Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Запропонувати свій переклад для «господарь»
Шукати «господарь» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Господа́рь (в Молдавии, Валахии) – госпо́дар (р. -ря).
Де́спот, -ка
1) де́спот, де́спотка, ути́сник, ути́сниця;
срв. Тира́н;
2) (
господарь) де́спот; (ж. р.) деспоти́ця, деспоти́ня.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

І. Ба́ки́р и ба́ки́рь. Употр. въ выраженіи на ба́ки́р — на бекрень. Не йди, доню, за такого, що на бакир шапка. Чуб. V. 1092. Хто на бакир шапку носить, — господарь не буде. Грин. ІІІ. 209. Ми з собо́в на ба́кир стоїмо. Мы между собой въ ссорѣ. Фр. Пр. 21. Пішло́ ми на ба́кир. Потерпѣлъ убытки, пришелъ въ убытокъ, обезсилѣлъ. Фр. Пр. 21.
Ви́кати, -каю, -єш, гл. Говорить «вы». Господарь слузі не викає. Ном. № 10388.
Господа́ренько, -ка, м. Ум. отъ господарь.
Господа́рик, -ка, м. Ум. отъ господарь.
Господа́ричок, -чка, м. Ум. отъ господарь.
Господа́рство, -ва, с.
1) Имѣніе, имущество, хозяйство.
Не то господарь, що збереть господарство, а то, що готовоє задержить. Ном. № 10108.
2) Хозяйничанье, хозяйство.
Привикай до господарства з молоду, не будеш знав на старість голоду. Ном. № 10100.
3) Хозяева, семейство.
Курча як заспіва, віщує смерть кому з господарства. Ном. (Старець) у хаті бавить господарство кобзою. Ном. № 13664.
Господа́рь, -ря́, м.
1) Хозяинъ, владѣлецъ, глава въ домѣ.
Де господарь не ходить, там нивка не родить. Ном. № 7162. Ой діти ж мої, да біда ж мені з вами, ой да що нема господаря над вами. Чуб. V. 855.
2) Титулъ прежнихъ князей Молдавіи и Валахіи.
Оттоді то Василь молдавський, господарь волоський.... до.... кроля польського посилав. АД. II. 101. Ум. Господа́рик, господа́ричок, господа́ренько. Що ж місячик — то господарик, що сонечко — то господинька. Чуб. ІІІ. 461. Ой папочку, господаричку, а в чеській землі королем будеш. Гол. II. 30. Ой нема дома господаренька. Гол. II. 33.
Ґоспода́рь, -ря, м., ґосподарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. = Господарь, господарювати. Желех.
Домо́ви́й, -а, -е. Домашній. Домового злодія не встережешся. Ном. № 11096. На домовій раді в гетьмана. К. ЧР. 27. Збували... скот і рухомость домовую. Мкр. Г. 62. Господа́рь домо́вий. Хозяинъ дома. Сидять мужні жони, господарі домові. Рк. Макс. Домо́вий ді́дько. = Домовик.
За, пред.
1) За.
Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. На в-городі вишня, за в-городом дві. Мет. 47. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Мет. 195. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. 6. Ой паничу, паничу, я вас за чуба посмичу. Ном. № 1162. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. Тоді салдат за лопату та до грошей (закопаних). Грин. І. 127.
2) По причинѣ; изъ-за.
Рада б тебе одвідати, да не можу за темними лугами, за широкими степами, за бистрими ріками. Дума. За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно. Нп. Їхав у Крути сина відвідати, бо на Різдво його за холодом не привозили. Св. Л. 94.
3)
чим, ким. При чемъ, комъ; при помощи, содѣйствіи, работѣ кого. За дурною головою та й ногам лихо. Ном. № 6682. Думала бути за ним пані. Мет. 237. За хорошим чоловіком жінка молодіє. Нп. Без мене ти не зробиш, любий царю, не так то зробиш, може, і за мною. К. ЦН. 205. За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. Г. Бар. 371. Вся робо́та за (ким). Вся работа на (комъ). Свекруха тільки піч витопе, а то вся робота за мною. Черн. у. Жаль за ким, чим. Жаль кого, чего. Мені жаль за сином. Св. Л. 322. Говори́ти за ким. Говорить въ защиту кого. Говорим на вовка, але за вовком щось треба сказать. Ном. № 6737.
4) При (о времени), во (время).
Не за нас се стало, не за нас і перестане. Ном. № 687. За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька. Ном. № 13440. Дай же, Боже, — козаки промовляли, — за гетьмана молодого жити як за старого. АД. II. 124. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько. МВ. (О. 1862. III. 34). За тепла ще попорав усе в дворі. Харьк. За години покосили сіно. Харьк. Наш господарь дозорця, вижав жито за сонця. Грин. III. 671. Ми старі, та ще помремо: тебе треба за доброго ума оженити. Г. Барв. 201.
5) Черезъ (о времени); въ теченіе.
За тиждень — Великдень. Марк. 4. Мати дочку за рік не пізнала, мати дочку старою назвала. Нп. Вже не скоро, мало не за рік, бачу в церкві вдову. Г. Барв. 377. За тиждень замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. Мир. Пов. І. 111.
6) О, объ.
За вовка помовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Не скажу тобі за корови нічого. Мет. 264. За любощі спом’янули. Лавр. Я за тебе й забуду. Лавр. А козаченьки за віру дбають. Млр. л. сб. 181. Коли б там не огляділись іще за мене. MB. (О. 1862. III. 43).
7) По.
Дурна дівчина нерозумная за козаченьком плаче. Лавр. 51.
8) По, вслѣдъ, (о водѣ) по теченію.
Пішло за вітром. Ном. № 1906. Та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою дівчиною молодою. Мет. 57.
9) На.
Що в дівчат ума й за шеляг нема. Лавр. 121. Иногда переводится безъ предлога родительнымъ падежемъ. Старий оселедьку, не стоїш за редьку. Нп. Такий молодий, що не варт і за старого.
10) При сравнительной степени: чѣмъ, нежели (или же переводится родительнымъ падежемъ).
Що солодче за мед? Чуб. За нас розумніший. Чуб. Твоя Наталка краща за всіх. Мет. 303. Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас. Мет. 171.
11) Переводится творительнымъ падежемъ: вмѣсто, какъ, въ качествѣ.
У мене дванадцять літ за джуру пробував. Мет. 413. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Черешину за крижа уткнули. Чуб. Я втомилась, хиба ти йди за мене. Чуб. Ляха-бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Хочу тебе за дружину взяти. Мир. Л. сб. 220. Скриня моя за стіл провить. Г. Барв. 435. Порається всюди за видющу. Г. Барв. 370. Одяглась за старчиху. Грин. II. 177. Чужая біда за играшку. Ном. № 2341. За короля обібрали.
12)
За ру́ки да́ти гро́ші. См. Рука.
13)
За все гара́зд, до́бре. Все хорошо. За все гаразд, пане Саво, тільки одно страшно: виглядають гайдамаки із-за гори часто. Млр. л. сб. 198.
Заде́ржувати, -жую, -єш, сов. в. заде́ржати, -жу, -жиш, гл.
1) Задерживать, задержать.
2) Удерживать, удержать.
Не то господарь, що збереть господарство, — то, що готове задержить. Ном. № 10108.
Заклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. закла́сти, -ладу́, -де́ш и заложи́ти, -жу́, -жиш, гл.
1) Закладывать, заложить чѣмъ что-либо, или что-либо за что.
Рани мої смертельнії промивав, м’якенькою бавовною закладав. Мет. 440. Заклав він сокиру за пояс. Грин. І. 188. Молода... закладає молодому хустку за пояс. Грин. III. 515.
2) Накладывать, наложить.
Закладають царський вінець: тепер ти моя. Чуб. V. 205.
3) Закладывать, заложить, запрягать, запречь.
Господарь волоський пару коней у колясу закладав. Мет. 393.
4) Класть, положить.
Коня тобі напою, овса, сіна закладу. Чуб. V. 8.
5) Основывать, основать.
6) Учреждать, учредить.
7) Вносить, внести за кого-либо деньги.
А заложить же за тебе багато треба? Сим. 195.
8)
по́зов. Вчинать, вчинить искъ, начать судебное дѣло. Котл. НП. 344.
Захорува́ти, -рую, -єш, гл. Заболить. Камен. у. Міус. окр. Послав Бог їм лихо: захорував господарь та хутко і вмер. МВ.
Зна́чно, нар.
1) Значительно.
2) Видно, замѣтно.
Значно, що господарь. Федьк. II. 80. Все ж тото буде на мому личеньку значно. Грин. III. 558.
3) Знатно.
Карбува́ти, -бу́ю, -єш, гл.
1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы. Харьк. г.
2) Рѣзать, сѣчь.
І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували.
3) Анатомировать.
На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла. О. 1861. VII. 3.
4) Замѣчать, ставить въ счетъ.
Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Гол. І. 147. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі. К. Бай. 39.
Кі́льчитися, -чуся, -чишся, гл. Пускать ростки, проростать. Вже кільчиться гречка, пшениця. Каменец. у. Він злиденний господарь: у його в коморі геть покільчилась пшениця. Подольск. г.
Лусо́ну́ти, -ну, -неш, гл. = Луснути 5. А господарь... як лусоне його. Ном. 566. стр. 282.
Нічо́гий, -а, -е.
1) Плоховатый.
Брати взяли собі лучних (коней), а дурню остався на(й)гірший, нічогий. Чуб. II. 409.
2) Сносный.
Наш господарь чоловік собі нічогий.
Оспо́дарь, -ря, м. = Господарь.
Переспа́тися, -сплю́ся, -пи́шся, гл.
1) =
Переспати 1. Переспийся зо ўном їдну ніч. Гн. І. 42.
2) Выспаться.
Ой ще бурлак не здрімався, вже господарь переспався. Чуб. V. 1014.
Псій, пся, псе = Песький. Великого роду, а псього ходу. Чуб. І. 282. З нього такий господарь, як з псього хвоста сито. Ком. Пр. № 228. Іди́ до псьо́ї ма́ми! — Убирайся къ чорту! ЕЗ. V. 253.
Робі́тник, -ка, м. Работникъ. Гроші добрий робітник, але поганий господарь. Ном. № 13484.
Роздава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. розда́ти, -да́м, -даси́, гл. Раздавать, раздать. Бог старий господарь, має більше, ніж роздасть. Ном. № 58.
Скалуби́на, -ни, ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. І. 147.
Спода́рь, -ря́, м. Сокращ. господа́рь. Государь, господинъ, хозяинъ. Котл. Ен. 1. 24. Се беззакониє творилось либонь за Деція-царя, чи за Нерона-сподаря. Шевч. Ви, сподарі, не питайте та ковбасу мені дайте. Грин. ІІІ. 36.
Стари́й, -а́, -е́.
1) Старый, ветхій, дряхлый, давній.
Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Ном. № 12484. Бог старий господарь. Ном. № 58. Старий завіт.
2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р.
Стари́й. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ ого обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: «Що ж, старий, — тобі є, поміч, а мені нема. ЗОЮР. І. 65. Здорові були! А де се ваш старий? Стара́: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 465.
3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. І. 22.
4)
Стари́й день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. Св. Л. 59.
5)
Стара́-па́ні. Переносно: задница. Ум. Старе́нький, старе́сенький. Рудч. Ск. І. 183. Упадемо матері старенькій крижем до ніг. ЗОЮР. І. 23.
Сурма́ч, -ча́, м. Трубачъ. К. ЧР. 427. Грин. III. 629. Господарь колись був у охочих козаках у Шрама сурмачем. К. ЧР. 65.
Чі́льний, -а, -е. Отборный, крупный, значительный, выдающійся. Чільне зерно. От стане він чільний господарь, багатий, маючий як пан. Млак. 102.
Як, нар.
1) Какъ.
Вода чиста, як сльоза. ЗОЮР. І. 147. Добре, як у Бога за дверима. ЗОЮР. І. 147. О, як болить моє серце, а сльози не ллються. Котл. НП. 339. Як вас маємо звати? Харьк. Як ти підеш, що такий дощ? Харьк. Як крикну я: брешеш! Стор. М. Пр. 47. Як дам ляща тобі я в пику, то тут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. І. 83. Як глянув господарь і зо зла аж посинів. Гліб. Як на ім’я. Какъ по имени, какъ зовутъ. Забулась, як на ім’я того пана. МВ. І. 138. Як ся ма́єш? Какъ поживаешь? Здоров, Еоле, пане-свату! ой як ся маєш, як живеш? Котл. Ен. І. 7. Як ось. Какъ вотъ, вотъ и. Тут тілько що перемолився Еней і рот свій затулив, як ось із неба дощ полився. Котл. Ен. II. 33. Як ма́є бу́ти. Какъ быть должно. Набігла ґуля, як має бути. НВолын. у. Як.... так.... Какъ.... такъ.... Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Ном. № 688. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. І. 146. Як же. а) Какъ же. Як же твого брата звуть? б) Да какъ, ужъ какъ. Як же зчепились вони, — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. ІІ. 185. в) А какъ. Як же вмер паволоцький полковник..., він вийшов. К. ЧР. 15. Як то? Какъ? (восклицаніе удивленія). Як то? ти не хочеш сього робити? Як то при нарѣчіи: какъ. Як то сумно було в нас у хати! МВ. II. 45. Як-ся = Якось. Пита він як-ся ласкаво і грізно. МВ. II. 125. Як не́будь. Какъ-нибудь. Як небудь достати його. Рудч. Ск. І. 7. Як мо́га. Изо всѣхъ силъ. Як мога швидче утікай. Котл. Ен. III. 19.
2) Какъ будто, будто бы.
Еней тогді як народився. Котл. Ен. І. 11. Въ томъ же значеніи: як би. Пійшов на свято не явно, а як би потай. Єв. І. VII. 10. Вона стоїть, — от як би вона, без згадки і думки, разом перед яким дивом опинилась. МВ. II. 90.
3) Если.
Правду старий співа, як не бреше. Шевч. 154. Як би. Если бы. Як би не Біг, — хтоб нам поміг. Ном. № 10. Як би знала, що покине, — була б не любила; як би знала, що загине, — була б не пустила. Шевч. 12.
4) Когда, во время.
Як були ми в його, бачили його брата. Харьк. Як же мені знать, которий мені год? Як родивсь, то без пам’яти був; як ріс, то розуму не мав; а як уже до розуму дойшов, тогди б то й лічить, та багацько літ уплило. ЗОЮР. І. 146. Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Посл.
5) Чѣмъ, нежели.
Йому більше, як сто год. Екат. Що.... то.... Чѣмъ.... тѣмъ.... Що далі, то більша дорожнета на хліб. Харьк. б) Лишь, только. Більш мені на землі нічого не треба, як оця домовина. Г. Барв. 212.
7) Смотря по, смотря какъ, смотря какой.
За юшкою подають звичайно капусту, а тоді — як у кого достаток. Грин. III. 536. Въ томъ же значеніи: як до. Чи дорогі воли на ярмарку? — Як до вола, — т. е. смотря по тому, какой волъ. Полт. Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні.
8) Чуть.
Та селом іду — як не плачу: кого люблю, то й не бачу. Грин. ІІІ. 230. Охвицер як волосся на собі не рве. Г. Барв. 403.
9)
Як.... як.... (повтореніе). И.... и.... какъ..., такъ и.... Як день, як ніч, — раз-у-раз тупаю та працюю. Г. Барв. 193. У тій горниці стіл стоїть і на йому як пити, як і їсти. Мнж. 25.
10)
Як ка́жете? Что вы говорите? Ум. Я́кеньки.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Владѣ́лецъ = волода́рь, вла́сник, господа́рь, пан, поміщик, держа́вець, дїдич. — Три пани, два отамани, а один підданий. н. пр. — Що видячи, панове державцї мусїли утїкати. Л. С.
Владѣ́тель = 1. д. Владѣ́лецъ. 2. царь, (гал.) — цїсарь, держа́вець, коро́ль, господа́рь.
Господи́нъ = па́н, госпо́дарь; добро́дїй. — Бог високо, пан далеко, а підпанки дадуть дранки. н. п. — Пане, добродїю! С. З. — Я зову вас, добродїю, як все село наше, шануючи ваше письменство і розум. Кот. — Господа́ = пано́ве, пани́, па́нство, пано́ве до́бродїйство. — До́ма ли господа́? = чи до́ма пани́, па́нство? – Господа́, вы́слушайте меня́ = пано́ве, ви́слухайте мене́. – Господи́нъ Н. = добро́дїй або пан Н.
Госуда́рь = царь, цїсарь (гал.), коро́ль, господа́рь. — Богом сьвіт держить ся, царем земля править ся. н. пр. — Бога просим за цїсаря у Сьвятої Матки, що нам цїсарь подарував панщину і податки. н. п. — Милости́вый госуда́рь = добро́дїю, па́не, ласка́вий па́не. — Госуда́ревъ = д. Госуда́рскій.
Домовладѣ́лецъ, лица = домохазя́їн, господа́рь, домодержа́вець, домохазя́йка, господи́ня. — Ой Боже наш, царю, пошли лїта щасливії сього дому господарю. н. п. — Всїм православним християнам, сьому домодержавцю, хазяїну й хазяйцї, подай, Боже, на многії лїта. н. д.
Малоиму́щій = незамо́жнїй, маломо́шний. — Господарь з його маломошний, не спроможеть ся на такі видатки. Кн.
Плохо́й = пога́ний, ке́пський (С. З.), благи́й (С. Аф. Ш.), ми́ршавий, мізе́рний, аби́-яки́й, яки́й-не́будь, незна́ть яки́й (С. Л.), неві́рний, лихи́й. — Кепський господарь, як десять робіт зачинає, жадної не кінчає. н. п. — Благий уже у мене човен. — Блага уже у мене хати. С. Аф. — То в которого не було драної невірної кожушини. н. д. — Три сермязї лихиї. н. д. — Пло́хо дѣ́ло = ке́пська спра́ва; не пере́ливки. — Грицько зобачив, що кепська справа. н. п. С. З. — Я вже бачу, що не переливки, та навтїкача.
Пожа́рище = пожа́ри́на (С. З.), пожари́ще, погорі́лище, зга́рище (С. З.). — Сидить господарь на дворищі, на сумнім чорнім пожарищі — та й плаче бідний. О. Пч. — Ой я в чужім краї, як на пожаринї, ніхто ж мене не пригорне при лихій годинї. н. п.
Полюби́ть, ся = полюби́ти, ся, улюби́ти, ся, злюби́ти, покоха́ти, ся (С. З. Л.), закоха́ти ся (С. Л.), укоха́ти, ся, вподо́бати, ся (С. Л.), сподо́бати, ся (С. З. Л.), поподо́бати ся (С. З. Л.), прийти́ до вподо́би, в о́ко впа́сти. — Раз пішов я на улицю тай тепер я каюсь — полюбив а дївчиноньку, аж ві снї жахаюсь. н. п. — Дуже пан улюбив Івана. Чайч. — Тільки Гаврила Довгополенка за те улюбив, що він йому пива купив. н. д. — Його козаки злюбили. К. З. о. Ю. Р. — Росла в наймах, виростала, з сиротою покохалась. К. Ш. — З ним, коли я покохаю, піду в тяжку турецьку неволю. К. К. — Коли я покохаю дївчину, покину матїр я свою і душу їй віддам. К. К. — Чи подруга яка похвалила ся — кого укохала. О. Мир. — Я був парубійка трудящий і тверезий, то господарь, мене дуже вподобав. Ос. — Їй подобались не люди, а та дужа сила, що всім сьвітом володїє — та була їй мила. Гр. Чайч. — Що я рушників не придбала, а вже Нестора сподобала. н. п. — І я рудий, руду взяв, бо рудую сподобав. Кот. — Чи в любистку ти купав ся, що так мінї сподобав ся? н. п. — За Тетяну рубля дав, бо Тетяну сподобав н. п. — Сподобав я там дївчину на імення Катерину. н. п. — Ой на що ж ти, моя доню, уповала, що ти того Чорноморця сподобала. н. п. — Вподо́бав я не з тим твою уроду, щоб славу наклика́ть на тебе і незгоду. Гул. Ар.
Приглаша́ть, пригласи́ть = кли́кати, заклика́ти, уклика́ти, запро́шувати (С. Л.), запро́хувати, зазива́ти, закли́кати, укли́кати, запроси́ти (С. З. Л.), зазва́ти, багатьох — склика́ти, понапро́шувати, понапро́хувати, позаклика́ти, понасклика́ти, напроси́ти. — Віче народнє не раз проганяло князя з престола, а заклика́ло на його місце иньшого. Бар. О. — Укликають Івана у хату. н. о. Гр. Чайч. — Веселий господарь Демъян любив гостей на беседу склика́ти. Б. Г. — Запроси нас до хати, дай нам вечеряти. н. п. — Пригласи́ть на жи́тельство = перезва́ти. — Приглаше́нный = про́ханий (С. Л.). запро́ханий, запро́шений (С. З.), кли́каний (С. Л.), закли́каний, припро́ханий (Хар.). — Для проханих гостей багато треба. н. пр. — Кликаному гостю батато треба шани. н. пр. — Піди не кликаний, то й підеш не шанований. н. пр.
Сара́й, сара́йчикъ = шо́па, шо́пка (С. З.), частїше відкритий з одного або з двох боків — по́віть, пові́тка (С. З. Л.), для волів — воло́вня, де ставлять вози — возо́вня, возівня (С. Аф.), де їх роблять —возоро́бня, на дрова — дровъяна́ пові́тка (С. З.), дровни́к, дрові́тня (д. Дровяни́къ 2.), для овець — коша́ра, ове́чник (д. під сл. Ове́чій), для полови — половни́к, поло́вня, поло́вниця (д. Мяки́нникъ), на хлїб — клу́ня, стодо́ла (д. Ри́га), де солять рибу — холодни́к, де держать сіль — соля́ник, де готують кавъяр — гаря́чник, в першому ящик з росолом — соли́ло. Ух. — Господарь з під шопи витяг плуг. Фр. — Заточи віз під повітку. — Великої кошари свиня. н. пр.
Содержа́тель, ница = держа́вець, хазя́їн, хазя́йка, госпо́дарь, господи́ня, власти́тель, ка. — С. кни́жнаго магази́на = книга́рь. — С. пите́йного до́ма = шинка́рь, корчма́рь. – С. постоя́лого двора́ = корчма́рь, хазяїн заїзду, оранда́рь. — С. по́чты, почто́выхъ лошаде́й, почто́вой станціи = почта́рь. – С. публи́чнаго до́ма = ба́ндур, ба́ндурша. — С. типогра́фіи = власти́тель друка́рнї, друка́рь.
Су́дарь = господа́рь, добро́дій (С. Л.).
Хозя́инъ = хазя́їн (С. Ш.), госпо́да́р(ь), хазя́й (С. Ш.), ґа́зда (Гал.). — Без хазяїна і двір плаче. н. пр. — Хазяй на всю губу. С. Ш. — Де господарь не ходить, там нивка не родить. н. пр. — Господарь як чирак, де схоче, там і сяде. н. пр. — А господарям — поле орати, а господиням — кросна ткати. н. п. — А ввійшов до хати, став вітати, зачали мі чесні ґазди горівки давати. н. п. Б.

Запропонуйте свій переклад