Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «житель»
Шукати «житель» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жи́тель, -ницажи́тель, жи́телька, жите́ць (р. -тця́), ме́шканець (р. -нця), ме́шканиця (реже ме́шканка), (устар.) обива́тель, обива́телька; (местный ж.) краяни́н, края́нка.
Жи́тели – лю́ди, лю́дність (р. -ности), края́ни. [Убо́га лю́дність того́ щиро-робі́тничого кварта́лу. Я воли́нський краяни́н. На ра́дість усі́м ки́ївським лю́дя́м. Це – село́ Солові́їха; мій нови́й знайо́мий на дозві́ллі розказа́в мені́ де́що ціка́ве з по́буту її́ житці́в. Знав у ві́чі тро́хи не всіх мешканці́в лу́цьких].
Ж. городской – городя́нин (ж. р. -я́нка; мн. городя́ни), містю́к, (гал.) міщу́х.
Ж. сельский – селяни́н (ж. р. -я́нка, мн. селя́ни), чолові́к із села́, селю́к, селю́чка.
Ж. слободской – слобожа́нин, слобожа́нка, слободя́ник.
Ж. предместья – передміща́нин, передміща́нка.
Ж. береговой, прибрежный – бережа́ни́н, побережа́нин.
Ж. противоположного берега реки – (того)боча́нин (мн. боча́ни), заріча́нин, -нка, тогобі́чний чолові́к, -чна жі́нка.
Ж. приморский – ме́шканець (чолові́к) надмо́рський.
Ж. горы, возвышенной местности – горя́нин (мн. горя́ни), горя́нець (р. -нця), (горец) гірня́к.
Ж. подгорья – підгоря́нин.
Ж. долин – долиня́нин.
Ж. низин – низове́ць (р. -вця́), подоля́нин, подоля́к.
Ж. степей, полей – степови́к, польови́к.
Ж. пещер – пече́рник.
Ж. леса, бора – лісови́к, пущови́к, борови́к.
Ж. полесья – поліщу́к.
Ж. местности перед замком – підзамча́нин (ж. р. підзамча́нка).
Ж. исконный – тубі́лець (см. Абориге́н).
Ж. коренной – оса́дник.
Ж. постоянный в сельском обществе – земляни́н. [Сла́вне село́ Лю́бчики, весе́ле. Ми сюди́ на се́лище прийшли́, в земля́ни пи́шемось любчі́вські (М. Вовч.)].
Ж. известной части села, деревни, квартала, города – кутча́нин. [Ми кутча́ни, на одні́м кутку́ живемо́].
Ж. гетьманщины – гетьма́нець (р. -нця).
Ж. приднепровья, приднестровья – дніпря́нин, наддніпря́нець (р. -нця), дністря́нин, наддністря́нець (р. -нця).
Ж. заднепровья – задніпря́нець.
Ж. заграничный – закордо́нець, закордо́нник.
Ж. приграничный – узгрянича́нин, узгряни́чник.
Ж. ада – пеке́льник.
Ж. Киева – кия́нин.
Ж. Харькова – ха́рківець, харков’я́нин.
Ж. Чернигова – черні́гівець (ж. р. черні́гівка).
Ж. Одессы – одеси́т, одеся́нин.
Ж. Звенигородки – звинигоро́дець (ж. р. звиногоро́дянка).
Ад – пе́кло.
Житель ада – пеке́льник.
А́дский, -ски – пеке́льний, -но [Пеке́льне зло. Пеке́льні му́ки].
-ский житель – пеке́льник.
Бе́рег
1) бе́ре[і]г, узбере́[і́]жжя, надбере́жжя, край. [На узбере́жжі сла́вного Дні́пра. На широ́кім Дуна́ю, недале́ко від кра́ю, коза́к потопа́є].

Б. отвесный – стінува́тий бе́рег, пристін.
Б. высокий, обрывистый – кру́ча, крутобере́жжя.
Б. покрытый гравием, галькою – зарі́нок, зарі́ння.
Б. обнаженный – лиса́[я́]к.
У -га – з бе́регу. [У нас з бе́регу неглибо́ко].
По -гам – берега́ми.
На б-г реки, моря – над рі́чку, над мо́ре, у бе́рег. [Прийшли́ над глибо́ку рі́чку].
На обоих -гах – оба́поли. [Оба́поли Дніпра́].
Б. противоположный, заречный – зарі́чок, той бік.
Житель противоп. -га – заріча́нин, тогобі́чний (чолові́к).
Вода у бе́рега – бе́рег. [Пра́ла сорочки́ в бе́резі].
Берегово́й – берегови́й, побере́жни[і]й, прибере́жний, надбере́жний, відбере́жний. [Берегови́й, відбере́жний ві́тер (дующий от берега). Побере́жній ка́мінь, пісо́к].
Б. житель – бережа́нин.
Б-ая трава, сено – бережи́на́, берегове́ сі́но.
Бу́ковина, геогр. – Бу́ковина.
Житель -ны – бу́ковинець, бу́ковинчик, (ж. р.) бу́ковинка;, прил. бу́ковинський.
Гора́
1) гора́ (
ум. гі́рка, гі́ронька, гі́рочка), бе́скид (р. -ду).
Гора́ лишённая растительности – ли́са гора́, лисого́ра, лисогі́р (р. -го́ру).
Ледяная (пловучая) гора́ – льодова́ (кри́жана) гора́.
Крутая гора́ – крута́ (стрімка́) гора́.
Отлогая, покатая гора́ – уло́га гора́, поло́га гора́.
Вершина горы́, см. Верху́шка и Верши́на.
Склон (склоны) горы́ – згі́рок (р. -ку), у́збіч (р. у́збочи), узгі́р’я, узбі́ччя.
На склоне горы́ – на згі́рку, на у́збочі, на узгі́р’ї, на узбі́ччі.
Подошва горы́ – низ гори́, підо́шва гори́, (обширнее) підгі́р’я.
Отрог горы́ – відно́га.
Цепь гор – па́смо гір.
Ходить по гора́м и по дола́м – ходи́ти го́рами й до́лами (доли́нами), гі́р’ям і поді́ллям.
В го́ру (вверх по горе́) – на го́ру, у го́ру, під го́ру, до гори́. [Підійма́тися у го́ру. Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати, не те, що з гори́].
По́д гору – з гори́.
По горе́ – горо́ю, по горі́ [Доро́га йшла горо́ю. Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли].
Через го́ру – через го́ру, через верх.
Под горо́й – під горо́ю, попід горо́ю, (обширнее) по-підгі́р’ю.
На горе́ – на горі́.
Лежащий, живущий за гора́ми, между гора́ми, на гора́х, под горо́ю (гора́ми), пред горо́ю (гора́ми), см. Заго́рный, Межго́рный, Наго́рный, Подго́рный, Предго́рный.
Житель гор, см. Го́рец.
Итти в го́ру (приобретать значение) – іти́ вго́ру, си́лу бра́ти (забира́ти), у си́лу вбива́тися.
Надеяться на кого, как на каменную го́ру – поклада́тися на ко́го мов на тверди́й мур, цілко́м (як на се́бе) здава́тися на ко́го, цілко́м увіря́ти (звіря́тися) на ко́го.
Не за гора́ми – незаба́ром, незаба́вом, невдо́взі, невза́довзі.
Как гора́ с плеч – як ка́мінь із се́рця, з плече́й (з пліч).
Гора́ родила мышь – моги́ла ми́шу породи́ла, з лемеша́ ви́йшла шва́йка;
2) (
масса: чаще го́ры) ку́па, си́ла (силе́нна), бе́зліч.
Гора́ денег, гора бумаги, горы книг и т. д. – ку́па (си́ла силе́нна, бе́зліч) гро́шей, папе́ру, книжо́к, ці́ла гора́ папе́ру.
Сулить золотые го́ры – золоті́ го́ри обіця́ти, ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
Горо́ю, нар.
1) горо́ю, як гора́.

Волны, поднимаются горо́ю – горо́ю хви́ля встає́.
Волосы горо́й стояли – воло́сся ї́жилося, воло́сся дубора́ йшло́, до-гори́ стоя́ло.
Грива горо́й – гри́ва ди́бом (ду́бом) ста́ла.
Пир горо́й – бе́нькет на всю гу́бу, на сла́ву.
Стоять за кого горо́й – розпина́тися за ко́го (и за ким);
2) (
берегом, сухим путём) – бе́регом, горо́ю, суходо́лом, грудко́м.
Губе́рнский – губернія́льний, губе́рський.
Губ. житель – губе́рець.
Губ. город – губе́рня, губернія́льне мі́сто.
Доли́на – доли́на (ум. доли́нка, доли́ночка, доли́нонька), діл (р. до́лу); (низина) низ (р. ни́зу), низькоді́л (р. -до́лу). [З гори́ спусти́вся в діл (Крим.). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми. Коза́к Савлу́к ходи́в і набрі́в оце́й низькоді́л, де тепе́р село́ (М. Вовч.). Пішли́ низа́ми].
Небольшая круглая -на – падь (р. па́ди), па́дина.
Степная -на длинная и узкая (овраг) – ба́лка, ба́лище. [По ба́лищах степови́х]; лесистая – байра́к (р. -ку).
Доли́нка между двумя возвышениями – жоло́бина, жо́лоб (р. -ба); между горами – межи́гір’я; (теснина) про́смик; устье доли́ны – придоли́нок (р. -нку). [На степку́ садо́чок у придоли́нку].
Начало доли́ны – одве́ршок (р. -шку).
Житель доли́ны – долиня́нин.
Доли́нный – доли́нний, доли́новий, долиня́ний, до́льний.
Жи́харь
1)
см. Жи́тель;
2) госпо́да́р (
р. -ря), хазя́їн.
Забере́жный – тогобі́чний, (редко) тогобі́цький, забере́жний.
-ный житель – тогобоча́нин, забережа́нин.
Заго́рный – загі́рній, загі́рський.
-ный житель – загоря́нин.
-ные жители, Заго́рщина – загоря́ни (-ря́н), загі́рня (загі́рська) лю́дність.
Заозё́рный – заозе́[і́]рний.
-ный житель – заозе́[і́]рець (-рця), заозеря́нин.
Коре́нник
1) голобе́льний кінь (
р. коня́), голобе́льник;
2) кореня́к;
см. Корена́стик;
3)
см. Коренно́й (2) житель.
Коренно́й
1)
см. Корнево́й 1;
2)
перен. (основной) корінни́й, докорі́нни́й, осно[і]вни́й, (исконный) пе́рвісний, споконві́чний. [Одне́ з корінни́х завда́нь (Касян.). Тре́ба докорі́нних спо́собів шука́ти, як з ко́ренем ви́рвати ли́хо (Єфр.)].
-на́я причина – корінна́ (основна́) причи́на.
-но́е различие – основна́ відмі́нність (різни́ця).
-ны́м образом – в ко́рені, ґрунто́вно.
-но́е (радикальное) средство – докорі́нни́й (радика́льний) спо́сіб (-собу).
-но́й закон – осно[і]вни́й зако́н.
-но́й зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́).
-на́я лошадь, см. Коренни́к 1.
-но́й парус (на речных судах) – сере́днє (вели́ке) вітри́ло.
-на́я рыба – крутосолі́нка.
-но́й уксус – перегі́нний о́цет, міцни́й (пере́гнаний, перепу́щений) о́цет (р. о́цту).
-но́й житель – тубі́лець (-льця), оса́дник, туте́шній з ді́да-пра́діда, краяни́н.
-но́е население – тубі́льці (-ців), корінна́ лю́дність (-ности). [У Ки́їві стріва́лися між собо́ю аж три націона́льності – корінна́ місце́ва украї́нська, по́льська й росі́йська (Єфр.)].
-но́й киевлянин – приро́дний (прирожде́нний, роди́мий) кия́нин.
-но́й дворянин – дворяни́н да́внього ро́ду (з ді́да-пра́діда), родови́й (предкові́чний) дворяни́н.
-ной сват – молодо́ї ба́тько, ба́тько нарече́ної.
-ное слово, грам. – корінне́ сло́во.
-но́й слог, грам. – корене́вий склад.
-но́й язык – рі́дна мо́ва.
-но́е месторождение, -ные породы, геол. – пе́рвісне родо́ви́ще, пе́рвісні поро́ди (матери́к).
-но́й вал, подшипник, техн. – головни́й вал (-ла), головна́ вальни́ця;
3)
сущ., см. Коренни́к 1.
Краковя́к
1) краков’я́к (-ка́).

Танцовать -вя́к – танцюва́ти краков’яка́;
2) (
житель) краков’я́нин.
Кроме́шник, стар.
1) (
житель ада) пеке́льник;
2) (
опричник) опри́чник.
Левобере́жный – лівобі́чний, лівобере́жний.
Житель -ной Украины – лівобі́чний украї́нець, лівобере́жець (-жця), (стар.) гетьма́нець (-нця).
Лесови́к
1) (
житель лесов) лісови́к, лісня́к (-ка́). [Мо́же він пої́хав до козакі́в-лісовикі́в (Н.-Лев.)];
2)
см. Ле́ший.
Миряни́н, -ря́нка
1) (
житель этого мира; светский) миряни́н (-на; мн. -ря́ни, -ря́н), миря́нка. [(Три лі́рники) йшли в Су́ботів про Богда́на миря́нам співа́ти (Шевч.). Ка́жуть було́: мона́хи жи́тимуть, а́ки миря́ни (Свидниц.)];
2) (
член крест. общины) громадя́нин (-на; мн. -дя́ни, -дя́н), громадя́нка. [Коли́-б усю́ оту́ зе́млю та поділи́ти між на́шими громадя́нами! (Васильч.)].
Насе́льник, -ница – осе́[і́]льник, -ниця, жи́тель (-ля), -телька, краяни́н (мн. края́ни, края́н), края́нка.
-ники – осе́[і́]льники, населе́нці, жи́телі, края́ни, лю́дність (-ности); срв. Населе́ние 2.
Обита́тель – ме́шка́нець (-нця), жите́ць (-тця́). См. Жи́тель. -ница – ме́шканка.
Островско́й (житель) – острівни́й, з о́строва; см. Остро́вий.
Побере́жный – побере́жний.
-ная полоса – береговина́, бере́жина, побере́жина.
-ный житель – побережа́нин (мн. -жа́ни).
Пограни́чный
1) (
находящийся у границы) пограни́чний, узграни́чний, грани́чний, прикордо́нний, кордо́нний.
-ный город – узграни́чне мі́сто.
-ная полоса – прикордо́нна сму́га, узграни́ччя.
-ный житель, см. Пограни́чник.
-ная черта – грани́чна (кордо́нна) лі́нія.
-ная стража – (при)кордо́нна ва́рта (сторо́жа);
2) (
смежный) сумі́жний, обмі́жний, помі́жний. [Сумі́жні поля́].
Подгоро́дный – підгоро́дній, пригоро́дній, передмі́ський.
-ный житель – передмістя́нин, підгородя́нин.
-ное село – передмі́стя, підгоро́ддя, при́город.
Поднепро́вье – Наддніпря́нщина, Подні́пря, Поддніпря́нщина.
Житель -вья – наддніпря́нець.
Подоля́нин (житель подгорья, низины, а также Подольск. губ.) – подоля́нин, подоля́к (-ка́).
Поле́сье – полі́сся.
Житель -сья – поліщу́к, полісю́к (-ка́).
Постоя́нный
1) (
неизменный) ста́лий, незмі́нний, тривки́й, пості́йний.
-ный человек – ста́ла люди́на.
-ная комиссия – пості́йна (ста́ла) комі́сія.
-ное жительство где – ста́ле (пості́йне) пробува́ння де.
-ное пребывание – ста́лий (пості́йний) по́бут.
-ный доход – ста́лий дохі́д.
-ный сотрудник – пості́йний (ста́лий) співробі́тник.
-ный житель Киева – ста́лий ме́шканець Ки́їва.
-ная зима – ста́ла зима́.
-ный гость – пості́йний (невиво́дний) гість.
-ная (матем.) величина – незмі́нна (ста́ла) величина́;
2) (
непрестанный) безупи́нний, невпи́нний, повсякча́сний, щоча́сний, безпере́рвний, завсі́дній, завжде́нний.
Правобере́жец (житель Правобережной Украины) – правобере́жець, правобоча́нин (мн. -ча́ни), право́бічець (-чця).
Предме́стие – передмі́стя, підгоро́ддя.
Житель -тья – передміща́нин и передмістя́нин, підгородя́нин, підгоро́дець (-дця).
Прибре́жный – надбере́жний, прибере́жний. [Прибере́жні ве́рби. Прибере́жний пісо́к].
-ная полоса – прибере́жна сму́га.
-ная часть города – надбере́жна части́на мі́ста. -ный житель, -ница, см. Прибере́жник, -ница 1.
Примо́рский – узмо́рський, надмо́рський, примо́рський.
-кий житель – узморя́нин, (редко) поморя́нець (-нця).
Прире́чный – (по)надрі́чний.
-ный житель – поріча́нин. -ная местность, см. Прире́чье.
Приро́дный – приро́дний и -дній, натура́льний, роди́мий, саморо́дний, прирожде́нний, приро́джений. [До приро́дньої звича́йности (вежливости) украї́нської селя́нки в не́ї приста́ло щось вже ду́же соло́дке, аж нудне́ (Неч.-Лев.). Приро́дня (роди́ма, прирожде́нна) ві́дьма. В Туре́ччині саморо́дні крі́пості в ска́лах (Звин.)].
-ное свойство, -ный цвет – приро́дна власти́вість, приро́дний (натура́льний) ко́лір.
-ные наклонности, недостатки – приро́дні (прирожде́нні) на́хили, ва́ди.
-ный ум, смысл – прирожде́нний ро́зум, (образно) некупо́ваний, непози́чений ро́зум.
-ные дарования – прирожде́нний хист (дар), прирожде́нні тала́нти.
-ный дворянин – ро́дом (з ро́ду) дворяни́н.
-ный житель – тубі́лець (-льця), абориге́н (-на). Срв. Прирождё́нный.
Прусса́к (житель Пруссии) – прус, пруса́к. [Звоюва́в моска́ль пру́са (Лукаш.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Обыватель
1) (
лишенный общественного кругозора, отличающийся косными мещанскими взглядами, живущий мелкими, личными интересами) обива́тель, міщанин, (без духовных потребностей, филистер) філістер;
2) (
постоянный житель какой-либо местности, устар.) обива́тель, ме́шканець, земля́нин.
[— Я, Галочка, дочка обивателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він є благородний, пан (Г.Квітка-Основ’яненко). У земля́ни пи́шемося любчі́вські (М.Вовчок). Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (М.Коцюбинський). — Ти філістер, от що я тобі скажу (І.Франко). Філістери гарно вбрані По полях, лісах гуляють, Раді, скачуть, мов телята, Літо краснеє вітають (Л.Українка). І ця думка була йому страшенно прикра, немов від позаколишнього знайомства з тією дівчиною в нього ще лишився неперетравлений камінь. Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку в куховарку, прибиральницю, в охоронця пісного добробуту молодого міщанина (В.Підмогильний). С. О. Єфремов у своїй «Історії письменства» характеризує котляревщину, як «обивательську літературу» на «всякі злоби дня та біжучі справи». Він указує на її подібність до старих, ще з XVIII в., віршів, сатир та «пашколів», що виходили з «письменних кругів народу» і являли собою відгук на різні події, що так чи інакше будили думку, зворушували уяву широких мас людности: і там, і тут за перо брався «обиватель» — розуміється, в російському, а не польському значенні слова — і орнаментував свій маленький літературний замисел під якийсь визнаний і популярний твір. — Цей «обиватель», цей тихий і мирний провінціял, озивається часом і в Котляревському, в його тирадах про «Полтаву-матушку», про «битую копійку», цю «прелестницю-злодійку» та в елегійних спогадах про те, «як в армії колись велося»; але в авторі «Енеїди», поруч з ним, раз-у-раз вставав, мовляв за Єфремовим, «сковородинець і масон», письменник широких інтересів та широкої сприйнятливости і не давав своєму літературному творові упасти на дно провінціяльної графоманії (М.Зеров). Це спізнення не було виявом недбалості публіки до літератури, а явищем загальним, одним із наслідків глибокої зневіри до громадського життя. Розпорошений і загнаний у свої нори обиватель надто неохоче вилазить із них, і коли йому кажуть прийти о першій, він приходить о другій, ще годину посмоктавши свою лапу (В.Підмогильний). Сьогодні Корнієнко роздвоївся: за дверима десь там, надворі, був Корнієнко-юнак, шо любив бурхливе життя й переможно крутив його за чуба, а тут у низенькій кімнаті, між грамофоном і пелюшками — Корнієнко-обиватель, покірний і плаксивий, якого скрутило життя руками Антоніни (Аркадій Любченко). Ти не хочеш турбувати себе великими проблемами, тобі й без того нелегко забути, що ти — людина. Ти не мешканець мандрівної планети, ти не замислюєшся над питаннями, які не мають відповіді,— ти просто дрібний обиватель з Тулузи. Ніхто тебе не схопив за плечі, не стримав, коли ще був час. А тепер глина, з якої тебе виліплено, засохла, затверділа, і вже ніщо не розбудить у тобі заснулого музику, поета чи астронома, який, можливо, колись у тобі жив (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Політики, поцікавтесь у гастрологів, що обиватель ще може перетравити (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Фессалия – Тесалія (совет. Фессалія):
житель Фесалии, фесалиец – тесалієць (совет. фесалієць).
[Чотири роки був у Тесалії (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].
Обговорення статті
Южанин, южанкажитель (жителька) півдня, півде́нець, півде́нка.
[«Але нас він не з’їсть?» — спитала прекрасна Альчеста з властивою південцям гіперболічною уявою про вовків (М. Йогансен)]
Обговорення статті
Приграничный – прикордонний, узграничний, суміжний:
приграничная полоса – прикордонна смуга, узграниччя;
приграничная стража (охрана) – прикордонна охоро́на (варта, сторожа, чата);
приграничный город – узграничне місто;
приграничный житель – узгряничанин, узгряничник.
[Приблудивсь до узграничного містечка Богуслава, Де козак не знав і не питав, чия воно держава (П.Куліш). Для цього їм треба було перейти через село, що маячіло обідраними дахами та голими кроквами, — колишню козачу станицю, а тепер розкуркулену і перетворену в прикордонний колгосп. Це була крайня точка Біробіджану. Давні мешканці-козаки або “гурани” — повтікали в Маньчжурію, а тут жили тепер бердичівські, тульські та орловські “патріоти родіни” (І.Багряний). Точно. І якщо пощастить, нашим туроператором стане прикордонний наряд. Акція місяця — круїз видатними пам’ятниками китайської карної культури (І.Карпа). Жоден прикордонний пеленґатор, які годиться, не засік його небесних пересувань (Ю.Андрухович)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖИ́ТЕЛЬ, жи́тель побере́жья, бережа́нин;
жи́тель предме́стья, передміщу́х;
жи́тель степи́, степови́к;
иско́нный жи́тель, тубі́лець.
АД, ад кроме́шный на се́рдце у кого аж кра́ється се́рце, аж кра́ється душа́ кому/чия/у кого;
жи́тель а́да пеке́льник.
ВОЛЫ́НЬ, жи́тель Волы́ни волиня́к.
ОБИТА́ТЬ (про звірів) води́тися;
обита́ющий що /мн. хто/ живе́ тощо, (в лісі) поди́буваний, ім. ме́шканець, жи́тель, пожиле́ць, жиле́ць, абориґе́н, тубі́лець, автохто́н, прикм. /тут/ туте́шній, /там/ тамте́шній;
давно́ обита́ющий старожи́л;
обита́емый залю́днений, засе́лений, обжи́тий, (дім) заме́шкалий.
ОСА́ДНЫЙ, осадный жи́тель оточе́нець.
ПОГРАНИ́ЧНЫЙ (камінь) межови́й, (шар) сумі́жний, сусі́дній;
пограничный жи́тель забут. узгранича́нин.
ПРИБРЕ́ЖНЫЙ ще берегови́й, поет. прибере́гий;
прибре́жный жи́тель бережа́нин.
СЕЛЕ́НЬЕ, жи́тель селенья селища́нин.
У́ЛИЦА, житель у́лицы вулича́нин.
ЧЕРДА́ЧНЫЙ стил. відповідн. підда́ховий, забут. горі́шній, горі́шний, реконстр. гори́щаний, з род. відм. гори́ща [чердачный обита́тель жи́тель гори́ща].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Житель, жилецжи́тель, -ля, ме́шканець, -нця.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Житель – мешканець. Житель предместья – передміщанин. Житель столицы – столичанин. Житель приграничный – узграничанин. Житель лесной местности – лісовик. Житель степной местности – степовик. Исконный житель – тубілець. Городской житель – городянин. Сельский житель – селянин.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Адов
• Адово отродье
– пекельний (бісової душі) вилупок; сатанинський виплодок; (збірн.) пекельне (бісове) кодло; пекельні діти. [Ах ти, пекельний вилупок! Сл. Ум. Ну, що ж! Бог милостив! Пекельне кодло розженем ми Соломоновим ключем. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Адский житель
(те саме, що) Адово отродье. Див. адов.
• Исчадие ада
(те саме, що) Адово отродье. Див. адов.
Адский
• Адская жара
– пекельна жарота; страшенна спека ((с)пекота); спека, як у пеклі. [На подвір’ї спека, як у пеклі. Коцюбинський.]
• Адская скука
– нестерпна (нестерпуча, страшенна) нудота (нудьга).
• Адская тьма
– пекельна (теменна) тьма (темрява).
• Адский житель
Див. адов.
Ад
• В доме сущий ад
– у хаті (в домі) як у пеклі; у хаті (в домі) страшенний (несусвітенний) шарварок; у хаті (в домі) страшенна (несусвітенна) колотнеча; (образн.) хата пеклом пахне. [Колотнеча в хаті набирала загрозливого характеру. Ле. Де лиха жінка, там хата пеклом пахне. Пр.]
• В душе ад
– в (на) душі як у пеклі. [Мати лежить на смерті, а тут ще й хату бісові зайди спалили, й корову взяли — в душі як у пеклі. З нар. уст.]
Житель ада
– пекельник. [Пекельнику, як ти сюди пробравсь? Лукаш, перекл. з Гете.]
• Исчадие ада
Див. адов.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Берегови́к
1)
береговой надзиратель;
2)
береговой житель.
Бережа́кприбрежный житель.
Бо́йко, -кажитель Стрыйского или Самборского уездов в Галиции.
Борови́к
1)
житель бора;
2)
белый гриб.
Гає́вий
1)
лесной;
2)
лесной житель, сторож.
Галича́нин, галича́нкажитель, жительница Галиции.
Горожа́нин, горожа́нка
1)
гражданин, гражданка;
2)
городской житель, горожанин.
Долиня́никжитель долин.
Жите́ць, -тця́житель, обитатель.
Заріча́нин, заріча́нкажитель, жительница заречья.
Кам’янщи́нинжитель города, замка.
Комі́рник
1)
житель, постоялец;
2)
таможенный сборщик.
Кри́мець, -мцяжитель Крыма.
Куча́нин, -на
1)
житель закоулка;
2)
скупщик кур, яиц.
Лісови́к, -ка́
1)
житель лесов;
2)
леший.
Лях, -ха, мн. -хи́, -хі́в –
1)
поляк;
2)
житель Подолии.
Львов’я́ни́н, мн. -я́ни – львовец, житель г. Львова.
Ме́шка́нець, -нцяжитель, жилец.
Наддніпря́нець, -нцяжитель Приднепровья.
Наддністря́нець, -нцяжитель Приднестровья.
Низяни́н, -на
1)
житель нижней части села;
2)
житель с нижнего течения реки.
Пеке́льникжитель ада, чорт.
Підгородя́нин, -наподгородний житель.
Побережа́нин, -нажитель побережья.
Подніпря́нець, -нцяжитель Поднепровья.
Подністря́нецьжитель Поднестровья.
Подоля́нин, подоля́к, -ка́житель Подолья.
Поліщу́к, -ка́житель Полесья.
Польови́к, -ка́
1)
житель полей, равнин;
2)
бес (живущий в поле).
Поморя́нець, -нцяприморский житель.
Поріча́нин, -наприречный житель.
Предміща́нин,-нажитель предместья.
Прус, -са́
1) (
насек.) прусак;
2)
пруссак, житель Пруссии;
3) (
насек.) род саранчи.
Райку́н, -на́житель Хотинского уезда.
Рахма́н
1)
житель обители блаженных;
2)
нищий.
Селю́к, -ка́деревенщина, житель села.
Слобожа́нин, -нажитель слободы.
Ту́тар, -ряздешний, местный житель.
Узгрянича́нин, узгранича́нин и узгряничникпограничный житель.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Житель, -ницажитель (-ля), жителька, жите́ць (-тця), ме́шка́нець (-нця), ме́шка́нка; (жители) – житці́, ме́шка́нці; (население) – людність (-ности); ж. горный – верховинець (-нця); ж. городской – міська́ людина, міський ме́шканець, містянин (Г), городянин, городянка; ж. известной части села – кутча́нин (-на); ж. коренной – тубі́лець (-льця); ж. Киева, Харькова, Одессы – киянин (-на), ха́рківець (-вця), харків’янин (-на), одесець (-сця); (ж. р.) одесча́нка; ж. местный – місце́вий житель, ме́шка́нець; -ли окраинные – поку́тні ме́шка́нці, покутяни; ж. подгородный – пригородянин (-на); ж. предместья – передмістянин (-на) (Н); ж. приграничный – узгранича́нин (-на); ж. страны природный – краянин (-на), краянка; ж. сельский – селянин (-на), селянка; ж. столицы – столича́нин (-на).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бережа́к, -ка и бережа́н, -на, м. Прибрежный житель.
ІІ. Бо́йко, -ка, м. Горецъ-малороссъ изъ Галиціи, житель погорья стрыйскаго и самборскаго уѣздовъ. Гол. I. Вступл. 712. Дала мене мати за бойка, за бойка, буде мені ще за бойком голова гладойка. Pauli. ІІ. 108.
Борови́к, -ка́, м.
1) Житель бора.
2) Раст.: а) Бѣлый грибъ, Boletus edulis. ЗЮЗО. L 114.
Як загадав боровик, на всі гриби полковник. Чуб. V. 1183. б) Daphne cneorum L. ЗЮЗО. I. 121. в) Chimaphila umbellata Nutt. Анн. 95. г) Pyrola minor L. ЗЮЗО. I. 133. Ум. Боровичок.
Бочане́ць, -нця́, боча́нин, -на, м. (мн. боча́не). Житель противоположнаго берега рѣки.
Букови́нець, -нця, м. Житель Буковины. Желех. Ум. Букови́нчик. Желех.
Византі́єць, -ті́йця, м.
1) Житель Византіи.
2) Православный.
Я — круглий сирота між лютеран, латинців, византійців-християн. К. ПС. 59.
Волиня́к, -ка́, волиня́нин, -на, м. Житель Волыни.
Галича́нин, -на, м. Житель Галиціи. Желех.
Гетьма́нець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Горя́нин, -на, м. Горець, житель возвышенныхъ мѣстъ. Галиц.
Гу́цу́л, -ла, м. Гуцулъ, житель гуцульщини. Ном. № 4694.
Долиня́ник, -ка, м. Житель долинъ.
Жите́ць, -тця́, м.
1) Житель, обитатель.
Німі та мовчазні вони (оселі) не кажуть.... чи щасна доля доглядає сон їх житців. Мир. Пов. І. 127.
2) Раст. Bromus mollis L. Ан. 71.
Як уродить в житі метлиця, так буде хліб і паляниця; а як уродить житець, так і хлібу копець. Ном. № 10138.
Задесе́нець, -нця, м. Житель мѣстности, за Десной находящейся. Ном. № 13617.
Задніпря́нець, -нця, м. Житель заднѣпровья. Черк. у. Шевч. 574.
Закордо́нець, -нця, м. Заграничный житель.
Заріча́нин, -на, ж. Житель зарѣчья. Превражії тії зарічане, — вони живуть за водами. Лавр. 43.
Земляни́н, -на, м. Постоянный житель въ сельскомъ обществѣ. Славне село Любчики, веселе... Та ми сюди на селище прийшли, в земляне пишемось любчівські. МВ. II. 96.
Кам’янща́нин, -на, м. Житель города, замка. Пустили в гармати як грім по небі... Щоб ся паркани поздрігали, щоб ся міщане полякали, а всі міщане-кам’янщане. Колядка. См. Кам’яничин.
Коломи́єць, -ми́йця, м.
1) Житель Коломыйскаго округа.
2) Добывающій соль.
Ой чи ти козак, чи ти чумак, чи ти коломиєць? передай мені хоть сухарь на гостинець. Нп. Значеніе слова видно изъ слѣдующихъ стиховъ Климентія: Торяники велику працю подиймають, паче коломийцов, що гуски виробляють. О. 1861. І. 226.
Кри́мець, -мця, м. Житель Крыма. Желех.
Куча́нин, -на, м. Житель кутка́ 2. Кучане — ті сусіде, що на одному кутку живуть. Константиногр. у.
Ле́мко, -ка, м. Галицкій малороссъ, житель Ле́мківщини. Голов. І. Вступл. 725.
Лісови́к, -ка́, м.
1) Житель лѣсовъ. НВолын. у.
Може він поїхав до казаків-лісовиків. Левиц. І. 198.
2) Лѣсникъ, лѣсной сторожъ.
Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? вона не була в шкоді. Новомоск. у.
3) Лѣшій. Чуб. І. 191.
Луга́рь, -ря́, м.
1) Разбойникъ, скрывавшійся въ степныхъ лѣсахъ (см.
луг) и нападавшій на купеческіе и чумацкіе обозы. Рудч. Чп. 51. У Стороженка, МПр., 164, слово это употреблено неправильно въ смыслѣ: житель луговъ. Ум. Луга́рик.
Львов’я́ни́н, -на, м. Львовянинъ, житель Львова. Желех.
Мешка́нець, -нця, м. Житель, жилецъ.
Наддніпря́нець, -нця, м. Житель приднѣпровья. Желех.
Наддністря́нець, -нця, м. Житель Приднѣстровья. Желех.
Пеке́льник, -ка, м. Житель ада, чортъ. МВ. (КС. 1902. X. 155) Коли дивиться, аж покійний пан старий, того пана батько, дрова возе у пекло, а вони, пекельники, кажуть... Рудч. Ск. І. 95.
Первожи́телець, -льця, м. Первый житель. Ном. № 8507.
Пече́рник, -ка, м. Житель пещеры; пещерникъ, отшельникъ. Сплять святі печерники в гробах. К. ДЗ. 156.
Пинчу́к, -ка́, м. Житель пинскаго у. гродн. г. О. 1861. I. 264.
Підгіря́нин, -на, м. Житель підгі́р’я. Желех.
Підгородя́нин, -на, м. Подгородній житель. Новомоск. у. (Залюб.).
Підзамча́нин, -на, м. Житель мѣстности передъ замкомъ. Не встоять замкові і підзамчане. К. ПС. 102.
Побережа́нин, -на, м. Житель побережья. КС. 1885. XI. 538.
Подніпря́нець, -нця, м. Житель поднѣпровья. Желех.
Подоля́нин, -на, м. Житель Подолья. Наші подоляне церков збудували, не так збудували, як намалювали. Чуб. III. 215.
Покутя́нин, -на, м. Житель По́кутя. Желех.
Поліщу́к, -ка́, м. Житель Полѣсья. О. 1861. І. 264.
Полта́вець, -вця, м. Житель Полтавской губерніи. Ой писали басарабці та до наших хлопців листи: «Ой ідіть, полтавці, та до нас риби їсти. Грин. III. 563.
Польови́к, -ка́, м.
1) Житель полей, равнинъ.
2) Бѣсъ, живущій въ полѣ. Левч. 37.
Поморя́нець, -нця, м. Приморскій житель. Изъ фальсифицированной пѣсни: З литвою б’ються поморянці. Мет. 373.
Поріча́нин, -на, м. Прирѣчный житель. Сумск. у.
Предміща́нин, -на, м. Житель предмѣстья. АД. І. 15. Вийшли до його усі міщане, усі міщане, всі предміщане. Нп.
Прус, -са, м.
1) Насѣк. прусакъ.
2) Пруссакъ, житель Пруссія. Шух. І. 183.
Ізвоював москаль пруса. Лукаш. 69.
Рахма́н, -на, м.
1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. І. 220. III. 29. Kolb. І. 198 — 200.
2) Нищій.
Поти рахман плохий, поки собаки не обступлять. Ном. № 4224.
Селю́к, -ка́, м. Житель села, деревенщина. Простий люд — селюки. К. ЧР. 352.
Січови́к, -ка́, м. Житель Сѣчи, запорожець.
Слобожа́нин, -на, м. Житель слободы. Слобожане почали селитись по степах. Стор. II. 9.
Сота́к, -ка́, м. Житель Шаришской столицы въ Венгріи. О. 1861. І. 265.
Степови́к, -ка́, м. Житель степныхъ пространствъ. (О. 1861. І. 264. Та й сам, бачу, степовик. МВ. (О. 1862. III. 74).
Ту́тарь, -ря, м. Здѣшній, мѣстный житель. Ой тутару, ой тутареньку, сему дому господареньку. Гол. IV. 310.
Хуторя́нин, -на, м. Житель ху́тора, живущій на ху́торі. Стор. М. Пр. 113. Наш брат хуторянин. Шевч. 322. Балакав з хуторянами про чорну раду К. ЧР. 194.

Запропонуйте свій переклад