Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «дзюб»
Шукати «дзюб» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Загиба́ть, загну́ть – загина́ти, загну́ти, зало́млювати, заломи́ти, (скрючивать) закарлю́чувати, закарлю́чити.
-ба́ть тесто – бга́ти ті́сто (корова́й и пр.).
-гну́ть цену – загну́ти, загили́ти, заломи́ти ці́ну.
За́гну́тый – за́гнений и за́гнутий.
-тый клюв – закандзю́блений, кульба́стий дзюб (-ба).
II. Клёв, межд.– клюв! дзю[ьо]б!
I. Клюв – дзю[ьо]б, ум. дзю́[ьо́]бик, дзю́[ьо́]бичок (-чка), дзю[ьо]бо́к (-бка́), дзю[ьо]бо́чок (-чка), (редко) дзю́ба, ум. дзю́бка.
С большим -вом – дзю[ьо]ба́тий, (сущ.) дзюба́нь (-ня́).
II. Клюв! межд.дзюб! дзьоб!
Крючкова́тый
1) (
крюковидный) гачкува́тий, карлючкува́тий, закарлю́чений, (редко) крючкува́тий, крюка́стий. [Вся́кі знаки́ з-під мої́х рук вихо́дили криві́, гачкува́ті (Франко). Писа́ння крючкува́тими лі́терами (Куліш)].
-тый нос, клюв – карлючкува́тий, закандзю́блений, закарлю́чений, заклю́чений, (реже) крюка́стий ніс, дзю[ьо]б.
С -тым носом, клювом – кандзю́ба, крючконо́сий, крючкодзю́[ьо́]бий. [Руди́й, кислоо́кий, крючконо́сий (Яворн.)];
2) (
многокрючный) гака́стий, багатога́кий, з багать(о)ма́ гачка́ми, гаплика́ми и т. п.; срвн. Крючо́к 1;
3)
см. Крючкотво́рский. -тый человек, см. Крючкотво́р.
Ла́па
1) ла́па, (
зап.) ла́ба. [Пи́ше, як соро́ка ла́пою (Номис). І кум-вовк досяга́є до куми́-лиси́ці ла́бою і хо́че з не́ї кожу́ха зня́ти (Казка з Под.)].
Он всё под свою -пу метёт – він усе́ до свої́х лап пха́є, до се́бе га́рбає.
Запускать -пу (перен.) – запуска́ти ла́пу, кра́сти.
Нагреть -пу – погрі́ти ру́ки, наби́ти кали́тку.
Сосать -пу – смокта́ти ла́пу.
Они -па в -пу живут – вони́ живу́ть у до́брій зла́годі (зго́ді), це одна́ душа́ й одна́ соро́чка; вони́ оди́н (одно́[е́]) о́дного, одна́ о́дну покрива́ють.
Попасться в -пы кому – пійма́тися (діста́тися) в ла́пи, попа́стися в лабе́ти кому́;
2) (
загиб, колено) ріг (р. ро́гу), колі́но.
Якорная -па – клю́чка (зуб, дзюб) в ко́тві, я́кірна ла́па. [В ко́тві зуб улома́всь (Київ)];
3) (
пята оковки, железной подпорки и т. п.) п’я́тка, ву́хо;
4)
строит. – замо́к (-мка́), зруб (-бу и -ба), (смычка) стик (-ку); см. Замо́к 2.
Рубить в -пу – вру́бувати (зару́бувати) в замо́к, в замки́;
5) (
кривулина) криву́ля, корча́нь (-ня́), соха́;
6)
бот. -па львиная или медвежья (Alchemilla vulgaris L.) – при́воротень (-тня) (звича́йний), на́воротень (-тня), лапу́шник.
-па мужская (Androsace septentrionalis L.) – перело́мник (півні́чний).
Нос
1) ніс (
р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)].
Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка).
Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)].
Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком.
Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба.
Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс.
С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1.
Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́).
Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс.
Острый нос – го́стрий ніс.
Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка.
Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс.
Тупой нос – тупи́й ніс.
Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом.
Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са.
Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са).
Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос.
Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)].
Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го.
Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са.
Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)].
Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́.
Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме).
Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)].
Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)].
Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)].
Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из).
Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть.
На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно.
Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й).
Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця.
Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі.
Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са).
Наклеить нос кому, см. Накле́ивать.
Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са).
Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це).
Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка).
Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са.
Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти).
Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні.
Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)].
Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са.
Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися.
Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту.
Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)].
Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки).
Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)].
Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)].
И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна.
И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го.
Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)].
Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)].
Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́.
Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто.
Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)].
У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са.
Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́.
У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.);
2) (
у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са);
3) (
у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)];
4) (
выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га).
Нос машины – ніс маши́ни.
Нос наковальни – ріг кова́дла;
5)
геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Афоризм – (греч.) афоризм.
[Тоді в ньому й відкрився письменницький дар, який знаходив реалізацію не в поемах чи в романах, а в коротких афоризмах штибу «Несе Галя воду, Іван цукор вже купив». Добірку цих непересічних Чаклунових творів навіть надрукувала обласна газета (В.Кожелянко). Інколи росіяни висловлюють дуже розумні афоризми. Може, тому що всю зиму над ними думають (І.Дзюб, перекл. Х.Муракамі)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Клювдзюб, дзьоб, -ба, клюва́к, -ка́; -ный – дзьо́бовий, -а, -е.
Хватка
1) (
действие) хапання, -ння;
2) (
у птиц) дзьоб, -ба, дзюб, -ба.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дзю́б, -баклюв.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

дзюб і дзьоб, -ба, -бові; дзю́[ьо́]би, -бів
дзю́ба, -би, -бі; дзю́би, дзюб

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дзьоб, дзьоба́ти и пр. = Дзюб, дзюбати и пр. Нволын. у. Харьк. г. Дзьо́бом сі́сти. Остаться на мѣстѣ, не подвинуться. Дзьобом сидиш, — ні за що рук зачепити, ніде заробити. Кролев. у. В кого є худібка, до той якось виборсається, того й на заробітки пустять, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106.
І. Дзюб, -ба, м. Клювъ. Угор. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
ІІ. Дзюб! меж., выражающее клеваніе. На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала: дзюб, дзюб, дзюбанець! Маркев. 74.
Дзюба́к, -ка́, м. = І. Дзюб. Вх. Лем. 409.
Дзюбане́ць, -нця, м. См. Дзюб II. Маркев. 74.
Дзю́бик, -ка, м. Ум. отъ І. Дзюб.
Дзюбо́к, -бка́, м.
1) Ум. отъ
дзюб.
2) См.
Ґельґів. Шух. І. 175.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Geranium sp.дзюб бусячий (Mk), жураве́льник (Ан, Шм2, Ду, Ів, Сл), жура́вчик (ДмиДС), кала́чики (Ян4, УкСТ), кобі́та (ОнБО), матошник широкий (СлСл), прутік (HlБУ), стародуб (ОсСД).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Клювъ, Rostrum avium = дзюб, дзьоб. C. Аф. З. Л. — Старий гусак наставив свою невеличку голову з червоним широким дзюбом. Фр.

Запропонуйте свій переклад