Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «гробки»
Шукати «гробки» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гроб –
1) труна́, домови́на, тру́мна, тру́мно, дубови́на; (долбленый) дереви́ще; (с выпуклой крышкой) горба́та труна́.
• Гроб делать – тру́ну́ будува́ти;
2) (метоним., могила) гріб (р. гро́бу).
• Одной ногой в гробу́ стоять – бу́ти на бо́жій доро́зі, над гро́бом стоя́ти [Я над гро́бом стою́ – бреха́ти не хо́чу], (шутл.) три чи́сниці до сме́рти кому́.
• Вогнать кого в гроб – на той світ (в моги́лу) загна́ти.
• Гроба́ (мн.) – гробки́, см. Кладби́ще.
Кладби́ще – кла́дови́ще, кладови́сько, мо́гилки́ (-ло́к) гробови́ще, гробки́ (-кі́в), гро́би, вічни́ці (-ни́ць), (особ. в церковной ограде) цви́нтар (-ря); (еврейское) око́пище, око́писько, окі́п (р. око́пу).
Моги́лка –
1) я́мка, (реже) моги́лка, гробо́к (-бка́).
• Каков в колыбельку, таков и в -ку – яки́й народи́вся, таки́й і в гріб положи́вся (Приказка);
2) моги́лка, гробо́к. Срв. Моги́ла 1 и 2;
3) -ги́лки – мо́гилки́ (-ло́к), гробки́ (-кі́в), кла́дови́ще, гробо́вище; см. Кла́дбище.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Грі́б, гро́бу, м.
1) Могила. Мет. 399. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. І. 157. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. Драг. 103. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Рудч. Чп. 167. Гроби́. Кладбище. Грин. І. 50.
2) мн. Гроби́. Родъ игры, въ которой одна пара играющихъ ловить двѣ другія. Чуб. ІІІ. 89. Кв. П. II. 100. Ив. 55. Игра эта называется еще ро́би. (См. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Харьк. г. Гробо́чок. Гол. I. 229. См. Гробки́.
Гробки́. См. Гробок.
Гробо́к, -бка́, м. Ум. отъ гріб. Могила, могилка. Полковник остався почувать на гробках.... Узяв сідло, положив на гробок і ліг на йому. Грин. І. 50. Гробки́ = Гроби = Гробовище = Кладовище. Мнж. 178. Левиц. І. 117. На гробках посідали. Черниг.
Посутені́ти, -ні́є, гл. безл. Потемнѣть. Як вже добре посутеніло, пішли на гробки. Грин. II. 186.
Роди́тель, -ля, м. Родитель, отець. Чуб. III. 29. Шануй учителя паче родителя. Ном. № 6101. Роди́телі. а) Родители, отецъ и мать. Та я ж буду віконечка одсувать і своїх родителів в гості виглядать. Мил. 181. б) Родственники (покойные?) Дочь плачетъ надъ мертвымъ отцомъ. Стрічайте, мої родителі, мого татуся рідненького, пробірайте містечко коло себе близесенько і доглядайте так, як я доглядала. Мил. 189. На проводи в нас на гробки ходять, родителів поминають. Черниг. г.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Гробки́. *2) Красная горка. День, в который все селение поминает умерших родственников на кладбище. Кушайте самі, здорові були б, я не питиму, мені гріх, бо у нашому семействі така заведінка—не п’ємо й не куримо від Різдва аж до Гробків, -ну, а там дак навертаємо, торік з Окрисаном і дяка понівечили, родичів поминаючи. Пир. у., Конон. *3) Кладбище. Оце на гробках трави укосив,—там така, мало не в пояс. Лип. у., Ситківці. Ефр.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гробъ = труна́, домови́на (дубова) — дубови́на, гріб, (кришка) — ві́ко. С. З. — Як не живеш, а все труни не минеш. н. пр. — Ой умру я, моя мамо, ой умру, збудуй мінї, моя мамо, з клен-древа труну. н. пр. — Тешуть явір, тешуть яворину, молодому козакови та на домовину. н. п. — Подиви ся, доню, яка я стара, мінї в домовину лягати пора. н. п. —Убють тебе, вона в гріб ляже. Кот. — Въ гробъ гляди́тъ, одно́й ного́й въ гробу́ = на ла́дан дише, на тонку́ пряде́. — Вогна́ть, свести́ кого́ въ гробъ = на той сьвіт загна́ти. — До гро́ба, по гро́бъ = до сме́рти, по ві́к, по́ки сьвіт со́нця. — Гроба́ = гробови́ще (С. Аф.), гробки́, кладови́ще, могилки́. — Дївчина сирота, як іде за́між, то йде на гробки тужити по матері.
Кладби́ще = кла́дови́ще, гробови́ще, гробки́, могилки́, кла́двище, (переважно в церковному дворі або коло церкви) — цви́нтарь, церкови́ще Лев., (старе кладовище або місце, де колись було кладовище) — погре́бище. С. З. Л. — Ой як мінї не ходити на цвинтарь тужити — поховала миленького, зостали ся дїти. н. п. — І років через сто на цвинтарь прийде внук, де грішні костї їх в одну копицю сперли. Гул. Ар. — Її немає: під осїнь журливу на гробовище однесли. І. Г.

Запропонуйте свій переклад