Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Запропонувати свій переклад для «завсіди»
Шукати «завсіди» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́чно, нар.
1) ві́чно, дові́чно, вікові́чно, дові́ку, пові́к, безлі́тно.

Жил бы он ве́чно – ві́ку не було́ б йому́;
2) (
постоянно) за́всі́ди, ра́з-у-ра́з, повсякча́с.
Всегда́за́всіди, завсі́гди́, за́вжди, усе́, раз-у-раз, повсякча́с, повсякча́сно, (полон.) за́вше. [Вона́ все так хо́дить. Жив до́ма коло та́та не раз-у-раз, а ті́льки вака́ціями (Крим.)].
Выма́щивать, вы́мостить – вимо́щувати, вимоща́ти, ви́мостити, помости́ти, вистила́ти, ви́слати, ви́стелити (напр. до́шками); (камнем) брукува́ти, ви́брукувати, буркува́ти, ви́буркувати.
Вы́мощенный – ви́мощений, ви́стелений, бруко́ваний, бурко́ваний, ви́брукований, ви́буркований. [Ву́лиці га́рно ви́брукувані. У Ки́їві за́всі́ди су́хо, бо ву́лиці бурко́вані, як помі́ст].
Вы́мощенный досками – ви́стелений до́шками, мостови́й.
Дом
1) (
сооружение) дім (р. до́му) (ум. дімо́к, домо́к (р. -мка́), до́мичок, домо́чок (р. -чка); ув. доми́ще), буди́нок (р. -нку); (ум. буди́ночок) (р. -чка), го́рниці (мн., р. -иць). [Го́рниці га́рні збудува́ли, вели́кі].
Каменный дом – ка́м’яни́ця, мурова́ниця (Вхр.).
Барский роскошный дом (дворец) – пала́ти, пала́ц.
Дом нежилой – нежили́й буди́нок, пу́стка.
Загородный дом – позамі́ський буди́нок, (мыза) фільва́рок (р. -ку), ху́тір (р. -тора).
Вне до́ма, наружу – невдо́ма, надво́рі. [Хіба́ ті́льки світу, що в вікні́? – надво́рі ще більш];
2) (
учреждение) дім [Торго́вий дім], буди́нок. [Селя́нський буди́нок].
Детский дом – дитя́чий дім, (ясли) охоро́нка.
Воспитательный дом – дитя́чий за́хисток, дім (буди́нок) для ви́ховання ді́тей.
Д. молитвенный – молито́вня, молито́вний дім.
Д. странноприимный – приту́лок для подоро́жніх, привіта́льня.
Д. отдыха – буди́нок для відпочи́нку.
Д. ночлежный – нічлі́г (р. -гу). [Нічлі́г ті́льки ще одпе́рли; босячня́ так і су́нула в две́рі (Тесл.)].
Д. рабочий, исправительный, смирительный – дім примусо́вої пра́ці.
Д. исправительно-трудовой – дім пра́ці й попра́ви.
Д. арестный – решта́рня, (грубо, кутузка) буцега́рня.
Д. для сумасшедших – божеві́льня, дім для божеві́льних (навіже́них).
Д. заезжий (постоялый) – за́їзд.
Д. питейный – шинк (р. ши́нку), шино́к (р. -нка́), ко́рчма́, (устар.) ора́нда. [Хо́дить до ора́нди горі́лочку пить (Чуб.)].
Д. публичный – дім розпу́сти, (эвфем.) лупана́р, (грубо) бурде́й.
Д. игорный – дім картя́рський, дім гра́льний;
3) (
домашний кров, своё жилище, свой угол) домі́вка, домі́вля, госпо́да, осе́ля, до́ма (ж. р.). [Порозмовля́ємо щире́нько з земляко́м, домі́вку згада́ємо (Васильч.). Віта́ємо в госпо́ді на́шій вас (Грінч.). Не мина́йте госпо́ди на́шої – ми вам за́всіди ра́ді. Си́на рі́дного з осе́лі він прогна́в. Чия́ до́ма найбли́жче, туди́ ї́дьмо гурто́м ночува́ть (Неч.-Лев.). Занесе́ш до моє́ї до́ми];
4) (
династия) дім. [Катери́на II – не з до́му Рома́нових].
Дребезжа́ть, задребезжа́ть – д(е)ренча́ти, зад(е)ренчати, дзеленькоті́ти, задзеленькоті́ти, торкоті́ти, хряп(о)ті́ти. [Аж шибки́ в ві́кнах задеренча́ли. Розби́тий го́рщик за́всіди деренько́че (деренькоти́ть). Ві́кна, мов живі́, задзеленькоті́ли. Ви́щербила макі́тру – тепе́р хряпти́ть. Візо́к торкоти́ть].
Духо́вный
1) (
бестелесный, душевный) ду́хо́вий, духо́вний. [Я́нголи – істо́ти ду́хо́ві (духо́вні). За́всіди украї́нська на́ція почува́ла духо́вну потре́бу ви́явити своє́ ду́хове життя́ в письме́нстві (Грінч.)].
-хо́вный отец – ду́хо́в(н)ий ба́тько. [Ду́ховим ба́тьком і приві́дцею цього́ ру́ху був Драгома́нов (Єфр.)].
-ные книги – божестве́нні (духо́вні) кни́ги.
-ные стихи – духо́вні, побо́жні пісні́.
-ное пение – духо́вні, побо́жні спі́ви.
-ное завещание, духовная – духівни́ця, духо́вниця, духо́вна (Куліш), (редко) духі́вня, тестаме́нт (р. -та);
2) (
относящийся к духовенству) духо́вний, духі[о]вни́цький.
-ное звание – духо́вний стан.
-ное происхождение – духовни́цький рід (р. ро́ду). [Він духовни́цького ро́ду].
-ное лицо, особа – духо́вна осо́ба, духо́вник. [Ви́йшов до нас яки́йсь духо́вник, чи піп, чи черне́ць (Звин.)].
-ное училище – духо́вна шко́ла.
Духо́вные – духо́вні, духівни́цтво. [На кого́ ни глянь, хоч на пані́в, хоч на духо́вних (Основа)].
Жва́чка
1) жу́йка, жва́ка. [Віл за́всіди жу́йку ма́є в ро́ті].

Жевать жва́чку (о животн.) – жу́йку жува́ти, ремиґа́ти, ремиґа́ти жу́йку. [Віл жує́ жу́йку. Воли́ ремиґа́ють. Ремиґа́ють воли́ со́нно жу́йку];
2) (
самий процесс) ремиґа́ння, жва́кання, жвакува́ння;
3) (
листовой табак для жеванья) жу́йка, жува́лка, жува́ння;
4) (
что-н. пережёванное) жвак (и жва́ки́), жвачи́ще, жувани́на, жва[и]кани́на, (пережёв. табак) ма́чка (гал.).
Завсегда́за́всіди, за́вжди; см. Всегда́.
Зли́ться
1) (
злобиться) злости́тися, зло́стува́ти, зли́тися, злува́ти, лютува́ти, люти́тися, яри́тися, звіри́тися, пасіюва́ти, (опис.) важки́м ду́хом ди́хати на ко́го за що. [Він на ме́не злости́вся (Н.-Вол. п.). В не́ї закипі́ла злість: вона́ завсі́ди зло́стувала на Са́ню (Н.-Лев.). Андрі́й мо́вчки злува́в (Крим.) Чого́-ж ти люту́єш? (Черкас.). Лютува́в стари́й за те, що ля́хівку взяв (М. Вовч.). Там він проле́жав аж до но́чі, лю́тячись на все́нький світ (Крим.). Пасію́є, аж зуба́ми скрего́че (Липовеч.)];
2) (
о стихии: бушевать) лютува́ти, люти́тися, яри́тися. [Моро́з так лю́титься (Проск. п.)].
Лесть
1) ле́стощі (-щів), ле́стки (-ток), (
ум. ле́стівочки) (-чок)) (устар. и возвыш.) лесть (-ти и ільсти́); (подольщенье) підле́щування, лесті́ння, (грубо) підлабу́знювання. [Кади́ти фимія́ми ле́стощів (Н.-Лев.). Мене́ ле́стощами не ку́пиш (Корол.). Чого́ не допну́ть до́брим спо́собом, то завсі́ди доб’ю́ться ле́стками (Бердичівщ.). На́віть найкра́ща люди́на лю́бить підле́щування та хвалу́ безмі́рну (Л. Укр.)].
В нём -ти нет – він не під[об,у]ле́сливий, він не лю́бить підле́щуватися, (устар.) в нім ільсти́ нема́є.
Он падок на лесть – він жаді́бний (жадни́й) на ле́стощі (на ле́стки).
Добиваться -тью – добива́тися ле́стощами (ле́стками); закида́ти ле́стками. [Ле́стками закида́ (М. Вовч.)].
Достигать, достичь -тью чего – ле́стощами (ле́стками) дохо́дити чого́.
-тью обходить, обойти кого – ле́стощами, ле́стками, лесті́нням підхо́дити, підійти́ до [під] ко́го, зле́щувати, злести́ти, уле́щувати, улести́ти кого́. [Ти хо́чеш мене́ злести́ти, а пото́му одури́ти (Основа). Прости́ йому́! він сто́рожем їй був і, хи́трая, вона́ його́ влести́ла (Грінч.)];
2) (
соблазн) прина́да, зва́ба, споку́са.
Лесть богатства – прина́да (зва́ба, споку́са) бага́тства.
Обыкнове́нный – звича́йний, зви́чний. [Звича́йна пу́бліка за́всіди́ ві́рить то́му чи и́ншому авторите́тові].
Самый -ный – звичайні́сінький. [А блищи́ть з-під те́ї пра́вди звичайні́сінька брехня́ (Крим.)].
-ным образом – звича́йно.
-но – звича́йно, зви́чне, зви́кле. [Наро́д звича́йно не ціка́виться автора́ми (Грінч.). Привіта́в його́ ду́же ласка́во, не так, як зви́чне].
Отгово́рка – відмо́вка, відмо́га и відма́га, ви́мовка, (увёртка) ви́крутка.
-рки – відмага́ння.
У него всегда готова -рка – він за́всіди ма́є відмо́вку.
Отдать без всяких -рок – відда́ти без жа́дної відмо́вки, без відмага́ння.
Захочешь, найдешь -рку – як захо́чеш, то зна́йдеш ви́мовку (відмо́вку).
Постоя́нно
1) (
всегда) за́вжди́, за́всі́(г)ди, за́вше, ста́ло, повсякча́с(но), пості́йно, все, повсякде́нь, повсякча́с, повсякча́с-годи́ну, за́спліш.
Жить -но в городе – жи́ти за́вжди (пості́йно) в мі́сті.
-но обедать в два часа – пості́йно (повсякде́нь) обі́дати о дру́гій (годи́ні).
Ему -но везёт – йому́ ста́ло щасти́ть;
2) (
непрестанно) невпи́нно, безупи́нно, безпере́стан(к)у, безпере́стань, раз-у-ра́з, раз-по́(з)-раз, щоча́сно.
-но петь – невпи́нно (безпере́стань) співа́ти.
-но надоедать кому – безпере́стану надокуча́ти кому́;
3) (
не выбывая) безпере́во́дно, безви́во́дно, неви́во́дно.
Деньги у них -но имеются – гро́ші в їх безперево́дно ма́ються.
Там -но кто-нибудь гостит – там безви́водно гостю́є хтось.
Почти́ – сливе́ и сливи́(нь), ма́йже, (гал.) май, пра́ве, так як, (чуть не) ма́ло не, тро́хи не, як не, ма́ло що не, замали́м не, (без малого) бе́змаль (не), без тро́шки. [Павла́ вона́ сливе́ й не ба́чила (М. Вовч.). Диви́вся на не́ї ма́йже несвідо́мо (Кониськ.). Ста́ли ми оба́ май у послі́ді (Федьк.). Сам як не в слід за ни́ми пішо́в (Свидн.). Ма́тери своє́ї я так як і не зазна́ла, бо мені́ було́ півго́да, як вони́ поме́рли (Звин.). Ну це так як і гото́ва ха́та, ті́льки побіли́ти тре́ба (Звин.). Вже-ж Уля́нка бе́змаль шість літ ма́є тепе́ра (Л. Укр.)].
-чти́ ничего – сливе́ (ма́йже) нічо́го.
-чти́ никогда – сливе́ (ма́йже) ніко́ли.
-чти нигде – ма́йже ніде́, ма́ло де.
-чти́ все – ма́йже все, ма́ло не все. [Гро́ші ма́ло не всі розтри́нькав (Куліш). Ма́ло не всю ніч не спав (Липовеч.). Ма́ло не всі чу́ли (Липовеч.)].
-чти́ совсем, вовсе – ма́йже зовсі́м (цілко́м), ма́ло не зовсі́м, ма́ло не цілко́м. [Пісні́ та ду́ми про козакі́в та гайдама́ків позника́ли з наро́дньої па́м’яти ма́ло не цілко́м (Грінч.)].
Он -чти́ разорён – він ма́ло (замали́м) не зруйно́ваний, він ма́йже зруйно́ваний.
-чти́ всегда в этом ошибаются – сливе́ завсі́ди (сливе́ раз-у-ра́з) в цьо́му помиля́ються.
-чти́ каждый день – сливе́ (ма́йже) що-дня́, ма́ло не що-дня́.
-чти́ везде – ма́йже всю́ди (скрізь), ма́ло не всю́ди, ма́ло не скрізь.
-чти́ двадцать – бе́змаль не два́цять.
Пра́вда – пра́вда (ум. пра́вдонька, пра́вдочка, правди́ця). [Все зги́не, ті́льки пра́вда зоста́неться (Номис). Скі́льки в ре́шеті дірочо́к, сті́льки у їх правдочо́к (Г. Барв.). Ті́лько в дівонька́х правди́ці, кі́лько в коновка́х води́ці (Чуб.)].
Совершенная. чистая -да – щи́ра (щирі́сінька), нестеме́нна пра́вда.
Не полная -да – щерба́та пра́вда, несповна́ пра́вда.
Он не всегда говорит -ду – він не завсі́ди ка́же пра́вду (ка́же по пра́вді).
-да ли это? – чи цьому́ пра́вда? чи воно́ справедли́во? [Не зна́ю, чи воно́ справедли́во, ка́жуть, що чума́ си́льна йде (Чигир.)].
-да ли, что он умер? – чи пра́вда, що він уме́р?
Не -да ли? – а пра́вда-ж? еге́-ж пра́вда? еге́-ж так?
Не -да ли, что он очень умён? – а пра́вда-ж, він ду́же розу́мний?
-да, что… – пра́вда, що…, справедли́во, що… [Так ти́хо, так я́сно, – ду́має собі́ Горді́й, – справедли́во, що святи́й ве́чір (Васильч.)].
По -де сказать или говоря -ду – сказа́ти пра́вду, (як) напра́вду сказа́ти, пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, (собственно) су́ще, (искренно говоря) по щи́рості ка́жучи. [Сказа́ти пра́вду, я ще не помі́тив, щоб він свої́м страстя́м кори́вся (Куліш)].
В -ду, на -ду (в самом деле) – спра́вді, спра́вжки, наспра́вжки́, наспра́вжнє, як наспра́вжнє, ді́йсно.
Сказать кому всю -ду матку – сказа́ти ущи́пливу пра́вдоньку, (образно) ви́читати отчена́ша, (єва́нге́лію) кому́, бри́знути в живі́ о́чі кому́ (Франко. Пр.).
Пра́вда (впрочем, положим, хотя) – що пра́вда, пра́вда.
Со всяким, -да, это может случиться – що пра́вда, з уся́ким це мо́же ста́тися, тра́питися.
Пра́вда? – спра́вді? Йо?
Нужно -ду сказать – ні́де пра́вди ді́ти.
Занимать место -ды – правдува́ти. [Що тепе́р непра́вда ста́ла правдува́ти (ЗОЮР. II)].
Жить, поступать по -де, -дою, согласно велениям -ды – правдува́ти, ходи́ти пра́вим ро́бом, ходи́ти по пра́вді, жи́ти (роби́ти) по пра́вді, пра́ведно. [Хто бре́ше, тому́ ле́гше, а хто́ правду́є, той біду́є (Франко. Пр.). Ой не по пра́вді, мій миле́нький, зо мно́ю живе́ш (Метл.)].
Блюститель -ды – правдоде́ржець (-жця). [Гей ца́рю, гей ти зе́мний правдоде́ржець! (Крим.)].
Ваша -да – ва́ша пра́вда, ма́єте ра́цію, ма́єте слу́шність. [Ва́ша пра́вда, – сказа́в Кома́шко (Н.-Лев.)].
Превосхо́дство – перева́га, ви́щість (-щости). [Ду́жчий не завсі́ди мо́же й смі́є ви́користати свою́ перева́гу (Н. Рада)].
С чувством собственного -ства – з почуття́м (з почува́нням) вла́сної ви́щости (перева́ги).
Призанима́ть, призаня́ть чего – позича́ти, пози́чити, запозича́ти, запози́чити, позича́тися, запозича́тися, запози́читися, чого́ в ко́го; розжива́тися, розжи́тися у ко́го на що и чого́; (пренебр.) хвата́ти, ухвати́ти, хватну́ти, хапа́ти, ухопи́ти, хапну́ти чого́. [Обри́дло вже що-дня́ позича́тися в люде́й то того́, то сього́ (М. Грінч.). У йо́го за́всіди мо́жна тро́хи грошеня́т запози́читися. Чи не мо́жна у те́бе на тютю́н ча́сом розжи́тись? Розжи́вся у йо́го грошеня́т тро́хи. (М. Грін.). То в то́го хватне́, то в то́го вхо́пить, а віддава́ти не лю́бить (М. Грін.)].
Принуждё́нность
1) приму́шеність, зму́шеність, принево́леність, знево́леність, поневі́льність (-ности);
2) (
натянутость) си́луваність, ви́мушеність, неприро́дність, ненатура́льність, мані́рність (-ности); (стесненье) звя́заність. [Розмо́ва була́ жва́ва, весе́ла, неси́лувана, не зако́вана в фо́рми салоно́вої си́луваности (Неч.-Лев.)].
Я всегда испытываю некоторую -ность в его присутствии – я за́всіди відчува́ю при йо́му де́яку звя́заність.
При́сно, церк.за́всіди, за́вжди, повсякча́с, повсякча́сно.
Причи́на
1) причи́на; (
основание) підста́ва, ра́ція; (повод) при́від (-воду), при́ключка, наго́да. [Не поста́ли ще ті причи́ни, які́ навпо́слі поділи́ли козакі́в і шля́хту на два та́бори (Куліш). Таку́ са́ме вагу́ ма́ли тут і причи́ни соція́льно-економі́чні (Грінч.). Бог його́ зна́є, що то за причи́на (Рудан.). Ви́росте де́сять причи́н на сва́рку, на ро́збрат (Єфр.). Він за́всіди зна́йде при́від до сва́рки. Всі смія́лись без наго́ди, як ді́ти (Васильч.). Без при́ключки ніхто́ не ворогу́є (Крим.)].
Следствие принято за -ну – на́слідок узя́то за причи́ну, в на́слідкові вба́чено причи́ну.
-на всех -чин – найпе́рша причи́на.
-на тепла, движения – причи́на тепла́, ру́ху.
Нет следствия без -ны – не бува́є на́слідку без причи́ни.
Есть -на надеяться – єсть ра́ція (підста́ва) сподіва́тися.
Эта строгость имеет свою -ну – ця суво́рість ма́є свою́ причи́ну (підста́ву).
Нет -ны – нема́ причи́ни (ра́ції), нема́ чого́. [Нема́ вже чого́ мені́ свари́тися, коли́ він до ме́не по-лю́дському озива́ється (Грінч.)].
Тут нет -ны сердиться – тут нема́є ра́ції (причи́ни, підста́ви) гні́ватися, тут нема́ чого́ гні́ватися.
-на этому та, что… – причи́на цьому́ та, що…
-на основательная, уважительная – причи́на пова́жна, слу́шна. [Він не прийшо́в з причи́н слу́шних (по причинам уважительным)].
-на ничтожная, маловажная – причи́на мала́.
Из-за маловажной, незначительной -ны – з мало́ї причи́ни; (из-за пустяка) через (за) марни́цю (дурни́цю, дрібни́цю), з мало́го чого́. [Вели́ку поже́жу пога́шено, та з мало́го чого́ по́лум’я запала́є знов (Куліш)].
-на побудительная – призві́дна причи́на, при́від (-воду), моти́в. [Моти́вів того́ вчи́нку не розумі́ли (Грінч.)].
-на (повод) поступка – при́від для вчи́нку; (цель) мета́ вчи́нку.
Какая тому -на – яка́ тому́ причи́на. [Яка́-ж тому́, блага́ю вас, причи́на? (Куліш)].
По -не чего – через що, через ві́що, за чим, з причи́ни, з при́воду чого́. [Не приї́хали за хо́лодом (через хо́лод)].
По -не жестоких морозов – за лю́тими моро́зами, через лю́ті моро́зи.
По -не недостатка в квалифицированных работниках – за бра́ком кваліфіко́ваних робітникі́в.
По -не позднего времени – за пі́знім ча́сом.
По чьей -не – з чиє́ї причи́ни, через ко́го.
По какой -не – з яко́ї причи́ни, з яко́го при́воду, з чо́го, через що, через ві́що? [З яко́ї-ж причи́ни він так переміни́вся? (Кониськ.)].
По той -не – з тіє́ї причи́ни, з того́ при́воду, через те.
Но иным -нам – з ина́кших (з и́нших) причи́н (при́водів).
По этим двум -нам – через ці дві причи́ни, з цих двох причи́н.
По какой -не арестовали их? – задля яко́ї причи́ни, задля чо́го їх заарешто́вано?
По какой -не (с какой целью, ради чего) вы это сделали? – з яки́м при́водом, задля яко́ї причи́ни, задля чо́го ви це зроби́ли? [Задля яко́ї тако́ї причи́ни ви це ро́бите? (Крим.)].
По той -не, что… – з тим при́водом, що…, задля то́го, що…, за тим, що… [Приї́хав я до Ки́їва з тим при́водом, що хо́чу тут до́чку в шко́лу одда́ть (Козел.)].
Не без -ны, не без -чин – не без причи́ни, не без причи́н; срв. Не да́ром. [Мабу́ть його́ не без причи́н підда́ні зва́ли та́том (Самійл.)].
Без -ны – без причи́ни, без при́воду.
Без видимой -ны – без види́мої причи́ни, не зна́ти з чо́го.
Без всякой -ны – без (жа́дної) причи́ни (ра́ції), без жа́дного при́воду; (описат.) з до́брого ди́ва; ні сі́ло, ні впа́ло. [Чіпля́ються до люди́ни з до́брого ди́ва (Доман.). Ні сі́ло, ні впа́ло, – дава́й йому́ гро́шей].
Бывать, -быть, служить, послужить -ной чего – спричи́нюватися и спричиня́тися, спричини́тися до чо́го и чому́, спричи́нювати и спричиня́ти, спричини́ти що; см. ещё Причиня́ть что. [Істори́чний проце́с, що спричини́вся до укра́їнського відро́дження (Єфр.). Блага́ла прости́ти їй, на́че вона́ спричини́лася його́ сме́рті (Кониськ.). Це спричи́нює ворожне́чу до йо́го].
Это послужило -ною тому, что… – це спричини́лося до того, що…, це спричини́ло те, що…
Всецело являться -ной чего, быть исключительной -ной чего – бу́ти на всій причи́ні чого́. [У пе́рших пое́зіях Шевче́нкових на всій причи́ні ли́ха бува́ють «злі́ї лю́де» (Єфр.)];
2) (
неприятный случай) причи́на, приго́да. [Стала́сь йому́ причи́на: сіль голо́ву проби́ла (Пісня)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дом
1) (
сооружение) дім (р. дому) (ум. домок) (р. -мка), домичок, домочок (р. -чка); (ув. домище), будинок (р. -нку), (ум. будиночок) (р. -чка), горниці (мн., р. -иць);
2) (
учреждение) дім, будинок;
3) (
домашний кров, своё жилище, свой угол) домівка, домівля, господа, оселя, (устар.) до́ма (ж. р.), (традиц. укр. жилище) хата;
4) (
династия) дім:
барский роскошный дом (дворец) – палата, палац;
без хозяина – дом сирота – без хазяїна і двір плаче (Пр.);
брать работу на дом – брати роботу додому;
бывать дома у кого – бувати в домі у кого, ходити (навідуватися) до кого;
вне дома, снаружи – не вдома, надворі; поза домом;
воспитательный дом – дитячий захисток, дім (будинок) для виховання дітей;
врач принимает на дому – лікар приймає [у себе] дома (вдома);
в своём доме как хочу, так и ворочу – своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха (Пр.); хіба ж мені не можна у своїй хаті пісні співати? (Пр.);
всякий дом хозяином держится – хата господарем стоїть;
детский дом – дитячий будинок, дім;
дома выросший (о домашн. животн.) – доморослий;
дом арестный – рештарня, (грубо, кутузка) буцегарня;
дом в три этажа – будинок (дім) на три поверхи;
дом для сумасшедших – божевільня, дім для божевільних (навіжених);
дом его – полная чаша – він має всього вдоволі (подостатком), у нього є що їсти й пити, є і переє, (иногда) такий багатир, що не знає, що то «нема»; у домі (у господі) його – аж через вінця ллється, (иногда торж.) дім його – мов повна чаша;
дом заезжий (постоялый) – заїзд;
дом игорный – дім картярський, дім гральний;
дом молитвенный – молитовня, молитовний дім;
дом ночлежный – нічліг;
домой – додому;
дом отдыха – будинок для відпочинку;
дом питейный – шинк (р. шинку), шанок (р. -нка), корчма, (устар.) оранда;
дом престарелых – притулок для старих;
дом принудительных работ – будинок примусової праці;
дом публичный – дім розпусти, (евф.) лупанар, (груб.) бурдей;
жить одним домом с кем – жити разом (спільно) з ким, мати одне господарство з ким;
загородный дом – заміський (позаміський) будинок, (мыза) фільварок (р. -ку), хутір;
каменный дом – кам’яниця, мурований (кам’яний) дім, (иногда) мурованиця;
на дому принимать – вдома приймати;
нежилой, опустевший дом – нежилий, порожній дім (будинок), пустка;
не на кого оставить дом – нема від кого (ні від кого, іноді не маю від кого) піти з дому, нема на кого (ні на кого, іноді не маю на кого) лишити дім (хату);
отлучиться из дому – відгодитися з дому (з домівки, з хати), відлучитися (піти на час, на якийсь час) з дому (з хати);
отчий дом – батьківська хата, рідна домівка (хата), рідний дім, (іноді арх.) отчий дім;
прийти в гости всем домом – прийти в гості (в гостину) всією родиною (всією сім’єю);
разошлись по домам – порозходилися додому (по домівках);
свой дом – своя господа (домівка, хата), свій дім;
скорая помощь на дому – швидка допомога [в]дома (у слабого, у хворого);
сумасшедший дом – дім для божевільних (для навіжених), (прям. и перен.) божевільня;
торговый дом – торговий, торговельний дім;
хлопотать по дому – поратися у господарстві (по господарству), клопотатися господарством;
часто бывать в доме у кого – учащати до кого.
[Порозмовляємо щиренько з земляком, домівку згадаємо (Васильч.). Вітаємо в господі нашій вас (Грінч.). Чия дома найближче, туди їдьмо гуртом ночувать (Неч.-Лев.). Нічліг тільки ще одперли; босячня так і сунула в двері (Тесл.). Ходить до оранди горілочку пить (Чуб.). Не минайте господи нашої – ми вам завсіди раді. Сина рідного з оселі він прогнав. Торговий дім. Селянський будинок. Катерина ІІ – не з дому Романових. Горниці гарні збудували, великі (АС). Хіба тільки світу, що в вікні? – надворі ще більш (Пр.)].
Обговорення статті
Интеллигенция – (рус. от лат.) інтелігенція
[Інтелігенція вся в нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсіди говорить сама і завсіди чує круг себе мову тільки московську; рідну ж мову в мужичих устах вважає за «хахлацький жаргон» (Б.Грінченко). …перебуваючи в умовах постійної сваволі з боку влади, ця інтелігенція, особливо творча, опустилася до рівня чиновного класу, що допомагає владі в будь-якій справі. Наші письменники в більшості перетворилися на нахлібників, блазнів, що розважають партійно-державну еліту… Сьогодні ця інтелігенція благословляє терор — добровільно чи з примусу, вголос чи мовчки, рабською старанністю чи за голосом смертельного переляку (В.Стус). Завдання втягнення Шевченка за всяку ціну в лоно славнозвісної російської «інтелігенції» (та ще й 60-х років!), пришиваючи йому стичність з різними ліберал-всеросійськими «демократичними» обрусителями, — то було ударне завдання совєтської пропаганди, особливо від часу зліквідування Хвильового та його плеяди, коли-то усунено було, як здавалось, останні рештки невигідних свідків, отже, можна було «культурне будівництво на Україні» розгорнути на цілу всесовєтську широчінь… (Євген Маланюк). Коли ми говоримо про інтелігенцію… На Заході немає такого поняття. Там є інтелектуали і середній клас. У нас тільки інтелігенція, у якої за всіх усе болить, але яка нічого не робить (С.Якутович). Варто нагадати, що й поняття «інтелігенція» вперше з’явилося саме в Росії завдяки модному в ХІХ столітті дуже плідному авторові Боборикіну, який не тільки написав 100 романів, а й збагатив російську і світову традицію дефініцією «інтелігенція». На Заході вважають за краще оперувати поняттям «інтелектуали», а щодо інтелігенції… В одній енциклопедії написано так: «Інтелігенція (
рус.) — це вузьке коло по-європейському освічених людей в азіатській країні» (І.Лосєв). Інтелігенція, вихована колонізатором, є головним ворогом власного народу (Джавахарлал Неру)]. Обговорення статті
Трезвомыслящий – розсу́дливий, розва́жливий, розва́жний, помірко́ваний, розмірко́ваний, твере́зий, серйо́зний, вду́мливий, пова́жливий, (ещё) практи́чний, тверезомисний.
[Вона завсіди спокійна, рівна, розсудлива, поміркована й помірна в розмові… (І. Нечуй-Левицький). Вона така тверезомисна баришня, все завжди прорахована на десять кроків наперед (О.Забужко)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Всегда – за́вжди, завсігди́, за́всіди.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Товар – товар. Товар всегда имеется – товар (крам) завсіди є; товару не збуває. Товар мануфактурный, красный, галантерейный, мелкий – крам. Раскладывать товар – розташовувати товар, крам. Покупной товар – збутний товар, крам.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Удаваться
• Ему всё удаётся
– йому (завжди, завсіди) ведеться (щастить); йому все в руку йде; (фіг. розм.) йому сам біс дітей (діти) колише.
• Удалось червяку на веку лист подъесть
– удалося (пощастило) хробакові раз на віку у моркву влізти. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Завсегда́, завсі́гди́, завсі́дивсегда.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

за́всі́ди, присл. = за́вжди

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Во́ко, -ка, с. = Око. Мн. во́чі, ві́чі. Грин. ІІІ. 639. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Лізе в вічі мов оса. Ном. № 2758. Довго, довго козаченька вічми провожала. Макс. (1849). 8. У вічу́ = В очу́. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічу засвітились. Ном. № 3982. Ум. Во́чко, ві́чко, мн. ч. во́чка, вочи́ці, ві́чка, ві́ченьки. Соньки-дрімки у віченьки. Макс. (1849). 95.
Завсе(і)гда́ и завсігди́, нар. = Завсіди. Желех. Зевсегда будемо укупі. Кв. Драм. 302. Невіра завсігда невіра. Ном. № 896.
Завсі́ди, нар. Всегда. У скупого завсіди по обіді. Ном. № 4667. Голодному завсіди полудня. Ном. № 12097.
Завсю́ди, нар. = Завсіди. Не роблять що вечора, завсюди. Чуб. І. 103. І завсюди, як тілько вони вкупі, — все оттак заведуться ласкавими словами одно ’дного шпигати. МВ. H. 82.
Ку́ча, -чі, ж.
1) Куча.
Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Мала́ ку́ча. Игра, въ которой съ крикомъ «мала куча!» играющіе валятъ одинъ другого въ кучу. КС. 1887. VI. 480.
2) Клѣть для птицъ.
Лисичка прибігла і вп’ять украла (курочку); принесла додому, заперла в кучу. Рудч. Ск. І. 20.
3) Хлѣвъ для свиней. Шух. І. 185. Ум.
Ку́чечка, ку́чка.
Ле́стка, -ки, ж. Лесть, льстивая рѣчь. Жестки горшей отрутизни. Ном. № 3072. Оті шепотинники-окомони чого не допнуть у панів добрим способом, то завсіди доб’ються у них лестками. Берд. у. Ле́стками підійти́. Лестью добиваться, льстить. НВолын. у. Ум. Ле́стівочки. Як узяли лестівочками підходить. Ном. 3094.