Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «ж?луд*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Желуди́ный, желудево́й – жолудя́ний, жолуде́ний. [Жолудя́на (жолуде́ва) ка́ва].
Желуди́стый – жолуди́стий.
Желу́дковый – шлунко́вий.
Желудко́вый, -дно́й – жолуде́вий, жолудо́вий, жолудя́ний.
Желу́дни́к, бот. (Aesculus Hippocastanum) – ди́кий кашта́н.
Желудо́к – жо́лу́дик, жолуди́нка.
Желу́док –
1) шлу́нок (р. -нку), (у животных) ке́ндюх (р. -ха), (у жвачных животных): 1-ый -ок – рука́в; 2-ой -ок – рубе́ць, чепе́ць; 3-й -ок – кни́жка; 4-й -ок – сичу́г, слиз.
• Неварение -дка – нетра́влення шлу́нку.
• На тощий -ок – на тще се́рде;
2) (в погребе и леднике) мі́[и́]на, (только деревян.) зруб (р. -бу). [Мі́ну ми обкладемо́ дубо́вим замі́том, а пригре́бицю обмуру́ємо і бу́де до́брий льох].
Желу́дочек – шлу́ночок (р. -чка), кендюшо́к (р. -шка́).
Желу́дочный – шлунко́вий, живото́вий.
• -ная болезнь – шлунко́ва хоро́ба, хоро́ба на шлу́нок.
Жё́лудь, жо́лудь –
1) жо́лудь;
2) (зоол., рак) жо́лудь морской – жолудни́ця.
Жо́лудь – жо́лудь (ум. жолудо́к, р. -дка́), собир. жолу́ддя (ср. р.).
Вари́ть, ва́ривать, свари́ть –
1) вари́ти, (сов. звари́ти);
2) (о желудке) трави́ти, перетра́влювати;
3) (безл.) ва́рит – (со́нце) пече́, па́лить, шква́рить, день сква́рний, сква́рно;
4) (стряпать) вари́ти, готува́ти; (слишком изобильно) розва́рюватися, розвари́тися. См. Варё́ный.
Вари́ться, свари́ться –
1) вари́тися, звари́тися;
2) (о пище в желудке) трави́тися, перетрави́тися.
• Молоко свари́лось – молоко́ скипі́лося.
Во́дка – горі́лка, (гал.) горі́й[в]ка, горі́лочка, (шутл.) горіла́ш, пару́ха, лепету́ха, пальо́[я́]цка, живи́ця, ада́мові слізки́.
• В. лучшего качества – окови́та, споти́кач.
• В. очень крепкая – запри́дух, гарда[е]ма́н.
• В. старая – ста́рка, ви́стоянка.
• В. желудочная – животко́ва.
• В. из патоки – мелясі́вка.
• В. из проса – прося́нка.
• В. домашнего производства – самогі́н (р. -го́ну). См. Нали́вка.
Дова́ривать, довари́ть – дова́рювати, довари́ти; (о желудке) дотра́влювати (ї́жу), дотрави́ти.
• Доварё́нный – дова́рений, докипі́лий, доки́плений, домлі́лий; дотра́влений.
Дурнота́ –
1) (непригожество) нега́рність, невродли́вість, него́жість, (безобразие) бри́дкість (р. -ости);
2) (головокружение, тошнота) млі[о]сть, мло́сті (мн.), млої́ння, моро́ки, (желудочная) нуд (р. ну́ду), мло́йність (р. -ности).
Зава́ливать, завали́ть – (засыпать, приваливать чем) зава́лювати, завали́ти, закида́ти, заки́дати, прива́лювати, привали́ти кого́, що чим; (загромождать) зава́лювати, завали́ти, закида́ти, заки́дати, захара́щувати, захара́сти́ти що чим. [Молоди́цю в гли́нищі завали́ло гли́ною (Харківщ.). Комо́ру повні́сінько завали́ли мішка́ми з зе́рном. Ой, не ходи́, коза́ченьку, ни́зом: заки́дано дорі́женьку хми́зом (Пісня). Стари́й коло́дязь привали́ли кам’яно́ю плито́ю. Захарасти́ли ха́ту вся́ким мо́тлохом].
• -ли́ть связками хвороста (топь) – затарасува́ти (грузьке́ боло́то).
• Дорогу -лило снегом – шлях заки́дало сні́гом.
• -вать работой кого – нава́лювати робо́ти на ко́го.
• -ли́ло грудь – закла́ло гру́ди.
• -ли́ло желудок – заби́вся (захарасти́вся) шлу́нок.
• Зава́ленный – зава́лений, заки́даний, прива́лений, захара́щений; затарасо́ваний.
• Я -лен работой – у ме́не робо́ти (ді́ла) по́вно; (шутл.) ді́ла-ді́ла – аж голова́ бі́ла (Номис).
Запо́р –
1) (у дверей) за́сув, запо́ра, запі́р (-по́ру); срвн. Запо́рка.
• Запереть двери на -по́р – засу́нути две́рі, взя́ти две́рі на за́сув.
• Держать на -по́ре – держа́ти на за́суві, на замку́, під замко́м, під ключе́м;
2) (в желудке) запертя́, затверді́ння, запре́т (-ту), заколо́дження, за́креп (-пу), (у лошадей) че́мер (-ру).
• У него сделался запо́р – зроби́вся у ньо́го запре́т у шлу́нку, його́ заколо́дило. [Як заколо́дило, так яки́й уже день на двір не хо́дить (Харк.)].
Заса́ривать, -ся, засори́ть, -ся – засмі́чувати, -ся, засміти́ти, -ся, захара́щувати, -ся, захара́ст(р)ити, -ся, забива́ти, -ся, заби́ти, -ся, (о мн.) позасмі́чувати, -ся, позахара́щувати, -ся и т. д.; (тиною, илом) заму́лювати, -ся, замули́ти, -ся. [Без хазя́їна я́к садо́к засміти́ли! В го́рлі захарасти́лося, тре́ба промочи́ть (Сл. Гр.). Лю́лька захарастри́лася, – тре́ба ви́теребити (Сл. Гр.). Крант у самова́рі заби́всь. Дима́р заби́всь – дим на ха́ту йде. Ри́нва заби́лася (замули́лася) – вода́ через верх іде́].
• -ться сорными травами – бур’яні́ти, з(а)бур’яні́ти, бур’янува́тіти, збур’янува́тіти. [Збур’янува́тів горо́д наш].
• -ть глаз – запоро́шувати, запороши́ти, запорсну́ти о́ко.[Не диви́сь висо́ко, бо запоро́шиш о́ко (Номис). Запорсну́ла собі́ о́ко у жнива́ та й боли́ть (Чигиринщ.)].
• -ться (о глазе) – запоро́шуватися, запороши́тися, запорсну́тися.
• Желудок -лся – шлу́нок заби́вся, захарасти́вся.
• Засо́рённый – засмі́чений, захара́щений, захара́стрений, заби́тий; заму́лений; бур’янува́тий, з(а)бур’яні́лий, збур’янува́тілий; (о глазе) запоро́шений; (о желудке) заби́тий, захара́щений.
Засоре́ние – засмі́чення.
• -ние глаза у кого – запоро́ха в о́ці у ко́го, запороши́в о́ко хто.
• -ние желудка у кого – запертя́ шлу́нку в ко́го, кому́.
Каварда́к –
1) (беспорядок, сумбур) розгардія́ш (-шу́), колотне́ча, калабали́к (-ка́).
• -да́к в желудке – буркотня́ у ке́ндюсі.
• Устроили -да́к – розгардіяшу́ нароби́ли;
2) (дурная стряпня) заколо́та, мішани́на;
3) (остатки браги) гу́ща, фуз (-зу) и фус (-су), фу́си (-сів), бра́га.
Кни́жка –
1) кни́жка; срвн. Кни́га 1.
• Памятная -ка – пам’ятко́ва кни́жка, (гал.) пропа́м’ятна кни́жка;
2) анат. (третий отдел желудка жвачных) – кни́жка.
Ко́лика и Ко́лики – ко́лька и ко́льки (-льок), колю́чка и колючки́ (-чо́к), (сильная резь в желудке) заві́йна, заві́йниця, ба́биця и (чаще) ба́биці (-биць), (спазматич. боль) со́нячниця и (чаще) со́нячниці (-ниць); (у лошадей) чемі́[е́]р (-ру), миші́й (-шія́). [Як схопи́ла ко́лька, то ма́ло душа́ не втекла́ з ті́ла (Коцюб.). На колючки́ мене́ бере́, недо́бре (Борзен.)].
• Нервные -ки – нерво́ві ко́льки.
• Смеяться до -лик – смія́тися так, що аж на ко́льки бере́, що аж ко́льки під гру́дьми спира́ють (Коцюб.).
Ко́фе (растение, плод, напиток) – ка́ва. [Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (Крим.)].
• -фе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́.
• -фе-мокка – ка́ва-мо́к[х]а, мо́к[х]ська ка́ва.
• -фе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по венски, по варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському.
• Кушать -фе – пи́ти ка́ву.
• Пить, распивать -фе – пи́ти ка́ву, кавува́ти; срвн. Кофе́йничать.
• Людям со слабым сердцем -фе вреден – лю́дям слаби́м на се́рце ка́ва ва́дить.
• Чашка -фе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви. [Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня)].
Крепи́ть –
1) (укреплять силы, здоровье и т. п.) зміцня́ти, змі́цнювати, крі[е]пи́ти. [Ві́ра кріпи́ла завзя́ття (Маковей). Вже-б і поме́р, та змі́цнює мене́ наді́я вас поба́чити (М. Вовч.)];
2) -пи́ть железными полосами болтами, гвоздями и т. п. – скріпля́ти, скрі́плювати, стяга́ти залі́зними шта́бами, шво́ренями (шру́бами), цвя́хами и т. п. -пи́ть нитку – закріпля́ти ни́тку.
• -пи́ть паруса – ключува́ти вітри́ла.
• -пи́ть имущество за кем – закріпля́ти майно́ за ким.
• -пи́ть подписью – скріпля́ти пі́дписом.
• -пи́ть желудок – тверди́ти, скріпля́ти, запира́ти, заколо́джувати шлу́нок. [Сли́ви не твердя́ть шлу́нка, а гру́ші твердя́ть (Чернігівщ.). До́брий борщ оско́мистий приставля́є, живі́т козакі́в скріпля́є (Чуб. V)].
Листово́й –
1) (о листе растения) листови́й, листко́ви́й.
• -вая вошь – попелю́ха, росли́нна во́ша; см. Тля;
2) (о бумаге) аркуше́вий. [Аркуше́вий папі́р (Київ)].
• -во́й сбор – аркуше́ва опла́та;
3) (о металле, стекле) листови́й; (о слюде) пелюстко́вий.
• -вое железо – листове́ залі́зо.
• -вая рессора – штаб(к)ова́ ресо́ра;
4) -вой табак – папу́шний тютю́н (-ну́), тютю́н у папу́шах;
5) -вой желудок, см. Кни́жка 2.
I. На, предл. –
1) с вин. п. –
а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
• Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
• Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
• Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
• Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
• Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
• Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
• Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
• Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
• Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
• Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
• Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
• На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
• Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
• Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
• Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
• Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
• Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
• Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
• Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
• Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
• Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
• Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
• Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
• Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
• Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
• Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
• Положить на стол – покла́сти на стіл.
• Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
• Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
• Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
• Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
• Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
• Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
• Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
• Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
• Стать на колени, см. Коле́но 1.
• Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
• Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
• Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
• Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
• На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
• Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
• Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
• Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
• Вариации на тему – варія́ції на те́му.
• Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
• Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
• Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
• Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
• Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
• Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
• Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
• Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
• На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
• Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
• Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
• Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
• Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
• Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
• Итти на войну – іти́ на війну́.
• Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
• Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
• Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
• Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
• На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
• На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
• На завтра – на(в)за́втра.
• На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
• На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
• В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
• В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
• С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
• Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
• Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
• На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
• На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
• Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
• Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
• Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
• На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
• Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
• Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
• На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
• На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
• Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
• Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
• Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
• Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
• На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
• Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
• Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
• Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
• Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
• Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
• На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
• Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
• На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
• На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
• На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
• На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
• Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
• На риск – на риск, на відча́й.
• На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
• Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
• На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
• Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
• На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
• На встречу, см. Навстре́чу.
• На силу, см. Наси́лу.
• На память –
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
• На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2) с предл. п. –
а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
• Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
• Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
• Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
• Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
• Рана на руке – ра́на на руці́.
• Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
• Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
• Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
• Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
• Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
• У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
• На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
• На небосклоне – на о́брії.
• На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
• Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
• На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
• На дне бутылки – на дні пля́шки.
• На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
• На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
• Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
• Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
• Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
• Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
• Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
• На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
• Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
• На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
• Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
• На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
• Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
• Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
• Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
• Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
• Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
• Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
• Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
• Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
• Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
• Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
• Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
• Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
• Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
• Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
• Играть, ваиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
• Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
• Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
• Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
• На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
• Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
• На коленях, см. Коле́но 1.
• На цыпочках, см. Цы́почки.
• На четвереньках, см. Четвере́ньки.
• На корточках, см. Ко́рточки.
• Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
• Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
• Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
• На побегушках, см. Побегу́шки.
• На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
• На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На святках – свя́тками.
• На досуге – на дозві́ллі.
• На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
• Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (в сложных словах) на, у, про, ви.
• На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
• С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
Неваре́ние (желудка) – нетра́вність (-ности) (шлу́нку), нетра́влення (-ння) (шлу́нку), (диспепсия) диспе́псія.
Незасорё́нный – незасмі́чений; (о желудке) незаби́тий, незахара́щений; срв. Засорё́нный (под Заса́ривать).
Несварение (желудка), мед. dispepsia – нетравлення (шлунку).
Перева́ривать, -ся, перевари́ть, -ся –
1) перева́рювати, -ся, перевари́ти, -ся;
2) (о желудке, с’еденной пище) перетра́влювати, -ся, перетрави́ти, -ся, трави́ти, -ся, страви́ти, -ся. [Ці варе́ники хіба́ воля́чий шлу́нок перетра́вить].
Перева́рё́нный –
1) перева́рений;
2) перетра́влений.
• -ная вода – грі́та (перева́рена, варе́на) вода́.
Перераба́[о́]тывать, перерабо́тать –
1) (наново, иначе) переробля́ти и переро́блювати, перероби́ти, (о мног.) попереробля́ти и -ювати. [Ти так роби́, щоб уже́ не переробля́ти]; срв. Переде́лывать;
2) (обработать) обробля́ти и -ро́блювати, оброби́ти, (со стороны внутреннего содержания) поретворя́ти и -тво́рювати, перетвори́ти, (во множ.) попереробля́ти и -лювати, поперетворя́ти и -рювати що на що (в що). [Приро́да постача́є ті́льки сирови́й матерія́л, а вже сама́ люди́на му́сить так його́ перероби́ти, щоб ма́ти собі́ до́брий пожи́ток (Єфр.)].
• Желудок -вает пищу – шлу́нок перетра́влює ї́жу;
3) (всё, много) перероби́ти, пороби́ти (все, бага́то). [Па́нської робо́ти не переро́биш];
4) (перегнать кого в работе) переробля́ти, перероби́ти кого́, перехо́дити, перейти́ кого́ в робо́ті. [Стари́й, а в робо́ті молодо́го пере́йде́].
• Перерабо́танный – переро́блений, перетво́рений; поро́блений.
Плю́ска, бот. – (у жолудя) ми́сочка; (у ореха, клубники) мухоро́к (-рка́), мухо́рка, кожушо́к (-шка́), (гал.) шапу́рка.
Послабля́ть, посла́бить –
1) попуска́ти, попусти́ти. [Попусти́в тро́хи мотузка́];
2) (мирволить, потворствовать) пільгува́ти, попільгува́ти, пі́льжити, попі́льжити, попуска́ти, попусти́ти, потура́ти кому́, чому́. [Ви тій сваво́лі не пільгу́йте. Не попуска́ймо собі́ на́віть у дрібни́чках (Коцюб.)];
3) (желудок) (гал.) розвільня́ти, розвільни́ти (шлу́нок).
• Посла́бленный – попу́щений.
Промыва́ние, Промы́вка – промива́ння, виполі́скування, -ние желудка – промива́ння (виполі́скування) шлу́нку.
• -ние золотоносного песку – промива́ння золотода́йного піску́, вимива́ння зо́лота з піску́.
Пупо́к –
1) см. Пуп;
2) (птичий желудок) пупе́ць (-пця́), пупо́к (-пка́), пу́пик.
Пусто́й –
1) см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.
• -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
• -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
• -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
• -то́й сундук – поро́жня скри́ня.
• С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
• С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
• -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
• Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
• -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
• -то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
• -то́е пространство – поро́жнява.
• -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
• Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
• -та́я голова – пуста́ голова́.
• -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
• -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
• -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
• -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
• -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
• -ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
• -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
• -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
• -ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
• -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
• -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
• -та́я книга – пуста́ кни́га.
• -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
• Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
• -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
• -та́я похвала – поро́жня хвала́.
• -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
• -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
• Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
• -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
• За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
• -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
• Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Желудочно-кишечный – шлунко́во-кишкови́й:
• желудочно-кишечный тракт – шлунково-кишковий тракт. Обговорення статті
Желудочный – шлунковий, (у животных, ещё) кендюхів.
[— Так чого ж ви сумуєте?! — скрикнув Степан. — Будеш сумувати, коли так за живіт узяло! Проклятий паштет… Свіжий називається! — На вулиці поет сказав Степанові: — Помилка завжди можлива, і дивно тільки те, що шлунковий біль так нагадує душевний (В.Підмогильний).  А може, якщо і відвів, то не до кінця, бо очі скарбника ніби заклякли і не поспішали рухатися, вражені незвичним, спершу не дуже приємним, а згодом щиро нестерпним бридким духом, який піднімався з-поміж бганок і потайних ходів білизни містера Магершона, валував звідти потужним струмом і виривався у великий світ, назовні, через отвір між комірцем і потилицею, що було сміливим і, треба визнати, успішним актом з боку дихально-шлункових органів цього вченого мужа, які прагнули компенсувати раптові огріхи у роботі верхніх ділянок його організму (В.Діброва, перекл. С.Бекета). З усіх натуральних соків він міг собі дозволити тільки шлунковий]. Обговорення статті
Водка – горілка, (диал.) горі́вка, (умен.) горі́лочка, (шутл.) горіла́ш, пару́ха, лепету́ха, пальо́цка, паля́цка, сиву́ха, гірка́, пі́нна, (варенная с мёдом) варену́ха, (жарг.) гардима́н; (образн.) ледащи́ця, живи́ця, ада́мові слізки́, зеле́ний змій, скаже́не молоко:
• водка домашнего производства – самогі́н, самогон, самогонка, (с буряка) бурячанка;
• водка желудочная – животко́ва;
• водка из патоки – мелясі́вка;
• водка из проса – прося́нка;
• водка испаряется – горілка видихається;
• водка лучшего качества – (от лат.) окови́та, споти́кач;
• водка очень крепкая – запри́дух, (ещё денатурированный спирт) гардама́н, гардема́н;
• водка пенная – шумі́вка;
• водка приходит к концу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́;
• водка старая – ста́рка, ви́стоянка;
• картофельная водка – картопля́нка, (реже) картоплі́вка;
• кукурузная водка – кукуру́дзянка;
• царская водка – (хим.) го́стра хлоровода́, хлоразотна кислота, (лат.) аква реджія, (рус.) царська горілка.
[Така ж, чортова баба, була гаряча, як той гардиман (О.Кобець). Серед напоїв домінувала «горівка» — так делікатно називали самогон, вигнаний акурат до треби, а на батьковий стіл, за яким сиділи молоді, вінчальні батьки та їхні — найгоноровіші серед усіх — гості, для початку подали магазинну водку «Московская», 3 крб. 62 коп. пляшка (В.Кожелянко). Матильда щоранку приходила на дві години прибирати в майстерні, і можна було лишити на столі скільки завгодно грошей — вона до них навіть не торкалася, — але на горілку кидалась, як кіт на сало (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Горілка була одна з трьох совєтських речей, придатних для експорту, не враховуючи політичних вигнанців. Інші дві — зброя та література. Зброєю я професійно захоплювався, а от горілку й літературу любив. Російський роман дев’ятнадцятого століття та горілка ідеально пасували одне до одного. Якщо читати роман, водночас потягуючи зі склянки, це і пияцтво виправдовує, і роман з горілкою здається коротшим, ніж насправді  (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Дивна річ із цією горілкою: це пекельно міцний трунок, таємничий трав’яний насті, що має якийсь особливий зв’язок із зірками (Герман Брох). 1. Горілка — ворог народу, але наш народ ворогів не боїться. 2. Горілка — офіційний напій конкурсу краси. 3. — Кохана, тобі що налити? Вина чи горілки? — Вина. — Червоного чи білого? — Червоного. – Українського чи грузинського? — Українського! — Сухого, напівсухого чи міцного? — Та давай уже горілки! 4. Куме, а Ви можете випити відро води? — Я що, корова? — А відро горілки? — А я що, не козак? 5. У кабінеті психотерапевта: — О-о-о голубе, та у вас, бачу, знову депресія! Проходьте. Чаю, кави чи відразу горілочки?]. Обговорення статті
Забивать, забить –
1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити;
2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати;
3) (загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити;
4) (в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти;
5) (голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому;
6) (притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити;
7) (место, очередь, сленг.) забивати, забити;
7) (терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити:
• забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі);
• забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти;
• забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати;
• забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити;
• забить нож, топор – затупити ніж, сокиру;
• забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що;
• забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт).
[Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл.  М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Кофе – (растение, плод, напиток) кава:
• заварить кофе – запарити каву;
• кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському;
• кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва;
• кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́;
• пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти;
• чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви.
[Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопіј в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»]. Обговорення статті
Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко:
• бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь;
• благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо;
• в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку;
• в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку;
• в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та;
• в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та;
• в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та;
• жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то;
• засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття;
• каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка;
• лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе);
• начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки;
• остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися);
• погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття;
• проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то;
• середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь;
• сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!;
• урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток;
• этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній.
[Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Пупок – (пуп, ум.) пупе́ць (-пця́), пупо́к (-пка́), пу́пик, пу́пчик;
2) (птичий желудок) пупе́ць (-пця́), пупо́к (-пка́), пу́пик.
[— А в кухнях — нужда… голодно й холодно! Мати й давай красти всячину: сальця було вкраде — мені дасть, пупок або печінку з печеної вутки… (П.Мирний). Марія родила опецькуватого хлопчиська, який верещав на цілу хату. Прикликали бабу Улиту, і та зав’язала новонародженому пупок (У.Самчук). — Для вас жінка міститься між пупком і коліньми. Я читав десь про дивну породу комах, у яких учені довгий час знали лише самичку, а самця не могли знайти з тієї причини, що він, незрівнянно менший розміром, усе своє життя безвихідно проводить у піхвах своєї подруги. Ви дуже скидається на такого самця, який виліз із свого місцеперебування і претендує по собі судити про кохання інших істот. Це підло (В.Підмогильний). Під поглядом палким уквітчаного літа Спідниці довгі тануть на очах, Від того видива у чоловіка Зриває дах! І хочеться несамовито отих плечей, І прагне тіло ненаситно Округлостей! По декольте блукає погляд, Аж до пупка… Ось-ось торкнеться тіла Його рука! У животі вже не метелик — бджолиний рій! Душа повзе по персах стиглих… Яке там стій?! Ті довгі ноги в коротких шортах, Кортить до сліз! А ще оту, в прозорій сукні, Завіз би в ліс! Геть заблудився в солодких мріях, забув усе,
Тут поряд голос, — Тримай-но торбу, купила все! (Таїсія Цибульська). Він приніс орлики, і свіжоскошене сіно, і дубові гілочки, і маленькі бруньки жимолості. Він прикрасив пухнастими дубовими листочками їй груди, заквітчавши їх жмутиками дзвіночків і первоцвіту, в пупок встромив рожеву квітку первоцвіту, а волосся на пагорбі Венери оздобили незабудки і пахучі маренки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАКРЕПЛЯ́ТЬ, ще кріпи́ти;
закрепля́ющий, що крі́пить тощо, призна́чений /зда́тний/ закріпити, ста́вши кріпи́ти, закрі́плювач, прикм. закрі́плювальний, закріпни́й, закрі́пливий, для закрі́плення;
закрепля́ющий желу́док, мед. протипроносни́й;
закрепля́ющийся/закрепля́емый, крі́плений, закрі́плювальний;
НЕСВАРЕ́НИЕ, несварение желу́дка розві́льнення шлу́нку.
СТРАДА́ТЬ ще мордува́тися, пи́ти гірку́ ча́ру до дна, терпі́ти му́ку, (мати ваду) кульга́ти, (про недугу) терпі́ти;
страда́ть чем хибува́ти на що;
страда́ть желу́дочным заболева́нием коротк. му́читись живото́м;
страда́ет бессо́нницей кто прибл. спа́ти – не спить хто;
страда́ющий що /мн. хто/ стражда́є тощо, прире́чений /стил. перероб. ста́вши/ стражда́ти, гото́вий /зму́шений/ ви́терпіти, спо́внений му́ки, му́ченик, стра́дник, церк. страстоте́рпець, прикм. стра́дний, стра́дницький, довготерпели́вий, див. ще страждущий, стил. перероб. стражда́ючи, пор. мучащийся;
страда́ющий чем хво́рий /слаби́й/ на що;
страда́ющий от ску́ки зну́джений;
страда́ющий уду́шьем /страда́ющий оды́шкой/ яду́шливий, ди́хавичний;
стра́ждущий стражде́нний, терпе́нний;
ВЫ́СТРАДАТЬ ще ви́боліти і похідн.;
вы́страдавший ви́болілий, перете́рпі́лий, вите́рпі́лий, ОКРЕМА УВАГА;
ВЫ́СТРАДАННЫЙ ще ви́болений, здобу́тий му́кою;
ПЕРЕСТРАДА́ТЬ тяжело́ перестрада́ть перейти́ пе́кло мук;
перестрада́вший ОКРЕМА УВАГА;
ПОСТРАДА́ТЬ пострада́вший ушко́джений, пошко́джений, прикм. потерпі́лий;
пострада́вший от пожа́ра погорі́лець. ИССТРАДА́ТЬСЯ укр. попому́читися, переболі́ти, попотлі́ти душе́ю;
исстрада́вшийся переболі́лий, зму́чений, наму́чений, перему́чений, згорьо́ваний, збідо́ваний, прикм. уроч. стражде́нний, ім. стра́дник, му́ченик, стражде́нник, ОКРЕМА УВАГА, пор. изболевшийся;
НАСТРАДА́ТЬСЯ ще попому́читися, попоте́рпі́ти, переболі́ти, перетлі́ти, перемлі́ти;
настрада́вшийся перему́чений, попому́чений, довготерпели́вий, ви́болілий, перете́рпілий, попоте́рпілий, пережи́тий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Желудиный, желудевой – жолудя́ний, жолуде́вий, -а, -е.
Желудистый – жолуди́стий, -а, -е.
Желудковый – шлунко́вий, -а, -е.
Желудок – шлу́нок, -нку; (у животных) ке́ндюх, -ха.
Желудь – жо́лудь, -дя.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Желудок
• На тощий желудок, натощак – натще (натщесерце).
Голодный
• В голодный год – голодного року; під голодний рік.
• Влачить голодное существование – нидіти (гибіти) голодом; животіти голодним життям.
• Голодной куме хлеб на уме – голодній кумі хліб на умі. Пр. Голодному хліб на думці (на гадці). Пр. Нашій кумі все просо на умі. Пр. Голодній кумі і хліб на умі, а неголодна і про книші забула. Пр.
• Голодной курице просо снится – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній курці все зерно сниться. Пр.
• Голодному Федоту и щи в охоту – голодному й опеньки м’ясо. Пр. Голодному і вівсяник добрий. Пр. Голодному кожна страва добра. Пр. Голодному все до смаку (смакує). Пр. Голодному здається кожен хліб за булку. Пр. Прийде голодний, то з’їсть і холодне. Пр. Попоїв що попало, аби кишка не бурчала. Пр. Голодному лиш прибирати, а не перебирати. Пр. Лихо наше — ячна каша: з’їв би й такої, та нема ніякої. Пр.
• Голодный как волк (как собака) – голодний як вовк (як собака, як пес). Пр. їсти — аж живіт до спини тягне. Пр. По животу мов коти лазять. Пр. їсти хочеться, аж шкура болить. Пр. Голодний, аж кишки сваряться. Пр. Голодний, аж печінки під серце підступають. Пр. їсти, аж плач бере. Пр. І ріски в роті не було. Пр. Охляв, як у дощ щеня. Пр.
• На голодный желудок – на порожній (голодний) шлунок.
• Сытый голодного не понимает – ситий голодного не розуміє. Пр. Ситий голодному не товариш (не брат). Пр. Ситий голодному не вірить. Пр. Ситий на голодного не спогадає. Пр. Багач не віда(є), що бідний обіда(є). Пр. Кому не болить, того не дошкуляє (не допікає, не діймає, лок. — не догаряє). Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бордю́г, -га́ –
1) мешок, сума, кошель, кожаный мех;
2) желудок четвероногих;
3) мочевой пузырь животных.
Гурча́ння –
1) гудение, журчание;
2) урчание (в желудке).
Гляґ, -га, ґля́ґа, -ґи – гляканка, сушеный ягнячий желудок для створаживания молока.
Жолу́ддя – (соб.) желуди.
Жо́лудик – ум. от жо́лудь.
Жолуди́стий – изобилующий желудями.
Жолудо́вий – желудовый.
Жо́лудь, -дя – желудь.
Їда́ло, -ла –
1) (шутл.) желудок;
2) широкая часть ложки.
Ка́лю́х, -ха́ –
1) кишка (толстая);
2) желудок молочного ягненка или теленка.
Ке́льбух, те́льбух – желудок животного.
Ке́ндюх, -ха – желудок четвероногих животных.
Ке́ндюховий – желудочный.
Нестра́вність – несварение (желудка).
Отру́нок, -нку – желудок.
Плі́ска – чашечка (желудовая, ореховая).
Риндза́к, -ка́ – желудок.
Ри́ндзя – телячий желудок.
Рубе́ць, -бця́ –
1) рубец в шитье, одежде.
• Ши́ти рубце́м – сшивать, захватывать за самые края материи.
2) шрам;
3) рубец, желудок жвачного животного.
Рубці́, -ці́в – 1) см. Рубе́ць; 2) см. Ру́б’я;
3) блюдо из рубцов, желудков.
То́рба, торби́на –
1) мешок, котомка, сума.
• Пи́сана то́рба – мешок из разноцветных кусочков.
• Шкіряна́ то́рба (шутл.) – желудок.
Тру́нок, -нку –
1) спиртный напиток;
2) желудок.
Утру́нок, -нку –
1) желудок;
2) напиток.
Фля́ки, -ків – соус из желудка животных.
Шлунко́ви́й – желудочный.
Шлу́нок, -нку – желудок.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

жолу́ддя́, -ддя́, -ддю́, -ддя́м
жолуде́вий і жолудо́вий, -ва, -ве
жо́лудь, -дя (одного) і -дю (жолуддя), -деві; жолуді́, -ді́в, -дя́м, жолудьми́

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́мбу́х, -ха, м. Желудокъ. Вх. Лем. 389; желудокъ коровы. Вх. Уг. 226.
Бзди́ни, бздин, ж. мн.
1) Газы въ желудкѣ.
2) = Бздюха 1? Рветься як бздини. Шейк.
Бздо́, -да, с. Газы въ желудкѣ, вѣтры.
Богу́н, -на, м.
1) Горизонтальная жердь, перекладина, на которой развѣшиваютъ сушить рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.)
2) Желудокъ, первый желудокъ жвачныхъ животныхъ, rumen. Желех.
Божо́к, -жка́, м.
1) Ум. отъ Біг, Бог. Фр. Пр. 101.
2) Идолъ, кумиръ.
3) Родъ дѣтской игры. Ив.
4) — сви́нний. Свиной желудокъ. Вх. Зн. 3. См. Богун 2.
Буков (ви, ж.?) Буковый жолудь. Вх. Уг. 228.
Відлягти́, -жу, -жеш, гл. Отлечь. Насилу від серця відлягло. Відлягло́ в животі́. Прошла спазма въ желудкѣ.
Ґляґ, -ґа, м., ґля́ґа, -ґи, ж. Часть желудка жвачнаго животнаго, употребляемая для створаживанія молока. (Херс. г.). Створожившееся молоко изъ желудка маленькаґо теленка, кусочекъ котораго (молока) бросаютъ въ удой молока, чтобы оно скорѣе створожилось. (Гол. I. Вступленіе, 700). Употребл. также лишь во мн. ч.: ґля́ґи, ум. ґляґу́шки. Маркев. 158.
Дуби́на, -ни, ж.
1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. Чуб. ІІІ. 176. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. Харьк.
2) Дубовый лѣсъ. Сим. 26. КС. 1883. І. 34. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три шляхи за півтори милі. Нп. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. Ном. № 8709.
3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. ЗОЮР. 284. Ум. Дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Грин. ІІІ. 682. Сим. 26. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ном., стр. 301, № 379. Ой піду я в дубиноньку спати. Млр. л. сб. 346. Пойду в ліс, вирубаю дубинку. Ном., стр. 295, № 155.
Ду́дник, -ка, м. = Дударь 1 и 2. За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла: заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку. Ном. № 12519.
Жолу́ддя, -дя, с. соб. Желуди.
Жолуденька, -ки, ж. = Жолудь. Летіла соя в кінець села, упустила жолуденьку: «рости, рости, дубе, тонкий, високий». Чуб. ІІІ. 473.
Жо́лудик, -ка, м. Ум. отъ жолудь.
Жолуди́стий, -а, -е. Изобилующій желудями. Дуб жолудистий. Аф. 403.
Жолудо́вий, -а, -е. Желудовый. Жолудовий персток.
Жо́лудь, -дя, м. Желудь. Сюди-туди дубину стрепену — посипались жолуді в пелену. Нп. Ум. Жо́лу́дя́к. Мнж. 1. Ув. Жолудя́ка.
І. Заважа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. зава́дити, -джу, -диш, гл.
1) Препятствовать, мѣшать, помѣшать, быть помѣхой. Сей хміль мені не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс. 1849, 85. Ет, геть звідце, не заважай, нема часу з тобою ту балакати! Камен. у.
2) Подѣйствовать дурно (на желудокъ). Поганому животові і пироги завадять. Ном. № 7159. Зава́дило. Затошнило. Мені з самого ранку завадило. Аф. 406.
Ї́да́ло, -ла, с.
1) Їдало. Шутливо: желудокъ. Желех.
2) Їда́ло. Широкая часть ложки, та, которой набирается пища. Шух. І. 247.
Ка́лю́х, -ха, м.
1) Брюхо, собств. задній проходъ, а во мн. ч. — кишки. Желех. Вх. Зн. 23.
2) Желудокъ молодого ягненка или теленка, который не употреблялъ еще никакой пищи, кромѣ молока матери. Шух. І. 213.
Ке́ндюх, -ха, м. Желудокъ четвероногихъ животныхъ. Сим. 142. Чуб. VII. 443. І виняв (у вола) тельбухи з кишками і пильно кендюх розглядав. Котл. Ен. Ум. Кендюшо́к.
Кендюхо́вий, -а, -е. Относящійся къ желудку.
Нестра́вність, -ности, ж. Несвареніе желудка.
Отру́нок, -нку, м. Желудокъ. Харьк.
Плі́ска, -ки, ж.
1) Желудиная или орѣховая чашечка.
2) = Плиска а, б, в. Ой коби я очі мала, як у тої пліски, я би ними вимотала всі пироги з миски. Гол.
Пупе́ць, -пця́, м.
1) Ум. отъ пуп. Купець, щоб тобі усох пупець. Чуб. І. 260.
3) Пуповина. Дитині в її животі пупець... обмотався довкола шиї. ЕЗ. V. 180.
3) Пупокъ, птичій желудокъ. Вх. Лем. 459. Желех.
4) Часть косы (инструмента). См. Коса 1. Шух. І. 169.
Ри́ндза, -зи, ж. Родъ творога, приготовленнаго въ желудкѣ молодаго ягненка или теленка. Шух. І. 213.
Риндза́к, -ка́, м. Желудокъ. Желех.
Ри́ндзя, -зі, ж. Телячій желудокъ. Вх. Зн. 59.
І. Ри́ндя, -ді, ж.
1) = Ринда.
2) Желудокъ, нутро. Желех.
Роспа́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роспа́ритися, -рюся, -ришся, гл. Распариваться, распариться. Жолудик у печі роспаривсь. Мнж. 1.
Рубе́ць, -бця́, м.
1) Рубець въ шитьѣ, одеждѣ. Доносилась до того, що зв’язує рубець до рубця. Рудч. Ск. І. 176. Ши́ти рубце́м. Сшивать, захватывая за самые края матеріи. Канев. у.
2) = Шрам.
3) мн. Рубці. Рубецъ, одинъ изъ четырехъ желудковъ жвачнаго животнаго, а также и кушанье изъ него. Чуб. VII. 443. Ум. Ру́бчик.
Стоя́ка, -ки, ж. Въ загадкѣ: дерево, дубъ. Стоїть стояка, на стояці висить висяка (жолудь). ХС. III. О5.
Телі́ш, -ша́, м.
1) Бревно? Кусокъ дерева? Въ загадкѣ на желудь: Поїду в ліс, вирублю теліш; із того теліша зроблю два човни, два столи, шило і покришку. Ном. стр. 295, № 155.
2) Родъ ловушки для оленей и сернъ: прикрытая яма. Шух. І. 236.
Тельбуха́тий, -а, -е. Имѣющій большой желудокъ и кишки.
То́рба, -би, ж.
1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. Посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Пи́сана то́рба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Носиться, як циган з писаною торбою. Шейк.
2) Шкірана́ то́рба. Шуточно: желудокъ. Куди хліб дів? — Сховав у шкірану торбу. Шейк.
3) О женщинѣ: распутная. Шух. І. 34. Ум. То́рбонька, то́рбочка, торбе́шка.
Трови́ти, -влю́, -виш, гл.
1) Истратить на корню, выпасти. Ще хоч би не травив був торік сіна, — було б чим обернуться. Кобел. у.
2) Варить (о желудкѣ). Угор.
3) = Цькува́ти. Вх. Зн. 71.
Тру́нок, -нку, м.
1) Спиртный напитокъ. Не жалуйте, діти, трунку дорогого, із двора не випускайте тверезим нікого. К. Досв. 22.
2) Желудокъ. ЕЗ. V. 25. Нездорово на трунок. Харьк. г. Чи я ззів чого такого недоброго, чи води холодної напивсь: щось на трунку погано. Випить чарку, то вино добре на трунок. Черк. у. Горілку добру у трунку чуть. Черк. у. Ум. Тру́ночок.
Хля́ки, -ків, м. мн.
1) Рубцы (часть желудка жвачнаго, гдѣ переваривается пища; желудокъ съ кишками (животнаго). Як будуть мене різать, так ти просися хляки мить. ЗОЮР. II. 24.
2) = Міздря. Вас. 153, 157.
Ходя́ка, -ки, ж. Въ загадкѣ: свинья. Стоїть стояка ( = дуб), на стояці висяка ( = жолудь), під стоякою ходить ходяка, у стояки просе ходяка висяки. ХС. III. 65.
Чепе́ць, -нця́, м.
1) = Очіпок. Гол. Од. 50. Kolb. І. 38. Чув же я вісти і про тебе, молода Марусечко: да купують чепці й кибалочки да на твою головоньку. Маркев. 118.
2) Сѣтка, связанная изъ снурковъ на головѣ у замужнихъ мѣщанокъ. Гол. Од. 26. Гол. Од. 59.
3) Второй желудокъ жвачныхъ. Вх. Уг. 274.
4) Сальникъ. Харьк. г. Ум. Че́пчик. Грин. III. 462.
Шлункови́й, -а, -е. Желудочный.
Шлу́нок, -нку, м. Желудокъ. Лохв. у.; Гадяч. у.; НСѣверск.; Кіевск. у. Не йде на шлунок, та й годі. Лохв. у. От чоловік і здоровий на силу, а на шлунок не здоровий. Кіевск. у. І грек, набивши добре шлунок, сміявся та лигав пивце. Мкр. Г. 5.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Животко́вий, -а, -е. Желудочный. Животко́ва горі́лка. Полезная для желудка. Кон. III, 50.
*Жолуде́вий, -а, -е = Жолудо́вий.
Кни́жка, -ки, ж. *2) Третий желудок у рогатого скота. Сл. Яворн.
*Ко́вбик, -ка, м. Желудок, живот. Бодай би йому ковбик грудьми виперло. Кон. II. 137. Гукай, думаю собі, хоч ковбика свого ввірви—нічого тепер вже не вдієш. Кон. І. 203.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Желудок — шлу́нок, -нку.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Anemone nemorosa L. — анемо́на гайова́, конопе́лька гайова́; анемо́на дібро́вна (Ру, Оп), праліска колопенька (Вх1), праліска конопелька (Вх6, Мл), приліска колопенька (Вх2), снігу́рка (Сл; Вх, Ду, Мг — ДС, ЗК); анемо́на (Мг — ГЦ, ЗК), бі́ли (Гб — ВЛ), білосні́жка (Мг — ЗК), блощатни́к (Он — БО), веснуха (Чн — СЛ), веснянки́ (Гб2 — ГЦ), вітряни́ця (Мг — ЗК), вітря́нка (Мг — ЗК), ву́ха за́ячі (Мг — ЗК), дібро́вник (Мг — ГЦ), жолу́дочноє зі́лля (Мг — ЗК), ко́зенька (Гв, Во, Жл — ВЛ), ко́злики (Мг — ЗК), козо́дра (Ар — ПЗ), козо́дрис (Мг — ЗК), козу́льки (Мг — ЗК), коло́дрис (Мг — ЗК), колопе́н(ь)ка (Гд, Mk, Кч, Мг — ПД, БО, ЗК), колопе́н(ь)ка бі́ла (Вх, Коб — ДС, БО), конопевка (Гв — ЛМ), конопей (См), коно́пе́лька(и) (Во, Жл, Вх7, Mk, См, Мг, Дми, Коб, Пок — ВЛ, ДС, БУ, БО, ЗК, ЛМ), конопенька (Вх — ДС), коноплі (Вх4 — ЛМ), конопля́нка (Мг — ЗК), короліска (См), корольоска (См), куде́лька (Мг — ЗК), курослєп (См — ПЦ), курослі́п (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ян2, Ду, Ів, Сл, Mk — СД, ПД), куросліп білий (Ан), ку́рочка (Гб — ДС, ГЦ), підсні́жник (Кч — БО), пра́ліска (Жл, Сл — ПД), праліска біла (См — ПД), пра́ліска бі́ла ме́нша (Вх7 — ВЛ), про́ліска (Ан, Жл, Мг — СТ, ГЦ), про́лісок (Рм — ПЦ), раст (Вх, Ду, Мг — БУ, ГЦ), раст бі́лий (Вх, Mk — ПД, ДС, ЗК), ряст (См — ГЦ), снігу́р (Вх, Mk — ПД, ДС), хво́стики ми́шачі (Мг — ЗК), чири́виць (Мг — ЗК), ягли́чка весняна́ (Вх1, Вх7 — ВЛ).
Gentiana lutea L. — тирли́ч жо́втий (Ру, Оп); болячковий корінь (Км), ґензура (Км), ґиндзул (Км), ґиндзур(а) (Км), ґинзура (Км), ґинцул (Км), ґинцур (Км), ґінзора (Км), ґі́нзур (Коб — ГЦ), ґі́н(д)зура (Км, Коб — ГЦ), ґі́нзюра (Кар — ГЦ), ґінцюра (Км), ґінцьора (Км), джинджора (Км), джи́нджур (Мал — ЗК), джи́нджура (Нес — ГЦ), джі́нджура (Коб — ГЦ), дзвіндзура (Км), дід (См — ЗК), кінзура (Км), корінячник жолудковий (Км), свічка (См — ГЦ), свічки жовті (См — ГЦ), старець (Км), тирлиган (Км), товстуля (См — ЗК), товстуха (См — ЗК), тучне коріння (Км).
Geranium pratense L. — жураве́ць лучни́й (Сл); гера́нь лучна́ (Ру, Оп), жураве́ць лугови́й (Вх1, Вх6, Мл), носок лужний (Во); бузьочник (Во), васильки лісові (Ан — ПС), вереск болотний (Ан — СЛ), вовчу́г(а) (Рг1, Ум, Ів, Сл, Mk, Ос — СД, СТ), вовчу́ра (Ан, Ів), враз жіночий (Ос — ВЛ), грабельки́ (Вс — ВЛ), грабки (Ос — ПЦ), дворянин (Ан — ВЛ), дзіндзівер (Ос — СД), желудочна трава (Ln — СТ), журавельник (Рг1, Пс, См — СД), журавлинник (Ср — СТ), кленовий лист (Ос — ПД), кудрявчик (Ан — СЛ), лапа вовча (Ос — ПД), лапка орлина (Ан — СЛ), ла́пки́ во́вчі (Рг1, Пс, Жл, Кр, Ум, Ів, Mk — СД, ПД), лапошник (Ан — СЛ), лико вовче (Ос — ПД), маточник (Ан — ПД), маточниця (Ос — ВЛ), пі(о)дорішник (Ан, См — СД, СЛ), пліснявка (Ос — ВЛ), ранник (Ос — ВЛ), ружа польова (Ан — ПД), стопа вовча (Ос — ПД), сту́па во́вча (Ан, Ів, См — СД, ПД), сузик (Ан — СЛ), тоя берегова (Ос — СД), тоя лісова (Mk — ДС), троїця (Ан — ПС), францовник (Ан — ВЛ), червишник (Ан — СЛ), черевички зозулині (Сл — ПС).

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

однойме́нка, однойме́нок; ч. однойме́нець
та, хто має однакове з кимось ім’я. [День моєї покровительки. Шаную. Люблю. Дякую. Прошу опіки й помочі. Радію, що саме це ім’я обрали для мене мої найрідніші. Зі святом, дорогі однойменки! (Ірина Кметь, ФБ, 18.05.2019). Моя Оленка полуденка! Наїлась яблук Жолуденка. Заблуденка незліченка наведенка помраченка. Приведенка довгожденка однойменка <…> (poetryclub.com.ua).]

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Желудко́вый = жолудьо́вий.
Желу́дникъ, рос. Aesculus = кашта́н. С. Ан.
Желудо́къ = жолу́дик (д. Же́лудь). С. Аф.
Желу́докъ = 1. живіт, тлу́нок (С. Ш.), тру́нок (С. Ш.), шлу́нок. (С. З.). — Аби в тлунок (трунок), а на плечі дарма. н. пр. — Є що їсти, в що й пити, не приймає трунок. С. Ш. — По третїй чарцї скинули на шлунок. Макаровський. С. З. — Се надто харч міцна про шлунки молоді й не зварить ся вона. Кулїш. — Не йде на трунок. С. Л. — (У животини) — ке́ндюх, (разом з кишками то що) — те́льбух, те́льбухи. С. З. Ш. — І виняв тельбухи з кишками, розклав гарненько їх рядами і пильно кендюх розглядав. Кот. — (У жуйної животини): 1-й желу́докъ — рука́в, 2-й ж. — рубе́ць, з-й ж. — кни́жка, 4-й ж. = сичу́г. 2. зруб (в льодовнї).
Желу́дочный = живото́вий, тлункови́й, трункови́й (про хвороби), шлункови́й (Лі́ки своєнародні). — Желу́дочная во́дка = животко́ва. — А ну, лишень, по чарцї животкової.
Жёлудь, жо́лудь = жо́лудь.
Рубе́цъ = 1. пруг (С. З.), пружо́к (С. З.), сму́га, карбі́ж. 2. шрам, бли́зна. С. З. — У його на виду шрам. — І близни од стріл бусурманських. Кочубей. С. З. 3. рубе́ць (обшитий край тканини і Reticulum, д. Желу́докъ).
Сычу́гъ = 1. сичу́г (д. Желудокъ, у жуйної животини). 2. ке́ндюх свиня́чий з на́чинкою.
Кни́жка = 1. д. Кни́га. 2. д. Желу́докъ (3-й ж.). 3. д. Бума́жникъ.
Кресто́вка = 1. крижа́к, лиси́ця (що в неї шерсть від шиї до крижа по між червоною і бурою чорна). 2. (в картах) — хрести́, жир, жо́лудї. — Жир козирь. 3. рос. Crucianella — дїд, ста́рець, крижівни́ця. С. Пар. 4. мете́лик полуно́шник (Phalaena).
Лито́вье = сичу́г (д. п. сл. Желу́докъ).
Лито́нья = кни́жка (д. під. сл. Желу́докъ).
Образова́ніе = 1. витворе́ння, формува́ння (С. Ж.). — Отаке витворення з маленького жолудя великого дуба сьвідчить, що... Кн. 2. осьвіта (С. З.), просьві́та, цьвіче́ння (С. З.). — Самойлович був син сьвященика, одержав дуже добру осьвіту. Бар. О. — Просьвіти за плечима не носити. н. пр. — Братства київського, труждаючого ся в цьвіченню молодїжи росийскої. Ясинський. С. З.
Подо́лъ = 1. д. Подо́ліе. 2. пе́лена́ (С. З. Л.), підшита — підтичка (С. З.). — Забери в пелену. С. Л. — Який вийшов с під пелени, таким буде і до труни. н. пр. — Сюди-туди дубком стрепену, натрусила жолудьків пелену. н. п.
Разстро́йство = розстро́йство, ро́зстрій (С. Жел.); нела́д; неспо́кій, незго́да — Р. желу́дка = нестра́вність.
Тре́фы = жир, жири́ (С. Л.), жо́лудї, хрести́ (С. Л.), тре́фа (С. Ш.).
Ча́шка, ча́шечка = ми́ска, ми́сочка, ча́шка, ча́шечка. — Ча́йная ч. = ча́шка, ст. — філїжа́нка (С. Ш.), филижа́нка (Кот.). — Вѣсова́я ч. = ша́ля (С. Жел.), шальки́. — У оріха, жолудя то-що = гра́нка, плїска. – Коло церкви сидїли старцї з мисочками. н. о. — Виглядає, мов оріх з гранки. Кр.