Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «город»
Шукати «город» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Го́род – мі́сто, го́род, ум. мі́стонько, місте́чко, городе́ць, городо́к (р. -дка́), городо́чок.
• В го́роде – у [на] мі́сті, у го́роді.
• В го́род – до мі́ста, на мі́сто, до го́рода, у го́род.
• Центр го́рода – середмі́стя.
• Ни к селу, ни к го́роду – ні сі́ло, ні впа́ло, ні до ладу́, ні до при́кладу; як Пили́п з конопе́ль, не до ре́чи.
Беспоко́йный –
1) турбо́тний. [Турбо́тне чека́ння];
2) нев[с]покі́йний, баламу́тний, неспокі́йник. [Ви чолові́к невпокі́йний, – нам вас не тре́ба]; (беспокоящий) – невгамо́нний, клопотли́вий, клопітни́й, невстрі́йливий. [Невстрі́йливі ді́ти в Олехві́ра: вско́чили в горо́д, потопта́ли огу́дину].
• -но – нев[с]покі́йно, турбо́тно, триво́жно, стурбо́вано, кло́пітно. [Тро́хи кло́пітно на душі́].
Большо́й –
1) (размерами в пространстве) вели́кий, здоро́вий, си́льни́й. [Вели́ке мі́сто (город). Він зна́є, яке́ со́нце здоро́ве. Сильни́й ліс. Сніги́ сильні́. Сильна́ вода́];
2) (силой, значением и т. д.) вели́кий, сильни́й. [Грома́да – вели́кий чолові́к. Були́ на селі́ сильні́ багачі́];
3) (взрослый) здоро́вий, вели́кий; см. Взро́слый. [Ти вже не мале́нька, а здоро́ва ді́вчина. Му́сіли працюва́ти, по 16 або 18 годи́н не ті́льки здоро́ві, а й ді́ти. Ти вже вели́кий хло́пець. Так вели́кі ро́блять].
• Довольно -шой (порядочный) – чима́ли́й, величе́нький. [Чима́ла́ ха́та. Чима́ла́ сім’я́. Величе́нький млин].
• Самое большо́е если – од си́ли. [Цим чобо́тям од си́ли три карбо́ванці ціна́. Йому́ од си́ли три́цять ро́ків = самое большое если ему тридцать лет].
• С -ши́м трудом – на превели́ку си́лу.
Бурли́ть – вирува́ти, нуртува́ти, бурха́ти, бурува́ти, клекота́ти, клекоті́ти. [Виру́є го́род життя́м. Вода́ буру́є. Мо́ре клеко́че, клекоти́ть].
В –
1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р].
• Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва.
• В руки – до рук.
• В церковь – до це́ркви.
• Поехал в деревню – пої́хав на село́;
2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе].
• Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́).
• Обратиться в пар – взя́тися па́рою.
• Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви;
3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.).
• Во внимание принять – до ува́ги взя́ти.
• В наказание – за ка́ру.
• Вменить в вину – поста́вити за вину́.
• Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що.
• Поставить в пример – поста́вити за зразо́к.
• В память – на не́забудь;
4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б.
• В величину – завбі́льшки, убі́льшки.
• Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст.
• Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів.
• Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї.
• Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи;
5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.).
• В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти.
• В клочки – на шматки́.
• Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́.
• Во всё горло – на всі за́води и т. д.;
6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́.
• Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми.
• В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́.
• В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом.
• Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць.
• В ту пору – на ту по́ру;
7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му;
8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь;
9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.;
10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часу – о п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку.
Вы́лаз – ви́лазка, прола́зка, лазі́я, лазі́вка. [Мабу́ть, десь ви́лазка є, бо сви́ні в горо́д пролі́зли].
Городи́ще –
1) вели́кий го́род, вели́ке мі́сто;
2) (место, где был город) городи́ще.
Городо́к –
1) см. Го́род;
2) городки́ (игра) (с)краклі́ (р. -лі́в), краглі́ (р. -і́в).
• Играть в -ки́ – гуля́ти у краклі́.
Град –
1) град. [Цього́ лі́та гради́ були́ ча́сті].
• Пот катится гра́дом – піт о́чі залива́є. [Град ударов сыпался ему на спину, на плечи – кулаки́ без упи́ну гу́пали йому́ в спи́ну, в пле́чі; нагаї́ без упи́ну пері́щили йому́ спи́ну, пле́чі];
2) см. Го́род.
Губе́рния –
1) (администр. округ) губе́рня; …щина (напр.: Киев. губ. – Ки́ївщина, Харьковск. – Ха́рківщина, Херсонск. губ. – Херсо́нщина и т. п.);
2) (губерн. город) губе́рня, губернія́льне мі́сто.
Губе́рнский – губернія́льний, губе́рський.
• Губ. житель – губе́рець.
• Губ. город – губе́рня, губернія́льне мі́сто.
Гуля́й – (пересувна́) ве́жа для обло́ги, гуля́й-го́род (стар.).
Дама́ск –
1) (город) Дама́ск (р. -ску);
2) (ткань) одама́шок (р. -шку);
3) (булат) дама́ська кри́ця.
Долженствова́ть, быть до́лжным – му́си[і]ти, ма́ти, ма́тися.
• До́лжен, должна́ (с оттенком принуждения) – му́сить, (до́лжный бы) – пови́нен, пови́нна, ма́є, ма́ється. [Хоч не хо́чу, так му́шу (Грінч.). Ми не пови́нні заги́нуть обо́є (Л. Укр.). Краса́ з добро́м єдна́тися пови́нна. Сагайда́чний ви́значив, хто що ма́є роби́ти (Загір.). Зві́дки це вихо́дить, що ми ма́ємо бу́ти ї́хніми раба́ми? (Крим.). Чи зійшло́ со́нце? – Ма́ло зійти́ вже. Вза́втра я ма́ю(сь) ї́хати на село́. Ма́лася чужа́ бу́ти, тепе́р моя́ бу́деш. Ма́лося (должны́ (бы) были) йти в го́род, та дощ не пусти́в].
• До́лжно – слід, тре́ба, (полагается) нале́жить, (подобает) годи́ться. [Не слід (не годи́ться) тобі́ ла́ятись].
• Должно́ быть – ма́бу́ть, му́сить бу́ти, пови́нно, пе́вне[о], десь, віда́й, либо́нь; срв. Вероя́тно. [Обіця́вся верну́тися, та ма́буть і зги́нув (Шевч.). Іде́ шляхо́м молоди́ця, му́сить бу́ти з про́щі (Шевч.). Пе́вне ти, ді́вчино, и́ншого коха́єш. Десь, зима́ та не скі́нчиться – наріка́ють ді́ти (Л. Укр.). Під лі́сом, пови́нно, є вода́. Віда́й, було́ їм до́бре (Л. Укр.). Либо́нь то лу́снула дурна́ в старо́ї скри́пки там струна́ (Крим.)].
• Не должно́ (бы) быть – не пови́нно бу́ти.
• Как до́лжно – як слід, як му́сить бу́ти. [Похова́ли грома́дою, як слід по зако́ну (Шевч.)].
• Поступать, как должно́ честному человеку – чини́ти так, як му́сить (як пови́нна) че́сна люди́на; як годи́ться; як ли́чить (лицю́є) че́сній люди́ні.
• Как быть до́лжно – як ма́є бу́ти, як випада́є.
Доставля́ть, доста́вить –
1) приво́зити, приве́зти́, дово́зити, дове́зти́, приставля́ти, приста́вити, пристанови́ти; спрова́джувати (прова́дити), спрова́дити (гал.). [Законтрактува́вся дово́зити будіве́льне де́рево до військо́во́го депо́ (Франко). Вони́ дро́ва продаю́ть де́шево, та не приставля́ють. Ми вас у го́род пристано́вимо поці́нно. Аж з Ре́йну і з Уго́рщини бочка́ми прова́дили ре́йнське і вся́кі на́литки (Стор.)];
2) (поставлять) постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити, вистача́ти, ви́стачити, достарча́ти, доста́рчити; (угощение) поставля́тися, поста́витися.
• -ть вдоволь – настача́ти, -ся, наста́чити, -ся. [Галичина́ постача́ла культу́рних робітникі́в на всю Украї́ну (Н.-Лев.). На всіх і стра́ви не наста́чиш. За се їм харч злиде́нну вистача́ють (Куліш). Хоч заста́вся, а поста́вся! (Ном.). Пря́дива на верівки́ не наста́чилися];
3) (причинить) завдава́ти, завда́ти, спричиня́ти, спричини́ти чого́ кому́. [Вели́кого кло́поту завда́в мені́ син. Слаба́ дити́на бага́то ноче́й безсо́нних їй спричи́нила (М. Левиц.)].
• Доста́вить неприятность, огорчение – завда́ти при́крости, завда́ти жалю́.
• Доставля́ть утешение, радость кому – ті́шити, поті́шити кого́, завда́ти вті́хи кому́. [Поті́шила ти мене́, до́нечко, ону́ком].
Доста́точный –
1) (зажиточный) замо́жний, заможне́нький, зажи́тий, доста́тній. [Він зажи́тий чолові́к, на все доста́тній, у йо́го всього́ дово́лі єсть];
2) имеющийся в доста́точном количестве – доста́тній, дові́льний. [Доста́тня о́діж (Шевч.). Тепе́р на селі́ кра́ще жи́ти: і хліб дові́льний, і до хлі́ба є що ї́сти. До́бре, що вода́ дові́льна, дак бу́ду полоска́тися всю ніч].
• Имеется в доста́точном количестве что – дові́льно на що. [Тут таки́ й на зе́млю довільні́ш. Землі́ у нас доста́тньо];
3) (удовлетворительный) доста́тній.
• Доста́точное основание – доста́тня причи́на (доста́тнє обґрунтува́ння).
• Быть -ным, безл. – става́ти, ста́ти, вистава́ти, ви́стати, виста(р)ча́ти, ви́ста(р)чити, хапа́ти, хопи́ти. [Як ви́стало на ю́шку, то ви́стане й на петру́шку (Ном.). Тіє́ї ї́жі не вистача́ло на двох (Грінч.). За́полочи мені́ не хопи́ло].
• Дать в -ном количестве – ви́ста(р)чити, поста́чити, наста́чити. [Ця крини́ця ви́стачить води́ на ці́лий го́род. Хіба́-ж на таку́ сім’ю́ мо́же одна́ люди́на наста́чити?]. Срв. Достава́ть и Доставля́ть.
Дыми́ться –
1) (испускать дым) дими́тися, димува́ти, димі́ти (воно́ дими́ть), ди́мом ійти́ [Скрізь дими́лися руї́ни. Мушке́т диму́є. Дале́ко щось димі́ло. Го́род пала́в, ішо́в ди́мом (Васильч.)], кури́тися, курі́ти (воно́ курі́є и воно́ ку́рить). [Пожа́рище ще кури́лося. З ко́мина кури́ть. З труби́ курі́ло].
• Дымя́щийся – диму́(ю)чий, димлю́чий, димли́вий. [Гора́ диму́юча (Св. П.)];
2) (испускать пар) парува́ти, димува́ти, курі́ти [Гаря́чий борщ пару́є. Диви́сь, як гній пару́є. Твій меч іще́ диму́є кро́в’ю (Куліш). На твої́й ша́блі ще кури́ть брате́рня кров]; (о запахе: благоухать) кури́тися. [Степ кури́всь усіма́ па́хощами свої́х квіто́к (Гр. Григор.)].
Ерусали́м –
1) (город) Єрусали́м (р. -му; м. р.), Єрусали́ма (ж. р.) Русали́м(а);
2) см. Дарохрани́тельница.
Жить, жива́ть –
1) жи́ти, (уменьш. жи́тоньки), (быть в живых) животі́ти, (описательно) топта́ти ряст. [Пое́т живе́ в серця́х свого́ наро́ду (Самійл.). Жи́тоньки тре́ба. Або ви ска́жете мені́ всю пра́вду, або вже вам не животі́ть на сві́ті (Крим.). Так мої́й Мару́сі не животі́ти? скри́кнув Наум (Квітка). Не до́вго з того́ ча́су стара́ ряст топта́ла – за ти́ждень і переста́вилася].
• Жил бы вечно кто – жив-би ві́ки́ ві́чні, ві́ку не було́-б кому́. Приказал долго жить – упоко́ївсь, зійшо́в з цього́ сві́ту, каза́в до́вго жи́ти, (реже) переста́вився;
2) Жить где, как – жи́ти, пожива́ти, (пребывать) пробува́ти, прожива́ти, (иметь жилище) ме́шкати, сиді́ти, домува́ти. [Жи́тимеш у ті́тки. Та бу́ду без отця́ й без ма́тері пожива́ти. Не на те ті́льки му́симо працюва́ти, щоб лю́ди по лю́дському пробува́ли, ї́ли, вдяга́лися і т. и. (Грінч.). Тимо́ха пробува́в собі́ молодико́м (Грінч.). Прожива́й, моя́ я́сочко, весе́лою (М. Вовч.). Як ї́хатиме вона́ додо́му, то під’ї́де до на́шої ха́ти,— я їй сказа́ла, де ми, сидимо́. Петро́ сиди́ть над рі́чкою коло ку́зень, та кі́ньми туди́ не заї́дете. Він не був їм ані сват, ані брат, лише́нь сиді́в з ни́ми через горо́д (Стеф.). Дак воно́ й Козли́ха там ме́шка? Матро́на ри́мська у турмі́ дому́є! (Л. Укр.)].
• Жить весь век – вікува́ти. [Чи у не́бі, чи у пе́клі ска́жуть вікува́ти? (Рудан.)].
• Ж. лето, зиму – лі́тувати, зимува́ти [Лі́туватимем на ху́торі, зимува́тимем у Київі].
• Ж. богато, широко, припеваючи – розкошува́ти, жи́ти в розко́шах, у доста́тках.
• Ж. привольно, на просторе – буя́ти. [Моло́діж ки́дала на все лі́то рі́дні курені́ і серед степово́го про́стору у ди́кій во́лі буя́ла (Куліш). Ри́ба в мо́рі і в рі́ках буя́ла].
• Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – зажива́ти життя́, сві́ту.
• Ж. по барски – панува́ти.
• Стараться жить на барский лад – пома́затися па́ном, гну́ти на па́нство.
• Ж. бедно, с бедой – бідува́ти, жи́ти ли́ха прикупи́вши, горюва́ти.
• Ж. в тяжёлых условиях – тя́жко бідува́ти, поневіря́тися.
• Ж. в бедности – жи́ти при зли́днях, убо́го, при вбо́зтві.
• Ж. миролюбиво (ладить) – ладна́ти, згоджа́тися. [Ні́мець з францу́зом у Швайца́рії ладна́є, а лях з москале́м гризе́ться. Невістки́ якось між собо́ю до́бре́нько згоджа́ються].
• Ж. смежно, в соседстве – сусі́дити, сусідува́ти, сиді́ти по́руч кого́. [Герма́нці сусі́дили з слов’я́нами].
• Ж. на счёт чужого века – зажива́ти чужи́й вік.
• Ж. уединённо – самоті́ти, жи́ти само́тою, відлю́дно.
• Ж. хорошо с кем – (гал.) трива́ти до́бре з ким.
• Ж. в семье жены – у при́ймах бу́ти, жи́ти.
• Ж. воинской ратной жизнью – воя́чити, (архаич.) вої́нствувати.
• Ж. чем – жи́ти з чого́, за чим. [З літерату́ри жи́ти не мо́жна було́, жило́ся з слу́жби (Єфр.). Живемо́ за само́ю карто́плею, а хлі́ба вже давно́ не ба́чили].
• Ж. трудами рук своих – жи́ти з пра́ці рук свої́х, жи́ти з пу́чок.
• Живмя жить где – невила́зно десь сиді́ти, ду́же вча́щати куди́, (шутл.) лягти́ і вста́ти десь, ложки́ ми́ти десь. [Вона́ в їх і лягла́ і вста́ла, а додо́му не ду́же й наві́дується. Він у не́ї й ложки́ ми́є].
• На свете всяко живё́т – на сві́ті вся́кого бува́є.
• Здорово живё́шь – з до́брого ди́ва, ні з то́го ні з сьо́го, ні сі́ло ні па́ло, га́рма-да́рма. [Причепи́вся га́рма-да́рма].
• Живу́щий – той хто живе́ десь, той що живе́ десь, (поселившийся) осе́лений, осі́лий десь. (См. Жи́тельствующий).
• Живу́щий дальше – да́льший. [Нава́жилися попита́ти землі́ в да́льших пані́в (Грінч.)].
• -щий на земле – назе́мний. [Назе́мні істо́ти не мо́жуть жи́ти в воді́].
За, предл. с вин. и с твор. пп. –
1)
а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)].
• Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го.
• Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го.
• Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го;
б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)].
• Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл);
в) (о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти];
г) (о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе].
• За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися];
2)
а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны].
• За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)];
б) один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)].
• Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́.
• Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким.
• Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим.
• Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком.
• Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду].
• Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу).
• Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе.
• Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не;
3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)].
• За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем.
• За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком.
• Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок.
• За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста.
• За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців.
• Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)].
• Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик].
• За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться).
• За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)].
• Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́.
• Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не.
• Будет за мной – бу́де за мно́ю.
• За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця].
• За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го.
• За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во!
Забрива́ть, забри́ть – голи́ти, заголи́ти кого́; чу́ба (чуби́) поголи́ти кому́. [Наза́втра в го́род одвезли́ та й заголи́ли в москалі́ (Шевч.). Брати́ на па́нщину ходи́ли, поки чуби́ їм поголи́ли (Шевч.)].
• -ри́ли лоб нашим парням – пого́лено чуби́ на́шим хло́пцям; на́ші хло́пці поки́дали чуби́.
Завоё́вывать, завоева́ть – завойо́вувати, завоюва́ти, звойо́вувати, звоюва́ти, воюва́ти, повоюва́ти кого́, що, (взять город) здобува́ти, здобу́ти (мі́сто); (добиваться борьбою) вибо́рювати, ви́бороти що. [Олекса́ндер Вели́кий уве́сь світ з(а)воюва́в. Візанті́я впа́ла: її́ повоюва́в ту́рчин. Ца́ргород ту́рки здобу́ли 1453 р. На́ші робітники́ ви́бороли вже собі́ пе́вні права́].
• Завоё́ванный – завойо́ваний, з[по]войо́ваний.
II. Занима́ть, заня́ть –
1) (должность, пост) обійма́ти, обня́ти, обсіда́ти, обсі́сти поса́ду, уря́д, (иметь) посіда́ти, держа́ти поса́ду, уря́д.
• -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) – займа́ти, зайня́ти що, опосіда́ти, опосі́сти що (дім, кімна́ту). [Він зайня́в мі́сце серед найвидатні́ших люде́й того́ ча́су. Дво́рище займа́ло десяти́н де́сять по́ля (Мирн.). Зайняли́ по́стать і почали́ копа́ти рів (Коц.). Світли́цю мені́ да́но, та я ще її́ не опосі́в (Крим.)].
• -ня́ть под поселение (колонизировать) – осі́сти що.
• -ть под жильё (заселять) – заме́шкувати, заме́шкати. [Ніхто́ не заме́шка опусті́лого обійстя́ (Свидн.)].
• -ть много места – бра́ти, сов. взя́ти, засягти́, займа́ти, за(й)ня́ти бага́то мі́сця. [За-для на́шої кімнати́ ця кана́па ду́же вели́ка – бага́то мі́сця забере́. Перелі́чування праць його́ заняло́-б ду́же бага́то мі́сця (Єфр.)].
• -ть место, положив что-либо – заклада́ти, закла́сти мі́сце.
• -ть место, сидя на нём – засіда́ти, засі́сти, запосі́сти, (лёжа) заляга́ти, залягти́ мі́сце. [Засіда́йте шви́дше місця́, а то по́тім стоя́ти доведе́ться, як усі́ поприхо́дять (Київ). Не заляга́й мі́сця повз край – там я ля́жу. Вели́ка худі́бонька все подві́р’я заля́же.(Чуб.)].
• -ма́йте, -ми́те свои места – сіда́йте, ся́дьте на свої́ місця́, засіда́йте, зася́дьте свої́ місця́.
• -ть место чего (заменить) – заступа́ти, заступи́ти що.[ Мрі́ю брате́рського єдна́ння в боротьбі́ з спі́льним во́рогом заступи́ла запе́кла взає́мна ворожне́ча (Стебн.)].
• -ть позицию – по́стать, пози́цію бра́ти, узя́ти; (о войске) займа́ти, зайня́ти пози́цію, стоя́ти, ста́ти на пози́ції. [По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (Р. Край)].
• -ня́ть церковный приход – ста́ти на пара́фію.
• -ма́ть очередь – засто́ювати че́ргу.
• -ть землю правом первого занятия – займа́ти, зайня́ти займанщи́ну;
2) -ть несколько дней, лет – бра́ти, узя́ти (забра́ти) кі́лька день, ро́ків. [Відбува́ння того́ свя́та ві́зьме не оди́н день (О. Пчілка). Ця робо́та забра́ла в ме́не два мі́сяці (Крим.)];
3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. – запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти по́суд, мішо́к, поме́шкання и т. д. (посуду ещё) запосу́дити, (о мн.) позапоро́жнювати и -жня́ти що. [Усі́ мішки́ позапоро́жнювано,— нема́ куди́ ви́сипати (Харківщ.). Ді́жку запосу́дила капу́стою (Черкащ.)];
4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. – займа́ти, зайня́ти, здобува́ти, здобу́ти, осяга́ти, осягти́, поня́ти, (овладеть) опано́вувати, опанува́ти мі́сто, форте́цю, шпиль. [Ві́йсько осягло́ форте́цю. По́ки-б ви тут суди́ли його́, а тим ча́сом вороги́ все мі́сто поняли́-б (Грінч.)];
5) -ма́ть скот – займа́ти (перейма́ти) това́р;
6) -ть кого – ціка́вити, заціка́влювати, заціка́вити кого́, притяга́ти, притягти́ чию́ ува́гу; см. Интересова́ть. [Це пита́ння зда́вна заціка́влювало розуми́ лю́дські].
• Этот вопрос -ма́ет всю Европу, все умы – ця спра́ва ціка́вить усю́ Евро́пу, усі́х.
• -ть кого чем – ба́вити, забавля́ти, заба́вити кого́ чим. [Іди́, Степа́не, бав тим ча́сом го́сті (Л. Укр.). Ді́вчину забавля́є ня́нька, пока́зуючи, як соро́ка вари́ла ді́тям ка́шу (Коцюб.)];
7) -ть дух – дух перехо́плювати, перехопи́ти; срвн. Захва́тывать.
• От быстрой езды дух -ма́ет – від швидко́ї їзди́ дух перехо́плює.
• Не -ма́ть стать чего – подоста́тком чого́.
• Занима́емый – (о должности) де́ржаний, обі́йманий.
• За́нятый, прич. – (о должности) о́бнятий, (о крепости) здобу́тий, (о месте) зайня́тий, (о комнате) заме́шканий, зайня́тий.
За́нятый –
1) (о человеке) заклопо́таний, (отвлекшийся) заба́влений, (сущ.) працівни́к. [Він жив, заклопо́таний вла́сною ду́мкою (Коцюб.) Влади́ка, заба́влений розмо́вою з кня́зем-воєво́дою, не вверну́в ува́ги на його́ ущи́пливість (Ор. Левиц.)].
• Этой работой -то пять человек – на цій робо́ті стоя́ть п’я́теро лю́ду.
• Люди -тые на военном производстве – працівники́ в військо́вому виробни́цтві (що стоя́ть на військо́вому виробни́цтві).
• -тые сельским хозяйством – працівники́ в сільсько́му господа́рстві (що стоя́ть на сі́льському господа́рстві).
• Быть -няту работой в хозяйстве – працюва́ти в господа́рстві, по́ратися коло хазя́йства (на господа́рстві).
• Все одним -няты – всі про одно́ ду́мають; всі про одно́ клопо́чуться (дба́ють).
• -тый (о помещении и т. п.) – заме́шканий, залю́днений, засе́лений.
• Быть не -тому – (о земле, помещении) гуля́ти, вакува́ти, галюва́ти. [Чого́ в те́бе горо́д галю́є, – хіба́ нема́ чого́ посади́ти?].
• -тый чем (предмет) – запоро́жнений чим, непоро́жній, в робо́ті. [Мішо́к запоро́жнений жи́том. Ви́сип у ми́ску. – Не мо́жна: не поро́жня. А де дру́га ми́ска? – Так само в робо́ті (Звин.). У ме́не ру́ки непоро́жні – не мо́жу бі́льше взя́ти];
2) см. под I, I. Занима́ть.
Зара́щивать, зарости́ть –
1) (допускать зарости чем-н., позволять вырости чему-н.) заро́щувати, зарости́ти, (о мн.) позаро́щувати що чим; (сорной травой) бур’яни́ти, забур’яни́ти (напр. горо́д, по́ле); (диким овсом) завівсю́жувати, завівсю́жити (по́ле); (допустить покрыться слоем грязи) забру́днювати, забрудни́ти, (о мн.) позабру́днювати що (начи́ння (посуду), ру́ки); (о бороде, волосах) запуска́ти, запусти́ти (бо́роду, (в)у́са).
• Не -вай лугов кустарником – не заро́щуй лу́ки чагарнико́м;
2) (вростить) врости́ти що у що;
3) (заживлять) заго́ювати, заго́ї́ти, (о животных, переносно о море) зали́зувати, зализа́ти, (о мн.) позаго́ювати, позали́зувати що. [Його́ рука́ пора́нить і заго́їть (Куліш)].
Зароста́ть, зарости́ –
1) (чем) зароста́ти, зарости́ (о мн. позароста́ти), пороста́ти, порости́ чим. [З того́ ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Бода́й ви те́рном заросли́ (Шевч.)].
• -ть, -ти́ сорной травой – бур’яні́ти, з(а)бур’яні́ти, глуші́ти, бур’яно́м поніма́тися, поня́тися, (травой дёрном) замурави́тися. [Горо́д глуші́є, бур’яно́м поніма́ється земля́ родю́ча (М. Вовч.). Крини́ця й замурави́лася (Грінч. I)].
• -ть грязью (о посуде, теле) – пороста́ти, порости́, уроста́ти, урости́ бру́дом, ле́пом.
• -сти в землю – урости́ в зе́млю;
2) (о ранах, язвах), см. Зажива́ть;
3) (переносно: опускаться, дичать) опуска́тися, опусти́тися, дича́віти, здича́віти, мо́хом пороста́ти, порости́.
• Душа быстро -та́ла в такой жизни – душа́ шви́дко дича́віла в тако́му житті́.
• Я стараюсь по возможности не -ти́, как говорится, мохом (Тургенев) – я дба́ю, скі́льки змо́ги, не порости́, мовля́в, мо́хом.
• Заро́сший – заро́слий, поро́слий, заро́щений, уро́слий. [Двір був вели́кий, уро́слий розкі́шним зеле́ним де́ревом (М. Вовч.). Стої́ть я́блунька така́ заро́щена бур’яно́м, що й не ви́дно (Рудч.)].
• -ший сорными травами – з(а)бур’яні́лий, бур’янува́тий.
• Густо -шее место – гуща́вина, глушина́, глуш (-ші́). [У глуші́, між ве́рбами, капу́ста пога́но росте́ (Сл. Гр.)].
Заса́ривать, -ся, засори́ть, -ся – засмі́чувати, -ся, засміти́ти, -ся, захара́щувати, -ся, захара́ст(р)ити, -ся, забива́ти, -ся, заби́ти, -ся, (о мн.) позасмі́чувати, -ся, позахара́щувати, -ся и т. д.; (тиною, илом) заму́лювати, -ся, замули́ти, -ся. [Без хазя́їна я́к садо́к засміти́ли! В го́рлі захарасти́лося, тре́ба промочи́ть (Сл. Гр.). Лю́лька захарастри́лася, – тре́ба ви́теребити (Сл. Гр.). Крант у самова́рі заби́всь. Дима́р заби́всь – дим на ха́ту йде. Ри́нва заби́лася (замули́лася) – вода́ через верх іде́].
• -ться сорными травами – бур’яні́ти, з(а)бур’яні́ти, бур’янува́тіти, збур’янува́тіти. [Збур’янува́тів горо́д наш].
• -ть глаз – запоро́шувати, запороши́ти, запорсну́ти о́ко.[Не диви́сь висо́ко, бо запоро́шиш о́ко (Номис). Запорсну́ла собі́ о́ко у жнива́ та й боли́ть (Чигиринщ.)].
• -ться (о глазе) – запоро́шуватися, запороши́тися, запорсну́тися.
• Желудок -лся – шлу́нок заби́вся, захарасти́вся.
• Засо́рённый – засмі́чений, захара́щений, захара́стрений, заби́тий; заму́лений; бур’янува́тий, з(а)бур’яні́лий, збур’янува́тілий; (о глазе) запоро́шений; (о желудке) заби́тий, захара́щений.
Засия́ть – зася́яти, зася́ти, засія́ти, заясні́ти; (заблистать) заблища́ти, засвіти́тися. [І світ ясни́й невечі́рній тихе́нько зася́є (Шевч.). О́чі йому́ заясні́ли. Го́род, мов на свя́то, засвіти́вся (М. Грінч.)].
• -я́ть звездой – зазорі́ти. [Ти воскре́снеш, зазорі́єш (Тичина)].
Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Иждиве́ние – (расход, издержки) кошт (-ту), на́кла́д (-ду); (содержание) уде́ржання, утри́мання, де́рживо. [Хрест я вже свої́м ко́штом поста́влю (Свидн.)].
• Книга издана нашим -нием – кни́га ви́дана на́шим ко́штом, на́шим на́кладом.
• Состоять, быть на -нии у кого – бу́ти на уде́ржанні (на утри́манні, на де́рживі) у ко́го. [Ма́ти жи́ве на його́ де́рживі (Сл. Гр.)].
• Народное -ние – лю́дський хліб. [(Го́род Смоле́нське) кня́жого му́жа з дружи́ною, чи то-б намі́сника кня́жого до се́бе на лю́дський хліб прийня́в (Куліш)].
И́спола, И́сполу, нрч. – на́(в)спі́л, з полови́ни, спо́лу. [Своє́ї землі́ ма́ло, – бере́мо в па́на на́спіл (Сл. Гр.). Засади́ли горо́д на́спіл з неві́сткою (Поділля)].
Исто́ма –
1) (усталость) уто́ма, сто́ма, нато́ма, знемо́га.
• До -мы – до вто́ми.
• Взять город -мой – здобу́ти го́род до́вгою обло́гою;
2) (томность, нега) мло[і]сть (-о́сти), мло́сті (-тів), зомлі́ння. [В со́нній мло́сті то́нуть зву́ки (Чупр.). Млость пішла́ по всьо́му ті́лу (Котл.). Зідхну́ла в соло́дкім зомлі́нні (Вороний)].
Клокота́ть – клекота́ти (-кочу́, -ко́чеш) и клекоті́ти (-кочу́, -ти́ш), булькота́ти, булькоті́ти, вирува́ти, (редко, диал.) калахкоті́ти, (о воде при течении, диал.) лолоті́ти. [Мо́ре клекота́ло (Рудан.). Самова́р кипи́ть, аж калахкоти́ть (О. Пчілка). Вода́ шумі́ла й булькоті́ла (Н.-Лев.). Го́род виру́є життя́м (Васильч.). Там так лолоти́ть (вода́), аж луна́ в у́ші б’є (Сл. Гр.)].
• Клоко́чущий (как прил.) – клекотю́ч[щ]ий. [Бу́ти тобі́ у смолі́ клекотю́чій (Мова)];
2) см. Клохта́ть.
Кормле́ние –
1) годува́ння, годі́вля, (продовольствование) харчува́ння, контентува́ння, (питание) жи́влення; (лошадей, волов в дороге, на пастбище) попаса́ння, по́пас (-су).
• -ние грудью младенцев – годува́ння діте́й гру́ддю.
• Прекратить -ние грудью – відлучи́ти (залучи́ти) дити́ну.
• Остановиться для -ния лошадей, волов – ста́ти на по́пас;
2) (стар.: в моск. Руси) годі́вля, кормі́вля, пожи́вна поса́да (на прові́нції); (область управления, волость, город) прові́нція, краї́на, во́лость (-ти), мі́сто.
• Посылать кого на -ние куда – посила́ти кого́ на годі́влю (на кормі́влю, на пожи́вну поса́ду) куди́.
Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)].
• -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на?
• В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́?
• Когда вы уезжаете?
• В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то?
• -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні?
• В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?
• До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су?
• -рый ей год? – котри́й їй рік?
• -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?
• -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте?
• -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш?
• А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці?
• -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький?
• Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!;
2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)].
• Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву.
• Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту.
• Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)].
• -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)].
• Не толпитесь!
• Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́;
3) (относ. мест.):
а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)].
• -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)].
• Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить).
• Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко.
• Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас.
• Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево.
• -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)].
• -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)].
• Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю.
• Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли).
• Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.).
• Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був.
• Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались.
• Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся).
• С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)].
• Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся.
• Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися).
• Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́.
• Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в.
• Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне.
• У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися).
• Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося.
• Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув.
• Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця.
• Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс.
• Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися.
• В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)].
• Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»).
• Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив.
• Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись.
• В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)).
• Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо.
• Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості.
• Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди.
• Постановление, в -ром… – постано́ва, де…
• Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де…
• Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но.
• Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся…
• Общество, в -ром… – суспі́льство, де…
• В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось.
• В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.).
• Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни.
• Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…
• Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́.
• Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось.
• Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й).
• Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла.
• Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)].
• Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.).
• Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)];
б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)].
• -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти.
• -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис);
4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)].
• -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють.
• Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́;
5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].
Краси́вый – га́рний, кра́сний, хоро́ший, краси́вий, (зап.) фа́йний, (о внешности ещё) вродли́вий, го́жий, приго́жий, чепурни́й, красови́тий, красі́тний, ло́вкий, (фамил.) бра́вий; см. Приго́жий; (прелестный, пленительный) чарівни́й, ле́пський, (привлекательный) прина́дний, прива́бний, сподо́бний, (щеголеватый) чепурни́й, чупа́рний. [Га́рна, як кві́тка гайова́ (Номис). Я знав, що є у нас в селі́ дівча́та га́рні, що ся хоро́ша, а ся кра́ща (М. Вовч.). Кра́сна тео́рія гово́рить у йо́го одно́, а при́кра пра́ктика вимага́є зо́всім и́ншого (Єфр.). Же́сти його́ такі́ вимо́вні і краси́ві (Крим.). Не роди́сь бага́тий та вродли́вий, а роди́сь при до́лі та щасли́вий (Номис). Така́ кра́сна, коби ро́жа, як топо́ля така́ го́жа (Пісня). Сху́дле чепурне́ обли́ччя було́, як біль, бі́ле (Грінч.). Ло́вка молоди́чка (Полт.). Вдо́вине ли́чко красови́те (М. Вовч.). Ой, пани́чу, пани́ченьку, га́рний, бра́вий на ли́ченьку! (Пісня). А ле́пський, ка́жуть, го́род (Мирн.). Кому́ то вже така́ кра́ля не сподо́бна бу́де! (М. Вовч.)].
• Более -вый – кра́щий. [Така́ ді́вка, кажу́, що кра́щої в селі́ нема́: бі́ла, по́вна, ті́ло ні́жне, як па́нночка (Сторож.)].
• Самый -вый – найкра́щий.
• Удивительно -вый – га́рний напро́чуд, га́рний на ди́во (на про́диво). [Ви́шию лишень я йому́ по́душку га́рну на про́диво (Н.-Лев.). Ха́йка була́ напро́чуд га́рна з лиця́ (Н.-Лев.)].
• -вый, как картина – га́рний, як намальо́ваний (як мальо́ваний, як напи́саний). [А що вже га́рна! Як намальо́вана (Н.-Лев.). Ой одда́йте мене́ та за пи́саря, щоб я була́ молода́, як напи́сана (Грінч.). Йде було́ собі́, як мальо́вана (М. Вовч.)].
• -вый собой, лицом – га́рний із се́бе, красови́тий із се́бе, га́рний з лиця́, на красу́ га́рний, на вро́ду га́рний. [Обо́є молоді́, га́рні із се́бе (Грінч.). Він був не ду́же то красови́тий із се́бе (Яворн.)].
• Становиться, стать более -вым – кра́щати, покра́щати, краси́ набира́тися, краси́ набра́тися, гарні́шати, погарні́шати, чепурні́шати; срвн. Хороше́ть, Похороше́ть. [Лице́ стає́ мрі́йне, кра́щає (Васильч.). По́ки Явту́х, ріс та краси́ набира́вся (Свидн.). Вона́ вдво́є покра́щала (Н.-Лев.)].
• -вым делать, придавать красу, см. Кра́сить 3.
• Не родись -си́в, а родись счастлив – не роди́ся кра́сен, а роди́ся ща́сен (Приказка).
Круго́м, нрч. и предл. – навкру́г, о́кру́г, округи́, круг, круго́м, навко́ло, довко́ла, надо́ко́ло (ко́го, чо́го); (только нрч.) навкруги́; срвн. Вокру́г. [Стоя́ть круг (навкру́г) сто́лу (Харківщ.). Слухачі́ навко́ло ньо́го (Л. Укр.). Надоко́ло вода́, а всере́дині біда́ (Приказка). Круго́м ду́ба руса́лоньки мо́вчки дожида́ли (Шевч.)]. Розгля́нувся навкруги́ (навко́ло) (Київщ.)].
• Идти -го́м города – іти́ круг мі́ста.
• Обойти город -го́м – обійти́ мі́сто навкруги́ (округи́, навко́ло).
• Ходить, обходить -го́м чего – ходи́ти круг, навкру́г и т. д. чо́го, ходи́ти кружка́ коло чо́го.
• Земля моя идёт на пять вёрст -го́м – землі́ моє́ї на п’ять версто́в навкруги́.
• Его -го́м обобрали – його́ геть чи́сто (до ни́тки) обі́брано.
• -го́м хорош – круго́м (навкру́г) га́рний, хоро́ший. [Золотоно́ша круго́м хоро́ша (Приказка)].
Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)].
• -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці.
• -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)].
• -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева).
• -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)].
• -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти.
• -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці).
• -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)].
• -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним.
• -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий.
• -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь).
• -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)].
• Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)].
• -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)].
• -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі).
• -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)].
• Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є;
2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти.
• Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові.
• Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть.
• Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)];
3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти.
• Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть.
• Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці.
• У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́).
• У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях.
• -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти).
• -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)];
4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)].
• Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося).
• Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом).
• Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід;
5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти.
• Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва).
• На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та).
• На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу;
6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го.
• Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го;
7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му.
• -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось;
8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)].
• Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го.
• На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї.
• -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку).
• Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність.
• -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть.
• -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце).
• Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́).
• Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)].
• -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній.
• -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)].
• -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)].
Лю́дный –
1) (многолюдный) людни́й, великолю́дний, (выс. стиль) велелю́дний, (диал.) ми́рний. [І день, і ніч пла́чу на розпу́ттях велелю́дних (Шевч.)].
• -ный город, -ная улица, площадь – людне́ (великолю́дне) мі́сто, людна́ ву́лиця, пло́ща, людни́й майда́н.
• Сделаться -ным, более -ным – полюдні́шати, полюдні́ти.
• Улицы сделались более -ными – ву́лиці полюдні́шали, на ву́лицях полюдні́шало. [Ті́льки весно́ю запа́хло, вже й на ву́лицях полюдні́шало (Полт.)];
2) (населённый) залю́днений.
• Стать -ным – залюдни́тися.
Марсе́ль (город) – Марсе́ля (-лі).
Ме́сто –
1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)].
• Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце.
• Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце.
• Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох.
• Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1.
• Нет -та – нема́(є) мі́сця.
• На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)].
• На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)].
• Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре).
• В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)].
• В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)].
• Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде.
• Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́.
• В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)].
• В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)].
• Из другого -та – з и́ншого мі́сця.
• С -та на -то – з мі́сця на мі́сце.
• До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)].
• До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́.
• Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів).
• По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь.
• Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди.
• -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)].
• К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.)]. Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)].
• Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́).
• Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад).
• Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х?
• Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці.
• По -та́м! – на мі́сце! на місця́!
• Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)].
• Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця.
• С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся.
• С -та в карьер, см. I. Карье́р.
• Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́.
• Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є.
• Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть).
• Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок.
• Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)].
• Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)].
• Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че.
• Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце.
• Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости).
• Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)].
• Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́.
• Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́.
• Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости).
• Защищённое -то, см. Защищё́нный.
• Лобное -то, см. Ло́бный.
• Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)].
• Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця.
• Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му).
• -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в).
• Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце.
• На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)].
• Отхожее -то, см. Отхо́жий.
• Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)].
• Пустое -то – поро́жнє мі́сце.
• Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище.
• Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище.
• Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)].
• Складочное -то, -то складки – складо́вище.
• Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)].
• Спальное -то – спа́льне мі́сце.
• Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)].
• Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку).
• Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту).
• Якорное -то – я́кірна сто́янка.
• -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2.
• -то водворения – мі́сце (для) осе́лення.
• -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин.
• Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися).
• -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце.
• -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння).
• Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння.
• -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́.
• -то исполнения – мі́сце ви́конання.
• -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че.
• -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище.
• -то назначения – мі́сце призна́чення.
• -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є.
• По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця.
• -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів).
• -то платежа – мі́сце випла́ти.
• -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину.
• На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку).
• -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)].
• -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище.
• -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище.
• -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння).
• По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1.
• -то в театре – мі́сце в теа́трі.
• -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)].
• Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти.
• Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці.
• Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце.
• Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́.
• Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го.
• Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що.
• Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)].
• Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)].
• Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)].
• Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)].
• Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці.
• Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)].
• Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми.
• Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці.
• Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)].
• Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми!
• С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)!
• Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце.
• Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.);
2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)];
3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)].
• -то конторщика – мі́сце конто́рника.
• Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2.
• Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце.
• Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді.
• Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к.
• Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди.
• Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду.
• Лишить -та – ски́нути з поса́ди.
• Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду.
• Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3.
• Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду.
• Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці;
4) (учреждение) установа, уряд (-ду).
• Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце.
• Присутственное -то, см. Прису́тственный.
• Судебное -то – судо́ва́ устано́ва;
5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка.
• У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки;
6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2.
Местоположе́ние – (ситуация) мі́сце, стано́вище, географі́чне мі́сце (стано́вище), пози́ція, ситуа́ція, поло́га, розполо́га (гал. и Драг.); (местность) місце́вість (-вости).
• -ние города, лагеря – ситуа́ція (стано́вище, пози́ція) мі́ста, та́бору.
• Город имеет -ние по реке – мі́сто лежи́ть, розгорну́лося, розлягло́ся над ріко́ю.
• Удобное -ние – вигі́дна ситуа́ція (пози́ція), -дне мі́сце (стано́вище).
• Я расскажу вам всё об этом острове, ничего не утаивая кроме его -ния – я перекажу́ вам усе́ про цей о́стрів, не кри́ючи нічо́го крім то́го, де́ са́ме він.
Ме́тить, меча́ть и ме́чивать –
1) (помечать что) значи́ти, познача́ти, мі́тити (мі́чу, мі́тиш), (зарубками, нарезами) карбува́ти, (клеймом) таврува́ти, клейн[м]и́ти, (о товарах и перен.) шта[е]мпува́ти. [Уже́ я й значи́в ша́пку, так усе́ таки́ кра́дуть (Лебединщ.). Він свої́ ягня́та мі́тить (Звин.). Ко́ні тавру́ють або́ кле́йнять гаря́чим залі́зом (М. Грінч.)].
• -тить бельё – значи́ти (мі́тити) біли́зну;
2) (целить) –
а) (в кого, во что, куда) ціля́ти, ці́лити, ці́литися, націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), лу́чити на (в) ко́го, в (на) що, куди́ (де), поціля́ти що, мі́ря[и]ти(ся), наміря́ти(ся) на (в) ко́го. [Якра́з мені́ ти в го́лову ціля́єш (Куліш). Ці́лив (лу́чив) у воро́ну, а попа́в у коро́ву (Номис). На во́вка ці́литься (Рудан.). Сама́ до́бре зна́ю, що на біду́ лу́чу (Чуб. V). Хло́пець ки́дає ша́пку, а всі ки́дають камінця́ми, націля́ють у ту ша́пку (Звин.). Де я мі́рю, там я вці́лю (Гол. I)].
• -тить ниже – низи́ти, ціля́ти (лу́чити, мі́рити, бра́ти) ни́жче. [Не вмі́є він ціля́ти до́бре – ни́зить (Грінч.)].
• -тить выше – ціля́ти (лу́чити, мі́рити, бра́ти) ви́ще.
• Он -тит очень высоко (перен.) – він ду́же ви́соко ціля́є.
• Он -тит в мой огород – він у мій горо́д ціля́є.
• Он -тит в генералы – він націля́ється (наставля́ється, ва́жить) на генера́льство, (лезет) він пне́ться в генера́ли;
б) (на кого, на что) ва́жити, ціля́ти, націля́тися на ко́го, на що. [Ой, ва́жу я на цю ді́вчину вра́жу, та не зна́ю, чи бу́де вона́ моє́ю (Н.-Лев.). На ві́що-ж ти ва́жила: чи на мого́ коня́ вороно́го, чи на ме́не, козака́ молодо́го? (Ант.-Драг.). На вели́кий по́саг він ціля́є (ва́жить) (М. Грінч.)];
в) (на кого: намекать) мі́тити, закида́ти на ко́го, ма́ти на меті́ кого́.
• Говоря это он -тил на известное лицо – ка́жучи це, він мі́тив (закида́в, ду́мав) на пе́вну осо́бу (или мав на меті́ пе́вну осо́бу).
• Ме́ченный – зна́чений, мі́чений; карбо́ваний, тавро́ваний, кле́йнений, шта[е]мпо́ваний; позна́чений, помі́чений и т. д.; срв. Ме́ченый. [Зна́чені ві́вці (Богодухівщ.). Позна́чена біли́зна (Київщ.). Тавро́вані ко́ні (Брацлавщ.). Зло́дій штемпо́ваний (Шевч.)].
Наводи́ть, навести́ и наве́сть –
1) кого на что, что на кого – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаво́дити, понапрова́джувати кого́ на що, що на ко́го. [Напрова́див його́ на п’я́ну доро́гу (Закр.)].
• Он -вё́л нас на засаду – він наві́в (напрова́див) нас на за́сідку.
• -ди́ть кого на след – наво́дити (напрова́джувати) кого́ на слід.
• -ди́ть, -сти́ кого на мысль – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на ду́мку (на га́дку), дава́ти, да́ти на ро́зум кому́, насува́ти кому́ ду́мку. [Чи не чита́ння, бува́, й напрова́дило вас на оці́ гадки́? (Крим.). Коб йому́ бог на ро́зум дав, щоб уда́рив кого́ (Звягельщ.)].
• -ди́ть, -сти́ на путь – направля́ти, напра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на шлях, дава́ти, да́ти на́від кому.
• -ди́ть на кого подозрение – накида́ти на ко́го підо́зру.
• Это -вело́ меня на подозрение – це ви́кликало в мені́ підо́зру, це насу́нуло мені́ підо́зру.
• Не -води́ меня на грех – не призво́дь мене́ до гріха́.
• -ди́ть разговор на какой-л. предмет – справля́ти (спрова́джувати) розмо́ву на яку́ те́му;
2) (об аппарате, орудии: направлять) направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити, наставля́ти, наста́вити, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, (целить, метить) наці́лювати, наці́лити, нарихто́вувати, нарихтува́ти и наришто́вувати, нариштува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́мірити, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти, понакеро́вувати, поскеро́вувати, понаці́лювати, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати що на ко́го, на що. [Напра́вив на йо́го рушни́цю (Сл. Ум.)].
• -ди́ть, -сти́ телескоп – направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити телеско́п(а). [Галіле́й, спра́вивши свій телеско́п на сю плане́ту, відкри́в, що споді́вані фа́зи спра́вді існу́ють (Павлик)].
• -ди́ть, -сти́ пушку, пушки на что – наці́лювати и націля́ти, наці́ляти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́міряти гарма́ту, гарма́ти, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати гарма́ти на що. [Велі́в гарма́ти нарихтува́ти, на Ви́рвин го́род стрі́ли пуска́ти (Ант.-Драг.). Наришту́йте джере́ла огняні́ на Чо́рне мо́ре (Куліш). Сто гарма́т на нас ви́мірили (Маковей)];
3) (насылать) наво́дити, наве́сти́, насила́ти, насла́ти; (нагонять) наго́нити, нагна́ти на ко́го що; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́. [Простягни́ ру́ку твою́ і наведи́ жаби́ на Єги́петську зе́млю (Куліш). Насла́в бог на люде́й ка́ру (Сл. Ум.)].
• -ди́ть на кого тоску (скуку), грусть – наво́дити (наго́нити) нудьгу́, сму́ток (сум) на ко́го, завдава́ти нудьги́, сму́тку (су́му) кому́, сов. зануди́ти, засмути́ти кого́. [Та зга́дка навела́ сум на всіх (Н.-Лев.). Засмути́в я тебе́, мою́ я́сочку (Грінч.)].
• Эта книга -ди́т на меня сон – ця кни́га (кни́жка) наго́нить на ме́не сон.
• -ди́ть страх, ужас на кого – завдава́ти страху́, жа́ху́ кому́. [Про́сте коза́цтво завдає́ жа́ху не то коміса́рам, та й усьому́ коза́цькому па́нству (Куліш)].
• -вести́ порчу на кого – причи́ну зроби́ти кому́. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)];
4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наво́дити, наве́сти́, (о мног.) понаво́дити що.
• -ди́ть на что лак – наво́дити ла́ком що, лакува́ти, поко́щувати що.
• -ди́ть узор чернилами – наво́дити узі́р чорни́лом.
• -ди́ть брови – наво́дити (підво́дити) бро́ви.
• -ди́ть зеркальные стекла – вило́щувати (вигла́джувати) дзерка́льні сте́кла.
• -ди́ть лоск, бронзу на что – наво́дити лиск (по́лиск, ґлянс[ц]; вигла́ду), бро́н(д)зу на що, лощи́ти (ґлянсува́ти), наброн(д)зо́вувати що; срв. Лощи́ть 1.
• -ди́ть тень – заті́нювати що; ману́ (на)пуска́ти.
• -ди́ть мост через реку – ста́вити (наво́дити, перекида́ти, наста(но)вля́ти) міст, (пловучий) наплавля́ти міст через ріку́ (рі́чку);
5) (настаивать) дово́дити, дове́сти́ (свого́), поверта́ти, поверну́ти (на своє́).
• Я -веду́ на своё – я доведу́ свого́, я таки́ поверну́ на своє́;
6) (приводить кого во множестве) наво́дити, наве́сти́, понаво́дити, напрова́джувати, напрова́дити, понапрова́джувати кого́ куди́. [Або́ сам хо́диш то до Васю́ти, то до Грицька́, то до се́бе наведе́ш їх по́вну ха́ту (Грінч.). Е, та ти тут не оди́н, з тобо́ю ще які́сь п’яни́ці, – понаво́див уже́! (Чуб. I)].
• Он -вё́л ко мне гостей – він наві́в (напрова́див) до ме́не госте́й. [Напрова́див госте́й по́вну ха́ту (Сл. Гр.)];
7) (справку о ком, о чём) роби́ти, зроби́ти до́відку, бра́ти, взя́ти до́відку про (за) ко́го, про (за) що, (диал.) забира́ти, забра́ти спра́ву про що (Звин.).
Наведё́нный –
1) наве́дений, напрова́джений, понаво́джений, понапрова́джуваний;
2) напра́влений, спра́влений, наста́влений, накеро́ваний, скеро́ваний, наці́лений, нарих[ш]то́ваний, ви́рихтуваний, ви́мірений, понапра́вляний и т. п.;
3) наве́дений, на́сланий, на́гнаний, за́вданий.
• -ный (индуктивный) ток, физ. – навідни́й (індукти́вний) струм.
Называ́ться, назва́ться –
1) (носить имя) зва́тися, назива́тися, іменува́тися, на(й)мено́вуватися, велича́тися, прозива́тися; бу́ти нази́ваним, на́зва́ним, імено́ваним, на(й)мено́ваним, про́званим. [Тре́тя части́на цього́ рома́ну зве́ться… (Крим.). Зва́вся він Тимі́ш Іва́нович (М. Вовч.). В тім го́роді жила́ Дидо́на, а го́род зва́вся Карфаге́н (Котл.). Та й не зга́дуй, що ти в ме́не си́ном назива́вся (Рудан.). Я назаре́єм бо́жим був назва́ний (Л. Укр.). Козака́ми велича́лися (Куліш). Вночі́ присни́лися йому́ ті карлючки́, що прозива́ються лі́терами (Коцюб.)].
• Как он -тся – як він зве́ться? (как его имя?) як він зве́ться? як його́ звуть (кли́чуть)? як він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)?
• Как -тся этот цветок? – як зве́ться (реже назива́ється) ця кві́тка?
• Это -тся мошенничеством – це зве́ться шахра́йство(м).
• И это -тся дружба! – і це зве́ться при́язнь (звуть при́язню, вважа́ють за при́язнь)!
• Школа -на его именем – шко́лу на́звано його́ ім’я́м.
• Что -тся удружил – оце́, зветься (или мовля́ли), допомі́г; (насмешливее) оце́, зветься, підві́з (до́брому това́ришеві) візо́чка; оце́, зве́ться, ви́вів (лю́бого) дя́дька на сухе́.
• Что -тся в голом виде – як то ка́жуть (як то мовля́ють, фам. як той каза́в), гольце́м-го́лий (го́лий-голі́сінький, грубее голяко́м голі́сінький);
2) (называть самого себя) назива́тися, назва́тися, іменува́тися, найменува́тися; (присваивать себе имя) приби́рати, прибра́ти собі́ ім’я́; (называть своё имя) назива́ти, назва́ти своє́ ім’я́ (йме́ння). [Як осели́вся він у Вербі́вці, то й сам найменува́вся Вербі́вський Васи́ль (М. Грінч.)].
• Я -зва́лся – я назва́в себе́ (своє́ ім’я́, своє́ йме́ння).
• -зва́лся груздём, полезай в кузов – обібра́вся грибо́м, то вже ніку́ди, як у ко́шик (М. Вовч.)];
3) (быть приглашаемым) наклика́тися, напро́шуватися, напро́хуватися, бу́ти накли́куваним, накли́каним, напро́шуваним, напро́шеним, напро́хуваним, напро́ханим, (о мног.) бу́ти понакли́куваним, понапро́ш[х]уваним; (напрашиваться к кому) напро́шуватися, напроси́тися, набива́тися, наби́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го, на що. [Сам напроси́вся на обі́д до ме́не (Богодух.). Вони́ самі́ наби́лися в го́сті до ме́не (Сл. Ум.)].
• -ться на работу – набива́тися, наби́тися на пра́цю (працюва́ти).
• Сам на беду -тся – сам на біду́ напро́шується (грубо: пре́ться).
Нано́с –
1) (действие), см. Нанесе́ние;
2) (нанесённое: ветром) нані́с (-но́су), наду́в (-ву), (снежный) наме́[і́]т, (занос) заме́[і́]т (-ме́ту), (куча) ку́па, (побольше) кучугу́ра (в піску́, із сні́гу и т. п.), (нанесённый водой) на́пла́в, на́пли́в (-ву), на́пли́нок (-нку), напла́вина, (песок, ил) наму́л (-лу), наму́лина; (перен.) нані́с, наму́л; срв. Намё́т 2. [Піщані́ наду́ви (Калит.). До нас на горо́д кучугу́ри піску́ понано́сило ві́тром (Богодух.). Побере́жжя, незане́сене напла́вами рік (Калит.). Полудне́ва часть, рі́вна як стіл, повста́ла з нане́сеної річно́ї напла́вини (Калит.). На наму́лі капу́ста га́рна росте́ (Київщ.). Її́ затягло́ товсти́м ша́ром морськи́х наму́лин (Троян.). Шкода́ ду́мати, щоб оце́ нано́сом осі́ла Русь Висляні узбере́жжя (Куліш). Літерату́рний наму́л (Рада)];
3) на́клеп (-пу); см. Нагово́р 2.
I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь –
1) (стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)].
• Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́.
• Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця.
• Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку.
• Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили).
• При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти.
• Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни);
2) (возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)].
• Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито).
• Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру?
• В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)];
3) -ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)].
• Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти).
• Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться.
• Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в.
• Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно.
• Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища.
• Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.);
4) -ди́ться (только несов.) –
а) (быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)].
• -ться в бегах, см. Бег 2.
• -ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти.
• -ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним.
• -ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)].
• -ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го.
• -ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)].
• -ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)].
• -ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го.
• -ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре.
• -ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою).
• Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка.
• -ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)].
• -ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні.
• -ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим.
• -ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х.
• -ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)].
• -ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти.
• -ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)].
• -ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися.
• -ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі.
• -ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му.
• Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́.
• Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові.
• Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном.
• Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі.
• -дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти;
б) (о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)].
• Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики.
• Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю.
• Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н.
• Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)].
• Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)].
• -щийся близко – близьки́й, по́близький.
• -щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній.
• -щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)].
• -щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)].
• -щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го.
• -щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).
Но́ров –
1) (обычай) зви́ча́й (-ча́ю).
• Что город, то -ров – що край, то й звича́й; що крини́ця, то й води́ця; всяк молоде́ць на свій взіре́ць; у вас, у Ки́їві, мруть, – до нас хова́ти не везу́ть (Приказки);
2) (характер) но́ров (-ва) и (мн.) но́рови́ (-ві́в), (обычно) вда́ча; срв. Нрав 1. [(Жі́нка) но́ровом страше́нно непокі́рна (Куліш). В удови́ два норови́, а в удівця́ – нема́є й кінця́ (Приказка)].
• Крут -вом кто – круту́ (суво́ру) вда́чу ма́є хто; срв. Норови́стый.
• Вести (подводить), подвести кого под свой -ров – натяга́ти, натягти́ кого́ на свій копи́л, підтяга́ти (перегина́ти), підтягти́ (перегну́ти) кого́ під свій но́ров.
• -ров не боров, на убой не откормишь – хоч яка́ лиха́ люди́на, та тобі́ не скоти́на: на зарі́з не відгоду́єш.
• -ров на -ров не приходится – но́ров на но́ров не при́йдеться;
3) (у лошади и перен.) но́ров. [Но́ров – не хворо́ба, а ті́льки хи́ба де́яких ко́ней (Корольов)].
• Лошадь с -вом – норови́стий кінь.
• Женщина с -вом – жі́нка з но́ровом, норови́ста жі́нка, норівни́ця (М. Вовч.).
Обводи́ть, обвести́ –
1) обво́дити, обве́сти́, (о мног.) пообво́дити и пообво́джувати.
• -сти́ жениха и невесту вокруг налоя – обве́сти́ молоди́х круг стільця́;
2) (очерчивать) обво́дити, обве́сти́, пообво́дити, обрисо́вувати, обрисува́ти, пообрисо́вувати.
• -сти́ круг циркулем вокруг чего – обцирклюва́ти що.
• -ди́ть, -сти́ оградою что-л. – обгоро́джувати, обгороди́ти що.
• -сти́ город стеною, валом, рвом – обгороди́ти (обмурува́ти) мі́сто му́ром, обси́пати ва́лом, обкопа́ти ро́вом.
• -сти глазами, взором – обве́сти́ о́ком (очи́ма), по́глядом, перебі́гти очи́ма.
• Его вокруг пальца не -дё́шь – його́ не оду́риш спло́ха.
• Обведё́нный – обве́дений, пообво́джуваний.
II. Обна́шивать и обноси́ть, обнести́ и обне́сть –
1) (носить кругом) обно́си́ти, обне́сти, (яства, вина) обно́сити, обне́сти що кому́ или кого́ чим. [Почали́ обно́сити корова́й го́стям. Він так щи́ро всіх обно́сить горі́лкою];
2) (миновать, обходить кого при угощении) проно́сити, проне́сти, мина́ти, мину́ти кого́. [Не пронесе́ ніко́го і себе́ не забува́є (Кв.). Як горі́лку п’ють, то мене́ мина́ють, а як ся б’ють, то від ме́не почина́ють (Ном.)].
• Его -несли́ жарким – його́ мину́ли пече́нею;
3) что чем (огораживать, окружать) – обво́дити, обве́сти, обклада́ти, об(і)кла́сти, обкида́ти, обки́дати що чим; (камен. стеной) обмуро́вувати, обмурува́ти (му́ром), (о мног.) пообмуро́вувати; (оградою, плетнём) обгоро́джувати, обгороди́ти, обтини́ти чим, упаркани́ти, заділува́ти; (окопами) ошанцюва́ти. [Хоч-би ла́тами було́ обки́дати лева́ду. Обмурува́в мі́сто (город) му́ром].
• -нести́ сад забором – обгороди́ти сад.
• Город обне́сен рвом – мі́сто обве́дено ро́вом;
4) (оклеветать, очернить кого) клепа́ти, оклепа́ти, обплеска́ти кого́ перед ким, облихосло́вити кого́, обно́сити, обне́сти, (гал.), ви́славити кого́ чим. См. Оклевета́ть, Очерни́ть, Огова́ривать;
5) (обобрать) обне́сти що, (о мног.) пообно́сити. [Горо́жу (ограду) круго́м обне́сено на то́пливо (Конис.). Діти́ська усі́ садки́ пообно́сили], см. Обира́ть;
6) безл. Небо обно́сит, обнесло́ – обклада́є, обкла́ло не́бо.
• Обнесё́нный – обне́сений; проне́сений, проми́нутий; обве́дений, обкла́дений, обмуро́ваний, обгоро́джений; окле́паний, обпле́сканий.
Обозрева́ть, обозре́ть – озира́ти, озирну́ти, огляда́ти, огля́нути, огляді́ти що. Срв. Осма́тривать, -ре́ть город – огля́нути мі́сто.
Обседа́ть, обсе́сть –
1) обсіда́ти, обсі́сти [Обсі́ли мене́, як дрібні́ пташеня́та], усіда́ти, усі́сти. [Га́йворо́ння чи́сто всі́ло де́рево];
2) (обложить город) обсіда́ти, обсі́сти. См. Осажда́ть.
• Мать обсе́лась детками – ма́ти ді́тками (діточка́ми) обсади́лась.
Обстре́ливаться – бу́ти обстре́[і]люваним.
• Город -ется двадцатью пушками – мі́сто двацятьо́х гарма́т обстрі́люють.
Обступа́ть, обступи́ть – о(б)ступа́ти, о(б)ступи́ти, обляга́ти, облягти́, обгорта́ти, обгорну́ти, оточа́ти, оточи́ти, обста́ти що, поста́ти круг ко́го, круг чого. [Ту́рки, тата́ри го́род оступи́ли (облягли́). Круг йо́го поста́ли].
• Обсту́пленный – о(б)сту́плений, обго́рнений, ото́чений.
Обтека́ть, обте́чь (о реке, ручье) – обтіка́ти, обтекти́, оббіга́ти, оббі́гти що и круг чо́го. [Смо́трич обтіка́є го́род круго́м (Свидн.)].
Огоро́д, огоро́дец – (о)горо́д, ум. горо́дець (-дця), горі́дчик.
• Пустить козла в огоро́д – приста́вити во́вка до ота́ри.
• Бросить камешек в чей-л. огоро́д – водо́ю бри́знути на ко́го, кві́тку кому́ приши́ти.
О́круг –
1) см. Окре́стность;
2) окру́га. [Шкільна́ окру́га].
• У запорожцев полковой о́круг – пала́нка. [Го́род Гу́мань у Ки́ївській пала́нці (Свидн.)].
Окружа́ть, окружи́ть –
1) (обвести, очертить кругом) обво́дити, обве́сти (круго́м), обкружля́ти, обкружли́ти, обкре́слювати, обкресли́ти, обче́[і́]ркувати, обчеркну́ти що;
2) (обойти, об’ехать кругом) обмина́ти, обмину́ти, обхо́дити, обійти́, об’їжджа́ти, об’ї́хати що. [Обмина́є Га́нна вели́кі би́ті шляхи́, йде́ вона́ яра́ми та доли́нами (Н.-Лев.)];
3) (обносить чем-либо вокруг) обво́дити, обве́сти (напр. ро́вом, кана́вою, стіно́ю), обгоро́джувати, обгороди́ти, обставля́ти, обста́вити що чим. [Навкруги́ за́мок був обве́дений глибо́ким ро́вом. Обгороди́в двір ти́ном];
4) (облегать) ото́чувати, оточа́ти, оточи́ти (о мног. пообто́чувати), обступа́ти, обступи́ти, обста́ти (сов.); о(б)горта́ти, обгорну́ти (о мног. пообго́рта́ти), обляга́ти, облягти́, обложи́ти, (о)повива́ти, (о)пови́ти, обара́нити (сов.), (плотно) облі́плювати, обліпи́ти, (неожиданно -жить кого) обско́чити, (о собаках) обсіда́ти, обсі́сти, (о реке) обтіка́ти. [Його́ оточа́ли бліді́, зжо́вклі обли́ччя (Коцюб.). А козаки́, як та хма́ра, ляхі́в обступи́ли (Шевч.). Розбі́йники облягли́ навко́ло та́бор (Коцюб.). Розко́шами, ща́стям він її́ пови́в (Грінч.). Рі́чка обтіка́є на́ше мі́сто. Як обся́дуть соба́ки, тре́ба припа́сти до землі́].
• Жандармы -жи́ли дом – жанда́рми оточи́ли (обступи́ли) ха́ту.
• -жи́ть неприятеля – оточи́ти, облягти́, обступи́ти во́рога.
• -жи́ть город валом – обве́сти мі́сто ва́лом.
• Постройки, которые -жа́ют площадь – буді́влі, що ото́чують (обляга́ють) пло́щу (майда́н).
• Окружа́емый – обкре́слюваний, обгоро́джуваний, ото́чуваний.
• Окружа́емость – ото́чуваність (-ности).
• Окружё́нный – обве́дений, обкре́слений, обче́[і́]ркнутий, о(б)горо́джений, обста́влений, ото́чений, обло́жений, опови́тий.
• -ный сиянием, ореолом – осяйни́й.
• -ный каменной стеной – обмуро́ваний.
Окру́жность –
1) (окрестность) окі́л (око́лу), кружи[е]на́[я́]. [На ввесь окі́л є оди́н чинба́р (кожевник). Пога́с ого́нь ясни́й, що в те́мному світи́в око́лі (Сам.). Мов у дзво́ни мідяні́ дзво́не хто по кружені́ (Черняв.)]. См. Окре́стность;
2) геом. – обві́д (р. обво́ду), круг, кружи[е]на́[я́], о́круг. [Довгота́ обво́ду землі́ вино́сить… (Калит.). Це боло́то версто́в із сім кружині́. В мої́х дупля́нках о́круг вели́кий].
• Часть -сти – каблу́к.
• Город имеет милю в -сти – мі́сто ма́є одну́ ми́лю кружині́.
• На пять вёрст в -сти (кругом) – на п’ять версто́в круго́м.
Опа́лывать, ополо́ть –
1) (выполоть постеп. или сплошь) поло́ти, споло́ти, випо́лювати, ви́полоти, (о мн.) повипо́лювати, пополо́ти. [Усі́ грядки́ пополо́ла].
• Мы в лето до трёх раз -ваем огород – ми за лі́то разі́в зо́ три по́лемо горо́д;
2) (кругом) обпо́лювати, обполо́ти що.
• Опо́лотый – ви́полотий, спо́лотий; обпо́лотий.
Оплы́вчивый –
1) (о свече) то́пкий, топни́стий. [Сві́чка топни́ста – не сті́льки її́ згори́ть, скі́льки сто́питься];
2) (о земле размокшей и спалзывающей) спливни́й. [Спливни́й ґлей зали́в горо́д].
Оса́да – обло́га, обло́ження, обляга́ння, (о береге) блока́да.
• -да крепости – обло́га форте́ці.
• Город в -де – мі́сто в обло́зі.
• Взять -дой – взя́ти в обло́гу, обло́гою.
• Держать город в -де – обляга́ти мі́сто.
• Снимать -ду – припиня́ти обло́гу.
Осажда́ть, осади́ть –
1) (город, крепость) обляга́ти, обложи́ти, облягти́, обступа́ти, обступи́ти, обклада́ти, обкла́сти (мі́сто, форте́цю).
• Неприятель -ди́л город – во́рог облі́г мі́сто.
• -дать, -дить (о собаках) – обсіда́ти, обсі́сти. [Злі соба́ки обсіда́ють перехо́жих].
• -да́ть (не давать покою) кого просьбами – докуча́ти кому́ проха́ннями.
• Просители -да́ют меня – прохачі́ обсіда́ють (облі́плюють) мене́.
• -да́ют меня мысли – думки́ посіда́ють мене́, ду́ми обляга́ють мене́;
2) хим. – оса́джувати, осади́ти, роби́ти (зроби́ти) о́сад (на дні).
• Осажда́емый – обля́ганий, що обляга́ють, обступа́ють.
• Осаждё́нный – обло́жений. [Обло́жене мі́сто]; обложе́нець (-нця).
• Осаждё́нные сделали вылазку – обложе́нці зроби́ли ви́лазку.
Осажда́ться, осади́ться –
1) бу́ти в обло́зі, бу́ти обля́ганим, обло́женим.
• Город -ется неприятелем – во́рог обляга́є мі́сто;
2) -да́ться, -ди́ться и Осе́сть – осіда́ти, осі́сти, осіда́тися, зсіда́тися, зсі́стися (зся́деться), оса́джуватися. [Споча́тку осіда́є вели́кий пісо́к. Неха́й во́да посто́їть у відрі́, кре́йда зся́деться].
Освеща́ться, освети́ться – осві́тлюватися, осві́чуватися, освіти́тися, засвіти́ти, -ся. [Не́бо освіти́лось. Мі́сто, мов на свя́то, засвіти́лося].
• Город -ща́ется электричеством – мі́сто осві́тлюється еле́ктрикою.
Осма́тривать, осмотре́ть – огляда́ти, (сов.) огля́[е́]діти, огля́нути, озира́ти, озирну́ти, обдивля́тися, обдиви́тися, (о многих) поогляда́ти, поозира́ти, пообдивля́тися.
• -вать город, хозяйство – огляда́ти мі́сто, господа́рство.
• Он -ре́л меня с головы до ног – він огля́нув (озирну́в) мене́ від голови́ до п’ят, огля́дів мене́ ці́лого.
• Осмотри́, в исправности ли оружие – обдиви́ся, чи спра́вна збро́я.
• -вать со всех сторон – огляда́ти на всі бо́ки.
• -тренный – огля́нутий, огля́[е́]джений, обди́влений.
Оставля́ть, оста́вить – лиша́ти, лиши́ти, залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, поли́ши́ти, облиша́ти, обли́ши́ти, ки́дати, ки́нути, покида́ти, поки́нути, (з)оставля́ти, (з)оста́вити, (о)пуска́ти, (о)пусти́ти кого́, що, попуска́тися, попусти́тися чого́, ки́датися, ки́нутися чого́, (о многих) позалиша́ти, пооблиша́ти, поки́дати, позоставля́ти.
• -вьте меня одного – (за)лиші́ть мене́ само́го.
• -вьте меня в покое – да́йте мені́ спо́кі́й.
• Он -вил детям большое наследство – він залиши́в вели́ку спа́дщину ді́тям.
• -вить за собою, позади себя кого – лиши́ти кого́ позад се́бе, ви́передити кого́.
• Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление – він лиши́в по собі́ га́рний спо́мин, га́рне вра́жі́ння.
• Не -вил и следа – не (за)лиши́в і слі́ду, і слі́ду не ки́нув.
• -вляю это на ваше попечение – припоруча́ю це вам.
• -вить что при спешном бегстве – відбі́гти чого́.
• Он -вил город и уехал в деревню – він поки́нув мі́сто і пої́хав на село́.
• -вить службу, должность – (по)ки́нути слу́жбу, поки́нути служи́ти и поки́нути хазя́їна, уступи́ти(ся) з слу́жби.
• -вить службу у кого – відійти́ від ко́го, поки́нути кого́. [На жнива́ Анті́н одійшо́в од жи́да (Кониськ.). Чого́-ж ти ки́даєш мене́, го́ду не добу́вши?].
• -вить свет – поки́нути світ, зійти́ з сві́ту, переста́витися.
• -вить мир – то же и відійти́ від (грі́шного) сві́ту.
• Он не -вля́ет его ни днём, ни ночью – він не покида́є його́ ані вдень, ні вночі́.
• Он -вил по себе жену и детей – він поки́нув (залиши́в, зоста́вив) по собі́ жі́нку й діте́й.
• Счастье -вило его – до́ля (по)ки́нула його́.
• Ещё не -вило счастье – ще не вме́рла до́ля.
• Силы -вля́ют его – си́ли ки́дають (покида́ють, опуска́ють) його́.
• -вить без призора, без попечения, в пренебрежении – занеха́ювати, занеха́яти, занеха́ти, зане́дбувати, занедба́ти, замі́тувати, зне́хтувати що, (о многих) позанеха́ювати, позане́дбувати, позамі́тувати.
• -ть что-л. в полном пренебрежении – упослі́джувати, упослі́дити що.
• -вить на произвол судьбы – поки́нути (зоста́вити, лиши́ти) на призволя́ще.
• Не на кого -вить дом – ні́ від кого піти́ з до́му, ні́ від кого пої́хати.
• -вить без внимания – помину́ти (лиши́ти) без ува́ги що, не зверну́ти ува́ги, не вва́жити на що, обмину́ти, помину́ти що, (ирон.) в ко́мені записа́ти.
• Не -вьте меня вашею милостью (советом) – не забу́дьте (не помині́ть) мене́ ва́шою ла́скою (пора́дою), не позба́вте мене́ ва́шої ла́ски (пора́ди).
• Не -вьте меня без ответа (уведомления) – не відмо́втеся мені́ відпові́сти (мене́ пові́домити).
• -вить своё намерение, мысль – поки́нути свій на́мір, свою́ ду́мку, відмо́витися від сво́го на́міру, від своє́ї ду́мки, ки́датися, ки́нутися свого́ на́міру, своє́ї ду́мки.
• -вить помышление о чём – поки́нути ду́мати про що, спусти́ти що з ду́мки. [Не міг Шевче́нко спусти́ти з ду́мки кріпа́цьку нево́лю (Єфр.)].
• -вить на чьё благоусмотрение – лиши́ти, да́ти кому́ на до́бру во́лю, до вподо́би.
• -вля́я в стороне что-л. – полиша́ючи, помина́ючи що.
• -вить без последствий – залиши́ти без на́слідків.
• -вить (дурную) привычку – поки́нути, заки́нути (пога́ну) зви́чку, ки́нутися (пога́ної) зви́чки. [Давно́ вже пора́ заки́нути зви́чку зва́ти наро́дом ті́льки селя́н-хліборо́бів (Єфр.)].
• Оста́вь эту дурную привычку – поки́нь цю зви́чку пога́ну.
• -вить примету – лиша́ти прикме́ту, на призна́ку дава́ти. [Ві́ти терно́ві руба́йте, на шляху́ покида́йте, мені́ на призна́ку дава́йте (Дума)].
• -вить в наследство кому – відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти кому́ що. [Вмира́ючи, усе́ господа́рство приказа́ла дочці́ (Квітка)].
• -ть кому по духовному завещанию – відпи́сувати, відписа́ти кому́ и на ко́го що. [Відписа́ла на їх і ха́ту, і ґрунт, і по́ле (Конис.)].
• -вить себе, у себя, за собою, для себя – взя́ти собі́, на се́бе. [Грома́да не дозво́лила землі́ продава́ти, а взяла́ на се́бе (Грінч.)].
• -вить кого в живых – лиши́ти кого́ при життю́.
• -вим это – обли́шмо це, (по)ки́ньмо це, залиші́мо це.
• Оста́вь! оста́вьте! – обли́ш! обли́ште! (по)ки́нь, (по)ки́ньте!
• Оста́вь, надоело! – го́ді, обри́дло!
• -вьте его! – не ру́ште! не займа́йте його́!
• -вить за собой право – застерегти́ собі́ пра́во.
• -вить до начала будущего лета – на за́літки зоста́вити.
• -вить кого в дураках, с носом – поши́ти кого́ в ду́рні, на сухе́ньке ви́вести кого́, візка́ кому́ підве́зти, (гал.) облазни́ти кого́.
• Оста́вленный – (за)ли́шений, поли́шений, обли́шений, (по)ки́нутий, (з)оста́влений и т. д.
Отбива́ть, отби́ть –
1) что от кого, от чего, у чего – відбива́ти, відби́ти що від ко́го, від чо́го, у чо́го, у чо́му. [Коза́к нага́йкою стрі́ли відбива́є. Відби́в ву́шко від гле́чика (в гле́чика). Відбива́ти м’яч(а́) (опу́ку) руко́ю].
• -ва́ть нападение, отражать – відбива́ти, відби́ти, відпира́ти, відпе́рти на́пад;
2) -ва́ть что у кого (отымать силой) – відбива́ти, відби́ти, (реже) відгро́млювати, відгроми́ти що в ко́го.
• -би́ть у неприятеля город, пушку, пленных – відби́ти у во́рога мі́сто, гарма́ту, полоне́них.
• -ва́ть у кого работу, покупку, покупателей, невесту, жениха – відбива́ти, відби́ти кому́ или в ко́го пра́цю, по́купку, покупці́в, нарече́ну (молоду́), нарече́ного (молодо́го); (о любимом человеке ещё) перелюби́ти. [Перелюби́ла мого́ хло́пця].
• -би́л у меня жену – відби́в у ме́не (или мою́) жі́нку.
• -ва́ть советами, наговорами – відбива́ти, відби́ти, відмовля́ти, відмо́вити, відра́ювати, відра́яти, відсу́джувати, відсуди́ти кого́ від ко́го, у ко́го;
3) -ва́ть замок, двери – відбива́ти, відби́ти коло́дку, две́рі (-ре́й);
4) (удалять, уничтожать) что перебива́ти, переби́ти.
• -ва́ть запах – перебива́ти дух (напр., горі́льча́ний).
• -ва́ть дурной вкус во рту – перебива́ти пога́ний смак у ро́ті;
5) (защищать) відбороня́ти, відборони́ти кого́ від ко́го.
• -би́ть бока, внутренности кому – надса́джувати, надсади́ти, відбива́ти, відби́ти кому́ бо́ки, бе́бехи, печінки́.
• -ва́ть охоту кому – відбива́ти, відби́ти охо́ту кому́ до чо́го, знеохо́чувати, знеохо́тити кого́ до чо́го.
• -ва́ть такт – вибива́ти, висту́кувати такт.
• -ва́ть дробь, танцуя – дріботі́ти.
• -ва́ть косу – клепа́ти ко́су.
• -ва́ть черту намеленной бечовкой – значи́ти, позначи́ти.
• Ружьё -ва́ет – рушни́ця віддає́.
• Отби́тый – відби́тий.
Отдава́ть, отда́ть –
1) віддава́ти, відда́ти, відступа́ти, відступи́ти кому́ що.
• -а́ть назад – поверта́ти, поверну́ти.
• -ва́ть все свои силы, всё своё время чему – усі́ си́ли свої́, уве́сь свій час віддава́ти чому́, усі́ си́ли свої́ оберта́ти (поклада́ти) на що.
• -дать свою жизнь чему – своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що.
• -да́ть богу душу – бо́гу ду́шу відда́ти.
• -а́ть долг, долги – відда́ти, поверну́ти кому́ борг, повіддава́ти, поверта́ти борги́.
• Не -да́ть (долга) – (шутл.) відда́ти на жиді́вське пу́щення (на жиді́вського Пе́тра).
• -ва́ть деньги в долг, взаймы, на проценты – дава́ти гро́ші в по́зи́ку, на про́цент. Срв. Долг.
• -а́ть в-наём, в-наймы кому что – найма́ти, на(й)ня́ти кому́ що.
• -да́ть на хранение, на продержание – да́ти на перехо́ванку, на переде́рж(ув)ання.
• -да́ть под заклад – да́ти в (на) заста́ву, заста́вити що.
• -да́ть в залог (недвижимое имущество) – записа́ти в заста́ву (нерухо́ме майно́).
• -да́ть в дар (пожаловать) кому что – віджа́лувати, повіни́ти кому́ що.
• Он -дал жене половину своего состояния – він відда́в (відступи́в, повіни́в) жі́нці полови́ну сво́го́ ста́тку.
• -ва́ть в наследство – поступа́ти в спа́док кому́.
• -ва́ть землю в аренду, на откуп – здава́ти (пуска́ти) зе́млю в посе́сію, в (на) оре́нду.
• -да́ть рукопись в печать – відда́ти руко́пис до дру́ку, пусти́ти руко́пис у друк.
• -да́ть приказ, повеление – да́ти нака́з, наказа́ти, звелі́ти, загада́ти.
• -а́ть поклон – віддава́ти, відда́ти поклі́н кому́, (ответно) відклони́тися кому́.
• -да́ть честь, хвалу кому – відда́ти ша́ну, хвалу́ кому́.
• -да́ть долг природе – відда́ти нале́жне нату́рі.
• -да́ть последний долг кому – оста́нню ша́ну кому́ відда́ти.
• -ва́ть салют – ясу́ воздава́ти.
• -да́ть кому пальму первенства – відда́ти (призна́ти) пе́ршенство кому́.
• -да́ть кому справедливость – призна́ти кому́ справедли́вість, ви́знати за ким справедли́вість.
• -даю́ это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор – даю́ це вам на во́лю (на ва́шу во́лю).
• -да́ть на чей суд – да́ти на чий суд.
• Не -ва́ть себе отчёта в чём-л. – не здава́ти собі́ спра́ви в чо́му, не тя́мити чого́.
• Не -даю́ себе отчёта, что со мною происходит – сам себе́ не розбира́ю, що зо мно́ю ро́биться (ді́ється).
• Ни в чём не -ва́ть себе отчёта – нічо́го не прийма́ти до свідо́мости.
• -ва́ть в школу – віддава́ти, запи́сувати до шко́ли кого́.
• -да́ть в ученье – (від)да́ти в нау́ку кого́.
• -а́ть под суд – ста́вити, поста́вити на суд, віддава́ти, відда́ти до су́ду кого́.
• -да́ть город на разрушение (разграбление) – пусти́ти мі́сто на руї́ну (на пограбува́ння).
• -а́ть кого-л. в жертву, в добычу кому, чему – (по)дава́ти, (по)да́ти, (по)пуска́ти, (по)пусти́ти кого́ на пота́лу кому́, чому́.
• -а́ть на посмеяние, на смех – подава́ти, пода́ти на глум, на сміх кому́ кого́, що.
• -а́ть на попечение кому кого – припоруча́ти, припоручи́ти кому́ кого́, що.
• -да́ть руку дочери – заручи́ти дочку́.
• -а́ть дочь замуж – видава́ти, ви́дати, (від)дава́ти, (від)да́ти дочку́ за́між за ко́го, дружи́ти, одружи́ти до́чку з ким.
• -да́ть в солдаты, в лакеи – відда́ти (завда́ти) в москалі́, в льока́ї.
• -да́ть в услужение, в наймы – (від)да́ти в слу́жбу, в на́йми, завда́ти на по́слу́ги кого́, на(й)ня́ти кого́ куди́.
• -да́ть кого под власть (под иго) кому – підда́ти кого́ під ко́го, підда́ти кого́ під ярмо́ кому́, підда́ти кого́ під чию́ корми́гу.
• -да́ть кого, что во власть кому – відда́ти, попусти́ти кого́, що кому́. [Не попу́стимо рі́дного кра́ю ляха́м];
2) (о вкусе, запахе) відго́нити, дхну́ти, души́ти, безл. відго́нитися.
• Вода -даё́т гнилью – вода́ відго́нить (дхне, ду́шить) гнили́зною.
• Его образы -даю́т чем-то екзотическим – його́ о́брази відго́нять (дхнуть) чимсь екзоти́чним;
3) відбива́ти, відби́ти.
• Это ружьё сильно -даё́т – ця рушни́ця ду́же відбива́є.
• Пушка -даё́т (назад) – гарма́та відбива́є (сіда́є).
• -да́й назад – оступи́сь! поступи́сь!
4) (отражать звук) віддава́ти, відда́ти, відгу́кувати, відгукну́ти.
• Эхо -ва́ло слова – луна́ відбива́ла слова́;
5) мор. (о снасти) – попуска́ти, попусти́ти.
• -ать паруса – розпусти́ти, розвину́ти вітри́ла.
• -да́ть якорь – (за)ки́нути я́кір (кі́твицю), ста́ти на я́кір.
• -дать корму – відверну́ти корму́.
• -да́ть причал – відда́ти кінці́, спусти́ти з ли́нов. -да́й причал! – відда́й кінці́! спуска́й з ли́нов!
6) віддава́ти, відда́ти, відли́г(ну)ти; поле́гшати.
• На дворе -дало немного – надво́рі тро́хи віддало́, відли́гло.
• Стужа -даё́т – моро́з ме́ншає.
• Больному -дало – хо́рому поле́гшало.
• О́тданный – ві́дданий и т. д.
Отде́льный – окре́м(н)ий и окро́м(н)ий, окро́[е́]мішний, опрі́чний и -ній, осо́[і́]бний, осо́бшаний; відру́бний; (взятый порознь, в одиночку) на́різний, поодино́кий; (находящийся отдельно от жилья) відшибни́й.
• -ный договор – окре́м(н)ий догові́р.
• -ное издание – окре́[о́]ме ви́да́ння.
• -ное купэ – окре́ме купе́.
• -ная комната – окре́м(н)а (опрі́чна, осі́бна) кімна́та (ха́та).
• -ная нация (народ) – окре́м(н)а (окро́мішня, осі́бна, опрі́чна, відру́бна) на́ція (наро́д).
• -ные фразы – (в отрывистой речи) окре́мі фра́зи, (выделенные) опрі́чні фра́зи (ре́чення).
• -ное управление, суд – осі́[о́]бне урядува́ння, осі́[о́]бний суд.
• Две -ные части одного целого – дві відру́бні части́ни одного́ ці́лого.
• -ные люди, писатели, факты, явления – поодино́кі лю́ди, письме́нники, поодино́кі (відосо́блені) фа́кти, з’я́вища.
• -ный огород – відшибни́й горо́д.
Отшибно́й – відши́бний. [Відши́бний горо́д був, не при ха́ті].
Охва́тывать, охвати́ть –
1) (обнимать) обхо́плювати, обхопи́ти кого́, що, обніма́ти, обійма́ти, об(ій)ня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти, осяга́ти, осяг(ну́)ти́ кого́, що, (о)повива́ти, (о)пови́ти. [Що то за цивіліза́ція була́, коли́ вона́ осягла́ ті́льки саме́ па́нство (Куліш)].
• Это дерево не -ти́ть руками – цього́ де́рева не обхо́пиш рука́ми.
• Зараза -ла весь город – по́шесть усе́ мі́сто обхопи́ла.
• Этот период -вает несколько десятилетий – ця доба́ обійма́є кі́лька десятилі́ттів.
• Пламя мигом -ло всё здание – по́лум’я враз поняло́ (обхопи́ло) ввесь буди́нок.
• -ла прохлада – обняло́ холодко́м (прохоло́ди́ло) кого́.
• Истома -вает – мло́сті беру́ть кого́, мло́сно стає́ кому́.
• -ти́ть глазом – о́ком (за)сяга́ти, (за)сяг(ну́)ти́, зсяга́ти; зсягну́ти о́ком, запосягти́, захо́плювати, захопи́ти о́ком, згля́нути о́ком, скида́ти, ски́нути о́ком. [Скі́льки мо́жна було́ засягти́ о́ком на всі бо́ки. Пшени́ці таки́й лан, що й о́ком не згля́неш].
• -ти́ть (постичь) умом, мыслью – збагну́ти, засягти́ що (ро́зумом, ду́мкою);
2) (о чувствах, сне, дремоте и т. п.) поніма́ти, поня́ти, обніма́ти, обня́ти, бра́ти, взя́ти кого́, (перен.) (о)повива́ти, (о)пови́ти, о(б)горта́ти, о(б)горну́ти, окрива́ти, окри́ти, порива́ти, порва́ти кого́. [Ра́дощі ду́шу мені́ обніма́ли (Грінч.). Поняли́ його́ жа́лощі до тих нещасли́вих. Чого́сь і мене́ вже страх бере́. Обгорну́ла мене́ самота́. Го́ре тяжке́ опови́ло його́. Мене́ порива́є доса́да. Недо́бре почува́ння окри́ло їй ду́шу].
• Грусть, тоска, жаль -вает кого – сум, ту́га, жаль поніма́є, бере́, посіда́є кого́.
• -ла зависть кого – за́здрощі вхопи́ли кого́, за́видки взяли́ кого́, за́здрість поняла́ кого́.
• -ла страсть кого – жага́ (при́страсть) вхопи́ла, поняла́, взяла́ кого́;
3) (окружать) ото́чувати и оточа́ти, оточи́ти кого́, що, ким, чим. См. Окружа́ть, Облега́ть; (перехватать) перема́цувати, перема́цати, перела́пувати, перела́пати.
• Всё в лавке -та́ет, а ничего не купит – усе́ в крамни́ці перема́цає, а нічо́го не ку́пить.
• Охва́ченный – обхо́плений, обня́тий, по(й)ня́тий.
• -ный ужасом – поня́тий жа́хом.
Охва́тываться, охвати́ться – обхо́плюватися, обхопи́тися, обійма́тися, обня́тися, поніма́тися, по(й)ня́тися чим. [Рида́нням Іуде́я пойняла́сь (Л. Укр.)].
• Город -ти́лся пламенем – мі́сто взяло́ся по́лум’ям.
Переводи́ться, перевести́сь –
1) перево́дитися, бу́ти переве́деним; переклада́тися, перетовма́чуватися, бу́ти перекла́деним, перетовма́ченим и т. п., см. Переводи́ть 1 - 4;
2) перево́дитися, переве́сти́ся, перехо́дити, перейти́, переїзди́ти, переї́хати, перено́ситися, перенести́ся.
• Он -вё́лся на службу в другой город – він перейшо́в (перені́сся) на слу́жбу до и́ншого мі́ста;
3) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, виво́дитися, ви́вестися, поперево́дитися, позво́дитися, повиво́дитися. [Песи́головців оста́лось ма́ло: поперево́дились].
• Не -ться – не вибува́ти, не збува́ти. [У їх горі́лка не вибува́є].
Перека́пывать, -ся, перекопа́ть, -ся (снова, поперёк, всё) – переко́пувати, -ся, перекопа́ти, -ся, (о мног.) попереко́пувати, -ся, покопа́ти. [Перекопа́в гря́дку. Перекопа́в доро́гу, щоб не ї́здили. Перекопа́в уве́сь горо́д. Лихі́ї ворі́женьки покопа́ли дорі́женьки].
• Переко́панный – переко́паний, поко́паний.
Перепуска́ть, перепусти́ть – (во всех значениях) перепуска́ти, перепусти́ти, (о мног.) поперепуска́ти кого́, що (через що). [Перепусти́в люде́й через свій горо́д, щоб їм було́ бли́жче в по́ле. Перепусти́в ти́ждень і пої́хав знов у го́род].
• Перепу́щенный – перепу́щений.
По, предл. –
1) с дат. п.
а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.).
• Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́.
• Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?].
• Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.).
• Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці.
• Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією).
• Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях.
• Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б).
• Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х).
• По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти].
• По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами.
• Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́].
• Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню.
• По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва.
• По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка.
• Ударить по рукам – уда́рити по рука́х.
• Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги.
• Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти.
• По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці.
• По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми.
• Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка.
• Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці.
• По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках.
• По временам – часа́ми, ча́сом.
• Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде;
б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.).
• Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м].
• Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем.
• Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том.
• Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею.
• Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем.
• Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами.
• Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом;
в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го.
• По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том.
• По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу.
• По определению суда – за ви́роком су́ду.
• По поручению – з дору́чення, за дору́ченням.
• Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою.
• По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння.
• По ошибке – по́милкою, через по́милку.
• Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки).
• Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не.
• Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́.
• По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…].
• По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди.
• По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження…
• По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі.
• По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок.
• По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя.
• По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною).
• Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям.
• По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому].
• По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)].
• По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́.
• По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́…
• Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу).
• По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах].
• По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють.
• По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка.
• По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку.
• Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду.
• По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння.
• Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння.
• По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу.
• По требованию – на вимо́гу.
• По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра.
• По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку).
• По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)].
• По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею).
• По наущению – з намо́ви.
• По вашей милости – з ва́шої ла́ски.
• По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося.
• По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни.
• По многим причинам – з багатьо́х причи́н.
• По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою.
• По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)].
• Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий.
• Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що…
• Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги.
• По несогласию – через незго́ду.
• По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено.
• По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)].
• По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю].
• По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм.
• Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором).
• По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників.
• По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки.
• По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к.
• Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння.
• Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою.
• Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою.
• Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками.
• Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту).
• По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м.
• По порядку – по́ряду.
• Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй.
• Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд.
• Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок.
• Выдать по чеку – ви́дати на чек.
• Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер.
• По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців.
• По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів.
• По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва.
• Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва).
• По общему согласию – за спі́льною зго́дою.
• Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су.
• Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці).
• Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма).
• Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)].
• Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії…
• Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду.
• В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією.
• Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́).
• По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю.
• Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром.
• Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем.
• По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти.
• Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су.
• По месту назначения – до призна́ченого мі́сця.
• По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі].
• Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку.
• По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві).
• По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді.
• Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му.
• На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва).
• По чести – по че́сті.
• По совести – по со́вісті.
• По справедливости – по пра́вді.
• По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти.
• Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м.
• По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків.
• По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат.
• По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями.
• По моей теории – на мою́ тео́рію.
• По моему мнению – на мою́ ду́мку.
• По моему – по мо́єму, як на ме́не.
• Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що.
• Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни.
• Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в.
• Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства).
• Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння.
• Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві).
• По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві.
• Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су.
• По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)].
• По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́.
• Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би.
• Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах.
• Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди.
• По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́).
• Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти.
• Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу.
• По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го.
• По направлению к чему – до чо́го.
• По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го.
• По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние.
• Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги.
• Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в).
• По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою.
• Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю.
• Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м.
• Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою.
• По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському.
• По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба).
• Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну.
• По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну.
• По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те;
в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують…
• По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́].
• Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду).
• По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний.
• По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків.
• По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується.
• И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ.
• По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту.
• По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні.
• По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить…
• По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на…
• Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́;
2) с вин. пад.
а) (на вопрос: во что на сколько) – по що.
• Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н.
• Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)].
• Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному.
• Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри,
б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го.
• По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час.
• С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку.
• По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель).
• Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й).
• По шею – по ши́ю, до ши́ї.
• По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́].
• Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс.
• Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х.
• По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша.
• По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба).
• По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)]
3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му.
• Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є].
• Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю.
• Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін].
• Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х.
• По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька.
• По заходе солнца – по за́ході со́нця.
• По обеде – по обі́ді, після обі́д(у).
• По окончании праздников – по свя́тах.
• По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк.
• По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи.
• По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю.
• По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)].
• По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї.
• По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж.
• По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)].
• Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся).
• Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́.
• Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го).
• По чём сукно? – по чі́м сукно́?
Пограни́чный –
1) (находящийся у границы) пограни́чний, узграни́чний, грани́чний, прикордо́нний, кордо́нний.
• -ный город – узграни́чне мі́сто.
• -ная полоса – прикордо́нна сму́га, узграни́ччя.
• -ный житель, см. Пограни́чник.
• -ная черта – грани́чна (кордо́нна) лі́нія.
• -ная стража – (при)кордо́нна ва́рта (сторо́жа);
2) (смежный) сумі́жний, обмі́жний, помі́жний. [Сумі́жні поля́].
Покати́ть –
1) покоти́ти що.
• -ти́ть камень – покоти́ти ка́мінь;
2) (поехать) покоти́ти, поката́ти.
• Сел в повозку и -тил в город – сів у повозку й покотив у місто.
• -тил, как на почтовых – покатав, як на поштарських конях (Свидн.).
Поле́тник, поле́тчик, -ца – полі́тник, полі́тниця. [Трьох полі́тниць на горо́д наня́ла собі́ на лі́то].
Полови́на – полови́на; (чаще в сложении с друг. словом) пів. [Полови́на літ мина́є, а ща́стя нема́є. Пів життя́ свого́ відда́в я на цю робо́ту. Пів лі́та вже зійшло́. Не сказа́в ні півсло́ва].
• Прошла -ви́на года – зійшло́ (мину́ло) півро́ку.
• Разделить на две -ви́ны – розполови́нити, переділи́ти на дві полови́ні (надво́є).
• Убавить на -ви́ну, взять от чего-л. -ви́ну – зме́ншити удво́є, надполови́нити, переполови́нити.
• На -ви́ну – напі́в, навпі́л, наспі́л, на полови́ну, полови́ною через пів. [Надря́пане напі́впи́саними, напі́вдруко́ваними лі́терами. (Коцюб.). Буди́нок ста́нції, яки́й полови́ною склада́вся з ю́рти і ті́льки наполови́ну з ру́ського зру́ба (Корол.). Я живу́ банкно́тами си́німи та си́вими через пів фальши́вими (Франко)].
• В -ви́ну – удво́є. [Там удво́є деше́вше (доро́жче)].
• Сделанный до -ви́ны – зро́блений до-пів, до полови́ни. [Люде́й тих не ста́ло; зоста́лись ті́льки до-пі́в зро́блені діла́ їх рук (Куліш)].
• На -ви́не, в -ви́не дороги – на пів путі́ (доро́ги), о-пів путі́ (доро́ги). [О-пів путі́ він нас перестрі́в].
• До -ви́ны дороги – до пів (до полови́ни) пути́ (доро́ги, шляху́).
• Это случилось в -ви́не зимы – це ста́лося о-полови́ні зими́.
• Это случилось в -ви́не третьего – це ста́лося о-пів до тре́тьої годи́ни; це ста́лося о-пі́в на тре́тю годи́ну.
• Отдать (взять) поле (огород) с -ви́ны – відда́ти (взя́ти) по́ле (горо́д) на́спі́л, з-полови́ни. [Своє́ї землі́ ма́ло – беремо́ ще на́спіл].
• Он с ним в -ви́не – він із ним на́спіл, з-полови́ни.
• В -ви́не срока – до полови́ни те́рміну.
• Два с -ви́ною – два з полови́ною, півтретя́.
• Три с -ви́ною – півчверта́, три з полови́ною.
• Четыре с -ви́ною – півп’ята́ и т. д.
Положе́ние –
1) (чего) поклада́ння, кладі́ння.
• -ние основания постройки – закла́дини;
2) (предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни].
• -ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста.
• -ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний.
• В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки.
• В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки.
• Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста.
• -ние в пространстве – мі́сце в про́сторі.
• -ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви];
3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний].
• Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт.
• Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище.
• Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́.
• Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́.
• Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́.
• Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)].
• Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут.
• В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в].
• Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)].
• Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний).
• -ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне.
• -ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)].
• Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько).
• Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву.
• -ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого).
• -ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає).
• Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти.
• Неестественное -ние – неприро́дній стан.
• Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні.
• Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї).
• Неустойчивое -ние – хитки́й стан.
• Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан.
• Ложное -ние – фальши́ве стано́вище.
• -ние мирное – ми́рний стан.
• -ние военное – військо́ви́й стан.
• -ние осадное – стан обло́ги.
• Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги).
• В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни;
4) (социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)].
• -ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий].
• Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д).
• Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі;
5) (тезис) тве́рдження, заса́да, те́за.
• Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина;
6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого.
• -ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини.
• -ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства.
• -ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток.
Понашивать – носити час од часу или якийсь час. [Носимо як-коли молоко в город].
Попада́ть, попа́сть –
1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)].
• Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?
• -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста?
• Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час.
• Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)].
• -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му.
• -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́).
• -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)].
• -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти.
• В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)].
• -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)].
• -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р.
• -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)].
• -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)].
• -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́.
• Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли.
• -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́.
• -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся.
• -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд.
• -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти.
• -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би.
• -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)].
• -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)].
• Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко.
• Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню.
• -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це.
• Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався.
• Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як.
• Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)].
• Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)].
• Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в.
• Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому.
• С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)].
• Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять;
2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)].
• Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)].
• -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)].
• -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)].
• -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти.
• Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка.
• Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)];
3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву].
• -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́.
• Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв).
• Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову.
• Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку.
• -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в.
• Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути.
• Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив).
• -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку.
• -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́.
• -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад.
Посма́тривать –
1) погляда́ти (редко погляда́тися), позира́ти на ко́го, на що и (переводя взгляд) по ко́му, по чо́му, (быстрым взглядом) зи́ркати, погли́пувати, накида́ти, закида́ти о́ком, скида́ти о́ком, очи́ма на ко́го, на що; срв. Погля́дывать. [Сиди́ш, позира́єш на со́нце, ждеш но́чи (Тесл.). Та на сво́го джу́ру погляда́ється (Дума). Он Ка́ссій зи́рка го́лодно з-під ло́ба (Куліш). Кули́нка не йде, а пливе́, та скида́є очи́ма на сво́ю пла́хту то з сьо́го, то з то́го бо́ку (Кониськ.). А Они́сько давно́ вже на твою́ Софі́ю о́ком накида́є (Грінч.)].
• -вать исподлобья – погляда́ти (позира́ти, зи́ркати) на ко́го, на що з-під ло́ба, сторч.
• -вать искоса – скри́ва, ско́са, зи́зим о́ком погляда́ти, позира́ти на ко́го, на що.
• -вать с интересом, с любопытством – ціка́вим о́ком погляда́ти (позира́ти) на ко́го, на що.
• -вать недоверчиво, подозрительно – сторожки́м о́ком (по́глядом) погляда́ти (позира́ти) на ко́го, на що.
• -вать на часы – погляда́ти, позира́ти на годи́нника.
• -вать по сторонам, вокруг – розгляда́тися роздивля́тися, роззира́тися (на всі бо́ки, навкруги́). [Стоя́ла та розгляда́лась (Коцюб.)].
• -вать друг на друга – погляда́ти оди́н на о́дного, ззира́тися між собо́ю;
2) (посматривать) нагляда́ти, назира́ти кого́, що и чого́, погляда́ти, позира́ти, подивля́тися на ко́го, на що и чого́. [Вигляда́ла з-за угла́ на горо́д та подивля́лась на слуг (Н.-Лев.). Подивля́йтесь на слабо́го, чи не тре́ба бу́де йому́ чого́ (Звин.)].
• -вайте за моим домом – нагляда́йте моє́ї ха́ти, погляда́йте, подивля́йтесь моє́ї ха́ти и на мою́ ха́ту.
Превраща́ть, преврати́ть –
1) кого, что во что – оберта́ти, оберну́ти кого́, що на ко́го, на що, в ко́го, в що и ким, чим, поверта́ти, поверну́ти, переверта́ти, переверну́ти кого́, що на ко́го, на що и в ко́го, в що, перетво́рювати и перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в ко́го, в що и на ко́го, на що, зміня́ти, зміни́ти, зво́дити, зве́сти́ що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекида́ти, переки́нути кого́ ким, чим, кого́ в ко́го, в що, перечаро́вувати, перечарува́ти кого́ на ко́го, на що, злицьо́вувати, злицюва́ти кого́ в ко́го, в що, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти, поперетво́рювати, позміня́ти, поперекида́ти, поперечаро́вувати и т. д. кого́, що ким, чим, в ко́го, в що и на ко́го, на що. [Як люде́й лихі́ї ча́ри в ме́ртвий ка́мінь оберта́ли (Л. Укр.). Кня́зьку буді́влю оберну́ли в хлів (Куліш). Політи́чна систе́ма оберну́ла ввесь світ у всесві́тню федера́цію торго́во-промисло́вих спі́ло́к (Л. Укр.). Ні вби́ти, ні на ове́чку поверну́ти ві́льне сло́во ще ніко́му не щасти́ло (Н. Рада). На́що-б нам переверта́ти себе́ на звіря́т (Куліш). Опини́вшись на тім бо́ці, вп’ять він і са́м переки́нувся і жі́нку переки́нув, зроби́лися людьми́ (Осн. 1862). Ка́жуть, були́ такі́ чарівники́, що вмі́ли перечарува́ти ді́вку на коби́лу або на ки́цьку (Звин.). Кі́шку злицюва́в на чу́до у ді́вчину (Біл.-Нос.)].
• Землетрясение -ло город в груду камней – землетру́с оберну́в мі́сто в ку́пу гру́зу.
• Война -ла страну в пустыню – війна́ оберну́ла край у пусти́ню.
• Пленных -ща́ли в рабов – бра́нців поверта́ли на рабі́в.
• -ти́ть зло в добро – перетвори́ти зло на добро́.
• -ти́ть сырую этнографическую массу в сознательную нацию – перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію (Єфр.).
• -ща́ть огонь в воду – оберта́ти, перетворя́ти ого́нь в [на] во́ду.
• Мороз -ти́л воду в лёд – моро́з оберну́в, поверну́в во́ду в [на] лід.
• -ти́ть в ничто – оберну́ти (поверну́ти) в ніщо́, в ні́вець, переве́сти́ на ні́вець, на ніщо́, поверну́ти в неістні́ння.
• -ти́ть кого в дурака – зроби́ти кого́ ду́рнем, поши́ти кого́ в ду́рні.
• -ти́ть в пепел – на по́піл поверну́ти, спопели́ти що.
• -ти́ть в камень – в ка́мінь оберну́ти, скамени́ти и скам’яни́ти що. [Там така́ ба́ба-яга́, що хто не прибу́де, за́раз оду́ре та й скам’яни́ть (Манж.)];
2) -ща́ть, -ти́ть именованные числа в простые, арифм. – оберта́ти, оберну́ти, переверта́ти, переверну́ти, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти імено́вані (мі́рні) чи́сла в про́сті. [17.216 вершкі́в оберну́ти у ве́рстви (Кониськ.)];
3) см. Перевора́чивать;
4) (слова, смысл: извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́чувати, переина́чити, (во мн.) поперекру́чувати, попереина́чувати (слова́, зміст, розумі́ння).
Превращё́нный –
1) обе́рнутий и обе́рнений у що и на що, чим, пове́рнутий и пове́рнений, переве́рнутий и переве́рнений, перетво́рений, змі́нений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) переки́нутий ким, чим, перечаро́ваний на ко́го, на що, злицьо́ваний в ко́го, в що. [Він був обе́рнений у вола́ і сім літ жив серед ди́ких звірі́в (Л. Укр.)];
2) арифм. – обе́рнений, переве́рнений, (во множ.) пообе́ртані, попереве́ртані;
3) перекру́чений, переина́чений.
Престо́льный – престо́льний, сто́льний; троно́вий.
• -ный город – столи́ця, сто́льне мі́сто.
• -ный праздник – храм (-му). [На Миха́йла у нас храм (Кониськ.)].
При, предл. с предлож. пад. –
1) (возле, у) при ко́му, при чо́му, попри ко́му, попри чо́му, коло ко́го, коло чо́го, край ко́го, край чо́го. [Була́ в ме́не небо́га, при мені́ вона́ і зросла́ (М. Вовч.). Одну́ взя́ли попри ко́ні, дру́гу взя́ли попри во́зі (Пісня). Кото́ру дити́ну люби́ла-коха́ла – край се́бе не ма́ю (Макс.). Наси́пали край доро́ги дві моги́ли в жи́ті (Шевч.). З яко́ю бува́ло жадо́бою коло книжо́к істори́чних при́писки перечи́туєш (Куліш)].
• Город лежит при реке – мі́сто лежи́ть коло рі́чки, понад рі́чкою.
• При городе слободка – (по)при мі́сті (го́роді) слобода́ (слобі́дка).
• При входе, при в’езде (при обозначении места) – з при́ходу, з при́їзду, на при́ході, на при́їзді. [Згорі́ло сімна́дцять дворі́в за́раз з при́їзду (Гр.). З при́ходу в селі́ (Радом.). Нора́ з при́ходу узе́нька (Драг.). Його́ ха́та у місте́чку на прихо́ді (Звяг.)];
2) (в присутствии кого) при ко́му, перед ким.
• Это было сказано при свидетелях – це було́ ска́зано при сві́дках, перед сві́дками.
• Не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зано.
• При отце – перед ба́тьком. [Я її́ перед ба́тьком ви́лаяла (Проскур.)];
3) (для обозначения времени: при жизни кого, во времена кого, чего) за ко́го, за чо́го. [Дай-же, Бо́же, – козаки́ промовля́ли, – за ге́тьмана молодо́го жи́ти, як за старо́го (Ант.-Драг. II)].
• При мне, при нас (в наше время) – за ме́не, за нас. [За ме́не то вже в дворі́ жили́ ми спокійне́нько (М. Вовч.). Не за нас се ста́ло, не за нас і переста́не (Номис)].
• При покойном отце – за покі́йного ба́тька.
• При жизни – за життя́. [А сам собі́ за життя́ ще похоро́н справля́є (Рудан.)].
• При жизни отца – за ба́тькового життя́.
• При крепостном праве – за па́нського пра́ва, за па́нщини. [Він був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.)].
• При республиканском правлении – за республіка́нського урядува́ння.
• При солнце (до захода солнца, пока оно светит) – за со́нця. [Наш госпо́дар дозо́рця ви́жав жи́то за со́нця (Грінч. III)];
4) (для обозначения связи, принадлежности, условного отношения к чему-л.) при ко́му, при чо́му, за чо́го, на чо́му, на що.
• Состоять секретарём при ком – бу́ти за секретаря́ при ко́му, у кого.
• Американский посланник при французском дворе – америка́нський посо́л при францу́зькому дворі́.
• Остаться при университете, при кафедре – залиши́тися при університе́ті, при кате́дрі.
• При заводе есть и кузница – при заво́ді є й ку́зня.
• При нём нашли бумаги – при ньо́му зна́йдено папе́ри.
• Иметь при себе оружие – ма́ти при собі́ (з собо́ю) збро́ю.
• При ком – за ким. [За не́ю й скоти́на пло́диться, за не́ю й дробина́ во́диться (Г. Барв.)].
• Читать при свече, при солнечном свете, при электрическом освещении – чита́ти при сві́чці, при со́нячному сві́ті, при електри́чному сві́тлі.
• При приближении чего-л. – при набли́женні и -нню чого́. [Котрі́ були́ маєтні́ші, повиїзди́ли при набли́женню зара́зи в го́ри (Франко)].
• При наступлении грозы – при поча́тку грози́, як гроза́ надхо́дила.
• При исполнении служебных обязанностей – при викона́нню службо́вих обов’я́зків, під час викона́ння службо́вих обов’я́зків.
• При подписании этого условия – при підписа́нні ціє́ї умо́ви, під час підписа́ння ціє́ї умо́ви.
• При заключении договора – при зго́ді. [При зго́ді були́ лю́ди (Кам’ян.)].
• При обыске найдено – під час тру́су зна́йдено.
• При одной мысли об этом – на саму́ зга́дку про це.
• При этом известии – на цю звістку. [Люборацький! підвода до тебе! – хтось гукнув. Аж затрясся малюк на цю зві́стку (Свидн.)].
• При первом слове – на пе́ршому сло́ві.
• При этом слове, при этих словах – на цім сло́ві, на цих слова́х. [На сім сло́ві чу́ю – торохтя́ть коле́са (Кониськ.)].
• При этом слове он вздрогнул – на цім сло́ві він здригну́вся.
• При первом же вопросе он смешался – на пе́ршому-ж пи́танні він збенте́жився, сплу́тався.
• При звуке его голоса – з зву́ком його́ го́лоса.
• При малейшем шуме, шорохе – на найме́нший шум, ше́лест.
• При каждом вздохе – за ко́жним по́дихом. [Той пил набива́всь у ні́здрі за ко́жним по́дихом (Крим.)].
• При первом случае, который мне представится – при пе́ршій наго́ді, з пе́ршою наго́дою, що ма́тиму, що мені́ тра́питься.
• При всяком случае – при ко́жній наго́ді, ко́жної наго́ди.
• При случае поговорите с ним о моём деле – як бу́де наго́да, при наго́ді поговорі́ть з ним про мою́ спра́ву (в мої́й спра́ві).
• Я вспомню об этом при случае – я згада́ю про це при наго́ді.
• При гробовом молчании – при моги́льній ти́ші, під моги́льну ти́шу.
• При громких криках толпы – під голосні́ ви́гуки на́товпу.
• При помощи, см. По́мощь.
• Быть при оружии – бу́ти при збро́ї.
• Быть при деньгах – бу́ти при гро́шах.
• При скорости 30 вёрст в час – при ско́рості 30 версто́в у (на) годи́ну.
• Длина окружности при радиусе равном… – довжина́ о́кругу при ра́діусі рі́вному…
• При температуре в 100 градусов – при температу́рі в 100 гра́дусів, під температу́ру в 100 гра́дусів.
• При давлении в 740 милиметров – при ти́сненні (під ти́сненням) в 740 міліме́трів.
• При прочих равных условиях – (по)при и́нших одна́кових умо́вах, за и́ншими одна́ковими умо́вами.
• При такой жизни – по тако́му життю́. [Що-дня́ то в ка́рти гра́ли, то пісеньо́к співа́ли. Не га́дки на́шій па́нії по тако́му життю́ (М. Вовч.)].
• При таких заработках можно хорошо жить – по таки́х заробі́тках мо́жна до́бре жи́ти.
• При всех своих значительных недостатках, произведение это имеет и несомненные достоинства – (по)при всіх свої́х чима́лих ва́дах, твір цей ма́є і безсумні́вні ва́ртості.
• При этих, при таких обстоятельствах, условиях – за цих, за таки́х обста́вин, умов, за ци́ми, за таки́ми обста́винами, умо́вами, по цих, по таки́х обста́винах, умо́вах. [Ле́гко зрозумі́ти, як почува́ло себе́ украї́нське письме́нство за таки́х обста́вин (Єфр.)].
• При тех или иных исторических обстоятельствах – за тих чи и́нших істори́чних обста́вин (Єфр.), за ти́ми чи и́ншими істори́чними обста́винами, по тих чи и́нших істори́чних обста́винах.
• При всём своём уме он был обманут – з усім свої́м ро́зумом він був оду́рений.
• При всём том – з усі́м тим.
• Прилагаемое при сем письмо – дода́ний до цьо́го лист.
• Лежать, находиться при смерти – лежа́ти, бу́ти при смерті́, на смерті́, (образно) стоя́ти на бо́жій доро́зі. [На смерті́ побива́всь ці́лу ніч (Черк.)].
Прикрыва́ться, прикры́ться –
1) прикрива́тися, прикри́тися, прику́туватися, прику́татися, окрива́тися, окри́тися, оповива́тися, опови́тися, бу́ти прикри́тим, окри́тим и т. д. чим. [Засну́в, прикри́вшись свити́ною (Н.-Лев.)].
• -ва́ться щитом – прикрива́тися, окрива́тися щито́м.
• -кры́ться платком, рядном и т. п. – прикри́тися, окри́тися, прику́татися, обіпну́тися и обп’ясти́ся, обки́нутися, наки́нутися, напну́тися и нап’я́сти́ся, (о множ.) поприкрива́тися, поокрива́тися и т. д. ху́сткою (платко́м), рядно́м (рядни́ною) и т. п. [Дощ на дво́рі. Наки́нься яко́юсь рядни́нкою, а так не йди́ (Звин.). В їх на плеча́х бурну́си, що одки́дуються на го́лову понапина́лись ї́ми (Звин.)];
2) причиня́тися, причини́тися, бу́ти причи́неним, захиля́тися, захили́тися, бу́ти захи́леним и т. д.; см. Прикрыва́ть 2;
3) заступа́тися, заступи́тися, заслоня́тися, заслони́тися, затуля́тися, затули́тися, захища́тися и хисти́тися, захисти́тися, бу́ти засту́пленим, засло́неним, зату́леним, захи́щеним чим від ко́го, від чо́го. [На Украї́ні вели́ка була́ нужда́ заступа́тись ким-не́будь від азія́тів, що раз-у-ра́з ні́вечили па́нські оса́ди і господа́рство (Куліш)].
• -кры́ться от ветра – захисти́тися від ві́тру. [Воза́ми захисти́лись од ві́тру (Гр.)].
• Город -ва́ется крепостью – мі́сто захища́ється форте́цею.
• -ва́ться фразами – прикрива́тися, затуля́тися фра́зами, хова́тися за фра́зи;
4) прикрива́тися, прикри́тися, окрива́тися, окри́тися чим. [І там і тут чужа́ мо́ва запанува́ла серед наро́ду, окри́вшись святи́нею ві́ри і пова́гою зве́рхности (Куліш)].
Прикупа́ть, прикупи́ть – прикупо́вувати и прикупля́ти прикупи́ти, докупо́вувати и докупля́ти, докупи́ти чого́ и що. [Ще ма́ти горо́д прикупи́ла (Г. Барв.)].
• Прику́пленный – прику́плений, доку́плений.
Прили́в –
1) см. Прилива́ние и Прили́тие;
2) припли́в, при́ли́в (-ву); (скопленье) на́пли́в. [Чу́ла в гру́дях припли́в те́плої хви́лі (Коцюб.). В се́рці при́лив ще чуття́ тремти́ть (Франко)].
• -ли́в крови к сердцу, к голове – припли́в кро́ви до се́рця, до голови́.
• -ли́в силы, энергии, чувства – припли́в (при́ли́в) си́ли, ене́ргії, чуття́.
• Морской -ли́в и отлив – морськи́й припли́в (реже при́ли́в) і відпли́в. [При берега́х морськи́х вода́ пра́вильно прибува́є і убува́є. Се зве́ться припли́в, і відпли́в (Вахн.). І ві́тер і прили́в не жарт на мо́рі (Куліш)].
• -ли́в народа в город – припли́в (на́пли́в) наро́ду до мі́ста.
• -ли́в денег в кассу – на́пли́в гро́шей до скарбни́ці;
3) литейн. – при́лив.
• -ли́в у пушки – при́лив у гарма́ті.
Прилу́ки (город) – Прилу́ка. [Сла́вен го́род Бі́ла Це́рква, славні́ша Прилу́ка (Грінч. III)].
Провожа́ть, проводи́ть –
1) прово́дити и проводжа́ти, прове́сти́, опроводжа́ти, опроводи́ти, випроводжа́ти, ви́проводити, (отвести) відпрова́джувати, відпрова́дити, (обычно немного) надво́дити, надве́сти́, підво́дити, підве́сти́ кого́ куди́. [Лука́ш прові́в мене́ за ца́рину (М. Вовч.). Ой, хто мене́ молоду́ю проведе́ додо́му? (Пісня). Нагоду́є, на доро́гу дасть і ви́проводить за село́ (Квітка). Я вас опроводжу́ аж додо́му (Квітка). Відпрова́дьте мене́ ту́ди го́рами (Франко). Надвела́ тро́хи ву́лицею (Л. Укр.). Я вас надведу́ аж додо́му (Крим.). Пі́демо, підведу́ тя (тебя) за село́ (Франко)].
• Я -ди́л его в город – я прові́в (надві́в) його́ до мі́ста.
• -жа́ть взглядом – прово́дити по́глядом, очи́ма кого́;
2) (из дому; со двора) виряджа́ти, ви́рядити, випроводжа́ти и випрова́джувати, ви́проводити, проводжа́ти (спроводжа́ти) и прово́дити, прове́сти́ кого́. [Виряджа́ла в світ мене́ ма́тінка (Рудан.). Її́ в доро́гу виряджа́ли сестри́ці, по́други й брати́ (Самійл.). Спроводжа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня). Проводжа́ла си́на ма́ти (Шевч.). Провела́ я сино́чка сво́го у ві́йсько].
• Мать -ди́ла сына на войну – ма́ти ви́рядила си́на на війну́.
Проходи́ть, пройти́ –
1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)].
• -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут.
• Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду.
• Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто.
• -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч.
• -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)].
• Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)].
• -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)].
• -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)].
• Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)].
• -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь.
• -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою.
• -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)].
• Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів.
• -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж.
• -ходи́ть чины – перехо́дити чини́;
2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)].
• -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки;
3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́.
• -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу;
4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)].
• -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну;
5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що.
• Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)];
6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)].
• Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло.
• Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р.
• Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)].
• Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх;
7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)];
8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що.
• -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику.
• -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́;
9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)];
10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)].
• -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́…
• Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)].
• -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші.
• -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)].
• Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)].
• -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)].
• Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося.
• Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться).
• Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в.
• Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався.
• Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во.
• Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)].
• Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́.
• Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́;
11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́.
• Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)];
12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)].
• -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву.
• -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою.
• -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)].
• Про́йденный – пере́йдений, про́йдений.
• -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.
Пустова́ть – пустува́ти, порожнюва́ти, порожне́м стоя́ти, (о земле) ваканцюва́ти, вакува́ти(ся), гуля́ти, галюва́ти, облогува́ти. [Неха́й двори́ і городи́ пусту́ють (Куліш). Руї́на ся пусту́є вже столі́ття (Куліш). Ха́та ці́лу зи́му порожню́є (Гр.). Скрізь земля́ ваканцю́є (Житом.). Чого́ в те́бе горо́д галю́є, – хіба́ нема́ чого́ посади́ти? (Гр.). Оце́ по́ле ваку́ється цього́ ро́ку (Звин.). Серед ро́зрухів та боротьби́ бага́то лані́в облогува́тиме (Н. Рада)].
• Пусту́ющая земля – гуля́ща, ваканце́[ьо́]ва земля́, вакане́ць (-нця́), пусти́зна.
Пусто́й –
1) см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.
• -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
• -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
• -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
• -то́й сундук – поро́жня скри́ня.
• С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
• С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
• -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
• Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
• -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
• -то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
• -то́е пространство – поро́жнява.
• -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
• Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
• -та́я голова – пуста́ голова́.
• -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
• -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
• -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
• -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
• -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
• -ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
• -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
• -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
• -ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
• -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
• -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
• -та́я книга – пуста́ кни́га.
• -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
• Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
• -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
• -та́я похвала – поро́жня хвала́.
• -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
• -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
• Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
• -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
• За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
• -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
• Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].
Пу́шка – гарма́та, ум. гарма́тка, пу́шка, кано́на. [Обступи́ли го́род У́мань, пороби́ли ша́нці та, й вда́рили з семи́ гарма́т у се́реду вра́нці (Пісня). Лід крі́пкий, хоч гарма́ти коти́ (Номис). Коза́цькі пу́шки були́ ме́нші і не не́сли так дале́ко, як туре́цькі, тому́ пушкарі́ вичі́кували догідні́шої хвили́ни, коли́ ту́рки піді́йдуть бли́жче (Маковей). Кано́ни гра́ють, ку́лі заспіва́ють (Федьк.)].
• Нацелить, прицеливать -ку – наці́лити, приці́лювати гарма́ту.
• По воробьям из -ки стрелять – з гарма́ти на горобці́в стріля́ти.
Пыла́ть –
1) (огнём) пала́ти, палахкоті́ти и палахкота́ти, пала́хкати, палахті́ти, жахті́ти, бухті́ти, яри́тися, горі́ти. [Круг не́ї по́лум’я пала́ло (Котл.). Воскова́я сві́чка ці́лу ніч пала́ла (Грінч. III). Уве́сь за́дній ріг її́ (клу́ні) вже горі́в, пала́хкаючи по́лум’ям та ди́мом (Грінч.). Мов та сві́чка, що палахкоті́ла перед ним широ́ким по́лум’ям (Г. Барв.). Со́нце там страшне́ жахти́ть огне́м, огня́ні си́пле стрі́ли (Грінч.). Вогні́ бухті́ють (Харк.). На го́рах за шпиля́ми, вкри́тими лі́сом, пи́шно горі́в вечі́рній світ со́нця (Неч.-Лев.)].
• Дрова в печке -лали – дро́ва в гру́бі пала́ли (палахкоті́ли, палахті́ли, горі́ли).
• Город -лает – мі́сто пала́є (палахкоти́ть, палахко́че);
2) (переносно: пламенеть) пала́ти, палахкоті́ти и -та́ти, палені́ти, поломені́ти, паші́ти, горі́ти. [В се́рці ра́ни глибо́кі пала́ють (Л. Укр.). В се́рці я знена́висть ма́ла і по́мстою мої́ пала́ли гру́ди (Грінч.). Блища́ть о́чі, палахкотя́ть що́ки (Неч.-Лев.). Він пала́є прода́ти воли́, а тут купця́ нема́ (М. Вовч.). Відчу́в, що він під тим по́глядом аж палені́є (Крим.). Що́ки паша́ть, о́чі горя́ть (Коцюб.). На ли́чку в те́бе лі́то рум’я́неє паши́ть (Крим.). До ку́желя рука́ болить, до горі́лки душа́ гори́ть (Пісня). Ти гні́вом ди́хаєш, гори́ш (Олесь)], Щёки у неё -лали – щоки (лиця) у неї и їй пала́ли (палахкоті́ли, палені́ли, паші́ли).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Должный –
1) (быть должным) му́сить, (должный бы) пови́нен, пови́нна, ма́є, ма́ється;
2) належний, належитий, потрібний, необхідний, відповідний, який треба; (справедливый) слушний;
3) (быть должным кому) бути винуватим, винним:
• быть должным кому – бути винним (завинити) кому, (образн.) сидіти в кого в кишені;
• в должной мере (оценить) – належною мірою, належно;
• должная (причитающаяся) сумма – належитість (р. -тости), належна сума;
• должным образом – належно, належним чином, як треба, як слід, відповідно, як повинно (має) бути; як належить, як годиться, належно;
• на должном уровне – на належному рівні;
• отдавать, отдать, воздавать, воздать должное кому – віддавати, віддати належне кому, визнавати, визнати заслуги чиї, оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого.
[Дав за це слушну заплату. Належну мені суму доручаю здобути такому-то. Ти винен і віддати повинен (АС). Хоч не хо́чу, так му́шу (Б.Грінченко). Ми не пови́нні заги́нуть обо́є (Л. Українка). Зві́дки це вихо́дить, що ми ма́ємо бу́ти ї́хніми раба́ми? (А.Кримський). Чи зійшло́ со́нце? – Ма́ло зійти́ вже (АС). Ма́лася чужа́ бу́ти, тепе́р моя́ бу́деш. Ма́лося (должны́ (бы) были) йти в го́род, та дощ не пусти́в (АС)]. Обговорення статті
Жить –
1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити;
2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати:
• век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.);
• ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі;
• ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст;
• живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться;
• живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи;
• живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.);
• живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де;
• жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому;
• жил-был – був собі; жив-був;
• жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу);
жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити;
• жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько;
• жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді;
• жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів;
• жить весь век – вікувати;
• жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою;
• жить в нищете – злидарювати;
• жить в нужде – бідувати;
• жить воинской ратной жизнью – воячити;
• жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно);
• жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати;
• жить в семье жены – у приймах бути, жити;
• жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити;
• жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися;
• жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік;
• жить дома – жити [в]дома, домувати;
• жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді);
• жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де;
• жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися;
• жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити;
• жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового;
• жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким;
• жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку);
• жить на счёт чужого века – заживати чужий вік;
• жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом;
• жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт);
• жить одиноко – жити самотньо, самотіти;
• жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким;
• жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия;
• жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти;
• жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати;
• жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день);
• жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок;
• жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти;
• жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким;
• жить чем – жити з чого, за чим;
• [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма;
как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?;
• как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.);
• каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі;
• кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.);
• на свете всяко живёт – на світі всякого буває;
• не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить;
• отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці);
• плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі;
• пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя);
• приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь;
• сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку;
• стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство;
• с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві…
[Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано:
живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче]. Обговорення статті
Который –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий;
2) (из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий;
3) (относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается);
4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь):
• берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко;
• века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни;
• в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?;
• в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї);
• в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?;
• война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й);
• в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось;
• в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше);
• дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли;
• дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив;
• изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся);
• источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості;
• король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося;
• которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис);
• которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?;
• который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.);
• который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?;
• который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі;
• кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́;
• который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь;
• который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший;
• который раз – вкотре;
• который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!;
• который час? – котра година?
которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?;
• лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас;
• люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс;
• материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́;
• многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися;
• надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли);
• обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув;
• общество, в котором… – суспі́льство, де…;
• положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди;
• постановление, в котором… – постано́ва, де…;
• принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…;
• произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но;
• река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись;
• с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х;
• страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо;
• такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий);
• тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий);
• у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися);
• условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця;
• цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне;
• человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить);
• эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́);
• эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…;
• это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся;
• я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський).
[І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. Обговорення статті
Принимающий – що (який) приймає, приймальний, приймач, приймальник:
• город, принимающий олимпиаду, чемпионат, конгресс… – місто-господар олімпіяди, чемпіонату, конгресу…;
• принимающий заказы, товар – приймальник замовлень, товару;
• принимающий сигналы – приймач сигналів. Обговорення статті
Треть – третина:
• две третьи – дві третини;
• по третям – третями, (устар.) третно;
• правило третей – правило третин;
• треть пути – третина шляху (путі);
• убавить на треть – зменшити на третину.
[Зінько поїхав у город і купив там собі книжку з законами. Довго її гортав, шукав, мало що розбираючи, але нарешті таки дошукався, через що так зробила волость. Треба було, щоб аж дві третини всієї громади згодилися продати землю, а коли до двох третин не ставало, то й не вільно продавати (Б.Грінченко). Для нас слово “Вітчизна” також наповнене святим змістом і може більшим, як для будь-кого іншого. Але не сталінська “родіна”. Мені моя Вітчизна сниться щоночі. Вітчизна моя, Україна. Я не тільки не є злочинцем супроти своєї Вітчизни, а, навпаки, я витерпів за неї третину свого життя по радянських тюрмах і концтаборах ще до війни. Вона мені сниться щоночі, і все ж я не хочу нині вертатись до неї. Чому? Бо там більшовизм (І.Багряний). Одна третина державних людей, стариків, були приятелями його батька й знали його в сорочечці; друга третина були з ним на «ти», а третя — були добрі знайомі; отож роздавачі земних благ у вигляді посад, оренд, концесій тощо були всі йому приятелі й не могли обминути свого; і Облонському не треба було особливо старатися, щоб дістати вигідну посаду; треба було тільки не відмовлятися, не заздрити, не сваритися, не ображатися, чого він, через властиву йому добрість, ніколи й не робив (Анатолій Хуторян, перекл. Л.Толстого). Боятися кохання — означає боятися життя, а хто боїться життя вже на третину мертвий (Бертран Расел). Третина американців хоче схуднути, третина — поправитися, а третина ще не зважувалася (Джон Стейнбек). Перше кохання зазвичай нерозділене, друге — 50 на 50, а третє … а третин взагалі може не бути]. Обговорення статті
Тумба, тумбочка –
1) шафка, (рус.) тумба, тумбочка;
2) (подставка) підставка, -ки;
3) (столбик) стовпчик.
[Льоля попрощалась і пішла в свою кімнату, бо вже час було їхати в город. Льоля згадала скриньку з дрібницями біля охотного ряду і на тумбочці підручники й французький роман, здається, Гюго, і Анна Кареніна французькою мовою з порнографічним малюнком на обкладинці (М.Хвильовий)].
 Обговорення статті
Хороший –
1) добрий, гарний, хороший, (разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний;
2) (красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський;
3) (достаточно большой по количеству, величине) добрий:
• всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!;
• все они хороши – всі вони однакові;
• глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком;
• до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів;
• из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди;
• на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.);
• хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа;
• хорошее настроение – добрий (гарний) настрій;
• хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.);
• хорош гусь (ирон.) – добра штучка;
• хорошего понемножку – доброго (хорошого) потрошку;
• хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини);
• хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива;
• худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало.
[Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу]. Обговорення статті
Штаны – штани, (прост.) штані:
• наложить в штаны – накласти (напудити, напустити) в штани;
• остаться без штанов – залишитися (зостатися) без штанів.
[Сорочка, зв’язана узлами. Держалась всилу на плечах, Попричепляна мотузками, Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець, Обутий в драні постоли, Із дір онучі волочились,
Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були (І.Котляревський). І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим Останні продають штани… (Т.Шевченко). І парубки у місті кращі, ніж у селі. Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях і літом у шапках; а тут — у сукняних чумарках, у китаєвих штанях, чоботи такі маленькі, на високих каблуках; все підперізані каламайковими добрими поясами, літом — у картузах, а зимою — у шапках. Йде, бувало, улицею який — як картина! Так би на його все й дивилася, нікуди очей не зводила… (П.Мирний). Його струнка фігура в вузьких жовтих штанях та синій куртці, здоровий, засмалений морським вітром вид та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М.Коцюбинський). Здається і пан, а штанів нема (Номис). До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи, боязко. Почував, що вони не зважають на нього, навіть зневажають за його благенький френч, рудий картуз і вицвілі штани (В.Підмогильний). Я — як і всі. І штани з полотна… І серце моє  наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями  ран! (Є.Плужник). Україна мусить зробитися необхідною, як штани, тільки тоді вона постане. Поки вона буде тільки «кумедією», орнаментом, піснею — до того її не буде (Є.Маланюк). Намотайся на хмару думками, нетерплячий, штани підв’яжи, бо витати тобі над віками, що не хоч або що не кажи. Не одкрутишся, і не відмолиш, і не виблагаєш порожнеч, та, що виникла в тебе, відколи ти зазнав передчасних утеч (В.Стус). З круглих плямистих дверей, в плямистих штанах й сорочці, з короткою зачохленою зброєю впоперек живота, з’явився ширший як довший, такий собі оберемкуватий чолов’яга (М.Вінграновський). — Розумієш, Галю, я хотів би померти без галасу і спотвореного обличчя, крім того, я не хотів би у передсмертній агонії накласти в штани… — Отож і скидай їх, — наполегливо повторила вона (Ю.Андрухович). «…він одразу ж добряче нам’яв би вуха цим самозваним дослідникам!» — голос Чмоня тверд і вищав (з наголосом у слові «вищав» на обох складах), — «а декому він стягнув би штани й добряче відходив би його паском, паском, ременем, кропивою!!!» Чмонь аж тіпався над кафедрою, щосили показуючи, як немилосердно шмагав би Т.Г.Шевченко самозванних дослідників своєї творчості (О.Ірванець). Коли я вийшов на кухню, Льолік вже терся коло холодильника, у своєму костюмі — темному піджаку, сірій краватці та безрозмірних штанях, що висіли на ньому, як прапор у тиху погоду (С.Жадан). Природно, вони запитали документи, але Сонька видала таку руладу, і Мотя відразу забув про поліцаїв, які стояли над головою, а почав негайно міняти підгузок, і менти спочатку здивувалися, як спритно він управляється, а потім, побачивши, скільки Софія Матвіївна наклала, швиденько відчепилися, нерви не витримали (Ю.Макаров). — Та я ж, пане, такого не говорю й не думаю,— виправдувався Санчо,— хіба ж я що? Чиє мелеться, той і біжи з ковшем. Як вони собі, може, й бахурували, то Бог їм суддя. Я не тутешній, я нічого не знаю. Хто там що робить, мені без інтересу, а ще кажуть — хто дуже крутить, той сам іскрутиться. А я собі яко наг, яко благ, родився без сорочки, помру без штанів, мене воно не студить і не гріє. У сусіда, славлять, повна бодня сала, а в нього й бодні нема. Та рот, кажуть, не город — не загородиш. Люди — Божі собаки: на кого хочуть, на того й брешуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Блискавка розійшлася навпіл, каміння потягло кишені десь до колін, і штані впали. Джез намагався ухопити й притримати їх за пояс. Але не встиг, бо руки були обмотані ременем. Штани сповзли зі стегон. Він ухопив нижче, але запізно, і впіймав лише труси, а штані обгорнулися довкола литок (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Як багато, дозвольте мені зауважити, залежить від штанів; найінтелігентніша особа деградує, вдягнувши потерті штани (А.Позднякова, перекл. В.Вулф). Навіть на троні протираються штани (С.Є.Лєц). 1. — Я хочу схуднути! — Купи штани для схуднення! — Купив, не налазять… 2. Чоловікові штани дані для того, щоб приховувати свої думки]. Обговорення статті
Приграничный – прикордонний, узграничний, суміжний:
• приграничная полоса – прикордонна смуга, узграниччя;
• приграничная стража (охрана) – прикордонна охоро́на (варта, сторожа, чата);
• приграничный город – узграничне місто;
• приграничный житель – узгряничанин, узгряничник.
[Приблудивсь до узграничного містечка Богуслава, Де козак не знав і не питав, чия воно держава (П.Куліш). Для цього їм треба було перейти через село, що маячіло обідраними дахами та голими кроквами, — колишню козачу станицю, а тепер розкуркулену і перетворену в прикордонний колгосп. Це була крайня точка Біробіджану. Давні мешканці-козаки або “гурани” — повтікали в Маньчжурію, а тут жили тепер бердичівські, тульські та орловські “патріоти родіни” (І.Багряний). Точно. І якщо пощастить, нашим туроператором стане прикордонний наряд. Акція місяця — круїз видатними пам’ятниками китайської карної культури (І.Карпа). Жоден прикордонний пеленґатор, які годиться, не засік його небесних пересувань (Ю.Андрухович)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГО́РОД похідн. протомі́сто;
ни к селу́ ни к городу ні в склад ні в лад, ні сі́ло ні впа́ло;
большо́го города /в большо́м городе/ (рух) великомі́ськи́й.
А́ДРЕС, пройти́сь по чьему а́дресу заки́нути каміне́ць у чий горо́д, підсмія́тися з кого, взя́ти на язи́к кого;
по чьему а́дресу намёк на кого ко́титься бо́чка, на кого на́тяк, про кого йде́ться, у чий горо́д каміне́ць.
БРОСА́ТЬ фраз. носи́ти [жизнь броса́ла их всю́ду за вік їх носи́ло всю́ди];
бросать в жар обсипа́ти жа́ром, пройма́ти моро́зом, док. як вогне́м обхопи́ти;
бросать взгля́ды ще пози́ркувати, стріля́ти очи́ма, стри́гти очи́ма;
бросать в лицо́ упрёки коло́ти о́чі доко́рами, забут. цві́кати в о́чі;
бросать в пот ударя́ти в піт, обсипа́ти по́том;
бросать гря́зью обкида́ти боло́том;
бросать жре́бий ки́дати жеребо́к, забут. ки́дати льо́си;
бросать небре́жно (слова) ки́дати че́рез ве́рхню гу́бу;
бросать тень ки́дати пля́му;
бросать перча́тку стил. відповідн. виклика́ти на герць;
бросать слова́ на ве́тер говори́ти на ві́тер, прибл. розкида́тися слова́ми;
бросает в дрожь кого дрижаки́ б’ють кого;
броса́ющий що ки́да тощо, зви́клий /ста́вши/ ки́дати, зда́тний ки́нути, ки́дальник, киду́н, киді́й, киде́ць, прикм. ки́дальний, мета́льний;
бросающий гря́зью зда́тний обки́дати боло́том, лихосло́в, обмо́вник;
бросающий де́ньги на ве́тер марнотра́т, розкида́й-тисячі́;
бросающий жре́бий киде́ць же́ребу;
бросающий ка́мешки в чей огоро́д зви́клий ки́дати камінці́ у чий горо́д;
бросающий на произво́л судьбы́ гото́вий ки́нути напризволя́ще;
бросающий слова́ на ве́тер ще́дрий на пусті́ слова́, скоробре́ха;
бросающий тень ра́ди́й ки́нути пля́му;
бросающий я́корь що кида́є я́кір;
бросаемый ки́даний, ве́рганий, ме́чений;
ВМЕ́ШИВАТЬСЯ ще лі́зти, пха́ти (сво́го́) но́са, пха́тися;
вмешиваться не в свои́ дела́ пха́тися до чужи́х справ, пха́тися не у свій горо́д;
вмешивающийся що встряє́ тощо, люби́тель /звиклий/ устрява́ти, реконстр. устрява́ка, прикм. ула́зистий, улі́зливий;
вмешивающийся не в своё де́ло зви́клий пха́тися до чужи́х справ;
ЗАТЕВА́ТЬ, ще заколо́чувати, уряджа́ти, накре́слювати, захо́джуватися, заходи́тися, започатко́вувати, організо́вувати, ініціюва́ти, зава́рювати ка́шу /пи́во/, горо́д городи́ти;
затева́ть про́тив кого, компанува́ти на кого;
затева́ть ссо́ру, почина́ти /вдава́тися у/ сва́рку;
затева́ющий, що заколо́чує тощо, ра́ди́й /гото́вий/ поча́ти, витівни́к, організа́тор, ініція́тор, верхово́да, вига́дько, коло́тник, баламу́т, баламу́та;
затева́ющийся/затева́емый, заті́юваний, заду́муваний, уря́джуваний, започатко́вуваний, накре́слюваний, заколо́чуваний;
КАТНУ́ТЬ стил. відповідн. махну́ти [катнём за́ город махні́м на приро́ду /за мі́сто/].
НАМЁК перен. знак, тінь;
сде́лан намёк натя́кнуто;
намёк по чьему а́дресу каміне́ць у чий горо́д;
нет и намёка на что і не па́хне чим, нема́ й ті́ні чого, і не ночува́ло що;
нет ни мале́йшего намёка нема́ й знаку́.
НАМЕКА́ТЬ образ. дава́ти на́тяки, ки́дати камінці́ у чий горо́д, говори́ти на здога́д бурякі́в /за́гадками, манівця́ми/, (на кого) живомовн. пи́ти до кого [до кого ча́рка п’є́ться];
намека́ющий що /мн. хто/ натяка́є тощо, ра́ди́й натякну́ти, ста́вши натяка́ти, натяка́йло, стил. перероб. натяка́ючи, образ. з на́тяком на.
ПОЛИВА́ТЬ, полива́ющий що /мн. хто/ полива́є тощо, ста́вши поливати, ра́ди́й поли́ти, за́йня́тий полива́нням, полива́льник (дощ) полива́йчик, (річ) полива́чка, прикм. полива́льний, образ. за полива́нням, складн. поли́й- [поли́й-горо́д-лійка];
поливающийся/полива́емый поли́ваний /підливаний/, прикм. поливни́й.
ПРОХА́ЖИВАТЬСЯ стил. відповідн. прогу́люватися;
прохаживаться на чей счёт підштри́кувати кого, підпуска́ти шпи́льку кому, ки́дати камінці́ у чий горо́д;
прохаживающийся що /мн. хто/ прогу́люється тощо, зви́клий прогу́люватися, ра́ди́й прогулятися галиц. прогулько́вець;
прохаживающийся на чей счёт не від то́го, щоб підштрикну́ти кого, метки́й ки́дати камінці́ у чий горо́д.
ПУСТИ́ТЬ, пустить в обихо́д запрова́дити в ужи́ток;
пустить (всё) на самотёк махну́ти на все руко́ю;
пустить в трубу́ /пустить по́ ве́тру/ ще змарнува́ти, пусти́ти за ві́тром;
пустить в ход (машину) урухо́мирити, пусти́ти в рух;
пустить козла́ в огоро́д поста́вити ца́па горо́д стерегти́;
пустить кровь (військовою дією) підсмали́ти кри́ла;
пусти́вший ОКРЕМА УВАГА;
пустивший ло́шадь карье́ром стил. перероб. погна́вши коня́ учва́л;
пустивший по́ миру стил. перероб. пусти́вши з торба́ми.
ЧТО, что бы ни, хай що [что бы ни говори́ли хай що ка́жуть];
что б там ни говори́ли хай там що ка́жуть, хай би там що каза́ли;
что бы то ни́ было хоч би там що;
что Вам уго́дно? що ска́жете?, чим мо́жу служи́ти?;
что душе́ уго́дно чого́ душа́ забажа́є;
что есть ду́ху образ. аж пі́р’я лети́ть;
что есть си́лы ще скі́льки си́ли;
что зна́чит ма́стер! /го́род! тощо/, що то ма́йстер! /мі́сто! тощо/;
что к чему́ ще що воно́ і як;
что мне де́лать що ма́ю роби́ти;
что на́до! прикм. таки́й, що ну!;
что ни говори́ ще хоч що там каза́ти;
что ни на есть какой найвищий ступінь прикметника [что ни на есть дорого́й щонайдоро́жчий);
что с Ва́ми (что с тобо́й)? що Вам /тобі́/ таке́?;
что тако́е? ще що то є?;
что тако́е хорошо́ и что тако́е пло́хо що га́рно, а що пога́но;
что уго́дно що хо́чеш, що хо́чете/;
во что бы то ни ста́ло хай там що, хай що бу́де, будь-що-бу́дь, хоч би там що, щоб тут що;
да что то либо другое емоц. та що там те чи те [Рим в у́жасе. Да что Рим – вся Евро́па Рим узя́в жах. Та що там Рим – усю Евро́пу];
за что бы он ни бра́лся хай до чо́го він ві́зьметься;
на что уж... и тот на́що вже... і той;
не́ за что нема́ за́ що;
ни за что фраз. хоч уби́й;
ни за что ни про что ні за́ що ні про́ що;
до чего́ фраз. страх, як, страх, яки́й [до чего испуга́лся страх, як зляка́вся;
до чего холо́дный страх, яки́й холо́дний], там-то мені́ [до чего хороша́ там-то мені га́рна], див. ще ДО;
до чего́ уж на́що вже [до чего уж кто тих на́що вже хто ти́хий];
к чему́ бы э́то що воно́ за знак?;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Город – мі́сто, -та.
В, во пред. –
1) (для обозначення времени часто передается без предлога). В летнее время – лі́тнього ча́су; в последнее время – оста́ннього ча́су.
2) (для обозначения времени с предлогом) в, у, за, під, о. В понедельник состоится собрание – в понеді́лок відбу́дуться збо́ри; во время войны я был в Киеве – за ча́су (часі́в) війни́ я був у Ки́їві; я приеду домой в пять часов – я приї́ду додо́му о п’я́тій годи́ні;
3) (для обозначения движения с предлогом) – в, у, на, до. Он едет в поле – він іде́ в по́ле; вошел в комнату – увійшо́в у кімна́ту; мы поедем в деревню – ми пої́демо на село́; весной я возвращусь в город – на ве́сні я поверну́ся до мі́ста;
4) (для обозначения состояния, перехода одного состояния или действия в другое, цели, образа действий и т. д. с предлогом) – в, у, на, до, при, з. Не верить в бога – не ві́рити в бо́га; порвал бумагу в клочки – пірва́в папі́р на шматки́; в старости лет – на ста́рості літ; комиссия приняла во внимание заявление служащих – комі́сія взяла́ до ува́ги зая́ви службо́вців; в этом отношении он прав – з цьо́го по́гляду він пра́вий;
5) (для обозначения места, состояния или действия с предлогом) – в, у, на, за. Вишни цветут в саду – ви́шні цвіту́ть у садку́; мой брат живет в деревне – мій брат живе́ на селі́; я остановился в десяти шагах от школы – я зупини́вся за де́сять кро́ків від шко́ли.
Град –
1) град, -ду;
2) см. Город.
Огород, огородец – горо́д, -да, горо́дець, -дця.
Требовать –
1) (настойчиво просить) вимага́ти, -га́ю, -га́єш, допевня́тися, -ня́юся, -ня́єшся, доправля́тися, -ля́юся, -ля́єшся (чого́);
2) (нуждаться) потребува́ти, -бу́ю, -бу́єш; на это требуется много времени – на це тре́ба бага́то ча́су, це вимага́є бага́то ча́су;
3) (звать) кли́кати, -чу, -чеш (кого́); его требуют в город – його́ кли́чуть до мі́ста.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Город – місто. В город – до міста; на місто. Центр города – середмістя. Ни к селу, ни к городу – ні сіло, ні впало; ні до ладу, ні до прикладу.
Снабжать кого чем – постачати кому що. Снабжать город хлебом – постачати місту хліб.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Город – мі́сто;
• г., городок из шпал – по́кліть (-ти).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Город
• Ни к селу, ни к городу – ні до ладу ні до прикладу. Пр. Ні сіло ні (в)пало. Пр.; [геть то] не до речі; (образн.) як Пилип з конопель.
• Смелость города берёт – чия відвага, того й перемога. Пр. Сміливий наскок — половина порятунку. Пр. Відвага мед-горілку п’є, відвага і кайдани тре. Пр. Де відвага, там і щастя. Пр. Сміливого й куля не бере. Пр. Сміливого й чорти бояться. Пр.
• Что город, то и норов – що город, то й норов; що двір, то й говір. Пр. У всякім подвір’ї своє повір’я. Пр. Що город, то й народ. Пр. У Сидора звичай, у Петра свій. Пр. Нема краю без звичаю. Пр. Що край — то звичай, що сторона — то новина. Пр.
Берег
• Жители противоположного берега реки – зарічани; тогобічні люди (жителі); тогобочани. [У тогобочан хати в садках купаються, а в нас садовина не росте. З нар. уст.]
• На обоих берегах чего – по (на) обох берегах чого; обабіч чого; лівобіч і правобіч чого; обаполи; (зрідка) обапол. [Город Кам’янець лежить обаполи Смотрича. З нар. уст.]
• У берега – з берега (від берега, над берегом, край берега). [Ти купайся з берега, на глибоке не лізь. З нар. уст. Над берегом є там крутая гора, На ній бовваніє самотня могила; Усі її знають — старі й дітвора: Земля Кобзаря там навіки накрила. Глібов. Із-за гори місяць ясний На луг поглядає; Край берега дівчинонька Тихо походжає. Глібов.]
Болото
• Болото ржавое – руда (рудка); іржавець. [Посередині — рудочка, верби, очерет поріс, осока. Тесленко.]
• Было бы болото, а черти будут (найдутся, заведутся) – аби болото, а жаби будуть. Пр. Коби болото, а чорти будуть. Пр. Аби було болото, чорти знайдуться. Пр. Аби пшоно, а каша буде. Пр.
• Всяк кулик своё болото хвалит – кожна лисиця свій хвостик хвалить. Пр. Усякий кулик до свого болота звик. Пр. Кожний кулик своє болото хвалить. Пр. Кожний пес на своїм смітті гордий. Пр. Кожна жаба своє болото хвалить. Пр. Кому як болото, а мені так як золото. Пр. Людям як повітка, а мені як квітка. Пр.
• В тихом болоте (омуте) черти водятся – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги ломить. Пр. У тихому болоті чорти водяться. Пр. З тихеньких все лихо встає. Пр. Од тиха все лихо. Пр. Телят боїться, а воли краде. Пр. Кат не говіркий, а голови стинає. Пр.
• Место, где было болото – багнище; болотище (болотисько). [У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє… Шевченко.]
• Незамерзающее болото – болото, що не замерзає; гниловоди.
• Ну тебя в болото (фам.) – а йди ти [собі] в болото; а йди ти в трясця та в болото; а йди ти під шум та під бульби; щоб ти під лотоки та під бульби пішов; іди на чотири вітри, а на п’ятий шум; відчепися від мене та лізь у болото; дай мені спокій.
Бросать
• Бросать, бросить без внимания кого, что – кидати, кинути, покинути ((за)лишати, (за)лишити) кого, що; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого, що; кидати, кинути без уваги кого, що; (образн.) кидати, кинути під лаву кого, що. [А дитя своє зовсім занедбала — пропадає дитя. Вовчок. Одвезли дитину да й занехаяли. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить в жар – брати, взяти (понімати, пойняти) жаром (вогнем); обсипати, обсипати жаром (вогнем); кидати, кинути в жар. [Мар’яну кинуло в жар, потім вона зблідла, зів’яла, як лист у задуху на сонці. Коцюба.]
• Бросать, бросить взгляд (взор) – зиркати, (по)зирнути (скидати, скинути, спадати, спасти, накидати, накинути) оком (очима); блимати, блимнути оком (очима); зводити, звести очі; наводити, навести (зглянути) оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути, глипати, глипнути) очима; кидати, кинути погляд (оком, очима); намигнути оком. [Скинула оком на Микиту. Кропивницький. Хто на неї з парубків згляне оком, то так і залюбиться. Свидницький.]
• Бросать, бросить в тюрьму – кидати, кинути (закидати, закинути, запроторювати, запроторити) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); (давн.) завдавати, завдати в холодну (в чорну); (про багатьох) позакидати, (позапроторювати) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); позавдавати в холодну (чорну). [Оцей ось пильний пан… звелів усіх завдати в холодну. Ільченко.]
• Бросать, бросить в холод – брати, взяти холодом (морозом); обсипати, обсипати (сипати) снігом [за шкіру]; всипати, всипати морозом; трусити, затрусити; мороз іде, пішов по кому; мороз іде, пішов [по шкурі, поза плечі] кому. [Як гляне, то аж мороз по шкурі піде. Тобілевич.]
• Бросать, бросить камешки (камешек) в чей огород (перен.) – камінці кидати, кинута (закидати, шпурляти, пошпурити) до чийого городу (в чий город); водою бризкати, бризнути на кого; квітку кому пришивати, пришити; (жарт.) стригти куди; ключку закидати, закинути куди; загинати, загнути куди. [Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить. Мирний.]
• Бросать, бросить на ветер слова – кидати, кинута на вітер слова.
• Бросать, бросить на произвол судьбы – кидати, (по)кинути напризволяще; відбігати, відбігти кого, чого. [Повідбігали і хазяйства свого і діточок манесеньких. Квітка-Основ’яненко.]
• Бросать, бросить (оставлять) кого, что – кинути, покинути ((за)лишити) кого, що; зацурати кого, що; (образн.) п’ятами закивати на кого; (про багатьох) покидати (позалишати) кого, що. [Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить палки под колёса – кидати, кинути паліччя (палки) в колеса (між колеса, під колеса).
• Бросать, бросить тень на кого, что (перен.) – кидати, кинути тінь на кого, на що, ганьбити (ганьбувати, зганьбувати, славити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити) кого; плямити, заплямити (тьмити, отьмарювати, отьмарити) кого, що; у славу (неславу) вводити, ввести кого; безчестя класти, покласти на кого. [Нащо ганьбити чоловіка? Сл. Гр.]
• Бросать, бросить швырком, швырнуть – вергати, вергнути (шпурляти, шпурнути, жбурляти, жбурнути, швиргати, швиргонути). [Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Казка. І зо зла палицю хапає… Шпурнув — та й всіх курей побив. Глібов.]
• Бросать в беспорядке, как попало – Див. беспорядок.
• Бросать, метать жребий – кидати, метати (брати) жеребок (жереб); жеребкувати; (на палиці) мірятися (вимірятися).
• Бросим! – киньмо!; покиньмо!; облишмо!
• Его бросает, его бросило в дрожь – його кидає, кинуло в дрож; його проймає, пройняв дрож (циганський піт); він їсть дрижаки; його напали дрижаки; його морозить (бере з-за спини). [Аж зимний дрож ненависті проймав запорозького козака. Ільченко.]
• Его бросает, его бросило в пот (от работы) – його проймає, пройняв піт від роботи; попоробив (попрацював, доробивсь) до поту; він упрів від роботи; (жарт.) він нагрів чуприну (лоба).
Виднеться
• Виднеться будто в тумане – туманіти.
• Виднеться неясно – бовваніти; ма(н)ячіти.
• Виднеться ясно – ясніти.
• Едва виднеться вдали – мріти(ся); ледве видніти(ся) (мріти(ся)). [На багнищі город мріє… Шевченко.]
Врать
• Бесстыдно, прямо врёт в глаза – у живі очі бреше. [В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син. Вовчок.]
• Врать сильно – тяжко брехати.
• Врёт, аж уши вянут – бреше, аж слухати сором; бреше, аж вуха в’януть (болять).
• Врёт без запинки – гладко бреше; бреше й не оглядається.
• Врёт во всю Ивановскую – бреше на всі заставки; бреше, аж куриться (аж курява встає, аж йому з-під носа куриться). [Бреше, аж куриться за ним, даю слово, що бреше!… Тудор.]
• Врёт как по печатаному – бреше, як з книжки вичитує (читає); бреше, як з листу бере.
• Врёт как сивый мерин (вульг.) – бреше як рябий (як рудий) собака; бреше як собака (як пес, як рябко); бреше як собака на висівки.
• Врёт не кашлянет (не поперхнётся) – бреше й оком не змигне (не моргне); бреше та й дивиться; бреше, як хліб з маслом їсть. [Йому так збрехати, як хліба з маслом із’їсти. Пр.]
• Врёт, себя не помнит – бреше, аж не стямиться (не спостережеться).
• Врёт хорошо, складно, искусно – цільно (мудро, чисто) бреше; брехню добре чеше; (образн.) бреше, як шовком шиє. [Брехню, як бачте, добре чеше мій Севастян. Глібов.]
• Врёт, что помелом метёт – бреше, [а за ним] аж куриться (аж курява встає). [От же брешуть, аж курява встає! М. Куліш.]
• Ври, да знай же меру; ври, да не завирайся (фам.) – брехати — треба міру знати. Пр. Бреши та не забріхуйся. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. Брехали твого батька діти. Пр. Смаленого дуба плетеш. Пр. Присягалися сліпці, що своїми очима бачили. Пр. Правда Сидорова — киселем млинці помазані — на паркані сушаться. Пр. За царя Томка, коли була земля тонка — пальцем проб’єш і води нап’єшся. Пр. Коцюба кудкудакала, помело яйце знесло. Пр.
• Коли вру, так дай Бог хоть печкой подавиться – щоб я вмер, коли неправду кажу! Пр.
• Коли не врёшь, так правду говоришь – правду каже (співа), якщо (як) не бреше. Пр.
• Мастер врать, здоров врать – майстер (митець, мастак) брехати.
• Наврал с три короба – наказав (намолов) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказав (наговорив) на вербі груші [на осиці кислиці].
• Он врёт – він бреше; (образн.) у нього на вербі груші ростуть [а на осиці кислиці].
• Он врёт неискусно (образн.) – бреше, аж пальці знати.
• Он походя врёт – він що ступне, то й брехне.
• Помогать врать, подвирать – підбріхувати.
• Помогающий врать – підбрехач.
• Пошёл, начал врать – почав брехати; завів брехню.
• Так врёт, что с души прёт – ото бреше: аж з душі верне.
• Ты врёшь – ти брешеш; (образн.) брехали твого батька дочки [і сини]; брехали твого батька сини, та й ти з ними; брехали твоєї матері дочки, та й ти з ними мовчки; брехали твого батька діти; либонь, ти з Брехунівки прийшов.
• Ты не врёшь? – [А] ти не брешеш (не бре-бре)?; чи ти не з Брехунівки?
• Не любо — не слушай, а врать не мешай – вір не вір, а не кажи «брешеш». Пр. Не любо — не слухай, а брехать не заважай. Пр. (іноді) Рот не город, не загородиш. Пр.
• Стелет да мелет, врёт да плетёт – плете дуба, як на помелі. Пр. Смаленого дуба плете. Пр.
Глаз
• Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза – блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха – завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз – аби з очей.
• Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу – порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Гриб
• Гриб съел (разг. шутл.) – піймав (схопив, з’їв) облизня; ухопив шилом патоки; (при сватанні) покуштував (з’їв, узяв) гарбуза.
• Дешевле грибов (разг.) – дешевший, щонайдешевший (-ша, -ше); якнайдешевший (-ша, -ше); [дешевий (-ва, -ве)] дешевісінький (-ка, -ке); дешевше, як кислиці (як гнилички).
• Если бы да кабы выросли во рту грибы – е, якби та якби та виросли на голові гриби, то був би город. Пр.
• Растут как грибы в дождь (после дождя) (разг.) – ростуть як гриби після дощу (по дощеві).
• Сидеть грибом – сидіти грибом. [А поки що я сиджу грибом і нікуди не рипаюся. Українка.]
Если
• Если бы да кабы да во рту росли бобы — был бы не рот, а огород – ех, якби та якби та виросли на голові гриби, то був би город. Пр.
• Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе – не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр.
• Если уж так – якщо вже так; коли [вже] на те пішло.
Заглохнуть
• Город заглох (перен.) – місто підупало (занепало, спустіло).
• Огонь заглох – вогонь погас.
Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт! – гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим.
• Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему – личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах – іти повним ходом.
• Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами – іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной – лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт – він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь? – про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре.
• Шли годы – минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.
Камешек
• Бросать камешки в чей-либо огород (разг. ирон.) – камінці кидати (закидати, шпурляти) до чийого городу (у чий город); водою бризкати на кого; квітку пришивати кому; ключку закидати куди.
Место
• Белые места – білі місця; прогалини.
• Бойкое место – людне місце; (іноді давн.) розигри. [Він на таких розиграх живе, що хто йде — не мине. Сл. Гр.]
• Болотистое место (топило, топь) – багнище (багнисько); мокрявина; багнисте місце. [У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє… Шевченко.]
• Больное место – болюче (дошкульне, живе, вразливе) місце; болячка.
• Быть без места – бути без посади; (жарт. образн.) сидіти на бруку (діал. на бурку). [Хвалити Бога, коли ще трапиться добре місце, а як же сидітимуть на бурку! Н.-Левицький.]
• Быть в уютном, удобном месте – бути за привіллям; бути у затишку. [Був за привіллям у вас і я, і коні. Сл. Гр.]
• Быть на первом, на главном месте – бути на першому, на чільному місці; перед вести.
• В другое, в иное место – в інше місце; деінде (десь-інде); куди-інде (куди інше, кудись-інде) (іноді інде).
• В неведомые (безвестные) места – на безвість.
• В неведомых (безвестных, неизвестных) местах – на безвісті.
• Вновь населённое место – ново-заселене (новозалюднене) місце; новоселиця.
• Во всех местах – скрізь; по всіх усюдах.
• Возвышенное место – високе місце; узвишшя; підвищення.
• В отдалённых местах – по далеких місцях; по далеких світах.
• Выжженное место – згар; паленина.
• Глаза на мокром месте у кого (разг.) – тонкосльозий (тонкослізка) хто; кисне, як кваша хто; на мокрому місці очі в кого.
• Глухое место – глухе (безлюдне) місце; закутень (застум). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Сл. Гр. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Н. п.]
• До этого места – досі; до цього місця.
• Живого места не оставить – геть побити (зранити, порубати, постріляти…).
• Злачное место (перен.) – зелений затишок; вертеп; кубло; місце веселої гульби й пиятики.
• Знать своё место – знати своє місце; поводитися як належить (як слід, як треба, як годиться); не переступати межі звичайності; бути скромними; держатися свого берега.
• Из какого-нибудь другого места – з якого(сь) іншого місця; звідкись-інде (звідкілясь-інде).
• Иметь место (книжн.) – бувати (бути); траплятися; (іноді) діятися (відбуватися).
• Имеют место ещё отдельные недостатки – є ще (іноді маємо ще) окремі хиби, бувають (трапляються) ще окремі хиби.
• К месту, у места – до речі (доречно); до діла; до ладу.
• Места не столь отдалённые – місця не такі далекі; (нар.) де козам роги правлять (утинають).
• Места общего пользования – місця спільного користування.
• Место базара (базарная площадь) – базарище (торговище).
• Место битвы – бойовище (лок. боїще); бойове поле; місце (поле) бою; (образн.) поле крові.
• Место, где было озеро – озерище (озерявина).
• Место, где собирается ярмарка (ярмарочное место) – ярмарковище (ярмарочище).
• Место, где стоял замок – замчище.
• Место для сидения, лежания – місце сидіти, місце лежати.
• Место заключения – місце ув’язнення; в’язниця; тюрма.
• Место за плотиной – загребелля.
• Место за столом – застілля.
• Место на реке, где стирают бельё – місце (плесо), де перуть білизну; прало.
• Место, освещаемое, обогреваемое солнцем – осоння (осонь, пригрів).
• Место, очищенное от зарослей – теребівля.
• Место под печью – Підпіччя.
• Место под плетнём, за плетнём (под тыном, за тыном) – підтиння, затиння.
• Место под скамьёй в хате – підлавиччя.
• Место, покрытое развалинами – руйновище.
• Место склада, складочное место – складовище.
• Место торга (скотом) – торговище. [Кози никали по майдану, чи не лишилось де на торговищі хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку. Коцюбинський.]
• На вашем месте – вами бувши; (часом) на вашому місці.
• На видном, на открытом, на освещенном месте – на видноті.
• Назначить на место кого – призначити на посаду кого; призначити (настановити) на місце кого.
• На месте преступления – на місці злочину; (піймати, застати…) на гарячому [вчинку].
• Населённое место – оселене (залюднене) місце; селище (оселище); (істор.) осада.
• Насиженное место – насиджене (тепле) місце.
• Неведомые, неизвестные, безвестные места – безвість (також у мн.) безвісті.
• Невеста без места, жених без ума – молода — грошовита, вся в дірках свита. Пр. Молодий — тямуха: в голові макуха. Пр.
• Не к месту, не у места – не до речі, не до діла.
• Не место красит человека, а человек место – не місце красить людину, а людина місце. Пр. Не посада красить чоловіка, а чоловік посаду. Пр. Не одежа красить людину, а добрі діла. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума й посада. Пр. Доти чоловік добрий, доки його десятником не настановлять (не нарядять). Пр.
• Не находить себе места – не знаходити [собі] ніде місця; не знати, де приткнутися (де приткнути себе).
• Нет места; не должно быть места кому, чему (книжн.) – нема(є) місця кому, чому; не повинно бути кого, чого.
• Ни в одном месте – у жодному (ані в одному) місці; ніде.
• Ни с места! – ані руш!; ані з місця!
• Общее место – загальник.
• Он и места не пригреет – він і місця не нагріє.
• Оставаться, остаться на месте, не подвинуться – лишатися, лишитися на місці; не зрушити з місця; (іноді образн.) дзьобом сісти.
• Отхожее место – відходок.
• По всяким местам – по всіх усюдах; скрізь; усюди.
• По местам! – на місце!; на місця!
• По месту назначения – на призначене місце; до призначеного місця; за призначенням.
• По месту службы – (на запитання „куди?“) На місце служби; (де) на (при) місці служби; на службі.
• Пора костям на место – кістки давно просяться на спочинок.
• Поставить на [своё] место кого; указать кому [его] место (перен.) – поставити на [своє] місце кого; показати кому [його] місце; (іноді) присадити кого; (розм. образн.) смикнути (сіпнути) за полу кого.
• Поставить себя на чьё-либо место – поставити себе на чиєму місці.
• Поступить на место – стати на посаду; дістати посаду.
• Почётное место – почесне місце; покуття (покуть); (для молодих) посад (посаг).
• Присутственные места (устар.) – урядові (державні) установи.
• Рабочее место – робоче (робітне) місце.
• Сердце (душа) не на месте у кого – серце (душа) не на місці в кого; боїться (непокоїться) хто; лихе передчуття у кого.
• Слабое место – дошкульне (слабке) місце; слабина.
• С места брать, взять – з місця рвонути; (про коней ще) узяти (рвонути) з копита.
• С места в карьер – з місця навскач; з копита [ускач]; (перен.) зопалу; відразу; раптом.
• Только место тепло (бежал) – [Утік] і місце холодне.
• Узкое место – вузьке місце; вузина.
• Уступать, уступить место кому – поступатися, поступитися місцем перед ким; (давн.) попускати, попустити місця кому.
• Худые вести не лежат на месте – лихі вісті не лежать на місці. Пр.
• Честь и место! (устар. шутл.) – просимо, коли ласка!; будьте дорогим гостем!; гостюйте, коли ласка! [«А, ваше благородіє! — сказав Пугачов, побачивши мене. — Просимо завітати, честь і місце, будьте ласкаві!» Сенченко, перекл. з Пушкіна.]
• Чистое место на заросшем озере или болоте – чистовід; вікнина (вікновина).
• Чтоб мне не сойти с места! (фам.) – бодай (щоб) я з цього місця не зійшов (не зійшла).
Норов
• Норов не боров, на убой не откормишь – хоч яка лиха людина, та тобі не скотина; на заріз не відгодуєш. Пр.
• С норовом кто – норовистий хто; має норов (з норовом) хто; норовник, норовниця хто.
• Что город, то норов (что деревня, то обычай) – що край, то й звичай. Пр. Що криниця, то й водиця. Пр.
Обстрел
• Город был три дня под обстрелом – місто три дні обстрілювано (обстрілювали); місто було три дні під обстрілом.
Огород
• Бросать (кидать) камешки (камешек) в чей-либо огород (разг.) – кидати (закидати, шпурляти) камінці (камінець, камінь) до чийого городу (у чий город); водою бризкати на кого; кидати (шпурляти) грудкою в чий город; ключку закидати куди.
• В чей огород камешек – у чий город камінець (грудка); у чиє вікно камінець (камінь) (ударив); на кого водою бризнуто; куди ключку закинено (закинуто); (іноді) кому пришито квітку. [Я вже знаю, про кого мова мовиться. Не в наше вікно камінь ударив. Н.-Левицький.]
• Нечего было, не стоило из-за этого и огород городить – не треба було й починати цього; навіщо було й заходжуватися коло цього діла?; шкода й заходу; шкода часу й атласу; як погано орати, то краще (лучче) випрягати.
• Пустить козла в огород (разг.) – пустити цапа в капусту, приставити вовка до отари; настановити цапа на городника.
• Чужой рот не свой огород — не притворишь – чужий рот не хлів, не зачинити. Пр. Рот не город, не загородиш. Пр.
Осада
• Держать город в осаде – тримати місто в облозі; облягати місто (город).
Приступ
• Брать, взять приступом [город, крепость] – (з)добувати, (з)добути штурмом [місто, фортецю]; брати, взяти приступом (місто, фортецю).
• Приступу нет к кому (разг.) – приступу нема(є) до кого; ані приступу до кого; не доступишся до кого; (жарт.) і на козі не під’їдеш до кого.
• Приступу нет к чему (разг.) – приступу (доступу) нема(є) до чого; ані приступу до чого; не доступишся до чого.
Река
• Вверх по реке – угору рі(ч)кою (горі рікою, горіріч); проти води; (лок.) устріть води.
• Вниз по реке – униз рі(ч)кою; долі(в) рі(ч)кою (доліріч); [уплинь] за водою.
• Двигаться рекой (о большой массе) – ринути (сунути, посуватися) лавою; плавом (як плав) плисти.
• И щуку бросили в реку – поставили козла (цапа) город стерегти. Пр. Замкнув вовка межи вівці — нехай тюрму знає. Пр. Покарали кота мишами. Пр.
• Проливать реки слёз (перен.) – лити (проливати, розливати) ріки (потоки) сліз; слізьми землю топити.
• Река вскрылась – рі(ч)ка скресла (рушила, пішла); крига скресла; кригу поламало (зламало); крига тріснула (рушила, пішла); лід скрес (рушив, пішов).
• Река забвения (Лета) – ріка забуття (Лета).
• Сотни рек – сторіки. [І потече сторіками Кров у синє море Дітей наших… Шевченко.]
Рот
• В рот не йдёт что (разг.) – не лізе в горло (зниж. у пельку) що.
• Ему замеси да и в рот поднеси – дай у руки, покажи, ще й у рот положи, то він і тоді розкришить. Пр. Дай яєчко, облупи, ще й у рот поклади. Пр.
• Затыкать, заткнуть (закрывать, закрыть, зажимать, зажать) рот кому (разг.) – затикати, заткнути (забивати, забити, затуляти, затулити) рот(а) кому; замикати, замкнути рот(а) (уста, губу, вульг. писок) кому; зав’язувати, зав’язати рот(а) (язик(а)) кому; заціплювати, заціпити (засупонювати, засупонити) пащу кому; зацитькувати, зацитькати кого.
• Каша во рту у кого – мов (наче, неначе…) клоччя жує хто.
• Лишний рот – зайвий рот (їдень); (згруб.) зайва пелька.
• Мимо рта прошло, пролетело (разг.) – тільки облизався; (с)піймав облизня.
• Набрать в рот воды – набрати води в рот.
• Не сметь рта разинуть (открыть, раскрыть) – не сміти й рота роззявити (відкрити, розкрити, розтулити); не сміти й пари з уст (з рота) пустити.
• Открывать, открыть рот – відкривати, відкрити рот(а); заговорити (забалакати).
• По усам текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота текло, а в рот не попало, Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр.
• Разевать, разинуть, раскрыть рот (разг.) – роззявляти, роззявити, розкривати, розкрити рот(а) (згруб. вершу).
• Разинув (разиня) рот (делать что) – абияк (леда-як).
• Рот до ушей – рот до [самих] вух; губи (губа) від вуха до вуха.
• Рот не ворота — клином не запрёшь; чужой рот — не огород, не притворишь – рот не город — не загородиш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр.
• Смотреть (глядеть) в рот кому – дивитися (заглядати) в рот(а) (до рота) кому.
• С пеной у рта – з піною на губах (на устах, коло рота).
• Хлопот (забот) полон рот у кого (разг.) – клопоту повна голова у кого.
Свинья
• Кабы свинье рога, всех бы со свету свела (сжила) – якби (коли б) свині роги, то б усіх поколола (то б цілий світ виколола). Пр. Якби свиня роги мала, то всіх би людей виколола. Пр. Якби свині крила, вона б і небо зрила. Пр. Якби на кропиву не мороз, вона усіх людей пожалила. Пр.
• Посади свинью за стол, она и ноги на стол – посади свиню за стіл, то вона й ноги на стіл. Пр. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Пр. Пусти пса під стіл, а він дереться на стіл. Пр. Дозволь собаці лапу на стіл покласти, то він і цілий стеребиться. Пр. Просилися злидні на три дні, та чорт їх довіку викишкає. Пр. Дай курці грядку, а їй і городу мало. Пр. Пусти осот у город — огірків не буде. Пр.
• Свинья — борову, а боров — всему городу – сорока — сороці, ворона — вороні, та й піде чутка. Пр. Це таємниця: знає тільки свекруха, та зовиця, та я, та ти, та дядько Мартин. Пр.
Страдать
• Город страдает от наводнений – місто багато терпить від поводей (повеней).
• Страдать недостатками какими – мати вади (хиби) які; хибувати на що.
• Страдать чем – хворіти (слабувати) на що; (прохиби) хибувати на що.
II. Что
• Только и… что – тільки й… що.
• Что город, то норов – що город, то й норов. Пр. Що край, то й звичай. Пр. Кожен край має свій звичай. Пр. У всякому подвір’ї свої повір’я. Пр. Що криниця, то й водиця. Пр. Що сторона, то й новина. Пр.
• Что твой, твои… (разг.) – немов (мов, як, неначе, наче) той (отой, ті, оті)…
Чужой
• В чужих руках ломоть шире – у чужій руці, у чужих руках завжди більший шматок. Пр. Гарна дівка, як засватана. Пр. На чужій ниві все ліпше пшениця. Пр. На чужому дворі і кізяк золотом блищить. Пр.
• Есть чужой хлеб – їсти чужий хліб.
• Жить чужим умом – жити чужим розумом (чужою головою).
• На чужой роток не накинешь платок – рот не город — не загородиш. Пр. Великої треба хусти, щоб зав’язати людям усти. Пр. Людям язика не зав’яжеш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Від людського поговору не запнешся пеленою. Пр.
• На чужой стороне и весна не красна – на чужині не мило й навесні. Пр.
• На чужой счёт – чужим коштом; на чужі кошти (на чужий кошт, на чужі гроші).
• С чужого воза и посреди болота сведут – з чужого воза — хоч серед калюжі [вставай]. Пр. З чужого воза і серед дороги злізай (і серед води вставай, і серед калябухи злазь). Пр.
• Чужие люди, чужой человек – чужина (чужанино, чужаниця); чужа чужина (чужа чужанина, чужа чужаниця); чужі люди; чужа людина; чужинець, чужинка.
• Чужим добром не разживёшься – чужим добром не збагатієш. Пр. У чужій кошарі овець не розведеш. Пр. Чуже добро бере за ребро. Пр. Чуже не гріє. Пр. Чужим волом не доробишся. Пр. Хто на чужий обід ся спускає, той з голоду вмирає. Пр. Чужий добиток не прийде в пожиток. Пр.
• Чужим добром подносить ведро – щедрий на батьківські гроші. Пр. Бери, це батько купив, не за свої гроші [куплене]. Пр.
• Чужое горе не болит – чужий біль нікому не болить. Пр. Від чужої біди голова не болить. Пр. Чуже горе — не горе. Пр. Чуже горе в бік не коле. Пр. Чужа болячка не свербить. Пр. Чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр.
• Чужой рот не огород — не загородишь – чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Рот не город, не загородиш. Пр. Чужого рота не замкнеш, не зашиєш. Пр.

Запропонуйте свій переклад