Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 18 статей
Запропонувати свій переклад для «живчик»
Шукати «живчик» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жи́вчик –
1) (о человеке) жва́вий, мото́рний, непосидя́чий;
2) (пульс) жи́вчик;
3) (нервное подёргивание) ми́шка, жи́вчик. [Коло ока́ б’ють жи́вчики (Коцюб.)];
4) заплідни́к, заплі́док (р. -дку). [Кліточки́ ці зву́ться «жи́вчиками» (заплідника́ми) (Троян.)].
II. Леса́ (рыболовная) – волосі́нь (-сі́ни), волосе́нь (-се́ни), волосе́ня (-се́ні), волосі́[е́]ння, (-ння), волосня́ (-ні́). [Коли́ ри́ба клюва́ла, волосі́нь би́лася на па́льці, як жи́вчик (Коцюб.)].
Нерв –
1) анат. nervus – нерв (-ва), (соб., фам.) нерва́ (ж. р.). [Не́рви Приходе́нков да́лі не ви́держали, він поча́в рида́ти (Кониськ.). Мої́ не́рви, немо́в чу́ли зда́лека до́тик оливця́ (Франко). По мої́х напру́жених не́рвах уда́рила хви́ля рі́дних, близьки́х мені́ зву́ків (Коцюб.). Під грім од повста́нь од всіх свої́х не́рвів у степ посила́ю – пое́те, уста́нь! (П. Тичина). Нерва́ розходи́лася, нерва́ мене́ му́чить (Київ)].
• Нерв глазной (n. ophthalmicus) – о́чний нерв.
• Нерв лицевой (n. facialis) – лицеви́й нерв.
• Нерв лучевой (n. radialis) – промене́вий (радія́льний) нерв.
• Нерв оптический (n. opticus) – зорови́й (опти́чний) нерв.
• Нерв седалищный (n. ischiadicus) – сідни́чний нерв.
• Возбуждать, дразнить -вы – звору́шувати (дратува́ти, дражни́ти) не́рви кому́, нервува́ти кого́. [Зеле́на цибу́ля дражни́ла наркоти́чно не́рви й апети́т (Н.-Лев.)].
• Воспаление -вов – неври́т (-та); см. Неври́т.
• Расстраивать, расстроить -вы – псува́ти, зіпсува́ти (собі́) не́рви.
• Расстройство -вов – знервува́ння, знерво́вання. [Му́сів через малярі́ю й болю́че знервува́ння поки́нути те́пле Туапсе́ (Крим.)].
• Человек с расстроенными -вами – люди́на з зіпсо́ваними (хво́рими) не́рвами, знерво́вана люди́на, (с расстроенными в конец, совершенно -вами) люди́на укра́й (геть) знерво́вана. [Геть знерво́ваний Хи́мченко не міг працюва́ти гара́зд (Крим.)];
2) (перен.) нерв (-ва), (букв. пульс) жи́вчик (-ка). [О, Агаме́мноне, вели́кий, ду́ко! ти, не́рве й ко́сте гре́цької краї́ни, ти се́рце на́ших військ! (Куліш)].
• Движущий нерв – руші́йний нерв;
3) бот. – жи́лка, (диал.) хробор (-ра), жига́ль (-ля́).
Прыгли́вый – стрибки́й, стрибу́чий, плигу́чий, скаку́чий. [Стрибки́й як жи́вчик (Номис)].
Пульс – пульс (-су), жи́вчик, живе́ць (-вця́). [Пи́льно подиви́вся в ві́чі неду́жій, приложи́в до чола їй свою́ доло́ню, поде́ржав жи́вчика (Кониськ.). Ки́їв ро́биться це́нтром украї́нського життя́, тим живце́м, яко́го сту́кання розно́ситься по всій Украї́ні (Єфр.)].
• Биение -са – биття́, ки́дання, сту́кання жи́вчика.
• Пульс бьётся – пульс, жи́вчик б’є и б’є́ться, ки́дається.
• Щупать пульс – звідувати пу́льсу, жи́вчика.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Трахать, трахнуть, оттрахать –
1) бахнути (бухнути, гахнути, тарахнути, трахнути);
2) (совершать, совершить половой акт, жарг.) трахати, трахнути, відтрахати, взувати, взути, грати, виграти, відгойдати, жучити, вжучити, перти, порати, попорати, топтати, бамбукати, бамбукнути, попістонити.
[Кожен воїн знає, що у випадку звитяги вжучить на руїнах чужоземку (А.Морговський). — І взули її? — поцікавився Юрко. — Прошу? — Він питає, чи відбувся коїтус (Ю.Андрухович). Я комсомолку грав у ленінській кімнаті Звивалось її тіло піді мною Сплітаючись у класовім двобою Я грав її і прутень мій горів Як мудрий Ленін заповів Отак б’ючи за голом гол Вступав мій прутень в комсомол (Ю.Винничук). Це окрема тема, леді й джентльмени, пані й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, мені нелегко про все це говорити, до того ж я дійсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголодніле, а коли не бавитися евфемізмами, так і просто зґвалтоване тіло третій місяць невгаває в дрібненькому нутряному дрожі, особливо жаскому — до млості! – внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, і коли розчепірюю пальці, то вони негайно починають жити самостійним життям, ворушачись кожен зосібна, ніби натягнені на порізнені, в незгідних ритмах посмикувані ниточки, я вже мовчу про бубняві, як у підлітка, рожеві прищі, котрими зацвітають обличчя і плечі, і нема на те ради, — горопашне тіло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, і заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама-одна в чужій країні й чужому місті, в порожній квартирі, де телефон озивається хіба на те, щоб запропонувати тобі — рідкісна нагода, тільки на цьому тижні! — ко-ло-саль-ну знижку на передплату місцевої газети, і звідки вигрібаєшся тричі на тиждень — до університету, де півдюжини охайних, взутих у білі шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих і дезодорованих американських дітлахів із здоровими, аж вогкими шкірою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди-сюди по аудиторії, поглядами акваріумних рибок, щось там — один Біг відає, що! — тихенько шкробають собі в зошити, поки ти, сама себе накручуючи (ну бо треба ж якось протриматись годину з чвертю!), палко тлумачиш їм, що не було! не було в Гоголя, такого, який він був, натоді іншого вибору, окрім як писати по-російськи! хоч плач, хоч гопки скачи — не було! (і в тебе — також немає, окрім як писати по-українськи, хоч це і є, либонь, найяловіше на сьогодні заняття під сонцем, бо навіть якби ти, якимось дивом, устругнула в цій мові що-небудь «посильнее «Фауста» Гете», як висловлювався один знаний в історії літературний критик, то воно просто провакувалось би по бібліотеках нечитане, мов невилюблена жінка, скількись там десятків років, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштовані, невживані, непідживлювані енергією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають, ще й як! — якщо тільки потік читацької уваги вчасно не підхоплює й не виносить їх на поверхню, каменем ідуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як твої нерозпродані книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цілою українською літературою, можна на пальцях вилічити — не авторів навіть, а поодинчі твори, яким пощастило, — з отерпом у пучках і сльозами в очу ти читала надісланий тобі тут, в Америці, переклад «Лісової пісні», авторизовану версію, призначену для бродвейської сцени, кайфувала, як наркоман, од її прискореного жагучого віддиху: живе! живе, не пропало, через сімдесят літ, на іншому континенті, в іншій мові — скажи ж ти, випливло! — розуміється, що іншого — писати по-російськи чи по-англійськи, на перший же твій вірш, видрукуваний англійською, і то в цілком малопомітному журналі, екстатично відгукнулось, звідкілясь трохи чи не з Канзасу, якесь там «…», це ж треба, і Макміллан збирається включити його до антології світової жіночої поезії ХХ-го століття,…; кажуть тобі тутешні видавці (зволікаючи, проте, з книжкою), спасибі, я знаю, тим гірше для мене, — але в тебе нема вибору, золотце, не тому, що не зуміла б змінити мову, — пречудово зуміла б, якби трохи помарудитись, — а тому, що заклято тебе — на вірність мертвим, усім тим, хто так само несогірше міг би писати — по-російськи, по-польськи, дехто й по-німецьки, і жити зовсім інше життя, а натомість шпурляв себе, як дрова, в догоряюче багаття української, і ні фіґа з того не поставало, крім понівечених доль і нечитаних книжок, а однак сьогодні є ти, котра через усіх тих людей переступити - негодна, негодна і все, іскорки їхньої присутності нема-нема та й укидаються в повсякденному, навзагал геть спопілавілому бутті, і оце й є твоя родина, родове твоє древо, аристократко забацана, прошу пробачення за непризвоїто довгий відступ, леді й джентльмени, тим більше, що до нашої теми він, властиво, не тичеться) (О.Забужко). Спочатку у Василини в очах посвітлішало, бо вона оце вперше на віку (не на картині і не в кіно) бачила, як живий чоловік пре живу жінку. Але згодом в очах у неї стало темніти й потемніло зовсім, бо Василина точно знала, що то не вона лежить на ліжку під тим чоловіком, а чоботи і штани в того чоловіка такі, як у її Яреми (Василь Рубан). Тут на нього зразу насів студент, зірвав йому з голови мідницю і трахнув нею межи плечі разів три чи, може, й чотири, а тоді об землю її брязнув, що мало на кавалки не розскочилась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ці дурепи, яких уже давно ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб «розбудити бажання» у мільйонів споживачів! (про рекламісток) (М.Ілляшенко і О.Ногіна, перекл. Беґбеде). Одного разу він пообіцяв їй, що трахатиме її всю ніч. І він дотримав свого слова, гаруючи на ній до самого світанку. «Щоправда,— чесно зізналася Рошель,— лягли ми досить пізно, а ночі в ту пору року були короткі» (В.Шовкун, перекл. Мішеля Турньє). — У мене своя послідовність, будьте певні. І щодня не гірша за вашу. І коли ваша сестра приходить до мене, щоб я її попістонив і попестив, вона знає, чого хоче (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Після чого Ван Норден починає порати її так, немов у нього відкрилося друге дихання, точнісінько як старий козел. Він такий упертий хлопака, що радше зламає собі роги, ніж здасться (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КЛЮЧ (джерело) ще живе́ць, жи́вчик.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Живчик –
1) (пульс) жи́вчик, -ка;
2) (биол.) заплідни́к, -ка́; З) (о человеке) жва́вий, -а, -е.
Пульс – жи́вчик, -ка, пульс, -су; -совый – жи́вчиковий, пульсо́вий, -а, -е.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жи́вчик –
1) пульс;
2) резвый (мальчик).
Ши́верток, -тка – провор, живчик, хитрец.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

жи́вчик, -ка, -кові, -чику! -чики, -ків

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Жи́вчик, -ка, м.
1) Ум. отъ живець 2 — 5.
2) Рѣзвый мальчикъ. Веселий (або стрибкий) як живчик. Ном. № 8470.
Стрибки́й, -а́, -е́. Любящій скакать, прыгать. Стрибкий, як живчик. Ном. № 8470.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*За́плідок, -дка, м. Живчик, сперматозоид. Сл. Дубр.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Жи́вчикъ = 1. жва́вий, же́вжик, фе́ртик, хве́ртик, фи́нтик, хви́нтик. 2. жи́вчик (бюща жила). 3. ми́шка (під оком).
Пу́льсъ = живе́ць, жи́вчик. — Взяв лїкарь за руку, шукає живчика, чи бъє він. Кн. — Держав все руку на живчику. Зап. — Лікарь кидаєть ся до його і подержавши живчика: вже вмер, каже. Зїньк. — І не бъє вже в жилах живчик самостійного життя. Мова.
Черено́къ = 1. д. Че́ренъ. 2. жи́вчик (С. Л.), живе́ць, стебло́, листка — би́льник, винограду — чубу́к.

Запропонуйте свій переклад