Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «дрочити»
Шукати «дрочити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возбужда́ть, возбуди́ть –
1) збу́джувати, буди́ти кого́, збуди́ти. См. Пробужда́ть;
2) звору́шувати кого́, що, зворуши́ти, розвору́шувати, розворуши́ти [Вино́ розворуши́ло обо́х (Неч.-Лев.)], дратува́ти, роздратува́ти кого́, що [Уся́ приро́да, пи́шна й зеле́на, дратува́ла мрі́ї в молодо́ї ді́вчини (Неч.-Лев.)], збу́джувати, буди́ти, сов. збуди́ти [Бу́дить пра́вий гнів (Сам.). Збу́джує соло́дкі почуття́], розбу́рхувати, розбу́рхати, збаламу́чувати, збаламу́тити, виклика́ти, ви́кликати. [Виклика́ти нена́висть] дражни́ти, здійма́ти, сов. зру́шити кого́, на що [Зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)], підганя́ти (підго́нити), підігна́ти (кого́ до пра́ці).
• -жда́ть, -ди́ть кого против кого – бу́рити [Бу́рити наро́д], обу́рювати, сов. обу́рити [Ду́же вже проти се́бе обу́рювала слухачі́в (Грінч.)], збу́рювати, збу́рити [Кого́ не збу́рював він проти се́бе (Грінч.)], підбу́рювати кого́ проти ко́го, чо́го і кого́ на ко́го, підбуря́ти, сов. підбу́рити [Підбу́рює люде́й проти шко́ли (Грінч.). Вони́ його́ підбуря́ли на Ту́рчина (Куліш). Хті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н (Доман.)], настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчити кого́ проти ко́го [Не настру́нчуй дру́гих проти ме́не (Мирн.)], дратува́ти, підніма́ти кого́ на ко́го, на що [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)], піді[о]гріва́ти кого́ на ко́го [Ченці́ та попи́ люде́й на ля́хів іще бі́льше підогріва́ли (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збу́джувати жагу́, жадо́бу, дрочи́ти, роздрочи́ти, ятри́ти, роз’ятри́ти, дратува́ти, роздратува́ти.
• Возбужда́ть, -буди́ть охоту, желание в ком – заохо́чувати кого́ до чо́го, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити.
• -а́ть отвращение, омерзение – виклика́ти оги́ду, мерзи́ти (безл.).
• -а́ть гнев – гніви́ти кого́, буди́ти в кім гнів.
• -а́ть негодование в ком – обу́рювати, обу́рити кого́.
• -а́ть чью-либо жизнен. энергию – підживля́ти, підживи́ти кого́.
• Возбужда́ть, возбуди́ть вопрос, речь – підніма́ти (зніма́ти, пору́шувати) пита́ння, річ, сов. підня́ти (зня́ти, пору́шити) пита́ння, річ.
• -да́ть, -ди́ть дело – пору́шувати (розпочина́ти, заво́дити) спра́ву, ді́ло, сов. пору́шити (розпоча́ти, заве́сти) спра́ву, ді́ло.
• Возбужда́ть, -ди́ть сомнение, подозрение, удивление – виклика́ти (сов. ви́кликати) су́мнів, підо́зрі́ння, здивува́ння.
Дразни́ть, дра́знивать, подразни́ть кого – дрочи́ти, подрочи́ти кого́, дрочи́тися, дражни́тися (з ким и з ко́го), дратува́ти, піддро́чувати (кого́). [Пусти́, ма́ти, на ву́лицю, я не забарю́ся: ті́льки хло́пців подрочу́ (подражню́) та й наза́д верну́ся].
Ерепе́нить (бить) – лупи́ти, лупцюва́ти, см. Бить (сечь, пороть) – сікти́, пері́щити, чухра́ти, (кнутом) бато́жити.
• Ерепе́нит его на всяк день – лу́пить (пері́щить) йо́го щодня́; (возбуждать свою плоть) дрочи́ти.
Поддра́знивать – дратува́ти, дрочи́ти, дражни́ти кого́, дражни́тися, дрочи́тися з ко́го.
Подра́знивать, подразни́ть – дражни́ти (ча́сом, ча́сто), подражни́ти, дрочи́ти (ча́сом, ча́сто), подрочи́ти, дратува́ти (ча́сом, ча́сто), подратува́ти кого́, дражни́тися (ча́сом, ча́сто) з ким, з ко́го, дрочи́тися (ча́сом, ча́сто) з ко́го, дратува́тися з ким. [Та, ну, вже не драту́йся: дава́й ді́тям гости́нця. Він дражни́вся з не́ю (Неч.-Лев.). Ти дро́чишся з ме́не].
• -ся (о мног.) – дражни́ти, дрочи́ти (ча́сом, ча́сто) оди́н (одне́) о́дного, дражни́тися, дрочи́тися, подражни́тися, подрочи́тися.
• Они -ни́лись, да оба и разревелись – вони́ подро́чились, та й обо́є розпла́кались.
• Мы с ним друзья, а таки иногда -ваемся – ми з ним при́ятелі, а таки́ ча́сом дра́жнимо (дро́чимо) оди́н о́дного или дражнимо́сь (дро́чимось).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Подначивать, подначить, жарг. – підна́чувати, підна́чити, (поддразнивать) дратува́ти, дрочи́ти, дражни́ти кого́, дражни́тися, дрочи́тися з ко́го, шкилити, шкилювати, підшкильну́ти; (подзадоривать) підбу́джувати, підбуди́ти, настре́нчувати, настре́нчити, підбу́рювати, підбу́рити, піддрато́вувати, піддратува́ти, підохо́чувати, підохо́тити, підджи́гувати, підджигну́ти.
[Але він був просто «горлань і задерій», як з любов’ю охрестила його мати, і тільки що, вже вимахував кулаками, ні перед ким не приховуючи своєї запальної буйної вдачі. Серед своїх велетнів-родаків він коношився, мов той малий тілом, але хоробрий духом півень-забіяка у гурті войовничої півнячої зграї, і брати любили його, добродушно підшкилювали, щоб розпалити до гарячого, а часом і духопелили, однак у міру, аби лиш брат-малюк знав своє місце (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел)].
 Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Возбуждать –
1) (чувства, нервы) звору́шувати, збу́джувати;
2) (о полов. возбужд.) дрочи́ти, дратува́ти;
3) (подстрекать) підбу́рювати (про́ти ко́го);
4) (дело, вопрос) пору́шувати.
Дразнить, подразнить – дрочи́ти, -чу́, -чиш, дражни́ти, -ню́, -ниш, подрочи́ти, подражни́ти.
Дрочить (кого) –
1) (ласкать) пести́ти (пещу́, пести́ш), пестува́ти, -ту́ю, -ту́єш;
2) (онанизировать) дрочи́ти, чу́, -чиш, солоди́ти, -джу́, -диш.
Ярить, роз’ярить – яри́ти (ярю́, яри́ш), роз’яри́ти, -рю́, -ри́ш, розпаля́ти, -ля́ю, -ля́єш, розпали́ти, -лю́, -лиш, дрочи́ти, роздрочи́ти, -чу́, -чиш.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дрочи́ти (кого) – дразнить, раздражать;
дрочи́тися –
1) сердиться, беситься;
2) з ко́го – дразниться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

дрочи́ти, дрочу́, дро́чиш, -чать

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся. Лавр. 32.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дразни́ть, ся = 1. дражни́ти, ся, дратува́ти, дрочи́ти. С. Аф. З. Л. — Бога не гнїви, а чорта не дрочи. н. пр. 2. дрочи́ти, піддро́чувати. С. З. — Я на улицї тай не забарю ся, тільки хлопцїв подрочу, тай назад вернуся. н. п. 3. кепкува́ти, глузува́ти, криви́ти ся, дражни́ти ся.
Задра́знивать = зачіпа́ти, дражни́ти, дрочи́ти, дратува́ти (почать).
Подра́знивать, подразни́ть = дратува́ти, дрочи́ти, подратува́ти, подрочи́ти. — Я не забарю ся, тільки хлопцїв подрочу, та й назад верну ся. н. п.
Разгоряча́ть, разгорячи́ть, ся = 1. розпаля́ти, розпіка́ти, розпали́ти, розпекти́, ся, розогнїти. — Горілка розпалила кров. — Розпалила ся душа моя — давай сто тисяч. К. К. 2. розгаряча́ти, ся, розпаля́ти, ся, гнївати, ся, дратува́ти (С. Л.), дражни́ти (С. Л.), дрочи́ти, розгарячи́ти, розпали́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, роздрочи́ти (С. Л.), розгнївати, ся. — Розпалив ся так, що нїчого не тямить.
Раздража́ть, раздражи́ть, ся = се́рдити, гнїви́ти, дратува́ти (С. Л.), дражни́ти, дрочи́ти (С. Л.), вража́ти, розсе́рдити, розгнївати, роздратува́ти, роздражни́ти, роздрочи́ти, подрочи́ти, врази́ти, розъятри́ти, ся. — А ми ж Турка та не звоюєм, тільки роздратуєм. н. п. — А музичний грім і галас тільки нерви роздратовує. Мова. — Ой горить Умань, та нїкому погасити; ой було ж вам, превражі уманцї, запорожцїв не дрочити! н. п. — Одноманітна природа дрочила йому нерви. Кн.
Раздражи́тельный = дражли́вий (С. Жел.), уразли́вий (С. Ш.), гнївли́вий, оприскли́вий, дрокови́стий. — Стало важко покорятись дражливому та лайливому батькові. Лев. — Коли б у його не така дроковиста вдача, а то згадай тільки йому про те, так він наче полумъям візьметь ся. Кн. Раздра́жнивать, раздражня́ть, раздразни́ть, ся = дражни́ти (С. Аф.), дрочи́ти (С. Аф. З.), роздражни́ти (С. Л.), роздратува́ти (С. Л.), роздрочи́ти (С. Л.), розмордува́ти, ся, кількох — пороздра́ж(з)нювати, пороздрато́вувати, пороздро́чувати. — Він тебе не візьме, а треба щоб ти роздражнив його. Гр. Чайч. — Вона ту жабу і роздратувала, так жаба як плигоне на неї. Гр. Чайч. — Раз чоловік як роздратував жабу, а вона за ним. н. к.
Разсе́рживать, разсерди́ть, ся = се́рдити, гнїви́ти, дрочи́ти, розсе́рдити, ся, розгнїви́ти, розгнївати, ся, роздрочи́ти, ся, нагнївати ся, осе́рдити ся, роздратува́ти ся, роззлости́ти ся, за се́рце узя́ти, вхопи́ти, разом і розвередувавшись — розпри́ськати ся; дуже — розлютувати, ся, розъяри́ти, ся, осатанїти, осанїти, розбіси́ти, ся, з криком — розгрі́мати ся, розгрімота́ти ся. — Розсер див ся мій миленький, аж ногами тупотить. н. п. — Тодї він розлютувавсь та й кричить. Ет. зб. — А ти так розлютувавсь, що аж руками на мене замірявсь. Ч. К. — А далї так розлютувалась, що схопила чаплїю, та... н. о. Яс. — Так того чоловіка ся груба річ за серце й узяла, він як крикне... н. к. Ман. — Запінилась, посатанїла, неначе дурману ізъїла. Кот. –Разсе́рженный = гнївний, розгнїваний, розлю́чений, серди́тий. — Вбігає розлючений. Ет. зб. — Разсерди́вшись = з пересе́рдя. — Він тодї з пересердя каже: піду вбъю. н. о. Гр. Чайч.

Запропонуйте свій переклад