Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 4 статті
Запропонувати свій переклад для «закін»
Шукати «закін» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Прича́стие –
1) приче́тність, приви́нність (-ности), при́че́т, дочине́ння до чо́го.
• Иметь -тие к чему – ма́ти приче́тність, приви́нність, дочине́ння до чо́го, бу́ти в при́че́ті до чо́го. [Став він мені́ признава́тись про ті сму́шки, що покра́дено у жи́да, а я й пита́ю: – Хіба́ й ти в тім приче́ті? – А він і ка́же: «Нас три було́» (Новомоск. п.). Нія́кого дочине́ння до цьо́го ді́ла не ма́ю (Сквир.)];
2) прича́стя, дара́, (зап.) сакраме́нт (-ту), (гуц.) за́кін (-кону). [Хоч-би спо́відь приня́ти, хоч-би без прича́стя не вме́рти (Кониськ.). Не гові́вши дару́ ковтну́в (Номис). Не призна́ється – не ста́неш його́ сповіда́ть і сакраме́нту дава́ти (Чуб. II)]. Принимать -тие, см. Причаща́ться;
3) грам. – дієприкме́тник, прича́сник.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

За́кін, -кону, м. Причастіе, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли заколюються (причащаються), то не проковтнуть закін. Шух. І. 234, 224.
За́ко́н, -ну, м.
1) Зародышъ. Константиногр. у. Там його́ й зако́ну нема́. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Константиногр. у.
2) Законь. Де ж такий за́кон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк.
3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Хитрий закон, що не зна ні чорт, ні піп, ні дякон. Посл. Аф. 419. Князь ісповідував православну віру і кріпко тримався свого закону. Стор. М. Пр. 69. Поховали громадою, як слід, по закону. Шевч. 32. Як раз по нашому закону пред нею шапочку ізняв. Котл. Ен. ІІІ. 56. Ждіть від нас людей по закону увечері. Кв. Драм. 173. В зако́н увести́: а) Сочетать законнымъ бракомъ. Нехай нас звінчає, та тогді вже явимось до матері. Вона, побачивши, що ти вже у закон уведена, не так буде на тебе жалкувати. Кв. І. 219. б) Окрестить. Вже три дні, як дитина не хрещена... Не дай, Боже, якого случаю — і вмре не введена в закон. Мир. ХРВ. 23. У зако́н уступи́ти. Вступить въ законный бракъ. Маркев. 114. См. еще Закін.
Зако́нюватися, -нююся, -єшся, гл. = Законятися. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — ща коли законюються (причащаються), то не проковтнуть закін. Шух. І. 234.