Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Задава́ть, зада́ть
1) дава́ти, да́ти (завда́ток);
2) за(в)дава́ти, за(в)да́ти, зага́дувати, загада́ти.

-дать вопрос, загадку, задачу, урок, работу – завдава́ти (завда́ти) пита́ння, завдава́ти (завда́ти, зага́дувати, загада́ти) за́гадку, за(в)да́чу, завда́ння́, робо́ту. [Загада́в робо́ту на ці́лий ти́ждень. Загада́ла пря́сти].
-вать тон – пе́ред ве́сти́, надава́ти то́ну.
-ва́ть тон (в хоре) – дава́ти (да́ти) тон.
-дать лошадям корм (овёс, сено) – заклада́ти (позаклада́ти) ко́ням ї́сти (вівса́, сі́на).
-вать (-да́ть) трёпку (жару, перцу) – завдава́ти (завда́ти) га́рту, бо́бу, чо́су, прочухана́, си́пати (вси́пати) бо́бу, дава́ти (да́ти) за́тірки, пе́рцю з ма́ком кому́.
Задава́емый – зага́дуваний.
За́данный – за́(в)даний, зага́даний.
Зада́ть, см. Задава́ть.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАДАВА́ТЬ, задава́ть тон, ще гра́ти пе́ршу скри́пку;
задаю́щий, що завдає́ тощо, гото́вий /покли́каний/ завда́ти тощо, даве́ць, прикм. завдава́льний, (генератор) ма́тірній, оказ. завдаву́щий;
задаю́щий балы́, зви́клий уряджа́ти бали́[і];
задаю́щий вопро́с, даве́ць пита́ння, з пита́нням на уста́х;
задаю́щий пе́рцу /задаю́щий жа́ру/, ра́ди́й вте́рти ма́ку;
задаю́щий стра́ху, страхопу́д, страши́ло, страша́к;
задаю́щий тон, головна́ фігу́ра, заспі́вувач, пе́рша скри́пка, флю́гер, прикм. лейтмоти́вний, заспівни́й;
задаю́щий уро́к, даве́ць завдання́;
задава́емый, завда́ваний, зага́дуваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Задавать, задать – за(в)дава́ти, -даю́, -дає́ш, за(в)да́ти, -да́м, -даси́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Задавать – завдавати; загадувати. Задать кому гонку – дати перцю кому.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Задавать, -дать – задава́ти, зада́ти;
• з. (засыпать),
техн. – засипа́ти, заси́пати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Задавать
Задавать, задать бал
– справляти, справити бал (бенкет).
Задавать, задать вопрос
– ставити, поставити (задавати, задати) (за)питання; давати, дати запитання; питати(ся), спитати(ся).
Задавать, задать страху
– завдавати, завдати (наганяти, нагнати) страху; настрашувати, настрашити, настрахати.
Задавать, задать храповицкого
(фам.) – давати, дати (іноді задавати, задати) хропака.
Лататы
Задавать (давать), задать (дать) лататы
(фам.) – драчки (дропака, драла, дмухача) дати; накивати п’ятами; дременути (дмухнути) навтіки (навтікача).
Пар
Задавать, задать пару кому
(разг.) – за(в)давати, за(в)дати перцю кому; гріти, нагріти чуба кому.
• На всех парах
– на повну (на всю) пару; повним ходом; щодуху.
• Пар костей не ломит
– пара парить, а кісток не варить. Пр. Пара кісток не крутить (не ломить). Пр.
• Поддавать, поддать пару
– піддавати, піддати (додавати, додати) пари.
• С лёгким паром!
(разг.) – доброго здоров’я помившись (попарившись)!; приємно спочити, попарившись (помившись)!; приємного спочинку [після лазні]!
• Быть под парами
(разг.) – бути під хмелем; бути п’яним.
• Быть под паром, паровать
(о земле) – толокувати (іноді парувати); перелогом (облогом) лежати.
Перец
Задавать, задать перцу кому
(разг.) – давати, дати (всипати, всипати) перцю кому; підносити, піднести під ніс тертого хріну кому; перчити, поперчити кому; давати, дати типцю кому; утирати, утерти маку кому; натерти перцю в ніс кому.
• Посыпать (насыпать) перцу на хвост кому
(разг.) – насипати перцю під хвіст кому; приску кинути (сипнути) на кого.
Пфефер
Задавать, задать пфеферу (феферу) кому
(разг.) – завдавати, завдати кому перцю; давати, дати чосу (бобу) кому.
Стрекач
• Давать, дать (задавать, задать) стрекача
(разг.) – давати, дати драла (драчки, дмухача); дременути (дмухнути, чкурнути); п’ятами накивати.
Стречок
• Давать, дать (задавать, задать) стречка
(те саме, що) Давать, дать (задавать, задать) стрекача (разг.). Див. стрекач.
Трепка
• Давать, дать, задавать, задать трёпку кому
(разг.) – давати, дати прочухана (прочуханки) кому; давати, дати хлосту кому; давати, дати затірки кому; давати, дати (завдавати, завдати) чосу кому; перегону давати, дати кому; давати, дати шкварки кому; давати, дати перцю (парла) кому; утерти маку кому; перегнати через гречку кого; перегнати на росу кого.
Тряска
• Давать, дать, задавать, задать тряски кому
(те саме, що) Давать, дать, задавать, задать трёпку кому. Див. трепка.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

задава́ть, зада́ть задава́ти, зада́ти; ста́вити, поста́вити; зага́дувати, загада́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Завдава́ти, завда́ти
1) що –
давать, дать.
Завдава́ти мішка́, мішо́к – поддавать мешок.
2) що –
задавать, задать (урок);
3) у що –
отдавать, отдать, закабаливать, закабалить;
4) куди́, в що –
ссылать, сослать, упрятывать, упрятать;
5) чого́ –
причинять, причинить.
Завдава́ти жа́лю́причинять скорбь, печаль, горе.
Завдава́ти жа́ху, стра́хунагонять, нагнать страх, устрашать.
Завдава́ти му́кипричинять страдания.
Завдава́ти парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су – задать трепку, отколотить.
Завдава́ти со́ромупристыдить. Завдава́ти ту́ги – причинять тоску, горе.
Завдава́ти брехню́, непра́вду обвинять во лжи.
Завдава́ти ду́мки – заставить думать, беспокоиться.
Завдава́ти ду́рня – ставить в глупое положение, выставлять дураком.
Задава́ти, зада́ти
1)
задавать, задать; 2) см. Завдава́ти; завдава́тися – 1) вознамериваться, решить сделать;
2) (
несов. в.) форсить, хвастать.
Розпу́шувати, розпу́шити
1)
разрыхливать, разрыхлить;
2)
разругать, ругать, задавать головомойку.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Задавать, -дать (делать задание) – дава́ти, да́ти завда́ння, зага́дувати, загада́ти; з. много труда – великої пра́ці завдава́ти, завда́ти.
Вопрос
1) пита́ння; (
в анкетах, в бланках) – запита́ння; в. главный – найбі́льше пита́ння; в. кардинальный – кардина́льне пита́ння; в. открытый – нерозв’язане пита́ння; -сы недоуменные – непе́вності, незрозумі́лі речі, сумні́вні ре́чі, су́мніви; в. разрешимый – розв’язне́ пита́ння; пита́ння, що мо́жна розв’яза́ти; в. спорный – спірне́ (супере́чне) пита́ння; в. частный – окре́ме пита́ння; возбуждать, поднимать -рос – пору́шувати, пору́шити пита́ння; возникает -рос – по(в)стає́, виника́є, захо́дить пита́ння; задавать -рос – ста́вити, поста́вити пита́ння; (на очереди) вопрос об удовлетворении – пита́ння, як задовольнити;
2) (
дело) – спра́ва; в. квартирный – квартирна спра́ва; выяснять -рос – з’ясо́вувати, з’ясува́ти спра́ву; к -су о чем – у спра́ві чого́; по -су о чем – у спра́ві (чого́), про що.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дава́ти, да́ю, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл.
1) Давать, вручать, доставлять, ссужать,
Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Нп. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Нп. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. См. Догана.дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком... дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю роту аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому кару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. НВолын. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м’ять. Въ выраженіи: Дай, Боже, на пам’ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам’ять, — у вівторок, чи що, се діялось. НВолын. у. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. НВолын. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп. г) = давати порядок.поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. См. Чоло.
2) Подавать.
Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.
3) Давать, предлагать, сулить.
Даю йому за скриню два карбованці, а він править п’ять.
4) Допускать, позволять.
Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч.
5) Выдавать замужъ.
Не дайте мене за п’яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет.
6) Задавать, давать почувствовать.
Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати.
7) Бить, ударять, ударить.
Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, дух́у. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам’ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617.
8)
Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47.
9)
Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти!
10)
Да́ймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.
Завдава́ти, -даю́, -єш, сов. в. завда́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Давать, дать.
Як Бог дасть, то й тут завдасть. Ном. № 13.
2) Задавать, задать (урокъ). О. 1862. І. 54.
3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить.
Мій батенько мене прокляв і зміяці завдав аж на три годи на послуги. Рудч. Ск. II. 106. З дочкою ліг спати, завдав сина у лакеї. Шевч. 349. Ждала мати, ждала мати (дочки), та вже й зажурилася. Доню моя, доню, доню-одинице, та й безталаннице! чи тебе завдано, а чи запродане? Чуб. V. 744.
4) Засылать, заслать, ссылать, сослать, упрятывать, упрятать.
А на дворі коня взято, за Дунай завдато. Мет. 213. На вічну каторгу завдав. Макс. 1849, 91. Семена Палія на Сібір завдав. Макс. 1849, 88. Далеко десь були вони завдаті. МВ. II. 34.
5) Причинять, причинить кому что-либо, какой-нибудь вредъ, сдѣлать что-либо непріятное, — въ слѣдующихъ выраженіяхъ: —
жа́лю. Причинять скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю завдам. Макс. 1849, № 22. — жа́ху, страх, стра́ху. Наводить страхъ, устрашать. Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити. Гліб. А буде нашу тисячу гнати й рубати, буде нам, великим панам, великий страх завдавати. Макс. 1849, 89. — му́ки. Причинять страданія. Не завдавай мені молодому смертельної муки. Мет. 210. — парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су. Задать трепку, отколотить. Ном. № 3860 — 3862. Завдавши носу татарві, січовики одпровадили загін проти черкесів. Стор. М. Пр. 27. — сорома́. Пристыдить. Світилка-шпилька при стіні, в неї сорочка не її, в неї сорочка кумина, — завдайте, буяре, сорома! Грин. III. 486. — ту́ги. Причинять тоску, горе. Ой не завдавай, чорнявая, мому серцю туги. Чуб. V. 55.
6)
брехню́, непра́вду. Обвинять во лжи. Що обізвусь, то завдають неправду. К. Іов. 74.
7)
ду́мки. Заставить думать, безпокоиться. Я боржій пішла додому, бо грім і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. Г. Барв. 221.
8)
ду́рня. Ставить въ глупое положеніе, выставлять дуракомъ. Вони добре бачили, якого дурня завдав усім Колумб. Ком. І. 55.
Задава́ти, -даю́, -єш, сов. в. зада́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Задавать, задать.
Задам я тобі бурду. Ном. № 13602.
2) =
Завдавати. В неволю всіх задала. Гол. І. 4.
Утира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. уте́рти, утру́, -ре́ш, гл.
1) Утирать, утереть, обтереть (лицо и его части).
Утри мої смажні уста, а сахарні і сам утру. Ном. № 2315. Не втирайте ж мої сльози, нехай собі ллються. Шевч. 6. Уте́рти но́са. а) Вытереть носъ. б) Проучить, задать хорошенько, срѣзать. Ном. № 3486. Стор. М. Пр. 27.
2)
пря́жу = Відмащувати, відмастити. Угор. МУЕ. ІІІ. 24.
3) Только сов. в. Истолочь, смолоть извѣстное количество (сахару, соли, зеренъ).
Втри сім’я. Чуб. Уте́рти ма́ку. Кромѣ прямого значенія: задавать, задать трепку. Тепер уже не втре мені, як вчора, маку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84).
4) Сбивать, сбить.
І Риму гордого втирає рога. К. МБ. X. 14.
5) Только сов. в. Выпить.
Не здужав голови звести, поки не випив півквартівки з імбером пінної горілки і кухля сирівцю не втер. Котл. Ен. II. 13.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Мо́рква, -ви, ж. 1) Мо́ркву скрома́дити, струга́ти шкребти́ кому́. Ссориться, ...*задавать, задать головомойку. *Звичайно, як свекруха, що вже знайте, за що моркву скромадити. Квітка. І. 327. *Чи не сина, бува, шукав, щоб йому доброї моркви вшкребти. Мирн. III. 158.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Задава́ть, ся зада́ть, ся = 1. дава́ти, завдава́ти, видава́ти (вперед); признача́ти, зага́дувати. — Чули та мовчали, бо й їм добре на чужині мурзи завдавали. К. Щ. — А музика грає, грає, жалю завдаває. К. Ш. — Загадав роботу на цїлий тиждень. — Видав гроші вперед за місяць. — Зада́ть жа́ру, пе́рцу = нами́лити го́лову, нагрі́ти чу́ба, чупри́ну, пи́нхви да́ти, да́ти пе́рцю з ма́ком, зали́ти за шку́ру са́ла. — Бо залили за шкуру сала, трохи не пропала. К. Ш. — Задава́ть тонъ = пе́ред вести́. С. Пар. 2. щасти́ти, вести́сь, пово́дитись, пощасти́ти, повести́ ся. — Вчора йому не пощастило, не повелось.

Запропонуйте свій переклад