Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 70 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

А́спидный – гри́фельний.
А́спидная доска – гри́фельна до́шка, тавле́тка.
Вершко́вый – вершкови́й. [Вершкова́ до́шка или вершкі́вка].
Винтова́льня – шрубува́льня, шрубува́льна до́шка, шруби́ло.
Выпя́чивать, -ся, вы́пятить, -ся – випина́ти, -ся, ви́пнути, -ся, ви́п’ясти, -ся, віддува́ти, -ся, видува́тися, ви́дутися. [Криві́ сті́ни халу́пки, ви́п’явши боки́… (Коцюб.). Широ́кі гру́ди аж ви́пнулися (Неч.-Лев.). До́шка ви́дулася]; (о губах) віддима́ти, -ся, відду́ти, -ся, відква́шувати, -ся, відква́сити, -ся.
Выпя́чивать губы, сжав в одну точку – ши́лити (зши́лити) гу́би.
Вы́пяченный – ви́пнутий, відду́тий, ви́дутий; (о губах) відква́шений, відду́тий; зши́лений.
Глади́льный
1) глади́льний;
2) (
об утюженье) прасува́льний. [Прасува́льна до́шка].
Горби́стый – горбо́ватий, горбува́тий, горба́стий. [Горбо́вата до́шка. У молодо́го лі́каря цви́нтар горба́стий (послов.)].
Гу́бчатый – губко́ватий, губча́(с)тий, дірча́стий, ніздра́тий. [Воно́ таке́ де́рево яке́сь губко́вате. До́шка до́вго лежа́ла в по́гребі, то зроби́лась уся́ губча́ста].
Доска́до́шка (ум. до́щечка), (изредка) дерти́ця, дерни́ця. [Ой, і каза́в пан Каньовський дерни́ць накупи́ти, молоді́й Бондарі́вні домови́ну зби́ти (Чуб.)].
Доска́ небольшая или одиночка – дощи́на.
Самая толстая доска́ – фо́ршта, хворшт. [Дубо́ві фо́ршти для скле́пу наготува́ли].
Д. двухдюймовая – двіцалі́вка, двохпальці́вка.
Д. трёхдюймовая – трицалі́вка, трьохпальці́вка.
Д. наиболее употребительная для обшивки – шалі́вка.
Д. толщиною меньше вершка, но толще шалёвки – бези́менка.
Д., составляющая восьмую часть распиленного древесного ствола – гити́на, восьмерня́.
Д.-горбыль – оба́пол, оба́полок (р. -лку), опи́лок (р. -лку).
Д. для пола – мости́на, мостови́на, (реже) місни́ця.
Д. в потолке – стели́на.
Д. в заборе – діли́на; (в воротах) ворітни́ця.
В заборе доска, прикрывающая забор или частокол – гло́вень (р. -вня).
Доска́ с уступами, на которые кладутся полки – шимба́лок (р. -лка).
Дубовые до́ски для лодок – бо́ти.
Д., положенные на лодках для устройства парома – мости́нці (р. -нців).
До́ски, по которым скатывают тяжести для нагрузки и т. п. – кі́твиці.
Д., переброшенная через ручей, речку – кла́дка.
Д. кухонная для теста, для котлет и т. п. – стільни́ця. [Візьми́ ме́ншу стільни́чку на зі́лля: на вели́кій ми ті́сто по́раємо].
Д., употребляемая вместо колокола в монастырях (било) – бря́зкало, би́ло, калата́ло. [Говори́ли, як у би́ло би́ли, а йому́ й не в до́гадки. Піп у дзвін, а чорт у калата́ло].
Д. кроильная – крава́льня, кравни́ця, крі́йниця.
Д. для глаженья – прасува́льна до́шка.
Д., которую сапожник кладёт себе на колени и разбивает на ней молотком кожу – клепа́к (Вас.).
Д. деревянная, для писания на ней масляными красками – блят. [Повіз де́рево до столярі́в, щоб пороби́ли бля́ти, а мій брат помалюва́в].
Вымощенный до́сками – мостови́й. [Ой, Оле́но, се́стро моя, поми́й двори́ мостові́ї].
Обшить до́сками – обшалюва́ти, пошалюва́ти.
От доски́ до доски́ – від до́шки до до́шки; від паляту́рки до паляту́рки. [Всю оту́ ку́пу книжо́к я знав уже́ розказа́ти од паляту́рки до паляту́рки (Васильч.)].
Доска́ классная – табли́ця.
Д. аспидная – тавле́тка, гри́фельна до́шка.
Д. шахматная – шахівни́ця.
Д. грудная (анат.) – грудни́на.
Дюймо́вка (доска) – па́лі́вка, цале́ва до́шка, одноца́льна до́шка, однопальці́вка.
Забо́рный
1) б[п]аркано́вий. [Баркано́ва до́шка];
2) набірни́й. [Набірна́ кни́жка].
Задо́ристый, см. Задо́рный.
-стая доска, -стое дерево – зади́рчаста (зано́риста) до́шка, де́рево.
Кача́ться, ка́чиваться, качну́ться – хита́тися, хитну́тися, схитну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колих[в]а́тися, (с)колихну́тися, кива́тися, кивну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися. [Іде́ і не схитне́ться (Київ). Голова́, схитну́лась, коса́ розвину́лась (Рудан.). Ко́жна гі́лка сколихну́лась (Грінч.). Кула́к упа́в па́рубкові на ши́ю ва́жко – голова́ хильну́лась на́бік (Грінч.). Яка́ ти бліда́ і страшна́ – аж хиля́єшся (Г. Барв.). Гле́чик схитну́вся і впав (Звиног.). Ой п’є Ба́йда та й кива́ється (АД.)].
-ться (в люльке гамаке, на качелях и т. п.) – колих[с]а́тися (-шу́ся, -шешся), колихну́тися, го́йда́тися, гойдну́тися, (сильно) виха́тися, вихну́тися. [А на ві́тах гойда́ються нехри́щені ді́ти (Шевч.). Що гойдне́ться (паву́к), то ни́тка порве́ться (Л. Укр.)].
-ться от ветра (о растениях) – хита́тися, хитну́тися, гойда́тися, гойдну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колива́тися, кива́тися, кивну́тися, (о флаге) ма́яти. [Хитну́вся впере́д, немо́в верба́ од ві́тру (Коцюб.). Ві́тер повіва́є, со́сна ся хиля́є (Гол.). Очере́т кива́ється над водо́ю (Харківщ.). Прапори́ ма́яли од ві́тру (Київ)].
-ться от неустойчивости – хита́тися, (с)хитну́тися, хиба́тися, (с)хибну́тися. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́ б не схитну́вся (Пісня). До́шка хиба́ється, не ступа́йте на ню (Звиног.). Чо́вен хиба́ється (Звиног.)].
Лодка -тся на волнах – чо́вен гойда́ється (хита́ється) на хви́лях.
Маятник -тся – вага́ло хита́ється.
Итти, -ча́ясь из стороны в сторону (о больном, пьяном) – іти́ хиля́ючись (колива́ючись).
Кача́ющийся – що хита́ється, гойда́ється и т. д.
Коро́бить, -ся – жоло́бити, -ся, ко́рчити, -ся, ду́бити, -ся, корю́чити, -ся, коцю́р(у́)бити, -ся, кожу́шити, -ся, шкарубити, -ся; (гнуть, -ся) гнути, -ся; срвн. Покоро́бить, -ся. [Клепки́ ро́блять із матерія́лу ко́лотого, таки́й матерія́л і жоло́биться ме́нше (Бондарне вироб.). До́шка на со́нці ду́биться (Сл. Ум.). Ли́стя со́хне й коцю́рбиться (Липов.)].
Обечайки -бят на огне – оби[е]ча́йки гнуть на вогні́.
От жару доски -бит – від (з) жа́ру (від (із) спе́ки) дошки́ жоло́бляться (ду́бляться).
Меня от стужи так и -бит – мене́ з (від) хо́лоду аж ко́рчить (корю́чить).
Его -бит от таких слов – його́ аж ки́дає (ко́рчить, кри́вить) від таки́х слів.
Коро́бленный – жоло́блений, ко́рчений.
Набуха́ть, набу́хнуть – набряка́ти, набря́кнути, набуха́ти, набу́хнути, буча́віти, набуча́віти, бухта́віти, набухтя́віти, бубня́віти, набубня́віти, бубні́ти, набубні́ти, пишня́віти, напишня́віти, назу́блюватися, назуби́тися, (о мног.) понабряка́ти, понабуха́ти, побуча́віти и т. п. [Мо́крі сорочки́ набря́кли (Н.-Лев.). Но́ги набря́кли, що й чо́боти не налі́зуть (Звин.). Бруньки́ в саду́ на де́реві понабряка́ли (Н.-Лев.). До́шка набу́хла (Сл. Ум.). З дощу́ набубня́віла на́ша пшени́ця (Звин.). Уже́ горо́х до́бре́ набубня́вів, – пора́ сади́ти (Новомоск.). Кукуру́за набубні́ла (Сл. Гр.). Ну, що я зро́блю з цим вікно́м: напишня́віло та й не зачиня́ється (Проскурівщ.). Ка́ша ско́ро зва́риться, пшоно́ вже назуби́лося (Борз.)]. Набу́хший, см. Набу́хлый.
Нагорбля́ться, наго́рбиться – горба́титися, згорба́титися, го́рбитися, зго́рблюватися, зго́рбитися, горба́ті́ти, згорба́ті́ти, вигина́тися (випина́тися), ви́гнутися (ви́пнутися) горбо́м.
У меня спина -ется – спи́на мені́ горба́тіє.
Доска -биласьдо́шка ви́гнулася (ви́пнулася) горбо́м.
Неприго́дный – неприда́тний, незда́тний, негодя́щий, неспосі́бний до чо́го и на що; срв. Него́дный 1. [Маніфе́ст що? Тьху! Папе́ру кла́птик неприда́тний (Ледянко). Ця до́шка вже неспосі́бна (Звин.)].
-ный ни к чему – ні до чо́го (ні на що́) не зда́тний (не спосі́бний и т. п.), нікче́мний, (диал.) нідочо́гий, ніку́ди не судни́й; срв. Ничто́жный 2. [Зра́дниці нікче́мне життя́ (Грінч.). Ніку́ди не судни́й вда́вся хло́пець (Липовеч.)].
Оска́лина – скалу́ба, скалу́бина, зас[ш]калу́бина, ска́лина. [До́шка з скалу́бинами].
Перека́лываться, переколо́ться
1) переко́люватися, переколо́лися, перешпи́люватися, перешпи́литися; вико́люватися; поколо́тися; розко́люватися, розколо́тися, розру́буватися розруба́тися
и т. д., см. Перека́лывать;
2) (
исколоться) поколо́тися;
3) позако́лювати (оди́н о́дного);
4) розко́люватися, розколо́тися, розтрі́скуватися, розтрі́снутися, порозко́люватися, порозтрі́скуватися, поколо́тися, потрі́скатися.

Доска вся -коло́ласьдо́шка чи́сто поколо́лася, потрі́скалася.
Промежу́ток – (о месте и времени) прога́лина, пере́рва, перери́в, пере́міжок, пере́пинка, проме́жка, промежі́нь (-же́ни). [Чині́те прога́лину між ста́дом і ста́дом (Св. Пис.). У його́ спо́гадах єсть вели́ка прога́лина ча́су, про яку́ нічо́го не ска́зано. Ца́рство Орму́зда існува́ло без пере́рви по́руч із ца́рством Арима́на (Л. Укр.). Мина́в кварта́л за кварта́лом; в пере́рвах кварта́лів – моло́шна мла (Коцюб.). Під час цього́ пере́міжку між о́сінню та зимо́ю завіва́ють прелю́ті вітри́ (Корол.). Антра́кт за антра́ктом в украї́нському письме́нстві, що почали́ся з 1847 р. й з де́якими пере́пинками доде́ржались аж до револю́ції (Єфр.). Проме́жка між кро́квами ду́же широ́ка (Волч. п.). Одна́ до́шка ви́валилась – лі́зьмо у ту промежі́нь (Звин.)].
-ток времени, разделяющий две эпохи – час, що промину́в між двома́ до́бами; промі́жний межи́ двома́ до́бами час.
-ток узкий (между двумя строениями или плетнями) – сутки́, суточки́; (в частоколе) гу́ля́нка; (между прутьями решётки) межиґра́ття; (между двух зудьев пилы) га́ва, га́вря; (узкий между двух лесов) прога́лина, проворі́ття (Черк. пов.).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Сбивалка – колоті́вка, збива́чка, (лопаточка) копи́стка, (диал.) колотни́ця.
[Старий Кайдаш аж набік сплюнув, а Карпо промовив: — Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять (І.Нечуй-Левицький)].
Обговорення статті
Вагонка – вагонка, обшивна́ дошка.
[— Я покажу йому! — Полісун люто вдарив по кришці парти. — Залітати… в моє… родинне гніздечко! — тут він засмалив по парті ще раз, глибоко вганяючи викрутку в дешеву вагонку (Л.Дереш)].
Обговорення статті
Кранты, жарг. – абзац, амба, амбець, аут, вахмурки, вила, гайка (гайки), гаплик, глеваха, глина, дрова, кабздець, капець, каюк, клямка, кода, кранти, ласти (склеїти, завернути, скласти, сплести), срака-дошка, торба, труба, хана, мертві бджоли, жаба цицьки дала.
[А тепер перший раз в житті покохала по-справжньому ще когось і так, поки коса на камінь не найде, або хвороби якоїсь не підчепить, або ще щось її не зупинить! Тому й кажуть: «Людоїдка! Погуляла — і кранти!» (Ю.Покальчук). а нам усім давно апостроф останні кілька днів апостроф а потім вже й абзац (В.Цибулько). Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур’яни. Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде (Остап Вишня). До всіх нас непомітно, Неначе горобець, Крадеться неминучо-Неконтрольований кабздець (Кока Черкаський). Коли ж в її паспорті — прізвище ваше — тоді уже анівідчийні рецепти не спопоможуть тоді вже навсігди — клямка каюк або амба й капець (П.Коробчук). Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Бабусі бабахнуло сьогодні шістнадцять І ввечері ми ідемо на танці. Відкласти копита і склеїти ласти – Кінець на танцполі бабусі за щастя (Флайза). Якось так уже склалося, що для оцінювання певного явища значно зручніше підшукати для нього вже знайому шухлядку, аніж конструювати нову. А тут сама назва натякає на щось непристойне, спорзне, хуліганське — Бу-Ба-Бу. Саме так: бабу би! І вже маємо шухлядку, задля визначення якої навіть не конче вчитуватись у їхні рядки чи відвідувати вечори: епатаж, футуризм, жовті метелики, „пощечина общественному вкусу", спалення Рафаеля, срака-дошка тощо (Ю.Андрухович). У меценатській структурі стримана ввічливість не завжди доречна, бо можеш не вирвати грошей ще півроку, а потім інфляція, девальвація, гаплик, срака-дошка — у цій державі усе є можливим (С.Процюк). — Якщо ці машни закріпляться у Краю Долин, усім нам клямка. Нам не стане сил вертітися білкою в колесі (Д.Чистяк, перекл.. М.Юрсенар). Не знаю, скільки так тривало, я думав, що мені вже клямка, той кашель ніби заповнив усе моє тіло (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якщо дятли дізнаються, скільки тарганів у мене в голові, мені гаплик].
Обговорення статті
Разделочный – обро́бний;
разделочная доска – обробна дошка;
разделочный нож – обробний ніж; (мясничий) різницький, різни́чий ніж. Обговорення статті
Подлый
1) падлю́чий, падлю́чний, падлю́цький, пі́длий, підло́тний, ни́ций;
2) (
стар. сословн. термин) посполи́тий, про́стий;
3) (
низкого качества, устар.) пі́длий, нікче́мний;
4) (
несчастный, убогий, устар.) мізерний:
делаться, сделаться подлым – спі́длюватися, спі́длитися, підліти, спідліти, падлю́читися, спадлю́читися;
подлое дело – безче́сна (ница, негідна) спра́ва;
сделавшийся подлым – спідлений, спідлілий;
становление подлым – спідління.
[Поприво́зили найпідлі́шого кра́му (АС). В цім папірці стояло, що Бунчук, згідно з його попереднім щиросердним зізнанням, мав у спілці з Косіором убити члена ЦК ВКП(б) СССР, а тепер секретаря КП(б)У, товариша Микиту Хрущова. Даремно Бунчук опирався, не можучи розлучитися з такою прекрасною жар-птицею, яка несподівано влетіла йому до рук, — слідчий його «переконав», що було саме так, як написано ось в цьом папірці, а все попереднє — то була підла спроба обдурити органи революційної законності. І Бунчук підписав (І.Багряний). Найогидніші очі — порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші душі вельможні, Найпідліша — брехлива сльоза (В.Симоненко). Мов шашіль, точить думка підла: «Весь світ — марнота і мана, Шпана чи лицар — честь одна: Гризуться всі за пайку їдла! І відцурається жона, І друг продасть за копу срібла. Весь світ гармонії і світла Не вартий мерзлого лайна» (І.Світличний). На дні падлючої моєї істоти билася рваними кінцями думка, кінці якої не вдавалося звести докупи (О.Ульяненко). Сучасний Ірод, дрібний і підлий. І такі ж його слуги, дрібні і підлі (Л.Костенко). Пішло-поїхало, думав Дмитро, цікаво, якої нації цей підлий кельнер, занадто дурний як на жида, стоп, треба казати євреї, а не жиди, вони ж теж, курва дошка, союзнички, тобто не зовсім союзнички, а гей би співгромадяни, бо ж висловили лояльність до України і навіть послали один полк добровольців на Східній фронт у складі Українського війська. До речі, добре воюють (В.Кожелянко). Від падлючих російських куль в сиру землю лягають діти (Анастасія Дмитрук). — Та, мабуть, спідлений наш вік не годен тішитись тим добром, що зазнавали часи минулі, коли мандровані рицарі брали на себе повинність і обов’язок царства боронити, цноту дівочу захищати, сиріт недорослих спомагати, гордопишних поскромляти, а смиренномудрих винагороджати… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Аспидная доска – гри́фельна до́шка.
Доскадо́шка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Винтовой – ґвинтови́й; винтовальная доска – ґвинтівна́ до́шка;
в. лестница – схо́ди (-дів) кру́чені.
Доскадо́шка;
• д., (в потолке
) – стели́на;
• д. анкерная, плита
– плита́ а́нкерна;
• д. аспидная
– д. лупако́ва;
• д. а. (школьная
) – табле́тка;
• д. барочная
– д. баркова́;
• д. безымянка
– д. бези́менка;
• д. верстачная
– д. верста́тна;
• д. ветренная (в снопов’язалке
) – д. вітряна́;
• д. винтовая, винтовальная
– д. ґвинтівна́;
• д. волочильная
– д. протяга́льна;
• д. горбыльная, обапол
– оба́полок (-лка);
• д. двухдюймовая
– двоцалі́вка;
• д. дюймовая
– цалі́вка;
• д. заборная
– діли́на;
• д. зажимная,
электр.до́шка притиско́ва;
• д. закладная
– ушу́льниця;
• д. каминная
– д. коминко́ва;
• д. карнизная
– д. карунко́ва;
• д. катальная (земляные работы
) – коті́льниця;
• д. (бельевая
) – маґлівни́ця;
• д. колосяная
– колосяни́ця;
• д. контактная
до́шка дотичко́ва;
• д. кровельная
– покрівля́нка;
• д. кружальная
– д. кружи́нна;
• д. мензульная,
геод. – стільни́ця;
• д. наборная,
тип.до́шка склада́льна;
• д. нажимная
– д. натискна́;
• д. обрезная
– д. обрізна́, обріза́нка;
• д. обшивочная
– обшива́нка;
• д. откидная
– д. відкидна́;
• д. паркетная, паркетина
– парке́тина;
• д. пиленая
– д. пи́ляна;
• д. подоконная
– підлокі́тник (-ка);
• д. подшивная
– д. підшивна́;
• д. полевая (в плуге
) – д. польова́;
• д. половая
– мости́на;
• д. полудюймовая
– півцалі́вка;
• д. полуобрезная
– д полуобрізна́;
• д. получистая
– обзе́лка;
• д. потолочная
– стели́на;
• д. предохранительная
– д. запобі́жна;
• д. прижимная
– д. притискна́;
• д. профилеванная
– д. профільо́вана;
• д. распорная
– д. розпірна́;
• д. распределительная, электр,
– д. розподі́льча;
• д. реберная
– д. ребро́вана;
• д. скатная,
с.-х. – д. похи́ла;
• д. столярная
– д. столя́рна;
• д. строганная
– д. (ви́)стру́гана;
• д. тесовая, тес
– тес (-су);
• д. толстая
– д. гру́ба, товста́;
• д. трехдюймовая
– трицалі́вка;
• д. узкая
– д. вузька́;
• д. цементно-бетонная
– д. цеме́нтово-бето́нна;
• д. чертежная
– д. рисівни́ча;
• д. шарнирная,
с.-х. – д. суста́вна;
• д. шиферная
– д. ши́ферна;
• д. шпунтовая
– д. ґаро́вана;
• д.-горбыль
– оба́полок (-лка);
• д. мостить
– стели́ти.
Обрезной – обрізни́й;
• о. доска
– обріза́нка, до́шка обрізна́.
Основание – осно́ва;
• о. (закладка здания
) – закла́дини (-дин);
• о. (каменной стены
) – пі́дмурок (-рка);
• о. (причина
) – підста́ва;
• о. бетонное
– о. бето́нна;
• о., плитка (выключателя
) – до́шка;
• о. естественное
– о. приро́дня;
• о. искусственное
– о. шту́чна;
• о. лежневое
– о. лежне́ва;
• о. кессонное
– о. кесо́нна;
• о. окаменелое
– о. скам’яні́ла;
• о. песчаное
– о. піскова́;
• о. рамное (копра
) – о. ря[а]мова́;
• о. ряжевое
– о. каши́чна;
• о. свайное
– о. пальова́;
• о. симметрическое
– о. симетри́чна;
• о. щебеночное
– о. скалльова́.
Травоотделительная доска, с.-х. – траворозді́льна до́шка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Доска
• В доску пьян
(нар. вульг.) – п’яний як ніч (як земля, як чіп, як квач, як хлющ(а)); п’яний — аж валяється (хоч візьми та викрути); п’яний аж-аж-аж; п’яний, що й стежки не бачить.
• До гробовой доски
(перен.) – до гробової дошки; [аж] до гробу; до (самої] смерті; [аж] до смерті; до скону; довіку.
• Доска шахматная
– шахівниця.
• От доски до доски
(разг.) – від дошки до дошки; від палітурки до палітурки; від а до я (від а до зет; від аза до їжиці); від початку до кінця; від краю до краю. [Від дошки до дошки, а всередині анітрошки. Пр.]
• Свой в доску
(вульг.) – свій-своїсінький.
• Ставить на одну доску кого с кем
(перен. разг.) – ставити нарівні (в один ряд) кого з ким; рівняти кого з ким; прирівнювати кого до кого.
• Худой как доска
(разг.) – худий як тріска (як скіпка, як дошка); худий, аж ребра світяться, худий, аж кістками дзвонить.
• Чёрная доска
– чорна дошка.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

доска́ до́шка,-ки
д. выдвижна́я до́шка висувна́
д. обрезна́я до́шка обрізна́
д. пане́льная до́шка пане́льна
д. подоко́нная до́шка підвіко́нна
д. распредели́тельная до́шка розподі́льна
д. чертёжная до́шка кресля́рська
пане́ль пане́ль,-лі, щит,-та́, до́шка,-ки (1. тех. мармурова, пластмасова тощо дошка, яка є частиною щита або пульта енергетичного, промислового, транспортного та ін. управлінь; 2. буд. елемент конструкції збірної будови, що має форму великої плити; 3. пішохідна доріжка по краях вулиць, тротуар; 4. гірн. ділянка копальневого поля між штреками; 5. буд. нижня частина стіни, виділена оздобленням або фарбуванням)
п. гипсошлакобето́нная буд. пане́ль гіпсожужелебето́нна
п. железобето́нная буд. пане́ль залізобето́нна
п. потоло́чная буд. пане́ль стельова́
п. распредели́тельная ел. пане́ль розподі́льна
п. стенова́я пане́ль сті́нна
п. щитова́я гідрот. пане́ль щитова́
табли́ца табли́ця,-ці, до́шка,-ки
т. демографи́ческая табли́ця демографі́чна
т. логари́фмов табли́ця логари́тмів
т. математи́ческая табли́ця математи́чна
т. переводна́я табли́ця перевідна́
т. психометри́ческая табли́ця психометри́чна
т. статисти́ческая табли́ця статисти́чна
т. умноже́ния табли́ця мно́ження
т. функциона́льная табли́ця функці́йна
т. хими́ческих элеме́нтов табли́ця хемі́чних елеме́нтів

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

До́шка, мн. -шки, -що́к – доска.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

до́шка, -шки, -шці; дошки́, дощо́к, -шка́м
дощи́на, -ни, -ні (від до́шка)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

До́шка, -ки, ж.
1) Доска.
Не тра, мати, не тра, мати, попа турбувати: чтирі дошки, сажень землі, то й буду лежати. Чуб. III. 154.
2) Родъ скамьи въ водѣ возлѣ берега, на которой женщины моютъ бѣлье и пр.
Ой на річці та на дощечці, там дівчина та полощеться. Мет. 118.
3) Лопасть руля у плота. См.
Керма. Шух. І. 181.
4)
Су́дна до́шка? Пам’ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль аж пороху на очі насиплють. Ном. № 3645. Ум. До́щечка. Ном. № 5227.
До́щечка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
дошка.
2) Инструментъ у ткачей: дощечка съ рукоятью и съ просверленными въ равныхъ разстояніяхъ отверстіями, сквозь которыя проходять нити при снованіи ихъ на
снувалку. МУЕ. ІІІ. 16.
Одноца́льний, -а, -е. Въ одинъ дюймъ. Одноцальна дошка.
Порисува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Покрыться трещинами. Дошка порисувалася. Лубен. у. (Леонтовичъ).
П’ядь, -ди и -ді, ж. Пядь, мѣра около четверти аршина. На три п’яді завдовшки. Грин. III. 326. Піл — на п’ядь дошка од дошки. Мир. ХРВ. 24. Прибуло дня на курячу п’ядь. Чуб. І. 245.
Су́дній, -я, -є, судний, -а, -е.
1) Судебный, къ суду относящійся, судный.
Чи сходилась де у сельці між миром судня рада — діди, замісь, щоб укладати громаді суд, росказували, звідки почалось козацтво. К. ЧР. 194.
2)
де́нь. а) День страшнаго суда. Одрадніще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. Єв. Мр. VI. 11. б) Праздникъ у евреевъ. Тоді був у жидів судний день. Драг. 58.
3)
до́шка. Та доска, подъ которую человѣкъ ложится до дня страшнаго суда, т. е. — гробовая доска; поэтому, до су́дньої до́шки — до смерти. Пам’ятатимеш до нових віників і до судної дошки, покуль пороху на очі насиплють. Ном. № 3645.
Я́щик, -ка, м.
1) Кузовъ телеги. Состоитъ изъ
передка́ и задка́, стѣнки коихъ называются круга́ми, и изъ боковъ, называемыхъ полу́драбки; каждый полу́драбок составляютъ: два горизонтальныхъ и параллельныхъ бруски́, соединенные щабля́ми, покрытыми лубко́м, лу́бом; внизу ящик скрѣпленъ тремя підле́гами, а на нихъ кладется до́шка, которая прихватывается шво́рінем; верхніе бруски́ своими оконечностями продѣты въ крижівниці и закрѣплены загвідками; вмѣсто крижівниць дѣлаютъ иногда в’язки́. Рудч. Чп. 250.
2) Жестянка, кружка. Вх. Зн. 84.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

До́шка, -ки, ж. *До́щечка. Забив дірку дощечкою. Крим.
*На́ковка, -ки, ж. Выбивка (все выбитое насеченное); выпуклая или насеченная надпись: Висіла або стояла по боках здоровенна червона або блакитна дошка з золотою наковкою. Мирн. ХРВ. І. 78.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Вкладной — вкладни́й; В. доска — вкладна́ до́шка; В. ящик — вкладна́ скринька.
Доскадо́шка, -ки; Д. винтовальная — ґвинтува́льна до́шка; Д. вкладная — вкладна́ до́шка.
*Основной — основни́й, головни́й, провідни́й; О. горизонталь — основна́ позе́мина; О доска — основна́ до́шка; О. заряд — основни́й заря́д; О. мысль — провідна́ ду́мка; О. орудие — основна́ гарма́та; О. стойка — основна́ поста́ва; О. точка — основна́ то́чка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

А́спидный = гри́фельний. — А́спидная доска́ = гри́фельна до́шка, тавле́тка. (С. Ш.)
Гребёнка = 1. гребі́нка, гребіне́ць, гребі́нчик. 2. гре́бінь. — Прясти на гребенї мичку. — Дошка в котру вставляєть ся гребінь — дни́ще. С. Аф. З.
Доска́ = до́шка (С. Аф. Л.). — Полова́я д. (в 11/2 вершка завширшки, на поміст або стелю) — мости́на (С. З.), плани́ця, стелина. — Зірви, сину, в коморі стелину, та сховаймо чужую дитину. н. п. — (Ви́пилена) — те́рти́ця. С. Ш. — (Витесана) — те́с. — (1/2 вершкова) — шальо́вка. С. Л. — (Трохи тонша вершка) — бези́менка. С. Л. — (Одрізана від краю) — д. Горбы́ль. — (Для покрівлї, драна) — драни́ця, дрань, (випилена) — гонт, ґонт, го́нта, ґо́нта. С. Аф. З. Л. — (Спідея у возї) — посте́льниця, (нерозпиляний кінець) — шля́ма. — Кухо́нная д. = стільни́ця. — Немов би хтось сїкачем мясо на стільницї сїк. Фр. (В гребнї) — дни́ще. — (У вітрякових крилах) — лапша́. С. З. — (На котрій чоботарь ріже ремінь) – крамни́ця. Чайч.
Инструме́нтъ, ты = струме́нт, спра́ва, справи́лля, начи́ння (С. Ж.), пристрі́й, припа́с. — (Бонда́рський): ковела́ (загинати обручі), натяга́ч і наби́вач (натягати і набивати обручі), зате́рач (вирізувати жолобки), ро́змір (замісць циркуля). — (Кова́льський): кова́дло, мо́лот (маленький) — однору́к, (що на йому чоботи підковують) — стоя́чка, (тримати або витяга́ти що) — клїщі, обце́ньки, ле́щата, (виробляти гвіздки) — гвозди́льня, (нарізувати шруби) — клуб, (підковувати чоботи) — стоя́чка. — (Колїсни́цький) : бга́льня (вигинати полози), води́ло (згинати обід), гладїй (виглажувати), ло́патень (провірчувати), на́рвина (держати обід зігнутим), натяга́ч (натягати обід на шпицї), писа́к (вирізувати), різе́ць (обточувати маточину), шми́га (рівняти). — (Коро́бницький): прибі́йниця (дощечка), заби́вня (кілочок), оби́ймиця. — (Кушнїрський): бі́лик (вичищати мезку), вершта́бина і пі́льга (натягати шкуру для вичинки), ключ (розтягати шкуру), ключови́к (вірьовка до сього ключа), штри́ха або штрихо́ль (вичищати шерсть), юхта́рка (вироблювати юхту), (дошка, на котрій розстилаєть ся шкура) — кобили́ця, (для очистки) — ска́фа. — (Тесля́рський): соки́ра, пи́лка, долото́, све́рдел, ришта́к (робити карунки), шпунд. — (Тка́цький): а) верста́ть (див. під сл. Верстакъ), б) мотови́ло, що на його мотають нитки, складаєть ся з ріжків та перехре́стя, в) виту́шка, щоб змотати пряжу на клубки, стоїть на стільчикові, у його вроблений што́мпель, на котрому навхрест два бильця, накінцї їх ко́ники, що на їх надївають півміток, г) осні́вниця, на котрій робить ся основа, вона складаєть ся з ря́ми з кіло́чками, д) пря́дка, складаєть ся з сті́льчика на ніжках, під ним підні́жок, до його прироблено цига́нку, вона другим кінцем чіпляє за верете́но, на стільчику два сто́впчики, між їх ко́лесо, на передньому стовпчику сволочо́к, на кінцї котрого третїй стовпчик, в котрому шкурато́к з дїрочкою, де друге верхнє верете́но, а на йому ви́лка з крючками, потім ска́лка та колїсце́, на котрих шнур, е) ши́нка — дощечка, котрою перекладають нитки в основі, ж) вороти́ло, котрим навивають основу. — (Шевський): клеса́чка (рівняти зморшки), книп, книпе́ць (ніж шевський), копи́л (колодка, на котру натягаєть ся чобіт), крючо́к (дощечка загнута, щоб витягати шкуру), натира́чка або товкма́чка (рівняти закаблуки), обцяни́к (кілочок, котрим забиваєть ся колодка, коли на нїй чобіт), писа́чка (паличка, що нею рисують підошви), прави́ло і стріли́ця (виправляти халяви), ра́шкуль і терпу́г (стирати гвіздки в чоботї), сморщи́на дощечка, котру вставляють в передок чобота, коли він на колодцї), шва́рок, (каміньчик, що ним розглажують закаблуки), ши́ло і шва́йка (проколювати дїрочки), крамни́ця (дошка, що на їй ріжуть ремінь). — (Хірурги́чний): штри́кавка (для проколювання), мацови́лка, про́тичка (д. Зондъ). — (Розмаїтий): виверта́чка (що небудь вивертати), ке́льня (лопатка у мулярів), обце́ньки і рак (виймати гвіздки), копе́ць (довбати мед), пере́чистка (очищати коноплї від кострицї), пробі́й (пробивати дїрки), сїчка́рня (різати сїчку), шатківни́ця (сїкти капусту),. шпи́ця (знїмати кору з берези), щи́па́вка (зривати овощ.).
Иска́лывать, исколо́ть, ся = 1. коло́ти, сколо́ти, поколо́ти, поштри́кати, ся. — Поколов руку шипшиною. — Поштрикав ножем. 2. розко́лювати, розколо́ти, ся. — Дошка від сонця розколола ся. — Розколов дровеняку на двоє.
Кобы́ла = 1. коби́ла, здр. коби́лка, кобильчи́на, (при табунї) — ста́дниця, (що не була ще жеребною) — лоши́ця (С. З.). — Взяв карую лошицю. н. п. 2. коби́ла (дошка, на котрій катували).
Коро́бить, ся = ко́рчити, ся, шкару́бити, ся, пачи́ти, ся, дуби́ти, ся. — Дошка на сонцї подубила ся. Кн. — Лихоманка аж корчить.
Крои́льница = стільни́ця, крамни́ця (дошка, на котрій шевцї ріжуть ремінь).
Ла́зня = сту́панка, до́шка з дїрка́ми, замість драби́ни.
Мостъ = міст, дошка в мосту — мости́на, містни́ця. — Ка́менный мостъ = муро́ваний міст. — Плову́чій м. = живи́й міст.
Набу́хнуть = (па)розбу́хнути, набря́кнути, набуча́віти, набубня́віти. — Дошка набухла. — Обручі розбухли в копанцї. — Мокрі сорочки набрякли. Лев. — Ноги набрякли. Лев. — Горох набубнявів.
Надтре́скиваться, надтре́скаться, надтре́снуть = надко́лювати ся, надтрі́скувати ся, надколо́ти ся, надтрі́снути, ся. — Дошка надколола ся.
Оска́лина = скалу́ба, скалу́бина (С. Жел.), зашкалу́бина (Лев.), ска́лина (С. Жел.). — Дошка з скалубинами.
Подира́ть, подра́ть, ся = 1. дра́ти, шкря́бати, скубти́ поску́бувати, подра́ти, пошкря́бати, поскубти́, скубну́ти. — Все лице пошкрябала біленьке, продиравшись по кущах колючих. Гр. Чайч. — Скубне за чуба, та й знов питав, а не знає — знов поскубує. — Моро́зъ по ко́жѣ подира́етъ = моро́з по за шку́рою. 2. пачи́ти ся, коло́ти ся, трі́скати ся, попачи́ти ся, потрі́скати ся, розколо́ти ся, поколо́ти ся. — Дошка од жару потріскала ся.
Пола́ти = піл, а та дошка коло печі, що на не́ї піл кладеть ся — припо́лок. — (В росийських хатах піл робить ся здебільшого в горі аж під стелею, тим то нашому слову: піл відповідає більше те, що в рос. мові: На́ры, див. це слово).
Потоло́чина = стелина (кожна дошка або брус, з котрих кладеть ся стеля).
Прибо́ина = пла́нка (обаполок або дошка, що прибиваєть ся для закріпи).
Резона́нсъ = 1. ві́дголос, ві́дгук, ві́длясок і д. Отголо́сокъ. 2. в музич, струментах — до́шка, на ко́трій на́пнуті стру́ни.
Снова́лка = осні́вниця, складається з ря́ми і кіло́чків, в нїй поперешна дошка — попере́шка, повздовжна — шлїжка, зарубка для ниток — гу́бка.
Тесни́ца = тесни́ця (витесана), те́рти́ця (випиляна дошка). С. Ш.

Запропонуйте свій переклад