Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 50 статей
Запропонувати свій переклад для «забить»
Шукати «забить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Забива́ть, заби́ть
1) (
заколотить) забива́ти, заби́ти, (о мн.) позабива́ти що. [Позабива́ли ві́кна й две́рі].
-би́ть железн. полосами – заштабува́ти.
-ва́ть, -би́ть гвоздём – забива́ти, заби́ти цвя́хом, загво́жджувати, загвозди́ти;
2) (
вколачивать) забива́ти, заби́ти, гна́ти, заганя́ти, загна́ти, (о мн.) позабива́ти, позаганя́ти що куди́, у ві́що. [Позабива́ти тут скрізь кілки́. Загна́ти клин(а)].
-би́ть в колодки – заби́ти в ди́би, в диби́ці, (провинц.) зди́бати. [Но́ги зди́бають, ру́ки сплу́тають і везу́ть до прийо́му (Руданськ.)];
3)
-би́ть (загромоздить) дорогу снегом – заби́ти (забурти́ти) доро́гу (путь).
-би́ть наносом, песком, грязью, снегом – забузува́ти на́мулом, піско́м, багно́м, бру́дом, сні́гом. [Ба́нька скляна́, та забузо́вана, то й не ви́дко, що́ в їй. Ко́си в те́бе брудні́ – бач як гребіне́ць забузува́ла, розчі́суючись].
-би́ть (засорить) отверстие – заби́ти відту́лину, (безл.) засніти́ти (и засміти́ти), захара́сти́ти. [Щось засніти́ло крант у самова́рі, – вода́ не біжи́ть];
4)
-би́ть в набат, тревогу – би́ти (уда́рити) на ґвалт.
-би́ть в барабан – заб[т]араба́нити, (дробь) задріботі́ти. [Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (Франко)];
5)
-ва́ть, -би́ть голову кому – забива́ти, заби́ти кому́ ба́ки (го́лову), заду́рювати (задури́ти) кого́ (го́лову кому́), дури́ти кому́ го́лову, моро́чити, заморо́чити, запа́морочити, зату́ркувати, зату́ркати го́лову кому́. [Чолові́к дурни́й, бо жі́нка задури́ла. Мене́, тако́го па́на, сюди́ заду́рювать прийшла́! (Гліб.). Не моро́ч (не дури́) мені́ голови́, бо вже й так, о́бертом іде́. Оці́ діти́ська так зату́ркають го́лову, що за день зо́всім дурна́ ста́ну];
6)
-ва́ть, -би́ть кого (притупить умств. способности) – забива́ти, заби́ти, приголо́мшувати, приголо́мшити, заголо́мшити, заду́рювати, задури́ти, зату́ркувати, зату́ркати кого́.
-би́ть толчками – заштовха́ти, затовкти́, затолочи́ти кого́.
-би́ть плетьми до смерти – заби́ти, зашмага́ти кого́ нагая́ми (канчука́ми) на смерть.
-бить до полусмерти – ма́ло дух не ви́бити; ті́льки(-но) живо́го пусти́ти.
Заби́тый – заби́тий; заштабо́ваний; заби́тий цвя́хом, загво́жджений; за́гнатий куди́, у ві́що; заби́тий у ди́би, у диби́ці, зди́баний; заби́тий, забузо́ваний (му́лом, сні́гом, пі́ском и т. п.); (о ребёнке, человеке) заби́тий, приголо́мшений, заголо́мшений, заду́рений, зату́рканий; зашто́вханий, зато́вчений, затоло́чений. [Найгі́рша в кла́сі школя́рка, засмі́яна та заби́та (Васильч.). Приголо́мшений те́мний люд. Мала́ на зріст, а на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)].
-тый плетьми до смерти – заби́тий, зашма́ганий нагая́ми, (канчука́ми) на смерть, (до полусмерти) ті́льки(-но) живи́й.
-тая дорога (путь) – заби́тий, забивни́й шлях (заби́та, забивна́ доро́га, путь). [Забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Забивна́ путь: заме́ти наве́ргало такі́ (Мирн.)].
Гво́здь, гво́здик
1) цвях, цвя́шок (
р. -шка), гвіздо́к (р. -здка́); (самый большой) смерте́льник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретна́ль, брента́ль; (для обивки) цвя́шок; (подковный) ухна́ль, вухна́ль; (для шин) шина́ль; (для тёса) ґонта́ль; (большой и загнутый) кости́ль; (для прибивания лат на стропилах) лато́вець (р. -вця), латни́к; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволі́чка; (у сапожников) шпи́лька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньо́к; (деревянный для обивания) ти́бель; (деревянный гвоздь-вешалка) кіло́к (р. кілка́), кіло́чок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) за́гвіздок;
2) (
втулка в бочке) чіп (р. чопа́).
Гво́зди, соб. – гві́здя́.
Забивать (забить) гвоздё́м что – загво́зджувати, загвозди́ти що, ввігна́ти гвіздо́к у що.
Украшенный гво́здиками – цвяхо́ваний, ви́цвяхований, гвіздко́ваний.
Кандалы́
1) кайда́ни (-нів) (
в прям. и перен. знач.), соб. кайда́ння, диал. кайда́ниці (-ниць) (Шух.), ум. кайда́ники, кайда́ночки (-чків), соб. кайда́ннячко; залі́за (иногда залі́зо, соб. залі́ззя), зако́ви (-вів), (путы) пу́та (р. пут). [Уго́ру ру́ки підійма́ли, кайда́нами забряжча́ли (АД. І.). Похова́йте та встава́йте, кайда́ни порві́те (Шевч.). Визволе́ння люди́ни з усі́х пут і кайда́нів (Єфр.). Ну́дився наш Левко́ у залі́зах, си́дячи в холо́дній (Квітка). Бу́ти-ж мені́ у нево́лі, у залі́зі, у зако́вах (Пісня)].
-лы́ ручные, ножные – кайда́ни на ру́ки, на но́ги или руча́ні, ножа́ні кайда́ни.
-лы ручные – (зап.) кайда́нки (-нок) (Голов.).
-лы́ замочные, глухие – кайда́ни зами́кані, кайда́ни закле́пані.
Забить в -лы́ кого – заби́ти, закува́ти и заку́ти в кайда́ни кого́, у залі́за взя́ти кого́.
Заковывать в -лы́ – зако́вувати, кува́ти в кайда́ни, в залі́за кого́.
Надеть -лы́ на кого – кайда́ни наді́ти на ко́го, у залі́за, у кайда́ни узя́ти кого́. [Наді́ли на ру́ки і на но́ги кайда́ннячко го́стре (Федьк.)].
Налагать -лы́ на кого – в кайда́ни кува́ти кого́, наклада́ти залі́за на ко́го. [Наклада́й на ньо́го залі́за, щоб знов не втік (Тобіл.)].
Попасть в -лы – впа́сти в кайда́ни.
Отбить -лы (снять самовольно) – розби́ти кайда́ни.
Снять -лы́ – зня́ти кайда́ни з ко́го. [Не міг зня́ти кайда́ни важкі́ (Ворон.)].
Думу в -лы́ не забьёшь – ду́мку в кайда́ни не закує́ш;
2) (
тяжкая обязанность) нево́ля, ярмо́, корми́га.
На́глухо, нрч. – на-глу́хо, щі́льно, на-слі́по, на-ме́ртво. [Две́рі його́ були́ на-глу́хо заби́ті (Мирн.). Люди́на, за́мкнена, щі́льно заби́та в цю жахли́ву діру́ (Корол.)].
Забить дверь, окно -хо – заби́ти две́рі, вікно́ на-слі́по (на-глу́хо, на-ме́ртво).
Переулок застроен -хо – прову́лок забудо́вано на-слі́по (на-бе́звихідь, на-за́зубень).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Забивать, забить
1) (
заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити;
2) (
вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати;
3) (
загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити;
4) (
в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти;
5) (
голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому;
6) (
притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити;
7) (
место, очередь, сленг.) забивати, забити;
7) (
терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити:
забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі);
забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти;
забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати;
забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити;
забить нож, топор – затупити ніж, сокиру;
забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що;
забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт).
[Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл.  М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Барабан
1) (
в разн. знач.) бараба́н, (редко, муз.) тараба́н, (для навивания проволоки, кабеля, ещё) наві́й;
2) (
часть ворота, на которую навивают канат) бара́н:
барабан парового котла – барабан парового котла;
бильный барабан – ше́рет;
заби́ть в барабан – забараба́нити, затараба́нити, (дробь) задріботі́ти;
по барабану (безразлично) – (разг., жарг.) по барабану, по цимбалах, до лампочки, паралельно, фіолетово, плювати, (грубо, рус.) пофіґ;
подающий барабан – (техн.) подавач.
[Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (І.Франко). Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули (О.Олесь). Як митцеві, мені якось по барабану, відтворює ця річ історичну правду, чи ні, якщо вона стильна (Лесь Подерв’янський). — Чесно кажучи, мені пофіґ, Дано, що тобі кепсько (А.Мухарський). Цей подумки проказаний тост мені так припав до вподоби, що я його виголосив ще кілька разів, аж поки мені не стало по цимбалах. (Ю. Винничук). Просторікують якісь там сопливі інтелігетики? Або протестують кабінетні шевченкознавці, чи самозвана еліта у драних штанях? Усе це нам по цимбалах, по барабану, тобто — до лампочки Ілліча. Ми за широкими плечима, тож і тухлі яйця нам не страшні (Віра Носенко). І осли грають роль в музиці: їхню шкіру натягують на барабан (Еміль Кроткий). Під палкою навіть в барабані пробуджується Муза (С.Є.Лєц). 1. Деколи першу скрипку в оркестрі грає барабан. 2. Настрій класний, весняний! Іду, усміхаюсь… У мене сьогодні неділя і мені по барабану, що в усіх середа!].
Обговорення статті
Бить
1) (
поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (
убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (
раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (
вбивать) забивати;
5) (
давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (
масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (
о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (
стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
бить наверняка – бити напевне;
бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Вампир – (франц., нем.) вампір, упир, (ув.) упиряка, (перен.) кровопивця; (порода летучей мыши) кажан-вампір.
[— Я Тибр старий! — ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Іван Котляревський). Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнім… Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування. Яке тобі діло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце… Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш» (М.Коцюбинський). — не хочу бути вашим злим духом, вашим вампіром (Л.Українка). Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього, образ ваш, мов упир, що з могили приліз, кров зганяє з обличчя рідного. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити. Як прибитий упир, ваша вражена тінь блідне, блідне, і смерть її криє, між живими і вами росте просторінь, — рідне серце могилу вам риє… (Л.Українка). Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють  народну  кров  вампіри…  Нахиляйтесь,  Пригинайтесь:  Може,  мимо  пройдуть  звірі…  Тихше,  тихше  —  Хто  це  дише?  Тихше…  тихше… (О.Олесь).  Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п´явками в ріці, А Макака-забіяка З´їв себе із переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон (В.Симоненко). Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України. Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом, душа підступна і злочинна, закута в панцир і шолом. Уломок лицарського роду, мучитель власного народу, кривавий кат з-під темної зорі, отам він жив, на Замковій горі (Л.Костенко). Я стояв і мовчки дивився на того лобура. Я міг забить його на місці. Я просто задавив би його голими руками. Господь не обділив мене здоров’ям, – і цей упиряка був би мертвим ще до того, як щось утямив би. Ці люди визнавали тільки насильство. Вони були пильні, непримиренні й підлі, – й спинити їх могла тільки куля калібру  7,62 або добре тренований кулак. Ну, та час вирваних язиків, розпоротих животів, бойових сотень під криваво чорними знаменами, партквитків, забитих у горлянки, – час той минув, на вулицях висіли ідіотські гасла, безмозкі юрми з радісним ревом перли на демонстрації, – ну а хто був невдоволений… що ж, тим затикали рота в отаких от підвальних кімнатках… (Л.Кононович). Я, в кожнім разі, був би зовсім не проти, коли б харківська мерія на чолі з паном Добкіним вирішила забрати совєтські пам’ятники спершу не з Таллінна, а з Києва, — почавши, скажімо, від монструозного Лєніна у метро «Театральна» і не менш кічуватого при Бесарабці, а тоді підгребти й усіх інших комуністичних вампірів, котрі понищили в Україні куди більше людей, ніж усі історичні загарбники — від Чінґісхана до Гітлера — разом узяті (М.Рябчук). Це характерно, що в періоди кризи імперії та імперської свідомості «истинно русские» звертають свої погляди і надії до Києва. Як вампіри, сподіваються вдруге набратися духу з його історії, його святого ореолу. Хочуть його впокорити, привласнити. Так було і так є (І.Дзюба). Червона сарана поїла все. Окраєць хліба видираючи з долоньок Дитячих. Не здригалося лице В катів проклятих, не боліли скроні, Не гризла совість чорної душі — Диявол там знайшов собі домівку І все людське у них він задушив. Заламуючи руки, на долівку Навколішки впадали матері, Коли з колиски витягаючи дитину, Останні крихти вигрібали упирі, Приховані від них на чорну днину. Виносили із хати геть усі Плоди і зерна, ковдри, одяг, посуд… (Оксана Усова-Бойко). Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Здолали державу і склали до ніг, П’ючи нашу кров як вампіри, А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви (Ю.Винничук). Так чим пишалися ці дві прояви? Питаю знов ім’ям самої слави. Вони жили в самотності глухій, Користолюбства боязкі герої, Як два євреї, що в землі святій У сад ховались од юрби худої; Два яструби в діброві щогловій, Два мули з вантажем брехні старої, Два упирі, що люблять теплу кров, Знавці іспанської та східних мов (В.Мисик, перекл. Джона Кітса)].
Обговорення статті
Гвоздь, гвоздик
1) цвях, цвяшок (
р. -шка), гвіздок (р. -здка); (самый большой) смертельник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретналь, бренталь; (для обивки) цвяшок; (подковный) ухналь, вухналь; (для шин) шиналь; (для тёса) ґонталь; (большой и загнутый) костиль; (для прибивания лат на стропилах) латовець (р. -вця), латник; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволічка; (у сапожников) шпилька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньок; (деревянный для обивания) тибель; (деревянный гвоздь-вешалка) кілок (р. кілка), кілочок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) загвіздок; (соб. гвозди) гві́здя́;
2) (
втулка в бочке) чіп (р. чопа):
в этом гвоздь всего (перен.) – це — основа всього; це — головне (основне); у цьому суть (зерно, ядро);
гвоздём в голове засесть – запасти (засісти) в голову [як (мов ) цвях], уроїтися [в голову];
гвоздь программы (концерта, сезона) – окраса програми (концерту, сезону);
забивать (забить) гвоздём что – загвозджувати, загвоздити що, ввігнати гвіздок у що;
и никаких гвоздей – і (та й) край та й годі;
украшенный гвоздиками – цвяхований, вицвяхований, гвіздкований. Обговорення статті
Гол, спорт. – (англ.) гол:
забить гол – забити гола (гол).
[Матч видався гарячим і пиво швидко закінчилося, та поки я ходив ще за кухлем, нашим забили гола. Звідси правило: воротар не повинен ходити за пивом!].
Обговорення статті
Кандалы
1) кайда́ни (
в прям. и перен. знач.), (собир.) кайда́ння, (диал.) кайда́ниці (Шух.), (умен.) кайда́ники, кайда́ночки, (собир.) кайда́ннячко; залі́за (иногда залі́зо, соб. залі́ззя), зако́ви, (путы) пу́та, ско́ви, (ручные) на́ручні, (зап.) кайда́нки;
2) (
тяжкая обязанность) нево́ля, ярмо́, корми́га:
думу в кандалы́ не забьёшь – ду́мку в кайда́ни не закує́ш;
забить в кандалы́ кого – заби́ти, закува́ти и заку́ти в кайда́ни кого́, у залі́за взя́ти кого;
кандалы́ ручные, ножные – кайда́ни на ру́ки, на но́ги; руча́ні, ножа́ні кайда́ни;
кандалы замочные, глухие – кайда́ни зами́кані, кайда́ни закле́пані;
ковать, заковать в кандалы кого – у кайдани кувати, закувати кого, накладати, накласти залізо (заліза) на кого;
надеть кандалы́ на кого – кайда́ни наді́ти на ко́го, у залі́за, у кайда́ни узя́ти кого;
налагать кандалы́ на кого – в кайда́ни кува́ти кого́, наклада́ти залі́за на ко́го;
отбить кандалы (снять самовольно) – розби́ти кайда́ни;
попасть в кандалы – впа́сти в кайда́ни;
снять кандалы́ – зня́ти кайда́ни з ко́го;
человек в кандалах – кайданник.
[Похова́йте та встава́йте, кайда́ни порві́те (Т.Шевченко). Визволе́ння люди́ни з усі́х пут і кайда́нів (С.Єфремов). Ну́дився наш Левко́ у залі́зах, си́дячи в холо́дній (Квітка). Бу́ти-ж мені́ у нево́лі, у залі́зі, у зако́вах (Пісня). Наді́ли на ру́ки і на но́ги кайда́ннячко го́стре (Ю.Федькович). Провівши Санчо сей монолог, дійшов нарешті такої думки: — Ну, що ж! На все є ліки, тільки на смерть немає: хоч-не-хоч, а наскінчу життя всі під її кормигу підпасти мусимо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Всі кайдани світу утворюють єдиний ланцюг (С.Є.Лєц). Кайдани не люблять приковувати до себе увагу (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАБИ́ТЬ, заби́ть клин ме́жду кем, наси́пати при́ску між ким;
заби́ть ключо́м, оказ. зафонта́нити, (про життя) забуя́ти;
заби́ть трево́гу, уда́рити на спо́лох;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Забивать, забить
1) (
вбивать, вколачивать клин, кол) забива́ти, -ва́ю, -ва́єш, заби́ти, -б’ю́, -б’є́ш, вбива́ти, -ваю, -ва́єш, вби́ти (вб’ю, вб’єш);
2) (
вколачивать) заганя́ти, -ня́ю, -ня́єш, загна́ти (зажену́, зажене́ш);
3) (
притупить умственную способность) зату́ркувати, -кую, -куєш, зату́ркати, -каю, -каєш, приголо́мшувати, -шую, -шуєш, приголо́мшити, -шу, -шиш.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Забивать, -бить – забива́ти, заби́ти;
• з. (сваи
) – би́ти, заби́ти;
• з.,
горн. – вибива́ти, ви́бити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Забивать
• Забивать, забить голову кому
(разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому.
• Забивать кого (в работе)
(перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі).
Забить в барабан(ы)
– забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти.
Забить в колодки
– забити в диби (в дибиці, у скрипиш); (лок.) здибати. [Забили в скрипицю Та й повезли до прийому. Шевченко. Ноги здибають, руки сплутають і везуть до прийому. Руданський.]
Забить до полусмерти кого
– мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити.
Забить нож, топор
– затупити ніж, сокиру.
Забить себе в голову что
(разг.) – забрати собі в голову що.
Забить тревогу
– ударити на сполох (на ґвалт).
Кол
• Вбить, забить осиновый кол во что
(разг.) – забити осиковий кілок (осику, осичину) у що; зробити кінець чому.
• Влепить, припаять кол
(арго) – уліпити (ушкварити, шкварнути) одиницю; всадити палю (кіл, коляку).
• Ни кола, ни двора
– ні кола, (а)ні двора. Пр. Ані печі, ані лави. Пр. Ні кілка, ні дрючка. Пр. Ні миски, ні ложки. Пр.
• Посадить на кол кого
– посадити (настромити) на палю (на кіл) кого.
• Хоть кол на голове теши
– хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Хоч в око (в очі) стрель. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр.
Осиновый
• Вбить (забить) осиновый кол во что-либо
(разг. ритор.)Див. кол.
• Дрожит (трясётся) как осиновый лист
– тремтить (труситься) як (мов, наче…) осичина (як осиковий лист, мов трепетовий лист, як лист на трепеті); труситься як на ножі.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

забива́ть, заби́ть забива́ти, заби́ти; заглу́шувати, заглуши́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вбива́ти, вби́ти
1) (
что во что) вколачивать, вколотить, вбивать, вбить, забивать, забить.
Вби́ти в го́лову – втолковать.
2) (
кого) убивать, убить;
3)
утаптывать, утоптать.
Вро́їтивообразить, забить (себе) в голову.
Вро́їтися в го́лову – засесть в голове.
Забива́ти, заби́ти
1)
забивать, забить, заколачивать, заколотить;
2)
ушибать, ушибить;
3)
убивать, убить;
4)
запугивать, запугать;
5) (
о запахе) заглушать, заглушить;
6) (
об огне) тушить, затушить;
7) ба́ки –
втирать очки, сбивать, сбить с толку;
8) в кайда́ни –
заковывать, заковать в кандалы;
9) шлях –
заносить, занести дорогу (снегом);
10) па́мороки –
отшибать, отшибить память;
11) копі́йку –
зашибать, зашибить деньгу.
Заби́тизабить.
Заду́рювати, задури́тизабивать, забить, притупить голову.
Засні́чувати, засніти́ти, -чу́, -ти́ш
1)
засыпать, засыпать, забить (чем-либо сыпучим);
2) засніти́ти о́чі –
отвести глаза, отуманить, одурачить;
засні́чуватися, засніти́тися –
1)
зарождаться, зародиться;
2)
покрыться чем-либо;
3)
закупориваться, закупориться (о гнойной ране).
Зату́ркати и затурча́ти
1) (
о голубях) заворковать;
2)
заговорить быстро;
3)
забить, запугать.
Зату́ркати го́лову – сбить с толку.
Зашмага́тизасечь, забить.
Заштабо́вувати, заштабува́тизабивать, забить железными полосами.
Заштовха́ти
1)
затолкать, начать толкать;
2) (
с ударением на втором слоге) затолкать, забить толчками.
Позабива́ти
1) кого –
поубивать (многих);
2) що –
вбить, забить (во множ.).
При́скати, -каю, при́снути, -ну, -неш
1)
брызгать, брызнуть;
2)
фыркать, фыркнуть;
3)
быстро выскакивать, вылетать, вылететь;
4) (
о жидкости) бить, забить струей.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Забива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заби́ти, -б’ю, -б’є́ш, гл.
1) Забивать, забить, вбивать, вбить, вколачивать, вколотить.
Греблі гатили, кілля забивали. Макс. 1834. 23.
2) Забивать, забить, заколачивать, заколотить.
Забити дірку.
3) Ушибать, ушибить, зашибить.
Впав та так забив коліно, що й ногою не поворухне. Харьк. Не лізь на колодку, бо заб’єш головку. Макс. 1849. № 26.
4) Убивать, убить.
Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Я нікого не забив, бо сам душу маю. Чуб. V. 963.
5) Забивать, забить, запугивать, запугать.
Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться. Харьк.
6) О запахѣ: заглушать, заглушить.
Пижмо хоць едно, та усі зілля забиває. Подол. г.,
7) Объ огнѣ: тушить, затушить.
Чабани забивають огонь свитами. О. 1862. V. Кух. 31.
8) Только сов. в. О поклонахъ: положить.
Забий десять поклонів. КС. 1882. X. 57.
9)
ба́ки. Заговорить, сбить съ толку. Не забивай баки! Мир. Пов. II. 106. Він йому ні в чому не повірить і баки йому заб’є. Кв. II. 202.
10)
в кайда́ни, в коло́дку, в ди́би, в скрепи́цю. Заковывать, заковать въ кандалы, въ оковы. Взяли його в неволеньку, забили в кайдани. Чуб. V. 1018. Да узяли Харька, да узяли батька, да забили в колоду. Мир. Л. сб. 191. Забили їх у диби. Рудч. Ск. І. 210. І вдовиченка-ледащицю забили в скрепицю та й повели до прийому. Шевч. 591.
11)
доро́гу, шлях. Заносить, занести снѣгомъ. Гудили дорогу, забиту та занесену снігом. Мир. Пов. І. 118.
12)
па́мороки. См. Памороки.
Забузува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Забить, заполнить, засыпать, залѣпить сыпучимъ тѣломъ, грязью. Борода йому забузована снігом. Греб. 404. Банька скляна, та забузована, та й не видко, що у їй. Кан. у.
Забурти́ти, -рчу́, -ти́ш, гл.
1) Забить, засыпать, залѣпить.
Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. Мнж. 130.
2) Воткнуть, вонзить.
У серце ніж забуртила. АД. І. 304.
Загво́зджувати, -джую, -єш, сов. в. загвозди́ти, -джу́, -ди́ш, гл.
1) Забивать, забить гвоздемъ. Переносно: заморозить.
Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Гальки сідай в санки. Ном. № 507.
2) Сказать рѣзкость, колкость.
Енею в батька загвоздила, щоб довго не базікав тут. Котл. Ен.
Заду́рювати, -рюю, -єш, сов. в. задури́ти, -рю́, -риш, гл. Забивать, забить голову, притупить умственныя способности. Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла. Гліб. 59. Чоловік дурний, бо (жінка) задурила. Грин. II. 159.
Засні́чувати, -чую, -єш, сов. в. засніти́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Засыпа́ть, засы́пать, забить (чѣмъ-либо сыпучимъ).
Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано, очі заснічено — т. е. засыпано землею въ могилѣ. Г. Барв. 78.
2)
о́чі. Отвести глаза, отуманить, одурачить. Та вони, прокляті цигани, так тобі заснітять очі, шо ти й сам не зчуєшся, як і гроші їм викинеш. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зашмага́ти, -га́ю, -єш, гл. Засѣчь, забить. До полусмерти зашмагав канчуками. Стор. І. 191.
Заштабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Забить желѣзными полосами. Желех.
Зашто́вха́ти, -ха́ю, -єш, гл.
1) Затолкать, начать толкать.
2) Затолкать, забить толчками (съ удареніемъ на второмъ слогѣ).
Позабива́ти, -ва́ю, -єш, гл.
1) Убить (многихъ).
Се ті самі харцизи, що пана Щуку і патера позабивали. Стор. МПр. 123. На той світ позабивали (різками) сердешних. Мир. ХРВ. 267.
2) Вбить, забить (во множествѣ).
Позабивай тут скрізь коляки.
Позаду́рювати, -рюю, -єш, гл. Забить голову, одурить (многихъ).
Поморо́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Нѣкоторое время
морочити.
2) Одурить, лишить сознанія, забить голову (многихъ, многимъ).

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Заклепа́ти, -па́ю, -єш, гл. Забить, заклепать. Сл. Яворн.
Засита́рити, -рю, -риш, гл. *Засита́рити си́то. Забить отсыревшей мукой сито. —ціди́лко. Не вымыв ситце, дать молоку заклеить сетку. Ти ж до вечора отак решетуватимеш, до кукіль, он глянь, усе тобі решето заситарив. Пир. у., Конон.
*Затрі́снути, -ну, -неш, гл.
1) Забить, заколотить.
Показала рай і ворота сокирою затріснула наглухо. Лепкий
2) Захлопнуть.
Пішов та й двері затріснув. Умань. Ефр.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Забивать, забить — забива́ти, заби́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Забива́ть, ся, заби́ть, ся = 1. забива́ти, ся, вбива́ти, ся, заби́ти, вби́ти, ся. — Забивати палї. — Забити шпари. — Вбити вовка. — Треба кілок у землю забить. С. Аф. 2. зату́ркувати, приголо́мшувати, глу́зд одбива́ти, забива́ти, зату́ркати і т. д. — Хлопець був як слїд, та як почали товкти трохи не щодня, зовсїм глузд одбили. 3. зала́зити, залїза́ти (куди, ховаючись), забива́ти ся. — Забив ся дурнїсїнько у город — опізнивсь па базарь. С. Аф. — Заби́ть ножъ, топо́ръ = затупи́ти ні́ж, соки́ру. — Заби́ть трево́гу = вда́рити на ґва́лт, на споло́х, зґвалтува́ти. — Заби́тый = приголо́мшений.
Заби́ть, ся = д. Забива́ть, ся.
Трево́га = трево́га (С. Ш.), тріво́га. непокій, по́рух, споло́х (С. Л.), переполо́х (С. Л.), ґвалт (С. З.), гарми́дер, ко́лот, колотне́ча (С. Л.). — Коли тревога, тодї до Бога, а по тревозї, забули о Бозї. н. пр. — Уда́рить, заби́ть трево́гу — вда́рити, задзвони́ти на споло́х, на ґвалт, зґвалтува́ти. — На ґвалту дзвони задзвонити. Кот.
Упада́ть, упа́сть = 1. па́дати, у(в)па́сти (С. Л. Ш.), з шумом або стуком — бу́хнути (С. Л.), бебе́хнути, ся (С. Ш.), ге́пнути (С. Л.), геге́пнути, шеле́пнути, теле́пнути ся, берки́цнути, ся, бря́знути (С. Л.), з високости — обербе́нити ся, у воду — бу́лькнути, бо́втнути, шубо́вснути. — Ти бо хочеш упасти та й не забить ся. н. пр. — Пішов посол тай упав у росол. н. пр. — Він якось не вдержав ся, тай бебехнув з верби. н. к. — Скорчило його і він гепнув об землю. н. о. — Упа́сть въ о́бморокъ = д. під сл. О́бморокъ.Упа́вшій плодъ = па́далиця. — Назбірав падалиць. Кр. 2. спада́ти, убува́ти, спа́сти, убу́ти (С. Ш.). — Вода почина спадати. 3. упада́ти (С. Ш.), підупада́ти (С. Жел.), занепада́ти (С. Л.), марнїти, упа́сти, піду́пасти, занепа́сти, змарнїти.

Запропонуйте свій переклад