Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 12 статей
Запропонувати свій переклад для «дзюба»
Шукати «дзюба» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

II. Изрыва́ть, изры́ть
1) ри́ти (ри́ю, ри́єш), пори́ти, зрива́ти, зри́ти, ско́пувати, скопа́ти, (
заровненную землю) поро́ти, попоро́ти (зе́млю, сте́жку), (о мн.) пори́ти, позрива́ти, поско́пувати, попоро́ти; (слегка) копирса́ти, покопирса́ти, сколу́пувати, сколу́пати, подзю́бати. [Ще прожда́вши дві годи́ні, ізри́в зе́млю по колі́ні (Пісня)];
2) (
норами, ходами) кроти́ти, покроти́ти, нори́ти, понори́ти.
Изры́тый – зри́тий, ско́паний, попо́ротий, покопи́рсаний, сколу́паний, подзю́баний, поно́рений.
-тый оспой – подзю́баний, дзю́ба, дзюба́тий, таранкува́тий.
-тое морщинами лицо – поко́пане, поо́ране змо́ршками лице́.
-ться – ри́тися, пори́тися, бу́ти пори́тим и т. д.
I. Клюв – дзю[ьо]б, ум. дзю́[ьо́]бик, дзю́[ьо́]бичок (-чка), дзю[ьо]бо́к (-бка́), дзю[ьо]бо́чок (-чка), (редко) дзю́ба, ум. дзю́бка.
С большим -вом – дзю[ьо]ба́тий, (сущ.) дзюба́нь (-ня́).
Но́готь – ні́готь (р. ні́гтя), (зап., собств. коготь) па́гність (-ностя); (у животных) па́зур (-ра). [Пра́вда на ні́готь, а приба́виться на лі́коть (Номис). Тонкі́ ні́гті в манікю́рі (Сосюра). У ме́не па́гність заломи́вся (Брацл.)].
Грязные -ти – брудні́ (чо́рні) ні́гті.
Под -тя́ми траур (шутл.) – під ні́гтями чо́рна жало́ба, ні́гті в чо́рну жало́бу вбра́ні.
Щётка для -те́й – щі́тка (щі́точка) до ні́гтів, нігті́вка.
С младых -те́й (шутл.) – з жо́втого дзю́ба, з пу́п’яночку, з зелено́чку, зма́лку, з мало́го ма́лку, зма́лечку, з-за́молоду, змо́лоду.
Нос с локоть, а ума с -готь – ви́ріс (висо́кий) до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба; борода́ ви́росла, ро́зуму не ви́несла; під но́сом гу́сто, над но́сом пу́сто (Приказки).
-ти грызть (острить) на кого – гостри́ти кі́гті (зу́би) на ко́го.
Обрезывать (стричь, остригать), обрезать (остричь) -ти – обтина́ти (стри́гти, обстрига́ти), обтя́ти (обстри́гти), (о мног.) пообтина́ти (пообстрига́ти, постри́гти) ні́гті.
Прибирать (прижимать), прибрать (прижать) что к -тю – га́рбати до се́бе що, зага́рбувати, зага́рбати (собі́) що.
Прижимать, прижать кого к -тю – прибира́ти, прибра́ти кого́ до рук, прибо́ркувати, прибо́ркати кого́, (образно) в шо́ри бра́ти, взя́ти (убра́ти) кого́.
На -тя́х беляки (-ти цветут) у кого – ні́гті цвіту́ть у ко́го. [У ко́го ні́гті цвіту́ть, той ма́є ща́стя (Етн. Збірн. V)].
По -тю (-тя́м) и зверя знать (ex ungue leonem) – зна́ти ле́ва по па́зурах; по па́зурах (з па́зурів) зві́ра зна́ти; ви́дно па́на по халя́ві (Приказка).
О́спа, мед. variole – ві́спа.
Ветренная -па – (по)вітряна́ ві́спа, гвіздки́, гвіздо́чки.
Коровья, овечья -па – коро́в’яча, ове́ча ві́спа.
Изрытый -пою – ряби́й, віспува́тий, (по)дзю́баний, дзюба́тий, таранкува́тий.
Сделаться рябым от -пы – старанкува́тіти.
Женщина со следами -пы на лицедзю́ба.
Прививать -пу – щепи́ти, вщі́плювати ві́спу. Срв. О́спенный, О́спина.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Изрытый
• Изрытое морщинами лицо
– порите (пооране) зморшками лице.
• Изрытый оспой
– подзьобаний [віспою]; (іноді) поритий віспою; дзьобатий (таранкуватий, іноді рябий); (про дівчину) дзюба.
Ноготь
• До конца (до кончиков) ногтей идеалист, эгоист…
– наскрізь (до щирця) ідеаліст, егоїст…; (іноді) геть увесь ідеаліст, егоїст…
• Прижать к ногтю (подобрать под ноготь) кого
(разг.) – прибрати кого до рук; узяти в тісні руки кого; приборкати кого; узяти (убрати) в шори кого.
• С молодых (младых) ногтей; от молодых (младых) ногтей
(шутл.) – з жовтого дзюба; з пуп’янку (з зеленочку); змалку (з малого малку, змалечку).
• С ноготь
(те саме, що) С ноготок. Див. ноготок.
Оспа
• Изрытый (изъеденный) оспой
– подзьобаний [віспою]; дзьобатий (дзюбатий); (іноді) дзюба; покритий віспою; таранкуватий (рябий); (образн. розм., зневажливо ще) як (мов, наче…) чорти горох на лиці (на обличчі) молотили. [Чорнявая, білявая, дзюбатая трошки. Н. п.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дзю́ба, -бирябой, рябая.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

дзю́ба, -би, -бі; дзю́би, дзюб

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дзю́ба, -би, ж. Дѣвушка съ лицомъ, изрытымъ оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Нп. Ум. Дзю́бка.
Дзю́бка, -ки, ж.
1) Клювъ. Борз. у.
2) Ум. отъ
дзюба.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Клева́ть, ся = клюва́ти, ся (С. Л.), дзю́бати (С. Л. З. Аф.), дзьо́бати (С. Л. З. Аф.), клю́кати (С. Л. З.). — На маківцї сидїла, дрібен мачок дзюбала. н. п. — Пшеницї не дзюба, водицї не пьє. н. п. — Клюють очі козацькії, а трупу не хочуть. К. Ш. — Щось сьогодня риба зовсїм не клює.