ти в ка́мінь, кам’яни́ти, скам’яни́ти, камени́ти, скамени́ти кого́, що. [Моро́з ті́ло камени́ть (Рудан.). І очи́ма-гадю́ками до́ню скамени́ла (Куліш)].
Превращаться, превратиться в -мень – оберта́тися, оберну́тися в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти, закам’я[ме]ні́ти, (о многих) покам’я[ме]ні́ти, ка́менем ста́ти (сі́сти), (худож.) камі́нням скамені́ти. [І камі́нням скамені́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)].
Строить, построить из -мня что – мурува́ти, ви́мурувати и змурува́ти, (о многом) пови[поз]муро́вувати що.
-мни возопиют – камі́ння заголо́сить.
Держать -мень за пазухой – хова́ти (держа́ти) ка́мінь у па́зусі (за па́зухою). [З москале́м зна́йся, а каменю́ку за па́зухою держи́ (Приказка)].
Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал – як ка́мінь у во́ду, як водо́ю вми́ло, як вода́ вми́ла кого́, що; як у во́ду впав; пропа́в, як з мо́сту упа́в.
Как -мень ко дну – як ка́мінь на дно (на спід).
Капля по капле и -мень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь (ске́лю) продо́вбує, вода́ і ка́мінь довбе́ (до́вба).
Деньга и -мень долбит – гро́ші і ка́мінь кую́ть.
Нашла коса на -мень – тра́пила (наско́чила) коса́ на ка́мінь.
-мня на -мне не оставить – ка́меня на ка́мені не поки́нути, зни́щити до-ще́нту (до дна) що.
Падать -мнем – опу́кою (гру́дкою) па́дати.
Под сим -мнем лежит тело такого-то – тут похо́ваний таки́й-то, тут похо́вано тако́го-то.
Сердце не -мень – се́рце не ка́мінь.
Словно -мень на сердце налёг – на́че ка́мінь на се́рце впав.
Словно -мень спал с сердца – на́че ка́мінь від се́рця відпа́в.
Это мне как -мень на шее – це мені́ як ка́мінь на ши́ю;
2)
мед. – ка́мінь, ум. каміне́ць (-нця́).
Мочевой -мень – се́чний (сечови́й, мочови́й) ка́мінь.
Карти́на
1) (
живописное изображение) карти́на, о́браз (-зу), малю́нок (-нка), малюва́ння, мальо́вання, ма́ливо. [Ні́би намальо́ваний на чо́рному по́лі карти́ни сиді́в Кайда́ш (Н.-Лев.). Посла́в гонця́ до богома́за, щоб малюва́ння накупи́в (Котл.). І все диви́вся, усе́ диви́в на о́браз кра́сний на столі́: на нім були́ намальо́вані удова́ з своє́ю до́нькою (Федьк.). Га́рний як ма́ливо (Л. Укр.)].
Выставка -ти́н – карти́нна (худо́жня) ви́ста́ва.
Галлерея -ти́н – галере́я (гал. ґале́рія) карти́н, образі́в.
Как -на (красив) – як карти́на. [А як ся́де кіне́ць сто́ла та обіпре́ться руко́ю, – як та карти́на (Н.-Лев.)].
-на писанная – красу́ня мальо́вана, кра́сень мальо́ваний.
-на природы – карти́на приро́ди. [Не мо́жна сказа́ти, щоб і він не міг оціни́ти га́рну карти́ну приро́ди (Крим.)].
Живая -на – жива́ карти́на;
2) (
вид) краєви́д (-ду), вид (-ду), карти́на, крайо́браз (-зу). [Сами́й краєви́д без люде́й – що ра́мка без карти́ни (Л. Укр.)];
3) (
сцена) о́браз (-зу), карти́на, малю́нок (-нку). [Змалю́є перед ва́ми жахли́вий о́браз людсько́го вбо́жества (Єфр.). Карти́на повстає́: зібра́всь гурто́чок… (Л. Укр.)];
4)
театр. – карти́на, відмі́на, о́браз (-зу), (редко) постано́ва.
Ки́вер – ки́вер (-ра). [Ки́тель бі́лий, ки́вер чо́рний, хло́пець га́рний і мото́рний (Пісня)].
Краси́в – кра́сен (-сна, -сне), га́рний, хоро́ш; прочие оттенки см. Краси́вый. [Хоро́ш корова́й, та поре́пався (Номис)].
Краси́выйга́рний, кра́сний, хоро́ший, краси́вий, (зап.) фа́йний, (о внешности ещё) вродли́вий, го́жий, приго́жий, чепурни́й, красови́тий, красі́тний, ло́вкий, (фамил.) бра́вий; см. Приго́жий; (прелестный, пленительный) чарівни́й, ле́пський, (привлекательный) прина́дний, прива́бний, сподо́бний, (щеголеватый) чепурни́й, чупа́рний. [Га́рна, як кві́тка гайова́ (Номис). Я знав, що є у нас в селі́ дівча́та га́рні, що ся хоро́ша, а ся кра́ща (М. Вовч.). Кра́сна тео́рія гово́рить у йо́го одно́, а при́кра пра́ктика вимага́є зо́всім и́ншого (Єфр.). Же́сти його́ такі́ вимо́вні і краси́ві (Крим.). Не роди́сь бага́тий та вродли́вий, а роди́сь при до́лі та щасли́вий (Номис). Така́ кра́сна, коби ро́жа, як топо́ля така́ го́жа (Пісня). Сху́дле чепурне́ обли́ччя було́, як біль, бі́ле (Грінч.). Ло́вка молоди́чка (Полт.). Вдо́вине ли́чко красови́те (М. Вовч.). Ой, пани́чу, пани́ченьку, га́рний, бра́вий на ли́ченьку! (Пісня). А ле́пський, ка́жуть, го́род (Мирн.). Кому́ то вже така́ кра́ля не сподо́бна бу́де! (М. Вовч.)].
Более -вый – кра́щий. [Така́ ді́вка, кажу́, що кра́щої в селі́ нема́: бі́ла, по́вна, ті́ло ні́жне, як па́нночка (Сторож.)].
Самый -вый – найкра́щий.
Удивительно -выйга́рний напро́чуд, га́рний на ди́во (на про́диво). [Ви́шию лишень я йому́ по́душку га́рну на про́диво (Н.-Лев.). Ха́йка була́ напро́чуд га́рна з лиця́ (Н.-Лев.)].
-вый, как картинага́рний, як намальо́ваний (як мальо́ваний, як напи́саний). [А що вже га́рна! Як намальо́вана (Н.-Лев.). Ой одда́йте мене́ та за пи́саря, щоб я була́ молода́, як напи́сана (Грінч.). Йде було́ собі́, як мальо́вана (М. Вовч.)].
-вый собой, лицомга́рний із се́бе, красови́тий із се́бе, га́рний з лиця́, на красу́ га́рний, на вро́ду га́рний. [Обо́є молоді́, га́рні із се́бе (Грінч.). Він був не ду́же то красови́тий із се́бе (Яворн.)].
Становиться, стать более -вым – кра́щати, покра́щати, краси́ набира́тися, краси́ набра́тися, гарні́шати, погарні́шати, чепурні́шати; срвн. Хороше́ть, Похороше́ть. [Лице́ стає́ мрі́йне, кра́щає (Васильч.). По́ки Явту́х, ріс та краси́ набира́вся (Свидн.). Вона́ вдво́є покра́щала (Н.-Лев.)].
-вым делать, придавать красу, см. Кра́сить 3.
Не родись -си́в, а родись счастлив – не роди́ся кра́сен, а роди́ся ща́сен (Приказка).
Круго́м, нрч. и предл. – навкру́г, о́кру́г, округи́, круг, круго́м, навко́ло, довко́ла, надо́ко́ло (ко́го, чо́го); (только нрч.) навкруги́; срвн. Вокру́г. [Стоя́ть круг (навкру́г) сто́лу (Харківщ.). Слухачі́ навко́ло ньо́го (Л. Укр.). Надоко́ло вода́, а всере́дині біда́ (Приказка). Круго́м ду́ба руса́лоньки мо́вчки дожида́ли (Шевч.)]. Розгля́нувся навкруги́ (навко́ло) (Київщ.)].
Идти -го́м города – іти́ круг мі́ста.
Обойти город -го́м – обійти́ мі́сто навкруги́ (округи́, навко́ло).
Ходить, обходить -го́м чего – ходи́ти круг, навкру́г и т. д. чо́го, ходи́ти кружка́ коло чо́го.
Земля моя идёт на пять вёрст -го́м – землі́ моє́ї на п’ять версто́в навкруги́.
Его -го́м обобрали – його́ геть чи́сто (до ни́тки) обі́брано.
-го́м хорош – круго́м (навкру́г) га́рний, хоро́ший. [Золотоно́ша круго́м хоро́ша (Приказка)].
Ла́дный
1) до́брий, га́рний, хоро́ший, ла́дний; (
годный) годя́щий, при[з]да́тний, спосі́бний до чо́го; (удобный) вигі́дний.
-ден ли тебе этот нож? – чи прида́тний (годи́ться, на ру́ку) тобі́ цей ніж?
Кафтан не -ден – капта́н не в мі́ру (не до мі́ри).
Скрипки не -ны – скри́пки не настро́єні в лад (до ла́ду). Будь ты не -ден! – безголо́в’я на те́бе! а бода́й тобі́ (тебе́)! бода́й тобі́ ли́хо;
2) (
покладистый) зго́дли́вий, неспере́чли́вий, ла́гі́дний.
I. Лик
1) (
церк.) о́браз (-зу), лик (-ку); (лицо, обличие) обли́ччя (-ччя).
-ки творчества – о́брази тво́рчости.
Он хорош -ком – він га́рний на вро́ду (на обли́ччя), він вродли́вий.
После болезни на нём и -ку не стало – переслабува́вши він на се́бе не схо́жий став;
2) (
поличье) поли́ччя, о́браз (-зу).
Лу́чше
1) (
ср. ст. от Хорошо́) чем кто, что – кра́ще, лі́пше, лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Шевч.). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (Кониськ.). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (Куліш)].
Уж -чше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше. [Слу́хай ра́дше при́повідки! (Франко)].
-ше всего – найкра́ще, найлі́пше.
Как нельзя -ше – як-найкра́ще, як-найлі́пше, що-найкра́ще, що-найлі́пше.
Как можно -ше – як мо́га кра́ще (лі́пше).
Гораздо, значительно -ше – бага́то кра́ще.
Не -ше ли? – чи не кра́ще?
Больному стало -ше – хво́рому (слабо́му) поле́гшало, покра́щало.
Тем -ше – тим кра́ще, тим лі́пше, то й кра́ще.
Всё -ше и -ше, час-от-часу -ше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше).
Чем дальше, тем -ше – де-да́лі кра́ще.
-ше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го. [Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовч.)].
Нет ничего -ше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що… [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Грінч.)].
-ше и не говорить – кра́ще й не каза́ти, бода́й і не каза́ти! [Таке́ ді́ється, що бода́й не каза́ти (М. Гр.)].
Ум хорошо, а два -ше – дві голові́ лі́пше, як одна́; бі́льше оче́й, бі́льше й ба́чать.
-ше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли.
В гостях хорошо, а дома -ше – в го́стях до́бре, а до́ма ще кра́ще (лі́пше).
-ше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти;
2) (
ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що.
Ваша лошадь хороша, но моя -ше – ваш кінь га́рний, але́ мій кра́щий.
Он -ше своего брата – він лі́пший (лу́ччий) за (від) свого́ бра́та.
Он по характеру гораздо -ше тебя – він на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) те́бе.
Здоровье его становится день ото дня -ше – здоро́в’я його́ що-день то кра́щає.
У него три дочери одна другой -ше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща.
Делаться, становиться -ше – кра́щати, лі́пшати, лу́ччати, гарні́шати; срв. Улучша́ться, Хороше́ть.
Старый друг -ше новых двух – кра́ще да́внього дру́га не втеря́ти, ніж двох нови́х придба́ти.
Малова́жно, нрч. – ба́йду́же, малова́жно, не ва́жно, невели́ка ва́жність, не вели́ка вага́ (важни́ця, річ), мала́ (малова́жна) річ. [Байду́же, які́ї в карти́ни обво́ди, аби́ малюва́ння майсте́рне (Самійл.). Не ва́жно, чи з лиця́ га́рний, аби́ розу́мний (М. Грінч.)].
Маскирова́ть, -ся, маскиро́вывать, -ся (в прям. и перен. знач.) – маскува́ти, -ся, замаско́вувати, -ся, личкува́ти, -ся, заличко́вувати, -ся, (уродливой личиной) машкарува́ти, -ся, замашкаро́вувати, -ся; (страд. з.) бу́ти маско́ваним, замаско́вуваним, заличко́вуваним, замашкаро́вуваним, сов. замаско́ваним, заличко́ваним, замашкаро́ваним. [То по фарисе́йському маску́ють свою́ ворожне́чу, то одхиля́ють своє́ спра́вжнє обли́ччя (Н. Рада). «Чи й на спо́ді такі́ я́годи, як ото́ зве́рху?» – «Ато-ж! хіба́-б я личкува́ла!» (Харківщ.). Личку́ється перед ним та взива́є ба́теньком, а за о́чі ка́же… (Мова)].
Забор -ро́ван кустарником – барка́н замаско́вано куща́ми.
Маскиро́ванный – маско́ваний, замаско́ваний, личко́ваний, заличко́ваний, (личиной) замашкаро́ваний. [Дво́рик сповня́ється юрбо́ю маско́ваних і немаско́ваних го́стей (Л. Укр.). То льон личко́ваний, він ті́льки зве́рху га́рний (Харківщ.)].
I. Ми́лый, прлг.
1) (
любый, любимый, дорогой) лю́бий, ми́лий, коха́ний. [До́ню моя́, дитя́ моє́ лю́бе! (Шевч.). Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий! (Шевч.). Добри́-вечір, ми́лий си́ну! (Рудан.). Вибача́й, неві́сточко коха́на! (Самійл.)].
-лый друг – лю́бий (ми́лий, коха́ний) друг. [Дру́зі коха́ні! (Грінч.)].
-лый дружок – лю́бчик (лю́бий), любко́, ми́лий, миле́нький, коха́ний (-ого); срв. II. Ми́лый.
Мой -лый! –
а) (
ласк.) мій ми́лий! (мій) лю́боньку (им. лю́бонько)! мій лю́бцю! (моє́) се́рденько!
б) (
пренебр., снисход.) (мій) го́лубе! (мій) го́лубе ми́лий! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)! дя́дечку! [А чого́ тобі́ тре́ба тут, го́лубе? Іди́ собі́, зві́дки прийшо́в (Брацлавщ.). Не барі́ться, чолові́че, як хо́чете жи́ти (Кінець Неволі)]; срв. Миле́йший 2.
Моя -лая! –
а) (
ласк.) моя́ лю́ба! (моя) лю́бонько (им. лю́бонька)! (моє́) се́рденько! небо́го! [«Схова́йте мене́!» – «Де-ж я тебе́, лю́бонько, схова́ю?» (Франко)];
б) (
пренебр.) моя́ лю́ба! небо́го! [Чого́ це ви, небо́го, плюєте́ся? Плю́нуть і я вмі́ю (Крим.)].
Мои -лые! – мої́ лю́бі! люб’я́та! (пренебр.) голуби́ (голуб’я́та) мої́! лебе́дики!
Более -лый, см. Миле́е 1.
Самый -лый, см. Миле́йший 1.
Чрезвычайно -лый – надзвича́йно лю́бий (ми́лий), любі́сінький, милі́сінький.
Насильно мил не будешь – на ми́лування нема́ си́лування (Крим.).
Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий;
2) (
привлекательный) лю́бий, ми́лий, (доставляющий приятность) уті́шний, уті́шливий; (любезный) лю́б’язний, ґре́чний; (благосклонный) ласка́вий, прихи́льний; (красивый, хороший) га́рний, го́жий.
-лое дитя – лю́ба (ми́ла, вті́шна, вті́шлива) дити́на. [Що то за лю́ба дити́на мій Карпо́! (Н.-Лев.). Учителі́ аж нара́дуватися не могли́ на вті́шну дити́ну (Крим.)].
-лый человек – ми́ла люди́на.
Она очень -ла – вона́ ду́же ми́ла. [Дівча́та такі́ ми́лі, скро́мні (Ол. Пчілка)].
-лый взгляд, голос, -лая улыбка – ми́лий (лю́бий) по́гляд, го́лос, у́сміх. Как это -ло! – як це га́рно! як це лю́бо! як це го́же!
3) (
приятный кому) лю́бий, ми́лий, приє́мний, лю́б’язний, (редко) коха́ний кому́. [Працю́ю над лю́бою мені́ нау́кою (Крим.). Ко́жній ма́тері своя́ дити́на ми́ла (Квітка). Хоч за са́мого бідні́шого, аби́ тобі́ лю́б’язний (Квітка). Оця́ соро́чка така́ мені́ лю́б’язна (Борзенщ.). Вале́рова сестра́ така́ мені́ коха́на (Самійл.)].
Ему ничто не -ло – йому́ ніщо́ (в сві́ті) не ми́ле. [Усі́м лю́дям тепе́р не ду́же що ми́ле (Чигиринщ.). Як злу́чаться по любо́ві, то все ми́ле бу́де (Чуб. V)].
Свет мне стал не мил – світ мені́ не ми́лий став, світ мені́ знеми́лився (и не зми́лився).
Музыка́нт – музи́ка, музика́нт, грач (-ча́), (і)гре́ць (р. (і)греця́), (архаич.) гуде́ць (-дця́), (диал.) гуда́ч (-ча́), (оркестровый ещё) капели́ста, капеля́нець (-нця); ум. музи́че́нько, і́гронько, гуда́че́нько. [Він музи́ка, па́не, пречудо́вий; всю доро́гу весели́в пан ду́шу (Франко). Ві́йсько йде, корого́вки ма́ють, попере́ду музиче́ньки гра́ють (Пісня). Музика́нти мої́, ви загра́йте мені́! (Пісня). Які́ грачі́, такі́ й танці́ (Номис). Ні швець, ні мнець, ні в дуду́ грець (Номис). Приї́хали подоля́ни з Подо́лу, ой, приве́зли свої́ і́гроньки з собо́ю, ой, загада́ли хороше́нько йгра́ти (Метл.). І гуде́ць по стру́нах вда́рив (Ворон.). Ой, гудаки́ кра́сно гра́ють, а я не танцю́ю (Гол. IV). Загра́й мені́, гуда́ченьку, як сам розумі́єш (Пісня). А ви, пани́ капели́сти, та́нцю ми загра́йте (Пісня)].
Хороший -ка́нтга́рний (до́брий) музи́ка, ма́йстер-музи́ка.
Нару́жность
1) (
наружн. сторона, поверхность) о́коло, зо́внішність, поверхо́вість, по(з)верхо́вість (-ости), верх, по́верх (-ху).
По -сти дом хорош – зо́ко́ла (зоко́лу, назо́вні, зовні́, на по́гляд, на взір) буди́нок (дім) га́рний;
2) (
человека) –
а) (
внешний вид) (зо́вні́шній) ви́гляд (-ду), зо́внішність, зве́рхній ви́гляд, (редко) зве́рхність, (гал.) поверхо́вість (-ости), (осанка) поста́ва. [Була́ це люди́на прива́бливого ви́гляду (с располагающей -ностью) (Короленко). Поста́ва свята́, а сумлі́ння злоді́йське (Номис)];
б) (
физиономия) вро́да, подо́ба, приро́да. Срв. Вне́шность 4 и 5. [Се був чолові́к і на вро́ду незгі́рший, і на вда́чу (М. Вовч.). Дру́га лю́бого подо́бу кра́сну боги́ня прийняла́ (Л. Укр.). Га́рна ді́вчина, – тако́ї подо́би і не ба́чили в нас на Украї́ні (Стор.)].
Счастливая -ность – вда́тна вро́да, щасли́ва зо́внішність.
Счастливой -сти – що вда́вся (вда́тний) на вро́ду.
-стью, по -сти – назо́вні, на ви́гляд, на взі́р, на вро́ду, на обли́ччя.
-ность обманчива – вро́да (зо́вні́шність) облу́дна.
По -сти не суди – не суди́ з о́кола (з зо́внішнього или з околи́шнього ви́гляду).
Наря́дный
1) (
относящ. к наряду) –
а) за́гадо́вий, наказо́вий, наря́до́вий;
б) реєстро́вий, спис(к)ови́й;
в) убраннє́вий, убо́ровий, (
зап.) строє́вий;
2)
см. Наря́дчик 1;
3)
см. Наряжё́нный 2 (под Наряжа́ть);
4) (
щегольской: только о нарядно одетом) одягни́й, зодягнени́й, оді́жний, (га́рно, пи́шно) убра́ний, (только о наряде) прибі́рний, бага́тий, пи́шний (и о наряде и о нарядно одетом) оша́тний, (реже ша́тний), чепурни́й, (зап.) стрі́йний; (перен.) чепурни́й, пи́шний. [Наро́д по тих хутора́х га́рний, одягни́й (Куліш). Тата́рки в черво́них ча́драх, одягні́ й кольори́сті (Корол.). Одягна́, як міща́нка (Квітка). Диві́тесь, лю́ди до́брі, яки́й я зодягни́й та оша́тний (Г. Барв.). Одібра́в кошови́й що-найкра́щий наро́д та одіжни́й (Драг.). На тобі́ су́кні ду́же прибі́рні (Чуб. V). Бага́та су́кня (Брацл.). І сама́ не оша́тна хо́диш і нас, козакі́в, без сви́ти во́диш (Дума). Стрі́йні слу́ги (Франко). Чепурні́ ви́паси і пе́щені ни́ви, обса́джені шипши́ною (М. Калин.)].
-ный дом – чепурни́й (пи́шний) буди́нок.
-ная берёза – оша́тна бере́за.
Настрое́ние
1) (
действие), см. Настро́йка 1, оконч.;
2) на́стрій (-рою), (
очень редко) напра́ва, (расположение духа) гу́мор (-ру), дух (-ху). [Цей на́стрій наре́шті й запанува́в над Лаго́вським (Крим.). Ходи́ли чутки́ про страйк і влива́ли яки́йсь нови́й на́стрій в те́мну заду́рену ма́су (Черкас.). У роже́вім на́строї (Франко). Су́тичка ви́йшла в на́строях роди́ни (Виннич.). Євре́ї, поярмаркува́вши, очеви́дячки ще були́ в ярмарко́вій напра́ві: розка́зували усі́ заразо́м (Н.-Лев.). Почала́ розумі́ти ча́сті і на́глі змі́ни в її́ гу́морі, незрозумі́лу дражли́вість (Франко). Уже́ дух і так був на ме́не (-ние против меня) гірки́й (Борзенщ.)].
Дурное (плохое) -ние – пога́ний на́стрій.
-ние биржи – на́стрій на бі́ржі.
Повышательное -ние, -ние на повышение – росту́чий на́стрій (на бі́ржі), тенде́нція збі́льшувати.
Повышенное -ние – підне́сений на́стрій.
Сдержанное -ние – стри́маний на́стрій.
Хорошее -ниега́рний (до́брий) на́стрій, до́брий гу́мор.
Быть в плохом, хорошем -нии – бу́ти в га́рному (в до́брому) на́строї, бу́ти в до́брому гу́морі (ду́сі), бу́ти в пога́ному на́строї (не в до́брому гу́морі). [Ви в до́брому гу́морі, як і за́вжди (Виннич.)].
Быть в -нии делать что – бу́ти в на́строї (ма́ти на́стрій) роби́ти що. [Я са́ме в на́строю з ким-не́будь говори́ть (Самійл.)].
Быть не в -нии – бу́ти не в до́брому на́строї (гу́морі, ду́сі), (не в духе) бу́ти не в гу́морі. [Володи́мир встав дру́гого дня не в гу́морі (Крим.)].
Быть не в -нии делать что – не ма́ти на́строю роби́ти що.
-ние умов – на́стрій (лю́дських) дум.
Нату́ра
1) (
природа) нату́ра, приро́да;
2) (
врождённые свойства, наклонности) нату́ра, (ум. нату́ронька), приро́да, (естество) єство́, (сущность) істо́та, (характер) вда́ча; срв. Приро́да 2. [Ма́єм ми нату́ру преледа́чу (Самійл.). То вже в них нату́ра ма́буть, щоб покепкува́ти (Рудан.). Ма́ло спі́льности, ма́ло соліда́рности: індивідуалісти́чна нату́ра перемага́є (Грінч.). Така́ вже вда́ча соба́ча (Номис). Ти моє́ї вдачі (у тебя такая же -ра, как у меня): не лю́биш ходи́ти по го́стях (Звин.). Оригіна́льний, чутли́вої вда́чі (с чуткой -рой) пое́т (Рада)].
Впечатлительная, нежная, сильная -ра – вразли́ва (сприйня́тлива), ні́жна, сильна́ (поту́жна, твёрдая: тверда́) вда́ча (нату́ра).
По -ре
а) (
по своим врождённым качествам) з нату́ри, з приро́ди, зро́ду, нату́рою, приро́дою, на нату́ру. [Чи́стий лі́рик з нату́ри (Рада). Га́рний хло́пець на нату́ру (Пісня)];
б) (
по нраву кому) до (по) ми́слі, під ми́слі кому́.
-ра хлебного зерна – нату́ра (приро́да) зе́рна (збі́жжя, пашні́).
Привычкавторая -ра – зви́чка – дру́га нату́ра;
3) (
натуральная повинность, поставка вещами) нату́ра. [Плати́ти робітника́м нату́рою (Пр. Правда)].
Получать жалованье, квартиру -рою – оде́ржувати (здобува́ти, дістава́ти) платню́ нату́рою (в нату́рі), ма́ти ква(р)ти́ру в нату́рі (нату́рою);
4) (
у художников) нату́ра, живовзі́р (-зо́ру); (натурщик, -щица) нату́рник, -ниця.
Писать (красками) с -ры – малюва́ти з нату́ри (з живовзо́ру). [Малюва́тиме з живовзо́ру, диву́ючи професорі́в і товариші́в (Д. Пісочинець)].
Неахти́тельный – не ду́же (не ве́льми) до́брий (га́рний), погане́нький, аби́-яки́й, благе́нький, ледаче́нький, (жалкий) мізе́рний, мізерне́нький; срв. Плохова́тый.
Не́который, мест. неопр.
1) (
какой-то) яки́йсь, де́який(сь), котри́йсь, оди́н, (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-там, котри́йсь-там.
-рый человек – яка́сь (котра́сь, одна́, яка́сь-там, котра́сь-там) люди́на.
-рое время – яки́й(сь) (де́який, реже котри́йсь) час, яка́(сь) часи́на. [Коло цього́ тво́ру яки́йсь час крути́лася ува́га громадя́нства (Крим.). Мовчи́ть яки́й час, да́лі не виде́ржує (Л. Укр.). Через яки́й час полі́чить (гро́ші) і перехова́ у дру́ге мі́сце (Грінч.). Жде до котро́гось ча́су (Номис). Молоди́ця спини́лася; яку́сь часи́ну вона́ придивля́лась (Коцюб.)].
В продолжении -рого времени – яки́й(сь) (де́який) час, яку́(сь) (де́яку) часи́ну.
На -рое время – на яки́й(сь) (де́який) час, на яку́(сь) (де́яку) часи́ну.
В -ром царстве, в -ром (не в нашем, в тридесятом) государстве – в де́якімсь ца́рстві, в де́якімсь госуда́рстві (Рудч.); не в на́шій землі́ – в дале́кій стороні́; в яко́мусь ца́рстві, тридеся́тому держа́встві. [Приго́ди в Ґрю́невальді, – яко́мусь ца́рстві, тридеся́тому держа́встві, – при́нця О́тто (М. Калин.)];
2) (
кое-какой, известный) де́який (р. де́якого, до де́якого и (редко) де́ до якого и т. п.), де́котрий; (известный, определённый) пе́вний; (кое-какой) де-не́-який, яки́й-не-яки́й, (пренебр.) яки́й-таки́й, таки́й-сяки́й, сяки́й-таки́й; (пустячный) яки́йсь. [Забра́вши де́яких троя́нців, п’ята́ми з Тро́ї накива́в (Котл.). Де́які варя́ги з гре́цького царя́ служи́ть найма́лися (Куліш). Де́які і́доли бро́нзового пері́оду ма́ють ви́гляд до́сить га́рний (Л. Укр.). Де́який матерія́л до міркува́ннів про се (Грінч.). На́віть і в ві́рі була́ де́яка одмі́на у нас про́ти їх (Грінч.). Со́нечко підли́зує сніг де́ з яких го́рбиків на піску́ (Квітка). Де́котрі гре́цькі купці́ (Крим.). Не міг втри́мати ду́мки про потво́рність де́котрих бі́лих люде́й (Кінець Неволі). Я прига́дую ті́льки де́котрі його́ жа́рти (Н.-Лев.). З ним Лаго́вський мав де́котру знайо́мість (Крим.). Пе́вну кі́лькість книжо́к про́дано (Київ). З того́ завзя́ття було́-б нічо́го не ви́йшло, коли́-б не щасли́вий ви́падок, що показа́в яки́й-таки́й заро́бок (Франко)].
-рое количество – де́яка (пе́вна, яка́сь) кі́лькість, де́яке число́, скі́льки(сь), (пренебр.) скі́льки(сь)-там. [Да́йте йому́ скі́льки-там гро́шей, – і неха́й собі́ йде (Звин.)].
В -рых случаях – в де́яких ви́падках, (изредка) коли́-не-коли́.
-рым образом – де́яким чи́ном (ро́бом), (в известной степени) до пе́вної мі́ри, в де́якій (в які́йсь) мі́рі;
3) (
иной, который) и́нший, де́котрий, ко́три́й и (редко) кото́рий, яки́й; см. Кото́рый 4. [В и́нших губе́рніях, напр. на пі́вночі Росі́ї, тако́ї землі́ нема́є (Доман.). Ти-ж не така́, як и́нші жінки́: ти розумі́єш, що… (Грінч.). Кото́рі селя́ни вже й па́стки станови́ли на тхора́, – так ні, не ло́виться (Остерщ.). До нас ча́сом і дохо́дять які́ чутки́, але́ запі́зно (Брацл.)];
4)
-рые (в значении сщ.) – де́хто (р. де́кого, де́ до кого и до де́кого и т. п.), де́котрі (-рих), де́які (-ких), (кое-кто) де́нехто (р. де́некого). [Де́хто брав чита́ти (Грінч.). Тро́шки зго́дом верну́лись до Бру́са де́хто і посіда́ли край йо́го (Квітка). Позбира́в де́кого та й учини́в про́ти ляхі́в триво́гу (Сніп). Не всі сплять, що хропля́ть, – лиш де́котрі (Кам’янеч.). Всі сплять, хропу́ть, а де́які сопу́ть (Гул.-Артем.)].
-рые подумают, что… – де́хто поду́має (поду́має де́хто), що…, де́котрі (де́які) поду́мають, що…
-рые из них – де́хто (де́котрі, де́які) з них;
5)
-рые-рые (одни-другие: из неопр. количества) – де́які – де́які, де́котрі – де́котрі, які́ – які́, котрі́ – котрі́ и (редко) кото́рі-кото́рі, и́нші-и́нші, які́-ті, и́нші – а де́котрі, и́нші – а де́які. [Де́які оповіда́ння були́ друко́вані, де́яких ще й не було́ тоді́ (Грінч.). Які́ лежа́ть, які́ сидя́ть, які́ сновиґа́ють по кутка́х (Грінч.). Кото́рі пристаю́ть на се, а кото́рі ка́жуть – ні (Грінч.). Ко́ні та воли́ – які́ пасу́ться, ті – лягли́ (Грінч.). И́нші гомоня́ть, а де́котрі пону́рі сидя́ть М. Вовч.)].
Необу́зданный
1) незагну́зданий. [Незагну́зданий кінь (Полт.)];
2) неприбо́рканий, невгамо́вний, непогамо́в(а)ний, нестри́м(а)ний, неспи́нний, (
образно) незагну́зданий, сваві́льний, своєві́льний; срв. Неукроти́мый, Своево́льный. [Ста́вити ме́жі й перешко́ди про́ти непогамо́ваної самово́лі (Гр. Думка). То́плять у нестри́мній розпу́сті своє́ го́ре (Ле). І га́рний хло́пець, та незагну́зданий (Кобеляч.). Він сам терпі́в од незагну́зданого па́нського но́рову (Грінч.)].
-ная страсть – невгамо́вна (неприбо́ркана) жага́ (при́страсть).
-ные поступки – сваві́льні (своєві́льні) вчи́нки.
Неплохо́й – непога́ний, незли́й, неке́пський, незгі́рший, (диал.) несугі́рший, (хороший) до́брий, га́рний; срв. Плохо́й. [Робі́тник з йо́го непога́ний (Звин.). На́че незгі́рші оселе́дці (Борзенщ.). Чолові́к він несугі́рший (Липовеч.)].
Неуда́чник, -ница – невда́ха (общ. р.), (ум. ж. р. невда́шечка), невда́тник, -ниця, безтала́нник, -ниця, бездо́лець (-льця), бездо́льник, -ниця. [Невда́ха безтала́нний (Сл. Гр.). Га́рний був, че́сний собі́, хоч і невда́ха (Корол.) У ньо́го була́ вели́ка сім’я́ доро́слих паничі́в і панночо́к невда́тників і невда́тниць (Яворн.)].
Нра́виться – подо́батися, (очень редко) люби́тися, (быть по нраву) бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї), бу́ти уподі́бним (споді́бним) кому́, (по душе) бу́ти до ми́сли, бу́ти га́рним кому́; (по вкусу) бу́ти до сма́ку, смакува́ти кому́; см. Нрав 2 (Быть, приходиться по -ву) и Вкус 4 (Быть, приходиться по -су). [Ніхто́ не вмі́в-би так, як він, подо́батись дівча́там (Самійл.). Їй подо́бається чорня́вий сусі́д (Коцюб.). Він мені́ почина́є подо́батись (Коцюб.). А що, ха́та лю́биться? (Лебединщ.). Невже́ оці́ пісні́ вам такі́ га́рні? (Звин.). Лю́ди зви́кли (до карто́плі) і тепе́р вона́ всім смаку́є (Наш). Пова́жна розмо́ва їй смаку́є (М. Вовч.). Мені́ життя́ іще́ смаку́є (Стар.-Чернях.)].
-тся ли он вам? – чи він важ подо́бається? чи він вам до вподо́би? чи він вам уподі́бний?
Как вам это -тся? – як вам це подо́бається?
Ему -тся в деревне – йому́ до вподо́би (подо́бається) на селі́ (село́, жи́ти на селі́).
Здесь всем -тся – тут усі́м подо́бається, тут усі́м до вподо́би, (редко) тут усі́ прилюбля́ються. [Пари́ж га́рний і усі́ тут прилюбля́ються (М. Вовч.)].
Что кому -тся – що кому́ до вподо́би (до смаку́), що кому́ подо́бається.
Больше -ться, чем кто, что – бі́льш(е) подо́батися (бу́ти вподібні́шим, бу́ти бі́льш(е) до вподо́би), ніж хто, ніж що; бу́ти кра́щим за ко́го, за що, від ко́го, від чо́го. [До́вший батіжо́к цьому́ хло́пчикові вподібні́ший, ніж коро́ткий (Н.-Лев.). Мені́ ка́вун кра́щий за ди́ню (Харківщ.)].
Перестать -ться (разнравиться) – переста́ти подо́батися, ста́ти не до ми́сли, розлюби́тися. [Незаба́ром три факульте́т мені́ розлюби́вся (Крим.)].
Не -ться – не подо́батися, (быть не по нраву) бу́ти не до вподо́би (не до сподо́би; бу́ти невподі́бним (несподі́бним); (не по вкусу) бу́ти не до смаку́, не смакува́ти. [Йому́ не подо́баються на́ші го́рниці (Черкас.)].
Не -тся он мне – не до вподо́би (не подо́бається, невподі́бний) він мені́.
Нра́вящийся – що подо́бається, (що) до вподо́би и т. п., уподі́бний, споді́бний, га́рний кому́.
Оставля́ть, оста́вить – лиша́ти, лиши́ти, залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, поли́ши́ти, облиша́ти, обли́ши́ти, ки́дати, ки́нути, покида́ти, поки́нути, (з)оставля́ти, (з)оста́вити, (о)пуска́ти, (о)пусти́ти кого́, що, попуска́тися, попусти́тися чого́, ки́датися, ки́нутися чого́, (о многих) позалиша́ти, пооблиша́ти, поки́дати, позоставля́ти.
-вьте меня одного – (за)лиші́ть мене́ само́го.
-вьте меня в покое – да́йте мені́ спо́кі́й.
Он -вил детям большое наследство – він залиши́в вели́ку спа́дщину ді́тям.
-вить за собою, позади себя кого – лиши́ти кого́ позад се́бе, ви́передити кого́.
Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление – він лиши́в по собі́ га́рний спо́мин, га́рне вра́жі́ння.
Не -вил и следа – не (за)лиши́в і слі́ду, і слі́ду не ки́нув.
-вляю это на ваше попечение – припоруча́ю це вам.
-вить что при спешном бегстве – відбі́гти чого́.
Он -вил город и уехал в деревню – він поки́нув мі́сто і пої́хав на село́.
-вить службу, должность – (по)ки́нути слу́жбу, поки́нути служи́ти и поки́нути хазя́їна, уступи́ти(ся) з слу́жби.
-вить службу у кого – відійти́ від ко́го, поки́нути кого́. [На жнива́ Анті́н одійшо́в од жи́да (Кониськ.). Чого́-ж ти ки́даєш мене́, го́ду не добу́вши?].
-вить свет – поки́нути світ, зійти́ з сві́ту, переста́витися.
-вить мир – то же и відійти́ від (грі́шного) сві́ту.
Он не -вля́ет его ни днём, ни ночью – він не покида́є його́ ані вдень, ні вночі́.
Он -вил по себе жену и детей – він поки́нув (залиши́в, зоста́вив) по собі́ жі́нку й діте́й.
Счастье -вило его – до́ля (по)ки́нула його́.
Ещё не -вило счастье – ще не вме́рла до́ля.
Силы -вля́ют его – си́ли ки́дають (покида́ють, опуска́ють) його́.
-вить без призора, без попечения, в пренебрежении – занеха́ювати, занеха́яти, занеха́ти, зане́дбувати, занедба́ти, замі́тувати, зне́хтувати що, (о многих) позанеха́ювати, позане́дбувати, позамі́тувати.
-ть что-л. в полном пренебрежении – упослі́джувати, упослі́дити що.
-вить на произвол судьбы – поки́нути (зоста́вити, лиши́ти) на призволя́ще.
Не на кого -вить дом – ні́ від кого піти́ з до́му, ні́ від кого пої́хати.
-вить без внимания – помину́ти (лиши́ти) без ува́ги що, не зверну́ти ува́ги, не вва́жити на що, обмину́ти, помину́ти що, (ирон.) в ко́мені записа́ти.
Не -вьте меня вашею милостью (советом) – не забу́дьте (не помині́ть) мене́ ва́шою ла́скою (пора́дою), не позба́вте мене́ ва́шої ла́ски (пора́ди).
Не -вьте меня без ответа (уведомления) – не відмо́втеся мені́ відпові́сти (мене́ пові́домити).
-вить своё намерение, мысль – поки́нути свій на́мір, свою́ ду́мку, відмо́витися від сво́го на́міру, від своє́ї ду́мки, ки́датися, ки́нутися свого́ на́міру, своє́ї ду́мки.
-вить помышление о чём – поки́нути ду́мати про що, спусти́ти що з ду́мки. [Не міг Шевче́нко спусти́ти з ду́мки кріпа́цьку нево́лю (Єфр.)].
-вить на чьё благоусмотрение – лиши́ти, да́ти кому́ на до́бру во́лю, до вподо́би.
-вля́я в стороне что-л. – полиша́ючи, помина́ючи що.
-вить без последствий – залиши́ти без на́слідків.
-вить (дурную) привычку – поки́нути, заки́нути (пога́ну) зви́чку, ки́нутися (пога́ної) зви́чки. [Давно́ вже пора́ заки́нути зви́чку зва́ти наро́дом ті́льки селя́н-хліборо́бів (Єфр.)].
Оста́вь эту дурную привычку – поки́нь цю зви́чку пога́ну.
-вить примету – лиша́ти прикме́ту, на призна́ку дава́ти. [Ві́ти терно́ві руба́йте, на шляху́ покида́йте, мені́ на призна́ку дава́йте (Дума)].
-вить в наследство кому – відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти кому́ що. [Вмира́ючи, усе́ господа́рство приказа́ла дочці́ (Квітка)].
-ть кому по духовному завещанию – відпи́сувати, відписа́ти кому́ и на ко́го що. [Відписа́ла на їх і ха́ту, і ґрунт, і по́ле (Конис.)].
-вить себе, у себя, за собою, для себя – взя́ти собі́, на се́бе. [Грома́да не дозво́лила землі́ продава́ти, а взяла́ на се́бе (Грінч.)].
-вить кого в живых – лиши́ти кого́ при життю́.
-вим это – обли́шмо це, (по)ки́ньмо це, залиші́мо це.
Оста́вь! оста́вьте! – обли́ш! обли́ште! (по)ки́нь, (по)ки́ньте!
Оста́вь, надоело! – го́ді, обри́дло!
-вьте его! – не ру́ште! не займа́йте його́!
-вить за собой право – застерегти́ собі́ пра́во.
-вить до начала будущего лета – на за́літки зоста́вити.
-вить кого в дураках, с носом – поши́ти кого́ в ду́рні, на сухе́ньке ви́вести кого́, візка́ кому́ підве́зти, (гал.) облазни́ти кого́.
Оста́вленный – (за)ли́шений, поли́шений, обли́шений, (по)ки́нутий, (з)оста́влений и т. д.
Отли́чный
1) (
разный) відмі́нний, відмі́тний від чо́го чим, опрі́чний від чо́го.
Этот предмет -ли́чен от других своим видом – ця річ відмі́нна від и́нших свої́м ви́глядом (що-до сво́го ви́гляду);
2) (
превосходный) чудо́вий, ду́же га́рний, прега́рний, ва́жний, добря́чий, до́брий, добре́нний, (с виду) кра́сний. [Кра́сна карто́пля. Кра́сний торг (торговля). Ва́жний, добре́нний ове́с. До́брі ко́ні. Добря́че вино́].
-ный музыкант – чудо́вий (ду́же га́рний) музи́ка.
-ный человек – чудо́ва, ду́же га́рна люди́на.
-ные дарования – чудо́ві зда́тності, чудо́ва, прега́рна кебе́та.
-нейшим образом – любі́сінько.
Плохова́тый – погане́нький, поганкува́тий, не ве́льми га́рний, кепське́нький, аби́який, аби́яке́нький, благе́нький лихе́нький, невірне́нький, ледаче́нький, мізерне́нький. [За малі́ гро́ші, то й хусти́нка погане́нька (аби́яка, благе́нька). Поганкува́тий із те́бе робі́тник. Лихе́ньку свити́ну спра́вив, бо путя́щої нема́ за що. Хоч невірне́нька хати́нка, а все-ж свій за́хисток. Ледаче́нький чолові́чок з йо́го, злодю́жка].
-тый хлеб – плохе́нький, (диал.) припло́шистий хліб.
Побри́ть, -ся – ви́голити, -ся, підголи́ти, -ся, ви́брити, -ся, (чаще о мн.) поголи́ти, -ся, повиго́лювати, -ся, побри́ти, -ся.
Побри́тый – ви́голений, підго́лений, ви́бритий. [Хло́пець га́рний, руся́вий, чи́сто підго́лений (Квітка)].
II. Пол – (род муж. или жен.) стать (-ти), рід (р. ро́ду), по́ле. [Жіно́чій ста́ті не ли́чить таке́ виробля́ти. Лю́ди – ті́льки чолові́ча стать (Свидн.). Зака́зано було́ приво́зити на Січ жіно́чий рід (Куліш). А з яко́го по́ля: з жіно́чого чи мужи́чого?].
Население обоего по́ла – лю́дність обо́х ро́дів.
Женский пол (соб.) – жіно́ча стать (жіно́цтво, жіно́та).
Мужеский пол (в противопол. женскому) – чолові́ча стать, чолові́цтво, парубо́цтво. [Кому́ що́ ла́се, а їй парубо́цтво].
Падкий к женскому по́лу – охо́чий (ла́сий) до жіно́цтва.
Прекрасный полга́рний (кра́сний) рід, бі́ла че́лядь. [Ні в чі́м бу́де між бі́лу че́лядь піти́ погуля́ти. Ту́рки воюва́ли, бі́лу че́лядь забира́ли (А. Д.)].
Сильный пол – ду́жий рід, чолові́цтво.
Поря́дочный
1) (
о предметах: по величине и друг. кач.) поря́дний, пу́тній, путя́щий, дола́дній, нічоге́нький, годя́щий, гарне́нький, до́брий, добря́чий; (только по величине) чима́ли́й, спо́рий.
-ная сумма – гру́бі гро́ші;
2) (
в социальной и моральной оценке) поря́дний, стате́чний, стато́чний, статкови́тий, статни́й, ста́тній, присто́йний, лю́дяний, лю́дський, га́рний, пу́тній, путя́щий. [В лю́дяного шинкаря́ і в корчмі́ кра́ще (Свид.)].
-ный сын – ба́тьків син.
-ное дитя – оте́цька дити́на.
Похо́жий на кого на что – схо́жий, похо́жий на ко́го, на що, підхо́жий, поді́[о́]бний до ко́го, до чо́го. [Він був схо́жий з ви́ду на ма́тір (Н.-Лев.). Сама́ на се́бе не схо́жа ста́ла, така́ журба́ її́ бере́ (Рудч.). Ви́йшла ді́вчинка, підхо́жа до молодо́го гусеня́ти (Г. Барв.). Оттакі́ й підхо́жі думки́ плу́тались у ко́жного в голові́ (Грінч.). Все здава́лось чужи́м, чудни́м, не поді́бним до то́го, що було́ вчо́ра (Коцюб.)].
Портрет не -хо́ж на оригинал – портре́т не схо́жий на оригіна́л.
Они -жи друг на друга – вони́ схо́жі оди́н на о́дного (помі́ж собо́ю), вони́ підхо́жі, поді́бні оди́н до о́дного.
-жий как вылитый, как две капли воды – схо́жий, як ви́капаний, досто́ту схо́жий, досто́тній, чи́стий, чисті́сінький. [Син – ви́капаний (чи́стий, досто́тній) ба́тько. Досто́ту на бра́та схо́жий].
Бывать, быть -жим на кого, на что – підхо́дити до ко́го, до чо́го, скида́тися, подо́бати, похо́дити на ко́го, на що; см. II. Походи́ть. [Чолові́к до чолові́ка бува́ підхо́дить. День на день і ніч на ніч не скида́ється (Васильч.). Похо́дить на те, ні́би-то а́кція – гро́ші? (Кониськ.)].
Родиться, оказаться -жим на кого – уроди́тися, уда́тися, ви́йти в ко́го, ви́кинутися в ко́го и на ко́го, ски́нутися, зда́тися на ко́го. [Чорт її́ зна́є, в кого́ вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). Уда́вся я, ма́біть, у того́ пра́щура свого́, у Савлука́ козака́ (М. Вовч.). Ні оди́н син не ви́кинувсь на ба́тька (Херс.). Така́ і по́вненька, і бі́ла і рум’я́на, чорноо́ка, чорнобри́ва, як ма́ти, і на но́ров тро́хи ски́нулась на не́ї (Мирн.). Ні, га́рний був Мазе́па мій, а ти так здавсь на чо́рта зло́го (Греб.)].
Стать на человека (на людей) -жим – ви́людніти. [Між товари́ством став він ско́ро віджива́ти, став виявля́ти зді́бності до вче́ння, осмілі́в, ви́люднів, як ка́жуть (Васильч.)].
Похо́же на это, на то – підхо́же до цьо́го, до то́го; скида́ється на це, на те. [Це ті́льки тро́шки на пра́вду скида́ється, а більш до брехні́ підхо́же].
Это ни на что не -же – це вже не зна́ти що.
Почте́ние
1) (
действие) пошанува́ння, вшанува́ння, упова́ження; см. I. Почита́ть, Почти́ть. [Наш То́дір як малюва́ння, тре́ба йому́ пошанува́ння, тре́ба його́ пошанува́ти, до бо́ку ху́стку да́ти (Грінч. III)];
2) (
чувство уважения) поша́на, пова́га, шано́ба, ша́на, (по)шано́вання, пова́жа́ння до ко́го, до чо́го. [За се він варт ще бі́льшої поша́ни (Самійл.). До не́ї прили́пла яка́сь обле́сливість в розмо́ві й пова́га до пані́в (Н.-Лев.). Що-б то вчини́ти на озна́ку грома́дської до йо́го шано́би (Куліш). Ні ві́ри в свя́тощі не ма́є, ні шано́би (Самійл.). У ньо́го й на ма́кове зе́рно нема́ шано́вання до грома́ди (Кониськ.)].
Оказывать -ние – віддава́ти, чини́ти пова́гу, поша́ну кому́, шанува́ти, поважа́ти кого́. [Оди́н поважа́є, а де́сять зневажа́є (Гліб.)].
Мое -ние! – моє́ пова́жання!
С истинным -нием остаюсь Вашим… – з правди́вою поша́ною (пова́гою) Ваш…
Засвидетельствуйте моё -ние вашей супруге – про́шу засві́дчити мою́ поша́ну ва́шій дружи́ні.
Обед, скажу вам, моё -ние – обі́д, скажу́ вам, на про́чуд га́рний (таки́й, що куди́ твоє́ ді́ло).
Преизя́щный – ду́же га́рний, ду́же кра́сний, (изысканный) ду́же вибо́рний; см. Изя́щный.
Прекра́сный
1) ду́же черво́ний;
2) прекра́сний, (ду́же) кра́сний, прега́рний, ду́же га́рний, прехоро́ший, чудо́вий, пречудо́вий, пречу́дний, препи́шний, пи́шний, (
красивый) вродли́вий, го́жий, (полон.) слі́чний; срв. Превосхо́дный, Отли́чный. [Ти, ді́вчино, ти прекра́сна (Грінч. III). Прекра́сна доро́га веде́ на майда́н (Франко). Юна́к прекра́сний (М. Вороний). Прекра́сне життя́ (Єфр.). Кра́сне со́нце. Кра́сний світ. Кра́сний Ки́їв. Кра́сне сло́во. Кра́сна тео́рія (Єфр.). Кра́сні мрі́ї (Л. Укр.). Не роди́ся кра́сним, а роди́ся ща́сним. Кра́сна ми́ла. Прега́рні но́чі. Прега́рна кни́жка. Ро́жі прехоро́ші (Л. Укр.). Чудо́ве оповіда́ння. Чудо́ва ба́йка (сказка), чудо́ва кни́жка. Пи́шне обли́ччя (Грінч.)].
-ный поступок – прекра́сний, га́рний вчи́нок.
В одно -ное утро – одно́го прега́рного ра́нку.
В один -ный день – одно́ї га́рної (кра́сної) дни́ни. ное – прекра́сне, прега́рне (-ого).
Идеал -ного – ідеа́л прекра́сного (прега́рного).
Преле́стный
1) (
обаятельный, прельщающей) прина́дний, прива́бний, прива́бливий, пова́бний, звабли́вий, вабни́й, знадни́й, знадли́вий, (пленительный) чарівни́й, чарівли́вий. [А се мо́ре лазуро́ве; се життя́ земно́го о́браз я́сний, ти́хий та прина́дний. (Франко). Прива́блива жі́нка (Коцюб.). Дівча́ чарівне́];
2) (
чудный, отличный) чудо́вий, га́рний, ло́вкий (ум. ло́вке́нький, ло́венький); см. Чу́дный. [Чудо́ва кни́жка. Чудо́ва дити́на. Яка́ ловке́нька ша́почка];
3) (
пригожий) вродли́вий, га́рний, прекра́сний; срв. Прекра́сный.
Преми́лый – ду́же ми́лий, ду́же га́рний, миле́нний, премиле́нний.
-мило – ду́же ми́ло, ду́же га́рно.
Прехоро́ший – прехоро́ший, ду́же хоро́ший, ду́же га́рний, ду́же до́брий, миле́нний. [Миле́нний був соба́ка (Звин.)]. См. Хоро́ший.
Пригля́дный
1) (
немудрёный) нему́дрий, нехи́трий.
-дное дело – нехи́тра спра́ва;
2) (
казистый) показни́й, вродли́вий, хоро́ший, га́рний;
3)
см. Пригля́дчивый.
Приго́н – пригі́н, згін, нагі́н (-го́ну) [Га́рний бу́де я́рмарок, да́вно вже не було́ тако́го зго́ну (Франко)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вид
1) (
образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид;
4) (
видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого.
5) (
разновидность) відміна, порідок, відрід, вид;
6) (
биол.) відміна, вид;
7) паспорт (
давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
8) (
грам.) вид, форма;
9) (
виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки:
будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі);
быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого;
быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого;
в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів;
в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…;
в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку;
в виде прогонных и суточных – як прогони та добові;
в виде процента – як процент;
в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого;
в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою);
в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…;
в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище;
в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого;
в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що);
в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…);
в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…;
в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що;
в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…;
величественный вид – величний вигляд;
в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані;
видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований;
видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето;
вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання;
видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано;
видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати;
виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє;
виды спорта – види спорту;
в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…);
в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться);
в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще;
в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі;
в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою);
внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода);
в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч;
в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися);
в связанном виде (хим.) – у сполуках;
все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…);
всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога);
в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою);
в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових;
в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу;
в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши;
в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті;
в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді;
выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися;
делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…);
дерзкий вид – зухвалий вигляд;
для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору;
заочный вид обучения – заочна форма навчання;
зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; 
идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці);
из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою);
имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що;
имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці];
иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати;
иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що;
иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим;
иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що;
иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий);
иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що;
имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати;
имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…;
каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає;
кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?;
можно представить в виде – можна подати у вигляді;
на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх;
на виду – на оці; на видноті;
на виду быть у кого – бути перед очима в кого;
на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно);
надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі;
не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги;
не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи;
не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак;
не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…;
не упускать из виду – не спускати з ока;
никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…;
ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі];
общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…;
по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий);
по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою;
подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби;
под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що;
показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки;
поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що;
потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що;
при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що;
при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку;
приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати);
приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду;
принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик);
принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду];
принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать;
растерянный вид – спантеличений вигляд;
скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися;
совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова;
ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому;
странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид);
у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря;
упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати;
ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно).
[Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].
Обговорення статті
Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож:
а вот же! – ба!;
а вот же – так же ж, от же ж;
вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!;
вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж;
вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш;
вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но;
вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ);
вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де;
вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!;
вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!;
вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!;
вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом;
вот же – отож;
вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки);
вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта);
вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит;
вот именно – атож, отож-то;
вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово;
вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!;
вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки;
вот как будто – от би то;
вот какой – ось який, от такий (отакий);
вот когда – [аж] ось (от) коли;
вот куда – он куди;
вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож;
вот почему – ось чому (через що);
вот сюда – ось (от) сюди, осюди;
вот так – от так, ото;
вот так – от (ось) так, отак;
вот такой – ось (от) який; отакий;
вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!;
вот так-так! – оце (от) так-так!;
вот так-то! – отак-пак!;
вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки);
вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!;
вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!;
вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;

вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки);
вот тогда – ось (от) тоді; отоді;
вот тот – от (он) той; отой; той-то;
вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно;
вот туда – ось (от) туди; отуди;
вот хорошо! – ото (оце, от) добре!;
вот человек! – оце (ото, от) людина!;
вот что – ось що;
вот это – оце; осе; ото (отож);
вот это да! – оце так!;
вот этот – ось (от) цей; оцей;
вот уж – аж ось;
вот уж – от же ж;
да вот же! – ба!; та ось же!;
и вот – так от;
как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут);
так вот – отож; ото; так от (ось);
только вот слышу – коли це (аж ось чую).
[«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. Обговорення статті
Драндулет, шутл. – (от польс.) драндулет, тарадайка (таратайка), розвалюха.
[І в тарадайці напирають Енея кіньми потоптать (І.Котляревський). Їхала Хима до Максима Візком-тарадайкою; Тарадайка торохкоче, Сива кобила везти не хоче (Скоромовка). — Ми минулого тижня їздили до його родичів у Капернаум, так мотор пчихав, як хворий дідько. То ж розвалюха… (В.Єшкілєв). На 104-му кілометрі мій драндулет здох. Повалив з-під капота дим, як і годиться таратайці, до нутрощів якої не заглядали десять років; нарешті здохла (О.Ульяненко). За вікном проїхав автомобіль. Потворна таратайка, а торохнява від неї така, що хоч світ за очі тікай! І нічого не вдієш, країна йде до руїни! Всі так поспішають, що ніхто вже не дбає про добрий тон, а проте гарний виїзд, такий як його ландо і гніді, у сто разів кращий за ці новомодні вигадки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Зрештою, коли ви, зекономивши на всьому, назбираєте на омріяний драндулет, я подбаю, аби він вийшов із моди (М.Ілляшенко, О.Ногіна, перекл. Ф.Беґбеде)]. Обговорення статті
Лицо
1) (
физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (
особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (
грам.) осо́ба;
5) (
поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (
лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (
фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (
поличное) лице́;
9) (
быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
апеллирующее лицо – особа, що апелює;
а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
в поте лица (книжн.) – у поті чола;
все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
контактное лицо – контактна особа;
красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
официальное лицо – офіційна особа;
первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
перемениться в лице – змінитися на виду;
подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
по лицу́ земли – по світа́х;
полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].
Обговорення статті
Любимый
1) (
излюбленный, дорогой) улю́блений, лю́блений, уко́ханий, коха́ний, лю́бий, уподі́бний (уподо́бний);
2) (
возлюбленный, милый) коха́ний, уко́ханий, ми́лий, лю́бий, лю́блений, (возлюбленная) коха́на, лю́ба, ми́ла, лю́блена, (сущ.) любко́, лю́бчик, коха́нок (-нка), коха́на люди́на:
любимая лошадь – улю́блений кінь;
любимая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. – роси́чка круглоли́ста, рося́нка;
любимое блюдо, кушанье – улю́блена стра́ва, ї́жа;
любимое дитя – коха́на (лю́ба) дити́на; найулю́блені́ша дити́на;
любимое занятие, дело – улю́блена, лю́ба робо́та;
любимое чтение – улю́блене чита́ння (читво);
любимый автор, любимое произведение – улю́блений, уподо́бний а́втор, твір;
любимый вождь – улю́блений проводи́р (провідник, вождь);
любимый всеми – загальний улюбленець;
наступить на любимую мозоль (шутл.) – наступити (натоптати) на улюблену (найулюбленішу) мозолю; дійняти (допекти, дошкулити) до живого; уразити у живе (болюче) місце;
про себя любимых – про себе любих;
самый любимый – найулю́блені́ший, найуко́хані́ший, найулю́блений, найлюбі́ший, наймилі́ший;
себя любимого – себе любого.
[Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Т.Шевченко). Пан-о́тченьку ти наш коха́ний! (П.Куліш). Думаю собі: «Як-то тепереньки небожата мої кохані? Чи згадують мене?» (М.Вовчок). Чи я в ба́тька не коха́на була́? (Пісня). Свої́х уподо́бних авторі́в узяла́ з собо́ю (І.Нечуй-Левицький). — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (І.Нечуй-Левицький). — Хоч той панич син бідного диякона, але гарний, хоч з лиця води напийся! Я знаю, що він буде уподобний панні. Тільки він убогий, ой який убогий! Як той Іов на гноїщі! (І.Нечуй-Левицький). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). — Боже мій, Боже мій! — сказав він, ковтаючи сльози. — Що ж тепер з тобою буде, мій вільний, укоханий краю? Чи на те ж наші батьки обороняли тебе од бусурманів, не шкодуючи свого життя, щоб дістався ти чужим людям на поталу? (А.Кащенко). — Чи пам’ятаєш, серце Іванку, як ми сходились тут, у сему лісі: ти мені йграв, а я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі? (М.Коцюбинський). Проща́тись прийшо́в я, коха́на, з тобо́ю (Л.Українка). Ось уже лаврів, поетами люблених, Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем, Ані платанів розкішних наметів (Л.Українка). — Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Л.Українка). Моя люба Мар’яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Л.Українка). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Загра́в свою́ улю́блену пі́сню (А.Кримський). З своє́ю найулюблені́шою ля́лькою (Б.Грінченко). Уважа́в М. Вовчка́ за лю́бленого в наро́ді письме́нника (Б.Грінченко). Найулю́блена дити́на (М.Вороний). Се була́ його́ найлюбі́ша робо́та (В.Стефаник). Силкува́лася ви́правдати вко́хану люди́ну бідола́шна ді́вчина (Б.Грінченко). Жі́нка су́джена, а кума́ лю́блена (Пр.). Та вже мені́ не стоя́ти із мої́м коха́нком (Пісня). Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить (П.Тичина). Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко). Я не скажу і в пам’яті — коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись (Л.Костенко).  Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, — Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою — І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній — ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить (М.Вінграновський). Як почула про те Грізельда, то вельми засмутилась, гадаючи, що доведеться їй знов до батьківської хати вертатись та вівці пасти, а муж її укоханий буде в сей час розкошувати в обіймах другої; та не одну вже од долі напасть витримала вона твердо, тож вирішила кріпитись і тут (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Але ж важливо саме кохати, а не бути коханим. Людина не має вдячності до того, хто її кохає — якщо почуття не взаємне, то це швидше тягар (О.Гординчук, перекл. С.Моема). Людина любляча божественіша за людину люблену (Платон). Нехай мої діти лишаться ненародженими, якщо я не зумів їх мати від коханої жінки (Дж. Лондон). 1. — Любий, скажи мені що-небудь тепле… — Та гори ти синім полум’ям!.. 2. — Кохана, а де мій рушник? — Візьми на швабрі].
Обговорення статті
Мышление – ду́мання, ми́слення, (размышление) міркува́ння, розважа́ння, гадання, (мозгование) мізкува́ння, метикува́ння:
образ мышление – лад думання (мислення).
[— Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. — Не дуже вгамовалась Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П.Куліш). Зовсім інша робота писати спомини, там треба інтенсивного і більш-менш постійного напруження пам’яті, систематичного думання (Л.Українка). А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (І.Франко). Тут треба багато міркування, треба добре головою крутить (І.Нечуй-Левицький). От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує!.. Але на вище мізкування — вибачайте (М.Коцюбинський). Але логічні міркування не збуджували в ньому найменшого співчуття. Він починав розуміти, що розпорядок гарний тільки тоді, коли його сам до себе з доброї волі прикладаєш, і що це річ дуже прикра, коли його прикладають до тебе інші (В.Підмогильний). А Гордий був простак. Дуже блискучий, але феноменально обмежений. Та йому й не потрібен був розум — він думав кулаками. Цей оригінальний апарат думання в нього був надзвичайно розвинений — кулаки з довбеньку, — і саме за цей апарат думання його й взято до такої «державної» праці, ось в цю установу (І.Багряний). Назвавши так собі до любості вірного свого коня, став наш гідальго думати-гадати, яке б уже самому собі ймення прибрати, і те думання взяло йому вже не чотири дні, а цілих вісім. Кінець кінцем він нарік себе Дон Кіхотом; звідси ж то й висновують автори сієї правдивої історії, що в дійсності його прізвище було Кикоть, а не Віхоть, як твердили  деякі інші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Та що жінки з природи своєї проявляють завжди більшу, аніж чоловіки, вигадливість та бистроумність чи то на добре, чи на лихе, коли треба вирішувати негайно (хоч на довге розважання їх уже й не стає), Камілла швидко знайшла вихід із цього, здавалося б, безвихідного становища (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Для мислення потрібен мозок, уже не кажучи про людину (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Ненавидеть – нена́видіти кого́, що, не терпіти кого, що, (диал.) не зносити кого, що, (разг.) не виносити кого, що, (ещё) злість на ко́го ма́ти, ди́хати важки́м (лихи́м, злим) ду́хом, ди́хати чо́ртом, горі́ти на ко́го:
ненавидить всеми фибрами души – усією душею (з усієї душі, з цілої душі, до дна душі); усім єством (цілою істотою) ненавидіти; в ло́жці води́ втопи́в би; з’їв би живцем; усіма фібрами душі ненавидіти.
[Намі́сник цей нена́видить тебе́ (Б.Грінченко). Ой він на дити́ну важки́м ду́хом ди́ше (Пісня). Її́ й за рі́дну не прийма́ють, чо́ртом ди́хають на не́ї (П.Мирний). — Не печи мені очей Уласом. Я його нанавиджу (І.Нечуй-Левицький). — Кажуть, треба любити чоловіка і більше нікого. А я ненавиджу його духу, не терплю його сліду; де він ступить, і слід  його поганий. Сяду з ним їсти — шматок хліба не йде мені в рот, душить, як гарячий пісок! Сяде зо мною вечеряти —  вечеря мені, як полинь, гірка (І.Нечуй-Левицький). Поет хруснув пальцями. Вона скрикнула: — Не робіть так, я сього не зношу! (Л.Українка). Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод… (О.Олесь). Ви-ж ба́чите, вона́ гори́ть на ме́не (АС). Сміливі лінії вулиці, досконала рівнобіжність їх, тяжкі перпендикуляри обабіч, велична похилість бруку, що спалахував іскрами під ударами копит, війнули на нього суворою, йому ще незнаною гармонією. Але він ненавидів місто (В.Підмогильний). З молодших сучасників найбільше ціную В. Голобородька. Потім — М. Вінграновського. І, звичайно, Л. Кисельова. Ненавиджу слово «поезія». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші (В.Стус). Отак, як зроду, потаємно, з тилу, Усіх міщан ощирені лаї Ненавидять в мені мою скажену силу, Ненавиджу я слабкості свої (Л.Костенко). — Гуляю на вольній волі — і нікому не хочу коритись, нікого не люблю ані ненавиджу, нікого не маню й не принаджую, ні з ким не жартую, ні до кого не примиляюсь (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він знав, що тутешні ненавидять його за гарний одяг і нову машину, міг зрозуміти, що вони мусять ненавидіти його, щоб не ненавидіти себе (Володимир Куч, перекл. Деніела Кіза). — Чоловік при смерті, зібравши останні сили, звертається до жінки: — Виконай моє останнє прохання. — Звичайно, Іване. — Я хочу, щоб через рік після моєї смерті ти вийшла заміж за Петра… — Так ти ж його ненавидиш?! — Ще й як ненавиджу… 2. Жінка — подрузі: — Ненавиджу друзів чоловіка. Люто. Усіх би їх, гадів, оженила].
Обговорення статті
Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття:
бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.);
одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння;
одна штука одежды – оде́жина;
приличная одежда – га́рне убра́ння.
[Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита  парубок  у  міщанському  уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний  Лис  Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре,  що  якби  тепер,  у такім строї, появився на вулиці, то  вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг  уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами —  хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є].
Обговорення статті
Радовать, порадовать – радувати, порадувати, тішити, потішити, втішити, веселити, звеселяти, повеселити:
радует глаз (взор) – тішити (радувати, веселити, звеселяти, милувати, ласкати) око, чарувати зір;
радует, что… – тішить, що…;
чем порадуешь? – чим поті́шиш, чим повесели́ш?
[— Мені подобалося йти лісом, день був гарний, і все навколо тішило моє око (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Красива жінка тішить чоловіче око, некрасива — жіноче].
Обговорення статті
Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес:
борзая собака – хірт (хорт);
бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути;
вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика;
две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.);
каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке);
[как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.);
как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес);
как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани;
любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.);
не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.);
ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес);
собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.);
собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі;
собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.
[На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»].
Обговорення статті
Сука, сучка
1) (
самка собаки) сука, сучка, (редко) псиця, (ув.) сучище, (умен.) сучечка; (бран., о женщине) сука, сучка.
[ — Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить — буде мука (Н.п.). Знакомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку, Дивився бісом, гадом, сторч (І.Котляревський). — Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаюі Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (П.Мирний). — Свиня як вискочить з Кушнірейкового двору, та просто й кинулась на мене, мов скажена сука (І.Нечуй-Левицький). Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (І.Нечуй-Левицький). Лупила, лупила його Уляна, а далі випхала з хати. — Чекай, суко! — тільки й промовив Андрійко (М.Коцюбинський). Що робить рудому псу, Щоб скінчились муки І зродилось почуття У верткої суки? Як скавчати, як скакати, Як вертітися гвинтом? Як до неї підгрібати, Як понюхать під хвостом?! (Ю.Позаяк). — Що, може, й не малюється? — недовірливо запитала Ліна. — Практично ні. — Руда? Косоока? Беззуба? — На жаль, ні. Білозуба. Волосся біляве, до того ж кучерявиться від природи. Синьоока. — Сука! — щиро процідила Ліна (В.Кожелянко). Самих панів арґентинців бачив дуже рідко, чув лише їхні співи, покручену іспанську мову й піаніно, що не змовкало ні на хвилину, хоча здебільша на нього грали руки не Мюзін, а чиїсь інші. Що ж та сука виробляла своїми руками, коли не грала? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Чаклунка привела його до освітленої заговореними свічками комірчини, до розкладачки, що її полотно було геть забруднене слідами лихого кохання, до свого тіла, тіла відважної, зачерствілої і бездушної суки; вона наготувалася спекатися Ауреліано, як переляканої дитини, але дуже швидко побачила, що має справу з чоловіком, чия страшенна могуть сколихнула все її нутро, як землетрус (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Наприкінці весни він думав, що розмовляти можна і треба. А в липні ці прив’язали до стовпа жінку. На груди повісили табличку: «Каратєль. Хунта». Будь-хто охочий міг підійти і вжарити. Або плюнути. Охочі були. І жоден з перехожих не спитав: «Що ж ви робите, суки?» (Катерина Сінченко, перекл. Олени Стяжкіної). 1. Сучка! — думали дві жінки, мило посміхаючись одна одній. 2. З дитинства Юрій Гагарін мріяв першим полетіти в космос. Але якісь суки його випередили].
Обговорення статті
Сын – син, (мн.) сини, (иногда) сино́ве; (диал.) синовець:
блудный сын – блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотрат (марнотратець);
побочный сын – бокови́й син;
единственный сын – одинець, єдинак;
крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник);
порядочный сын – батьків син;
приёмный сын – приймак, прийма, (стар.) прибраний син;
сукин (собачий, чёртов, курицын) сын – сучий (собачий, песький, бісів, вражий, гадів, чортів, дияволів, іродів);
сын полка – син полку;
сын — портре́т отца – син — чи́стий (чисті́сінький) ба́тько, ви́капаний ба́тько.
[Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Пр.). В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (І.Котляревський). Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син; І лиш гляди, то і влучає, Щоб згамкати мене, як блин (І.Котляревський). Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів (І.Котляревський). Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як піч вже поспіла, от коровай посадили на лопату, дружко і почав: — Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас! — Амінь тому слову! — крикнули старости. — Спасибі за амінь (Г.Квітка-Основ’яненко). — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак. Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсі!.. Помелом! Щоб духу в хаті не було! (Т.Шевченко). Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т.Шевченко). — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П.Куліш). — Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку (П.Куліш). — Що се задумався, сину? — спитаю (М.Вовчок); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (П.Мирний). — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (П.Мирний). — Як, свиняче ухо, не повірить? Як я йому всю свою худобу пропив, то й нічого?! А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (П.Мирний). Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. — І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (М.Кропивницький). — Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (М.Кропивницький). — Сину, — обізвалась Наумиха, — не сумуй, не гризись… (М.Коцюбинський). Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик (І.Франко). — Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Л.Українка). — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (С.Васильченко). — Добрий вечір, дідусю, — каже парубок, підходячи. — Добрий вечір і тобі, сину (Г.Хоткевич).— Хто ти такий, легеню? — питала Маруся. — Я? Газдівський син (Г.Хоткевич). Єдиною розрадою Степанові цими днями тяжких іспитів було знайомство з сином Гнідих, Максимом, — тим молодиком, що зичливо почастував його цигаркою під час його злиденних входин у міське життя (В.Підмогильний). Ми їздимо на природу, в Гідропарк, за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе. З острахом дивлюсь на дружину — вона нічого не помічає? Часом вона зітхає, цілує мене в лоб, — і що б я робив, якби не така дружина? Син, правда, вже матюкається, він ходить у дитячий садок, йому шість років (Л.Костенко). Санчо вхопив глека з водою і вже до рота підніс, як раптом зачув голосне панове гукання: — Сину мій Санчо, не пий тої води! Не пий її, синку, бо то погибель твоя! Ось бачиш,— він показав йому свою бляшанку,— тут у мене свячений бальзам: вип’єш дві крапельки, і все мов рукою зніме. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дуже часто за вину батьків отримують нагороду лише сини (С.Є.Лєц). 1. Мої знайомі називають кімнату, де живе їхній семирічний син, дуже влучним словом — синарник. 2. — Уявляєш, у мене син народився! Син! Після шести дочок у мене нарешті народився син!!! — І на кого більше схожий, на тебе чи на дружину? — Не знаю, на обличчя ще не дивився].
Обговорення статті
Хороший
1) добрий, гарний, хороший, (
разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний;
2) (
красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський;
3) (
достаточно большой по количеству, величине) добрий:
всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!;
все они хороши – всі вони однакові;
глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком;
до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів;
из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди;
на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.);
хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа;
хорошее настроение – добрий (гарний) настрій;
хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.);
хорош гусь (ирон.) – добра штучка;
хорошого понемножку – доброго (хорошого) потрошку;
хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини);
хорош, хороша собойгарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива;
худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало.
[Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу].
Обговорення статті
Что, местоим.
1) (
относит. и вопросит.) що (р. чого, д. чому, зн. що, ор. чим., м. (на) чому і (на) чім;
2) (
оносит., который) що, який;
3) (
при сопоставлении нескольких предложений, одно…, другое…, третье….);
4) (
вопросит. и относит., как) як;
4) (
вопросит. и оносит., сколько) скільки, (рідко) що;
6) (
кое-что, что-нибудь) дещо, що, щось, що-небудь;
7) (
вопросит., почему) чого, чому; (с какой целью) для чого, навіщо, нащо;
8) та що там:

а вам-то что? (разг.) – а що вам до того?;
а что? – а хіба що?; (иногда) або що?;
возможно, что и получится – можливо (може), що й (щось і, що-небудь і, дещо й) вийде;
вот что – он що;
во что бы то ни стало – за всяку ціну;
до чего он умён, хорош… – який він розумний, гарний…;
до чего ты мне надоел! – як ти мені обрид (набрид)!;
если что – коли що (щось);
за что – за що; за віщо;
к чему это? – навіщо (нащо) це?; до чого це?;
на что [уж] (разг.) – уже ж який, яка, яке, які (перед сущ. или прил.), уже ж як (перед нар. или гл.);
не́ за что – нема за що́;
не к чему – нема до чого; не маєш, не має… до чого; ні до чого; (в значении «ничего») нема (немає) чого (нічого);
ни во что ставить кого – ні за що (за ніщо, за нізащо) мати кого; зовсім (аж ніяк) не поважати (не шанувати) кого; (иногда разг. фиг.) не мати кого й за устілку;
ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі (ні в світі);
ни за что [ни про что] (разг.) – ні за що [ні про що]; (у значении «ни с того ни с сего» фиг. еще) ні сіло ні впало;
ни к чему – ні до чого; нінащо;
ни с чем уйти, вернуться… – ні з чим піти, вернутися… (иногда разг. фиг.) облизня піймати (ухопити, з’їсти); ухопити шилом патоки;
тут что-то не так – тут щось не те (не так); (насм.) тут щось не до шмиги;
уж на что… – уже ж який, яка, яке, які…;
хоть бы что кому – хоч би що кому;
что бы ни… – хоч [би] що…; (иногда) будь-що…;
что в этом проку? – яка з цього (з того) користь?; який з цього (з того) пожиток?;
что (есть) мочи – щосили; чимдуж;
что за вечер! – який (що за) вечір!;
что и говорить – що й казати;
что касается меня – щодо мене; як на мене;
что касается этого вопроса – щодо цієї справи;
что ли – чи що; абощо; хіба;
что ни говорите, а… – хоч і що кажіть, а…;
что нужды? – яка потреба?; навіщо (нащо)?;
что пользы? – яка користь?;
что случилось – що трапилось (сталось)?;
что с тобой? – що тобі [таке]?; що з тобою?;
что толку? – яка рація?
[— Бо все тоді нінащо. Будинки, і вулиці, і телевізори… не було б нічого (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ). — Ось, — тицьнула пальцем. — Ага, он воно що! — мовив Зафод. — Що? — запитала вона. — Що — «що»? (О.Антомонов, перекл. А.Дуґласа)].
Обговорення статті
Шалаш –
1) (
легкая постройка из жердей, кольев, покрытых ветками, соломой и т.п) ку́рінь, бу́да, халабу́да, (редко) катра́га, котара, салаши́на, (тюрк.) шала́ш;
2) (
то, что формой напоминает такую постройку) шала́ш, (пастуший) коли́ба, (ярмарочный) я́тка:
милости прошу к нашему шалашу, разг., шутл. – прошу (просимо) до хати (до господи, до куреня);
с милым рай и в шалаше – хоч хліб з водою, аби, милий (аби, серце), з тобою (Пр.); сухарі з водою, аби, серце, з тобою (Пр.); хоч в одній льолі, аби до любові (Пр.); хоч у курені́, аби до серця мені (Пр.); хоч борщ без сала, аби душа пристала (Пр.); хоч ох, та вдвох (Пр.).
[Кругом мовчки подивилась; Бачить — ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє (Т.Шевченко). Мешкав він собі на громадській толоці в солом’яній буді (Л.Мартович). — Адже тепер, опівдні, душно,— усі діди на баштанах по куренях сплять (Б.Грінченко). Напнемо халабуду (Сл. Гр.). . Сплять в кошарі вівці на горі, а в колибі чорні вівчарі (О.Маковей). І чомусь нікого не дивує і не шокує, що в центрі Києва досі стоїть пам’ятник Леніну, а комуністи замість конспіративних квартир, шалашів у розливі та ЦК в екзилі мають фракцію в українському парламенті. Невже забули, у кого Гітлер учився будувати концентраційні табори? (С.Олійник). — Я тільки ось що знаю, — відповів старий, — місяців тому буде шість абощо приїхав до одної котари пастушої, миль за три звідси, молодий та гарний панич, верхи на оцій самій худобині, що дохла валяється, і з тією самою кладдю, що ви, кажете, знайшли та не взяли, і спитав у нас, де тут у цих горах найглухіша глушина (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іполит Матвійович, збентежений присутністю в двірницькій стороннього, голі фіолетові ступні якого тільки тепер побачив з-за краю стола, знітився і хотів був тікати, але Остап Бендер жваво зірвався на ноги і низько схилився перед Іполитом Матвійовичем. — У нас хоч і не Париж, але просимо до нашого куреня (М.Пилинська, Ю.Мокрієв, перекл. І.Ільфа, Є.Петрова)].
Обговорення статті
Ливневый – зли́вовий, зли́вний, ливни́й.
[— Випав гарний ливний дощ, і небо тепер ясне (М.Коцюбинський). З укріплень церкви св. Богородиці, де скупчилася головна сила угорської залоги, гнало каміння, мов зливний дощ (К.Гриневечева). Тільки із–за церкви Федора люди повільно виринали і повільно вливалися в Дорогожицьку вулицю та й простували, оточені москалями, до тюрми. Вони ішли, обтяжені клунками, неначе та хмара важкою чорнотою, з якої ніхто не знає, що впаде — чи зливний дощ, чи град? І чи лишиться нива поляглою, чи витовченою з покаліченими колосками?.. (Т.Осьмачка). Почався дощ, і то зловорожий. Не ливний, не рясний, а якийсь голкастий, ніби насичений тонкими, гострими крижаними колючками, які кололи Жільята крізь одежу, проникали, здавалося, аж до кісток. Такий дощ майже не дає води для пиття, але промочує до рубця (С.Пінчук, перекл. В.Гюґо)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕЛИКОЛЕ́ПНЫЙ ще знамени́тий, блиску́чий, прехоро́ший, виставни́й, препи́шний, (спів) небе́сний, (обід) ца́рський, (куток) ра́йський, образ. на сла́ву, страх яки́й га́рний, фраз. золоти́й [великоле́пная семёрка золота́ сі́мка]; (шанс) фраз. хіба́ ж таки́й;
ВЕЛИКОЛЕ́ПНЕЙШИЙ га́рний-прега́рний, образ. що назива́ється, яки́х ма́ло [великолепнейшая заку́ска за́ку́ска, що називається, заку́ска, яких мало], живомовн. таки́й..., таки́й [великолепнейший обе́д таки́й обі́д, таки́й обі́д].
КРАСИ́В, краси́в лицо́м га́рний з лиця́;
КРАСИ́ВЕЙШИЙ найгарні́ший, га́рний-прега́рний, гарні́сінький.
НАРУ́ЖНОСТЬ, прия́тной наружности га́рний на вро́ду, приє́мний на взір.
НЕОПИСУ́ЕМО образ. що й не сказа́ти [неописуемо краси́в га́рний, що й не сказа́ти];
ОЧАРОВА́ТЕЛЬНЫЙ образ. на ди́во га́рний, по́вен ча́рів, (куток) ра́йський.
ПРЕВОСХИТИ́ТЕЛЬНЫЙ живомовн. з біса га́рний;
ПРЕВОСХИТИ́ТЕЛЬНЕЙШИЕ фольк. ой, га́рні ж, га́рні.
ПРЕКРА́СНЕЙШИЙ га́рний-прега́рний;
прекраснейший! образ. і не сказа́ти!; пор. КРАСИВЕЙШИЙ.
РАСЧУДЕ́СНО /РАСЧУДЕСНЫЙ/ стил. відповідн. збі́са га́рно /збі́са га́рний/.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дивный
1) (
странный) ди́вний, -а, -е;
2) (
прекрасный) чудо́вий, га́рний, -а, -е;
-но
1) ди́вно;
2) чудо́во, га́рно.
Добрый
1) (
хороший отношением) до́брий (для ко́го, до ко́го), ласка́вий (до ко́го);
3) (
хороший) до́брий, га́рний, -а, -е; будьте добры – бу́дьте ласка́ві.
Казистый – показни́й, га́рний, -а, -е; -то – га́рно.
Красивый
1) га́рний, вродли́вий, -а, -е;
2) (
изящный) кра́сний, -а, -е.
Ладный – до́брий, га́рний, -а, -е.
Миловидныйга́рний, вродли́вий, милови́дий, милоли́ций.
Отличный
1) (
несходный) відмі́нний;
2) (
превосходный) ду́же га́рний, чудо́вий, -а, -е.
Превосходный – чудо́вий, ду́же га́рний, доскона́льний, -а, -е; -но – чудо́во, ду́же га́рно, доскона́льно.
Прекрасный – прекра́сний, прега́рний, ду́же га́рний, чудо́вий, -а, -е; -но – прекра́сно, чудо́во, прега́рно, ду́же га́рно.
Приглядный – го́жий, хоро́ший, га́рний, -а, -е.
Славный
1) (
известный) славе́тний, -а, -е;
2) (
хороший) сла́вний, га́рний, -а, -е.
Хороший
1) добрий, -а, -е;
2) (
красивый) гарний, -а, -е.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Добрый – добрий; ласкавий; (хороший) – добрий; гарний; хороший. Добренький – ласкавенький. Становиться добрым – добрішати; ласкавішати. Будь добр, будьте добры (пожалуйста) – будь, будьте ласка; будь ласка; будьте ласкаві; зроби, зробіть ласку; спасибі тобі, вам. Чего доброго – бува, буває часом; хтозна. В добрый час – час добрий вам; на добрий час.
Красный – червоний; (красивый) – гарний; красний. Красная строка – новий рядок. Красный товар – крам.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вид
• Будем иметь в виду
– маймо на оці (на увазі).
• Быть на виду у кого
– бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (іноді) бути на очах у кого. [Вона в мене і перед очима і на думці… Квітка-Основ’яненко.]
• Быть на виду у кого
(перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого.
• В виде милости
– як ласка (за ласку).
• В виде наказания
– за кару. [Кілька годин пересидів за кару… Ковалів.]
• В виде опыта
– як (с)проба (як (с)пробу, на (с)пробу, за (с)пробу). [Зробив на пробу, що з того вийде. Сл. Ум.]
• В виде процента
– як процент.
• В виде чего (в качестве чего)
– [Як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого.
• В виду благоприятной весны, дождливого лета…
– уважаючи (зважаючи, з огляду) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…
• В виду изложенного; в виду выше изложенного
(канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище.
• В виду многочисленности чего
– зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого.
• В виду отсутствия (денег, материалов…)
– за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…).
• В виду того, что…
– через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; з огляду на те, що…
• В виду чего
– через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з огляду нащо; тому (тим) що…; маючи на увазі, що…; задля чого.
• В виду чего-либо
– (за)для чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…
• В жидком, твёрдом виде
– рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані.
• Видавший виды
– обметаний; бувалий, бувалець; бита голова; битий жак. [Не питай старого, а питай бувалого. Номис.]
• Виды на урожай, на будущее
– сподіванки (вигляди, види, перспективи) на [добрий] урожай, на майбутнє.
• Видал виды
– [Всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето. [Одразу видно, що вони бували в бувальцях. Яновський. Видно, що він був на коні і під конем. Тобілевич.]
• Вид на жительство
– свідоцтво на проживання; паспорт.
• Видом не видано
– зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано.
• Видом не видать
– видом не видати; зазором не видати; і зазору (і зазором) немає. [Ані слихом слихати, ані видом видати. Номис. Ге-ге! та його тут і зазором нема! Сл. Гр.]
• В каком виде
– у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…).
• В лучшем виде (будет сделано, дано, представлено)
(разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться).
• В неприглядном виде
– у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі.
• В нетрезвом (пьяном) виде
– нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч. [Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Сл. Гр.]
• В нетронутом виде
– у незайманому вигляді; незайманий (-на, -не); незайманим (-ною).
• Внешний вид, внешность
– зовнішній (зверхній) вигляд, зовнішність; урода. [Його зверхній вигляд цілком непоказний… Франко.]
• В свободном виде
(спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися).
• В связанном виде
(хим.) – у сполуках.
• Все виды (наказания, поощрения…)
– усі, які є (кари, заохочення…).
• Всех видов (помощь)
– усяка (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); яка тільки є (допомога).
• В скомканном виде
– жужмом (жмаком); зібганий (-на, -не); зібганим (-ною). [Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Сл. Гр.]
• В таком виде представлять, представить дело себе
– так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу.
• В трезвом виде
– по-тверезому; тверезим бувши.
• Делать, сделать вид, что…
– удавати, удати, що… (ніби…); робити, зробити вигляд, що… (ніби…).
• Для вида
– про [людське] око (про [людські] очі); для (ради) годиться; (іноді) для призору. [Хоч би про людське око упадали за мною! Дольд-Михайлик. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. Стельмах. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Сл. Гр.]
• Из корыстных видов
– (за)для корисливої мети (з корисливою метою).
• Имелось в виду
– була думка; малося [на увазі, на думці].
• Иметь в виду кого, что-либо
– мати на думці, мати на оці, на приміті (застар. в очу) кого, що; важити на кого, на що; уважати на кого, на що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що. [А щодо кандидата, то вони свого на думці мають, а ми — свого. Головко. Передовики лядської політики мали в очу саме панство. П. Куліш. Уважай, що говориш… Кобилянська.]
• Иметь вид кого, чего-либо, представляться в виде кого, чего
– мати вигляд (подобу) кого, чого; виглядати (показуватися, видаватися) як (немов…) хто, як що, ким, чим. [А як воно виглядає? Та виглядає, як наш дуб… Прус.]
• Иметь вид на кого
– важити (бити, цілити) на кого; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого; (образн.) накидати оком на кого. [Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненьку зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? ЗОЮР.]
• Иметь здоровый вид
– мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий).
• Иметь свои виды
– мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що.
• Имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать
– маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати.
• Имея в виду что…
– маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; уважаючи (зважаючи) на те, що…; з огляду на те, що…
• Каков на вид
– який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає.
• Кого вы имеете в виду?
– на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?
• На вид, по виду, с виду
– на вигляд (на погляд, на око, на взір, на позір); з вигляду (з погляду, з виду, з лиця); зовні; назверх. [І що ж то за хороша з лиця була. Вовчок. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.]
• На виду у всех
– перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, іноді при(все)народно). [Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброї волі писався? М. Куліш.]
• Не будем упускать из виду
– не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги.
• Не имея вас в виду
– не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (іноді образн.) не в вашу міру міряючи.
• Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду)
– взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку; не виявляти; (зрідка) не даючися на знак. [Проте Орися й знаку не подала. Головко. Мати не виявляє, що про це вже зна… З нар. уст.]
• Никаких видов на успех, на выздоровление…
– жодних виглядів (перспектив) на успіх, на одужання…
• Ни под каким видом
(разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі].
• Общий вид Киева, Одессы…
(на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…
• По виду (знать кого)
– з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий).
• По внешнему виду (по внешности)
– з зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою.
• Под видом кого, чего
– у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; ким, чим; начебто (нібито, буцімто) хто, що, видаючи себе за кого, що.
• Показать, подать вид
– дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки.
• Поставить на вид кому что
– звернути чию увагу на що; подати кому на увагу що; завважити (зауважити) кому що.
• Потерять, выпустить, упустить из виду что
– спустить (втратити) з уваги (з ока, з очей) що; (розм.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що.
• При виде кого, чего
– бачивши (побачивши, забачивши) кого, що. [Бачивши їхні муки, серце мені зайшлося болем. Прус. Забачивши бандитів, міліціонер почав стріляти. Прус.]
• Принимать, принять какой-либо вид
– набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати) якогось вигляду; брати, узяти на себе лице (лик). [Настя набрала серйозного вигляду. Васильченко.]
• Принять серьёзный вид
(о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину). Споважніти [на виду].
• Принимать, принять на себя вид чей
– брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать.
• Скрываться, скрыться из виду
– зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися.
• Ставить, поставить кому на вид
– робити, зробити зауваження кому; зауважувати, зауважити кому; подавати, подати на увагу кому.
• Странный на вид
– дивний з погляду; дивного вигляду; дивний на вигляд (на вид).
• У него (неё…) болезненный вид
– він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря.
• Ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду
– ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці).
Выдаваться
• Выдаваться способностями
– відзначатися (визначатися) хистом (здібностями).
• Выдалась хорошая погода, выдался хороший день…
– випала (удалася) [добра, хороша] година (погода); випав (удався) [гарний, добрий, погожий, хороший] день; випала (удалася) гарна (добра, погожа, хороша) днина (днинка).
Выйти
• Выйдем (давай, давайте выйдем) отсюда!
– вийдім(о) (з)відси ((з)відсіля, (з)відсіль)!
• Выйти из пелёнок
– вийти з дитячих літ (років); вийти з дитячого (дитинячого) віку; вийти (вирости) з пелюшок; (про багатьох) повиходити, повиростати…
• Вышел весь кто (его силы, талант исчерпаны)
– вичерпав снагу (силу, сили) хто; геть висилився (вичерпався, виснажився) хто; геть стратив (утратив) хист (талант) хто; зник хист (талант) у кого.
• Вышел, вышла в отца, мать
– удався, удалася (уродився, уродилася) у батька, у матір. [І мій батько такий мався, і я в його вдався. Номис.]
• Вышел скандал, спор
– стався скандал, сталася спірка (суперечка).
• Вышла история, неприятность
– сталася історія, прикрість; трапилася (лучилася) неприємність; (іноді) трапилась оказія. [От жаль, що така оказія з Романом трапилась. Стельмах.]
• Вышла линия (представился случай)
– трапилася (лучилася) нагода (оказія).
• Вышла ошибка
– трапилася (сталася) помилка.
• Вышло всё хорошо
– усе склалося на добре; усе вийшло (випало) добре.
• Вышло ни то ни сё
– вийшло ні се ні те (ні те ні се); вийшло ні сяке ні таке; (жарт.) ні теє ні онеє.
• Вышло по-моему
– на моє [слово] впало; на моє вийшло. [Так, як я казав, на моє слово впало. Сл. Гр.]
• Вышло, что всё это неправда, ложь, враньё
– виявилося, що все те (це) неправда, брехня (набрехано).
• Вышло что у кого
– вивівся хто з чого; вийшов з чого хто; вийшло що в кого; минулося в кого що; не стало в кого чого.
• Дело вышло такое
– сталося ось що; діло тут таке.
• Из него выйдет толк
– з нього щось [путнє] буде; з нього буде пуття.
• Из этого ничего не выйдет
– з цього (з того) нічого не буде (не вийде); не буде з цього пива ніякого дива.
• Как бы чего не вышло
– коли б чого не трапилося (не сталося, не вийшло).
• Не вышел лицом
(разг.) – не вдався на вроду; не гарний з лиця (на вроду).
• Не вышел умом
(разг.) – не вдався розумом; недоумкуватий; недоумок; невеликого розуму; бідний на розум.
• Не вышло!
– не вдалося!; не вийшло!
• Ничего не вышло
– нічого не вийшло; (розм. згруб.) вийшов пшик. [Сьогодні з нашої справи, скажу, знову пшик вийшов… Шовкопляс.]
• Прошу выйти, уйти
– прошу вийти; (фам.) прошу на виступці; (ірон. лок.) прохаю на викидку.
• Ростом не вышел
(разг.) – на зріст не вдався; малий (дрібний) на зріст; коротун; куций, приземок (курдупель); не доріс.
• То на то и выйдет
– те на те (й) вийде; те саме (й) вийде.
• У меня вышли все деньги
– вийшли гроші в мене; у мене вже по грошах; я витратився (вибився, звівся) з грошей.
Как
• А как же!
– аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то
– а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как!
– ось як!; он як!
• Всякий раз как
– щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не
– та як не; як же не.
• Как
(в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь
– як пак; як-бо.
• Как будто
– як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы
– начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не
(разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так!
(фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни
– хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было
– хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть?
– як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье?
– як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг
– як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик?
– який завбільшки?
• Как видно
– знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится
– як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот
– аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите?
– що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену
– як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре
– я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно
– як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть
(разг.) – як є; все по правді; наголов; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все
(разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же!
(разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так?
– як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как?
(переспрашивая) – що-що?
• Как-либо
– хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много
– як багато; якого багато.
• Как можно!
– хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно?
– як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше…
– якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло
– як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например
– як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус
– як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни
– хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет
– якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду
– якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как)
– як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало
– наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак
– як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый
– як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете?
– як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени?
– як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается
– як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало
– як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся
– як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло
– як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз!
(ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро
(устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует
– як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову
– як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший
– як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так…
– як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно!
– як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды)
– якось; колись; одного разу.
• Как-то
(пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только
– тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите
– як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой
– як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен…
– який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как
– абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой
– то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как
– тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого
– нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он
– не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как
– не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит
– він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как
– перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как
– по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как
– як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как
– відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как
– бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как
– тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут
– як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит
– так то вже хвалить.
Красивый
• Более красивый
– кращий; (іноді) гарніший.
• Красивее кого
– кращий (іноді гарніший) від (за) кого (ніж хто).
• Красив собой, лицом
гарний (уродливий, красивий, красовитий) із себе; гарний (хороший) з лиця; на красу (на вроду) гарний.
• Красивый, как картина
гарний, як (на)мальований (як написаний); гарний (красний, хороший), хоч малюй (хоч пиши).
• Не родись красив, а родись счастлив
– не родися красен (красний), а родися щас(т)тен (щасний). Пр. Не родись красивий, а родись щасливий (щасний). Пр. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родись у платтячку, а родись у щастячку. Пр.
• Очень красивый, красивая
– дуже гарний (красний, уродливий), дуже гарна (красна, уродлива); гарнісінький, гарнісінька (гарнюсінький, гарнюсінька); (образн.) гарний, гарна, хоч води з лиця напийся; красний, красна, хоч цілуй (хоч малюй); гарний, гарна, хоч видивись; гарна, як маківка (як у лузі калина, як ягідка, як квітка гайова); красна (хороша), як квітка; красна (гарна), як мак городній (як мак у полі).
• Самый красивый
– найкращий (найгарніший, найуродливіший, найкрасовитіший, найкрасивіший).
• Становиться, стать более красивым, краше
– кращати, покращати; краси набратися, набиратися; гарніти, вигарніти (гарнішати, погарнішати).
• Такая красивая, что в окно глянет — конь прянет; на двор выйдет — три дня собаки лают
– як вигляне в вікно, то три дні собаки брешуть, а один як придивився, то й сказився. Пр.
Лицо
• А посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь
– а подивись-но мені у вічі: чи правду ти кажеш.
• Быть к лицу, не к лицу кому
– бути до лиця, не до лиця кому; личити, не личити (іноді лицювати, не лицювати) кому; приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому; пасувати, не пасувати кому, до кого; (іноді) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому. [Тобі тото не лицює. Сл. Гр. Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» Українка. Дивися, ненько, чи хорошенько, Чи хорошенько і подібненько. Сл. Гр.]
• Вверх лицом
– догори обличчям (лицем); горілиць.
• В лице кого
– в особі (в образі) кого; (про двох чи багатьох) в особах (в образі) кого.
• В лицо знать кого
– у лице (в обличчя, в образ) знати (пам’ятати) кого.
• Вниз лицом
– обличчям (лицем) униз (до землі, додолу); долілиць.
• В поте лица
(книжн.) – у поті чола.
• Все на одно лицо
(разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі; (іноді зниж.) усі на один штиб ((к)шталт, копил).
• Должностное лицо
– службова (урядова) особа; службовець (урядовець).
• Изменяться, измениться в лице
– мінитися, змінитися (про багатьох помінитися) на обличчі (на лиці, на виду, рідше з лиця).
• Исчезнуть с лица земли
– зникнути (щезнути) з лиця землі; зійти з світу.
• Лицом к деревне, лицом к производству
– лицем до села, лицем до виробництва.
• Лицом к лицу с кем, с чем
– віч-на-віч (іноді око в око) з ким, з чим; лицем до лиця з ким, з чим; лицем (лице) у лице з ким, з чим.
• Лицом не вышел
(разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі); не вдався вродою (лицем).
• Лицом, с лица, на лицо красивый, худой…
– з обличчя (на обличчя, з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, тільки про красу людини на вроду, іноді образом, у образі) гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха)…
• На лице написано, не написано у кого, чьём
– у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано).
• На нём лица нет
(разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий (зробився, став); (іноді) на ньому свого образу нема(є). [На жодному (з дітей) не було свого образу; всі білі аж зелені. Свидницький.]
• Невзирая на лица
– не вважаючи (не зважаючи) на особи; (іноді) байдуже хто; хоч би хто.
• Не ударить лицом в грязь
– вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися.
• Ни с лица, ни с изнанки
(о человеке) – ні з очей, ні з плечей; ні спереду, ні ззаду нема складу.
• От лица кого
– від кого; від імені (від імення) чийого, кого.
• Перед лицом кого, чего
– перед лицем кого, чого; перед чиїм лицем; перед очима кого; перед чиїми очима.
• Перед лицом опасности
– у небезпеці; при небезпеці.
• Показывать, показать товар лицом
(разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку; заличкувати товар (крам); показати товар лицем.
• По лицу видно было
– з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було.
• Постороннее лицо
– стороння особа; чужа людина.
• С лица воду не пить
– з краси не пити роси. Пр. Краси у вінку не носити. Пр. Краси на тарілці не крають. Пр. Байдужа врода, аби була робота. Пр. Краси на стіл не подаси. Пр. Красою ситий не будеш. Пр. Не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна. Пр.
• Смотреть в лицо опасности, смерти
– дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті.
• Ставить, поставить лицом к лицу кого
– зводити, звести віч-на-віч (іноді очі-на-очі) кого.
• Стереть, смести с лица земли кого
(перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого; стерти з [лиця] землі кого; (образн.) не дати рясту топтати кому.
Мажор
• Быть в мажоре
(перен.) – бути в гарному (у доброму) настрої; мати гарний (добрий) настрій; бути в гуморі; бути веселим (радісним).
Настроение
• Будучи в хорошем настроении
– мавши добрий (гарний) настрій; у доброму (у гарному) настрої бувши; у (доброму) гуморі бувши; під веселу руч. [Як от під веселу руч, то й пісень співаємо. Сл. Гр.]
• Быть не в настроении
– не мати настрою; бути не в доброму настрої; бути не в гуморі.
• Быть не в настроении делать что
– не мати настрою робити що.
• Он в хорошем, плохом настроении
– у нього добрий (гарний), лихий (недобрий, поганий) настрій; він має добрий (гарний), лихий (недобрий, поганий) настрій; він у [доброму] гуморі, він не в [доброму] гуморі.
• Человек настроения
– настроєва людина; людина настрою.
Нравиться
• Нравится, не нравится кто, что кому
– до вподоби (до сподоби, до любості, до мислі, до душі, до смаку) хто, що кому; припадає до вподоби (до душі) хто, що кому; підходить (підпадає) під мислі хто, що кому; подобається хто, що ком у; гарний хто кому, гарне що кому; любиться хто, що кому; не до вподоби (не до сподоби, не до любові, не до любості, не до мислі, не до душі, не до смаку) хто, що кому; не підходить під мислі хто, що кому; не вподібний хто кому; не вподібне що кому; не подобається хто, що кому; не любиться хто, що кому.
• Это мне очень нравится
– це мені дуже до вподоби (до сподоби, до смаку); це мені дуже подобається; це я дуже вподобав (сподобав).
Облизать
• Пальчики оближешь, оближете
– пальчики (пальці) оближеш, оближете; пальчики (пальці) облизуватимеш, облизуватимете; аж губи злипаються. [Секлета: …Але ж і гарний оцей вражий панич! Як мед з маком, аж губи злипаються! Старицький.]
Острый
• Бритва остра, да кому ж сестра
– в’язниця простора, та чорт їй рад. Пр. Гарно будяк цвіте, та ніхто квіти не рве. Пр.
• Злые языки — острый меч
– гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Вода все сполоще, злого слова — ніколи. Пр. Рана загоїться, а зле слово — ніколи. Пр.
• Нож острый кому
– мов гострий ніж кому.
• Острая шутка
– дотепний жарт.
• Острый человек
(перен.) – гостра на язик (дотепна) людина. [Він гарний парубок. Він був кращий і від Тимофія, і від усіх. Ті тільки гострі на язик, а се — плохий, мовчазливий… Мирний.]
• Острый язык (язычок) у кого
– гострий язик (язичок) має хто; гострий язик (язичок) у кого.
• Сглаживать, сгладить острые углы
Див. угол.
Писаный
• Говорить, рассказывать как (будто, словно, точно) по писаному
– говорити, розказувати як (мов, немов, наче, неначе) з книги вичитувати; говорити, розказувати як (мов, наче) з листа брати.
• Носится как [дурень] с писаной торбой с кем, с чем
– носиться як [дурень] з писаною торбою (як дурень з ступою).
• Писаная красавица, краля; писаный красавец
– гарна, як намальована; пишна (писана) красуня; [пишна] краля; краля мальована; гарна, як маківка; гарна, як квітка гайова (як ягідка, як та лялечка); гарний, як намальований; мальований (писаний) красень.
Поразительно
• Поразительно хорош, хороша собой
– на диво (напрочуд) гарний, гарна (уродливий, уродлива).
Почтение
• Моё почтение!
(разг.) – моє поважання (шанування)!; моя пошана!; найуклінніше поважання (шанування)!
• Моё почтение!
(о чем-то необычном, разг.) – напрочуд гарний (-на, -не, -ні)!
• Оказывать почтение кому
– віддавати (виявляти) повагу (пошану) кому; шанувати (поважати) кого.
• Так, что просто моё почтение
– Так, що туди твоє діло.
Себя
• Не в себе кто
(разг.) – як не свій (сам не свій) хто.
• Не дать себе труда
(сделать что) – не подбати, щоб…; не потурбуватися, щоб…
• Не знать куда себя девать
– не знати куди себе подіти.
• Не по себе кому
– недобре кому; недобре себе почуває хто; якось ніяково (моторошно) кому.
• Овладевать, овладеть собой
– опановувати, опанувати себе.
• По себе, не по себе что
– до смаку, не до смаку (до вподоби, не до вподоби) що.
• Про себя
– сам собі (сам до себе); в думці (у думках); подумки.
• Себе на уме кто
(разг.) – собі на умі хто; (іноді) своє думає хто.
• Хорош, дурён… собой
(разг.)гарний на вроду (уродливий), негарний (поганий) на вроду; гарний, негарний з лиця (на виду).
Хороший
• Всего хорошего!
– на все добре!; (рідше) усього доброго!; (іноді) усякого добра!
• Глядеть хорошим глазом
(разг.) – дивитися пильним оком.
• Из него ничего хорошего не выйдет
– з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди.
• На хороший цветок летит и мотылек
– на добрий, на гарний цвіт і бджола летить. Пр.
• Хорошее дело,
– добра річ; гарне діло.
• Хорошему все хорошо
– доброму все всюди добре. Пр.
• Хорош, хороша собой
гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива.
I. Что
• А вам-то что?
(разг.) – а що вам до того?
• А что?
– а хіба що?; (іноді) або що?
• До чего он умён, хорош…
– який він розумний, гарний
• До чего ты мне надоел!
– як ти мені обрид (набрид)!
• К чему это?
– навіщо (нащо) це?; до чого це?
• На что [уж]
(разг.) – уже ж який, яка, яке, які (перед імен. чи прикм.); уже ж як (перед присл. чи дієсл.).
• Не к чему
– нема до чого; не маєш, не має… до чого; ні до чого; (у значенні «ничего») нема(є) чого (нічого).
• Ни во что ставить кого
– ні за що (за ніщо, за нізащо) мати кого; зовсім (аж ніяк) не поважати (не шанувати) кого; (іноді розм. фіг.) не мати кого й за устілку.
• Ни за что [на свете]
– нізащо [в світі]; ніколи в світі (ні в світі).
• Ни за что [ни про что]
(разг.) – ні за що [ні про що]; (у значенні «ни с того ни с сего» фіг. ще) ні сіло ні впало.
• Ни к чему
– ні до чого.
• Ни с чем уйти, вернуться…
– ні з чим піти, вернутися… (іноді розм. фіг.) облизня піймати (ухопити, з’їсти); ухопити шилом патоки.
• Тут что-то не так
– тут щось не те (не так); (іноді жарт.) тут щось не до шмиги.
• Уж на что…
– уже ж який, яка, яке, які…
• Хоть бы что кому
– хоч би що кому.
• Что бы ни…
– хоч [би] що…; (іноді) будь-що…
• Что в этом проку?
– яка з цього (з того) користь?; який з цього (з того) пожиток?
• Что и говорить
– що й казати.
• Что ли
– чи що; абощо; хіба. […Замфір потішав себе, що, може, то не отрута, а так які ліки абощо. Коцюбинський.]
• Что ни говорите, а…
– хоч і що кажіть, а…
• Что нужды?
– яка потреба?; навіщо (нащо)?
• Что пользы?
– яка користь?
• Что с тобой?
– що тобі [таке]?; що з тобою?
• Что толку?
– яка рація?

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вро́дакрасота, миловидность.
Га́рний на вро́ду – красив (красивый) собой.
Га́рнийхороший, ладный, красивый, славный, пригожий, приглядный, прелестный, прекрасный, добрый, миловидный;
га́рнохорошо, красиво.
Кото́ри́й, ко́три́й
1)
какой.
Диви́сь, кото́рий (ко́три́й) га́рнийсмотри, какой (из них) хорош.
2)
какой-нибудь из нескольких;
3)
иной;
4)
некоторый, один, другой.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Лицо
1) (
личность) – осо́ба; л. авторитетное – авторите́тна (пова́жна) осо́ба; л. действующее – дійова́ осо́ба; л. должностное – урядо́ва особа, урядо́вець (-вця); л. заинтересованное (в деле) – особа, що має інте́рес, заінтересо́вана осо́ба; л. неподсудное – а) непрису́дна осо́ба; б) (несостоящее или же несостоявшее под судом) – непідсу́дна осо́ба; л. официальное – офіці́йна осо́ба; л. подозреваемое – підо́зрена осо́ба; л. подозрительное – непе́вна осо́ба, підозре́нна осо́ба; л. подотчетное – підзві́тна осо́ба; л. подставное – підставна́ осо́ба; л. постороннее – сторо́ння осо́ба; л. подсудное – а) прису́дна осо́ба; б) (состоящее или же бывшее под судом) – підсу́дня осо́ба; л. сведущее – знаюча (досві́дчена) осо́ба; л. третье – тре́тя осо́ба; (в договоре) – тре́тя сторона́; л. физическое – фізична осо́ба; л. частное – прива́тна осо́ба; л. юридическое – юридична осо́ба; в лице его – в ньо́му, в його́ осо́бі; будем иметь в лице его хорошего работника – ма́тимемо в ньо́му га́рного робітника́, він бу́де для нас га́рний робітник; посторонним лицам вход воспрещен – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити не ві́льно (заборо́нено);
2)
быть на лицо: а) (об одушевл.) – бу́ти прису́тнім, бу́ти на́віч; б) (о неодушевл.) – бу́ти на́віч, бу́ти; полагать налицо – уважа́ти, що є;
3) (
чего-либо) – лице́, пра́вий бік, верх (-ху); (фасад) – пе́ред (-ду), фаса́д (-ду); на лицо – на лице́, спе́реду; показать товар лицом – показа́ти крам лице́м;
4) (
поличное) – речові́ до́кази.
Начинание
1) почин (-ну), за́хід (-ходу); (
действ.) – почина́ння, розпочина́ння чо́го, захо́джування ко́ло чо́го; благое -ниега́рний почин, до́брі за́ходи;
2) (
предприятие) – підприє́мство; н. промышленное – підприє́мство промисло́ве.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

га́рний, -на, -не
фа́йний, -на, -не (західне) = га́рний

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ач! меж., сокращенное изъ бач! Ишь, вишь. Ач який гарний!
Бік, бо́ку, м.
1) Бокъ, часть тѣла.
Узявсь під боки та й думає, що пан. Посл. Тому козакові, що шабелька при бокові. Чуб.
2) Бокъ, сторона предмета, напр. сундука, лодки и пр. Вас. 150, 151; сторона.
І по сей бік гора, і по той бік гора. Мет. 3.4.
3) Берегъ, сторона рѣки, озера.
Ой плавали утенята по тім боці ставу. Мет. 83. Ти по тім боці, я по сім боці, — передайся до мене. Нп. По тім боці — моя доля, по сім боці — горе. Шевч.
4)
Вила́зити бо́ком. Даромъ не проходить. Вилізуть тобі боком оці гроші. Полт. См. Боком.
5)
У бо́ці, у боку́ бути, зоста́тися. а) Остаться въ сторонѣ, непричастнымъ. Семен зостається у боці, а Іван одвічай за все. Зміев. у. б) Сойти на второй планъ. Що за город Ніжен, — вже й гарний! а ввійшла у Козелець, — так і в боку, а як у Київ, так і поготів. Г. Барв. 37.
6)
На дру́гий бік (видужав, поправився). Еще хуже (заболѣлъ, сдѣлалъ). Фр. Пр. 56.
7)
І ні в той бік. Все равно, безразлично. Галиц.
8)
Бока́ми роби́ти. Тяжело дышать. Фр. Пр. 55.
9)
З боку го заїхав. Хитростью поддѣлъ. Фр. Пр. 55. Ум. Бочок, боченько, бочечок. На бочейках мат кований пояс. АД. І. 43. Сіделечко в головочки, стременочки у бочечки. АД. І. 138.
Бухо́ний, -а, -е. = Пухкий 1. Хліб у їх такий гарний — бухоний. Черниг. у. У нас не спечуть таких млинців, як у вас: у вас он якії бухониї, а в нас жилаві. Черниг. у.
Ви́від, -воду, м.
1) Выводъ.
2) Выводъ, выводка, рожденіе (о птицахъ); выводокъ; родъ.
Він кидає на землю свої яйця, щоб грілися в піску на вивод. К. Іов. 89. Торік вивід був луччий. Увесь вивід вовчий. Сучого виводу. Ном. № 3548.
3) Первое посѣщеніе церкви женщиною черезъ шесть недѣль послѣ рожденія ею ребенка для полученія очистительной молитвы. Такъ называется также и самая молитва.
На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль замотаний. О. Гервасій в йому, було, з кропилом ходить, вивід читає, ходить сповідати. Сл. Л. 110.
4) Посѣщеніе новобрачною церкви въ понедѣльникъ послѣ брачной ночи для полученія молитвы. О. 1862. IV. 37; 1862. IX. 52; 1861. X. Св. 48.
5) Печная труба въ сѣняхъ и на крышѣ. Чуб. VII. 381.
Біжи в сіни до верха під вивід. Грин. II. 323. Дим стелеться з вивода. Грин. І. 254.
6) Полоса узора, вышитая вдоль рукава или пазухи рубахи.
На сорочці у його гарний вивід, — наче змальовано з чого. Екат. у. Пошила рукава з виводами. Славян. у.
Виграва́тися, -ва́юся и -раю́ся, -є́шся, сов. в. ви́гратися, -раюся, -єшся, гл. Выбраживать, выбродить. Як виграється сирівець добре, то гарний. Волч. у.
Га́рний, -а, -е. Хорошій, красивый, пригожій. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. II. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. Посл. Гарна пісня. Гарна година. Ум. Гарне́нький, гарне́сенький. Гарненький голосок, та чортова думка. Рудч. Ск. І. 18.
Горо́шковатий, -а, -е. Подобный гороху: въ крупныхъ зернахъ, въ мелкихъ шарикахъ. Горошкувата земля. Каменец. у. О смушкѣ: въ мелкихъ завиткахъ. Гарний ковнір, горошкуватий. НВолын. у.
Джиґу́н, -на́, м.
1) Повѣса; ловеласъ.
Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо. Лавр. 61. Ой джиґун, джиґун, джиґунець, який гарний молодець. Чуб. V. 1125.
2) Родъ кушанья изъ
сирівцю. О. 1862. VI. 43. Зварила мені мати джиґуна, наївсь, та все пити хочеться. О. 1862. VI. 43.
3) =
Джоґан. Св. Л. 40. Ум. Джиґуне́ць. Чуб. V. 1125.
Еч! меж. = Ач. Еч, який гарний! Сам їсть, а мені не дає. Харьк.
Заличко́вувати, -вую, -єш, сов. в. заличкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Прикрывать, прикрыть, замаскировать, закрыть плохое лучшимъ. Чи ви бува не заличкували льону: він зверху гарний, а насподі який? Лебед. у. Другий бік у каністасеві аж ніже ж тобі не заличкований: гвіздочки тобі та горити́чки на видлі. Екатерин. г.
Згоджа́тися, -джа́юся, -єшся, и зго́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. зго́дитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Соглашаться, согласиться.
«Сідай з нами!» — І той згодивсь — сів та й полетіли. Рудч. Ск. II. 81. А я хлопець гарний був, до жінки згодився. Чуб. V. 655.
2) Уговариваться, уговориться, условиться.
3) Мириться, помириться, жить въ мирѣ, согласіи.
Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко бува, щоб мирились. Г. Барв. 410.
4) Пригодиться. Чуб. V. 934.
Не плюй у колодязь: згодиться води напиться. Ном. № 4478.
І́грашка, -ки, ж. Игрушка, забава. Чужая біда за іграшку. Ном. № 2341. Кішці іграшка, а мишці сльози. Ном. За і́грашки робити що. Съ легкостью, какъ бы играя, шутя дѣлать что. Зберуться дівчата да гуртом на сіножаті да днів у два, в три за іграшки і повгребають. О. 1861. VIII. 18. Під високою скелею блищав на сонці новий гарний панський млин... Четверо коліс неначе залюбки та за іграшки крутились на ясному сонці. Левиц. КС. 81. Ум. Іграшечка.
Ки́вер, -ра, м. Киверъ. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний. Нп. Там козак виїзжає на конику вороному..., а в жупані голубому, а в кивері золотому. Чуб. V. 8.
Ки́тель, -ля, м. Китель. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний. Рк. Макс.
Краси́вий, -а, -е. Придающій красоту. Прибігли до його трупу, покропили цілющою водою — він сціливсь; покропили красивою — то був гарний, а це ше кращий став. Мнж. 17.
Личкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.
1) Маскировать; скрывать недостатки; прикрывать.
Чи й на споді ж такі ягоди, як ото зверху? — А то ж хиба б личкувала? Харьк. Як не личкували льону, то купимо; ось наберіть з-під споду, чи такий буде, як і зверху, гарний. Изюм. у.
2) Выглаживать поверхность (мельничнаго жернова).
Личкує каміння мірошник. Канев. у.
3) Подбирать вещи лицомъ, лучшее къ лучшему.
Лірви́ст, -та, м. = Лірник. Дуже гарний лірвист. Харьк.
Льох, -ху, м.
1) Погребъ, подвалъ. Стор. МПр. 72.
Льох був серед двору. Грин. II. 155. Двір гарний з рубленою хатою, коморою, льохом і садком. Котл. НП. 356. Піди до льоху, до корови, та швидче! Шевч. 132.
2) Яма, пещера; подземелье.
Як з ним побігла на охоту, та грім загнав їх в темний льох. Котл. Ен. І. 25. Ярема з Лейбою прокрались аж у будинок, в самий льох; Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху. Шевч. 189.
Мото́рний, -а, -е. Проворный, бойкій, живой, ловкій. Хоч чорна, да моторна, а біла дуже ніжна. Ном. № 8534. 3 того ледачого парубка та став такий моторний та гарний козак, що не здумать, ні сказать. Рудч. Ск. II. 109. Моторнії сини й онуки! читайте байку для науки. Гліб. Ум. Моторне́нький.
На, пред.
1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ.
Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Роспитаю шлях на Московщину. Шевч. 78. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти. Нп. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької... На тихі води, на ясні зорі, на простії дороги, на руський беріг, на край веселий, меж мир хрещений. Пішов на низ. Повернувся на схід сонця. б) Указываетъ распространеніе по извѣстному пространству: на, въ, по. Стала слава на все село, стали й поговори та про тую дівчиноньку, що чорнії брови. Нп. На всю Україну голосна була його слава. в) Указываетъ предметъ, на который обращено дѣйствіе: на. Прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б’є. ЗОЮР. І. 3. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. На слуги свої, на турки-яничари зо-зла гукає. АД. І. 89. Ой важу, важу на ту дівчину вражу. Нп. Тоді царь сказав на того чоловіка: іди сюди! Грин. І. 175. Напосівся на мене, щоб дав йому грошей. Пам’ята́ти (забу́тися) на ко́го, на що́. Помнить (забыть) о комъ, о чемъ. А ти на мене забулася. Г. Барв. 529. Пита́ти на що́. Спрашивать о чемъ. На здоров’я тебе, брате, буду питати. ЗОЮР. І. 26. Наляга́ти на но́гу. Хромать. Желех. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Час не жде на нас. Св. Л. 295. Ві́рити на ко́го, на́ що. Довѣрять кому, вѣрить чему. Ой вірь же ти, дівко молода, на козацьке слово. Нп. На його пан вірив... як на рідного батька. Грин. І. 92. г) Указываетъ предметъ, для котораго что-либо сдѣлано или дѣлается въ смыслѣ для: На мірошника вода робить. Посл. Тут на вовків привілля: ліс великий та густий, та яри. Волч. у. Мішок на жито. Як на ме́не. По моему мнѣнію. Як на мене, то се дурниця. Если бы это со мной, если бы такъ мнѣ. Як на мене, то я б його й вигнав за се. д) Указываетъ цѣль дѣйствія: на, въ, для. Раз у-осени пан поїхав на лови. Рудч. Ск. II. 75. Людей на панщину женуть. На заріз людей ведуть. АД. І. 75. Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував: на те бо вийшов я. Єв. Мр. І. 38. На те й мати родила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. А Бог людям на науку поставив їх в полі. Шевч. 474. Треба ж, голубко, її на розум навчити: се дурні голови. МВ. (О. 1862. III. 38). На лихо вчити. На попи вчитися. Рушило Півпівника в дорогу, стрепенуло крилцем і трейчи заспівало на знак свого одходу. К. (О. 1861. IV. 40). Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю, на признаку давайте. АД. І. 115. На пожи́ток. Ha пользу, въ пользу. Желех. е) Указываетъ орудіе или средство дѣйствія: на, о, объ. Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав. Драг. 341. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде. Посл. Проміняв на личко ремінець. Посл. Присягати на Євангеліє. Желех. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє і на біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. І. 107. Бачив чорта на свої власні очі, — отсе як вас бачу. МВ. (КС. 1902. X. 141). ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ: на, по. На но́гу криви́й. Хромой. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662. На красу́ (вро́ду) га́рний. Красивый. Ти, козаче молоденький, ни вроду прекрасний. Грин. III. 175. На масть рудий. Така ж тиха, така й мова, тільки на брівоньки чорноброва, а на личенько ще й білійша, тільки на словечко не вірнійша. Лавр. 39. Були (шовковиці) всякі: і червоні, і білі на ягідки. О. 1862. V. 98. Рости, рости ти, черемхо... тонка, тонка та висока і на лист широка. Грин. III. 199. Був священник на ім’я Захарія. Єв. Л. І. 5. Єсть у Київі чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожем’яка. ЗОЮР. II. 28.
3) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: на, въ.
Кричати на ввесь рот. Желех. На смерть порубав. Желех. На превелику силу зробив. Желех. Діждавшися другого дня, баба на тще серце так і рушила до пошти. Г. Барв. 497. и) Указываетъ то, во что измѣняется предметъ: на, въ. Порубали козаченька на мілку дробину. Нп. Побив на мотлох. Желех. Помололи пшеницю на борошно. і) Указываетъ моментъ, въ который совершается дѣйствіе, или продолжительность времени: на, въ. На Великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. Шевч. 461. На той час він був дома. Хоч би на ранок сніг перестав. На Пе́тра. Въ день св. Петра. А як прийде нудьга в гості та й на ніч засяде. Шевч. 446. На рік пішов з дому. На Дону по два карбованці, мовляв, косареві на день. Г. Барв. 438. к) Указываетъ количество или мѣру: на. На три карбованці купив. Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513.
2) Съ мѣстнымъ падежемъ: а) Указываетъ мѣсто, на которомъ или близъ котораго что-нибудь находится или происходить: на, въ.
І в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. II. 8. Ой на горі та женці жнуть. Закр. І. 65. Стоїть той дід на воротях із кийком. Рудч. Ск. І. 43. І на місті була, і горілку пила. Нп. На сонці полотно сушили. Багацько у його добра... на видноці і під замками. Греб. 317. На рушнику́ ста́ти. Обвѣнчаться. Та поможи, Боже, на рушнику стати, — тоді не розлучить ні батько, ні мати. Нп. б) То, что имѣетъ значеніе по отношенію къ предметамъ въ пространствѣ, переносится на лица, дѣйствія и состояніи: на, въ. На обіді в його був. Він уже на підпитку. Васюринський козарлюга на меду гуляє. О. 1862. X. Скажи мені, моя мила, що маєш на мислі? Нп. А в мене не те на думці. Г. Барв. 211. Я не була з вами на розмові. Каменец. у. в) Указываетъ время, въ теченіе котораго что-либо происходить: на, въ, при. На тім тиждні се було. На весні́. Весною. А на третю нічку вийшла на зорі. Грин. III. На днях ходи́ти. Быть въ послѣднихъ дняхъ беременности. КС. 1883. II. 394. На смерті побивавсь цілу ніч. Черк. у. г) Указываетъ орудіе или средство, при помощи котораго что-нибудь происходитъ: на. Прийшов пан Палій додому да й сів у наміті, на бандурці виграває: «Лихо жити в світі». ЗОЮР. І. 190. Покайтеся, христіяне, на мені, як матері, не шанувати. Грин. І. 84. д) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: въ. Чим вони не люде? І добрі, й заможні, усі їх на повазі мають. МВ. II. 111. На перешкоді вона йому стала. Йому вже й мухи на заваді. Посл. е) Указываетъ причины или основаніе дѣйствія: на, изъ-за. Маючи надію на твоїм слові. Не треба ся на дівчат бити. ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ, — не переводится; по-русски въ этомъ случаѣ ставится творительный падежъ: Моя мила миленька, на личеньку біленька. Нп. Придавлено його й примучено на тілі, ослаблено його й скалічено на дусі. К. ХП. 130.
Накида́ти, -да́ю, -єш, гл. І. сов. в. наки́дати, -даю, -єш.
1) Набрасывать, набросать, накидать.
Не накидай стільки дров у піч, — накидає такого, що на двічи стало б. А лисичка... все кида по рибці на дорогу, все кида. От, як накидала вже багато, тоді нишком і сама злізла. Рудч. Ск. II. 8.
2) Оставлять, оставить многихъ.
На що ж ви, таточку, сиріт накидали? (изъ причитанья по умершемъ отцѣ). Мил. 186. II, сов. в. наки́нути, -ну, -неш.
3) Набрасывать, набросить что-либо сверхъ чего-либо.
Накинула рядно на ніч на переріз, щоб висохло. Черниг. у. Накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса. Єв. Л. XIX. 35.
4) Навивать, навить, намотать.
Накинуті, основу на верстат. Вас. 166.
5) Налагать, наложить.
Хижі сусіди часто нападали на їх і накидали на їх податі. Левиц. К. К. 6. За той гріх, накинуто на його покуту.
6) Навязывать, навязать.
Ніхто її не бере, дак ви її на мою шию накидаєте. Г. Барв. 202. Сестра моя мала, а вони на її й накинули двох год хлопця гледіть. Г. Барв. 52.
7) Прибавлять, прибавить.
Мало буде. — накинь ще хоч трохи. Кру́гу накида́ти. Дѣлать кругъ, обходъ (въ пути). Ходім напрямець, — чого нам стільки кругу накидати. Зміев. у.
8)
о́ком. Посматривать, бросать взгляды, взглянуть, примѣтить, замѣтить. Ходе Йванко по-над током, накидає чорним оком: ой чи жива, чи здорова та Сохвійка чорноброва. Грин. ІІІ. 154. Ішла дівка по-над тоном, накинула хлопця оком: там то хлопець, там то гарний. Грин. III. 154. Въ переносномъ смыслѣ: обратить вниманіе на кого-либо. І хороший, і заможний, і вони давненько накидали оком одне на ’дного. Г. Барв. 105.
Намалюва́ти, -лю́ю, -єш, гл.
1) Написать (красками), нарисовать.
Твоє біле личко да й намалювать. Чуб. Га́рний, як намальо́ваний. Очень красивъ. Хо́дить було́, як намальо́вана. Очень хорошо одѣвается. МВ. II. 81.
2) Изобразить картину въ словахъ.
Та ба! не всякий так змудрує, як сам Вергілій намалює. Котл. Ен. VI. 49.
Нату́ра, -ри, ж.
1) Природа.
Вовча натура тягне до лісу. Чуб. І. 239.
2) Натура, характеръ.
Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Нп. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Шевч. (О. 1862. VI. 17). Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. ЗОЮР. II. 95. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. Г. Барв. 283.
3)
У нату́рі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Любеч. Ум. Нату́ронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64.
Незану́зданий, -а, -е.
1) О лошади: безъ удилъ во рту.
2) Необузданный.
І гарний хлопець здається, та незанузданий. Кобеляк. у.
Одуди́ця, -ці, ж. Самка удода. Каже одуд до Бога: «Коли я такий гарний, то зроби, Боже, так, щоб я став богом, а моя одудиця божицею». Рк. Левиц.
Пах, -ху, м. Запахъ. Кругом пах од трави і квіток. Сим. 204. Не люблю пива, ні паху його. Нп. У олії свиріпляній гарний пах. Лебед. у.
Повису́шувати, -шую, -єш, гл. Высушить (во множествѣ). Такий же вітер гарний: де була вода — скрізь повисушував. Харьк. г. У такому то городі усю воду повисушував, так що тепер... носять її за 30 та 40 верст. Чуб. II. 388.
Погаме́литися, -люся, -лишся, гл. ? Та й гарний то панич, як би з ним мені, — каже молодиця, — трохи погамелитись. Черк. у.
Погара́здитися, -джуся, -дишся, гл. Устроиться какъ слѣдуетъ, прійти въ нормальное положеніе. Тепер дівчина не хоче йти за вдівця, а як повінчаються та стануть жити вкупі, то й погараздиться. Він чоловік ще молодий, гарний. Волч. у.
Позі́р, -зо́ру, м.
1) Видъ.
Ось візьміть оцю диню; позір гарний у неї. Волч. у.
2)
На позі́р. На взглядъ. Так як на позір, то це масло наче таке саме, як і те. Пирят. у. І на позі́р нема́. Совсѣмъ нѣтъ. І на позір немає кавунів, а сіяв густо. Волч. у.
3)
да́ти. Обратить вниманіе, наблюдать, присматривать. Вх. Лем. 452.
Покарбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Изрѣзать нарѣзами; украсить вырѣзанной орнаментировкой. Сволок гарний, дубовий, штучно покарбований. К. ЧР. 37.
Поме́жно, нар. = Помеженно. Жили вони сусідами. У жодного був гарний садок і огород і притулювались вони один до другого помежно. Чуб. II. 658.
Походи́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Походить.
Єсть у мене гарний хлопець, я його любила, то він буде припадати, де я походила. Грин. III, 222. По тобі́ похо́дить ще й лома́ка — будешь еще и палкой битъ. Г.-Арт. (О. 1861. III. 83).
2) Износить.
Батеньку-голубоньку! не гнівайся на мене, що-м ті хліб переїла, сукні-м ті походила. О. 1862. IV. 15.
3) Забеременѣть (о коровѣ).
Раненько походили корови, раненько й попрокидалися. Зміев. у.
Різь, -зі, ж.
1) Рѣзь.
2) Рѣзьба.
Ми наняли маляра, щоб образи у церкву помалював та й різь позлотив, бо гарний силно канастас таки у нас. Канев. у.
Розга́рний, -а, -е. Очень хорошій. Гарний-розгарний. О. 1861. V. 24.
Росполо́нюватися, -нююся, -єшся, сов. в. росполони́тися, -ню́ся, -нишся, гл.
1) Расширяться, расшириться, распространяться, распространиться, разростаться, разростись.
Тепер малий садок, а як росполониться, то буде дуже гарний. Он ба, як малина росполонилась. Зміев. у.
2) Разлиться (о рѣкѣ).
Дніпро росполонився, що й не можна проїхати.

Запропонуйте свій переклад