Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ветхозако́нный – старозако́нник; жид.
Евре́йжид, жидови́н, (руссизм) євре́й, (пренебреж.) жидю́га, жидя́ка, (ласкат.) жиду́ньо, (соб.) жиді́вство, (свысока) жидова́. (Считаем нужным резко подчеркнуть, что в украинском слове «жид» (как и в польском żyd) абсолютно нет ни тени пренебрежения, заключающегося в русском слове «жид»).
Кля́кса – пля́ма (чорни́льна), ля́пка, (вульг.) жид.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жид, -даеврей.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Жид, -да, м.
1) Еврей, жидъ.
2) = насѣк.
Гук. Вх. Пч. I. 7. Ум. Жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик. Ув. Жидюга́. Шевч. 133. Жидя́ка. Мнж. 147.
Жи́дик, -ка, м. Ум. отъ жид.
Жидови́н, -на, м. = Жид. Ішла Марія крутим бережком, зостріло її три жидовини. Чуб. ІІІ. 343.
Жидо́к, -дка́, м.
1)
Ум. отъ жид. Жидки сидять та кравцюють руками швидкими та сухими як кість. Левиц. І. 95.
2) Птица Lusciola tithys. Вх. Пч. II. 12.
3) Насѣк. Harpalus ruficornis. Вх. Пч. І. 6.
4) Муравей маленькой породы, свѣтлый, водящійся въ домахъ. К. С. 1883. ІІІ. 669. 5)
мн. Жидки́. Раст. Agaricus vernalis.
Жидо́чок, -чка, м. Ум. отъ жид.
Жидю́га́, -ги́, м. Ув. отъ жид.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Жид, -да, м. Ум. Жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик, *жи́длик, жи́дличок.
*Жи́длик, -ка, м. Ум. от жид. А по чім дьоготь продаєш, жидлику? Липов. у., с. Ситківці. Ефр. Ум. Жи́дличок.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Алько́въ = 1. ви́їмка в стїнї, де становить ся ліжко. 2. валькір, ваньки́р. — Жид, видимо, злякав ся, бо шморгнув до ванькира і зараз запер за собою двері. Фр.
Вы́платить, ся, выпла́чивать, ся = 1. ви́платити, ся, сплати́ти, випла́чувати, ся, заплати́ти, запла́чувати. – Жид поналїчував стільки довгу, що вже не сила виплатитись. Чайч. 2. залата́ти, ся (С. Аф.), ви́латати, лата́ти, ся. — Він добро вилатав свиту, всї дїрки позалатував.
Евре́й = жид, жид, жидови́н, поб. — жидюга́, жидя́ка, зневажливо — па́рх, зб. — жидова́, здр. — жидо́к, жи́дик. С. Аф. — Не хотїли жиди манни їсти, нехай же чорта з’їдять. н пр. — Наші жидки неборачки: єдні нішки, другі рачки. н. пр. — Уподобля́ться евре́ю = жидові́ти.
Единоро́дный = (син) — єди́нець, єдина́к, єди́ний, одина́к, оди́нець, оди́нчик, (дочка) — єдини́ця, одини́ця, (є)одина́чка. — З єдинака рідко що добре буває. н. пр. — А жид старий — нїби теє знає, дочку свою єдина́чку в хатї замикає. К. Ш. — Сидить козак, дрібні листи пише а вдовина єдини́ця дитину колише. н. п. — У вдовицї коло ставу хатина старенька, у вдовицї одиниця дочка молоденька. Пч.
Зако́нникъ = юри́ста (С. 3.), правни́к (гал.). — Дере коза лозу, козу — вовк, вовка — мужик, мужика — пан, пана — жид, жида — юриста, а юристу чортів триста. н. пр.
Заюли́ть = завертїти ся, закрути́ти ся, заметуши́ти ся, лабу́знити ся (коло кого почать), заходи́ти хо́дором. — Заметушив ся він перед паном — так ходором і ходить. Чайч. — Перед паном Федором ходить жид ходором. К. Ш.
Изво́зникъ = фу́рман, ху́рман (С. Ш.), хурщи́к (С. Л.), підво́дчик (С. Л.), на волах — чума́к, при війську — пого́нець, на біржі — бі́ржа, біржа́к (С. Ш.), біржаник (С. З.), зво́щик (С. 3. Л.), жид з балагулою — балагу́ла. С. Ш.
Испо́ртить, ся = зопсува́ти, ся, попсува́ти, ся (С. Л.), спаску́дити, спога́нити, знївечити, понївечити, ся (С. Л.), зги́дити, ся, перенївечити, занапасти́ти, ся (С. Л.), скапса́ти, (очима) — навро́чити, з’уро́чити (С. Л.), спристрі́тити, (чарами) — пороби́ти, (морально) — зледащі́ти, розледащі́ти, розледа́чити ся, розги́дити ся, розпаску́дити ся, роспадлю́чити ся, (про їстовні речі́) — проту́хнути, (багато або усе) — перепсува́ти. — Доброго корчма не зопсує, а лихого й церква не поправить. н. п. — Старий віл борозни не попсує. н. пр. — Заграв би вам, та бачите — справи нема, справи: учора був на базарі — кобза зопсувалась, розвалила ся... К. Ш. — Жид мовить: хрест нї зопсує, нї направить. н. пр. — Там добре, де нас нема, а куди ми поткнемось, там і попсуємо. н. пр. — Одна паршива овечка цїлу отару споганить. н. пр. — Перейшла дорогу, отож вона й спристрітила корови. Кр. — Скапсали дїло. Полт. — Испо́рченный = зіпсо́ваний (К. Кр.), зопсо́ваний, попсо́ваний, знївечений, понївечений, зледащі́лий, з’уро́чении, проту́хлий.
Кля́кса = жид, пля́ма (на папері від чорнила). — Схопив зразу перо та такого жида здорового посадив.
Ло́конъ = пу́коль, (у жидів) — пейс. — Волосся вгору збила, а з боків ще й пуклї пустила. — Жид крутнув головою, аж пейси зателїпались. Чайч.
Малороссійскій, малору́сскій = український, вкраїнський, українсько-ру́ський, ру́ський (Гал. від сл. ру́син) малору́ський, русна́цький (Буковина). — Як іде український козак та корчму минає, а жид вибігає та українського козака за чуб хватає. н. д. — Якої то я на Українї слави заживав, що мене козак український ще й вельможним паном назвав. н. д. — Товариші-гайдамаки, чинїть мою волю, що нам треба відомстити вкраїнську неволю. н. д. — Чого твої очі, такі ясні очі, як зірки вкраїнські о самій півночі? Мет. — Сїдай, любко, коло мене на лавцї близенько, сьпівай мінї українські пісеньки, серденько. Галуз. — Українсько-руське письменство і геть то розвинулось зі останні роки. Кн. — Визволь, Господи, невольника з неволї, на простиї дороги, на нені зорі, на руський берег, на край веселий. п. д. — Пливе Днїстер тихий, як той руський народ. Федь.
На́божный, но = побо́жний, но (С. Л.), богобоязли́вий, во, богомі́льний, сьвятобо́жний, но. — Такий побожний зробив ся: нї празника, нї недїлї не пропустить. н. к. — Народ побожно хрестив ся. Кн. -- Побожний, як жид подорожнїй. н. пр. — А той тихий та тверезий, богобоязливий. К. Ш.— Сьвотобожна жінка. Хар. Чайч.
Ничто́, ничего́ = нїщо́, нїчо́го, здр. нїчогі́сїнько, нїги́ч. — Нїщо не веселить мене. — Нїчого не чуть про його. — На стіл вона схилилась, плаче, нї гич одвіту не дає. Мет. — Ничего́! = дарма́ (С. Л.), байдуже́. — На городї долинка, нема мого Данилка, дарма́, що нема, переночую сама. н. п. — Обрати́ть въ ничто́ = оберну́ти, поверну́ти в нївець (С. З.). — Жид та нїмець усе повернуть в нївець. н. пр. — Напавши на Волоскую землю, в нївець усю обернули. С. Л. — Ничего́ себѣ́ = нїчо́го собі́, нїчоге́нький, ка, незгі́рший, незгі́рш. (С. З.). — А вона, як приди́виш ся, справдї нїчогенька. — Ничего́ не подѣ́лаешъ! = нїчого не поро́биш, та ба́! — І рад би купити, та ба! грошей кат ма. С. Л.
Одина́кій = 1. одна́ковий, одна́кий, однакові́сїнький. С. З. Л. — Жид, лах та собака — то віра однака. н. пр. — Не однакий чорт. Кр. 2. одина́рний. — Одинарна кро́вать.
Отка́зывать, отказа́ть, ся = 1. од(від)ка́зувати, од(від)мовля́ти, одказа́ти, одмо́вити (кому од чого або в чім), в сватаннї — гарбуза́ піднести́. — Нї в чім не міг йому одказати. — Бо як завтра всім (женихам) сестра відмовить, що тодї я маю вам казати. Ст. С. 2. од(від)ка́зувати (С. З.), од(від)пи́сувати, одказа́ти, одписа́ти, легува́ти. — Одписав йому по смерти всю худобу. — Два найлїпші улика на церкву легує. Кн. 3. од(івід)мовля́ти ся (С. З. Л.), одмага́ти ся (С. З. Л.), од(від)ступа́ти ся, вимовля́ти ся, зріка́ти ся, цура́ти ся (С. З.), одмо́вити ся, одмогти́ ся, одступи́ти ся, зрікти́ ся, од(від)цура́ти ся (С. З.), од(від)касну́ти ся, од(від)сахну́ти ся (С. Л.). — Не признав ся, вїдмовляєть ся від усього. Кн. — Одмовляєть ся, як стара дївка хорошого жениха. н. пр. — Як він не одмагав ся, а жид таки кландав, щоб узяв з собою. н. о. Яст. — Це було йому не в охітку а про те відмагати ся не зважив ся він. Лев. В. — Іди, каже, бери, а той одмагаєть ся. н. к. — Нїяк не можу одмогти ся. н. о. Яст. — Кличуть у хату; нам і сором вимовляти ся, та як його покинуть усе на возї. Ос. — Також зрік ся він права власности до землї. Бар. О. — Так цураєть ся, як дід пъятака. п. — Мій батечку, мій братїку, хоч ти мене не цурай ся. К. Ш. — Коли-б пан за плуга взяв ся, то й сьвіта-б одцурав ся. н. пр. — Не поцурайтесь хлїба-соли. Кот.
Парши́вый = парши́вий, шолуди́вий, парха́тий. С. З. – Шолудиве порося і в Петрівку мерзне. н. пр. — Жид пархатий.
Перекре́щивать, перекрести́ть, ся = 1. перехре́щувати, вихре́щувати, перехрести́ти, ви́хрестити, ся. — Був жид та вихрестив ся. 2. перехре́щувати, перехрести́ти, ся, скрізь — обхрести́ти. — Мати перехрестила дитину. — Обхрестила всю хату.
Подольща́ться, подольсти́ться = підле́щувати ся, лести́ти ся, влеща́ти ся, підлабу́знювати ся, підли́зувати ся, підлиця́ти ся, підмо́щувати ся, підсипа́ти ся (С. З.), підстила́ти ся (С. З.), підлести́ти ся, влести́ти ся (С. Л), підла́щити ся (С. Л.), підла́стити ся, приласти́ти ся, підлабу́знити ся, прилабу́знити ся, прилабу́зити ся, підмостити ся, підси́пати ся, підши́лити ся, припохлїбити ся, прислужи́ти ся, примаслити ся, прилести́ти ся. — Та я готовий жити з вами, як з братом, підлещував ся жид. Лев. — Він підлестивсь до нашого Гетьмана. Ч. К. — Хоч до кого підлестить ся і що хоче взнає Макар. — Він довго не казав, а як вона підлестилась добре, він і сказав. н. к. — Не лестись! Хіба я забула, що ти зробив? Чайч. — Пан суворий, а вона таки підлащилась до його, так що він няв їй віри. Кн. — Собака приластилась до тих сторожів. н. к. Гр. Чайч. — От вона до його прилеститась та й питає. н. к. Гр. Чайч. — Потім знову підлестив ся і знову відкинув ся. Кроп. — Вона така підлизуха: підлижеть ся, підмостить ся. Чайч. — О! цей примаслитись уміє, облесливий. Кр. (д. ще під сл. Подла́зить 2).
Помыка́ть = попиха́ти (С. Жел.), коверзува́ти, со́бкати. — Помыка́емый = попи́хач. — Отак у ранцї жид поганий над козаком коверзував. К. Ш. — Сирота Ярема, сирота убогий, нї сестри, нї брата — нїкого нема, попихач жидівський виріс у порога. К. Ш.
Посовѣ́товать, ся = пора́дити, ся (С. З. Л.), пора́яти, ся (С. З. Л.), нара́дити, ся, нара́яти (С. З. Л.), вра́дити, прира́дити, прира́яти, ра́ду да́ти, перера́дити ся. — Порадь мене, що дїяти — ой чи жити чи вмірати? Руд. — Порадь мене, дївчинонько, як рідная мати: он чи мінї женити ся, чи тебе чекати? н. п. — Нема з ким тихо розмовляти, а нї порадитись — нема! К. Ш. — Прислали мене до тебе порадитись, як би нам разом. О. Ст. — Поки я поражусь з Кривоносом об моїм дїлї. О. Ст. — Москаль з бісом порадились, тай на лихо понадились. н. пр. — Нарай, нарай, пане-брате, де дївчину взяти. н. п. — Я тебе пораю, як мене послухать тільки схочеш. Ст. С. — Розумний дуже жид, пораюсь з ним що скаже. К. К. — Пораяв я йому йти до Київа. Кн. — А ще к тому прираяли люди: піди заміж, добре тобі буде. н. п.
Превраща́ть, преврати́ть, ся = 1. переверта́ти, перекидат́и, переробля́ти, оберта́ти, ся, переверну́ти, оберну́ти, переки́нути, перероби́ти, ся, перероди́ти ся. — От відьма знов перевернулась у сороку. Кр. — Як прилетїв він туди, перевернув ся котиком. н. к. Ман. — Хоч як вертись і одступай ся, хоч в віщо хоч перекидай ся. Гул. Ар. — А воно не чоловік, а лукавий перекинувсь чоловіком. н. к. — Голуб перекинувсь у змія тай убив Івана. н. к. Гр. Чайч. — Русалка з звичайної дївчини перемінюєть ся в русалку, а опісля перекидаєть ся з русалки в звичайну рибку. Зап — Як молодиця перекинула ся зозулею. Бар. О. — От як переродила ся відьма. Кв. — Преврати́ть, ся въ ничто́ = оберну́ти, поверну́ти, ся в нївець. — Напавши на Волоскую землю, в нївець усю повернули. Л. С. — Жид та Нїмець усе повернуть в нївець. н. пр. — Через горілку з господаря певного обернув ся в нївець. Кн. — Преврати́ть, ся въ пе́пелъ = спали́ти, попали́ти, спопелїти. — Превраща́ть, преврати́ть въ дре́безги, въ порошо́къ = мотло́шити, порохни́ти, перемотлоши́ти, поби́ти на гаму́з, на дрізки́ (Ман.), на мо́тлох, спорохни́ти. 2. д. Искажа́ть 2. 3. д. Измѣня́ться 1.
Разлага́ть, разложи́ть, ся = 1. розклада́ти, розкла́сти, ся, порозклада́ти, порозло́жувати. — Звелїла дочці розкласти в челюстях трісок і спекти яєшню. Лев. — Порозкладав скрізь. — Разложи́ть по мастя́мъ (карти) = розмасти́ти. — Разложи́ть това́ры, ве́щи = розташува́ти ся. С. З. Ш. — Розташував ся, мов жид у ярмарку. н. пр. 2. розбіра́ти, розібра́ти, ся, розклада́ти, розкла́сти, ся; роспада́ти ся, роспа́сти ся. — Вмерло і роспало ся на свої частки складові. Кн.
Старьё = старовина́, старови́нка, стари́зна, старови́зна, танди́та (С. Ж.); дра́нтя, дра́нка. — Пора вже сюю тандиту пороздаро́вувати. — Жид, замість доброго, дрантя продав.
Тащи́ть, ся = 1. тягти́ (С. Ш.), волокти́ (С. Л.), тарга́нити (С. Л. Ш.), тараба́нити (С. Ш.), цу́пити, пе́рти, ти́рити (С. Л. Ш.), телю́щити, телїщити (С. Ш.). — Здоровенний коняка в силу тирить її по снїгу. Греб. — Таща́ = по́волоцьки. 2. тягти́, витяга́ти, тя́брити. — Жид брехнею живе, все з нас тягне. 3. тягти́ ся, волокти́ ся, пле́нтати ся, плуга́нити ся, плужи́ти ся, плести́ ся, тарга́нити ся, теле́пати, чвала́ти, чала́пати. — І я колись з жінкою і дїтьми тяг ся на почтових 1300 верст. Ал. Скл. — Туман по долинї аж в кучері въєть ся, ой десь моя лиха доля степом волочеть ся. н. п. — Безщасний Кузьми́на до дому чвалає, плаче-ридає, долю проклинає. Грін. Чайч.
Трусъ = трус (С. Ш.), полоху́н, страху́н, тхір (С. Ш.), страхополо́х (С. З. Л.), боягу́з (С. Ш.), страхопу́д (С. З.), ая́йкало (С. Ш.), курополо́х. — Назад усї до сїчі! Сам Бог кара полохунїв. Ст. Б. X. — Гляньте, мов, який страхун той Бошко! Не насьміє і за віру живота отдати. Ст. С. — А жид наш страхопуд, сказано жид. К. X. — Нї в чим не був страхополох. Кот. — Дома лев, а на війнї тхір. н. пр.
Уда́вливать, удавля́ть, удави́ть, ся = 1. дави́ти, души́ти, удави́ти (С. Ш.), удуши́ти (С. Ш.), задуши́ти, ся. — Жид як не збреше, то удавить ся. н. пр. 2. у(в)да́влювати, у(в)дави́ти. С. Ш.
Уничтожа́ть, уничто́жить, ся = 1. ни́щити (С. Л.), касува́ти, руйнува́ти, плюндрува́ти, губи́ти (С. Л.), збавля́ти (С. Л.), вибавля́ти (С. Л.), тра́тити, зво́дити (С. Л.), перево́дити, нївечити (С. Л.), тлуми́ти (С. Ш.), вини́щувати, оберта́ти, поверта́ти в нївець, зни́щити, ви́нищити, пови́щити, скасува́ти, покасува́ти, зруйнува́ти, сплюндрува́ти, ви́губити (С. Л.), зба́вити (С. Л.), ви́бавити, звести́ (С. Л.), перевести́ (С. Л.), оберн́ути, поверну́ти в нївець, піти́ в нївець, про кілько — позкасо́вувати, посплюндро́вувати, повини́щувати, повибавля́ти і т. д. — Після того, як скасували Сїч. н. о. — До межування який був тут чорний лїс — межування сплюндровало його. Кн. — Оцї кляті заводи плюндрують лїс. Кн. — Пустив скотину на молодник, вона його за ніч сплюндровала. Кн. — Сьвіте тихий, краю милий, моя Україно! За що тебе сплюндровано, за що марне гинеш? К. Ш. — Зруйнували Запорожжя — буде колись треба. н. п. — Береть ся збавити того змія. н. к. — Жид та нїмець усе повернуть в нївець. н. пр. 2. касува́ти, зно́сити, скасува́ти, знести́, звичай, закон — ви́законити і д. Отмѣня́ть. — Хто свою власність викупить, оний лист заставний йому вернути і в книгах скасувати. Ст. Л. — Окономів, отаманів уже скасували, що на панщину гонили, вікна вибивали. н. п. — Що з давнїх давен завелось, трудно визаконить. Лев.
Хо́день, у виразї: ходенёмъ ходи́ть = хо́дором ходи́ти. — А козаки навприсядки садили, аж лави ходором ходили. К. Б. — Перед паном Хведором ходить жид ходором. К. Ш.
Шабашева́ть, отшабашева́ть = шабашува́ти, шабасува́ти, перешабашува́ти. — Жид поспішає, щоб у дорозї не довелось шабашувати.
Юри́стъ = юри́ста, правни́к. — Дере коза лозу, вовк дере козу, вовка — мужик, мужика — пан, пана — жид, жида — юриста, а юристу — чортів триста. н. пр. — Юриста завзятий. Кот.