Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

II. Изрыва́ть, изры́ть
1) ри́ти (ри́ю, ри́єш), пори́ти, зрива́ти, зри́ти, ско́пувати, скопа́ти, (
заровненную землю) поро́ти, попоро́ти (зе́млю, сте́жку), (о мн.) пори́ти, позрива́ти, поско́пувати, попоро́ти; (слегка) копирса́ти, покопирса́ти, сколу́пувати, сколу́пати, подзю́бати. [Ще прожда́вши дві годи́ні, ізри́в зе́млю по колі́ні (Пісня)];
2) (
норами, ходами) кроти́ти, покроти́ти, нори́ти, понори́ти.
Изры́тый – зри́тий, ско́паний, попо́ротий, покопи́рсаний, сколу́паний, подзю́баний, поно́рений.
-тый оспой – подзю́баний, дзю́ба, дзюба́тий, таранкува́тий.
-тое морщинами лицо – поко́пане, поо́ране змо́ршками лице́.
-ться – ри́тися, пори́тися, бу́ти пори́тим и т. д.
I. Клюв – дзю[ьо]б, ум. дзю́[ьо́]бик, дзю́[ьо́]бичок (-чка), дзю[ьо]бо́к (-бка́), дзю[ьо]бо́чок (-чка), (редко) дзю́ба, ум. дзю́бка.
С большим -вом – дзю[ьо]ба́тий, (сущ.) дзюба́нь (-ня́).
Но́готь – ні́готь (р. ні́гтя), (зап., собств. коготь) па́гність (-ностя); (у животных) па́зур (-ра). [Пра́вда на ні́готь, а приба́виться на лі́коть (Номис). Тонкі́ ні́гті в манікю́рі (Сосюра). У ме́не па́гність заломи́вся (Брацл.)].
Грязные -ти – брудні́ (чо́рні) ні́гті.
Под -тя́ми траур (шутл.) – під ні́гтями чо́рна жало́ба, ні́гті в чо́рну жало́бу вбра́ні.
Щётка для -те́й – щі́тка (щі́точка) до ні́гтів, нігті́вка.
С младых -те́й (шутл.) – з жо́втого дзю́ба, з пу́п’яночку, з зелено́чку, зма́лку, з мало́го ма́лку, зма́лечку, з-за́молоду, змо́лоду.
Нос с локоть, а ума с -готь – ви́ріс (висо́кий) до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба; борода́ ви́росла, ро́зуму не ви́несла; під но́сом гу́сто, над но́сом пу́сто (Приказки).
-ти грызть (острить) на кого – гостри́ти кі́гті (зу́би) на ко́го.
Обрезывать (стричь, остригать), обрезать (остричь) -ти – обтина́ти (стри́гти, обстрига́ти), обтя́ти (обстри́гти), (о мног.) пообтина́ти (пообстрига́ти, постри́гти) ні́гті.
Прибирать (прижимать), прибрать (прижать) что к -тю – га́рбати до се́бе що, зага́рбувати, зага́рбати (собі́) що.
Прижимать, прижать кого к -тю – прибира́ти, прибра́ти кого́ до рук, прибо́ркувати, прибо́ркати кого́, (образно) в шо́ри бра́ти, взя́ти (убра́ти) кого́.
На -тя́х беляки (-ти цветут) у кого – ні́гті цвіту́ть у ко́го. [У ко́го ні́гті цвіту́ть, той ма́є ща́стя (Етн. Збірн. V)].
По -тю (-тя́м) и зверя знать (ex ungue leonem) – зна́ти ле́ва по па́зурах; по па́зурах (з па́зурів) зві́ра зна́ти; ви́дно па́на по халя́ві (Приказка).
О́спа, мед. variole – ві́спа.
Ветренная -па – (по)вітряна́ ві́спа, гвіздки́, гвіздо́чки.
Коровья, овечья -па – коро́в’яча, ове́ча ві́спа.
Изрытый -пою – ряби́й, віспува́тий, (по)дзю́баний, дзюба́тий, таранкува́тий.
Сделаться рябым от -пы – старанкува́тіти.
Женщина со следами -пы на лице – дзю́ба.
Прививать -пу – щепи́ти, вщі́плювати ві́спу. Срв. О́спенный, О́спина.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бытовизм – побутовізм, побутизм.
[Ті прозаїки, що писали про робітництво, по-своєму намагалися хоч трохи наблизитися до реальності, вмонтовуючи в наперед задані схеми класової боротьби та долання ворожих підступів то картини розвалу виробництва, то проникливі міркування негативних персонажів (звісно, засуджуючи їх), то відхилення в «побутовізм» або еротику (І.Дзюба)].
Обговорення статті
Вампир – (франц., нем.) вампір, упир, (ув.) упиряка, (перен.) кровопивця; (порода летучей мыши) кажан-вампір.
[— Я Тибр старий! — ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Іван Котляревський). Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнім… Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування. Яке тобі діло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце… Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш» (М.Коцюбинський). — не хочу бути вашим злим духом, вашим вампіром (Л.Українка). Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього, образ ваш, мов упир, що з могили приліз, кров зганяє з обличчя рідного. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити. Як прибитий упир, ваша вражена тінь блідне, блідне, і смерть її криє, між живими і вами росте просторінь, — рідне серце могилу вам риє… (Л.Українка). Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють  народну  кров  вампіри…  Нахиляйтесь,  Пригинайтесь:  Може,  мимо  пройдуть  звірі…  Тихше,  тихше  —  Хто  це  дише?  Тихше…  тихше… (О.Олесь).  Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п´явками в ріці, А Макака-забіяка З´їв себе із переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон (В.Симоненко). Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України. Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом, душа підступна і злочинна, закута в панцир і шолом. Уломок лицарського роду, мучитель власного народу, кривавий кат з-під темної зорі, отам він жив, на Замковій горі (Л.Костенко). Я стояв і мовчки дивився на того лобура. Я міг забить його на місці. Я просто задавив би його голими руками. Господь не обділив мене здоров’ям, – і цей упиряка був би мертвим ще до того, як щось утямив би. Ці люди визнавали тільки насильство. Вони були пильні, непримиренні й підлі, – й спинити їх могла тільки куля калібру  7,62 або добре тренований кулак. Ну, та час вирваних язиків, розпоротих животів, бойових сотень під криваво чорними знаменами, партквитків, забитих у горлянки, – час той минув, на вулицях висіли ідіотські гасла, безмозкі юрми з радісним ревом перли на демонстрації, – ну а хто був невдоволений… що ж, тим затикали рота в отаких от підвальних кімнатках… (Л.Кононович). Я, в кожнім разі, був би зовсім не проти, коли б харківська мерія на чолі з паном Добкіним вирішила забрати совєтські пам’ятники спершу не з Таллінна, а з Києва, — почавши, скажімо, від монструозного Лєніна у метро «Театральна» і не менш кічуватого при Бесарабці, а тоді підгребти й усіх інших комуністичних вампірів, котрі понищили в Україні куди більше людей, ніж усі історичні загарбники — від Чінґісхана до Гітлера — разом узяті (М.Рябчук). Це характерно, що в періоди кризи імперії та імперської свідомості «истинно русские» звертають свої погляди і надії до Києва. Як вампіри, сподіваються вдруге набратися духу з його історії, його святого ореолу. Хочуть його впокорити, привласнити. Так було і так є (І.Дзюба). Червона сарана поїла все. Окраєць хліба видираючи з долоньок Дитячих. Не здригалося лице В катів проклятих, не боліли скроні, Не гризла совість чорної душі — Диявол там знайшов собі домівку І все людське у них він задушив. Заламуючи руки, на долівку Навколішки впадали матері, Коли з колиски витягаючи дитину, Останні крихти вигрібали упирі, Приховані від них на чорну днину. Виносили із хати геть усі Плоди і зерна, ковдри, одяг, посуд… (Оксана Усова-Бойко). Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Здолали державу і склали до ніг, П’ючи нашу кров як вампіри, А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви (Ю.Винничук). Так чим пишалися ці дві прояви? Питаю знов ім’ям самої слави. Вони жили в самотності глухій, Користолюбства боязкі герої, Як два євреї, що в землі святій У сад ховались од юрби худої; Два яструби в діброві щогловій, Два мули з вантажем брехні старої, Два упирі, що люблять теплу кров, Знавці іспанської та східних мов (В.Мисик, перекл. Джона Кітса)].
Обговорення статті
Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
бесстыжие глаза – безсоромні очі;
блуждающие глаза – блудні очі;
бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
ввалились глаза, щёки у него, у неё
см. Вваливаться;
в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
в глазах – в очах (устар.) в очу;
видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
[всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
глаза блуждают – очі блукають;
глаза водянистые – водяві очі;
глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
глаза шире брюха – завидющі очі;
глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
за глаза – позаочі; позаочима;
за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
за глаза станет – аж надто стане;
закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
закрывши глаза – сліпма, осліп;
закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
и глаз не показывает – і очей не показує;
и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
искать глазами – позирати;
искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
лишь бы с глаз – аби з очей;
лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
на глаз – [як] на око, як глянути;
на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах (на очах), в оці (устар.застар.в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
одним глазом – на одно око;
опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
прямо в глаза – у живі очі;
прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
смерить глазами – зміряти очима (оком);
смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
соринка в глазу – порошинка в оці;
со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
человек с дурным глазом – лихий на очі;
швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті
Крах – (нем.) крах, (банкротство) банкрутство, збанкрутування, (гибель) загибель:
крах потерпеть – зазнати краху (провалитися з чим); увірвалося кому що; скрахувати; збанкрутувати.
[Галицькі нафтярі похнюпилися і не ждали собі добра від такої кон’єктури, обмежували продукцію, боячися краху (І.Франко). Марксистсько-ленінська теорія побудови світового комунізму скрахувала (І.Кошелівець). Всі були безмежно пригноблені й не дивились одне на одного — теорія професора Літвінова трагічно скрахувала (І.Багряний). За мною Київ тягнеться у снах. Зелена глиця і темнава червінь достиглих черешень. Не зрадьте, нерви: попереду — твій край, твій крах, твій прах (В.Стус). Впритул з відчаєм оця вся криза, крах. З дистанції часу так іде історія. І ми повинні зараз набратися сил, спокою, доброго гумору. Сміх — перепалює, а в сльозах можна втопитися (Л.Костенко). Шістдесятники — хто загинув, хто вижив, хто витримав, хто зламався, хто пішов до кінця, а хто збився зі шляху. Але це в умовах тоталітарної системи. А в посттоталітарній Україні «незаангажовані» літератори підтанцьовують за гроші провладних спонсорів і пишуть владцям солодкі листи на підтримку їхніх руйнівних «реформ». Страхітлива парабола морального краху інтелігенції (І.Дзюба). Несправедливо скаржиться на море той, хто зазнає краху вдруге (Джордж Герберт). Сьогодні біля Мадагаскару зазнав краху російський риболовецький траулер «Непотоплюваний». Команда, що пиячила у Владивостоці, не постраждала].
Обговорення статті
Новояз – новомо́ва, (рус.) новоя́з.
[Поряд із мовою як називанням світу воно продукує антимову як фальшування світу. Цю антимову, з легкої руки Оруелла, який зафіксував її розквіт і тріумф у тоталітаризмі ХХ ст., названо новомовою (І.Дзюба). Сама собою новомова супроводжує існування всіх суспільств, де правляча верства створює свою ідеологію з потреби обґрунтувати й увічнити державні священнодійства. Звичайно, тоталітаризм абсолютизує новомову і вперше робить її обов’язковою для всього суспільств, заганяючи адекватну мову в підпілля (І.Дзюба). У радянському тоталітарному суспільстві уніфікація мовного простору відбувалася в умовах жорсткого цензурного режиму, котрий встановлював не тільки «що писати» , а й «як писати». Держава, визначаючи передусім семантику слів і спосіб їх сполучуваності, втрутилася у внутрішню систему мови. Таким чином у CPCP було створено новий тип масової комунікації, який у лінгвістичній літературі називається по-різному: «новомовою» (це слово, запозичене з роману Джорджа Орвелла «1984», втратило своє образне значення і термінологізувалося), «советским языком», «тоталітарною мовою», «антимовою» (О.Калиновська). Це й є «новомова» — за термінологією Р.Барта, «енкратичний соціолект», тобто такий різновид національної мови, на боці якого виступає державна влада на противагу соціолектові «акратичному», опозиційному (О.Забужко). На Україні компартійна новомова набула ще потворніших форм, оскільки вона повністю калькувала російську, знецінюючи у такий спосіб уже не тільки слова, а й мову як таку. Український варіант радянської новомови добре охарактеризував Леонід Кіпніс: «У нас під осміювання з великоруського боку масово підпадають два об’єкти, дві мішені: 1. Суржик позбавлених мови робітників простої праці; 2. Явище, яке я називаю «ДУ — мова», тобто «Для українців — мова». Це версія української мови, створена працівниками засобів масової комунікації на догоду начальству, щоб обслуговувати частину агітпропсистеми, що зображувала «УРСР» і українську культуру. Визначальний фактор: ні начальство, ні самі ці працівники ні між собою, ні у своїх родинах не говорили, як правило, ні по-українському, ні, тим паче, на цій версії, бо нею говорити незручно. Вони створювали її не для себе, а буцімто піклуючись про нас. Епіграфом до цієї операції можуть слугувати слова (Постишева?): «Ми будемо робити українську культуру без українців». Фактичне призначення цієї версії мови — показувати свою слабкість при зіставленні з великоруською мовою — своїм першоджерелом» (Л.Масенко). В українській мові вживано й інші відповідники цього орвеллівського означення мовного офіціозу держави, мови – виразника її панівної ідеології, своєрідної офіційної езопівської мови, зокрема Радянського Союзу: ньюспік, мова тоталітарного суспільства, тоталітарна мова, дубль-новомова, радянський політичний жаргон, мова радянської бюрократії (номенклатури), радянізми як складник радянщини. Для яскравішої оцінності і підкреслення належності цього суспільного феномена передусім до радянського російськомовного офіціозу у сучасній українській мовній практиці вживають також російське вкраплення новояз, напр., номенклатурний новояз. Всі ці означення негативно заряджені, оскільки підкреслюють належність такої мови державному апарату примусу, обмеження свободи суспільного життя, суспільної думки (Є.Карпіловська). Свого часу французькі соціо-лінгвісти виробили симптоматичну концепцію «радянської мови», «langue soviétique». Оруелл називав це явище «new speak», польські вчені – «nowomowa», російські – «новояз». Це мова влади, яка стає владою мови, – мови перекинутих смислів, де брехня стає правдою, а правда брехнею, як вважали Патрік Серіо, Александер Бурмайстер, Ален Безансон (О.Пахльовська)].
Обговорення статті
Отрицатель, отрицательница – заперечник, заперечувач, заперечниця, заперечувачка.
[Однак дедалі більше російська суспільна думка в ставленні до українського літературного відродження розколюється: поряд з голосами підтримки лунають гучніші голоси недоброзичливості. Вгадуються в них не лише смакові та естетичні моменти, а суто політичні: український літературний «сепаратизм» розглядається як загроза послаблення «общерусской» літератури, як посягання на її домінування. Тут заперечники української літератури, незалежно від їхніх особистих мотивів, об’єктивно ставали прихильниками русифікації (І.Дзюба). Мізантропізму в моїх творах ніколи не було й не буде, бо за своїми переконаннями я гуманіст. Але я був і лишаюся заперечувачем лакувальницької літератури, присолодженого псевдомистецтва (Валерій Шевчук). Сну заперечувач, яскравий абсолют, Не міг ти вирнути із підсвідомих марив, І з темряви такий навряд чи виливсь блуд, З буйного мороку, що прокид мій охмарив (М.Лукаш, перекл. Сен-Поля Ру)].
Обговорення статті
Почемучка, разг., шутл. – (любознательный ребёнок, спрашивающий всё время почему?) пита́йко (запитайко), чому́сик, чомукало, чогокало, пізна́йко.
[Вся дивується сім’я, Відтепер і навіть я. Я дивуюсь і не знаю, Чом «чому» я полюбляю. Як виходжу я у двір, Я стаю немовби звір Із питаннями своїми І великими й малими. Чом трава росте з землі? Чом у школу йдуть малі? Чом питаю всі не знають І Питайком називають (Богдан Віннік). Ирій, вирій — все одно, тільки виглянь у вікно: з кудикалом чомукало до викала придибало (Володимир Лучук). Запитайко. Жив собі один хлопчина, який завжди про все розпитувався. Це, звичайно, добре, коли хлопець хоче все знати. Та питав він про такі речі, які важко пояснити. Наприклад: — Чому в шухляд є столи? (І.Дзюба, перекл. Дж.Родарі)].
Обговорення статті
Ртуть – ртуть, живе срібло.
[Крута країна кривиться на ртуть Чужих туманів. І на клапті рвуть її синочки. А самі поволі розлазяться, мов мишенята голі (Анна Малігон). Неповторна індивідуальність Вінграновського невловна і біжуча, як живе срібло (І.Дзюба). Санчо затремтів із ляку, мов живе срібло, а Дон Кіхотові волосся стало дуба (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Кохання як ртуть: можна втримати на відкритій долоні, але не в кулаці (Дороті Паркер). Чи знаєте ви, що коли вип’єте ртуть з термометра, то незабаром показуватимете кімнатну температуру?].
Обговорення статті
Руссификация
1) (
полит., лингв., комп.) російщення, зросійщення, обмосковлення, московщення, змосковщення;
2) русифікація.
[Академіки, московські блюдолизи, активно підпряглися у воза обмосковлення українського люду, починаючи від «московсько-московських» словників і закінчуючи нищенням усього, що нагадувало українське (Михайло Василенко). Русифікація — термін, що широко вживається з кінця XIX та початку ХХ ст. …, — спершу в політичній публіцистиці, а потім в історичній науці та в політології, — на означення процесів, що мали забезпечити імперську інтеграцію народів Російської імперії, а пізніше, в іншій якості, народів СРСР, доповнюючи бажану політичну лояльність мовно-культурною асиміляцією, — і тим самим позбавити їх власної ідентичності. У XVIII — XIX  ст. офіціоз користувався терміном «обрусение». В українському дискурсі вживається також термін «російщення», інколи (в минулому) — також «московщення». Деякі дослідники воліють говорити про «денаціоналізацію», «деукраїнізацію», «асиміляцію» (І.Дзюба). Коли хвиля русифікації – це об’єктивний процес і потрібний для майбутнього (історично справедливий), то чом нашим діячам культури і не служити прогресові? Чому б тоді не „перекваліфікуватись”, щоб не пхати палиць у колеса того воза, який котиться по трупах таких донкіхотів, як козацькі літописці і Капніст, і братчики, і Тарас, і «громадяни», і Драгоманов, і Франко… (В.Стус). Мій дім — масивний київський будинок сталінської довоєнної забудови, пофарбований у жовтий колір, посічений дощами та потрощений роками, стоїть на печерському пагорбі серед могутніх старих кленів, каштанів та горобин, закутий у мряку листопадової ночі. Збудований Альошиним на початку 30-х років на розі вулиць Московської та Панаса Мирного, він багато чого пережив і певною мірою уособлює долю моєї багатостраждальної країни з усіма її голодоморами, сталінськими репресіями, тотальним змосковщенням і, зрештою, героїчною боротьбою небайдужих до її долі синів творчої інтелігенції, до яких я себе все-таки, хе-хе, зараховую (А.Мухарський). Калькований з російської мови термін «русифікація» має декілька українських відповідників, які не поступаються і навіть мають переваги перед суржикоподібним утворенням. Українська назва російської мови не «руська», не «русская», не «русьская», хоча були і є спроби нав’язати українцям назву російської мови «руська», а назву росіян — «руські». Але «Русь» та «Росія» — це різні назви і похідні від них також не є ідентичними. Для українців принципово важливим є розрізняти руське та російське, у тому числі на рівні термінології. Російський термін «русификация» можна передати українськими термінами (залежно від конкретно-історичних особливостей цього явища): «росіянізація», «зросійщення», «російщення», «помоскалення», «москалізація», «московлення», «змоскалення» тощо. Декотрі з них давно вживаються в українознавчій літературі (Олег Чирков). Русифікація — це коли Київ накидав свою мову Новгороду, а зросійщення — коли Москва — Києву].
Обговорення статті
Хохма, прост. – (идиш от ивр.) хо́хма, (реже) шутка, (выдумка, проделка) штука, витівка, (розыгрыш) розіграш.
[Чи в такій атмосфері — коли є бажання заздалегідь довести придуману версію, — чи за таких обставин буде дотримана справедливість щодо заарештованих? Адже невипадково якийсь час тому деякі офіційні та неофіційні особи, спекулюючи на авторитеті своєї посади, з дуже серйозним і навіть скорботним виглядом говорили про те, що буцімто розкрито «центр», знайдено зброю, підпільну друкарню і т. д. Минув місяць, і вже ніхто офіційно не насмілювався повторити ці трагікомічні «хохми» (І.Дзюба). На побутовому рівні українці й досі часто-густо використовують слова з мови їдиш на кшталт: «причиндали» (якісь речі, як правило зайві), «талмуди» (в значенні книжки), «хохма» (мається на увазі якісь розповіді чи анекдоти), «ґвалт» (в розумінні "крики, шум, хаос») та інші (Дім Анни Франк)].
Обговорення статті
Империя – (лат.) імперія:
сторонник империи – прихильник імперії, (ирон.) імперець, імперіот.
[Якщо вірити Табачнику (а як йому не вірити!), Російська імперія була справжнім раєм для народів (І.Дзюба). Свого часу тебе навчали, що Римська імперія загинула під ударами рабів і колонів. Ця імперія загине під ударами пияків. Колись вони всі вийдуть на Красну площу і, вимагаючи пива, рушать на Кремль. По них стрілятимуть, але кулі відбиватимуться від їхніх проспиртованих непробивних грудей. Вони зметуть усе (Ю.Андрухович). Росія порівняно з Европою і навіть іншими імперіями (Отоманською, Перською, Монгольською, Китайською, японською) була зоною цивілізаційної пустки (А.Безансон). На відміну від колоніяльних держав Заходу, які гарантували людям своїх титульних народів політичні та економічні свободи, Росія отримала доступ до кола европейських імперій, зберігаючи в себе суспільну систему, в якій мала привілеї російська культура, але не російські громадяни (Е.М.Томпсон). Росія може бути або імперією, або демократією, але не тим та іншим одночасно… Без України Росія перестає бути імперією, з Україною ж, підкупленою, а потім і підпорядкованою, Росія автоматично перетворюється в імперію (З.Бжезинський). Велика імперія, як і великий пиріг, найлегше обгризається з країв (Бенджамін Франклін). Що дрібніші громадяни, то більшою здається їм імперія (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Изрытый
• Изрытое морщинами лицо
– порите (пооране) зморшками лице.
• Изрытый оспой
– подзьобаний [віспою]; (іноді) поритий віспою; дзьобатий (таранкуватий, іноді рябий); (про дівчину) дзюба.
Ноготь
• До конца (до кончиков) ногтей идеалист, эгоист…
– наскрізь (до щирця) ідеаліст, егоїст…; (іноді) геть увесь ідеаліст, егоїст…
• Прижать к ногтю (подобрать под ноготь) кого
(разг.) – прибрати кого до рук; узяти в тісні руки кого; приборкати кого; узяти (убрати) в шори кого.
• С молодых (младых) ногтей; от молодых (младых) ногтей
(шутл.) – з жовтого дзюба; з пуп’янку (з зеленочку); змалку (з малого малку, змалечку).
• С ноготь
(те саме, що) С ноготок. Див. ноготок.
Оспа
• Изрытый (изъеденный) оспой
– подзьобаний [віспою]; дзьобатий (дзюбатий); (іноді) дзюба; покритий віспою; таранкуватий (рябий); (образн. розм., зневажливо ще) як (мов, наче…) чорти горох на лиці (на обличчі) молотили. [Чорнявая, білявая, дзюбатая трошки. Н. п.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дзю́ба, -бирябой, рябая.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

дзю́ба, -би, -бі; дзю́би, дзюб

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дзю́ба, -би, ж. Дѣвушка съ лицомъ, изрытымъ оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Нп. Ум. Дзю́бка.
Дзю́ба́ти, -баю, -єш, одн. в. дзю́бну́ти, -ну, -неш, гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п’є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Чуб. ІІІ. 417. Дзюба́ти насі́ння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ).
Дзю́бка, -ки, ж.
1) Клювъ. Борз. у.
2) Ум. отъ
дзюба.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Клева́ть, ся = клюва́ти, ся (С. Л.), дзю́бати (С. Л. З. Аф.), дзьо́бати (С. Л. З. Аф.), клю́кати (С. Л. З.). — На маківцї сидїла, дрібен мачок дзюбала. н. п. — Пшеницї не дзюба, водицї не пьє. н. п. — Клюють очі козацькії, а трупу не хочуть. К. Ш. — Щось сьогодня риба зовсїм не клює.

Запропонуйте свій переклад