Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дере́вня – село́, слобода́, присі́лок. [На́ше село́ – то таки́ село́, а Лукі́вка – ті́льки присі́лок наш, і лукі́вці до на́шої це́ркви хо́дять].
Несколько дереве́нь, составляющих одно имение или одну общину – ключ.
Бревно́ – бервено́, дереви́на, коло́да, ба́лок (р. -лка); (соб.) берве́ння (с. р.), дере́вня (ж. р.), колоддя́. [Станови́тиму ха́ту нову́: дере́вні вже навози́в.]
Ва́льный лес – зру́баний ліс, дере́вня.
Де́рево – де́рево (мн. де́ре́ва́) (в песнях) дре́во, (ум. дере́вце́, дре́вко; соб. де́рево, дере́в’я, ср. р.). [Не руба́й де́рев! Що тут дері́в за цей год пору́бано! Помости́ гнізде́чко у садо́чку, на висо́кім дре́вку́, на яворку́ (Чуб.). І скрізь у дворі́ зелені́ло де́рево (Грінч.). Круг йо́го – зру́бане дере́в’я і пеньки́ сві́жі (М. Вовч.)].
Одно де́рево – дереви́на, (в песнях) древи́на. [Уве́сь садо́к – три дереви́ні та й ті́льки].
Кусочек де́рева – дереви́нка. [Боро́давки зганя́ють дереви́нкою від хреста́].
Срубленные для постройки дере́вьясоб. дере́вня (ж. р.). [Хті́ли ха́ту будува́ти, зачали́ вже вози́ти дере́вню].
Де́рево лесное, не плодовое – лісовина́; такое же плодовое – ди́чка. [Ця гру́ша – ди́чка, гру́ші з не́ї терпкі́ й давлю́чі].
Де́рево садовое, плодовое – садовина́.
Деревцо́ плодовое, выросшее из зёрнышка – зерни́ця, сі́янка. [Я насі́яв торі́к груш та я́блунь, так тепе́р зерни́ці в арши́н. Ці грушки́ мо́жна й повиру́блювати, бо це не ще́пи, а сі́янки].
Молодое дикорастущее деревцо́, взятое для окулировки – живе́ць (р. -вця́), дичо́к (р. -чка́).
Де́рево, оставленное при порубке леса – насі́нник, мая́к.
Д. отмеченное знаком для обозначения межи – клякове́ де́рево.
Д. высокое, стройное – стрімке́ де́рево, гонча́к.
Д. дуплистое – дупля́к, дуплі́й. [Дуб дуплі́й].
Дере́вья с искривленными, уродливыми стволами – кривундя́ччя, корча́нь, криваки́.
Де́рево в несколько кривых стволов – корчаго́вина. [Отсю́ корчаго́вину теж мо́жна зруба́ти, а отсього́ дубка́ – поки́нути: він оди́н і рівне́сенько росте́].
Дере́вья корявые, преимущественно дубы – кордуба́ччя.
Д-во с раздвоенным стволом – розкаря́ка (сущ.), розкаря́кувате (прил.).
Д. сросшееся – зро́стень.
Д. засохшее на корню – сухості́й (р. -сто́ю), суш (р. -ші), сушни́к. [Це дро́ва пога́ні, з сухосто́ю, вони́ ма́ло грі́ють. Це не садо́к, а сама́ суш].
Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер – колю́би.
Искривленное де́рево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях – копани́ця (гал.).
Кривой кусок де́рева, идущий на полозья – скорси́на, криву́ля.
Отрубок де́рева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки – генти́на (Шух.).
Д. для курительной трубки – лупеха́, злу́пок (Вас.).
Д. сломанное, вывернутое ветром – вітроло́м, ви́воротень (р. -тня).
Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины – вітрува́те.
Сгнившее д. – струпіші́ле, порохно́.
Нанесенное полой водой д. – бережня́к, прави́ння.
Роща или купа дере́вьев одной породы (и сорт де́рева для поделок) обозначается окончанием -и́на: берестовое д. – берести́на. [Пішли́ в берести́ну збира́ти хмиз. Обу́х зро́блено з берести́ни]; березовое д. – бере́зина; д. боярышниковое – глоди́на; д. буковое – бу́ковина, бучи́на; д. вербовое – верби́на; д. вишнёвое – вишни́на; д. вязовое – ільми́на, вильми́на; д. грабовое – граби́на; д. грушевое – груши́на; д. дубовое – дуби́на; д. калиновое – калини́на; д. кедровое – кедри́на; д. кленовое – клени́на; д. липовое – ли́пи́на; д. ольховое – вільши́на; д. ореховое – (г)орі́шина; д. осиновое – оси́чина; д. сосновое – сосни́на; д. терновое – терни́на; д. тиссовое – тиси́на; д. тутовое – морви́на; д. черёмуховое – чере́мши́на; д. черешневое – чере́шина, чере́шнина; д. яблоневое – яблуни́на; д. яворовое – явори́на; д. ясеневое – ясени́на; д. эбеновое – гебе́[а́]н.
Деревя́нный – дерев’я́ний, деревля́ний, деревни́й.
Д-ые части в плуге – дереві́нь (р. -ві́ни).
Д-ые изделия – дерев’я́ні (деревні́) ви́роби, (собир.) дере́вня (ж. р.). [Ко́ле́са, ви́ла й и́нша дере́вня].
Д-ое масло – оли́ва.
Д-ая башка (брань) – дурна́ (бара́няча) голова́, дурна́ макі́тра, дубоголо́вий бо́вдур.
Коло́дник
1) коло́дник, в’я́зень (-зня), остро́жник;
срвн. Ареста́нт. [Посади́в Іо́сифа в темни́цю, де сиді́ли царські́ коло́дники (Опат.)];
2) (
строевой срубленный лес) колодня́к (-ку), коло́ддя, берве́ння, дере́вня; (штамб) ко́вбок (-бка) (ум. ко́вбчик), сто́вбур (-ра), коло́да;
3)
см. Бурева́л 2.
Лес
1) (
растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)].
Лес на корню – ліс на пні.
Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)].
Выборочный лес – вибірни́й ліс.
Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу).
Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся).
Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)].
Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс.
Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)].
Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)].
Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́.
Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й.
Защитный лес – за́хисни́й ліс.
Камышевый лес, см. Камышник I.
Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру).
Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су).
Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.).
Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в).
Мешанный лес – мі́шаний ліс.
Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́).
Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща.
Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес.
Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся).
Общественный лес – грома́дський ліс.
Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся).
Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка).
Хворостяный лес – хворостяни́й ліс.
Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс.
Пихтовый лес – смере́ковий ліс.
Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру).
Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.).
Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом.
Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс.
Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі.
Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су.
Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва.
Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки).
Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко.
Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти.
Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки).
Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло?
На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку!
Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол;
2) (
в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні).
Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево.
Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево.
Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му).
Валежный лес; см. Вале́жник.
Деловой лес
а) (
на корню) виробни́й ліс;
б) (
в срубе) виробне́ де́рево.
Дровяной лес
а) (
на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва.
Корабельный, мачтовый лес
а) (
на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс;
б) (
в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево.
Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево.
Пильный, пиловочный лес
а) (
кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння;
б) (
пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево.
Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку).
Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево.
Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс.
Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)].
Столярный лес – столя́рське дерево.
Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево.
Фанерочный лес
а) (
на корню) форні́рний ліс;
б) (
в срубе) форні́рне де́рево.
Леси́на
1) (
ствол дерева) сто́вбур (-ра), стовбури́на;
2) (
бревно) дереви́на, коло́да, бервено́, соб. дере́вня (-ні), берве́ння (-ння).
Лупё́жник – обкоро́вана дере́вня, лупі́ж (-пежу́).
Обгора́ть, обгоре́ть – обгоря́ти, обгорі́ти, о(б)паля́тися, о(б)пали́тися.
-ра́ть, -ре́ть несколько – обсма́люватися, обсмали́тися.
Деревня -ре́ла – село́ погорі́ло.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Деревня – село́, -ла́, слобода́, -ди́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Норов
• Норов не боров, на убой не откормишь
– хоч яка лиха людина, та тобі не скотина; на заріз не відгодуєш. Пр.
• С норовом кто
– норовистий хто; має норов (зноровом) хто; коровник, норовниця хто.
• Что город, то норов (что деревня, то обычай)
– що край, то й звичай. Пр. Що криниця, то й водиця. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Село́, р. мн. сіл – село, деревня.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Отстоять
1) (
от чего) – відле́жати від чо́го, відляга́ти; деревня отстоит от города на шесть верст – село́ відле́жить (відляга́є, відле́гле) від мі́ста на шість версто́в;
2)
см. Отстаивать, отстоять кого, что.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Что ни город - то норов, что ни деревня - обычай.
1. Кожний Івась на свій лас.
2. Що хатка, то инша гадка.
3. Що село, то й піп.
4. Що вік, то инший світ.
5. Що вісь, то инша піснь.
6. Що город, то й гонор.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Деревенька, -ки, ж. Ум. отъ деревня.
Дереві́нь, -ні, ж. Деревянный части въ плугѣ. Каменец. у. См. Деревня 4.
Дере́вля́, -лі, ж. = Деревня 2.
Дере́вня, -ні, ж.
1) Лѣсъ, деревья.
2) Срубленныя деревья, лѣсъ для построекъ. Чуб. VII. 377.
Отто ліс, — щоб же ви мені вирубали його!... — А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить.... Рудч. Ск. Недавно прислав мені деревні на повітку. Левиц. Пов. 150.
3) Деревянный домъ. Гол. І. 191.
Оддай мене, брате, та за міщанина, бо у міщанина новая деревня, новая деревня, великая сем’я. Мет. 281.
4) Съ удар. на послѣднемъ слогѣ:
деревня́, ні́ = Деревінь. Я купив плуг, лишень саму деревню. Каменец. у. Ум. Дереве́нька. Чії бджоли на долині, мої в деревеньці. Мет. 16.
Попорохня́віти, -вію, -єш, гл. = Попорохніти. І деревня попорохнявіє, поки зберємося хату перекида́ти.
Село́, -ла́, с. Село, деревня. То гуляє козак Голота, погуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. Ум. Се́лечко, се́льце. Через наше сельце везено деревце. Чуб. III. 139. Ой дано ж єму та три селечка. АД. І. 149.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дере́вня = село́, сельце́, слобода́, слобі́дка, ху́тір. (По рос. дере́вня — таке село, де не має церкви).
Ва́льный лѣсъ = дере́вня, зру́баний лїс.
Де́рево = де́рево, (одно) — дереви́на, здр. — дере́вце, (зрубане і наготоване на будівлю) — дере́вня (С. Аф.), дереви́на, (зрубане без гилок) — коло́да, дуб, дубо́к, (і обтесане з боків) — ба́лка, (лїсове) — лїсовина́, (садове) — садовина́, (липове, березове і т. д.) — ли́пина, бере́зина і т. д, (сухе на пнї) — сухості́й, (сухе зрубане) — сушня́к (С. Л.), сушни́к, (роздвоєне в горі) — розсо́ха, (з ґулями) — ґулювате, (посажене) — поса́дина, поса́дка, посадки́, (очищене від кори) — лепі́ж, (частина дерева з низу до гилок) — окоре́нок (С. Л.), (високе і товсте) — коло́дисте, (частина коло коріня) — при́корень. — Навалив деревнї, так що на дві хати буде. С. Аф. — Одним кінцем привязав до дуба, а другим до другої якоїсь деревини. К. X. — Привъязав кони до прикорня. н. д. — Онъ де́рево де́ревомъ = він як пе́нь той.
Деревя́нный = деревя́ний. — Деревя́нная башка́ = дурна́ голова́, каба́к. — Деревя́нный тулу́пъ = домови́на, труна́. — Деревя́нное ма́сло = оли́ва. — Правда як олива — завсегда па верх вийде. н пр. — Деревя́нныя издѣ́лія = деревя́ні ви́роби, дере́вня. — Мужик хотїв везти продавати деревню (колеса, вила то-що).
Скобяно́й това́ръ = дере́вня, деревъя́не начи́ння (посуда, лопати, вила і т. д., що вистругуєть ся з дерева). — Мужик хотїв везти продавати деревню. н. о.

Запропонуйте свій переклад