Граф – граф, (вульг.) грап. |
Гра́п, -па, м. Графъ. Левиц. І. 493. Стор. І. 152. Драг. 83. Лотоцький! не думай, що ти грап Потоцький, бо ти вех (паламарь) з села Бебех. Ном. № 5509. Поздоровляю ясновельможного пана грапа з іменинами. Рудч. Ск. II. 203. |
Гра́ня, -ні, ж. Ум. отъ Грап. |
Грап, -па, м. Евграфъ. Лохв. у. Ум. Граня. ВД. |
Графъ = грап. О. С. |
Произноси́ть, провзнести́, произне́сть = промовля́ти, вимовля́ти (С. Л.), прока́зувати, промо́вити, ви́мовити, проказа́ти (С. Л.), ви́словити, ви́голосити. — Мої уста лукавого не скажуть і мій язик неправди не промовить. К. І. — Приставляла до печі, промовляла три речі: кипи, кипи корінець. н. п. — Проказала вона сї слова, тай вийшла з хати. С. Л. — За обідом грап висловив коротеньку промову. Кн. — П. невня́тно = муги́кати, момота́ти. — П. безсмы́сленные зву́ки = белькота́ти. — П. пригово́ръ = виріка́ти (С. Л.). — П. стихи́ = промовля́ти, виголо́шувати ві́рші, віршува́ти. |