Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Запропонувати свій переклад для «досягати»
Шукати «досягати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Достава́ть, доста́ть –
1) (до чего, куда) сяга́ти, сягну́ти, досяга́ти, досягти́, достяга́ти, достягти́ (чого́, до чо́го, куди́). [І дале́ко сяга́ рушни́ця? – Ген до того́ ду́ба сягну́ла. На кілку́ ви́сі́ли ві́жки, – Демко́ дося́г їх руко́ю й зняв].
• Доста́ть дно где – ґрунтува́ти, зглиби́ти що. [Мі́сця того́ ніхто́ не зґрунту́є. Мудре́ць свої́м ро́зумом згли́бив зе́млю, обня́в небеса́]. См. ещё Достига́ть 3;
2) (з)добува́ти, (з)добу́ти що и чого́, (з)добува́тися, (з)добу́тися на що, чого́, дістава́ти, діста́ти, роздобу́ти, -ся, доско́чити, доп’ясти́, запобі́гти чого́, (о многом) подостава́ти, поздобува́ти. [Панува́ли, добува́ли і сла́ву, і во́лю (Шевч.). Гроше́й нема́, не добу́вся (Квітка). А ти ось нія́к не роздобу́дешся ні на що, щоб поча́ти господарюва́ти (Квітка). Доско́чив я собі́ шмато́к м’ясця́ (Греб.). Запобіжи́ш його́ як зо́лота, а не збу́деш як во́рога (Г. Барв.). Таки́ доп’я́в собі́ жі́нку і хоро́шу, і бага́ту. Ото́ подостава́ли усього́, почали́ обі́д вари́ти]. См. ещё Достига́ть 2;
3) достава́ть откуда, из чего – вийма́ти, ви́(й)няти, добува́ти, добу́ти, видобува́ти, ви́добути, (снимать) здійма́ти, зня́ти. [Із торби́ни прездоро́вий пирі́г добува́є (Рудан.). Ви́добув він з кеше́ні конве́ртика].
• -ва́ть раков из их нор – печерува́ти, видира́ти – ра́ки.
• -ва́ть невод, сети из воды – вибира́ти;
4) (быть достаточну) вистача́ти, ви́стачити, вистарча́ти, ви́старчити, става́ти, ста́ти. [Ви́ста(р)чило на ю́шку, ви́ста(р)чить і на петру́шку. Щось сса́ло се́рце, чого́сь не става́ло (Коцюб.). Ще трьох карбо́ванців не стає́]; срв. Хвата́ть.
• Не достава́ть – не става́ти, бракува́ти, хибува́ти.
• Чего кому не достаё́т – що (или чого́) кому́ браку́є.
Достига́ть, дости́гнуть, дости́чь –
1) наздоганя́ти; см. Настига́ть, насти́чь;
2) (добиваться чего стараньем) добува́ти, -ся, добу́ти, -ся, здобува́ти, -ся, здобу́ти, -ся, досяга́ти, досягти́ чого́, осяга́ти, осяг(ну́)ти́ що, дохо́дити, дійти́ чого́ и до чо́го, допевня́тися, допе́вни́тися, домага́тися, домогти́ся, доско́чити, докона́ти чого́, доп’ясти́ чого́, запобі́гти чого́. [Оце́ єди́ний спо́сіб здобу́тися націона́льної во́лі (Грінч.). Якби́ хоч пі́дступом добу́ти свого́. Ви досягли́ своє́ї мети́. Бажа́ла Оле́нка і собі́ дійти́ тако́го життя́ (Тесл.). Чого́ ти хоті́ла, того́ й запобі́гла (Чуб.). То чолові́к доско́чний: як напося́деться, то й доско́чить свого́. Боро́тимусь – і допевню́сь (Куліш). Чого́ схо́че, того́ й домо́жеться. Аби́ діп’я́ти свого́! (Коцюб.)].
• Дости́чь всего – осягти́ все, осягну́ти все.
• -сти́чь славы, почестей – зажи́ти сла́ви, че́сти;
3) (куда, до чего) дохо́дити, дійти́ чого́, до чо́го, досяга́ти, досягти́, сяга́ти, сягну́ти, достава́ти, доста́ти чого́ и до чо́го. [Нія́кі зо́внішні вражі́ння не дохо́дили до йо́го. Со́нце сюди́ не досяга́ло (Крим.). Вино́ сягну́ло до полови́ни посу́дини (Коцюб.)].
• -сти́чь (глубокой) старости – дійти́ (дожи́ти) (ве́льми) старо́го ві́ку, (ве́льми) стари́х літ.
• Дости́гнутый – здобу́тий, дося́гнений, ося́гнений.
Достре́ливать, дострели́ть –
1) дострі́лювати, достре́[і́]лити, досяга́ти, досягти́ куди́ стріля́ючи;
2) (пристреливать) дострі́лювати, достре́[і́]лити, добива́ти, доби́ти з рушни́ці.
Досяга́ть, досягну́ть –
1) (доставать, доходить до чего) досяга́ти, досягти́ кого́, чого́ [І крива́вими рука́ми мене́ досяга́ють], сяга́ти, сягну́ти чого́, по що, до чо́го, під що. [А йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є] (см. Достава́ть 1 и Достига́ть 3);
2) (достигать) досяга́ти, досягти́ чого́, осяга́ти, осяга́ти и осягти́ що.
• -ну́ть своей цели – досягти́ своє́ї мети́ или осягну́ти (осягти́) свою́ мету́. (См. Достига́ть 2).
Дохва́тывать, дохвати́ть – досяга́ти, досягти́ (до чо́го). [Ось нетерпля́ча ру́чка досягла́ до кота́, хапа́ його́ за ву́хо й тя́гне до се́бе (Коцюб.)].
Ласка́тельствовать – запобіга́ти ла́ски у ко́го, підле́щуватися, під[при]ла́щуватися до ко́го; досяга́ти чого́ підле́щуванням (обле́сливістю).
Проника́ть, прони́кнуть (сквозь что, куда) – прохо́дити, пройти́, просми́куватися, просмикну́тися, проми́кувати(ся), промкну́ти(ся), (грубо) продира́тися, проде́ртися (крізь що, куди́); (только куда) добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися, досяга́ти, досягти́, (грубо) удира́тися, уде́ртися, утиска́тися, ути́сну́тися.
• Вода -кла сквозь потолок – вода́ пройшла́ крізь сте́лю.
• Свет свободно -ка́ет сквозь стекло – світ ві́льно прохо́дить крізь скло.
• Пыль -ка́ет в легкие – пил прохо́дить у леге́ні.
• Солнечный луч -кал сквозь трещину в ставне, сквозь листья – со́нячний про́мінь про(с)ми́кувався крізь шпа́ру у віко́нниці, крізь ли́стя.
• Пуля -кла до самой кости – ку́ля пройшла́ аж до кі́стки.
• Ветер сквозь щели -ка́л в избу – ві́тер крізь шпа́ри захо́див у ха́ту.
• Сквозь брешь в стене он -ни́к в крепость – пробо́їною в му́рі він промкну́в (діста́вся) у форте́цю.
• Посредством хитрости он -ни́к в крепость – хи́трощами він добу́вся у форте́цю.
• Путешественник -ни́к в глубь Африки – мандрі́вець добу́вся (діста́вся) у глиб А́фрики.
• Стараться -нуть куда – добува́тися куди́, (грубо) лі́зти, прола́зити куди́.
• Свет, тепло и дождевая вода -ка́ют в пахоть – світ, тепло́ та дощова́ вода́ прохо́дять (вника́ють) у ріллю́.
• Печаль -ка́ет в сердце – ту́га вника́є в се́рце (Л. Укр.).
• -кать, -нуть в тайны природы – дохо́дити, дійти́ таємни́ць приро́ди, збагну́ти таємни́ці приро́ди.
• Это мнение начинает -кать в умы людей – ця ду́мка почина́є дохо́дити до ро́зуму лю́дям.
• -ка́ть взглядом, взором – прозира́ти, прозирну́ти, прогляда́ти, прогля́нути(ся), продивля́тися, продиви́тися. [По́гляд чо́рних оче́й нена́че прозира́є на́скрізь (Неч.-Лев.). Ой га́ю-ж, мій га́ю, густи́й не прогля́ну (Пісня). Не гли́боко прогля́нув він у ду́шу селяни́нові (Куліш). Таки́й ліс густи́й, що й не прогля́нешся. Ще прикрі́ше подиви́лася дочці́ у ві́чі, нена́че хоті́ла продиви́тися їй у ду́шу (Мирн.)].
• -ка́ть, -нуть в сознание чьё – дохо́дити, дійти́ до свідо́мости кому́.
• -нуть мыслью, умом куда – пророзумі́ти, прозирну́ти в що, куди́, збагну́ти що. [Пророзумі́вши в саму́ річ спра́ви, я мимово́лі посміхну́вся (Корол.)].
• -ка́ть кого, что – пройма́ти, про(й)ня́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, промика́ти, промкну́ти кого́, що.
• Проника́ющий – прони́кливий, той, що прохо́дить, про(с)ми́кується и т. д. крізь що, куди́. [Уп’я́вся в ме́не до́вгим, у ду́шу прони́кливим по́глядом (Корол.)].
• Прони́кнутый чем – про(й)ня́тий, пере́(й)нятий, промкну́тий чим. [Люди́на промкну́та висо́кою ду́мкою, сві́том нау́ки (Неч.-Лев.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (вбивать) забивати;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
• бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
• бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
• бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
• бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
• бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
• бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
• бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
• бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
• бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
• бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
• бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
• бить наверняка – бити напевне;
• бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
• бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
• бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
• бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
• бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
• бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
• бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
• бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
• бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
• бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
• бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
• бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
• бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
• бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
• бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
• бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
• бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
• бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
• бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
• бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
• бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
• в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
• жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
• избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
• кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
• лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
• на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
• сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Взаимопонимание – взаєморозуміння, обопільна злагода, згода:
• достигать, достичь взаимопонимания – порозуміватися, порозумітися; досягати, досягти взаєморозуміння. [Двоє вояків схопили старого за пов’язку: хотіли, щоб він неодмінно став навколішки. Натомість інші два намагались покласти його долічерева. Нарешті порозумілися: просто повалили його на землю, здерли пов’язку і одразу щосили вперіщили по спині й млявих сідницях лозиною, від якої навіть віслюк ревів би цілий тиждень (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Телефоную чоловікові. Питаю: «Ти мене сильно кохаєш?» Відповідає: «Купуй». От що таке справжнє подружнє взаєморозуміння!]. Обговорення статті
Преуспевать, преуспеть – досягати, досягти (великих) успіхів, мати (великі) успіхи, процвітати. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДОБИВА́ТЬСЯ, ще вимага́ти, доправля́тися, допевня́тися, досту́куватися, (наполегливо) сту́кати в усі́ две́рі, (відповіді) допи́туватися, (мети) досяга́ти, дохо́дити, здобува́ти /осяга́ти, фраз. вибо́рювати/ що, (чого) пра́гнути (здобу́ти);
добива́ться благоскло́нности /добива́ться поощре́ния/ у кого, запобіга́ти ла́ски у кого;
добива́ться высо́кого ка́чества, роби́ти на со́вість;
добива́ться ми́лости, запобіга́ти ла́ски;
добива́ться призна́ния, (на допиті) вибива́ти пра́вду;
добива́ться расположе́ния, образ. стели́тися при́язню;
добива́ться успе́ха, ма́ти у́спіх;
добива́ться це́ли, фраз. іти́ до мети́;
добива́ющийся, що домага́ється тощо, зму́шений /зда́тний/ домогти́ся, зви́клий /ста́вши/ домага́тися, фраз. боре́ць, шука́ч, галиц. здобу́вець, (прав) вибо́рювач, прикм. жаду́щий, жадни́й, (упе́рто) спра́глий, стил. перероб. вимага́ючи;
добива́ющийся от кого, стил. перероб. з вимо́гами до;
добива́ющийся своего́, боре́ць за своє́;
добива́ющийся любви́, упе́рто спра́глий любо́ви, фраз. жаду́щий коха́ння /спра́глий коха́ння/;
добива́ющийся любо́й цено́й, гото́вий здобу́ти за вся́ку ціну́;
добива́ющийся расположе́ния, запобіга́ч ла́ски;
добива́ющийся це́ли, спра́глий осягти́ мету́;
СРАБА́ТЫВАТЬ ще іти́ в рух /ді́ю/, реконстр. урухо́млюватися, перен. дава́ти /справля́ти/ ефе́кт, ма́ти у́спіх [не сраба́тывать не ма́ти у́спіху], ді́яти [сраба́тывает при́нцип ді́є при́нцип], (про явища) ма́ти мі́сце, виявля́ти себе́;
СРАБА́ТЫВАТЬСЯ 1. ИЗНАШИВАТЬСЯ, 2. (в гурті) притира́тися, досяга́ти зла́годи;
сраба́тывающий що йде в рух тощо, урухо́млюваний, зда́тний піти́ в рух, прикм. ефекти́вний, результати́вний, стил. перероб. справля́ючи ефе́кт;
сраба́тывающийся 1. изнашивающийся, 2. зда́тний досягти́ зла́годи тощо, прикм. гармоні́йний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Доставать, достать –
1) досяга́ти, -га́ю, -га́єш, сяга́ти, досягти́, -гну́, -гнеш (чим до чо́го, куди́);
2) (деньги, товар) (з)добува́ти, -ва́ю, -ва́єш, (з)добу́ти, -бу́ду, -бу́деш;
3) (вынимать откуда, из чего) вийма́ти, -ма́ю, -ма́єш, ви́йняти (ви́йму, ви́ймеш), добува́ти, -ва́ю, -ва́єш, добу́ти (добу́ду, добу́деш).
Достигать, достигнуть, достичь – досяга́ти, -га́ю, -га́єш, досягти́, -гну́, -неш, (з)добува́ти, -ва́ю, -ва́єш, (з)добу́ти, -бу́ду (чого́).
Досягать, досягнуть – досяга́ти, -га́ю, -га́єш, досягти́, -гну́, -гнеш (кого́, чого́).
Дохватывать, дохватить – досяга́ти, -га́ю, -га́єш, досягти́, -гну́, -гнеш (до чо́го).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Доставать – доставати; досягати; добувати; роздобувати; вистачати; ставати. Не доставать – бракувати.
Достигать куда, до чего – доходити чого, до чого; досягати чого, до чого. Достичь всего – осягти, осягнути все. Достичь славы – зажити слави, чести. Достигать совершеннолетия – доходити (повних) літ. Достиг известной прочности своего положения – став на лад.
Хватать – хапати; (быть достаточным) – вистачати; ставати; (доставать, достигать) – сягати; досягати. Не хватает денег – не стає грошей.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Доставать, -стать – досяга́ти, досягти́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бить
• Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши.
• Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.]
• Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.]
• Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.]
• Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному.
• Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети.
• Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.]
• Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.]
• Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.]
• Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.]
• Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце.
• Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.]
• Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.]
• Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.]
• Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого.
• Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.]
• Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе.
• Бить (ударять) по рукам – Див. рука.
• Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого.
• Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди.
• Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.]
• Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.]
• Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.]
• Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.]
• Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.]
• Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.]
• Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.]
• Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.]
• Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.]
• Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр.
• Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу.
• Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр.
• Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою.
• Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр.
• На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?
• Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.
Брать
• Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр.
• Беру Бога в свидетели – богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.]
• Берут нарасхват что-либо – беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються.
• Брать в ежовые рукавицы – брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати.
• Брать в жены кого (устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.]
• Брать взятки – брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.]
• Брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха.
• Брать, взять верх над кем, чем – брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.]
• Брать, взять взаймы – позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.]
• Брать, взять в оборот кого – брати, взяти в роботу кого.
• Брать, взять в основу что – засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого.
• Брать, взять в плен – брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.]
• Брать, взять в свидетели – брати, взяти за свідка.
• Брать, взять в счёт работы – брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.]
• Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ – (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру).
• Брать, взять голыми руками кого, что – брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.]
• Брать, взять за горло кого – брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого.
• Брать, взять за душу, за сердце (песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.]
• Брать, взять на душу – брати, взяти на себе (на свою душу).
• Брать, взять на мушку, на прицел – брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого.
• Брать, взять на попечение кого – брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт).
• Брать, взять на поруки кого – брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.]
• Брать, взять направо, налево – брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.]
• Брать, взять напрокат – брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування.
• Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п – переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін.
• Брать, взять на себя смелость (книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти).
• Брать, взять перевес над кем – брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким.
• Брать, взять под арест – брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити.
• Брать, взять своё – (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого.
• Брать, взять себя в руки – брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе.
• Брать, взять слово обратно (назад) – зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися.
• Брать, взять сторону кого – ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого.
• Брать пример с кого – брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто.
• Брать [своё] начало (книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого.
• В рот не берёт чего – душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що.
• Всем берёт – хоч куди; всім зачаровує (принаджує).
• Где хочешь бери – де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.]
• Годы берут своё; старость берёт своё – літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр.
• Гребень не берёт – гребінець не (в)чеше (не бере).
• Досада берёт кого – досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому.
• Его берёт сомнение – сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього.
• Не берёт (об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.]
• Ничего в руки не брал – нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався.
• Отчаяние берёт – відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.]
• Ружьё берёт ниже цели – рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить.
• Рыба берёт! – риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.]
• Сон его берёт – сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.]
• Страх, злость, смех и т. д. берёт кого – (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.]
Достигать
• Достигать, достичь совершеннолетия – доходити, дійти [повних] літ (повноліття); на порі (іноді давн. на стану) стати.
• Достигать, достичь старости – доходити, дійти (досягати, досягти) старого віку (старих літ, старощів, старості); доживати, дожити до старості.
• Достигать, достичь цели – досягати, досягти мети (іноді до мети); осягати, осягнути, осягти мету. [Тільки той досягає мети, хто іде, — Тільки той, що горить, не згоряє. Олесь.]
• Достигнуть расцвета – дійти розквіту.
• Достичь всего – досягти всього; осягти, осягнути все.
• Ничего не достиг – нічого не досяг; (образн. жарт.) лизнув шилом патоки.
Свой
• Брать, взять своё – брати, узяти своє; досягти, досягати свого; доходити, дійти свого.
• Вносить свой вклад во что – уносити, унести свій вклад (свою вкладку) у що.
• Время покажет своё – час покаже своє; там (тоді) буде видно.
• В своём уме кто – при своєму (своїм) розумі хто; сповна розуму хто.
• Господин (хозяин) своего слова (своему слову) – господар (пан) свого слова (своєму слову).
• Добиваться, достигать своего; настаивать, поставить на своём – добиватися (домагатися), досягати свого; обстоювати своє; наполягати на своєму; стояти на своєму; довести свого.
• Жить своим умом (разумом) – жити своїм розумом.
• На свою голову – на свою голову; на себе; (іноді) собі на клопіт.
• Не видеть дальше своего носа – не бачити далі від свого носа; не бачити [нічого] поза своїм носом.
• Не в своём уме кто – не при своєму (своїм) розумі хто; не сповна розуму хто.
• Не выпускать из своего взгляда кого (устар.) – не спускати з свого ока кого.
• Оставаться, остаться при своих – лишатися, лишитися (зоставатися, зостатися) при своєму (при своїх).
• Оставаться, остаться при своих козырях – лишатися, лишитися з своїми козирями.
• Принимать, принять на свой счёт – брати, узяти на свій карб (на свій рахунок).
• Своими словами (рассказывать, отвечать…) – своїми словами (переповідати, відповідати, відказувати…).
• Свой не свой, на дороге не стой – свій не свій, а мого не руш. Пр.
• Свой своему поневоле брат – свій своєму лиха не мислить. Пр. Свій своєму ока не виколупає. Пр. Добре то кажуть: свій своєму мимоволі брат. Пр.
• Своя ноша не тянет – свій тягар не важить. Пр. Своя вага не важка. Пр.
• С высоты своего величия (смотреть на кого-либо, относиться к кому-либо) – згорда (спишна, звисока); гордовито й зарозуміло.
• Сказать своё слово – сказати своє слово.
• Соваться, сунуться со своим носом куда, во что – сунутися зі своїм носом куди, у що.
• Стоять на своём – стояти на своєму; (образн. розм.) як на пню стати.
• Стоять на [своем] посту – стояти на [своєму] посту; стояти на варті (на чатах, на сторожі); стояти на [своїй] постаті; не кидати [своєї] постаті.
• Умирать, умереть своей, не своей смертью – умирати, умерти (помирати, померти) своєю, не своєю смертю.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

достига́ть, дости́нуть, дости́чь досяга́ти, досягну́ти, досягти́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Досяга́ти, досягти́, -гну́ –
1) до чо́го – доставать, достать до чего, хватать, хватить до чего;
2) чого́ – достигать, достичь чего;
3) що – достать, брать, взять.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Достигать, достигнуть, достичь – дохо́дити, дійти чого́, досяга́ти, досягти чого́, здобува́ти, здобу́ти що; д. совершеннолетия – дохо́дити по́вних літ; д. цели – дохо́дити, дійти, досягти мети.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

досяга́ти, -га́ю, -га́єш; досягти́, -сягну́, -ся́гнеш чого

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Достяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. достягти́, -гну́, -неш, гл. = Досягати 1 — 3. АД. І. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113.
1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. Чуб. V. 224.
2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставає і військову суремку в головах достягає. Макс. (1849), 18.
Досяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. досягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Доставать, достать до чего, хватать, хватить до чего. І крівавими руками мене ловлять, досягають. К. Псал. 133. Б’ють так, як і великі паничі, аби рука досягла. МВ. І. 99. Один чумак сало став їсти, із лаганця досягши, а другий люльку запалив. Рудч. Ск. II. 171.
2) Достигать, достичь чего.
3) Достать, брать, взять.
4) Доставать, достать, добывать, добыть. Молока досягти.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Доставать, достать — (куда) досяга́ти, досягти́; (что) здобува́ти, здобу́ти; (откуда) вийма́ти, ви́(й)няти, здійма́ти, зня́ти.
*Достигать, достигнуть — досяга́ти, дося́гти чоґо́, дохо́дити, дійти́ чого́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Достава́ть, доста́ть = 1. достава́ти, сяга́ти, досяга́ти, доста́ти, досягти́. — Далеко, як оком сягнеш. н. пр. — Не досягнув та пан Сава до своєї булави. н. п. 2. добува́ти, роздобува́ти, добу́ти, роздобу́ти, (з під чого небудь) — ви́добути. — Або добути або дома не бути. н. пр. — З під землї видобуду, а прото матиму. С. Л. 3. вийма́ти, достава́ти, ви́няти, доста́ти. — Мов каламарь достала з полицї. К. Ш. — Достань з комори. — Вийми з скринї. 4. вистача́ти, вистарча́ти, достача́ти, достарча́ти, хвата́ти, става́ти, ви́стачити і т. д. — Стало на рибку, вистарчать і на юшку. н. пр. — На усе не вистачиш. С. Л. — Грошей хватить на усе. С. Л. — Не достава́ть = бракува́ти. — Бракує грошей. С. Ш.
Достига́ть, дости́гнуть, дости́чь = 1. наздоганя́ти, наздогна́ти, настига́ти, насти́гти і т. д. д. Догна́ть. 2. сяга́ти, досяга́ти, дохо́дити, добува́ти ся, досягти́, осягти́, осягну́ти, досягну́ти, дійти́, засягти́, подохо́дити, добу́ти ся, допясти́сь. — До слави, властї, до багатства сягнувши, дивись уже й умер, все те здобувши. К. Д. Ж. — Роботою засягне собі щастя. Мирний. — У врядників наших повинні справедливости доходити. Ст. Л. — З запомогою письменства подоходили до кращих порядків. Де що про Сьв. Б. — А все таки свого допяв ся. С. Л.
Дохвати́ть, дохва́тывать = дохопи́ти, досягти́, досягну́ти, досяга́ти.
Хвата́ть, хвати́ть, схвати́ть, ухвати́ть, ся = 1. хвата́ти, ся, хапа́ти, ся (С. Л. Ш.), порива́ти (С. Л), ца́пати (С. Л.), схвати́ти, ся, схопи́ти, ся, ухопи́ти, ся (С. Ш.), зца́пати, зла́пати. — Топучий і бритви хапаєть ся. н. пр. — Кайдашиха ухопилась за полудрабки. Лев. — Схопили його та до станового. — Хапай бики, бо процесия йде. н. пр. 2. досяга́ти, достава́ти, досягти́, доста́ти. (Д. Достава́ть 1.) 3. става́ти, хвата́ти, достача́ти, вистача́ти, ста́ти, потягти́ і д. Достава́ть 4. — Стало на рибку, стане й на юшку. н. пр. — Хлїба потягне день на 5. С. Л. 4. бра́ти ся, взя́ти ся. — Чого не знаєш, за те не берись. н. пр. — Хвати́ться за умъ = за ро́зум взя́тись.

Запропонуйте свій переклад