Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 43 статті
Запропонувати свій переклад для «гоже»
Шукати «гоже» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Го́жий, см. Го́дный.
• Не го́же (стар.) – не го́же, не годи́ться, не ли́чить; см. Годи́ться.
Благоприли́чно – добропристо́йно, чля, го́же. [Що-кому́ чля. Що кому́ го́же].
Годи́ться (сов. пригоди́ться) – здава́тися, зда́тися, придава́тися, прида́тися на що и до чо́го, надава́тися, нада́тися на що и до чо́го, годи́тися, згоди́тися, знадобля́тися, знадоби́тися, способля́тися, способи́тися, в приго́ді става́ти (ста́ти), в зна́добі бу́ти. [Вче́ний з ньо́го таки́й, що зда́вся-б (или був-би нада́всь) і на профе́сора (Крим.) = годился бы и в профессора. Я тобі́ в вели́кій приго́ді ста́ну = я тебе очень пригожусь].
• Он на всё годи́тся – він до всьо́го прида́всь.
• Годи́тся, безл. (прилично) – годи́ться, го́же, ли́чить, слід, подо́ба, випада́є, впада́є, приста́ло кому́ щось роби́ти. [Не подо́ба ді́вці до козака́ та й вихо́дити].
Изя́щно – го́же, кра́сно, че́пурно, зг[ґ]ра́бно, дола́дно, майсте́рно, худо́жньо, елега́нтно. [На столі́, у́браному без ро́зкоши, але го́же, стоя́ли таре́лі (В. Підмог.). Кла́няйся, Ганну́сю, го́же! (Пісня)].
Изя́щное – кра́сне, прекра́сне, го́же, елега́нтне.
• Чувство -щного – почуття́ прекра́сного.
Ми́ло, нрч. – лю́бо, ми́ло, (не только ум.) любе́нько, миле́нько; (приятно) уті́шно; (любезно) лю́б’язно, ґре́чно; (благосклонно) ласка́во; (красиво, хорошо) га́рно. [Солове́йко на кали́ні так лящи́ть, аж се́рцю лю́бо (Франко). Осміхну́лася любе́нько (Самійл.). На те́бе диви́тися ми́ло (Метл.). Миле́нько Га́нна подивля́лася на паня́нку (Свидниц.)].
• Он принял нас очень -ло – він прийня́в (привіта́в) нас ду́же лю́б’язно (ду́же ґре́чно, ду́же ласка́во).
• Она одевается очень -ло – вона́ вбира́ється га́рно-ми́ло (ду́же че́пурно, го́же, ду́же згра́бно).
• Она держала себя очень -ло – вона́ пово́дилася ду́же лю́бо (ми́ло).
• -ло, нечего сказать! – га́рно, нема́ чого́ каза́ти! га́рно, нівро́ку!
• Дорого да -ло, дёшево да гнило – за до́брі гро́ші – то й хоро́ше, а дешеве́ньке – то й погане́ньке.
Милови́дно, нрч. – милови́до, го́же, гарне́нько.
I. Ми́лый, прлг. –
1) (любый, любимый, дорогой) лю́бий, ми́лий, коха́ний. [До́ню моя́, дитя́ моє́ лю́бе! (Шевч.). Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий! (Шевч.). Добри́-вечір, ми́лий си́ну! (Рудан.). Вибача́й, неві́сточко коха́на! (Самійл.)].
• -лый друг – лю́бий (ми́лий, коха́ний) друг. [Дру́зі коха́ні! (Грінч.)].
• -лый дружок – лю́бчик (лю́бий), любко́, ми́лий, миле́нький, коха́ний (-ого); срв. II. Ми́лый.
• Мой -лый! –
а) (ласк.) мій ми́лий! (мій) лю́боньку (им. лю́бонько)! мій лю́бцю! (моє́) се́рденько!
б) (пренебр., снисход.) (мій) го́лубе! (мій) го́лубе ми́лий! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)! дя́дечку! [А чого́ тобі́ тре́ба тут, го́лубе? Іди́ собі́, зві́дки прийшо́в (Брацлавщ.). Не барі́ться, чолові́че, як хо́чете жи́ти (Кінець Неволі)]; срв. Миле́йший 2.
• Моя -лая! –
а) (ласк.) моя́ лю́ба! (моя) лю́бонько (им. лю́бонька)! (моє́) се́рденько! небо́го! [«Схова́йте мене́!» – «Де-ж я тебе́, лю́бонько, схова́ю?» (Франко)];
б) (пренебр.) моя́ лю́ба! небо́го! [Чого́ це ви, небо́го, плюєте́ся? Плю́нуть і я вмі́ю (Крим.)].
• Мои -лые! – мої́ лю́бі! люб’я́та! (пренебр.) голуби́ (голуб’я́та) мої́! лебе́дики!
• Более -лый, см. Миле́е 1.
• Самый -лый, см. Миле́йший 1.
• Чрезвычайно -лый – надзвича́йно лю́бий (ми́лий), любі́сінький, милі́сінький.
• Насильно мил не будешь – на ми́лування нема́ си́лування (Крим.).
• Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий;
2) (привлекательный) лю́бий, ми́лий, (доставляющий приятность) уті́шний, уті́шливий; (любезный) лю́б’язний, ґре́чний; (благосклонный) ласка́вий, прихи́льний; (красивый, хороший) га́рний, го́жий.
• -лое дитя – лю́ба (ми́ла, вті́шна, вті́шлива) дити́на. [Що то за лю́ба дити́на мій Карпо́! (Н.-Лев.). Учителі́ аж нара́дуватися не могли́ на вті́шну дити́ну (Крим.)].
• -лый человек – ми́ла люди́на.
• Она очень -ла – вона́ ду́же ми́ла. [Дівча́та такі́ ми́лі, скро́мні (Ол. Пчілка)].
• -лый взгляд, голос, -лая улыбка – ми́лий (лю́бий) по́гляд, го́лос, у́сміх. Как это -ло! – як це га́рно! як це лю́бо! як це го́же!
3) (приятный кому) лю́бий, ми́лий, приє́мний, лю́б’язний, (редко) коха́ний кому́. [Працю́ю над лю́бою мені́ нау́кою (Крим.). Ко́жній ма́тері своя́ дити́на ми́ла (Квітка). Хоч за са́мого бідні́шого, аби́ тобі́ лю́б’язний (Квітка). Оця́ соро́чка така́ мені́ лю́б’язна (Борзенщ.). Вале́рова сестра́ така́ мені́ коха́на (Самійл.)].
• Ему ничто не -ло – йому́ ніщо́ (в сві́ті) не ми́ле. [Усі́м лю́дям тепе́р не ду́же що ми́ле (Чигиринщ.). Як злу́чаться по любо́ві, то все ми́ле бу́де (Чуб. V)].
• Свет мне стал не мил – світ мені́ не ми́лий став, світ мені́ знеми́лився (и не зми́лився).
Подоба́ет – годи́ться, ли́чить, упада́є (чаще в форме: впада́), випада́є, припада́є, нале́жить, слід, прихо́диться, (в отриц. или в вопр. оборотах ещё) подо́ба, подо́ба річ кому́.
• Не -ба́ет – не подо́ба (не подо́ба річ), не годи́ться, не ли́чить, не впада́ и т. д., а также: не го́же, не випада́є, не приго́же, не приста́ло, не подо́бно, нія́ково кому́. [Ході́мо, ді́ти. Це́є вислуха́ти нам не подо́ба (Л. Укр.). Мені́ нія́ково туди́ йти (Звин.)].
• Не -ба́ло вам так говорить – не випада́ло (не годи́лося, не ли́чило) вам так каза́ти.
• -ба́ет ли кому? – чи (хіба́) подо́ба (хіба́ подо́ба річ), чи (хіба́) годи́ться, ли́чить и т. д. кому́ що?
• Как -ба́ет – як годи́ться, як ли́чить и т. д.
Подоба́ющий – слу́шний, нале́жний, (стар.) належи́тий.
• -ющим образом – як годи́ться, як го́же, як ли́чить, як слід, слу́шно, нале́жно, належи́то; см. Подоба́ет.
• Не подоба́ющий – неслу́шний, ненале́жний, неподо́бний. [Неподо́бні ре́чі].
Приго́же – го́же, приго́же; см. Прили́чно.
Прили́чно – (пристойно) присто́йно, звича́йно, ґре́чно, як слід; (приличествует) ли́чить, годи́ться, го́же, подо́ба. [Одяга́всь присто́йно, був з се́бе непога́ний і подоба́вся жінка́м (Грінч.). Па́не ге́тьмане, старо́го пса не присто́йно міша́ти в на́шу компа́нію (Куліш). Не подо́ба ді́вці до козака́ та й вихо́дити (Чуб. V). Прибра́лися та́к, як го́же для пра́зника (Осн. 1862). Так не годи́ться говори́ти (Н.-Лев.)].
• Он не умеет -но держать себя в обществе – він не вмі́є присто́йно (ґре́чно, звича́йно, як слід) на лю́дях пово́дитися.
• -но одетый – присто́йно (як слід) вдя́гнений.
• Не -но вам говорить это – не ли́чить (не годи́ться, не го́же, не приста́ло, не подо́ба) вам таке́ говори́ти. Срв. Прили́чествовать, Подоба́ет.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Фигли-мигли, разг. – фиглі-миглі, фіґлі-міґлі.
[Одного разу Львов дістав пишну передачу з волі. Харчову передачу. Цілого «сидора». Там були й помаранчі, й яблука, й гарна ковбаса, й франзольки, й різні «фиглі-миглі», й варення, й мід в глечичку… Але Львов не міг вкусити належно від благ тієї передачі, бо мав хронічну бігунку, яку хтось, до речі, назвав «революційною бігункою», нав’язуючись до партійного чину й «революційного» минулого товариша Львова (І.Багряний). — Як хрестили мене, то назвали просто Терезою без ніяких витребеньок та фиглів-миглів, без того дурного панькання та донькання (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Атож, красенем він ніколи не був, та вже й по молодості; сонце й вітри випалили йому шкіру незгірш од цеглин на мурах Сієни; тож, сидячи біля ніг своєї Панни в образі несміливого закоханця, капітан іноді ловив себе на думці, що фіґлі-міґлі залюбленого та кокетки не менш безглузді, ніж маневрування двох тутешніх армій, хоча іноді здавалося, що більше втіхи за намагання призвичаїти це гоже тіло до його огидної плоті було б у спогляданні цієї вдовиці нагою в обіймах юного Адоніса, або ж у шурах-мурах із якоюсь служницею (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «Ходімо», — сказав сторож. І повів його до перших рядів могил, серед яких одні виглядали скромно, інші претензійно і бридко, оздоблені мармуровими та всілякими іншими фіґлями-міґлями, здатними спотворити будь-що в цьому світі (О.Жупанський, перекл. А.Камю)]. Обговорення статті
Шуры-муры, разг. – фі́ґлі-мі́ґлі, шу́ри-му́ри.
[Водночас Анрі-Максиміліан знав, що мила бере його на глузи — вкупі з іншими ласкавцями. Атож, красенем він ніколи не був, та вже й по молодості; сонце й вітри випалили йому шкіру незгірш од цеглин на мурах Сієн; тож, сидячи біля ніг своєї Панни в образі несміливого закоханця, капітан іноді ловив себе на думці, що фіґлі-міґлі залюбленого та кокетки не менш безглузді, ніж маневрування двох тутешніх армій, хоча іноді здавалося, що більше втіхи за намагання призвичаїти це гоже тіло до його огидної плоті було б у спогляданні цієї вдовиці нагою в обіймах юного Адоніса, або ж у шурах-мурах із якоюсь служницею (Д.Чистяк, перекл.. М.Юрсенар). — То там таки були якісь шури-мури? В підвалі? Потай? (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Дуже розумні діти підозрюють, що в лелеки з капустою якісь шури-мури]
 Обговорення статті

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Время
• А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время – (в) цей час; тепер.
• В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли.
• В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования – волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года – пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца – досхідна пора (доба).
• Время жатвы – жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт – час минає (збігає).
• Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица) – косовиця.
• Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас – час працює на нас.
• Время роения пчёл – рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время – на все свій час; усьому свій час.
• В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени – протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время – умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра.
• Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время – вигадати час.
• В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время – довгий (великий) час.
• До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени – до останнього часу; донедавна.
• До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени – доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний.
• Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время – є час; є коли.
• За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место – знай своє місце й час.
• И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени – близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени – відколи; з якого часу.
• Сколько времени? – котра година?
• С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время – указаний (зазначений) час.
• Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (виголити) годину.
• У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.
Глупость
• Глупости! (фам.) – дурниця!; дурниці!
• Говорить глупости, наговорить глупостей – дурне говорити (балакати, казати); дурного наговорити (набалакати, наказати); говорити (казати), наговорити (наказати) півтора людського; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати, ні кому дурно дати; говорити, наговорити, що не причепити ні до кола, ні до плота; наговорити такого, що й кінь би [з того] сміявся. Див. іще вздор.
• Делать, сделать глупость, наделать глупостей – дурниці робити (виробляти), наробити дурниць; дурницю робити, зробити (стрельнути, стрілити); (тільки недокон.) дуріти. [Ще хвилина — і я б наробив жахливих дурниць. Кочерга. А дуріти нам не гоже. Вовчок.]
• Не говори глупостей – не кажи (не говори, не плещи, не плети) дурниць; (зах.) хай тобі язик не забігає.
• По глупости – здуру; з дурного розуму (ума); з дурної голови; через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум). [Усе то з дурного розуму. Пр. Із старшиною хотів породичатися з дурної голови! Гордієнко.]
• Пороть глупости (вульг.) – Див. вздор.
• Спороть глупость (вульг.) – ляпнути (бовкнути, зверзти, сплести, вмолоти) дурницю (дурне); сказати півтора людського; дати маху (хиби, хука); обмахнутися; схибити; змилити; (образн.) осковзнутися; шпака вбити.
Годиться
• В подмётки не годится кому – не годен у слід ступити кому; не варт і нігтя чийого; далеко куцому до зайця.
• Не годится (так поступать, делать…) (разг.) – не годиться (не випадає, не гоже) (так робити, чинити…). [Так не годиться говорить. Н.-Левицький. Не випада шукать щодня нового друга. Мисик, перекл. з Рудакі.]
• Он на всё годится – він до всього придався (удався); він до всього здатний (придатний). [Він хлопець дуже розумний і до всього придатний. Н.-Левицький.]
• Эта вещь никуда не годится – ця річ нікуди не годиться; ця річ ні до чого непридатна (ні на що не здасться); (ірон. розм.) надібок у піч (іноді мишам на снідання).
Гожий
• Вот тебе, боже, что нам не гоже; нам не гоже, так вот тебе, боже – на тобі, боже (небоже), що мені не гоже. Пр. Оце я теє тобі дав, що мені з носа впало. Пр.
• Куда он гож? – куди він годиться?; (нар. лок.) куди він судний?
Делать
• Делай, что хочешь – роби, що хочеш; чини, що [твоя] воля.
• Делать лениво – робити ліниво (поволі); робити, як (мов) не своїми [руками].
• Делать на авось что – робити навмання (на гала(й)-бала(й)) що.
• Делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити.
• Делать нечего; что делать (так и быть) – нічого не вдієш; (не)хай і так; що маю (що маєш, що маємо) робити.
• Делать плохо, неаккуратно, неумело – партачити (спец. парторити, лок. партолити, партьорити); базграти (поганити, паскудити); (іноді) капарити; (про шиття та ін. - кремсати, глемуздити).
• Делать по примеру – робити за прикладом чиїм; робити як хто; (іноді) іти у слід кого; (давн.) робити чиїм робом.
• Делать, сделать в (за) один приём, в два приёма – робити, зробити за одним заходом, за двома заходами (одним нападом, двома нападами).
• Делать, сделать вид – удавати, удати; робити, зробити вигляд.
• Делать, сделать возможным – уможливлювати, уможливити.
• Делать, сделать всё по чьему указанию – робити, зробити (чинити, учинити) все з чийогось наказу (за чиїм наводом); (ірон.) перевестися на чий розум.
• Делать, сделать выговор – робити, зробити догану (іноді зробити нагану, наганити); висловлювати, висловити догану; вимовляти, вимовити (вичитувати, вичитати) [догану] кому.
• Делать, сделать добровольно по собственному желанию – робити, зробити [своєю] волею (самохіть, доброхіть, з доброї волі, з своєї волі, з власної волі, [своєю] охотою, по охоті).
• Делать, сделать зло – лихо (зло) чинити, учинити (робити, зробити); лихо коїти, скоїти.
• Делать, сделать иначе – робити, зробити інакш(е); переіначувати, переіначити (переінакшувати, переінакшити).
• Делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що.
• Делать, сделать круг – накидати, накинути (надавати, надати) круга; кодувати (докон. іноді окружляти); (гіперболізоване) іти, піти кругасвіта (галасвіта). [Хто колує, той дома не ночує. Пр.]
• Делать, сделать легко, как бы играя что – за іграшки робити, зробити що.
• Делать, сделать на зло – робити, зробити на зло (на прикрість, на лихо, на пеню, на збитки).
• Делать, сделать несчастным кого – робити, зробити нещасним кого; знещасливлювати, знещасливити (недолити, знедолити) кого.
• Делать, сделать одолжение кому – робити, зробити (чинити, учинити) ласку (послугу) кому.
• Делать, сделать подарки – давати, дати подарунки; дарувати, подарувати що.
• Делать, сделать покупки – накуповувати, накупувати, накупити чого.
• Делать, сделать по-своему – чинити, учинити свою волю; брати, узяти свою волю; своїм ладом (давн. робом) ходити; робити, зробити своїм розумом.
• Делать, сделать по своему усмотрению что – робити, зробити на свій розсуд що; робити, зробити на свою волю (по своїй волі, іноді на свою вподобу) що.
• Делать, сделать ссылку на что – посилатися, послатися (покликатися, покликатися) на що.
• Делать, сделать счастливым, осчастливливать, осчастливить кого – у[о]шасливлювати, у[о]щасливити кого.
• Делать с оглядкой – робити обережно (оглядаючись, з оглядом, з осторогою); (образн. жарт.) поглядати (позирати) на задні колеса.
• Делать усердно что – робити щиро (щирим серцем) що; припадати до якоїсь роботи; пильнувати чого.
• Делать что-либо медленно, не спеша, мешкотно – робити повільно (звільна, спроквола, покволом); марудитися (длубатися, діал. момсатися); (образн.) робити як мокре горить; як через пень колоду тягти.
• Изо всех сил что-либо делать – робити що як не перерватися.
• Меньше говори, а больше делай – менше говори — більше діла твори. Пр. Менше слів, а більше діла. Пр. Треба руки підкладати, а не дарма ґелґотати. Пр.
• Не делает погоды кто, что (разг.) – багато не важить хто, що; не багато (не велико) важить хто, що; не що й важить хто, що; не має великої сили (ваги) хто, що; мало що залежить від кого, від чого; (іноді) не робить погоди хто, що.
• Не знать, что делать, как поступить – не дати собі ради; не знати, на яку (на котру) ступити.
• Не следует так делать – не годиться (не гоже, не личить, не слід) так робити.
• Нечего было делать – не було чого робити; не мав чого робити; нічого було робити.
• Нечего делать – нема чого (що, нічого) робити; діла ніскільки (ніякісінького).
• Ничего не делать – нічого не робити; (образн. розм.) байдики бити; походеньки та посиденьки справляти; лежні справляти; ханьки м’яти; мухи (лок. бомки) бити.
• Он может делать, что хочет – йому вільно (він може) робити, що хоче; йому вільний світ.
• От нечего делать – знічев’я; аби скоротати час. [Півень… знічев’я смітник розгрібав… Глібов.]
• По неволе, по принуждению делать что – з неволі (неволею) робити що; з примусу (з принуки) робити що.
• Решительно ничего не делать – (а)нічогісінько не робити; (образн.) ні кує, ні меле; і за холодну воду не береться (не візьметься); ані до холодної води.
• Хорошо, аккуратно сделать вещь – добре, акуратно зробити річ; як з воску вилив.
• Что делать! (разг.) – що маєш (що маю…) робити (діяти)!; що тут робити (чинити)!; нічого не вдієш!
Должно
• Должно быть – мабуть; мусить (повинно) бути; повинно; певне (певно); десь; либонь; (іноді лок.) відай. [Іде шляхом молодиця, Мусить бути — з прощі. Шевченко. Ой татоньку, мій голубчику, Десь я тобі да докучила. Н. п. Болить мені головонька, відай же я вмру. Сл. Гр.]
• Как быть должно, как должно, как следует – як слід; як треба; як має (як мається) бути; як годиться; як гоже.
• Нам должно… – ми повинні…; нам годиться (слід, повинно)…
Как
• А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как! – ось як!; он як!
• Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не – та як не; як же не.
• Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь – як пак; як-бо.
• Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не (разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик? – який завбільшки?
• Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголов; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как? (переспрашивая) – що-що?
• Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много – як багато; якого багато.
• Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например – як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни – хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу.
• Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как – не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит – так то вже хвалить.
Подносить
• Не подобает (делать что) – не подоба (не подоба річ); не годиться; не личить (не впаде, не припадає); не належить; не слід; не гоже (не пригоже); не випадає, не пристало.
Следовать
• Как и следовало ожидать – як і слід (як і треба) було сподіватися.
• Как следует – як слід (як треба, як годиться, як гоже, як належить); як має (іноді як мається) бути; до пуття; до діла.
• Одно следует из другого – одно (одне) походить (виникає, постає) з одного.
• Следовать кому, чьему примеру – іти за ким, іти за чиїм прикладом; (іноді) наслідувати кого.
Фасон
• Держать фасон (разг.) – держати (тримати) фасон.
• Не фасон (разг.) – не годиться; не гоже; не слід; не личить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

го́же, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Аби́ и аби́-б, сз.
1) Дабы, чтобы, лишь-бы. Я гроші дам, аби він зробив. Аби люде, а піп буде. Посл. Аби день до вечора. Лишь-бы день прошелъ. Я то зроблю, аби б було, як ви кажете. Аби́-м, аби́-х. Чтобы, пусть. Аби-м так здоров був! Аби-х так жила! (Божба). Ogon. 157, 7. Вх. Зн. 1.
2) Аби́-де. Гдѣ бы то ни было, гдѣ-нибудь, гдѣ попало. Та я аби-де захропу.
3) Аби́-коли. Когда-нибудь, когда-бы то ни было. В Лубенщині... на дощ викидають помело і кочерги і викидають не тільки весною, а і аби-коли. Ном. с. 282, № 576.
4) Аби́-куди. Куда-нибудь, куда-бы то ни было, куда попало. Неси сміття аби-куди!
5) Аби́-то. Лишь-бы, какъ-нибудь, такъ себѣ, шутя. Він усе робить аби-то.
6) Аби́-хто. Кто-нибудь, который-нибудь, всякій. Та це і аби-хто зробить. Побить, то й аби хто знайдеться, — от инше діло пожалувать. Ном. № 4072.
7) Аби́-чий. Чей-нибудь, чей-бы то ни было. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби-чию: хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Шевч. 183.
8) Аби́-що. Что-нибудь, кое-что, что-бы то ни было. Та будеш там робити аби-що, — от, аби не гуляти. Нехай тобі аби-що! А чтобъ тебѣ! Ном. № 3257. Иногда употребляется какъ существительное въ значеніи: малозначительная вещь, негодная вещь, человѣкъ, не заслуживающій вниманія, уваженія. Дав таке аби-що, — тільки на смітник викинути! От, якесь аби-що! а величається мов яка цяця!
9) Аби́-як. Какъ-нибудь, какъ попало. Одружись! Чому ні? — А тому ні, каже Гриць, що любої пари не знайшов, а побратись аби-як не гоже. МВ. І. 64. Ти все робиш тільки аби-як.
10) Аби́-який. Какой-нибудь, какой попало. Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак. Котл. Ен. VI. 44.
11) Съ отрицаніемъ эти выраженія принимаютъ значеніе чего-то важнаго, не зауряднаго, напр.: Це чоловік не аби́-який, т. е. не изъ заурядныхъ. Це зовсім не аби-що, щоб про його так казати. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не аби-що він. Гліб. 82.
Бурла́к, -ка́, бурла́ка, -ки, м.
1) Бобыль, бездомный человѣкъ, работникъ вдали отъ родины. Рудч. Ск. І. 206. Бурлак сам горить як свічка: як до роботи, як до охоти. Ном. № 10684. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. Нп.
2) Холостякъ. Любої пари не знайшов, а побратись аби як не гоже.... Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць. МВ. І. 64. Козаче, бурлаче, що тебе зсушило? Нп. Ум. Бурла́ченько. Чуб. V. 639, бурлачо́к. КС. 1882. XI. 231.
Го́же, нар.
1) Красиво, хорошо. Матінко, повная роже, дивитись на тебе гоже. Мет. 201. Як Бог поможе, то все буде гоже. Ном. ст. 281, № 11. Кланяйся, Ганнусю, гоже. Нп.
2) Прилично, слѣдуетъ. Не гоже так робити. Прибралась так, як гоже для празника. О. 1862. IV. 77.
Го́жий, -а, -е.
1) Хорошій, красивый. Ой мій сину гожий, женися небоже! Ном. Така красна, коби рожа, як тополя, така гожа. Чуб. ІІІ. 38,
2) = Погожий 1. Гожа вода.
3) Благопріятный, удобный. Гожого часу підожду. Звінчав дітки однолітки в гожий час. Нп.
4) Нужный, годный. На́ тобі, небоже, що мені не гоже. Ном.
Охижі́ти, -жі́ю, -єш, гл. Разъяриться, озлиться. Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гоже. МВ. (О. 1862. III. 43).
Світи́лка, -ки, ж. Дѣвушка, исполняющая обрядъ держанія меча и свѣчи на свадьбѣ, — это сестра жениха, а если ея нѣтъ, ближайшая послѣ нея родственница; если ихъ нѣсколько, то есть ста́рша. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУК. III. 106. Ум. Світи́лочка. Грин. ІІІ. 481. Світилочко, повная роже, дивитися на тебе гоже. Мет. 202.
Творі́ння, -ня, с. = Твір 1. Гоже, не гоже — творіння боже. Шейк. Ум. Творі́ннячко.
Хліби́ти, -блю́, -биш, гл.
1) Снабжать хлѣбомъ, давать, посылать хлѣбъ. Хліби нам, Боже, щоб нам було гоже.
2) Пачкать хлѣбомъ. Не хліби ножа.
3) Льстить, угождать. А він хлібить жінці. Могил. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Какъ = 1. як, як то. — Ізмерз, як пес, ізмок, як вовк. н. п. — Присохло як на собацї. Кн. — Як се трапилось? — Як то? можете ви тому віри няти. Чайч. 2. коли́, як. — Коли почую, скажу вам. — Какъ бу́дто = бу́цїм, на́че, нена́че, на́че-б, нїби, мов, не мо́в, либо́нь, ма́бу́ть. — Він так буцїм і не чув. — Народ наче його й не чує. Кн. — Нїби на сьвіт народилась, гралась, веселилась. К. Ш. — Неначе писанка, село, зеленим гаєм поросло. К. Ш. — Какъ бишь = я́к бо, я́кось, я́к бак, я́к пак. — Як бо його звати! от і з голови вискочило. Кн. — Як пак він казав ? — Ка́къ бы = д. Какъ бу́дто. — Ка́къ бы не та́къ! = але́ ж бо, та ба́, де́ж пак, чому́ нї, чо́рта з два! – Какъ бы то ни́ было = як би там не було́, будь що будь́, хоч та́к, хоч та́к. — Як би там не було — я завтра піду. — Хоч так, хоч так — він винен. Чайч. — Какъ быть = що роби́ти, дїяти, чини́ти. — Ой сама я не знаю, що робити маю: чи брести, чи плисти — сама не вгадаю. н. п. – Какъ ви́дно = зна́ти, мабу́ть, либо́нь. — Знати, що він не нашого кодла. Кн. — Він мабуть хоче утїкти. — Какъ вдру́гъ = як о́сь, аж о́сь, коли ж це́, коли ра́зом, ра́птом. — Він собі анї гадки, аж ось надходить звістка, що... — Какъ до́лжно = як слїд, як тре́ба, як го́же, годи́ть ся. — Серце-козаче, небоже, чом ти не робиш, як гоже? н. п. — Все справили, як годить ся бути. Кн. — Какъ мо́жно! = хіба́ ж мо́жна, я́к то так, як мо́жна ! — Какъ мно́го = яко́го бага́то. — Какъ нибу́дь = як не́будь, аби́-як, де́-як, сяк-та́к, аби́-то. — Зробив аби-як, та й думає, що гарно. Чайч. — Какъ ни ка́къ = не я́к, аби́ як, сяк-та́к, так чи ся́к. — Какъ наро́чно = як на те́. — Зовсїм нїколи, а тут як на те, ще й друге дїло приспіло. — Какъ попа́ло = аби́ як, як не́будь. — Какъ прійдётся = як при́йдеть ся, як тра́пить ся, до чо́го дійдеть ся. — Какъ слѣ́дуетъ = як слїд, як тре́ба, до ладу́, гара́зд, до́бре. — Какъ ско́ро = ско́ро, як тільки. — Скоро вернув він до дому, зараз зробив. Чайч. — Скоро забезпечено трактатами гряницю, за́раз починають ся втеки... К. Кр. — Ота́ман скоро прочув про се, зараз і послав двох козаків. К. З. о Ю. Р. — Ка́къ-то = 1. я́-кось, я́кось-то. — Зайшов він якось до мене. — Чудно якось дїєть ся між нами. К. Ш. 2. я́к-то, а са́ме. — Багато усяких квіток, як-то: кручені паничі, королїв цьвіт то-що. — Какъ уго́дно = про ме́не, як зна́єте, як завго́дно. — Про мене, робіть, як хочете. — Не ка́къ = здає́ть ся. — Здаєть ся то він іде́. — Ка́къ, такъ? = я́к то? — Та́къ какъ = як, коли́. — Коли ти мінї кажеш, то вже й я не мовчатиму. — Як він так зробив, то нехай йому... — Какъ то́лько = ті́льки що і д. Какъ ско́ро. — Ко́е какъ = аби́ як, як не́будь, я́к так, так-ся́к. — Зробив аби як. — Сяк так на косяк, аби не по людськи. н. пр. — Какъ е́сть = зовсїм, цїлко́м.
Краси́вый, во = га́рний, но, го́жий, го́же, кра́сний, но, вродли́вий, уродли́вий (С. Ш.), красоли́ций, ле́пський, ко, хоро́ший, ше, порівн. — гарнїший, вродли́віший, кра́щий, кращі́ший, лїпший. — Гарна, як квітка гайова, як ягідка. н. пр. — Гарний, як намальований. н. пр. — Хоч не гарно, аби добре. н. пр. — Їхав козак гожий молоденький, ізняв з мене вінок рутвяненький. н. п. — Ой там ходить козак гожий, що на личенько хороший. н. п. — Наша сестра хороша й вродлива, тільки Бог їй дав, що доля нещаслива. н. п. — Не родись багатий та вродливий, а родись при долї та щасливий. н. пр. — Дочка уродли́ва, мов тополя, виростає сьвітові на диво. К. Ш. — Три зіроньки ясні, три дївоньки красні. н. п. — Не роди ся красна, та роди ся щасна. н. пр. — Ленський то десь город Харьків. Кв. — Объїхав я, Марисю, усї города, та не найшов кращішої, як ти молода. н. п. — Гарнїша од усїх паночок. — Кращої од неї на все село нема.
Мѣ́сто = 1. мі́сто, мі́сце, міст(ц)и́на. — Въ одно́ мѣ́сто = до гу́рту, до мі́ста, у мі́сто, до ку́пи. — Клади усе до купи, у місто. С. Л. — Въ друго́мъ мѣ́стѣ, въ друго́е мѣ́сто = де-и́нде, в и́ньшому мі́стї. — Шукай, Ринде, де-инде. н. пр. — Пошукай де-инде, бо тут нема. С. Л. — Матку стареньку з двора вигонили: іди ти, мати, де-инде пробувати. н. д. — Во всѣ́хъ мѣста́хъ = скрізь, по всїх усю́дах. — Въ иныхъ мѣста́хъ = поде́куди. — До э́того мѣ́ста = до сю́ди (С. Л.), по́ти, до сьо́го мі́сця. — От по́ти твій горо́д, а далї вже мій. Чайч. — Защищённое мѣ́сто = за́хист (С. Л.), за́хисток, за́куток, од вітру — за́тишок. – Ходїм курить у затишок, а то тут вітер. Чайч. — Къ мѣ́сту = до ре́чі (про розмову), до мі́ста, к строцї. — Сказав до речі. — Постав цього чавуна к строцї, а то стирчить на дорозї. Чайч. — Мѣста́ми = де́-де, де-не-де́, місця́ми, місте́нькою. — І блїдий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав. К. Ш. — Місцями й гарна трава, а по сугробках погана. Чайч. — Мѣ́ста не дава́ть = не дава́ти споко́ю. — А ті ясні очі не дають спокою анї в день, нї в ночі. н. п. — Мѣ́сто би́твы = бо́їще (С. Л.), бойо́вище. — Мѣ́сто проѣ́зда = про́їзд, пере́їзд, прого́н. — Мѣ́сто въ тѣни́ = за́тїнок. холодо́к. — Баба у затїнку стане за дївку. н. пр. — Ходїм у холодок, а то сонце дуже пече. — Мѣ́сто для поселе́нія = се́лище, се́льбище, посе́лля. — На мѣ́стѣ происше́ствія, преступле́нія = на гаря́чому вчи́нку. — Хто би на гарячому вчинку поймав. Ст. Л. — Не умѣ́ста = не до ре́чі, не до ладу́, не го́же. — Сказав зовсїм не до речі. — Ни съ мѣ́ста! = анї руш! С. Л. — Новозаселённое мѣ́сто = новосе́лиця. — Откры́тое мѣ́сто (коло села) = бе́лебень, голоте́ча. — Хата стоїть на белебнї. С. Аф. Хата стоїть на самій голотечі без захисту. Фр. — Отхо́жее мѣ́сто = паску́дник, срач (С. З.). — По мѣста́мъ! = на мі́сто! — Почетное мѣ́сто (в хатї) = по́куть, для молодих — поса́д. — Посадили на покутї. — Ой загули голубоньки на водах, час тобі, Марійко, на посад. н. п. — А всї дружечки за столом сїли, молода на посадї. н. п. — Укры́тое мѣ́сто = за́куток, схо́ванка, криївка. – Сяду десь в такім закутку, щоб мене нїхто не бачив. Хр. — У такій то схованцї вигребла собі качечка кубельце. Ан. Стар. — А мінї з моєї криївки усе видно, як на долонї. Фр. — Уса́дебное мѣ́сто = грунт, ґрунт, в Слобідській Українї — плець. С. Л. — Чий грунт, того і будування. Ст. Л. — Хата згоріла, а плець оддав людям. Сум. Ох. — Стра́шное мѣ́сто = страхо́вище. Сп. — Де що було: буда — бу́дище, го́род — городи́ще (С. Л.), гута — гу́тище, двір — дво́рище (С. Л.). Обгорілі дворища чорнїють. (К. Д.), за́мок — за́мчище, замкови́ще (С. Л.), лїс зрубаний — зруб, викорчований — теребі́вля, випалений — лїсови́ння, мак — макови́ще, макове́ць, міст — мости́ще, озеро — озеря́вина, кладовище або погріб — погреби́ще, сад — садови́ще, село — се́лище (С. Л.), се́льбище, став — стави́ще, стави́дло, стави́сько, стоги — сто́жище, стожа́рня (Сп.), сто́жисько. — Різні місця́: на водї або коло води — зато́н, зато́ка (що заливаєть ся водою. С. Л.), о́дміть (тихе, між скелями на порогах. Ев.), о́парь (на болотї, що не заростає і не замерзає), пле́со, чистова́ (чисте, не заросле на водї місце. — На силу вибрались з латаття, і виїхали на чистову́), пра́ло, пра́тва, кладки́ (над водою, до миють білизну), прогно́й (між річками, де Запорожцї перетягали човни. Ев.), сїдло (де рибалки сїдають ловити рибу), сте́лище, стли́ще (над водою, де білять полотно або льон), те́рло, терло́вище (де риба треть ся. С. Ш.). —В дворі: підсто́жжя, стожа́р, стожа́рня, сто́жище, сти́ртище (де ставлять стоги й стирти), перела́з (де перелазять через тин. — За поповим перелазом там стояли троє разом. н. п.), садови́ще (місце на сад), свинори́я (порите свинями), сїдало (де сїдають кури на ніч, сьмі́тник (де викидають сьміття), попі́льник, попели́ще (де зсипають попіл), д. ще під сл. Дворъ: За́дній, Ско́тный дворъ. — В лїсї: майда́н (де гонять смолу), гуща́вина, гущина́ (густо заросле), га́лява (мало заросле), чисти́на (чисте). Д. ще під сл. Лѣсъ. В полї: вереща́к (що поросло вереском), гли́нище (де копають глину), гречківка (де росте гречка. Сп.), гри́ще (де одбувають ся грища), пе́чище (випалене сонцем), жи́тнище (де росте жито), капу́стник (де росте капуста), коно́плище, підме́т (де ростуть коноплі), о́мшарь, омша́рина (що поросло мохом. С. Л.), розви́лина, розви́лка, розви́лля (де росходять ся шляхи), ре́вище (залите кровію, що худоба реве на такому містї), станови́ще, табори́ще (де стан, табор), ти́рло (де спочиває худоба коло водопою), хмільни́к (де росте хміль). — В ха́тї: відни́к (де дїжка з водою), за́пічок (за пічкою), опі́чок (коло печі), присло́н (для покійника), д. ще цід сл. Изба́: части́ни ха́ти і під сл. Мѣ́сто: Почетное м. 2. мі́сто, поса́да (Гал.). — Кандидат на учительску посаду. Бар. 3. паку́нок, па́ка, па́чка. 4. д. Блона́ 2.
Прили́чный, но = го́жий, звича́йний, ґре́чний, присто́йний; відпові́дний; д. Поря́дочный, го́же, звича́йно, до звича́ю, приго́же, як слїд. — Не прили́чно = не ли́чить, не го́же, не приста́ло, не ли́чило, не подо́ба, не подо́бная річ, не приго́же. — Серце козаче небоже, чом ти не робиш, як гоже. н. пр. — Не пригоже так робити. С. Л. — Як на правду, то у земстві батюшкам може і не личить. В. Лев. — Так не личить робити. Хар. — А тільки панові вельможного колїна не личило робить гіркого з себе хріна. К. Д. Ж. — Не личило йому приймати його. Кн. — Не пристало тобі так робити. — Не подоба дівцї до козака тай виходити. н. — Пусти ж мене, подолянко, на ніч. Ой не пустю, не подобная річ. н. п. — Прили́чнѣе сдѣ́латься = позвичайнїшати.
Продѣ́лывать, продѣ́лать = 1. проро́блювати, проробля́ти, пророби́ти, що не гоже — виробля́ти, витворя́ти, ко́їти, бро́їти (С. Л.), зко́їти, шту́ку ви́кинути. — Там таке витворяє, що крий Боже! 2. пробива́ти, проби́ти (наскрізь), проруба́ти, пророби́ти. — Треба ще одно вікно проробити, щоб сьвітлїше в хатї було.
Произведе́ніе = творі́ння (С. Ш.), дїло, твір, твор, тво́ра (С. Ш.), мн. тво́ри, утво́ри (С. Ш.); добу́ток, здобу́ток (д. Проду́ктъ); ви́роб, ро́бливо (д. під сл. Издѣ́ліе). — Гоже не гоже — творіння Боже. н. пр. — Чи бачиш, дїво, несуть твоє дїло, як біль білесеньке, як папір тонесеньке? н. п. — П. иску́сства, худо́жественное = твір, утві́р, мн. тво́ри (С. Ш.), утво́ри (С. Ш.). — Твори Шевченка придбали собі такої ваги. Кн. — Таких прикмет більш менше однакових не перелїчити в утворах словянської поезиї. Бар. О.
Слѣ́довать = 1. (послѣ́довать) — іти́, слїдкува́ти (за ким), ступа́ти у слїди́, піти́ за ки́м. — За військом іде обоз. — Той хто йтиме за мною — нехай заповнить прогалини. Кн. 2. наступа́ти, наступи́ти. — Лиха та радість, по якій смуток наступає. н. пр. — По веснї наступає лїто. — Зробить що погане, а після того наступає каяття. 3. наслїдувати (кому або чому), іти́ (за ким або за чим). — Наслїдуючи звичаям предків. — Іти за модою. 4. слїдство роби́ти, вести́, дознава́ти ся, сте́жити. 5. нале́жати, нале́жати ся, впада́ти, випада́ти, припада́ти. — Слѣ́дуетъ, слѣ́довало = а) вихо́дить. — З цього виходить, що була моя правда, б) слїд, слїдує, тре́ба, пови́нно, прихо́дить ся, припада́, випада́, впада́є (С. Л.), нале́жить, годи́ть ся, го́же (С. Л.). — Не слїд так робити, це не добре дїло. — То тобі випада їхати. — Йому належить дяка за се. С. Л. — Такими гулянками не годить ся попрікати. Кн. — Він подав руку, то й мінї годить ся її приняти. Кн. — Серце козаче, небоже, чом ти не робиш, як гоже? н. п. — Бо́лѣе чѣмъ слѣ́довало = бі́льше нїж тре́ба. — Какъ слѣ́дуетъ = як слїд, як тре́ба, як годи́ть ся, як го́же.
Слѣдъ = слїд, тропа́ (С. Ш.), неясний — прослїдок, зьвіря — чорнотро́п, ноги — ступня́, од вірьовки — по́шморг. — Прослїдок по дорозї видно. н. к. — И слѣдъ его́ просты́лъ = і слїду́ його́ нема́. — И слѣда́ ко мнѣ́ не клади́, чтобъ и слѣда́ твоего́ у меня́ не́ было = і на о́чі мінї не наверта́й ся, щоб і нога́ твоя́ у ме́не не була́, щоб і ду́ху твого́ у ме́не не було́. — Не попа́лъ на слѣ́дъ = не вхопи́в тропи́. С. Ш. – Не слѣдъ такъ дѣ́лать = не слїд, не годи́ть ся, не го́же так роби́ти. (Д. під сл. Слѣ́дуетъ 2.) — По горя́чимъ слѣда́мъ = на гаря́чому вчи́нку. — Слѣды́ прото́птанные = про́топки. Хар.
Созда́ніе = 1. творі́ння (С. Ш.), творе́ння, будува́ння (С. Ж.). 2. творі́ння, тварь (С. Ш.), твір, тво́рево, створі́ння. — Гоже, не гоже — творіння Боже. н. пр.
Творе́ніе = 1. творіння (дїя). 2. творіння, створіння, тво́риво, потвір. — Гоже не гоже — творіння Боже. н. пр. — Вона — прекрасне Боже створіння — вона спасла мою душу. Кн. — І Бог радуєть ся на небі всяким творивом своїм. Ган. Бар. 3. д. Сочине́ніе

Запропонуйте свій переклад