Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Запропонувати свій переклад для «дотеп»
Шукати «дотеп» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Е́дкий –
1) (о кислотах, красках, запахах и т. п.) їдки́й [Їдки́й дим], міцни́й, гризу́чий [Ва́пна (известь) гризу́ча,— па́льці погри́зла (Звин.)], го́стрий, (провинц.) яде́сний [Яде́сний тютю́н (Липов. п.)], (о щелоке) їдки́й;
2) (язвительный) їдки́й, кусли́вий, ущи́пливий, гризьки́й, колю́чий [Їдкі́ слова́. Ущи́пливий до́теп. Гризьке́ сло́во. Колю́ча сати́ра], дошку́льни́й, щипу́чий [Щипу́чий сміх], шпульки́й [Шпульке́ сло́во (Кон.)], ускі́пливий (Л. Укр.), (чувствит.) доткли́вий.
Иску́сство –
1) (абстр.)
а) (искусность) умі́лість, майсте́рність, доте́пність, (практикованность) впра́вність (-ности). [Сього́дні я співа́в їм про Офі́р, Сідо́н і Тір, про їх майсте́рність, му́дрість, про ска́рби їх (Л. Укр.)].
• Проявил большое -ство – появи́в вели́ку впра́вність;
б) (мастерство, умение) майстерство́, майсте́рність (-ности), шту́ка, хист (-ту), до́теп (-ту), мудра́ція. [Щоб показа́ти своє́ артисти́чне майстерство́, Га́нуш розпоча́в весе́лу шу́мну п’є́су (Н.-Лев.). Хоч де́сять раз пересіда́йте, нема́є хи́сту,— от і все́ (Гліб.). А ми втнемо́ рука́вця і нові́, хіба́ мудра́ція вели́ка? (Гліб.)].
• -ство компилирования – майсте́рність компіля́ції, компіляці́йний хист.
• Небольшого -ства надо… – не вели́кого до́тепу (хи́сту) тре́ба.
• Не велико -ство – не шту́ка, не вели́ка шту́ка, мудра́ція не вели́ка.
• -ство рук – впра́вність (спри́тність) рук.
• Являть -ство (изощряться перед кем) – бра́тися на шту́ки.
• По всем правилам -ства – за всіма́ пра́вилами (при́писами) мисте́цтва (мисте́цької нау́ки, умі́лости, майсте́рности), доде́ржуючи всіх зако́нів (нака́зів) до́брого мисте́цтва.
• Употребить всё своё -ство – вжи́ти всіє́ї своє́ї майсте́рности (умі́лости), вжи́ти всього́ свого́ хи́сту;
2) (художество) мисте́цтво, умі́лість (-лости), арти́зм (-му), хист (-ту), (гал.) шту́ка. [Арти́ст… на ста́рості згада́в своє́ мисте́цтво сла́вне (М. Рильськ.). Вони́ й на-пра́вду ду́же осві́чені парубки́, лю́блять нау́ку, мисте́цтво, пое́зію, музи́ку (Крим.). Були́ ті́льки паро́дією драмати́чної вмі́лости, могли́ ті́льки вбива́ти цю са́му вмі́лість (Грінч.). Ко́жний арти́зм є пова́жне ді́ло, коли́ хто ма́є до йо́го хист і тала́нт (Н.-Лев.). Бага́то ще тре́ба робо́ти над па́м’ятниками хи́сту і літерату́ри єги́петської (Л. Укр.). Пое́т танцю́є і рида́: се зове́ться шту́ка (Франко)].
• Академия -ств – акаде́мія мисте́цтв.
• Диллетант в -стве – дилета́нт у мисте́цтві.
• -ство живописи, музыки – маля́рське, музи́чне мисте́цтво.
• Знаток -ства – знаве́ць мисте́цтва.
• Изобразительные -ства – образотво́рчі мисте́цтва.
• Изящные -ства – кра́сні мисте́цтва.
• Мир -ства – мисте́цький світ.
• Музей -ства – музе́й мисте́цтва.
• Область -ства – ца́рина (сфе́ра) мисте́цтва.
• Овладеть своим -ством – опанува́ти своє́ мисте́цтво.
• Памятники -ства – па́м’ятки мисте́цтва.
• Поклонник, покровитель -ства – прихи́льник, проте́ктор (патро́н) мисте́цтва.
• Произведение -ства – мисте́цький твір.
• Свободное -ство – ві́льне мисте́цтво;
3) (прикладное знание, наука) нау́ка, шту́ка, умі́лість (-лости). [Писа́ти кни́ги було́ (за да́вніх часі́в) не аби́-якою вмі́лістю (Єфр.)].
• Артиллерийское -ство – артилері́йська (гарма́тна) нау́ка.
• Военное -ство – військова́ умі́лість, (дело) спра́ва.
• Книжное -ство – (уменье писать книги) письма́цтво, письме́нство; (книжная техника) книжко́ве мисте́цтво.
• -ство плавания – нау́ка плавби́.
• Поварское -ство – куха́рство, куліна́рство.
• Портняжеское -ство – краве́цька шту́ка.
• Типографское -ство – друка́рська умі́лість.
Кра́сный –
1) (о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)].
• Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)].
• Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий.
• Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий.
• Золотисто -ный – черво́но-золоти́й.
• Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.).
• Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)].
• Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)].
• Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)].
• -ное знамя – черво́ний пра́пор.
• -ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору).
• -ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща.
• -ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка.
• -ный петух – черво́ний пі́вень.
• Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти.
• -ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс.
• -ная лоза, см. Краснота́л.
• -ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню).
• -ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц.
• Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́.
• -ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко;
2) (о политич. убежден., партиях) черво́ний.
• -ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія;
3) (красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)].
• -ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)].
• -ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)].
• -ное лето – кра́сне лі́то.
• -ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко.
• -ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)].
• -ный поезд – весі́льний по́їзд.
• -ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів).
• Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші.
• Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)?
• Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́.
• -ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во.
• Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами.
• Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти.
• -ный двор – двір (р. дво́ру).
• -ная изба – світли́ця.
• -ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті).
• Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді.
• -ное окно – поку́тнє́ вікно́.
• -ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку).
• -ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір.
• -ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця.
• -ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́.
• -ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці.
• Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка).
• Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́).
• Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки);
4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик.
Нело́вкий –
1) неспри́тний, (неуклюжий) незгра́бний, (диал., вульг.) неокови́рний, невкови́рний, (мешковатый: об одежде) бахма́тий, (о человеке) вайлува́тий, (непроворный) немото́рний, неметки́й и т. п.; (робкий) ні́я́ковий; срв. Ло́вкий 1. [Став на поро́зі сі́рий і незгра́бний у свої́х до́вгих шта́нях (Коцюб.). Був у вдови́ хло́пчик, та таки́й неокови́рний (Манж.). Таке́ воно́ яке́сь невкови́рне та неговірке́ (Полт.). Я таки́й смугля́вий і нія́ковий, а вона́ мені́: «Конва́ліє!» (Сосюра)].
• -кие манеры – незгра́бні мане́ри.
• -кий человек – неспри́тна (незгра́бна и т. п.) люди́на, (увалень) незгра́ба, вайло́. [«Чому́-ж ви руки́ не подаєте́?» У, незгра́ба, не ча́сто, пе́вне, дово́диться ходи́ти під ру́ку (Черкас.)];
2) (неумелый) невпра́вний. [У йо́го ще невпра́вні ру́ки, допі́ро став до ціє́ї робо́ти (Київщ.)];
3) (неудобный: о вещи) незру́чний, невигі́дний, непохватни́й, (неметкий) незамашни́й, некидки́й. [Незамашна́ ги́лка (Луб.)];
4) (неудобный: о положении, обращении и т. п.) ні́я́ковий, незру́чний. [Прока́зував він із нія́ковою фамілья́рністю (Корол.)].
• Оказаться в -ком положении, попасть в -кое положение – опини́тися в нія́ковому стано́вищі, потра́пити в нія́кове стано́вище.
• Поставить в -кое положение кого – поста́вити в нія́кове стано́вище, зні́яковити, (сконфузить) засоро́мити, заклопота́ти кого́. [«Чому́-ж ви не же́нитесь?» – Макси́ма це пита́ння види́мо зні́яковило (В. Підмог.)].
• Чувствовать себя в -ком положении – почува́ти себе́ ні́я́ково (ні в сих, ні в тих), ні́якові́ти (оконч. зні́якові́ти), (шутл.) почува́ти себе́ як у сли́вах;
5) (неметкий) невлу́чли́вий, невлучки́й; невлу́чни́й. [Яки́й-же до́теп ваш невлу́чний! (Київ)].
• -кий стрелок – невлу́чливий (невлучки́й) стріле́ць.
• Быть -ким кому – бу́ти незру́чним (невигі́дним, ні́я́ковим и т. п.) кому́.
О́стренький – гостре́нький.
• -кий мальчик – доте́пне хлопча́.
• -кое словцо – доте́пне слівце́, до́теп (-пу).
Острота́ –
1) см. О́стрость;
2) до́теп (-пу), до́кладка, при́кладка.
• -та́ ума – доте́пність.
• -ро́ты – при́кладки, до́тепи.
• Пускать -ты – при́кладки приклада́ти кому́, си́пати до́тепами, квітки́ кому́ пришива́ти.
Отпуска́ть, отпусти́ть –
1) пуска́ти, пусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти, повідпуска́ти кого́ куди́, зві́дки; (отправлять) відряджа́ти, відряди́ти кого́.
• -сти́ть кого на волю, домой – (від)пусти́ти кого́ на во́лю, додо́му.
• -сти душу на покаяние – пусти́ з душе́ю;
2) дава́ти, да́ти, видава́ти, ви́дати, відва́жувати, відва́жити, наділя́ти, наділи́ти кому́ що, що на що.
• -ска́ть провизию – видава́ти (відва́жувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.).
• Правительство -сти́ло сто тысяч рублей на это дело – уря́д дав (приділи́в) сто ти́сяч карбо́ванців на цю спра́ву.
• -ска́ть кому-л. в кредит – дава́ти кому́ на [в] борг (и на́бір), боргува́ти, наборгува́ти, поборгува́ти, ві́рити кому́ и на ко́го, навіря́ти кому́.
• Лавочник -ска́ет мне в кредит на сто рублей – крама́р на сто карбо́ванців мені́ навіря́є (дає́ мені́ на борг).
• Он никому не -ска́ет в долг – він ніко́му не боргу́є (не дає́ на борг), він ні на ко́го не ві́рить.
• -скать на вес – дава́ти ваго́ю.
• -ска́ть что-л. по счёту кому – вилі́чувати (сов. ви́лічити) кому́ що.
• -ска́ть скупо – видавце́м (ви)дава́ти.
• -ска́ть товары (за границу) – виправля́ти, виво́зити, випроваджа́ти, відпроваджа́ти крам (за кордо́н).
• -сти́ть остроту, словечко – пусти́ти до́теп, (на чей-л. счёт) при́кладку прикла́сти кому́, кві́тку кому́ приши́ти.
• -ска́ть комплименты – компліме́нти сади́ти.
• -ска́ть штуки, -сти́ть штуку – витворя́ти, плата́ти шту́ки, наплата́ти штук, утну́ти, устругну́ти шту́ку;
3) -ска́ть, -сти́ть грехи кому – розгріша́ти, розгріши́ти кого́, відпуска́ти, відпусти́ти гріхи́ кому́;
4) запуска́ти, запусти́ти, попуска́ти, попусти́ти що.
• -сти́ть бороду, косу – запусти́ти бо́роду, ко́су.
• -сти́ть кудри – попусти́ти ку́чері;
5) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти; відпуска́ти, відпусти́ти.
• -сти́ть верёвку, струну – попусти́ти мо́туз, струну́.
• -сти́ть пояс – відпереза́ти, по[від]пусти́ти по́яс.
• -сти́ть сталь – м’якши́ти (відгартува́ти) кри́цю, сталь.
• -сти́ть тормоз – розгальмува́ти;
6) (отточить) наго́стрювати, нагостри́ти, виго́стрювати, ви́гострити.
• -ска́ть, -сти́ть косу (покосную) – клепа́ти (н. вр. клепа́ю и кле́плю́), відклепа́ти ко́су;
7) відпусти́ти, поле́гшати (чаще безл.). [Було́ так у гру́дях сти́сло, а це тро́хи відпусти́ло].
• На дворе -сти́ло – надво́рі відли́гло.
• Мороз -сти́л – моро́з пересі́вся, перети́с.
• -нный – відпу́щений, попу́щений и т. д.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Тяжеловесный – ваговитий, (тяжёлый) важкий, важкотілий, (перен.) важкий, незграбний, (тех.) великовагови́й;
• тяжеловесая острота – неоковирний (незграбний) до́теп. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Острота –
1) го́стрість, -рости;
2) (остроумие) до́теп, -пу, при́кладка, -ки.
Остроумие – доте́пність, -ности, до́теп, -пу.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

I. Острить.
• Острить, сострить на чей-нибудь счёт – кидати, кинути (пускати, пустити) дотеп на чий карб (на чию адресу); (образн. розм.) пришивати, пришити (пришпилювати, пришпилити) квітку кому. [Явдоха: Тай осоружний оцей Печериця — як він мені остогид! З кожного насміхається, кожному квітки пришиває, а сам же то? Якби глянув у воду на свою вроду. Мирний.]
Отпускать
• Мороз отпустил – мороз пересівся (перетис).
• На дворе отпустило – надворі відлигло (відлига).
• Отпускать на вес – давати (видавати) вагою (на вагу).
• Отпускать, отпустить грехи кому (устар.) – відпускати, відпустити гріхи кому; розгрішувати, розгрішити кого.
• Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – Див. душа.
• Отпустить поводья (перен.) – попустити поводи. [Лішанам спершу начебто й поводи попустили. Пан навіть на новім хазяйстві подарував на сім’ю по дню поля. Мирний.]
• Отпустить шутку, остроту – пустити (укинути) жарт, дотеп.
Плоский
• Плоская острота, шутка (перен.) – заяложений (утертий, банальний, тривіальний) дотеп, жарт.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

До́теп, -пу –
1) остроумие;
2) острота.
• Масні́ до́тепи – пошлости.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

до́теп, -пу, -пові; до́тепи, -пів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

До́теп, -пу, м. Остроуміе, искусство.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

До́теп, -пу, м. *2) Шутка, острота. Масні́ до́тепи. Пошлости. Сл. Нік.

Запропонуйте свій переклад