Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «житець»
Шукати «житець» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жиле́ц
1) пожиле́ць,
см. Квартира́нт, Постоя́лец;
2) жите́ць (
р. -тця), (ж. р.) живу́ща.
Он уже на этом свете не жиле́ц – він уже́ на цьо́му сві́ті не жите́ць; уже він (вона́) на бо́жій доро́зі; уже́ він смерте́нний, лежи́ть; уже́ на ла́дан ди́хає; йому́ (їй) вже не животі́ти; вже на тонку́ пряде́; вже ря́сту не топта́тиме.
Жи́тель, -ница – жи́тель, жи́телька, жите́ць (р. -тця́), ме́шканець (р. -нця), ме́шканиця (реже ме́шканка), (устар.) обива́тель, обива́телька; (местный ж.) краяни́н, края́нка.
Жи́тели – лю́ди, лю́дність (р. -ности), края́ни. [Убо́га лю́дність того́ щиро-робі́тничого кварта́лу. Я воли́нський краяни́н. На ра́дість усі́м ки́ївським лю́дя́м. Це – село́ Солові́їха; мій нови́й знайо́мий на дозві́ллі розказа́в мені́ де́що ціка́ве з по́буту її́ житці́в. Знав у ві́чі тро́хи не всіх мешканці́в лу́цьких].
Ж. городской – городя́нин (ж. р. -я́нка; мн. городя́ни), містю́к, (гал.) міщу́х.
Ж. сельский – селяни́н (ж. р. -я́нка, мн. селя́ни), чолові́к із села́, селю́к, селю́чка.
Ж. слободской – слобожа́нин, слобожа́нка, слободя́ник.
Ж. предместья – передміща́нин, передміща́нка.
Ж. береговой, прибрежный – бережа́ни́н, побережа́нин.
Ж. противоположного берега реки – (того)боча́нин (мн. боча́ни), заріча́нин, -нка, тогобі́чний чолові́к, -чна жі́нка.
Ж. приморский – ме́шканець (чолові́к) надмо́рський.
Ж. горы, возвышенной местности – горя́нин (мн. горя́ни), горя́нець (р. -нця), (горец) гірня́к.
Ж. подгорья – підгоря́нин.
Ж. долин – долиня́нин.
Ж. низин – низове́ць (р. -вця́), подоля́нин, подоля́к.
Ж. степей, полей – степови́к, польови́к.
Ж. пещер – пече́рник.
Ж. леса, бора – лісови́к, пущови́к, борови́к.
Ж. полесья – поліщу́к.
Ж. местности перед замком – підзамча́нин (ж. р. підзамча́нка).
Ж. исконный – тубі́лець (см. Абориге́н).
Ж. коренной – оса́дник.
Ж. постоянный в сельском обществе – земляни́н. [Сла́вне село́ Лю́бчики, весе́ле. Ми сюди́ на се́лище прийшли́, в земля́ни пи́шемось любчі́вські (М. Вовч.)].
Ж. известной части села, деревни, квартала, города – кутча́нин. [Ми кутча́ни, на одні́м кутку́ живемо́].
Ж. гетьманщины – гетьма́нець (р. -нця).
Ж. приднепровья, приднестровья – дніпря́нин, наддніпря́нець (р. -нця), дністря́нин, наддністря́нець (р. -нця).
Ж. заднепровья – задніпря́нець.
Ж. заграничный – закордо́нець, закордо́нник.
Ж. приграничный – узгрянича́нин, узгряни́чник.
Ж. ада – пеке́льник.
Ж. Киева – кия́нин.
Ж. Харькова – ха́рківець, харков’я́нин.
Ж. Чернигова – черні́гівець (ж. р. черні́гівка).
Ж. Одессы – одеси́т, одеся́нин.
Ж. Звенигородки – звинигоро́дець (ж. р. звиногоро́дянка).
Новожи́л – новожи́л[т]ець (-тця), нови́й пожиле́ць (-льця́), нови́й жите́ць (-тця́), (зап.) нови́й ме́шканець (-нця).
Обита́тель – ме́шка́нець (-нця), жите́ць (-тця́). См. Жи́тель. -ница – ме́шканка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Жилец
1) пожиле́ць, пожили́ця, помешка́нець, помешка́нка, ме́шка́нець, ме́шка́нка;
2) жите́ць, (
ж. р.) живу́ща:
жильцы дома – мешканці (пожильці) будинку;
он уже не жилец на этом (на белом) свете – він уже на цьому світі не жилець; йому вже не животіти; він уже смертенний лежить, йому уже рясту не топтати; уже на тонку пряде; йому вже три чисниці до смерті (до віку); він на смертній (на божій) дорозі; (груб.) уже на ладан дихає. Обговорення статті
Проживающий – що (який) проживає, жилець, житець, мешканець. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖИТЬ, ще існува́ти, топта́ти ряст, по сві́ті ходи́ти, бути живи́м і здоро́вим, образ. бу́ти під со́нцем;
жить чем, 1. жи́ти / ї́сти хліб/ з чого, 2. захо́плюватися чим, жить вегетати́вной жи́знью, фаміл. рости́ як капу́ста на горо́ді, жи́ти як дереви́на;
жить в долг, жи́ти на борг;
жить в нужде́, бідува́ти;
жить в одино́честве /жить одино́ко/, самоті́ти;
жить в по́лном доста́тке, жи́ти, не зна́вши го́ря, не зна́ти го́ря, жи́ти як у Бо́га за двери́ма /жи́ти як у Христа́ в за́пічку/;
жить в по́лном согла́сии, жи́ти без чвар, жи́ти душа́ в ду́шу;
жить в постоя́нной трево́ге, жи́ти на вулка́ні;
жить в пра́здности, не бра́тися і за холо́дну во́ду;
жить в стра́хе, боя́тися своє́ї ті́ні;
жить в супру́жестве, оказ. жи́ти в па́рі;
жить жа́лованьем, жи́ти з платні́;
жить на иждиве́нии кого, фаміл. сиді́ти на чиїй ши́ї;
жить на что /жить на жа́лованье, жить на пе́нсию/, жи́ти з чого /жи́ти з платні́, жи́ти з пе́нсії/;
жить на ни́зком жи́зненном у́ровне, образ. не зво́дити кінці́в доку́пи;
жить на отлёте, жи́ти на відлю́дді;
жить на ре́нту, стри́гти купо́ни;
жить на содержа́нии кого, утри́муватись ким;
жить на широ́кую но́гу, розкошува́ти;
жить не по сре́дствам, прожива́ти бі́льше, як заробля́ти;
жить пода́чками, жи́ти на ласка́вому хлі́бі, у ру́ки диви́тися;
жить, по́льзуясь покрови́тельством кого, фраз. жи́ти за чиєю (широ́кою) спи́ною;
жить припева́ючи, жи́ти як мед пи́ти [живу́т припева́ючи = живу́ть як мед п'ють];
жить с капита́ла, фаміл. жи́ти з копі́йки;
как живёте (как живёте-мо́жете)?, як живі́-здоро́ві?, як Бог ми́лує?;
живу́щий, що живе́ тощо, зви́клий /ста́вши, покли́каний/ жи́ти, зда́тний /зму́шений/ прожи́ти, жите́ць, жива́ха, (в домі) ме́шканець, галиц.заме́шкалий, прикм. живи́й (і здоро́вий), фраз. посе́лений, з домі́вкою [живу́щий в те́ле рыб = з домі́вкою в ті́лі риб];
живу́щий в долг, бага́тий з по́зичок;
живу́щий в доста́тке, замо́жний, замо́жній, образ. з доста́тком;
живу́щий в изгна́нии, ви́гнанець;
живу́щий в ми́ре /живу́щий в согла́сии/, зда́тний жи́ти без чвар;
живу́щий в неве́жестве, зашкару́блий у не́уцтві;
живу́щий в нище́те, злида́р, підто́чуваний зли́днями;
живу́щий в нужде́, бі́дар бідаре́м;
живу́щий в пра́здности, зви́клий до неро́бства, гультя́й, неро́ба;
живу́щий в ро́скоши, зви́клий /при́вчений/ до розко́шів, розкошелю́б;
живу́щий в своё удово́льствие, зви́клий жи́ти собі́ на вті́ху, сибари́т;
живу́щий в чьем созна́нии, живи́й у чиїй па́м'яті;
живу́щий как ко́шка с соба́кой, стил. перероб. жи́вши як кіт із псом;
живу́щий на отлёте, завгоро́дній / заца́ринський/ (поселе́нець), живу́щий на содержа́нии кого, утри́муваний ким;
живу́щий на чужо́й счёт, зви́клий жи́ти чужи́м ко́штом;
живу́щий на широ́кую но́гу = живу́щий в пра́здности. стил. перероб. розкошу́ючи;
живу́щий не по сре́дствам, що проживе́ бі́льше, як заробля́;
живу́щий ни́щенством, що живе́ з же́брів, ста́рець, жебра́к;
живу́щий под одно́й кро́влей, співжиле́ць, з-під одно́го да́ху;
живу́щий свои́м умо́м, зда́ний на вла́сний ро́зум, сам собі́ пан;
живу́щий чужи́м умо́м, му́дрий чужо́ю голово́ю.
ПРОЖИВА́ТЬ ще жи́ти, галиц. заме́шкувати, оказ. квартирува́ти;
проживать на чём /проживать на уча́стке/ галиц. заме́шкувати що /ді́ля́нку/;
прожива́ющий що /мн. хто/ живе́ /звик жи́ти/ тощо, жиле́ць, жите́ць, ме́шканець, квартира́нт, галиц. заме́шкалий, образ. на кварти́рі, стил. перероб. ме́шкаючи;
нелега́льно проживающий нелеґа́л, нелеґа́льний жиле́ць /ме́шканець/;
прожива́емый (витрачуваний) прожи́ваний;

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жите́ць, -тця́житель, обитатель.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Житель, -ница – житель (-ля), жителька, жите́ць (-тця), ме́шка́нець (-нця), ме́шка́нка; (жители) – житці́, ме́шка́нці; (население) – людність (-ности); ж. горный – верховинець (-нця); ж. городской – міська́ людина, міський ме́шканець, містянин (Г), городянин, городянка; ж. известной части села – кутча́нин (-на); ж. коренной – тубі́лець (-льця); ж. Киева, Харькова, Одессы – киянин (-на), ха́рківець (-вця), харків’янин (-на), одесець (-сця); (ж. р.) одесча́нка; ж. местный – місце́вий житель, ме́шка́нець; -ли окраинные – поку́тні ме́шка́нці, покутяни; ж. подгородный – пригородянин (-на); ж. предместья – передмістянин (-на) (Н); ж. приграничный – узгранича́нин (-на); ж. страны природный – краянин (-на), краянка; ж. сельский – селянин (-на), селянка; ж. столицы – столича́нин (-на).
Обитатель, -ницажите́ць (-тця), ме́шка́нець (-нця), ме́шка́нка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

жите́ць, житця́; житці́, -тці́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Жите́ць, -тця́, м.
1) Житель, обитатель.
Німі та мовчазні вони (оселі) не кажуть.... чи щасна доля доглядає сон їх житців. Мир. Пов. І. 127.
2) Раст. Bromus mollis L. Ан. 71.
Як уродить в житі метлиця, так буде хліб і паляниця; а як уродить житець, так і хлібу копець. Ном. № 10138.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Bromus hordeaceus L. ** (Bromus mollis L.)сто́колос м’яки́й (Сл, Ру); бромус м’який (Оп), стоколоса жмиця (Вх2), стоколо́са мягка́ (Мл; Mk); житець (Ан, Ян2, СлСД, ПС), жи́тниця (КобГЦ), мітлиця (Вл), перійка (Ан), сто́колос (Рг1, Пс, Сл, ГдСТ, БО), стоколо́са (MjПД).

Запропонуйте свій переклад