Знайдено 38 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
До́чка – дочка́, до́нька. |
Ду́рин, дура́фьин – ду́рчин, дуре́пин, ду́рочий. [Дуре́пина до́нька. Ду́роче регота́ння]. |
Ле́то –
1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)]. • Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то. • Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття). • Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку). • Бабье -то – ба́бине лі́то. • -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)]. • Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)]. • Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1. • В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та. • Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то. • В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та. • В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та. • В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку. • Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)]. • Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука). • Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)! • Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть. • Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)]; 2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то. • В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме. • В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)]. • -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)]. • Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х. • По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)]. • Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)]. • Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)]. • Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ). • Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід. • Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній; 3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)]. • Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)]. • Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)]. • Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку). • Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося). • Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків. • Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши. • Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т. • В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́. • В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами. • В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється. • Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)]. • Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)]. • Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)]. • Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто. • В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)]. • Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку. • Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́. • В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку. • Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)]. • Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в. • Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)]. • Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й. • В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)]. • С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду. • С малых лет – зма́лку, зма́лечку. • С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)]. • В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)]. • Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)]. • В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)]. • Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік. • В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х. • Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)]. • Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)]. • Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)]. • На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)]. • Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку. • Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)]. • Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)]. • -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки); 4) пі́вдень (-дня); см. Юг; 5) см. Ле́тник 1; 6) тепло́; см. Тепло́, сщ. |
Недово́льный –
1) незадово́лений, невдово́лений, (зап.) неконте́нтний, нера́дий, (неудовлетворённый) незадово́льнений, невдово́льнений. [Коли́ ви незадово́лені, мо́жете оска́ржити цю постано́ву (Київ). Фортуна́т (невдово́лений): – «Ну, а наві́що се?» (Л. Укр.). «Чого́ вам тре́ба?» – верескли́во почала́ невдово́лена до́нька (Крим.). «Не те, все не те!» – бубоні́в серди́то неконте́нтний Мена́ндр (Дніпр. Ч.). Сестра́ приї́хала в го́сті до йо́го, а він таки́й нера́дий (Кониськ.). Були́ ду́же незадово́льнені, що оповіда́ння урива́ється (Грінч.). Ути́скування і кара́ння невдово́льнених робітникі́в (Азб. Комун.)]. • -ный кем (на кого) – незадово́лений, невдово́лений з ко́го, ким, на ко́го. [Незадово́лений Гнат із Грицька́ (Ледянко)]. • -ный собой, самим собой – незадово́лений (невдово́лений) з се́бе (собо́ю, на се́бе), з само́го себе́ (сами́м собо́ю, на се́бе само́го). [Си́лувався, на се́бе невдово́лений, одки́нути те чуже́ почува́ння (Крим.)]. • -ный чем (в чём, на что) – незадово́лений (невдово́лений) з чо́го, чим. [Раз-у-ра́з із чо́гось незадово́лений (Кониськ.)]. • -ный взгляд, голос – незадово́лений (невдово́лений) по́гляд, го́лос. [«Ну, от знов!» – загомоні́в Зінько́ невдово́леним го́лосом (Грінч.)]; 2) (недостаточный) недоста́тній. |
Нога́ –
1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)]. • Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)]. • Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́. • Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги. • Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця. • Вверх -га́ми – а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю; б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)]. • -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж. • Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж. • В -га́х – в нога́х. • Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії. • На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се. • Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7. • Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув). • Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х. • В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х. • Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)]. • Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)]. • С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)]. • Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят). • Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом. • С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми. • У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)]. • Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го). • -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́. • -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе. • Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)]. • Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4. • Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні). • Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)]. • Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка). • Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)]. • Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться). • Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х. • Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)]. • Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)]. • Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу. • Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)]. • Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́. • Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)]. • Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)]. • -ги носят – но́ги но́сять. • Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́. • Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го. • Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3. • Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися. • Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́. • -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися). • -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли). • Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги – а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)]; б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1. • Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку). • Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу. • Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище. • Протянуть -ги – а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги; б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги). • Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ. • Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́. • Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги – а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги; б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)]. • Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки). • Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти). • Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти. • Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки. • Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги. • Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми. • Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу. • Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)]. • Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми. • Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)]. • За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка). • Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II); 2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2; 3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на; 4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3; 5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка). |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Дочь – дочка́, -ки́, до́нька, -ки. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
Дочь
• Дочь бондаря, шорника, писаря, кузнеца… – дочка бондаря, лимаря, писаря, коваля; (розм. фольк.) бондарівна, лимарівна, писарівна, ковалівна… • Дочь взрослая (на выданье) – дочка (донька) на відданні (на виданні); дочка-відданниця. • Единственная дочь – єдина дочка; одиначка (одиниця). • Первая дочь – перша дочка (донька); первачка. • Самая младшая, наименьшая дочь – найменша дочка; мізинка. |
Кузнец
• Всяк своего счастья кузнец – усяк свого щастя коваль. Пр. Усяк сам собі долю кує. Пр. Людина свого щастя коваль. Пр. • Для того кузнец клещи куёт, чтобы рук не жгло – на те (є) коваль кліщі держить (кує), щоб його в руки не пекло. Пр. • Дочь кузнеца – ковалева дочка (донька); ковалівна. • Жена кузнеца – ковалева жінка (дружина); ковалиха. • Сын кузнеца – ковалів син; коваленко. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
До́ня, до́нька – дочь, дочурка. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
до́нька, -ньки, -нці; до́ньки, до́ньок, -нькам |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Біда́, -ди́, ж.
1) Бѣда, несчастье, горе. Від біди поли вріж та тікай. Посл. І грім біди не б’є. Посл. Він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. Фр. Пр. 44. Тягти́ біду́ за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. На біду́ зійти́. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. Фр. Пр. 48. Біду́ бідува́ти. Переживать бѣду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чуб. V. 938. Од біди́ пха́ючи. Пополамъ съ бѣдой. Фр. Пр. 42. 2) Бѣсъ, бѣсовская сила, нѣчто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Гн. ІІ. 58. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під’їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. Драг. 47. 3) Плохой, недостойный уваженія человѣкъ. Фр. Пр. 46. Строптивый, злой, лѣнивый человѣкъ. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. Фр. Пр. 43. 4) Телѣжка о двухъ колесахъ. Ум. Бідка, бідонька, бідочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. І. 199. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою. Нп. |
Бо́рзо, нар. Скоро, быстро. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. Гол. I. 195. Не так то борзо діялося, як кажеся. Гн. II. 29. Борзо йди, — біду найдеш, помалу йди, — біда тебе найде. Фр. Пр. 107. Ум. Борзенько. Гн. II. 91. Ой підемо до вінчаня борзенько. Гол. IV. 300. |
Відда́ча, -чі, ж. = Відданя 1 и 2. На оддачі (донька) = на відданню. Чуб. IV. 63. |
До́нька, -ки, ж. Ум. отъ до́ня. |
До́ня, -ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Чуб. ІІІ. 36. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Шевч. 14. Ум. До́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Ном. № 1738. Доненько моя, рідная моя! Мет. Там тобі.... добре буде, як тій донечці у матінки. Мет. 301. |
Кли́кати, кли́чу, -чеш, одн. в. кли́кнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Нп. Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума. 2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Мет. 9. Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Шевч. 66. Не прийшов я кликати праведників. Св. Л. V. 32. Клич громаду! Шевч. 208. Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Федьк. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликну́ти. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте! Котл. Ен. І. 27. 3) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя? Гол. |
І. Пра́во, -ва, с.
1) Право, законъ. Без суда й права. Ном. № 4050. Так король і дав їм права. ЗОЮР. І. 166. Шукати захисту під правом польським. К. ПС. 26. 2) Тяжба, процессъ, дѣло въ судѣ. З Богом до права не підеш. Фр. Пр. 77. А донька матір все проклинає, а син на вітця право тягає. Гол. II. 21. Ой бо син вітця до права тягне. Гол. II. 22. 3) Слѣдуемое. А ви, люде, знайте, наше право дайте: наше право — калача. Гол. IV. 526. 4) Образъ, манеръ, способъ. Вносить ту курку..., а там черепаха (з курки зробилася). Так як накрито було двома полумисками, так і в черепахи череп’я зверху і зісподу... То черепаха таким правом. Драг. 10. |
Сте́рпіти, -плю, -пиш, гл.
1) Утерпѣть, вытерпѣть. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. Гол. І. 195. 2) Вынести, перенести. Хто в біді біду стерпить, а хто в гаразді, — щоб ніколи біди не знав. Ном. № 2153. Кривоніс не стерпів такої одповіді. Стор. М. Пр. 137. |
Тягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопні води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... жили тягли. Стор. М. Пр. 65, 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду. Ком. І. 11. 4) Пить. І брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11. 5) Сосать. Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. Грин. І. 53. 6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне. Ном. № 885. 7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. К. Псал. 219. 8) Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости. Лебед. у. С. Драбівка до Дерепківця тягне. Черк. у. Дорожня тягне до нашої волости. НВолын. у. 9) Біду́ тягти́. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. Чуб. 10) До пра́ва тягти́. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає. Гол. IV. 22. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
агра́рниця, агра́рниць; ч. агра́рник 1. власниця і/або очільниця сільськогосподарського підприємства. [Тетяна Корост – аграрниця та громадська діячка. (minagro.gov.ua, 24.08.2021). До слова, на шахрайські граблі аграрниця наступила вдруге. (volyn.com.ua, 21.02.2020).] 2. представниця аграрної партії. [Відома аграрниця Катерина Ващук виглядала дуже презентаційно: у світло-сірому костюмі та блакитній блузці. (Культура і життя, №12, 2010). Аграрниця Катерина Ващук взяла 0,97 га, а її донька Тетяна – 0,9. (Кримська світлиця, 2004).] 3. селянка. [Аграрниця моя. Бабусенька-бабуся. До серця притулюся. Для мене ти найкраща. (forum.in-ku.com, 30.01.2012).] див.: агра́рійка |
бароне́са, бароне́с; ч. баро́н дружина або дочка барона. [Це була графиня, баронеса, донька власника гарматного заводу, хто завгодно, але не та скромна вродлива дівчина з такими невинними, можливо, й ніколи нецілованими вустами. (Андрій Курков, Юрій Винничук «Ключ Марії», 2020). Баронеса закликає Велику Британію самостійно формувати зовнішню й внутрішню політику <…>. (Високий замок, 2002). Наче я не прем’єр-міністр, княгиня, графиня, баронеса , а казна-що, перекупка на базарі. (Всеволод Нестайко «Таємниця Віті Зайчика», 1986). Баронеса Фріда... виразно бачила на терасі тінь людини, подібної до льокая Фрідріха. (Володимир Винниченко «Сонячна машина», 1924). Софія згадала, що баронеса давно її жде і, певне, досі тяжко люта. (Леся Українка «Жаль», 1893).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 108. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) |
діаспоря́нка, діаспоря́нок, діяспоря́нка, діяспоря́нок; ч. діаспоря́нин, діяспоря́нин представниця діаспори. [«За рік можна заробити на відкриття бізнесу в Україні», – діаспорянка розповіла про умови праці в Словаччині. (gazeta.ua, 09.07.2019). У підсумку, від 1991 року ця маленька, худорлява, а разом і вельми енергійна діяспорянка здійснила кілька десятків подорожей літаками на терени своїх пращурів! (bereg.online, 13.09.2019). «У Росії панує “колективний Путін”», – українська екс-діаспорянка (Радіо Свобода, 20.08.2016). Поза цими періодами мають розглядатися україномовний переклад, здійснений в Галичині у 20-х рр. ХХ ст., та переклад у 80-ті роки ХХ ст. української діаспорянка у Франції. (Людмила Дячук «Сучасна французька жіноча проза в українських перекладах», К., 2016). Донька-діяспорянка видала кулінарну книгу своєї мами. (tetian.livejournal.com, 09.11.2015). Відкрила його діяспорянка Марта Федорів з партнером з України Геннадієм Геншафтом. (maidan.org.ua, 06.04.2010).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. |
ета́пниця, ета́пниць; ч. ета́пник та, кого переправляли на заслання етапом. [Всю родину Білецьких відправили етапом у Сибір, серед засланих були і дві етапниці – Емілія і Марія, мати і донька. (Ганна Дидик-Меуш, 2021).] |
кравчи́ня, кравчи́нь; ч. краве́ць фахівчиня із пошиття одягу. [Спочатку офіційно я була зарахована кравчинею, згодом – комірницею. (Український тиждень, 2019). Де Сальомея, не знає, Руфіна ж працює кравчинею в ательє – на Кірова, біля аптеки <...>. (Роман Іваничук «Вогненні стовпи», 2005). Довгі роки кравчиня Маня не може вийти заміж за безробітного Миколу, бо не хоче він, чоловік з гонором, сісти на утримання жінки. (Роман Горак «Таємниці Ірини Вільде», 1995). Кобрин привіз мені і светер, який вийшов чудовий, а кравчиня мені його нарешті допасувала <…>. (Улас Самчук «На білому коні», 1965). – Нехай, – сказала, – та донька ваша виб’є, собі непотрібні модні уроєння й мрії з голови, а вдасться завчасу до якої доброї кравчині, не гаячи часу, візьметься до заробітку голкою, як це роблять дівчата й з інших добрих домів в її положенні. (Ольга Кобилянська «Через кладку», 1940). Я недовго, півгодини, до кравчині їду. (Володимир Винниченко «Божки», 1914). А у віллі тим часом порозташовувалися шевкині, кравчині, модистки, працюючи над шлюбною виправою для панночки. (Іван Франко «Без праці», 1891). <…> модисток 164 (52), кравчинь 279 (66) <…>. (Діло, 1888).] див.: шва́чка (шевки́ня), шве́йниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 390. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 319. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського.) |
мистецтвознавчи́ня, мистецтвознавчи́нь; ч. мистецтвозна́вець фахівчиня з мистецтвознавства. [Його донька, мистецтвознавчиня й художниця Олександра (Леся) Дяченко-Кочман народилася 31 січня 1934 року у місті Горлівка на Донбасі. (Свобода, 16.07.2020). Зібралося невелике добірне галицьке товариство. Четверо жінок – пані викладачка університету, пані мистецтвознавчиня, пані авторка численних мистецьких альбомів про Львів, пані редакторка. (zaxid.net, 05.01.2010).] див.: мистецтвозна́виця, мистецтвозна́вка Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 239.  Рекомендації  З-поміж словотвірних варіантів мистецтвозна́виця, мистецтвознавчи́ня, мистецтвозна́вка перевагу варто віддати першому слову. З огляду на випрацювану впродовж останнього століття модель творення назв жінок у науці, за якою чоловіча основа на -ець (мовозна́вець, літературозна́вець, природозна́вець) органічно приймає суфікс -иц(я): мовозна́виця, літературозна́виця, природозна́виця. Цю модель подибуємо ще в словниках часів українізації, зокрема, в Російсько-українському словнику за редакцією Агатангела Кримського (1924-1933). |
полоня́нка, полоня́нок; ч. полоня́нин та, яку взяли в полон; яка перебуває в полоні. [Найвідомішою полонянкою стала донька рогатинського священика Настя Лісовська, яка увійшла в історію як султанша Роксолана. (Репортер, 2018). На прес-конференції колишня полонянка бойовиків Ольга Сворак стверджувала, що потрапила на окуповану територію по завданню СБУ. (Версії, 2017). Старійшини Трої встають, коли заходить полонянка Паріса. (Галина Пагутяк «Рукави, вологі від роси», 2003). <…> вас при столі тільки двоє – ти і вухатий, котрий на цей раз співає наступну пісню – про полонянку з зеленого лісу, як вона пішла по ягоди, а її вполювали татари <…> (Юрій Андрухович «Рекреації», 1990). І, як його втриматись, щоб не розмовитись з тією чорнобривою полонянкою. (Улас Самчук «Втеча від себе», 1982). Невже в озері пролитої ним крові не зумів утопити свою любов до полонянки? (Роман Іваничук «Журавлиний крик», 1973). Хан полонянок степом поволік <…> (Ліна Костенко «Скитська баба», 1967). Інші сюжети, зв’язані з Мономахом, невидатні: це – старина про Козарина (ім’я історичне. 1106 р.), що звільнив полонянку <…> (Дмитро Чижевський «Історія української літератури (від початків до доби реалізму)», 1956). І з кривавою славою Сірої Гори з’єдналася слава його тендітної і чуйної полонянки. (Зінаїда Тулуб «Людолови», Том 2, 1935). На те ми, Василю Леонтійовичу, й мужчини, щоб тую гарну полонянку з ворожої неволі визволяти. (Богдан Лепкий «Мотря», 1926). Вже хоч сердьтесь, хоч не сердьтесь, а Чигирин мій, а ви мої полонянки. (Іван Нечуй-Левицький «Гетьман Іван Виговський», 1895).] див.: полоне́на Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1976, с. 95. – фольк., заст. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) |
посо́лка, посо́лок; ч. посо́л дипломатична представниця однієї держави в іншій, яка очолює посольство. [Посолка США Марі Йованович закликала українців прийти на вибори. (Західнет, 24.03.2019). <…> посолка Великої Британії в Україні Джудіт Гоф <…> (Репортер, 2019). Перша жінка повішена в Чехо-Словаччині була посолка д-р Мілада Горакова <…> (Сучасність, Мюнхен, 1980). Відома посолка СССР в Штокгольмі донька ґенерала і б. жінка міліонера, Коллонтай, вславилася своєю елєґанцією та розтратністю. (Краківські вісті, 15.07.1941). Покищо переговори станули на мертвій точці, але імовірно вони почнуться знову, коли зложать свої звідомлення совітські представники, які прибули до Москви, а саме амбасадор Майський з Льондону, Суріч із Парижа, Меркулов із Берліна і посолка Колонтай зі Стокгольму. (Діло, 22.04.1939).] див.: посли́ня, посолчи́ня, посла́нниця |
публіци́стка, публіци́сток; ч. публіци́ст авторка публіцистичних текстів. [Російська праволіберальна публіцистка Юлія Латиніна стверджує, що честь розробки цієї зброї масового задурення належить Віллі Мюнценберґу <…>. (Український тиждень, 2019). На тлі цього боягузливого замовчування української проблеми заслуговує вдячности чесний виступ української публіцистки Лариси Волошиної в київській газеті «День» <…>. (Свобода, 2017). Також донька Є. Чикаленка відома як талановита публіцистка на еміграції та в Галичині <…> (І. В. Старовойтенко «Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України», 2010). Коментуючи ситуацію довкола сина українського Президента, чеська публіцистка Петра Шустрова нагадала про подібний скандал у Чехії. (Високий замок, 2005). Пригадую собі розмову з знайомою публіцисткою, що писала для німецьких туристів чехо-словацький «Бедекер». (Анна-Галя Горбач «За туманом нічого не видно...», Сучасність, 1968, №10). В цей час вона пробує йти найрізнороднішими шляхами – пише оповідання, поеми для дітей, виступає як публіцистка, перекладає наукові твори. (Михайло Драй-Хмара «Леся Українка: життя й творчість», 1926).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 633. Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 383. Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) |
рове́сниця, рове́сниць; ч. рове́сник та, хто однакового з кимось або чимось віку. [Моя старша донька, ровесниця нашої незалежности, вже не знає, що таке совєтська школа. (Ганна Дидик-Меуш, з опитування, 2021). Чому вона їм допомагає? Вона була ровесницею мами. (Галина Вдовиченко «Маріупольський процес», 2015). <…> попри життєві незгоди й безнадійне невміння відмолоджуватися за допомогою таборових їдучих засобів, як це практикували деякі її передчасно підстаркуваті ровесниці <…>. (Емма Андієвська «Роман про добру людину (V)», 1972). Були офіцери, були її ровесниці дівчата в військовій формі, діти й два генерали, старі друзі Громова. (Олександр Довженко «Прощай, Америко!», 1949). Лише наймолодша Лілька, моя ровесниця, яку мій батько так любив <…> (Ольга Кобилянська «Апостол черні», 1926). Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження <…>. (Іван Франко «Захар Беркут», 1882).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 659. Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 590. Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) |
спеціалі́стка, спеціалі́сток, спеціялі́́стка, спеціялі́сток; ч. спеціалі́ст, спеціялі́ст 1. та, хто досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якійсь галузі науки, техніки, мистецтва та ін. [“<…> На благодійних засадах батьки із малечею мають змогу безкоштовно подивитися мультфільм та отримати солодкі подарунки”, – каже головна спеціалістка департаменту молодіжної політики та спорту Марія Веляник. (Версії, 2017). Ці манюні цукрові кульки передавала йому спеціалістка зі Львова. (Ірена Карпа «Добло і зло», 2008). В квітні 1996 року її прийнято як кандидатку – спеціялістку до космічних польотів у вишкільному центрі Johnson Space Center <…>. (Вісті комбатанта, 1998, №2). У Львові звільнили з праці Марійку Вальо, спеціалістку нової літератури. (Сучасність, Мюнхен, 1974, №1). Припустімо, що редактор не знав прізвища досить широко відомої спеціялістки з слов’янської синтакси, з новосадського університету в Югославії, Мілки Івіч. (Сучасність, Мюнхен, 1969, №8). Фермою завідує якась княгиня Вяземська, про яку Мороз вже чув, переведена із Соловок, спеціялістка плекання худоби. (Улас Самчук «Темнота», 1955). Цим старий потаємник гарантував собі збереження своїх таємниць, бо розраховував він, чи ж буде мені, молодій початкуючій спеціалістці, охота пошивати себе в брехуни й ганьбити на все життя? (Юрій Смолич «Що було потім», 1933). Удвох з бупрівським лікарем огледіла спеціялістка хору, з нетямущого лікаря сміється: «Ну, як не розумієте, служіть за санітара <…>». (Сергій Пилипенко «Висмоктав», 1930). Анїта Мілєр, спеціялїстка в жіночих роботах, ставить найвище східно-галицькі українські вироби <…>. (Дїло, 12.01.1916). Що вона добра спеціалістка в педагогії, я тому добре відомий. (Іван Нечуй-Левицький «Над Чорним морем», 1888). <…> Ваші осуди про твори нашої літератури хоч і занадто подекуди підхлібні, все-таки містять багато трафного і справедливого і мають для мене велику ціну вже хоча б для того, що походять від так знаменитої спеціалістки белетристичного діла. (Іван Франко «Листи», 1886). Панї] 2. розм. та, хто досягла високої майстерності в чомусь, знавчиня чогось. [Щастило мені того літа на спеціалісток із напоїв. (Олександр Вільчинський «Дерева на дахах», 2009). Тьотя Соня — велика спеціялістка по тортах — пекла із вторинної сировини безе та «Київські торти». (Наталія Одала «Хуторянські канікули», 2008). Це була велика спеціалістка з очікування, лагідна, інертна, несмілива <…> (Вітольд Ґомбрович «Фердидурке», пер. Андрій Бондар, 2002). Моя повитуха, баба Солоха, була стара й неграмотна, хоч і велика спеціалістка перев’язувати пупи, а не записала для історії час мого народження. (Володимир Дрозд «Листя землі», Том 1, 1990).] 3. ірон. призвідиця. [Молодша донька князя Монако, 36-річна Стефанія, – спеціалістка зі скандалів у князівстві. (Високий замок, 2002).] див.: фахівчи́ня, знавчи́ня, призві́диця Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 501. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) |
стажи́стка, стажисток; ч. стажи́ст та, хто стажується. [Донька речника Президента Росії Володимира Путіна працює стажисткою в Европарляменті в Брюселі, де має доступ до різних документів Европейського Союзу. (Свобода, 2019). Я цілий рік працював з китайською стажисткою, яка нині очолює аналітичний центр при Тяньцзінському університеті. (Петро Масляк «Доктрина “Фенікс”», 2016). Наступного дня, в понеділок, Гелена весь час думала, що варто було б познайомитися з іншими стажистками, аби не бути такою самотньою наступними вихідними. (Євгенія Кононенко «Повії теж виходять заміж»: збірка, 2004). Її тільки-но призначили стажисткою в театр оперети і помічник диригента запропонував їй проїхатися з ним у його машині до Золотих мостів. (Андрій Гуляшки «Спляча красуня», пер. Олександр Кетков, К., 1986).] див.: стажува́льниця, стаже́рка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 717. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 637. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов). Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
До́чка = до́ня, до́нька. |
Дочь = дочка́, здр. — до́ня, до́нька, до́нечка, до́ненька, до́ця, (вдовина́) — вдові́вна, удові́вна, (єдина у батьків) — одини́ця, єдини́ця, єдина́чка, (перша) — перва́чка, богда́нка, (остання) — мези́нка, мези́нна, (бондаря) — бондарі́вна, (купця) — купцївна, (писаря) — писарі́вна, (різника) — різникі́вна і т. д. — Крёстная дочь = хреще́ниця. — Ой я в батька єдиниця, полюбила Гриця, чорнобривця. н. п. |
Лебёдка = 1. лебі́дка, лебе́дка, лебі́(е́)дочка, лебі́(е́)донька. — Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю. К. Ш. — Випливала лебедочка по водї, дожидала не минучої біди. В. Щ. 2. коло́ворот. |
Ма́ма, ма́мка = 1. ма́ма, ма́мочка, ма́тїнка, ма́тїночка, ма́мця, маму́ня, маму́ся, мату́ся, мату́сенька, не́ня, не́нька, не́нечка. — Мамо! дай папи. — Не плач, мамо, не жури ся. Кот. — Ой мамочко, ви не лайте мене: коли я вам докучила, то віддайте мене! н. п. — Ой матїнко, голубонько! рятуй мене, лебідонько! Старицький, Чорноморцї. — Уповала, мамцю, на керею, думала бути попадею. н. п. — Ой змилуй ся, моя нене, біля мене хоч присядь. н. п. — Ой ненько моя, а я донька твоя! Тодї було вчити-бити, як маленька була. н. к. 2. мамка. — Груди болять, так наняла мамку до дитини. |
Печа́литься = жури́ти ся, сумува́ти, смути́ти ся, смуткува́ти, тужи́ти, скорбува́ти, в ту́гу, в журбу́ вдава́ти ся, за ким — побива́ти ся. С. Л. — Ой як мінї не журить ся, що на серденьку туга, що я покидаю вірненького друга. н. п. — Не журись та Богу помолись. н. пр. — Рідна мама не жури ся, та й у журбу не вдавай ся. н п. — Царю Лазе, володарю славний! Не жури ся, не смути ся серцем. Ст. С. — Ой бачить ся не журю ся, в тугу не вдаю ся, а як вийду за ворота — від вітру валю ся. н. п. — Сумували дїд та баба, сидячи у хаті, сумували, дивувались з чого донька въяне. Гр. Ч. — Згубиш — не смутись, а знайдеш — не веселись. н. пр. — І жив, не любила і вмер, не тужила. н. п. — Як служиш, то нічим не тужиш. н. пр. — Будем служити, не будем тужити. н. пр. — І Боже, як вона за ним побивала ся! |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)