Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 6 статей
Запропонувати свій переклад для «д»
Шукати «д» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гаду́. Обыкновенно съ повтореніемъ въ выраженіи: Я (він, ти і т. д.) гаду́, гаду́. Я (онъ, ты и т. д.) болтаю.... Гаду, гаду, а вовк суне. Ном. № 5769. Гаду, гаду, а пси в крупах. Ном. № 12949.
Д, пред. = До. Д мені. Вояк хоче, аби ви д нему вийшли. Федьк.
Ди́кий, -а, -е. Дикій. На печерській горі росла тоді дика пуща. К. ЧР. 91. Обізветься хлопство дикими степами. К. Досв. 25. Дикий кабан. Рудч. Ск. І. 186. Д. бузина́. Раст. Бузина. Sambucus nigra. ЗЮЗО. І. 135. Д. ви́шня. Раст. Дикая вишня, Prunus Chamaecerasus, ЗЮЗО. І. 132. Д. го́луб. Пт. Горлица, Columbus turtur. Д. гру́ша. Раст. Лѣсная груша. Pyrus communis. Зайшли вони на такий пустирь, що бур’яни аж у чоловіка, і на тім пустирі стоїть дика груша, а на ній груші та такі терпкі. Рудч. Ск. II. 24. Д. коно́плі. Раст. Stachys recta. ЗЮЗО. І. 168. Д. льон. Раст. Linum perenne. ЗЮЗО. І. 129. Д. цибу́ля. Раст. Allium oleraceum. ЗЮЗО. І. 168. Д. чорну́шка. Раст. Nigella arvensis. ЗЮЗО. Т. 129.
Дієви́й, -а́, -е́. Дѣйствующій. Дієві осо́би, д. лю́де. Дѣйствующія лица въ сценическихъ произведеніяхъ. К. Бай. 5.
Дово́дити, -джу, -диш, сов. в. довести́, -веду́, -де́ш, гл.
1) Доводить, довести.
От як раз дід довів гайдамаку до тиєї хати. Рудч. Ск. II. 149.
2) Допускать, допустить, доводить, довести.
Нехай Господь скарає того, хто довів до того. Ном. № 4109. Бог його зна, до чого мене Бог доведе. ЗОЮР. І. 11. А чи довго матір та ще й добру довести до того, що повірить усьому, що їй стануть росказувати. Кв. Не довести́. Не допустить, не привести. Не доведи мене до сього, Господи! К. ЧР. 267.
3) Только несов. в. Предводительствовать.
Швачка їми доводив. ЗОЮР. I. 135.
4) Доказывать, доказать.
Галілей став доводити, що Коперник не дурень і не єретик. Ком. І. 56. А я йому довожу, що все одно. МВ. Прокіп мене розважає, доводить мені, що се лихо дочасне. МВ. (О. 1862. ІІІ. 76).
5)
Довести́ до згу́би. Погубить, довести до гибели. Одарка заплакала слізьми та й почала росказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як страхали і били, як до згуби довели. МВ. І. 72.
6)
до кра́ю, д. краю. Окончить, довести до конца. Доведу уже до краю, доведу, — спочину. Шевч. 206. Треба краю доводити. Шевч.
1)
до пуття́. а) Сдѣлать какъ слѣдуетъ. б) = Доводити до розуму. Не довів тебе до пуття. Св. Л. 99.
8)
Дово́дити до розуму. Воспитывать. Батько щоб навчав та до розуму доводив. Кв. Не той тато, що сплодив, а той, що до розуму довів. Ном. № 7236.
9)
Довести́ свого. Поставить на своемъ. Мене б він такеньки не обійшов: я б йому довела свого, побачив би він. МВ. 11. 80.
10)
сорома́. Надѣлать сраму, пристыдить. Се чужа сторона доведе сорома. Мет. 196.
Т, пред. = Д, къ. Надійшов же т ній завидь-завидко. Гол. IV. 33. Надійшов же т ній батенько її. Гол. IV. 90.