Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 3 статті
Шукати «гитар*» на інших ресурсах:

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Игра́ть = 1. гра́ти ся, ба́вити ся, гуля́ти, ся, весели́ти ся, жирува́ти, жартува́ти, пустува́ти. — Дїти грають ся. — Весело гуляють ся дїти на вулицї. Чайч. — Ми бавились разом, гуляли. Фр. — Не жируй з ведмедем, бо задавить. н. пр. — Коли ди́вить ся, аж вони за могилою гуляють у карти. н. к. — Дай Боже жартувати, аби не хорувати. н. пр. — Ой як вийду та на вулицю, жартую-пустую, а на свою та головоньку потуженьку чую. н. п. — Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же. н. п. — Тай уміє танцювать, з козаками жартувать. н. п. — Бу́дто игра́я, дѣ́лать что игра́ючи = на́че за и́грашки. – Игра́ть въ жму́рки = в пана́са гра́ти, жмури́ти ся. — Игра́ть въ чётъ или не́четъ = цята́ти ся, читува́ти ся. — А ну лишень цятати ся: чіт чи лишка? Кв. — Судьба́ игра́етъ = до́ля жарту́є. — А доля жартує, помане, помане, тай геть прожене. Аф. 2. гра́ти, виграва́ти. — Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає. н. пр. — Він добре на сопілцї грає. — В труби та в жоломійки смутно та жалібно вигравають. н. д. (На бу́бонї) = бубнїти, бубни́ти. — Як бубни бубнять, як сурми сурмить. н. к. — Ой заграно мінї і забубнено. К. Д. — (На дудцї) — дудїти, в дуду́, в сопі́лку гра́ти. (Пр. д. під сл. Ду́дка). — (На трубі́) — труби́ти, сурмити. — (На бандурі, гитарі або що, погано або недбало) — бри́нькати, (на скрипцї або лїрі, погано або недбало) — циги́кати, тилїкати, репі́жити. — (Язиком замісць музики, до танцїв) — тринди́кати. — Пропив мужик индика, жінка в шинку триндика. н. п. — Игра́ть въ тактъ (до танцю) = під но́ги гра́ти. 3. гра́ти, удава́ти. — Кропивницький грає переважно так звані характерні ролї. — Затиркевич найбільше гарно удає сварливих жінок і цокотух. 4. гра́ти, шумува́ти. С. З. — Брязчать чарки, шумує горілка. Гул. Ар.
Пѣву́чій = сьпівни́й, сьпівли́вий (Сп.), сьпіву́чий, сьпіво́чий. — Нїби з клітки випурхнула весела сьпівуча пташка. Лев. — Коник вдатний молодець, і веселий і сьпівучий, і проворний стрибунець. Б. Г. — Веселий і сьпівочий, він гитари не випускав з рук. Скл.
Стулъ, сту́ликъ = 1. сту́лець (С. Л.), стіле́ць, стільчик, дзи́глик (С. Аф. З.), дзи́гличок (С. Аф.). — На тім кораблику золотий стільчик стоїть, на йому гречна панна сидить. н. п. Под. — Ой стань, братїку, на стілець, та подай з полицї гребінець, стань, батеньку, на стільчик, подай щіточку-гребінчик. н. п. Под. — Сїла на круглому дзигликові коло стола. Лев. — Стіл засланий старенькою скатертиною, а позад його на високому дзиглику сидить. Лев. В. — В кутку стояв дзиглик, на котрому В. С. залюбки сидїв з гитарою у руцї. Скл. — Веде в господу потихеньку і дзиглика їй підставляє. Мет. 2. коло́дка (до якої привъязують въязнїв).