Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «дума»
Шукати «дума» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ду́ма
1) (
мысль) ду́ма [Ду́ми мої́, ду́ми мої́, ли́хо мені́ з ва́ми! (Шевч.)], га́дка, пога́дка.
Думать -му – ду́му гада́ти (ду́мати).
Без дум – безду́мно. [Безду́мно ди́влячись у про́стір (Л. Укр.)].
Тяжёлые -мы – важкі́ ду́ми.
Тяжёлые -мы теснят меня – важкі́ ду́ми обсіда́ють мене́;
2) (
собрание) ду́ма. [Держа́вна ду́ма. Міська́ (городская) ду́ма].
Здание городской ду́мы – ра́туша, ра́туш (р. -шу) (м. р.), ду́ма;
3) (
лир.-эпич. стих.) ду́ма. [Украї́нські істори́чні ду́ми].
Были́на
1) били́на, бадили́на, зіли́на, рости́нка.

-и́нка – били́нка, били́нонька, бадили́нка, зіли́нка, зіли́ночка. [Ой у по́лі били́нка, її́ ві́тер коли́ше. Роса́ блищи́ть на ко́жній бадили́ні. Хто то́питься, той і за зіли́ночку хо́питься];
2) (
былое и рассказ о былом) бува́льщина, били́ця, бува́ль. [Бо се не ка́зка, а били́ця, або́ бува́льщина, сказа́ть (Шевч.)];
3) (
великор. эпическая песня о подвигах богатырей) ду́ма, билі́на.
Быстроу́мие – би́стрий ро́зум, прони́клива ду́ма, доте́пність (р. -ности).
Ги́нуть, сги́нуть – ги́нути, зги́нути, погиба́ти, поги́нути (и поги́бнути), загиба́ти, заги́нути (и заги́бнути). [На́ша ду́ма, на́ша пі́сня не вмре, не заги́не (Шевч.)].
Замышля́ть, замы́слить – замишля́ти, зами́слити, намишля́ти, нами́слити, ви́мислити, уми́слити, заміря́ти, замі́рити, ду́мати, заду́мувати, з(а)ду́мати. [Він мовчи́ть та щось замишля́є (Кониськ.). Заду́мав, зами́слив, як дру́га прода́ти (Федьк.). Лихи́й чолові́к і вдень, і вночі́ лихе́ заміря́є (Грінч.). Світ небе́сний ду́ма лю́дям погаси́ти (Грінч.)].
-ля́ть многое сделать – ши́роко зага́дувати. [Ши́роко я зага́дував, ді́тки, та не дожи́в (Загір.)].
Кавале́рский – кава́ле́[і́]рський.
-ская дума – кавале́рська ра́да.
-ский знак, орден – кавале́рія.
Поступил не по -ски – вчини́в не по-ли́царському, не по-кавалі́рському;
2)
бот. -ская звезда, Tribulus terrestris – якірці́ (-ці́в), колючки́ (-чо́к).
-ский цвет, бот. Aquilegiavulgaris – о́рлики (-ків), оксами́т (-ту).
-ские шпоры, Delphinium consolida – соки́рки́ (-ро́к), череви́чки (-чків), комаро́ві но́сики, остро́жки, остру́шки (-шок).
Мра́чный
1) (
тёмный, сумрачный) похму́рий, хму́рий, хма́рний, тьмя́ний, те́мний, те́мрявий, чо́рний.
-ная погода – хма́рна (тьмя́на, смутна́) пого́да.
-ное небо – хма́рне (тьмя́не, те́мряве, похму́ре, пону́ре, смутне́) не́бо. [У Москві́, ка́жуть, і со́нце холо́дне, і не́бо пону́ре (Морд.)].
-ный день, -ное утро – похму́рий (хму́рий, хма́рний, тьмя́ний, те́мний, те́мрявий, смутни́й) день, ра́нок. [Прийшо́в ра́нок похму́рий, сі́рий, з ко́сим холо́дним доще́м (Грінч.)].
-ная ночь – те́мна ніч.
-ные цвета – те́мні (тьмя́ні) ко́льори.
-ный лес – те́мний (те́мрявий, похму́рий) ліс (гай).
-ный уголок – те́мний (те́мрявий) за́куток;
2) (
о людях и предметах: угрюмый, невесёлый) похму́рий, хму́рий, (редко охму́рий), похму́рний, хму́рни́й, пону́рий, (образно) хма́рний, охма́рений, те́мний, чо́рний; срв. Угрю́мый. [Марко́ верну́вся у свою́ ха́ту похму́рий та зами́слений (Грінч.). Буди́нки були́ похму́рі, всі в ті́нях (Коцюб.). Си́ли те́мряви й нево́лі, си́ли похму́рого деспоти́зму були́ ду́жчі за на́шу молоду́ новорожде́ну во́лю (Грінч.). Ясні́шає душа́ смутна́ й пону́ра (Самійл.). Чого́-ж ти, ми́ла, така́я і вдень, і вночі́ хмурна́я? (Чуб. V). Чому́ не їси́? чого́ така́ хма́рна? кажи́! (Кониськ.). Молоди́ці повнови́ді і тро́хи охму́рі (М. Вовч.). Таки́й він суво́рий, таки́й охма́рений та страшни́й (Кониськ.). Те́мний, пригні́чений хо́дить (Грінч.). Такі́ бу́дуть ходи́ти чо́рні та невесе́лі (Стеф.)].
-ное лицо – похму́ре (хму́ре, пону́ре) обли́ччя (лице́). [Обли́ччя збілі́ле, хму́ре (М. Вовч.). Скрізь мовча́ння, сі́рий о́дяг, хід пові́льний і худі́, пону́рі ли́ця (Франко)].
-ный взгляд – похму́рий (пону́рий) по́гляд. [Він по́глядів пону́рих не люби́в (Л. Укр.)].
-ный голос – пону́рий го́лос. [Відпові́в я́кось так злі́сно, гри́зко, таки́м пону́рим го́лосом, що аж само́му ста́ло пога́но (Франко)].
-ный вид – похму́рий (пону́рий) ви́гляд. [Хоть ті́ни бі́лі і ві́кна я́сні, та ви́гляд навкруги́ сумни́й, пону́рий (Франко)].
-ная комната – похму́ра (пону́ра) кімна́та (хати́на). [У пону́рій, кімна́ті з трьома́ невели́чкими ві́кнами (М. Левиц.). Само́тний умира́в він у свої́й похму́рій мале́нькій хати́ні (Грінч.)].
-ная зала – похму́ра (хму́рна́) за́ля. [Хму́рна за́ля. У їй за стола́ми сиди́ть су́ддів ряд (Грінч.)].
-ный край – похму́рий (пону́рий) край. [Проща́й, похму́рий, неприві́тний кра́ю! (Вороний). Чого́ ти йшла від нас у край пону́рий? (Л. Укр.)].
-ная тюрьма – похму́ра (пону́ра) в’язни́ця.
-ные стены – похму́рі (пону́рі) мури́. [Про́сто віко́нець дру́гі такі́-ж са́мі то́всті й пону́рі мури́ (Грінч.)].
-ная тишина – похму́ра (пону́ра, тьмя́на) ти́ша. [Панува́ла тьмя́на ти́ша, на́че всі дожида́лися чого́сь страшно́го (Леонт.)].
-ные времена – похму́рі (пону́рі) часи́. [Пону́рі часи́ Тата́рщини (Куліш)].
-ные думы, мысли – чо́рні (пону́рі) ду́ми, думки́. [Ду́ма по ду́мі мина́ли в Петро́вій голові́, все чо́рні, неприві́тні ду́ми (Грінч.). Пону́рі думки́ (Куліш)].
-ные демоны – похму́рі (те́мні) де́мони.
-ное отчаяние – чо́рна (пону́ра) безнаді́йність (безнаді́я). [Безнаді́йність тяжка́, пону́ра обго́рне його́ на́че хма́ра осі́ння (Л. Укр.)].
-ная тоска – чо́рна журба́. [В чо́рній журбі́ малоду́шно хи́литься ниць голова́ (Черняв.)].
Мысли́тельный – ми́слений, розумо́вий.
-ная деятельность – розумо́ва дія́льність (-ности), ду́мання (-ння), ду́ма (Н.-Лев., Крим.).
-ная способность – зда́тність ми́слити, (пренебр.) ду́малка.
-ный аппарат – ми́слений (розумо́вий) апара́т, апара́т ми́слення.
Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)].
-ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)].
-ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка.
-ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка.
-ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка.
Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням).
Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти.
Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку.
-ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а.
-ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)].
-ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а.
Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру.
Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)].
В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)].
Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)].
И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)].
Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)].
По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор.
При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)].
С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми.
Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка).
Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях).
Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку).
Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти.
Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́.
Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад.
Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що.
Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.).
Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.).
Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)].
Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку.
Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки.
Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки.
Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)].
Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку).
Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́.
Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка).
Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка!
Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)].
Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку.
Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)].
У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.).
От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.).
Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку).
Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го).
Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко).
Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися.
Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́.
Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця).
Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́.
Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати.
Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́).
Пьяного речитрезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́.
-лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́.
Напереко́р, нрч. – наперекі́р, в[на]су́переч, насупереки́, навпере́к, упо́перек, навсу́по[і]р, (на)всу́ко́[і́]р, насу́кір, навпі́р, (диал.) навкі́р(ки); см. ещё Зло 3 (На зло). [А вже наперекі́р йому́ і не ду́ма іти́ (Кониськ.). Насу́переч собі́ само́му (Грінч.). Була́ слухня́на така́, що й сло́ва впо́перек було́ не промо́вить (Рада). Насу́кір їм навми́сне зго́дився (Крим.)].
Поступать, поступить, делать, сделать -ко́р кому – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти перекі́р кому́, наперекі́р кому́, іти́, піти́ з ким насупереки́, (редко) борозди́ти кому́ що. [А я тобі́, моя́ ма́ти, перекі́р ізроблю́ (Пісня.). Син іде́ насупереки́ з ба́тьком (Вовчанщ.)].
-ко́р судьбе – наперекі́р до́лі.
Наряжа́ться, наряди́ться
1) зряджа́тися, зряди́тися; бу́ти зря́джуваним, зря́дженим; признача́тися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим
и т. п.; срв. Наряжа́ть 1, 2 и 4.
Я сам -ди́лся в работу – я сам зряди́вся (поряди́вся) працюва́ти.
-жа́ться в дорогу – ви́рядитися в доро́гу.
-жа́ться дом строить – збира́тися (ла́годитися) дім (ха́ту) будува́ти;
2) (
нарядно одеваться) (га́рно, пи́шно) убира́тися, убра́тися, прибира́тися, прибра́тися, виряджа́тися, ви́рядитися, зряджа́тися, зряди́тися, уряджа́тися, уряди́тися, (зап.) вистро́юватися и (редко) стро́їтися, ви́строїтися, (прихорашиваться) причепу́рюватися, чепури́тися, причепури́тися, вичепу́рюватися, ви́чепуритися, прикуко́блюватися, прикуко́битися, ви́штатуватися, (о мног.) повбира́тися, поприбира́тися, повиряджа́тися и повиря́джуватися, поз[пов]ря́джуватися, повистро́юватися, попри[пови]чепу́рюватися; бу́ти (га́рно, пи́шно) уби́раним, приби́раним, виря́джуваним, вистро́юваним, у́браним, при́браним, ви́рядженим, ви́строєним, повби́раним, поприби́раним, повиря́джуваним, повистро́юваним и т. п.; срв. Наряжа́ть 3. [Марну́єш гро́ші, вбира́єшся немо́в княги́ня (Самійл.). В неді́лю, прибра́вшись по-лі́тньому, не вважа́ючи на о́сінь, побі́гла до ньо́го (Н.-Лев.). Як у те́бе дочки́ виряджа́ються серед бу́дня! (Мова). Повиряджа́ються та йдуть удво́х на село́, ся́ючи нами́стом (Гр. Григор.). Ви́строїлася, як до шлю́бу (Липовеч.)].
-ди́ться во что – убра́тися в що и (реже) убра́ти що, прибра́тися, ви́рядитися, уряди́тися, повбира́тися и т. п. в що. [Вбери́сь у ша́ти пи́шні (Грінч.). Убра́вся в жупа́н і ду́ма, що пан (Номису). В голуби́й жупа́н прибери́ся (Макс.). Ви́рядивсь у са́му кра́сну оде́жу (Яворн.). У жупа́н си́ній уряджу́ся (Пісня)].
Наш, мест. прит. – наш (ж. на́ша, ср. на́ше; р. на́шого, на́шої, на́шого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») на́ський (ж. на́ська, ср. на́ське). [На́ша ду́ма, на́ша пі́сня не вмре, не заги́не (Шевч.). На́ських (таких, как у нас) пирогі́в ляхи́ не печу́ть (Номис). Сви́ні не на́ські, а які́сь нові́ (Кониськ.)].
Это не ваше дело, а -ше – це не ва́ша спра́ва, а на́ша.
Не наш – не наш; (чужой) нена́ський, чужи́й. [Цього́ тепе́р не мо́жна сказа́ти, бо в ха́ті є нена́ські лю́ди (Козелеч.)].
По -му
а) (
как у нас) по-на́шому, по-на́ському, по-на́ськи. [Убра́на не по-на́ськи (Л. Укр.)];
б) (
по нашему мнению) на на́шу га́дку (ду́мку), як на нас;
в) (
на нашем языке) по-на́шому, на́шою мо́вою, по-на́ському, по-на́ськи. [По́ки, ба́тько вста́не та розка́же по-на́шому про свої́ гетьма́ни (Шевч.). Не по-ара́бськи виплива́ють оповіда́ння з-під мого́ пера́, а по-на́ському таки́, рі́дною моє́ю мо́вою украї́нською (Крим.)].
Вот это по -му! – оце́ по-на́шому (по-на́ському, по-на́ськи)!
По -му вышло, выйдет – на на́ше ви́йшло, ви́йде.
-ша взяла! – на́ше зве́рху!
За кем -ше не пропадает, не пропадало – де на́ше не пропада́є, не пропада́ло.
Наш брат – наш брат (бра́тчик); см. Брат.
Не -му брату чета – не нам грі́шним па́ра (рі́вня).
На́ши (близкие, земляки и т. п.) – на́ші. [Моги́ли… пита́ють у бу́йного (ветра): «Де на́ші пану́ють?» (Шевч.). Пішли́ на́ші вго́ру! (Номис)].
И вашим и -шим – і ва́шим і на́шим.
Знай -ших! – знай на́ших! отакі́ на́ші!
Увидите ваших, так кланяйтесь -шим – поба́чите ва́ших, – віта́йте на́ших.
Неусто́йчивый
1) (
нестойкий) нестійки́й; (неустановившийся, непостоянный) неста́лий, нетривки́й; нестано[і]вки́й; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й, хибки́й; (изменчивый) мінли́вий, (нетвёрдый) нетверди́й, (ненадёжный) непе́вний. [Хитка́ кла́дка через рі́чку (Липовеч.). Мо́ре хитке́ (Вороний). Хиткі́ суспі́льні елеме́нти (Пр. Правда). Хибки́й місто́к (Г. Барв.). (У ліле́ї) стебло́ тоне́ньке, хибке́ (Куліш). В ме́не се́рце хибке́ (М. Вовч.). Мінли́ві естети́чні по́гляди (М. Зеров). Нетверди́й політи́чний курс (Пр. Правда). Чудне́, хибке́, непе́вне сло́во в йо́го (Куліш). Краса́ твоя́ непе́вна, як тума́н (Вороний)].
-вая лодка – хи(с)тки́й (хибки́й, переки́дистий, вертки́й) чо́ве́н. [Ду́ма в йо́го гойда́лась, як хибки́й чо́вен на мо́рі (Коцюб.)].
-вая погода – неста́ла (мінли́ва) пого́да.
-вое равновесие – нестійка́ (хистка́) рівнова́га.
-вый столб – нестійки́й (хитки́й) стовп.
-вые цены – хиткі́ (неста́лі) ці́ни.
-вый человек – неста́ла (нестійка́, хитка́, хистка́) люди́на;
2)
хим. – нетривки́й.
О или об и о́бо, пред.
1)
с вин. п. – об, в, на.
Разбиться о камень – розби́тися об ка́мінь.
Об землю, о стену – о́б землю, в зе́млю, об мур, в мур.
Биться головою о стену – об мур (об сті́ну) голово́ю би́тися (товкти́).
Опереться о стол, о перила – спе́ртися на стіл, на пору́ччя.
Споткнуться о порог, о камень – спіткну́тися на порі́г, на ка́мінь.
Исколоть ноги о жнитвину – на стерню́ но́ги поколо́ти. [На бі́ле камі́ння, на сі́ре корі́ння свої́ но́ги побива́є (Дума)].
Стена о стену, двор о двор, межа о межу – стіна́ повз (крізь) сті́ну и опо́стінь, двір повз (крізь) двір, межа́ об межу́. [Похова́ли його́ трупа́ об труну́ з Степа́новою (Кониськ.)].
Рука о́б руку, бок о бок – руко́ю до руки́, по́руч, по́біч;
2)
с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) – об, на, за.
О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) – об Вели́кодні и на Вели́кдень, об Покро́ві и на Покро́ву, об Різдві́ и на Різдво́, опі́вно́чі.
О Троице – об Зеле́ній (Клеча́льній) неді́лі, на Зеле́ну неді́лю.
О святках – святка́ми.
Об эту (ту) пору – об цій (тій) порі́, на цю (ту) по́ру, на цей (той) час, під цей (той) час.
Это было о прошлое воскресенье – це було́ мину́лої неді́лі.
О семидесятых годах – за семидеся́тих рокі́в и семидеся́тих рокі́в;
3)
с предл. п. – за, про, (реже) на (с вин. п.).
Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём – ду́мати, зна́ти, чу́ти, говори́ти, співа́ти за ко́го, за що и про ко́го, про що.
Я часто об этом думаю – я ча́сто про (за) це ду́маю.
Я давно слыхал о вас – я давно́ за (про) вас чув.
Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём – пита́ти(ся), зга́дувати, пам’ята́ти, забу́ти(ся) за ко́го, за що, про ко́го, про що и (реже) на ко́го, на що. [Не все-ж бог дару́є, про що люд мірку́є. Я йому́ за свій на́мір нічо́го не каза́ла (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона́ за ньо́го не зна́ла. За ми́лого як співа́ти – лю́бо й потужи́ти (Шевч.). Хто-ж за ме́не спогада́є (Рудан.)].
Дума о трёх братьях Азовскихду́ма про трьох браті́в Озі́вських.
Рассказы о животных – оповіда́ння про звірі́в.
Об этом – за це, про це.
Беспокоиться, заботиться о ком, о чём – турбува́тися, пеклува́тися, дба́ти за ко́го, за що, про ко́го, про що, (гал.) дба́ти о що.
О́бо мне не беспокойтесь – за ме́не не турбу́йтесь.
Довольно об этом – го́ді про це.
Донести о происшествии – доповісти́ (сповісти́ти) за приго́ду.
Переговариваться о мире – умовля́тися за мир.
Просить, ходатайствовать о ком, о чём – проха́ти (проси́ти), клопота́тися за ко́го, за що.
Жалеть о ком, о чём – жа́лувати, жалкува́ти, шкодува́ти за ким, за чим.
Не об одном хлебе живы будем – не сами́м хлі́бом жи́ві́ бу́демо.
О сыне только на свете живу – си́ном (за́-для си́на) ті́льки й живу́ на сві́ті;
4) (
с качеств. прил. и числительными) – на, з.
Дом о трёх этажах – буди́нок на три по́верхи (на три оса́ди).
Изба о двух горницах – ха́та на дві світли́ці.
Стол о трёх ножках – стіл на трьох ні́жках, з трьома́ ні́жками.
Храм о золотой голове – це́рква з золоти́м ве́рхом.
Храм о трёх главах – це́рква з трьома́ ба́нями (верха́ми), на три ба́ні.
Ведь ты не о двух головах – у те́бе-ж не дві голови́, ти-ж не з двома́ го́ловами.
Птица о восьми ногах – (в сказке) птах об восьми́ нога́х.
Переправля́ться, перепра́виться
1) переправля́тися, перепра́витися, перево́зитися, переве́зти́ся, передава́тися, переда́тися, (
о мног.) попереправля́тися, поперево́зитися. Срв. Перебира́ться, Перее́хать.
-виться через реку – перепра́витися, переве́зти́ся, перепливти́ через рі́чку, (скоро) перехопи́тися, перемкну́тися, перемахну́ти через рі́чку, срв. Перебра́сываться. [Перепра́вились вони́ через мо́ре. Гуса́ри переве́зли́ся через Рось (Неч.-Лев.). Прийшо́в до мо́ря, ду́ма, як йому́ переве́зти́ся. Я по сім бо́ці, ти по тім бо́ці, – переда́йся до ме́не (Мет.). Перехопи́вшись через го́ру, зда́лека поба́чили ми Ненаси́тець (Стор.)].
-виться на вёслах – перегребти́ся. [Ой, би́стрії рі́чки, круті́ береже́ньки, – перегрі́бся, переві́зся коза́к молоде́нький];
2) переправля́тися, бу́ти перепра́вленим, переробля́тися, бу́ти переро́бленим
и т. д., см. Переправля́ть 2.
Дом весь -влен заново – буди́нок зо́всім переро́блено (перемайстро́вано).
Погиба́ть, поги́бнуть – ги́нути, загиба́ти, заги́нути, згиба́ти, зги́нути, погиба́ти, поги́нути, пропада́ти, пропа́сти, (о мног.) поги́нути, ви́гинути (диал. ви́гибти), попропада́ти, (опис.) наклада́ти, накла́сти, наложи́ти голово́ю. [На́ша ду́ма, на́ша пі́сня не вмре, не заги́не (Шевч.). Обіця́вся верну́тися, та, ма́буть, і зги́нув (Шевч.). Якби́ бог слу́хав пастуха́, то давно́-б поги́нуло ста́до (Ном.). Ви́гибли всі до душі́ коли́шні мешка́нці (Дніпр. Чайка)].
-нуть от голода – зги́нути, пропа́сти з го́лоду. [Дай чого́ ї́сти, а то пропаду́ з го́лоду (Рудч.)].
-ги́б безвозвратно – заги́нув без вороття́.
Хлеб -ги́б от засухи – хліб пропа́в з посу́хи.
Всё -бло – все пропа́ло.
Если это случится, то я -ги́б, мы -ги́бли – якщо це ста́неться, то я пропа́в (ми пропа́ли), то я пропа́щий (ми пропа́щі). [Гляди́, щоб ти її́ нігде́ не дів, бо ті́льки ти її де-не́будь ді́неш, то тоді́ усі́ ми пропа́щі (Рудч.)].
Он -ги́б в общественном мнении – він пропа́в (заги́нув) перед грома́дською ду́мкою.
Бесславно -ги́б – заги́нув без сла́ви, (грубо) пропа́в – і соба́ки не бреха́ли (не га́вкали).
Поги́бший – заги́блий, зги́блий; пропа́щий, стра́чений. [Пропа́щий час. Пропа́щий тала́нт. Стра́чене життя́].
-ший человек, -шая девушка – пропа́щий чолові́к (пропа́ща люди́на), пропа́ща ді́вчина.
-шее создание – пропа́ще створі́ння.
Подбива́ться, подби́ться
1) підбива́тися, підби́тися (
досками, материей) підшива́тися, підши́тися, (во множ.) попідбива́тися, попідшива́тися чим.
-ться мехом – хутрува́тися, ви́хутруватися, похутрува́тися чим;
2) (
изнашиваться) збива́тися, зби́тися, (во множ.) позбива́тися.
Сапоги -би́лись – чо́боти позбива́лися;
3) (
о лошади) підбива́тися, підби́тися, підто́птуватися, підтопта́тися;
4)
под что – забави́тися, заби́тися, заганя́тися, загна́тися під що. [Ко́лька заби́лася (загна́лася) під ні́готь];
5) (
подольщаться к кому) підстила́тися, підстели́тися, підмо́щуватися, підмости́тися під ко́го, підсипа́тися, підси́патися, підла́зити, підлі́зти до ко́го, піддо́брюватися, піддобри́тися до ко́го и під ко́го, запобіга́ти, запобі́гти ла́ски в ко́го, підхо́дити, підійти́ під чию́ ла́ску. [Вже під йо́го підстила́лась козаки́ й міща́ни. Багати́р не поскупи́вся, під кого́ тре́ба підмости́вся. Все ду́ма: як-би-то піддобри́тися під па́на].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Любить, любливать
1) (
чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му;
2) (
питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого;
3) (
иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му;
4) (
жалеть) жалувати:
деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.);
кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.);
люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.);
любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.);
любить безгранично кого – душі не чути в кому;
люби́ть безумно – шале́но кохати;
любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати);
любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю;
люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́;
любить как самого себя – любити як себе́ самого;
любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому;
люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру;
люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́;
люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край;
любить родителей – лю́бити батьків;
люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́;
любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому;
любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку;
любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.);
он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га);
он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти;
он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́;
он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів;
он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці;
он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить;
прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати);
сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт;
это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь);
я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва;
я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту;
я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є);
я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю).

[Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бекон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. Після того як він показав їй свій рахунок у банку, вона зрозуміла, що кохає його. 2. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].
Обговорення статті
Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка:
без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок;
без мыслей – без думо́к, безду́мно;
быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський);
вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка);
взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях);
в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках);
воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками;
выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати;
высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку);
говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад;
голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову;
делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено);
дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка;
засела мысль – вроїлася думка;
загореться мыслью – запалитися думкою;
и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що;
избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки;
иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що;
и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було;
иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку;
книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́;
ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці;
мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого;
меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка;
меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…;
мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би);
мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки;
можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку);
мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма);
мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка;
мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка;
мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума);
мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка;
мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка);
мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка;
мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума);
мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́;
навеять мысль – вроїти думку;
наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад;
намечать в мыслях кого – закидати на кого;
не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що;
не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого;
не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого;
оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок;
образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення);
обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що;
обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що;
обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки);
одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́;
одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє);
осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому;
оставить мысль – скинутися думки;
от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є;
от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що;
отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що;
поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками;
подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому;
по его мысли – на його думку (гадку);
полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі;
по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка;
постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́;
потерять мысль – спусти́ти з ду́мки;
появилась мысль – з’явилася думка;
прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку;
приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку);
при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це;
пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка;
пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́;
пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́;
растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву);
собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти;
с такими мыслями – у таких думках; з такими думками;
узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати;
устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого;
хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.);
хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися);
хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́);
эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця);
я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього);
я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
[А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва].
Обговорення статті
Сокрушаться
1) (
печалиться) побива́тися, убива́тися, побива́тися, мордува́тися, тужи́ти за ким, за чим, журитися, смутитися, (редко) скрушуватися, крушитися;
2) (
рушиться) розтрощуватися, трощитися.
[Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко, розпитувався, що йому робити? (Казка). Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся (Н.п.). А Василь теж став як укопаний і не зна більш, що й казати. На думці б то й багато дечого є, так язик не слуха, не пошевельнеш його; а тут ще, на біду, підслухав, що Маруся об комусь вже дума і що йому нічого тут убиватися, а тут ще Олена збила його з толку… От і стоять вони обоє, сердешні, і не знають, на яку ступити, і чи йти їм куди, чи що робити? (Г.Квітка-Основ’яненко). Стали вони йому ото розказувать, як Зінька убивалась, почувши, що його десь на війні убили (О.Стороженко). — Як же мені не плакати, як не побиватися, слухаючи таке за його? Хай би їх у мене десятеро, то одно в одно не вдасться; а то ж він у мене один, як порошина в оці! Я його кохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала… А тепер — самій прийшлося по чужих людях хилятися… (П.Мирний). — Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван, важко ступаючи під гору по .. каменюках (І.Франко). Бо́же, як вона́ за ним побива́лася! (Сл. Ум.). Йому трохи шкода матері, що так дуже побиваються. Він не розуміє, чому вони так дуже вже плачуть, але все-таки йому шкода (У.Самчук). «Оце так союзники!» Селяни бідкалися в розпачі: «Що ж це таке?! Ті грабують, і ці грабують! Боже ж ти наш, Боже!» І дякували своїм воякам (І.Багряний). Загублений між днів, не спам’ятаюсь досі. Під вибухами сосон — мов на морському дні. Важкі обвали літ і пам’яті провали. Але ж і дні настали — оцей вселенський гніт. Мій Боже, білий світ — це біле божевілля — не варт твого зусилля, то й бідкатися встид (В.Стус). Отже, не дуже побивайтеся за мною (В.Стус). Після вистави виявилось, що в прими прямо з гримерки украли її вставну щелепу. Мама побивалась, беззубо шамкаючи ротом. Але за пару днів невідомий щелепу повернув, щоправда, без двох кутніх зубів. У супровідному листі він і далі називав стареньку «своєю Марлен», писав про дивовижну форму її вилиць, потім збивався на огляд останньої вистави, писав про художньо-стильові особливості образу видри-перевертня, а насамкінець запрошував акторку на побачення (С.Жадан). — Звати мене Карденіо, родом я з найкращого міста в Андалузії, походжу з шляхетної і багатої родини, але моя недоля така велика, що як би не плакались на неї отець-мати, як би не побивались кревні, ніякі достатки тут не поможуть: як судилось кому нещастя з неба, то ні на що не здадуться всі дари фортуни (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У країні проржавілих труб про «витік мізків» побиватися не прийнято (Міхаїл Мамчіч)].
Обговорення статті
Старость – старість, (старые лета, ещё) старощі, старі літа:
достичь старости – дійти, дожити старого віку, старих літ;
за старостью – з причин старості; через старість;
на старость – на старість, на старі літа;
под старость – під старість, на схилі віку;
пособие по старости – допомога на старість;
по старости лет – через старість (старощі);
старость — не радость (не красные дни) – старість — не радість [а смерть — не весілля] (Пр.); старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); молоде — золоте, а старе — гниле (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.).
[— Ти вже до старості доходиш, так позабував єси, що то є молод чоловік (Г.Квітка-Основ’яненко). Всього надбали. Та діточок у їх бігма. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане? (Т.Шевченко). Побачив Вовк (він недалечко був) Та й дума: «Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький; Коли Щеня не задавив — Мене не займе й поготів!» (Л.Глібов). Старші невістки та дочки зглянулись на материну старість і по черзі приходили помагати матері прати плаття зимою на річці (І.Нечуй-Левицький). А мати — й слова. Тільки почала чогось про мене дбати, як про хвору. Дивлюсь: і в церкву старістю пішла дорогою кружною через гору (Л.Костенко). Шукає вад  у молодості старість… (Роберт Третьяков). — Мали вони в мені на старість потіху і підпору, то не давали й пилинці на мене впасти, неба мені готові були прихилити, всяку мою добру волю вволити (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда вмирає молодою. Те, чого старість «навчилась», насправді те, що вона забула, високий спокій білобородих старих з поблажливим поглядом здається мені таким же малопереконливим, як лагідність кастрованого кота, і тепер, коли роки починають тиснути на мене зі своїми зморшками й безсиллям, я не намагаюсь себе обдурити і знаю, що в найважливішому я був і вже більше ніколи не буду (М.Марченко, перекл. Ромена Ґарі). Але Амаранті було несила зносити спогади, що пробуджувалися в ній, коли вона бачила цього стомленого чоловіка, чия дедалі більша лисина вже підштовхувала його до безодні передчасної старості, й Амаранта діймала полковника Герінельдо Маркеса несправедливою зневагою доти, доки він почав приходити тільки у виняткових випадках, а потім і зовсім перестав: його розбив параліч (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Старість — це ще й те, що будь-де сівши, можна закуняти (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Всі хочуть дожити до старості, а коли доживуть, її ж винують (М.Т.Ціцерон). Старість — це коли непокоять не погані сни, а погана дійсність (Ф.Раневська). Старість — це коли дівчата за викликом приїжджають до тебе в машині з червоним хрестом].
Обговорення статті
Форменный
1) фо́рмовий, (
об одежде) формений;
2) (
подлинный, действительный, самый настоящий, разг.) справжній, справжнісінький, справдешній, достеменний, цілковитий, прямий, чистий, (редко) формений;
3) (
полностью подобный кому-л., чему-л.) точний, точнісінький, стопроцентний, типовий, сущий;
4) (
официальный, ещё) офіційний;
5) (
соответствующий принятому порядку, ещё) формальний:
сделать форменное предложение – зробити формальну пропозицію;
форменная одежда – форма, уніформа, формений одяг, однострій;
форменные элементы крови – формові елементи крові;
форменный дурак – справжній (справжнісінький, формений) дурень.
[Тужу́рка з фо́рменними фитіля́ми на пле́чах (АС). Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г.Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (І.Вільде). Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І.Нечуй-Левицький). Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка). — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д.Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт… Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний). Не розумію я отих вегетар’янців, Силосожуїв, травоїдів, квітковбивць. Та це ж юрба розбійників і ланців, Справжнісіньких рослинних кровопивць (Гнат Голка). Дитячі співи, крила матерів, гортанна дума, щедра й достеменна, й над порохном чужинних упирів — полотна, сорочки, плащі, знамена (Ю.Андрухович). Метро. В вагон заходить чоловік у форменому одязі: — Пасажири, вибачте, що я до вас звертаюся. Я машиніст цього потяга, збираю гроші на відчинення дверей на інших станціях].
Обговорення статті
Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник:
будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив;
до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно;
за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина;
какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс;
как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого);
к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині;
к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби;
на чёрта (разг.) – на чорта (на біса);
не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.);
ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання;
ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма;
один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.);
одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає);
[сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому;
сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє);
[сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть;
сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!;
у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.);
у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах;
чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває);
чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що;
чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого;
чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!;
чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!;
чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути;
чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс);
чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає);
черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого;
чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…);
чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким;
чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав);
чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.);
чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого;
чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто;
чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере;
чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як;
чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється;
что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).
[Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дума
1) (
мысль) ду́ма, -ми, га́дка, -ки;
2) (
городская) ду́ма.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бедный
• Бедному жениться — и ночь коротка
– як бідному (сиротині) женитися, то й ніч мала (то й день малий). Пр.
• Бедный-пребедный
– бідний-пребідний; бідний та пребідний; кругом бідний; (образн.) голий, як бубон. [Куди не глянь — кругом бідний, кругом сиротина. Щоголів. Приїхав з дочкою та з трьома онуками голий, як бубон, не надбав там нічого… Муратов.]
• Бедный человек
– тягнибіда; нетяга. [А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — Зверху дірка, Хутро голе, околиці біг-має… Дума.]
• Бедный чем
– бідний на що; небагатий на що; бідний чим. [Ой, — каже, — татарине, ой, сідай же ти, бородатий! Либонь же ти на розум небагатий… Дума.]
• На бедного Макара все шишки валятся
– на похиле дерево і кози скачуть. Пр. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Пр. Нещасному Макарові нема талану. Пр. На бідного Макара і шишки летять. Пр. У сусіда дочок сім, то й доля всім; у мене одна, і тій долі нема. Пр.
• Прикидываться, прикинуться бедным
– прибіднюватися, прибіднитися (біднитися, збіднюватися, збіднитися); знебожуватися, знебожитися; (тільки докон.) збідкатися, розбідкатися. [Ввійшла баба в хату, збіднилась, хлипа, сіла на лаві і на добридень не сказала. Стороженко.]
• Стать более бедным, стать беднее
– побіднішати; збіднішати.
Бежать
• Бежать без оглядки
– бігти ((в)тікати) не оглядаючись (неоглядки, неоглядком); бігти ((в)тікати) не озираючись (необзир, необзирці); бігти ((в)тікати) без очей. [Уся купа побігла, як отара овець, побігла щосили, не оглядаючись, тікаючи від смерті. Яновський. Біжить неоглядки. Казка. Давай на Буджаки необзир утікати. П. Куліш.]
• Бежать без памяти
– бігти ((в)тікати), летіти, гнати, мчати(ся)…) не тямлячи себе (не тямлячись, не чуючи себе); бігти ((в)тікати, летіти, гнати, мчати(ся)…) не своїми [ногами]; бігти ((в)тікати, летіти, гнати, мчати(ся)…) землі під собою не чуючи (не чувши). [Я, як почула, то й полетіла вітром, не тямлячись… Старицький. Біг так, що сам себе не чув. Котляревський. Настя побігла додому не своїми. З нар. уст.]
• Бежать быстро
– бігти ((в)тікати) швидко (хутко, прудко, живо); гнати (гонити, гнатися); мчати(ся), летіти; (поет.) линути; (розм. емоц.) чухрати; махати; чесати; катати; мести; дмухати; стригти; (згруб.) лупити; чкурити; жарити; драти; (образн.) бігти ((в)тікати), аж падати (аж підошвами (литками) кресати); (образн. глузл.) в кошечу (собачу) ристь бігти. [Женуть вітри, мов буйні тури. Тичина. Ану ноги на плечі та й чухрай. Номис. Дмухнім лиш, братці, ми до неї. Котляревський. А далі аж не оглядівся.]
• Бежать вдогонку за кем
– бігти (гнати, мчати(ся), летіти) на(в)здогін (на(в)здогінці, уздогінці, удогонь) за ким, кому; бігти (гнати, мчати(ся), летіти) нагонцем за ким; гнатися (уганяти) за ким. [Ой годі ж мені за кінними братами уганяти, час мені козацьким ногам пільгу дати. Дума.]
• Бежать взапуски, вперегонки
– бігти (гнати, мчати(ся), летіти) навзаводи (навпередки). [Зирк! — окружний біжить попереду. Я коня під боки та навзводи. Кониський.]
• Бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног
– бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) щодуху (що є духу, скільки духу, чимдуж, на всі заставки). [Літо поспішало, гнало щодуху, летіло… Тихий. Заквітчалась і побігла чимдуж по воду. Барвінок.]
• Бежать во весь опор, во всю прыть
– бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) щодуху (чимдуж, з усієї сили, навзаводи); (образн.) на всі жили брати. [Дивлюсь, а Петько на всі жили бере попід соняшниками. З нар. уст.]
• Бежать вприпрыжку
– бігти (гнати, мчати (ся), летіти) вискоком (підскоком, вистрибом, підстрибом). [Антосьо їде! — стали кричать. І вискоком за бричкою. Свидницький. Васько… помахав на прощання рукою і вистрибцем помчав у напрямі глейової гори. Байдебура.]
• Бежать, броситься врассыпную
Див. врассыпную.
• Бежать галопом
Див. галопом.
• Бежать изо всех сил, что есть силы
– бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) щосили (скільки сили, з усієї сили); бігти ((в)тікати) щодуху; (застар.) щотху). [Він уже не йшов, а біг з усієї сили. Трублаїні. За ним фрігійські воєводи щотху навзаводи летять. Котляревський.]
• Бежать из тюрьмы
– (в)тікати, втекти із в’язниці (із тюрми); виламуватися, виламатися із в’язниці (із тюрми).
• Бежать наперерез
– бігти (гнати, мчати(ся), летіти) навперейми.
• Бежать от кого, чего, куда, откуда
– (в)тікати, втекти від кого, чого, куди, звідки; (згруб.) давати, дати драла (дмухача, дропака, дьору, тягу) від кого, чого, куди, звідки; (образн.) кивати, накивати п’ятами; кресати, закресати підошвами. [Од напасті поли вріж та тікай. Пр. Став думати-гадати, як би й собі звідтіля драла дати. Казка. Пушкар: Немає… Зник безслідно… Завірюха: Тягу дав. Дмитерко. Граф Рачинський п’ятами накивав. Харчук.]
• Бежать (побежать) куда глаза глядят
– бігти, побігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) світ за очі (куди очі, куди ведуть очі, куди глядя); бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) галасвіта (навмання, навмани, навманці). [І куди очі почухрав. Котляревський.]
• Бежать рысцой
– бігти підтюпцем (тюпцем, тюпки, підтюпки).
• Бежать рысью
– бігти риссю (клусом, клуса).
• Бежать через дверь, окно
– (в)тікати, втекти дверима, вікном; (в)тікати, втекти у двері, у вікно (через двері, через вікно). [Як став милий з постелі вставати, А милая — в віконце тікати. Н. п.]
• Броситься бежать
– кинутися (пуститися) бігти ((в)тікати); (розм. емоц.) дременути; гайнути; жахнути; ударитись навтікача (навтік, навтіч); (згруб. лок.) лепеснути; герсонути; (про багатьох) сип(о)нути; пороснути, шугнути; (образн.) дати ногам волі. [Стрілець, мов наполоханий заєць, дременув із світлиці. Хижняк. Кабан як схопився та навтіки. Казка. Гуртом сипнули школярі до класу. Барвінок. Діти так і шугнули од тих дверей. Вовчок.]
• Я (ты, он…) не в силах бежать
– я (ти, він…) не підбіжу (не підбіжиш, не підбіжить…). [Не йди, сину, так швидко, а то я останусь… Стара за молодим не підбіжить. Тесленко.]
Берёзовый
• Берёзовой кашей кормить, накормить
(образн. шутл.) – березової каші давати, дати (всипати); березовою кашею нагодувати; березовим пером виписувати, виписати; березиною потягати, потягти (затинати, затягти); давати, дати березової припарки; купати в березині. [На невольників по два, по три кайдани набиває, Березиною по голих руках християнських затинає… Дума.]
Большой
• Большая дорога не стоит
– шлях не спить (не гуляє). [А шлях не спить: то той стрінеться, то інший, то возом їде, то йде. Вовчок.]
• Большая (крупная) шишка (оком)
– велике цабе; [велика] цяця (птиця). [Він дума, що тепер уже дуже велике цабе. Сл. Гр. Піймали велику, мабуть, птицю…— Чи не самого Дорошенка? Тобілевич.]
• Большие
– старші; великі; дорослі.
• Большому кораблю большое и плаванье
– великому кораблеві — велике плавання. Пр. Великому возові (кораблеві) велика й дорога. Пр. Великому велика й яма. Пр. Більшому більше й треба. Пр. Коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, й дві. Пр.
• Делать большие глаза
– робити великі очі; (емоц.) витріщатися; (розм.) дивитися виторопнем.
• Довольно большой (изрядный, порядочный)
– чималий; величенький; (книжн.) досить (доволі) великий.
• Жить на большую ногу
– жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському); розкошувати; панувати; (зрідка) жити велико.
• За большим погонишься, малое потеряешь
– за більшим поженись, то й того рішись. Пр.
• Задачи большой важности
– завдання великої (чималої) ваги.
• От большого ума
(ирон.) – з великого (дурного) розуму; здуру. [З великого розуму у дур заходить. Пр.]
• С большим вниманием
– дуже (вельми) уважно; з великою (пильною) увагою.
• С большим трудом
– на превелику (через велику) силу; силу-в-силу. [Зовсім уже почало на світ благословлятись, і через велику силу заснула я, та так заснула, що ледве-ледве мати розбудили!.. Кропивницький. Як я молодою бувала, то сорок вареників з’їдала, а тепер хамелю, хамелю — силу-в-силу п’ятдесят умелю. Номис.]
• С большим удовольствием
– залюбки; з великою втіхою (приємністю, охотою). [На Наталю молодую залюбки дивились. Сл. Гр.]
• Это ещё большой вопрос
– це ще хтозна; це ще велике питання; (образн.) це ще вилами по воді писано.
• Это здесь в большом ходу, в большом употреблении
– це тут звичайне; це тут звичайна (світова) річ; так тут заведено (ведеться).
Век
• Век вековать где
(разг.) – [Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. [Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.]
• Век живи, век учись
– вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр.
• Век жить, век ждать
– вік жити — вік чекати (ждати). Пр.
• Век прожить — не поле перейти
– вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр.
• В кои веки
(разг.) – коли-не-коли; вряди-годи. [Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.]
• Во веки веков
(церк.) – во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки].
• В печальном веке
– під сумний вік (за сумного віку).
• Доживать, дожить [свой] век
– доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. [Стара мати і тут буде Віку доживати… Шевченко.]
• До окончания века, на веки вечные
– довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); (до)поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). [Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.]
• Из глубины веков
– з далечі віків; з глибу століть.
• Испокон веков
– спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. [Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.]
• Коротать свой век
– коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа).
• На моём веку
– за мого життя (віку); на моєму віку.
• На наш век хватит
– на наше життя (на наш вік) стане.
• От века, с начала века
(книжн.) – від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом.
• Отжить свой век
– віджити (відвікувати) свій вік (своє).
• Относящийся к тому веку, того века
– тоговіковий (тогочасний).
• Отныне и до века
– віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.]
• Прибавить века кому
– п(р)одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. [Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.]
• Укоротить век кому
– вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому.
• Целый век не виделись
– цілий вік (цілу вічність) не бачились.
Взыскивать
• Взыскивать, взыскать долг, деньги
– стягати, стягти (стягувати, стягнути, правити, виправити, справляти, справити) борг (позику), гроші з кого; (згруб.) задирати, здерти борг (позику), гроші з кого.
• Не взыщите
– не осудіть; вибачте (вибачайте); не здивуйте. [Оце і вся моя дума… Не здивуйте, люди! Шевченко.]
Волна
• Бежать волнами, волноваться
– бігти хвилями [за вітром], хвилювати; котити хвилі. [А ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. Коцюбинський.]
• Волны пенистые, барашки
– хвилі піняві (кучеряві, кудряві), баранці.
• Поднялась волна (волнение)
– хвиля встала (знялася). [Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума.]
Ворона
• Белая ворона
(перен.) – біла ворона (ґава); білий грак.
• Ворон считать
(разг.) – ґави (виторопні, випорожні, витрішки) ловити; витрішки їсти (ловити, купувати, продавати); ґавити.
• Ворона в павлиньих перьях
– ворона в павлиному пір’ї. [Убрався в жупан і дума, що пан. Пр. Голе і босе, а голова в вінку. Пр. Красне пір’я на одудові, але сам смердить. Пр. Пані на всі сани, тільки хвіст волочиться. Пр.]
• Ворона за море летала, да вороной и вернулась
– ворона і за море літала, та все чорна вертала. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр.
• Вороне соколом не быть
– сова хоч би літала попід небеса, та соколом ніколи не буде. Пр. Коли замолоду ворона попід неба не літала, то не полетить вона туди й під старість. Пр. Хто родився вовком, тому лисицею не бути. Пр.
• Из-за куста и ворона востра
– на печі то й баба хоробра. Пр.
• Ни пава ни ворона
– ні пава ні ґава. Пр. Ні рак ні риба. Пр. Ані риба ані рак. Пр.
• От ворон отстала и к павам не пристала
– від ворон відстала, до пав не пристала. Пр. У розумні не попав, а з дурнів не вийшов. Пр. Від одного відстав, до другого не пристав. Пр. Від поганих утік, до гарних не пристав. Пр.
• Подстреленного сокола и ворона носом долбит
– підбитого сокола і ворона (ґава) дзьобає. Пр.
• Попался, как ворона в суп
– упав у біду, як курка в борщ. Пр.
• Пуганая ворона и куста боится
– лякана ворона й куща боїться. Пр. Полоханий заєць і пенька боїться. Пр. Кого гад укусив, той і глисти боїться. Пр. Налякав міх, то й торби страшно. Пр. Кого міх налякав, тому і торба не дасть спати. Пр Битому і різку покажи, то він боїться. Пр. Битому собаці кия не показуй. Пр.
Выходить
• Выйти в тираж
(перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги.
• Выходит
– виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.]
• Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего
– буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.]
• Выходит случай
(разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.]
• Выходить, выйти в люди
– виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.]
• Выходить, выйти замуж за кого
(разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.]
• Выходить, выйти за пределы, из пределов чего
– виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.]
• Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума
– виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.]
• Выходить, выйти из детского возраста
Див. возраст.
• Выходить, выйти из доверия, из веры
– утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию.
• Выходить, выйти из затруднения
– виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.]
• Выходить, выйти из моды
– виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.]
• Выходить, выйти из окружения
– пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення.
• Выходить, выйти из себя
– гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».]
• Выходить, выйти из строя
– виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.]
• Выходить, выйти из терпения
– утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.]
• Выходить, выйти из употребления, из обычая
– виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.]
• Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…)
– виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого.
• Выходить, выйти навстречу кому
– виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.]
• Выходить, выйти наружу
– виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.]
• Выходить, выйти на самостоятельную дорогу
– виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.]
• Выходить из годов, из лет
– виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.]
• Выходить из повиновения
– переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху).
• Выходить из-под опеки, из-под влияния
– виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу.
• Выходить на пенсию, в отставку
– виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок).
• Вышел сухим из воды
– вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр.
• Книга вышла в свет
– книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.]
• Не выходит из головы у кого
– не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.]
• Не выходить из долгов
– не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.]
• Не выходить из какой-либо одежды
– не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.]
• Окно, дверь выходит в сад
– вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.]
• Река выходит, вышла из берегов
– рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).
Година
• В годину бедствий
– у (під, за) лихоліття; під (у) годину злигоднів (безголів’я); (розм.) під (у) лиху годину (за лихої години).
• Тяжкая година
– лихоліття; чорна (злигодня, лиха) година. [Розказали б кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжкеє лихоліття, Про лютії кари. Шевченко. Ой у нашій славній Україні бували колись престрашнії злигодні, бездольні години. Дума. При добрій годині й чужі побратими; при лихій годині нема і родини. Номис.]
Думать
• Думать думу (думушку)
– думати (гадати) думу (думку); думу (думку) гадати (думати); думати-гадати.
• Думать о ком
– думати про (за) кого; зносити мислі до кого. [Я до тебе не говорю, тільки мислі зношу. Н. п.]
• Заставлять, заставить думать (беспокоиться) кого
– завдавати, завдати думку (думок) кому. [Грім, і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. Барвінок.]
• И думать нечего
– і думати нема чого (нічого); і думати не треба.
• И не думает; и думать забыл об этом
– і гадки (і думки, і в гадці, і в думці) не має про це; і гадки; і думки не має про це; ані гадки про це; думки-гадки не має про це; і гадки, і думки не було про це.
• И не думай об этом
– і в голову цього не клади (не покладай); і в головах цього не покладай.
• Как ты думаешь?
– як ти гадаєш?; яка твоя думка (гадка)?
• Много думать о себе
(разг.) – багато про себе думати; високо думати про себе; високої думки про себе бути; високо нестися; заноситися.
• Недолго думая
(разг.) – недовго думавши (думаючи); не міркуючи багато; недовго надумуючись.
• Не подумавши, ничего не начинай
– перш(е) (по)думай, а потім (а тоді) роби. Пр.
• Нечего и думать
– нема чого (нічого) й думати (й гадати); шкода й гадки.
• Он ни о чём не думает
– він ні про що (ні за що) не дбає; він і гадки не має про (за) що; він і думки, і гадки (і гадки-гадоньки) не має про (за) що. [Як була я молодою, І гадки не мала, По садочку походжала, квітчалась, пишалась. Шевченко.]
• Он так думает
– він так гадає (думає, міркує); така в нього думка (гадка); він такої думки (гадки).
• Усиленно думает кто
(разг.) – мислі зносять (заносять) кого; переганяє думки хто. [За думою дума роєм вилітає. Шевченко.]
• Я думаю!
– гадаю; (у певному значенні) ще б (отож) пак!; звичайно (звісно)!
• Я об этом совсем не думаю
– я про це (за це) зовсім не думаю; мав би я ще й про це думати; мав би я ще й цим клопотатися (сушити) собі голову; (іноді) дуже мені теє в голові!
Изнемогать
• Изнемогать от голода, жажды
– знемагати на голод, на спрагу; знемагаючись від (з) голоду, від (із) спраги; охлявати з голоду.
• Изнемогать от ран, от сна
– на рани, на сон знемагати. [То там вони спочивали, що на рани постріляні да порубані дуже знемагали. Дума.]
Мысль
• Без задних мыслей
– без потайних (затаєних, прихованих) думок.
• В мыслях
– на думці (на мислі, у думці, у думках).
• Воспарить мыслью
– злинути (злетіти, знестися) думками.
• Выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей
– вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (іноді) ума випитувати, випитати. [О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує. Сл. Гр.]
• Говорить с задней мыслью
– говорити (казати) з потайною (з потаємною, затаєною, прихованою) думкою; (у значенні натякати — перен. розм.) говорити (казати) наздогад буряків [щоб дали капусти]; закидати наздогад.
• Голова полна тяжёлых мыслей
– важкі думи обсіли голову.
• Делать что с предвзятой мыслью
– робити що з упередженою думкою (з упередженням).
• И в мыслях не было, не имел чего
– і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав про (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що; і в голові (і в головах) не покладав про (за) що.
• Избавиться от мыслей
– (по)збутися думки.
• Иметь в мыслях что
– мати на думці що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що.
• И мысли такой не было
– і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було.
• Книга эта богата мыслями
– ця книжка (книга) багата на думки.
• Меня пугает мысль, мне страшно при мысли о…
– мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…
• Мысли без всякой связи
– думки без ладу; безладні думки.
• Наводить, навести на мысль кого
– наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; дати на розум кому.
• Не допускать (и) мысли о чём
– (і) в думці не мати про (за)що; (і) в голові не покладати чого; (і) думки не припускати про (за) що.
• Не иметь в мыслях чего
– не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого.
• Образ мыслей
– напрям думок; спосіб думання (мислення).
• Обратить все свои мысли на что
– звернути (обернути) усі свої думки на що.
• Обуревают меня мысли
– беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки).
• Одна мысль сменяет другую
– думка думку (дума думу) побиває (пошибає, поганяє).
• Осенила мысль кого
– блиснула (сяйнула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; (фам.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому.
• От одной мысли о чём
– від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що.
• Отрешиться от мысли о чём
– позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що; спустити з думки що.
• Подать мысль кому
– (по)дати думку (іноді на розум дати, послати) кому.
• По его мысли
– на його думку (гадку).
• По мысли автора
– на авторову (про жінку авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка.
• Прийти на мысль
– спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку.
• При одной мысли об этом
– від самої думки (гадки) про це; на саму думку (гадку) про це.
• Пришла мне в голову мысль
– спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка.
• Растекаться мыслию по древу
– розтікатися мислію по древу (по дереву).
• Собираться, собраться с мыслями
– збиратися, зібрати (докупи) думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися.
• С такими мыслями
– у таких думках; з такими думками.
• Устремиться мыслями к чему
– полинути думками до чого.
• Хорошей мыслью грешно не воспользоваться
– з доброї думки не гріх і скорист(ув)атися.
• Чтобы словам было тесно, мыслям — просторно
– мало слів, багато змісту. Пр. Щоб думкам було широко, а словам тісно. Пр.
• Я относительно этого одних с вами мыслей
– я про це (щодо цього) таких самих думок, як (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього).
Подниматься
• Акции поднимаются чьи
(те саме, що) Его акции поднимаются, поднялись (перен.). Див. акция.
• Барометр поднимается
– барометр іде вгору.
• Волосы поднимаются дыбом у кого
(те саме, що) Волосы дыбом становятся. Див. волос.
• Все поднялись на общего врага
– усі стали (повстали, піднялися) на спільного ворога.
• Подниматься в гору
(перен.) – іти вгору; набувати ваги (сили); силу брати (забирати); підноситися.
• Подниматься выше обыденщины
– підноситися понад буденщину.
• Подниматься, подняться в чьих глазах, в чьём-либо мнении
– підноситися, піднестися в чиїх очах, у чиїй(сь) думці.
• Подниматься, подняться на дыбы
(перен.) – ставати, стати дибки (дуба, сторчака, гопки, руба, горою).
• Подниматься, подняться на ноги
(те саме, що) Становиться, стать (подниматься, подняться) на ноги. (перен.). Див. нога.
• Подниматься, подняться на хитрости, на штуки
(разг.) – братися, узятися на хитрощі, на штуки (на способи).
• Поднялась волна
– хвиля встала. [Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума.]
• Подняться выше облаков
– (по)над хмари піднестися.
• Рука [не] поднимается, [не] поднялась на кого, что
– рука [не] піднімається ([не] підіймається), [не] піднялася ([не] зводиться, [не] звелася) на кого, на що; руки [не] беруться, [не] узялися ([не] здіймаються, [не] знялися) робити, зробити що. [Рука не піднімається, щоб яке зло зробити дитині!.. Квітка-Основ’яненко.]
• Цена поднимается, поднялась на что-либо; поднимается, поднялось в цене что
– підіймається, піднялась ціна на що; ціна йде, пішла вгору нащо; (тільки докон.) ціна підскочила на що; іде, пішло в гроші що; дорожчає, подорожчало що.
Примета
• Быть на примете у кого
– бути на прикметі (на знаку) у кого; (іноді образн.) на оці бути в кого.
• Иметь на примете кого, что
– мати на прикметі (на знаку) кого, що; (іноді образн.) на оці мати кого, що.
• Не в примету кому
(разг.) – не по знаку кому; (лок.) невкміту кому.
• Примету, на примету оставлять кому, что
– лишати, залишати (давати, дати) на признаку кому що. [Віти тернові рубайте, По шляху покидайте, Мені… На признаку давайте. Нар. дума.]
Пустой
• Как из пустой бочки
– як (мов…) із порожньої (пустої) бочки (із жлукта).
• Переливать, пересыпать из пустого в порожнее
– переливати з пустого в порожнє; воду в ступі товкти; молотити [саму] солому; з сухої криниці воду брати; теревені правити; плескати язиком (язиками); переливки переливати; плетенки плести.
• Пуст карман, да красив кафтан
– у голові панство, а сорочку воші з’їли. Пр. На возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. У голові панство, а за коміром воші. Пр. Убрався в жупан і дума, що пан. Пр. Голе й босе, а голова в вінку. Пр. Чоботи риплять, а горшки без сала киплять. Пр. Пани ж мої дрібнесенькі, а воші як біб. Пр.
• Пустая бочка пуще (звонче) гремит
– порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр.
• Пустая голова (башка)
– пуста людина; пуста голова; у голові як у пустій клуні (стодолі); у голові вітер свище; голова як свистун; макоцвіт (макоцвітна голова).
• Пустая мельница без ветру мелет
– порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле, як порожній млин. Пр.
• Пустая трата времени
– марнування (гайнування) часу; марна трата часу.
• Пустое место
(перен.) – порожнє місце.
• С пустыми руками (прийти, явиться, уйти…)
– з порожніми (з пустими, з голими) руками (голіруч, іноді упорожні) (прийти, піти…).
• Тощий, пустой кошелёк
Див. кошелёк.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ду́ма
1)
мысль, дума;
2)
эпическая песня, старинка, сказ.
Погада́нкамысль, дума.
Ра́туша, -ші и ра́туш, -шу
1)
городская дума, магистрат, ратуша; 2) сельское правление.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

я́к би, присл. = яки́м би чи́ном. Все ду́ма: я́к би то піддо́бритись під па́на (Гул.-Арт.)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́лка, -ки, ж. Степной оврагъ. Вовки по тернах, по балках жовту кість жвакували. Дума. Вийшов в поле геть од шляху, у балку спустився. Шевч. Ум. Ба́лочка.
Банду́рник, -ка, м.
1) Мастеръ, дѣлающій бандуры.
2)
= Бандурист. Дума «про смерть козака бандурника» Мет. 443.
Барз, ба́рзе, барзо, нар. Очень. Вода барз нечиста. Гол. IV. 522. І старшу сестру барзе зневажав. О. 1862. VIII. 23. Та ще у неділю, барзо рано-пораненьку, не сива зозуля закувала. Дума. А в мене шапка, барзо дорога. Чуб. V. 161.
Ба́тя, -ті, м. Ум. и ласк. отъ батько. Батя, батюшка. Гей Богдане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський. Дума.
І. Баша́, -ші, м.
1) Паша.
Баша турецький басурманський, недовірок християнський. Дума. Ум. Башенько. Ой миленька, миленька, відсунься від башенька. АД. І. 164.
2) Опьяняющій напитокъ изъ молотаго проса. Лебед. у.
Безбо́жний, -а, -е. Безбожный, жестокій, злой, не боящійся Бога. Безбожні басурмани набігали. Дума. Безбожні ушкали налетіли. Дума. Ірода безбожного не виділи. Чуб. ІІІ. 342.
Бі́ля́, нар. Подлѣ, возлѣ, около. Ліг біля моря одпочить. Шевч. Будем ми старих людей біля його держати, будуть вони його научати. Дума.
Бо́жий, -а, -е.
1) Божій, божескій.
Божа воля, Божа й сила. Ном. Усе Божеє, тільки гріхи наші. Ном. № 9.
2)
— дім. Церковь. Г. Барв. 424. Завтра Головосіка — треба йти до Божого дому. Харьк. г.
3)
Бо́жа ма́ти. Богоматерь.
4)
Бо́жий дар. Причастіе. До Божого дару з чортовими ногами. Ном. № 136.
5)
Бо́же де́рево = Біждерево.
6)
Бо́жа по́стіль. Смертный одръ. Скоро мати старая, лежачи на Божій постелі, сина вздріла, на своє лице хрест собі положила. Дума.
7)
Бо́жа пта́шка. Пчела. Ном. № 409.
8)
Бо́жа роса́. Молоко. О. 1862. IV. 89. За Божую росу не беруть грошей. Борз. у.
9)
Бо́жа ру́чка. Раст. Primula officinalis L. ЗЮЗО. І. 132.
10)
На Бо́жій доро́зі. При смерти. У три дні занедужала, а вже й на Божій дорозі. Кв.
11)
Бо́жу хвалу́ за хвіст тягти́. Звонить въ колокола (насмѣшл.).
12)
На Бо́же да́ти. Дать на службу церковную, на молебенъ. Фр. Пр. 100. Тра занести до церкви на Боже, Миколаю. Дала на Боже карбованця. НВолын. у.
13)
Іди́ ж ти в Бо́жу путь. Иди съ Богомъ. Мет. 15.
14)
Святи́й та бо́жий. Говорится о человѣкѣ, прикинувшемся кроткимъ и добродѣтельнымъ. Левиц. Пов. 314.
Брань, -ні, ж. Извѣстно только изъ анекдота о лѣнивой женщинѣ. «Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?» — Та шо роблю? я — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: «шо ж то таке: брань беру?» Поліз на горище, сидить, дожидає, поки вона буде брань брати. Вона встала, напрягла ороху, прослала ряднину, насипала туди ороху; взяла, лягла черевом на землю і бере ротом орох той, їсть.... Грин. II. 163.
Булава́, -ви́, ж.
1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства,
Оттогді то козаки добре дбали, бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булави треба голови. Посл.
2)
= Кийо́к. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21. Ум. Була́вка. Ном. № 3944, Була́вочка. Чуб. V. 1086.
Бусурма́нщина и бусурме́нщина, -ни, ж. Коли ж ми тії бусурманщини лякалися? Дума.
Бушува́ти, -шу́ю, -єш, гл.
1) Бушевать.
Не буйнії вітри в темнім лузі бушували. Дума.
2) Оковывать (колеса).
Бушовані колеса.
Вислу́жувати, -жую, -єш, сов. в. ви́служити, -жу, -жиш, гл.
1) Прослуживать, прослужить извѣстное время.
Дай мені, Боже, цей год вислужить. Нп.
2) Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать.
Служив я, дума, год, — вислужив день поля на год. Рудч. Ск. II. 9.
Виходжа́ти, -джа́ю, -єш и ви́ходжувати, -джу, -диш, гл. Выходить, выступать. Вх. Уг. 231. Корсунський полковник із намету виходжає, до козаків стиха словами промовляє. Дума.
Вік, -ку, м.
1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни.
Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. Вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч. 14. Вік вікува́ти. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. Во вік ві́ка, во ві́ки ві́чні, по вік ві́чний, во ві́ки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. Да́ти на вік. Опредѣлить долгую жизнь. На вік ві́ки, на ві́ки ві́чні, на ві́ки, на всі ві́ки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки зостала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79). До ві́ку, до сме́рти ві́ку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. До ві́ку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. Покі́ль ві́ку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57.
2) Лѣта.
Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44.
3) Вѣкъ, столѣтіе.
4)
— чолові́чий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Вічо́к. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.
Віта́ти, -та́ю, -єш, гл.
1) Привѣтствовать.
Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. Рудч. Ск. II. 208.
2) Принимать (гостей).
Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Мет. 330. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. Дума.
3) Приглашать.
Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. Шевч.
4) Заходить.
Хто вірно кохав, той часто вітає. Ном. № 8757.
5) Витать, носиться.
Сам Бог вітає над селом. Шевч.
Вовк, -ка́, м.
1) Волкъ, Canis lupus.
Вовка ноги годують. Посл. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Дума. Вмѣсто этой правильной формы мн. ч. въ кобзар. думахъ иногда встрѣчается вовці — поддѣлка кобзарей подъ церковно-славянскій языкъ: Вовці-сірохманці нахождали. АД. I. 117. Хоч вовкі́в ганя́й (у ха́ті). Очень холодно. Ном. № 638. Вовки́. Волчій мѣхъ, волчья шуба.
2) Кличка темно сѣраго и угрюмаго вола. КС. 1898. VII. 42.
3) Раст. Ononis pircina. Шух. I. 21.
4) Родъ дѣтской игры. Ив. 45.
Загина́ти сухо́го вовка́. Родъ игры: нѣсколько мальчиковъ набрасываются на одного и пригибаютъ ноги къ землѣ. КС. 1887. VI. 480.
5) Средина разрѣзаннаго арбуза, остающаяся неразрѣзанной.
Панич порізав кавуна на скибки і розіклав на траві. Скибки роспались і з середини випав червоний вовк. Левиц. Пов. 229. Ум. Во́вченько, вовчо́к, во́вчик. По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили. Мет. 96. Въ сказкахъ: вовчик-братік та лисичка-сестричка. Ув. Вовцю́га.
Гальмува́ти, -му́ю, -єш, гл.
1) Тормозить.
У гору йду — не бичую, із гори йду не гальмую. Мет. 460.
2) Останавливать мельничное колесо.
3) Переносно: препятствовать, задерживать.
Хто де не дума — там ночує, хотів де бігти — там гальмує. Котл. Ен. VI. 42.
Гуля́ти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо.
От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. Рудч. Ск. По садочку я гуляю, товариша викликаю. Мет. 69. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Дума. Вітер віє повіває, по полю гуляє. Шевч. 8. А думка край світа по хмарі гуля. Шевч. 9. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. Шевч.
2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать.
От знов грошей доволі; знов коваль п’є та гуляє. Рудч. Ск. І. 65. Гуляй, дитино, поки твоя година. Ном. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Шевч. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую.
3) Быть празднымъ.
Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п’є, так нужу б’є, а все не гуляє. Ном. № 769. Роби, не лежи, не гуляй! — сам Бог сказав. Рудч. Ск. І. 178. Шлях не гуляє, т. е. много на немъ народу. Ном. № 11390. Щоб він, гуляючи, навчав Настусю заповідь. Шевч.
4) Быть въ гостяхъ, развлекаться въ гостяхъ. Рудч. Ск. І. 82.
То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Черниг. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). Ном. № 11876.
5) Играть (въ различныя игры).
Вони... гуляють у карти. Рудч. Ск. І. 107. Гуляють у тісної баби. Рудч. Ск. І. 199.
6) Танцовать. О. 1862. IV. 25.
Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. Грин. II. 82.
7) О животныхъ: быть въ періодѣ случки, бѣгаться.
Наша корова тепер саме гуляє. Полт.
Дава́тися, даю́ся, дає́шся, сов. в. да́тися, да́мся, даси́ся, гл.
1) Даться, отдаться.
А довго покружили й коло Трапезонда: не дався в руки. Морд. Ох, не даймося, панове молодці, ми.... у неволю. ЗОЮР. Сію конопельки дрібні зелененькі, сами не беруться, мені не даються. Чуб. V. 3.
2) Позволить, допустить.
Було тобі уродиться, було тобі вдаться, було тобі та й не даться з себе насміяться. Не давайся кожному вітрові повівати. Ном. № 3840.
3) Быть даннымъ, имѣться.
Як би то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла. Шевч. 27. Коб далося хоч одну годину, як прийшов оце, то б вирятував. НВолын. у.
4)
Да́тися зна́ти, — у знаки́. Дать себя знать, помнить, почувствовать. Ном. № 414. Чи ще ж тобі не далася тяжкая неволя знати. Дума, Було тобі Хмельницького у вічні часи не займати; бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати. Мет. 394. Дамся ж я їм у знаки! Стор. МПр. 99.
5)
на підмо́ву. Дать себя обмануть. Я.... такої (дівчини) жду, щоб ся не дала парубкові на підмову. Федьк. Пов.
6)
в тямки́. Дать себя помнить. Мабуть добре Московщина в тямки їй далася! Бо уночі тілько й знає, що москаля кличе. Шевч.
7)
на мо́ву, на ре́чі. Быть разговорчивымъ, краснорѣчивымъ. Улита чогось на речі не давалась: якась смутна наче зробилась. Г. Барв. 218. Друге на речі не дається, а в неї слово — як струмочок дзюрчить. Г. Барв. 422.
8)
у ві́чі. Показаться на глаза. Привели його до матері, а сами повертались, не дались у вічі матері. ЗОЮР. II. 52.
9)
на я́вку. Показаться. Це вещ така невидима (чорт), а то якось то він на явку дався. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
I. До, пред.
1) До.
Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б’є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. І. 141.
2) Къ.
Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Він пішов до Остапа. До хреста́ понести́ (дитину). Понести крестить (ребенка). Г. Барв. 276. До душі́ сказати. Съ большой искренностью, съ чувствомъ сказать. Г. Барв. 362. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п’ють, не кажи: дай, Боже, здоров’я. Чуб. І. 271. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться къ кому съ привѣтствіемъ, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. Рк. Левиц.
3) Въ.
Ходи зо мною до кімнати. Мет. Приймати до рук. Ішов до церкви. Грин. І. 153. Запріг до плуга волів. ЗОЮР. II. 30. Своій матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Мет. 346. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. Мет. 388.
4) На.
Половину козаків до опачин посади. Дума. Важкий до ходу. НВолын. у.
5) Для.
Слова до ради, руки до звади. Ном. Любі, милі до розмови. Мет. Дам тобі пораду до життя. Шейк.
6) Съ.
Цвіт калину ламала та в пучечки в’язала, до личенька рівняла. Лавр. 1. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не говорить. Чуб. До панів — пан, до мужиків мужик. Ном. № 5879.
7) За.
Узятися до роботи. Бояре до шабель! Грин. ІІІ. 546. До науки бралися. О. 1861. І. 322.
8)
До въ соединеніи со многими словами образуетъ выраженія, означающія неопредѣленно большое количество. До бі́са (Ном. № 12304), до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, дога́спида, до ге́мона, до гре́ця, до зли́дня, до ка́та, до лихої годи́ни, до на́пасти, до пра́са, до си́на (Млр. л. сб. 81), до хрі́на, до чо́рта и т. д. Очень много. Тут їх до стобіса. Шевч. 178. Та вас до стобісового батька набереться, а вас годуй! В мене ім’я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. У нашій слободі москалів до напасти. Екатер. г. Та в нас, паничу, до праса ції жидови. Павлогр. у.
9)
До аж-а́ж. До невозможности терпѣть, до высшей степени.
10)
До-ві́ку. Повѣкъ, никогда. Трудяща копійка годує до-віку. Ном. № 9941. До-віку й до-суду тебе не забуду. Не сподівайсь, мати, сина з походу довіку. Нп.
11)
До-гу́рту. Ко всѣмъ остальнымъ. Зношу свою копійчину до гурту. Кв.
12)
До-ді́ла. Какъ слѣдуетъ, кстати. Так до-діла, як свиня штани наділа. Ном.
13)
До душі. По душѣ. Той мені не до душі, що приходив у кожусі. Лавр. 4. 14. До заги́ну. До смерти. К. Досв. 121. Будем битись до загину. К. Досв. 130. Любить до загину. Млр. л. сб. 59.
15)
До ґру́нту. Совершенно, до основанія.
16)
До кри́хти. До крошки, все рѣшительно. Посип курчатам пшінця, не пропаде, — вони до крихти все визбірають. Васильк. у.
17)
До-ку́пи, до-ку́пки, до-ку́поньки, до-ку́почки. Въ одно мѣсто; вмѣстѣ. Хоч чорт лапті подрав, та до-купи зібрав. Ном. № 9023. Усе військо своє до-купи у громаду скликають. Макс. Вершечки докупи схилились. Млр. л. сб. 215. Зібратися до-купи. От раз, до-купоньки зібравшись,.... вони згадали.... 18а) До-ладу́. Кстати. До-ладу, як ложечка по меду. 18б) До любо́ви: а) = До сподоби. Весіллє одгуляли тихо, да до любови. Г. Барв. 96. б) Съ любовью. Кріпко до любови поцілувались. Г. Барв. 80.
19)
До мі́ри. а) По мѣркѣ. Оті вікна пороблено до однії міри. Лубен. у. б) Умѣренно. Як питимеш до міри, то й гаразд буде. Лубен. у.
20)
До-мі́ста. Въ одно мѣсто.
21)
До ноги́. Дочиста, совершенно. Вкупі з жидами до ноги вирізували. К. Хм. 60.
22)
До-ни́зу. Внизъ. Одно долонями до-гори, а друге до-низу. Чуб. ІІІ. 103.
23)
До па́ри. Подъ пару; подъ стать. МВ. І. 7.
24)
До послі́дку. Окончательно, до конца.
25)
До-при́кладу. Кстати. Не до-ладу, не до-прикладу. Ном. № 13066. Не до-прикладу хавчить. Гліб. 36.
26)
До-пуття́. Какъ слѣдуетъ.
27)
До-ре́шти. Окончательно, совсѣмъ, совершенно. Сховайте, бо вони до-решти поламають.
28)
До сподо́би. По вкусу, по сердцу.
29)
До цури́. До тла, до основанія, до послѣдняго кусочка. Усе згоріло до цури. Харьк. Усе позабірали до цури. 30) До ця́ти. До малѣйшей подробности. 31) До ча́су. На время. Багацтво до часу, а бідність до-віку. Ном. № 1450. 32) До-чми́ги. По вкусу, кстати. Тобі там буде не до чмиги, як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. Котл. Ен. 33) До-ще́нту. До основанія. Недостающія здѣсь выраженіи подобнаго образованія см. на коренное слово.
Доба́, -би́, ж.
1) Сутки. Угор.
Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. І. 201.
2) Пора, время.
Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. В таку добу під горою щось біле блукає. Шевч. 26.
3) Возрастъ.
Два молодці так вашої доби. Зміев. у. См. Діб.
Догада́ти, -да́ю, -єш, гл. Догадаться. А Мішка Самійло чогось догадав, за бідного невольника ланцюгами втроє себе приняв, полуночної години дожидав. Дума.
Доклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. докла́сти, -ду́, -де́ш, гл.
1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить.
Доклада́ти праці, доклада́ти рук. Прилагать трудъ, прилагать старанія. Люде, що в науці кохаються, що звикли не тілько очима дивитися, а ще й докладати розумної праці, щоб вияснити собі усе те, на що дивляться. Дещо. 17. Доклада́ти во́за. Отколотить, убить. Ном. № 13185. Солдатъ. Бываетъ и на старуху проруха. Не потачь, хозяинъ: у каждово есть свои блохи. (О женѣ Михайла Чупруна). Михайло. Борони, Боже! як би я свою підстеріг в чім, — тут би їй і доклав воза. Котл. Моск. Чар., явл. X.
2) Прибавлять, прибавить, дополнять, дополнить.
Инчий розважає, а инчий тугу докладає. Черк. у. До книжок докладає своє розумне слово.
3) Излагать, изложить обстоятельно, съ доказательствами. (О терпимыхъ отъ поляковъ и евреевъ притѣсненіяхъ).
Козаки и мужики у неділю рано, Богу помолившись, листи писали, і в листах добре докладали, і до пана Хмельницького у Полонне посилали. Дума. Начне їй докладать, бо розумна таки й голова була у його. Стор. М. Пр. 153.
4)
Доклада́ти кому́. Насмѣхаться надъ кѣмъ. Чує, як сміються з його, чує, як докладають йому. Кв.
Домонта́рь, -ря́, м. Домосѣдъ. Будуть мене козаки за хліб, за сіль поважати, тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Дума.
Дрібота́ти, -бочу́, -чеш и дріботі́ти, -бочу́, -ти́ш, гл.
1) Говорить очень скоро.
Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357.
2) Мелко ступать, частить ногами.
Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить. Левиц. І. 12.
Ду́ма, -ми, ж.
1) Мысль, дума.
За думою дума роєм вилітає, одна давить серце, друга роздирає, а третяя тихо, тихесенько плаче у самому серці — і ніхто не бачить. Шевч.
2) Эпическая пѣсня, исполняемая подъ звуки кобзы или бандуры; отъ прочихъ народныхъ украинскихъ пѣсенъ отличается неравномѣрнымъ стихомъ (отъ 4 до 40 слоговъ), преимущественно глагольной риѳмой и простымъ напѣвомъ — мелодическимъ речитативомъ.
Дурни́ця, -ці, ж.
1) Пустяки, вздоръ.
Він дума, що дурниця се. Се дурниця, що мара сниться, а перехрестись та певно й спи. Ном. № 5155. А чоловік дивиться на жидівську щирість, що вони так просять, укинув тії дурниці у голову, про усе забувся, сидить собі та мед горілку попиває. Рудч. Ск. II. 130.
2) Глупый или нехорошій поступокъ.
Не хапайсь дурниці, — не будеш сидів у темниці. Ном. № 7068. Чоловіка вік любила, не неслась в дурницю. Мкр. Н. 35. Ой Грицю, Грицю, Грицю, не вдавайся у дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й матінка не порадить. Чуб. V. 1118.
3) Даровщинка.
Дурни́цею, дурни́чками, на дурни́цю. На даровщинку, даромъ. Що перш дурницею доставалось, то тепер або випросити треба, або купити. Котл. НП. 348. Йому б усе дурничками. Ном. № 4632. Ізвик на дурницю. Ном. № 4631.
4) Раст. Vaccinium Myrtillus. ЗЮЗО. І. 740. Ум.
Дурни́чка. Дурни́чки (какъ нарѣчіе). 1. Попусту, безъ дѣла. Наймити вештались у дворі, одникували од роботи, все длялись дурнички, а воли дурнички, стояли в загороді. Левиц. ПЙО. II. 221. 2. Даромъ. Наїдяться, нап’ються дурнички. КС. 1883. XI. 505.
За, пред.
1) За.
Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. На в-городі вишня, за в-городом дві. Мет. 47. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Мет. 195. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. 6. Ой паничу, паничу, я вас за чуба посмичу. Ном. № 1162. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. Тоді салдат за лопату та до грошей (закопаних). Грин. І. 127.
2) По причинѣ; изъ-за.
Рада б тебе одвідати, да не можу за темними лугами, за широкими степами, за бистрими ріками. Дума. За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно. Нп. Їхав у Крути сина відвідати, бо на Різдво його за холодом не привозили. Св. Л. 94.
3)
чим, ким. При чемъ, комъ; при помощи, содѣйствіи, работѣ кого. За дурною головою та й ногам лихо. Ном. № 6682. Думала бути за ним пані. Мет. 237. За хорошим чоловіком жінка молодіє. Нп. Без мене ти не зробиш, любий царю, не так то зробиш, може, і за мною. К. ЦН. 205. За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. Г. Бар. 371. Вся робо́та за (ким). Вся работа на (комъ). Свекруха тільки піч витопе, а то вся робота за мною. Черн. у. Жаль за ким, чим. Жаль кого, чего. Мені жаль за сином. Св. Л. 322. Говори́ти за ким. Говорить въ защиту кого. Говорим на вовка, але за вовком щось треба сказать. Ном. № 6737.
4) При (о времени), во (время).
Не за нас се стало, не за нас і перестане. Ном. № 687. За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька. Ном. № 13440. Дай же, Боже, — козаки промовляли, — за гетьмана молодого жити як за старого. АД. II. 124. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько. МВ. (О. 1862. III. 34). За тепла ще попорав усе в дворі. Харьк. За години покосили сіно. Харьк. Наш господарь дозорця, вижав жито за сонця. Грин. III. 671. Ми старі, та ще помремо: тебе треба за доброго ума оженити. Г. Барв. 201.
5) Черезъ (о времени); въ теченіе.
За тиждень — Великдень. Марк. 4. Мати дочку за рік не пізнала, мати дочку старою назвала. Нп. Вже не скоро, мало не за рік, бачу в церкві вдову. Г. Барв. 377. За тиждень замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. Мир. Пов. І. 111.
6) О, объ.
За вовка помовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Не скажу тобі за корови нічого. Мет. 264. За любощі спом’янули. Лавр. Я за тебе й забуду. Лавр. А козаченьки за віру дбають. Млр. л. сб. 181. Коли б там не огляділись іще за мене. MB. (О. 1862. III. 43).
7) По.
Дурна дівчина нерозумная за козаченьком плаче. Лавр. 51.
8) По, вслѣдъ, (о водѣ) по теченію.
Пішло за вітром. Ном. № 1906. Та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою дівчиною молодою. Мет. 57.
9) На.
Що в дівчат ума й за шеляг нема. Лавр. 121. Иногда переводится безъ предлога родительнымъ падежемъ. Старий оселедьку, не стоїш за редьку. Нп. Такий молодий, що не варт і за старого.
10) При сравнительной степени: чѣмъ, нежели (или же переводится родительнымъ падежемъ).
Що солодче за мед? Чуб. За нас розумніший. Чуб. Твоя Наталка краща за всіх. Мет. 303. Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас. Мет. 171.
11) Переводится творительнымъ падежемъ: вмѣсто, какъ, въ качествѣ.
У мене дванадцять літ за джуру пробував. Мет. 413. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Черешину за крижа уткнули. Чуб. Я втомилась, хиба ти йди за мене. Чуб. Ляха-бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Хочу тебе за дружину взяти. Мир. Л. сб. 220. Скриня моя за стіл провить. Г. Барв. 435. Порається всюди за видющу. Г. Барв. 370. Одяглась за старчиху. Грин. II. 177. Чужая біда за играшку. Ном. № 2341. За короля обібрали.
12)
За ру́ки да́ти гро́ші. См. Рука.
13)
За все гара́зд, до́бре. Все хорошо. За все гаразд, пане Саво, тільки одно страшно: виглядають гайдамаки із-за гори часто. Млр. л. сб. 198.
Заги́нути, -ну, -неш, гл. Погибнуть. Не загинув єси у неволі, не загинеш із нами, козаками, на нозі. Дума. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ратуй мене, мій батеньку, ратуй, не дай мені да й загинути. Мет. 128.
Зазива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зазва́ти, -ву́, -ве́ш, гл. Зазывать, зазвать. У світлиці кам’яниці зазивала. Дума.
Заклопота́тися, -чу́ся, -чешся, гл. Быть въ хлопотахъ, заботахъ. Ей, зажуриться заклопочеться Хмельницького старая голова, що при йому ні сотників, ні полковників нема. Дума. Вмер в їх хазяїн, — дівчина трохи заклопоталася, поки його поховали. МВ. II. 196.
Залива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зали́ти и залля́ти, -ллю́, -ллє́ш, гл.
1) Заливать, залить. Св. Мр. IV. 37.
Заливає Дунай бережечки, та нікуди обминути. Мет. 61. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає, кров’ю сліди заливає. Дума. Залив... огонь. Рудч. Ск. І. 37. Зали́ти о́чі. Напиться пьянымъ. Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Мкр. Г. 48. Залива́ти за шку́ру са́ла. Сильно допекать. Ном. № 5850. Шевч. 586. Котл. Ен. II. 22.
2)
в кайда́ни. Заковывать, заковать. Ой залили сотника Хорька Шамраївці у кайдани. Мет. 426. Ой узявши істиха під руки, залийте в кайдани, а заливши та у ті кайдани, закидайте в темницю. К. С 1882. III. 614.
Замири́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Заключить миръ, примириться.
Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив. Дума.
2)
кого́. Помирить. Замирив він іх. Зміев. у.
Заразо́м, нар. Сразу, въ одно время, въ одинъ пріемъ. Славу козацьку виславляли, заразом похорон і весілля одправляли. Дума. Хто на яблуні ізоб’є десять яблук заразом. Рудч. Ск. І. 20. Не всі бо заразом. Ном. № 13732.
Зачина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зача́ти, -чну́, -не́ш, гл.
1) Начинать, начать.
То ж козаки із ляхами пиво варить зачинали. Дума. Зачало світати. Мл. л. сб. 314. Як приїхав приймачище, зачав тещу бити. Чуб. III. 128.
2) Начинаться.
Як зачинає звада, не поможе й рада. Ном. № 3510.
Збуря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. збу́рити, -рю, -риш, гл.
1) Разорять, разорить, разрушать, разрушить, повалить.
Мов городи, що ти збурив, пам’ять його зникла. К. Псал. 17.
2) Волновать, взволновать, возмущать, возмутить.
Та дума блискавкою мигнула в його голові, збурила всю кров. Левиц. І. 249.
Здо́ба, -би, ж.
1) =
Здобич. Тогді то козаки у городі Полоному пили-гуляли, здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали. Дума.
2) =
Здіб. Вх. Уг. 240.
Земля́, -лі́, ж.
1) Земля.
Сирая земля, — ти ж мати моя. Мет. 19. Будь багатий, як земля. Маркев. 4. Де проїдуть — земля горить, кров’ю підпливає. Шевч. 196. На тій землї ростиме инше древо. К. Іов. 18. Зе́млю роби́ти, управля́ти. Обрабатывать землю. Ой там будуть нашими костями землю управляти. Чуб. V. 1004. Уда́рити ли́хом об зе́млю. Забыть горе, оставить печалиться. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. Стор. М. Пр. 126.
2) Земля, страна.
Ги, земле турецька, віро бусурменська. Дума. Був у землі Уць чоловік на ймення Іов. К. Іов. 3. Встає шляхецькая земля. Шевч. 131. Виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. І.
3) Земля, земной шаръ.
На місяці, як і на землі, єсть гори та долини. Ком. І. 90. Земля у поясі має 37000 верстов навкруги себе. Ком. І. 16. Ум. Земе́лька, зе́мленька. Грин. III. 302.
Значо́к, -чка́, м. Значокъ. Веліли вони тобі сії значки до рук приймати, а мені листи королевські оддати. Дума.
Зо, пред. = З. Було їх тисяч зо дві. Єв. Мр. V. 13. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Дума. Чайченко танцював зо всіми. МВ. II. 22.
Камі́ння, -ня, с. соб.
1) Камни.
На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума про братів озівських. Зможе Бог з каміння свого підняти дітей Авраамові. Єв. Лк. III. 8.
2) Жернова.
Кише́ня, -ні, ж. Карманъ. Спасибі в кишеню не ховають. Ном. № 4137. Шага з кишені панської виймає. Дума. У латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. К. ЧР. 20. Чо́ртова кише́ня. Родъ брани. Отто дочка, а то батько — чортова кишеня. Шевч. 134. В кише́ні гуде́. Пусто въ карманѣ, нѣтъ денегъ. Ном. № 1485. Ум. Кише́нька. Бере люльку у кишеньку, йде до корчми пити. Чуб.
Кі́нний, -а, -е. Конный. Найменший брат піший піхотою за кінними братами уганяє. Дума. Покотились по базару кінні narodowi. Шевч. 197. Тут військо кіннеє валилось. Котл.
Кість, ко́сти, ж.
1) Кость.
Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума.
2) Игральная кость.
Програв чумак вози й воли в кости. Нп. Ум. Кі́стка, кі́сточка.
Кла́сти, кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть.
Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн.
2) Ставить.
Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522.
3) Прикладывать.
У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума.
4) Раскладывать.
Тяжкий огонь підо мною клали. Нп.
5) Вить (гнѣздо).
Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп.
6) Убивать.
Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти.
7)
ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87.
8)
ко́пу. Копнить.
9)
межу́. Проводить межу. Мнж. 26.
10)
ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189.
11)
приса́ди. Прививать прищепы. Шух. І. 110.
12)
ски́рту. Метать скирду, стогъ.
13)
ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. І. 145.
14)
честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106.
15)
до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп.
16)
у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Кли́кати, кли́чу, -чеш, одн. в. кли́кнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ.
Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Нп. Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать.
Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Мет. 9. Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Шевч. 66. Не прийшов я кликати праведників. Св. Л. V. 32. Клич громаду! Шевч. 208. Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Федьк. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликну́ти. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте! Котл. Ен. І. 27.
3) Называть (по имени).
Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя? Гол.
Кома́рь, -ря́, м.
1) Комаръ.
Не лучче б нам з ляхами, мосцівими панами, мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. Дума.
2) Названіе тощаго вола. КС. 1898. VII. 46.
3) Родъ дѣтской игры. Ив. 27. Ум.
Кома́рик, кома́ронько. І нас Бог не оставить, коли й комарика й малюсеньку комашинку доглядає. Кв. Вилетіла муха з хати комарика рятувати. Нп. Ув. Комари́ще. Ой се ж лежить комарище, славного війська козачище. Лукаш.
Корі́ння, -ня, м. соб.
1) Коренья.
На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР.
2) Пряности. Желех. Ум.
Корі́ннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.
Корогва́, -ви́, ж.
1) Знамя.
Із за гори козацькі корогви видко. Дума. У запорожців на білих корогвах тілько червоні хрести, а в городових — орли і всяке малювання з золотом. К. ЧР. 328. Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозький, чогось одгадав, сам на чердак виступав, червонії хрещатії давнії корогви... винімав, роспустив... Дума.
2) Церковная хоругвь.
Поміж возами попи з кропилами пішли; за ними корогви несли. Шевч. 159.
3) Красный флагъ, вывѣшиваемый на утро послѣ свадебной ночи, если невѣста оказалась непорочной.
Біля червоної корогви казились п’яненькі молодиці. Ум. Корого́вка, корого́вця. Над річкою, над Дніпром короговка в’ється. Мет. 430. Ой військо йде, короговці мають. Нп. А в нашій церковці три короговці, а в тих короговцях три зірочки ясних. Чуб. III. 215. Значить также флагъ, значокъ. А за ним (Залізняком) усе по два, усе по два з ратищами і у передніх пар, може, у трьох, ратища з короговками двойчатими, так що оце... половина жовта, а половина чорна, або червона, або синя. ЗОЮР. І. 253.
Коро́ль, -ля, м.
1) Король.
Сейми, сеймики ревіли, сусіде мовчали, дивилися, як королі із Польщі втікають. Шевч. 130. То король ниверсали писав, самому Барабашу до рук подавав. Дума.
2) Названіе вола самой свѣтлой масти. КС. 1898. VII. 42.
3) Весенняя хороводная игра молодежи, существующая въ двухъ видахъ. Опис. у Чуб. III. 42 — 46, Ив. 74, Маркев. 70.
Ну лиш у хрещика, або в короля. МВ.
4) Король (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463.
5) Преимущ. во мн. Родъ игры въ бирюльки; изъ употребляющихся при этомъ 36 палочекъ, четыре, болѣе толстыя, также называются
короля́ми. КС. 1887. VI. 478. Ум. Коро́лик.
Ко́рчма́, -ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає. Дума. Корчму́ роби́ти. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. Корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. Макс. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. Чуб. V. 114.
Кости́рник, -ка, м. Игрокъ въ кости. Которі п’яниці, которі костирники не хочете в кості програвать, ідіть до мене в охотне військо погулять. Дума.
Кото́рий и котри́й, -а, -е. мѣст.
1) Какой.
Три пани — єдні штани: котрий успіє, той і штани надіне. Ном. № 1180. Не знаєш, з котрого боку зайти. Ном. Которий би міг турчин-яничар сей сон одгадати, міг би йому три гради турецькії дарувати. Дума.
2) Какой-нибудь.
Як доживе було которий запорожець до великої старости... то наб’є черес дукатами, та забере з собою приятелів... та й іде з ними в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. Часом несподівано котора дівчина вбіжить до мене з будинку. МВ. (О. 1862. III. 43).
3) Иной.
Як которий, то й навчиться, а сей — ніколи.
4) Нѣкоторый, одинъ, другой...
Та в тій школі так: котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б’є. — Которих дівчат то матері не пустили в дружки, которі й сами не пішли. МВ. І. 41.
Крамарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Торговать, быть торговцемъ. Дядьки сміються з його, яким він товаром дума крамарювать. Рудч. Ск. II. 28.
Кров, -ви, ж. Кровь. Довго, довго кров степами текла-червоніла. Шевч. 163 Стали бідні невольники на собі кров забачати. Дума. Не пий води — кров нападе. Радом. у. Кров видно напала. Треба завтра щепія покликати — хай кине кров. Мир. Пов. І. 163.
3)
св. Іва́на. Раст. = Іванок. Вх. Пч. І. 10. Ум. Крівця́, кро́вка. З пальця мизинця кровка канула. Чуб.
Кум, -ма, м. Кумъ. То Хмельницький теє догадав, кумом його до себе прохав. Дума. Куми́. Кумъ и кума вмѣстѣ. В кого діти мруть, то треба тому брати кумів стрічних. Ном. № 83. Неси ж в хату, а я верхи кинусь за кумами. Шевч. 102. Одкупні́ куми́. Кумовья, замѣняющіе, послѣ соотвѣтственнаго народнаго обряда, прежнихъ, обыкновенныхъ, кумовьевъ, при чемъ послѣдніе совершенно теряютъ всѣ права кумовьевъ, — такая замѣна дѣлается только въ случаѣ долгой болѣзни ребенка. См. Купо́вана ма́ти. Мнж. 183. Про́хані куми́. Обыкновенные воспріемники. Мнж. 183. Стрі́чані куми́. Встрѣчные кумовья. Мнж. 183. Рі́дний кум. Кумъ-воспріемникъ по отношенію къ отцу дитяти, послѣдній же — просто кум. Мнж. 183. Ум. Кума́сь, куме́ць, кумо́чок, ку́мцьо. Здоров, кумасю мій, Кіндрате! Гліб. Прийде кумець на обідець, а ложки не буде. Ном. № 11899. Ой щучечки за для кумочка, а карасі за для кумасі. Посл. Та кумцьо таки не випив. Св. Л. 59.
Лад, -ду́, м.
1) Порядокъ, устройство, строй.
У полі-полі військо стояло, військо стояло, ладу не знало. Маркев. 26. Пропаде шкапина, то й той лад у хазяйстві погасне, що й був. Грин. II. 208. За діло новим ладом узятись. О. 1861. IX. 181. В оди́н лад. Подъ одну стать. Константиногр. у. Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Нѣтъ никакого порядка. Ном. № 6653. Зроби́ти лад. Привести въ порядокъ. Желех. Через лад. Черезчуръ, чрезмѣрно. Через лад уже брешеш. Ном. № 6872. Став на лад. Достигъ извѣстной прочности своего положенія. Ном. № 4920. Без ладу́ живе́. Безпорядочно живетъ. Въ рядѣ выраженій употребляется въ смыслѣ: толкъ, смыслъ. Чи бу́де з сьо́го яки́й лад? Выйдетъ-ли изъ этого толкъ? 3 одкладу не буде ладу. Ном. № 11006. Без ладу́. Безъ толку, некстати, глупо. Вбовтнувся в річ без ладу. Ном. № 3155. В лад. Кстати, умѣстно. Дурень багатий, та й слово його в лад. Ном. № 1428. Коли наше не в лад, то ми з своїм назад. Ном. № 4597. До-ладу́. а) Кстати, толково, умно, умѣстно. Хто каже до-ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай. Ном. № 6119. Іти хиба до вас в найми? чи до-ладу буде? Шевч. 449. Говорила небіжка до самої смерти, а все не до-ладу. Ном. № 1506. б) Какъ слѣдуетъ, хорошо. В такій воді, а ні випереш до-ладу сорочки, а ні звариш страви. Дещо. 88. Ладо́м. Толкомъ. Та ви ладом кажіть! Ном. № 2717.
2) Обычай, общепринятыя правила приличія.
Ми, хлібороби, — ніколи і в голову пошкрібатись, — не знаєм світові ладу. Св. Л. 82, 83. Щоб оце вигадувати (нові убрання), — почала мати, — то воліла дати б ті гроші на молитви. — Ет, що ви знаєте! — грімнула Мася... Коли не знаєте світові ладу, то не мішайтесь. Св. Л. 113.
3) Распоряженіе.
То Хмельницький листи читає, до козаків словами промовляє: «Гей стійте, діти, ладу ждіте!». Дума.
4) Ладъ, взаимное согласіе.
Живіть, дітки, в ладу та не забувайте батька! Полт. г. Ладо́м = Лагодом. Ладом усе можна. Ном. № 3303.
5) Стройность, ладъ; тактъ.
Співа́ють в лад. Поютъ стройно. Шевч. О, бодай вас! Що то літа! ні вже не до-ладу... Минулося!.. (время танцевъ). Шевч. 244.
6) Образъ, способъ.
Таким ладом се зроблено. Неха́й іде́ свої́м ладо́м. Пусть дѣлаетъ по своему. Ном. № 5299. На всі лади́. Всячески. Кесаря хвалили на всі лади, що аж остило. Шевч. 607.
Лако́мство, -ва, с.
1) Лакомство, чревоугодіе.
2) Утѣхи, чувственныя наслажденія.
Потурчився, побусурменився для панства великого, для лакомства нещасного. Дума.
3) Алчность, жадность.
Ланцю́г, -га́, м. Цѣпь. Біда за біду чіпляється, як у ланцузі кільце за кільце. Ном. № 2164. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе (невольника) брати. Дума. Несе з України аж у Сібір ланцюг-пута. Шевч. 455. Не рвися, як собака на ланцюзі. Ном. № 3162. Назад рученьки зв’язали, в ланцюг ніженьки скували. Чуб. V. 986. Ум. Ланцюжо́к. Невеличкі лампадки... на тоненьких ланцюжках. Мир. Пов. II. 56.
Лейстро́ви́й, -а́, -е́. Реестровый. Тоді сироту Степана, козака лейстрового, отамана молодого, турки-яничари ловили. Шевч. 255. Тільки обізвався писарь військовий, козак лейстровий. Дума.
Лиза́ти, -жу́, -жеш, одн. в. лизну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Лизать, лизнуть. Собаки лизали рани його. Єв. Л. XVI. 21. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч на далі бережи. Ном. № 12146. Лиза́ти гу́би (собі́). Облизываться въ предвкушеніи чего-либо пріятнаго или въ желаніи его получить. Стриба Рябко, вертить хвостом, неначе помелом, і знай дурненький скалить зуби та лиже губи: «Уже ж бач», дума він... «Мабуть сам пан звелів оддать Рябку печене і що зосталося варене». Г.-Арт. Въ переносномъ смыслѣ — хотѣть чего-либо пріятнаго, но еще не имѣть возможности получить. У Макаровскаго описывается на свадьбѣ красивый парубокъ, лихой танцоръ, всѣхъ удивившій своей ловкостью: «Що за удаль, що за сила!» парубки казали, і дівчата тишкувались і губки лизали. Мкр. Н. 30. Лиза́ти гу́би до ко́го. За кѣмъ ухаживать, зариться на кого. Лизав до молодої губки, буркотав як голуб до голубки. К. МБ. X. 3. Лиза́ти гу́би (кому́). Надоѣдать съ поцѣлуями. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи, як гіркі. Ном. № 2315. Лиза́ти халя́ву, чо́боти (кому́). Пресмыкаться предъ кѣмъ, унижаться. У Ірода таки самого і у порогу й за порогом стояли ликтори. А царь лизав у ликтора халяву. Шевч. 637. Лизну́в ши́лом па́токи. Ничего не получилъ, ничего не достигъ. Ном. № 1814. Бода́й тебе́ чорт лизну́в! Чортъ бы тебя взялъ! Оттут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. Як віл лизну́в! Исчезло. Ном. № 1894. Неха́й тебе́ ли́зень лизне́. См. Лизень. Не дам тобі́ й лизну́ти! И попробовать не дамъ. Не діждеш, щоб я тобі й лизнути дав! Ні, сам поїм усе. Кв.
Лима́н, -ну, м.
1) Лиманъ, расширенное устье рѣки.
Чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє. Сине море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. Чорним морем далеко гуляли... На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низенько уклоняли. Дума.
2) Большое и глубоководное озеро, незаросшее камышемъ. Браун. у.
3) Раст. Ranunculus acris. ЗЮЗО. І. 133.
Має́ток, -тку, м. Имущество; состояніе, имѣніе. Та нехай мій батько добре дбає, гуртів, великих маєтків нехай не збуває. Дума.
Ма́тчин, -на, -не = Материн. Коли б нас, браття, могла отцева й матчина молитва відсіля визволяти. Дума. Тобі уся матчина худоба досталась. О. 1862. VIII. 8.
Милосе́рдя, -дя, с. Милосердіе. Хоч одно ж ви милосердя майте! Дума. Чи схоче він, то покарає грішних, чи схоче він, — покаже милосердя. К. Іов. 82.
Моли́тва, -ви, ж. Молитва. Се то отцева молитва й материна нас видимо карає. Дума. Аж ось за отцевські й материнські молитви дав їм Бог і дочечку. Кв. І. 5. Ви́читати моли́тву. Пожурить, побранить. Я ж тобі дома вичитаю молитву! Левиц. Ум. Моли́твочка. МВ. (КС. 1902. X. 156. Моли́товка.
Наджида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. наді(о)жда́ти, -жду́, -деш, гл. Ждать, обождать; поджидать, подождать. Братіки мої рідненькі, сизокрилі орли, гості мої премилі, хоч мало ви мене надождіть... Дума про братів оз. КС. 1882. XII. 502.
Назва́ний, -а, -е.
1) Названный.
2) Названный (о родственникѣ).
Чужий отець, названий, чуже дитя клене-проклинає. Н. Дума. Прикликав названого сина свого. Г. Барв. 196. Назва́на роди́на. Свойственники, не кровные родственники. А як пристигла нещасна година, названа і кревна відреклась родина. Нп.
3) Именованный (о числѣ). К. Грам. 112.
Наліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. налеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл.
1) Налетать, налетѣть, прилетать, прилетѣть.
Прошу вас, орли, тогді налітати, як я не стану світу Божого видати. Дума про брат. оз. Налетіло птаство небесне. Єв. Мр. IV. 4.
2) Набѣгать, набѣжать, дѣлать, сдѣлать набѣгъ.
Напина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. напну́ти и нап’ясти́, -пну́, -не́ш, гл.
1) Напяливать, напялить, натягивать, натянуть, покрывать, покрыть, надѣвать, надѣть.
Скинув з себе синій жупан та над ними і нап’яв. Чуб. V. 956. Благослови, отамане, намет нап’ясти. Мет. 449. Лізе на лавку, напинає богів. Грин. III. 446. Виходить мати з житом, нап’ята кожухом навиворот. Грин. III. 442. Напни хустку! Я ж тебе, сестрице, напинаю (наміткою). Мет. 208. Уздечки не напнуть на його (на коня). Греб. 382. Напну́ти мо́крим рядно́м. = Накри́ти мо́крим рядно́м. Батько напнув його мокрим рядном. Левиц. К. С.
2) Натягивать, натянуть (струну, веревку и пр.).
Напинати лука. Як напне стрілець тетівку. Рудч. Ск. II. 83.
3) Нападать, напасть, наброситься на кого.
Набіг вовк на табун гуртових свиней; вони його як нап’яли, одна попінила, дак того вовка і розірвали... вовки. О. 1861. V. 68. Въ переносн. смыслѣ: настаивать, настоять, прижимать, прижать къ стѣнѣ. Напнув жида, щоб повернув гроші. Напинали його, щоб росказав, що він дума. Павлогр. у.
4) Догонять изо всѣхъ силъ.
Шість чололовіка вовків як нап’яли одного зайця: один біжить, а другі одстануть; а далі другий як уляже — от-от дожене. О. 1861. V. 69.
5)
Напина́ти пу́па. = Напинатися 3. Ном. № 10018.
Нескре́бений, -а, -е. Невычищенный; нечищенный. Казав би, як свиня нескребена попереду ухом веде. Дума. Подають їм рибу нескребену. Грин. III. 452.
Обітрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. = Обвітріти. Станьмо тутечка підождімо, поки сонце обітріє. Дума. Що воно таке, Архипе, обітріє?.. — Се як вітром перейде під час ісходу сонця, от сонце і обітріє. К. Исторія возс. Руси. І. 341.
Односта́йно, нар. Единодушно. Слави-рицарства козацькому війську доставати, за віру християнську одностайно стати. Дума. Одностайно бийтесь. К. ЧР. 250.
Озива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. озва́тися, -зву́ся, -ве́шся, гл.
1) Отзываться, отозваться, заговорить.
Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Котл. НП. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума. Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом. Г. Барв. 355.
2)
— за ко́го. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. К. ЦН. 197.
Охоло́джувати, -джую, -єш, сов. в. охолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Прохлаждать, прохладить. Рани мої постреляні та порубані окропи, охлоди. Дума.
Охо́тний, -а, -е. Добровольный. Охо́тне ві́йсько. Волонтеры, добровольцы. Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од’їзджали, ми з отцем, з матір’ю і з родом опрощення брали. Дума.
О́черт, -ту, м. Кругъ. О́чертом, о́чертою. Кругомъ, въ кружекъ. Очертом сідали, срібло й злато на три части паювали. Дума. Очертами сідали, пили да гуляли. Макс.
Па́тли, па́тлі, -лів, м. мн. Длинные волосы, космы. Невістка дівчину так і вхопила за патли. Г. Барв. 369. Тогді то жид-рандар стиха підхождає, козака за патлі хватає. Дума.
Перево́зитися, -жуся, -зишся, сов. в. перевезти́ся, -зу́ся, -зе́шся, гл.
1) Перевозиться, перевезтись.
Нехай би сестра Ярина з меншим сином перевезлася в ту хату та й господарювала. (О. 1862. VI. 21). Старі перевезлися до сина, а свою хату продали.
2) Переправляться, переправиться.
Найшов те море, дума, як йому перевезтись. Мнж. 32.
Письмо́, -ма́, с.
1) Писаніе; рука.
2) Грамотность.
3) Письмо.
А я ж тії листи, а я ж тії письма сам перечитаю. Мет. 24.
4)
Святе́ письмо́. Священное писаніе. Ти ж Святе Письмо в руки береш-читаєш, нас, простих людей, на все добре наставляєш. Дума.
5) =
Писання 3. Шух. 1. 292, 304. Ум. Писе́мце, пи́сьмечко.
Піддо́брюватися, -рююся, -єшся и піддобря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. піддобри́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. Заискивать, заискать расположенія. Рудч. Ск. II. 91. Воно пак добре ближче жити, частіше до батька ходити, піддобрюватись, підлещуватись. Левиц. Пов. 82. Все дума: як би то піддобриться під пана. Г.-Арт. (О. 1861. III. 81).
Пі́сня, -ні, ж. Пѣснь, пѣсня. Наша дума, наша, пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ум. Пі́сенька, пі́снечка. Мет. 151.
Побусурма́нитися и побусурме́нитися, -нюся, -нишся, гл. Обасурманиться. АД. І. 209. Був тридцять літ у неволі, двадцять чотирі як став на волі, потурчився, побусурманився. Дума. Вже я потурчилась, побусурменилась. ЗОЮР. І. 213. АД. І. 233. Хмельниченько побусурманившись, збив пушкою з гори Валка верх з батьківської церкви. ЗОЮР. І. 277.
Погада́нка, -ки, ж. Мысль, дума. І вид його ясний мов засмутився якоюсь погаданкою тяжкою. К. МБ. XI. 144.
Покли́кнути, -ну, -неш, гл.
1) Крикнуть.
Покликне він на Івана Луговського, писаря військового. Дума.
2) Воззвать, кликнуть кличъ.
Ой на славній Україні кликне, покликне Филоненко, корсунський полковник, на долину Черкень гуляти. Лукаш. 36.
Полу́ночний, полу́ношний, -а, -е. Полночный. Світовая зоря ясна, полуночна темна. Грин. III. 198. Стала полуночна година наступати, став Алкан баша до галери прибувати. Дума. Полуношна зірка зійшла, а вони ще далеко од села. Кв.
Потре́ба, -би, ж.
1) Надобность, потребность, необходимость, нужда.
Викочує старий Грива той віз тепер на иншую потребу. К. (ЗОЮР. II. 202). Про його потребу я дав йому. НВолын. у. Вже яка потреба, — ні до кого не іду, — вона зарятує. Г. Барв. 187.
2) Дѣло, битва.
Бодай тебе у первій потребі військовій перша куля спіткала. Дума.
Пра́пір, -пору и -ра, м. Знамя. К. Дз. 106. На могилі прапір устромили, славу козацьку учинили. Дума. Ум. Пра́пірок, прапоре́ць.
Примі́та, -ти, ж. = Прикмета. Меншому брату приміту покидає. Дума.
Промо́вчати, -чу, -чиш, гл. Промолчать. Бідні невольники хоч добре знали, собі промовчали. Дума.
П’ята́, -ти́, ж. Пята, пятка. Находилася, аж на п’яти не стану, — так болять. Кіев. у. Видні п’яти і пальці, де ступить, — босої ноги слід пише. Дума. П’ята́ми накива́ти. Убѣжать. П’ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5. І той панові Хмельницькому ще й голими п’ятами накивав. АД. II. 27.
Рав, -ва, м. = Рабин. Ей жидівочко ж моя Рося! Буть мені тепер наставним равом. Дума.
Ра́туша, -ші, ж.
1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256.
2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.
Рій, роя́, м. Рой. Не гуди, рою, понад головою. Мет. 169. Сідайте, щоб рої роїлись і старости садились. Ном. № 11862. За думою дума роєм вилітає. Шевч. 230. Ум. Ройо́к, роє́чок. Та осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку. МУЕ. III. 97.
Рогозо́вий, -а, -е. Сдѣланный изъ рогози. На козаку бідному нетязі три сиром’язі, опанчина рогозовая, поясина хмельовая. Дума.
Ря́дна, -ної, ж. Условіе, договоръ. На корогвах уговір-рядну писали. Дума.
Спліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. сплести́, -ту́, -те́ш, гл.
1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить.
Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Шевч. Тобі рукавички хто сплете. Г. Барв. 174. Сплести панчішку. Сплести вінок.
2) Выдумать, сочинить.
Дивись, ні за се, ні за те й сплетуть не знать що. О. 1862. VI. 87.
Спустува́ти, -ту́ю, -єш, гл. = Спустіти. Коли ж воно, дума, ті вовки у хаті заведуться? Хиба як спустує? Мнж. 91.
Страха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Пугать, устрашать. Ми будемо своїх жінок страхати, діток зупиняти. Дума.
Сурма́, -ми́, ж. Труба (музык. инструм.). АД. 1. 159. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили, як Серпягу молодого та у Каневі положили. Дума. Ум. Суре́мка, су́рмонька, су́рмочка. Гоя. I. 14. Козаки стояли, на суремки гарно грали. Мкр. II. 34. Голос як сурмонька, т’ але ж чортова думонька. Ном. № 2984.
Убіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. убра́тися, -беру́ся, -ре́шся, гл.
1) Одѣваться, одѣться, наряжаться, нарядиться.
Вберися, жінко, в кожух. Ном. № 12826. Убрався в жупан і дума, що пан. Ном. № 11179. Не видав Гриць ногавиць: то ся вбірає, то розбірає. Ном. № 2595. У намисто уберуся. Шевч. 504. Убра́тись за ко́го. Переодѣться кѣмъ. Одна покойова вбралась за дяка.... друга за паламаря і співають: «Вічная пам’ять». Св. Л. 108.
2) Запачкиваться, запачкаться, набраться, набирать на себя чего-либо прицѣпившагося къ платью.
Убрався, як марюка. Ном. № 11277. Підеш, дак у реп’яхи й уберешся. Г. Барв. 472.
8)
у що = Убиватися, вбитися 3. Вбіратися в пір’я. З літами убірався в силу. Мир. ХРВ. 49.
4) Собираться, собраться (куда-либо).
Додому вбіратись. К. (ЗОЮР. II. 204).
5) Залѣзать, залѣзть, забираться, забраться.
Куди ти вбрався на стіл з постолами. Ном.
6) Входить, войти, поселиться.
Нечиста сила вбралася (в царівну). Рудч. Ск. Зараз у світлицю вбрався. ЗОЮР. І. 201.
7) Удаляться, удалиться, уйти.
Вовки як схватились, то на силу відтиля убрались. Рудч. Ск. І. 43. Як до дна доглядаться, так за Дунай убіраться. Ном.
8) Входить, войти, помѣститься. См.
Увібратися.
Уважа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. ува́жити, -жу, -жиш, гл.
1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать.
Ой, мати, мати, серце не вважає, — кого раз полюбить, з тим помірає. Мет. 71. Вони на сльози не вважали. Рудан. І. 28. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Ном. № 2597. Вважайте, що чуєте. Єв. Мр. IV. 24. Чи добра кобила? — Вважайте сами. Канев. у.
2)
за ко́го, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. К. Бай. 112. Дума, що дурень його вважає за чорта. Чуб.
3) Полатать, думать, подумать.
То їхав чоловік волами і питав у них: «А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати? Драг. 2.
Украї́на, -ни, ж.
1) =
Країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Нп. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. Нп.
2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ,
Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. К. XII. 116. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. І. 73. Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. АД. II. 3. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. АД. ІІ. 49. Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине, — от де, люде, наша слава, слава України. Шевч. 46. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князьки-Русь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. К. (О. 1861. IX. Исторія України. 86). Ум. Украї́нонька, украї́ночка. О. 1862. IX. 109; 1861. IX. 9.
Уража́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. урази́ти, -жу́, -зи́ш, гл.
1) Поражать, поразить, ранить.
Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу. Гол. І. 2.
2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто.
Моя виразка була зовсім загоїлась, та, бач, десь уразив, — вона знов і прокинулась. Лебед. у. Помалу, братці! не вразьте моїх смертельних ран. Дума. Трудно рану гоїти, а не вразити. Ном. № 1574.
3) Уязвлять, уязвить, оскорблять, оскорбить, обитѣть.
Вона вразила мене словом лихим. Новомоск. у.
4) Поражать, поразить, удивить сильно.
Молодих туляків незвичайно вразила краса Київа. Левиц. Пов. 5.
І. Урива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. увірва́ти и урва́ти, -рву́, -ве́ш, гл.
1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать.
Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Ном. № 7771. Від його, урвавши поли, тікай. Посл. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю орабську замчало. ЗОЮР. І. 29. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. Грин. ІІІ. 508. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Шевч. 496. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом’яне. Марк. 88. Любисточку ввірвала. Г. Барв. 80.
2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить.
Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ном. № 504. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Гол. І. 259. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. Лукаш. 40.
3) Убѣгать, удирать, удрать.
Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. Чуб. II. 94.
4) Только сов. в. Ударить.
Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. Мир. ХРВ. 236. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів’ю спливеш. Св. Л. 165.
Хви́ля, -лі, ж.
1) Волна.
Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. Мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. О. 1861. IV. ЗІ.
2) Буря, порывы вѣтра. Борз. у.
Хвилею багато яблук позбивало. Сосн. у. Гряд з хвилею. Пирят. у.
3) Минута, время.
В добру хвилю чекай злої. Ном. № 5885. Ото по тій хвилі я пішов до пана. Канев. у.
4) Хорошая погода. Гн. І. 50. Ум.
Хви́лька, хви́ленька, хви́лечка. Часом прийде хтось до хати на хвильку.... мусиш сісти хоч на хвилю. ЕЗ. V. 196. Ото той волик несе їх, і так несе: що хвилька, то й милька. Рудч. Ск. І. 119. Зустрілись на одну хвилечку. Г. Барв. 81.

Запропонуйте свій переклад