Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «городський»
Шукати «городський» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Городово́й –
1) міськи́й, городськи́й, городя́нський, городови́й;
2) (полицейский чин) городови́к, городови́й, поліція́нт. [Прийшли́ два городовики́, хтять його́ заарештува́ти].
Городско́й – міськи́й, городськи́й, городя́нський. [Міські́ робітники́. Городя́нські звича́ї].
• Городска́я жизнь, быт – городя́нство.
• По-городски́ – по-городя́нському.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Расфуфыренный, прост. – розчепурений, розряджений, (со множеством украшений, ещё) розцяцькований, (изодетый, ещё) виряджений, вистроєний.
[Одні прості люди хлібороби якось понуро дивилися і на Довбню, і на молодого панича, що рядом з розрядженою Мариною літав городом скаженою тройкою коней (П.Мирний). Як тільки вельможний показався в брамі, зразу ж до нього підкотив незграбний, великий, але пишно розцяцькований ридван, запряжений шестериком вороних коней (М.Старицький). Двері широко отворилися, і в отворі стояв пан маршалок Брикальський, вистроєний, пахучий, блискучий, усміхнений, щасливий (І.Франко). По просіці, назустріч нам, шкутильгав Соловій в штанях і сорочці, розцяцькований, як і «Дайош» (Ю.Горліс-Горський). Маруся розцяцькована, як екзотичний птах, і їй щиро заздрять усі навколо (Олександр Копиленко). Хлопці пошелепкались до ресторану. При вході стояв — генерал не генерал — розцяцькований начальник. Оглянув хлопців і запопадливо розчинив перед ними двері (І.Багряний). Двері відчинилися, і до хати увійшов святково виряджений віршовник (І.Багряний). Перед ним відчиняються високі, мов шибениця, двері, а при них на мить завмирає розцяцькований лакей (М.Стельмах). Йдуть три циганки розцяцьковані, три грації і три покори, вистукують по бруку кованими підборами (В.Стус). Тільки побачить, що чоловік збайдужів, не звертає уваги, то коли йде на роботу — починає виряджатися. Виряджена йде на роботу — й виряджена повертається з роботи, її Адам — рудий, аж червоний, наче тюльпан — починає з підозрою приглядатися до неї (Є.Нцало). …на шкільний збір випускників <…> вона таки, хай йому грець, піде, хоч її й наперед підмлоює від нудьги: що може бути цікавого в цьому жалюгідному акті самоствердження, кожного зокрема, перед лицем власного отроцтва, що цікавого в <…> дядьках, радих на часинку обернутись на хлопчаків, і штучно вистроєних цьотках, які крадьки ревниво пасуть зором твої зморшки в надії, що в них їх куди менше?… (О.Забужко). Дивлюся, їде парубок, розчепурений аж страх, зразу видно, що городський. Шапка на ньому така модна, іще й обв’язана таким, знаєте, плетеним шнурочком. Ну на пику він так собі, плюгавенький, а шия худюща і довга, як у дівки (Ярослав Коваль, Юрій Лисенко, перекл. Ремона Кено)].
 Обговорення статті

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Городськи́й, городя́нський – городской.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

городськи́й, -ка́, -ке́ = мі́ськи́й

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Аж, сз.
1) Такъ-что даже, ажно, даже. Дурний, аж крутиться. Посл. А прокинувся мій пустунчик — і гуком його в хаті, аж сохи движять. МВ. ІІ. 10. Далекий шлях, панибрати, знаю його, знаю, аж на серці похолоне, як його згадаю. Шевч. Еней від неї одступався, паки зайшов через поріг, а далі аж не оглядався, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. І. 34. Аж чудно далебі мені! Гліб. 71. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51.
2) Передъ словами, обозначающими количество, указываетъ на значительность послѣдняго и переводится словомъ «цѣлыхъ»: Аж три дні морочився з цією роботою, т. е. цѣлыхъ три дня возился съ этой работой. Коли чують: щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Рудч. Ск. ІІ. 181. Аж три пари на радощах кумів назбірали. Шевч. 103.
3) Передъ словами, показывающими мѣсто или время, употребляется обыкновенно съ предлогами: до, за, на и пр. въ значеніи «самый», указывая на достиженіе отдаленнаго или крайняго предѣла. Аж до моря Запорожці степ широкий крили. Шевч. 124. Аж на вершечок зліз на грушу. Аж під піл заліз, шукаючи. Ой приїхав Гамалія аж у ту Скутару. Шевч. 61. Полинь, полинь, голубонько, аж в Київ зо мною. Мет. 41. Вип’єш, — біжи яко мога, що́ б там ні кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. Шевч. 16. Аж до вечора сидів у його, — вже смерком вернувся додому.
4) Аж по́ки. До тѣхъ поръ пока. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля. Єв. Мр. VI. 10.
5) Аж-аго́сь, аж ось, аж ось де, аж осьдечки, аж от, аж от де. Вотъ, вотъ гдѣ; какъ вотъ. Мнж. 175. Де мішок? — «Аж ось». Аж осьдечки опинився, ганявшись за конем. Тільки що випрягають коней, аж ось іде лейстровий городський козак Головко. ЗОЮР. І. 256. Аж ось прилітає змій. Рудч. Ск. І. 132. Аж ось настає голод. Рудч. Ск. ІІ. 35. Аж от перестріва його на дорозі становий. Рудч. Ск. II. 161.
6) Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав.
7) Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села.
8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ. Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Шевч. 218. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Мет. 21. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Рудч. Ск. II. 72. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. ЗОЮР. І. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. Шевч. 28.
9) Анъ; а между тѣмъ. Я думав так, аж воно инакше.
10) Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. Рудч. Ск. І.
3) «Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж! Грин. І. 43.
Городськи́й, -а́, -е́. Городской. Городське телятко, а сільське дитятко. Ном. № 10491.
Чо́ло, -ла, с.
1) Лобъ, чело. Нікому на чолі не написано, що він. Ном. № 6139. Високе чоло гетьманське. МВ. І. Чоло́м дава́ти, оддава́ти. Привѣтствовать особымъ образомъ: хлопнувъ ладонью по протянутой ладони привѣтствуемаго, перевернуть затѣмъ его руку и поцѣловать, — обычное привѣтствіе дѣтей. Дай чолом! Ном. № 9276. Сим. 234. Старий батько сидить коло хати та вчить внука-пузанчика чолом оддавати. Шевч. 261. Вообще привѣтствовать, кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, корсунському полковнику, чолом даває. Мет. 41. Чоло́м! Привѣтствую! Здравствуйте! Чолом, вельможний пане господарю! К. ЦН. 173. Би́ти, уда́рити чоло́м. Поклониться до земли, поклониться. Вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. Би́ти чоло́м за дворо́м. Предложеніемъ могарыча добывать пропускъ поѣзду новобрачнаго въ дворъ новобрачной. МУЕ. III. 117. (Черниг.).
2) Часть очі́пка, покрывающая лобъ, околышъ у очі́пка. Вас. 191.
3) Фасадъ, передняя часть дома. Чолом стоїть хата. Ном. № 10287. Наняв великий двір і хати чолом на городський базар. Мкр. Г. 45.
4) Въ гуцульской церкви въ крышѣ крыла треугольный причі́лок, стоящій вертикально. Шух. I. 116, 117.
5) Передняя часть гончарной печи. МУЕ. І. 60. (Черниг.).
6) Въ срубленномъ и очищенномъ отъ вѣтвей деревѣ: тонкій конецъ его. Шух. I. 179, 181.
7) Самое лучшее, отборное. Рудч. Ск. II. 134. Вас. 203. Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть. Чільна мука, саме чоло. Каменец. у. Ум. Чільце́. Чільце росою мов покрилось (т. е. лобикъ вспотѣлъ). Мкр. Г. 36. См. еще чолко.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Голова́ = голова́, (здр.) — голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, (побільш.) — голове́шка. — Всему́ дѣ́лу голова́ = привідця, в цїм дїлї голова́. — Какъ снѣгъ на́ голову = несподївано, не жда́но — не га́дано. — Ме́ртвая голова́ (метелик) = летю́чий пау́к (н. о. Малорус. нар. пред. и розсказы.) — Лома́ть го́лову = моро́читись. — Мы́лить го́лову = ми́лити чу́ба, скребти́ мо́ркву. — На́ голову розби́ть = до ноги́, до пня́ поби́ти. — Очертя́ го́лову = на о́слїп, (Фр.), на одча́й. — Потеря́ть го́лову = спантели́читись. — Пришло́ въ го́лову = спа́ло на ду́мку. — Сложи́ть го́лову = наложи́ти, накла́сти головою. — Щоб наложив зрадник головою. н. п. — Сломя́ го́лову = стрімголо́в, прожо́гом. — Не розібравши броду, не лїзь прожогом в воду. н. пр. — Ско́лько голо́въ, столько умо́въ, н. пр. = що голова́, то й ро́зум. н. пр. — Съ головы́ на́ голову = всї до о́дного. — Съ головы́ не выхо́дитъ = з ду́мки не йде́, не спада́є, не схо́дить. — Стри́женая голова́ = ги́ря. — Забажала гиря кісничків. н. пр. — Сорви́ голова́ = ши́беник, шиба́й-голова́. — Голово́ю вы́ше = на цїлу го́лову ви́ще. — Повѣ́сить го́лову = похню́пити ніс. — Жить одно́ю голово́ю = бурлакува́ти. — Срѣ́зать го́лову = засоро́мити. — Съ больно́й головы на здоро́вую, н. пр. = винува́та дїжа́, що не йде на ум їжа́. — Швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили. — Слю́сарь прокрав ся, а коваля́ покара́ли. н. пр. — Бей въ мою́ го́лову! = я за все одвіча́ю. — Голова́ городско́й, волостно́й і т. д. = голова́ мі́ський, городськи́й, волосни́й і т. д. — Служи́ть голово́ю = головува́ти. — Го́ловы = при́шви (у чобіт). — Въ го́ловы = під го́лову.
Городово́й = 1. городськи́й, городя́нський, городови́й, міськи́й. 2. деся́цький, полице́йський, городови́й.
Гражда́нскій = 1. городськи́й, городя́нський, міськи́й. 2. грома́дський. 3. держа́вний. 4. шта́тський (не військовий). 5. не церко́вний. — Гражда́нское пра́во = циві́льне пра́во. — Г. пала́та = 2 судова́ інста́нция для циві́льних справ і по́звів. — Г. смерть = полїти́чна смерть (утрата по суду полїтичних прав.) — Г. чино́вникъ = шта́тський. — Були і штатські і воєнні. Кот. — Г. му́жество = грома́дська відва́га. — Г. долгъ = грома́дський обовя́зок. — Г. печа́ть = гражда́нка. (Письмо, заведене царем Петром В. замісто церковно-славянського). — Вміє читати тільки по церковному, а гражданки не знає.