Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 53 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Впра́вливать, -ся, вправля́ть, -ся, впра́вить, -сязаправля́ти, -ся, запра́вити, -ся, вставля́ти, -ся, вста́вити, -ся.
Впра́вленный – запра́влений.
Вставля́ть, вста́вить – вставля́ти, вста́вити, вправля́ти, впра́вити, заправля́ти, запра́вити. [Свого́ ро́зуму ніко́му не вста́виш. Розкопа́ли джере́льце, впра́вили ву́лік, і ста́ла крини́ця. Ви́крутив діяме́нти і запра́вив до скла и́нші].
В-я́ть, -ить стекло оконное – скли́ти, заскли́ти, (о многом) поскли́ти.
-я́ть, -ить в раму под стекло – заво́дити (заве́сти) під скло.
-я́ть, -ить дно куда – дни́ти що, задни́ти, заде́нчити, (множ.) позадина́ти.
В-я́ть, -ить нитки иного цвета при тканье – утика́ти, утка́ти.
В-я́ть дверные, оконные косяки – хутрува́ти ві́кна, две́рі.
В-я́ть, -ить распорки при постройке лодки из цельного дерева – заво́дити цурки́.
В-я́ть, -ить куски в мех, в ткань при починке – штукува́ти, ви́штукувати що.
В-я́ть, -ить в кирпичную каменную стену при кладке – вмурува́ти.
В-я́ть, -ить в дерево металл, кость и пр. при инкрустировании – вкида́ти, вки́нути, впуска́ти, впусти́ти.
В-я́ть, -ить слово в разговор – вкида́ти, вки́нути, докида́ти, доки́нути (сло́во), впада́ти, впа́сти в сло́во кому́.
Дрессирова́ть, вы́дрессировать – муштрува́ти и вимуштро́вувати, ви́муштрувати, дресува́ти, ви́дресувати, заправля́ти, запра́вити. [Біда́ тій ку́рці, що на їй со́кола заправля́ють на ло́ви].
Дрессиро́ванный, вы́дрессированный – муштро́ваний, ви́муштруваний, ви́дресуваний.
Заде́лывать, заде́лать
1) (
проём, дыру) заробля́ти и заро́блювати, зароби́ти, зала́тувати, залата́ти, забива́ти, заби́ти що, (плотно) затушко́вувати, затушкува́ти що, (заложить) заклада́ти, закла́сти що чим, (только камнем) замуро́вувати, замурува́ти.
-лать окно – заби́ти (закла́сти, замурува́ти) вікно́.
-вать щели в чём-л. чем-л. – зашпаро́вувати, зашпарува́ти що чим:
2)
строит. (вделать внутрь стены) – заправля́ти, запра́вити, вмуро́вувати, вмурува́ти, вма́зувати, вма́зати що (в сті́ну);
3) (
долг) відробля́ти, відроби́ти.
Заде́ланный – заро́блений, зала́таний закла́дений, затушко́ваний, зашпаро́ваний; запра́влений, вмуро́ваний, вма́заний; відро́блений.
Зала́мывать, залома́ть, Зала́мливать (заломля́ть), заломи́ть
1) зала́мувати
и зала́млювати, залама́ти, зало́млювати, заломи́ти, (о мног.) позала́мувати, позала́[о́]млювати; (ветви для приметы) клячи́ти, поклячи́ти, прило́млювати, приломи́ти; (угол страницы) загина́ти, загну́ти. [Залама́в бі́лі ру́ки, став собі́ ду́мати (Чуб. V). Зало́млює ру́ки (Л. Укр.). Оце́ поклячи́ли усі́ дерева́ – тепе́р уже́ не бу́де краді́жки (Мирг. п.)];
2) (
шапку) зала́мувати, залама́ти, зало́млювати, заломи́ти, напина́ти, напну́ти наба́ки́р. [Попере́ду ота́ман зало́мить бриль набаки́р (Греб.)];
3)
-ливать, заломи́ть (запрашивать чрезмерно) – ломи́ти, заломи́ти, загина́ти, загну́ти, заправля́ти, пра́вити, запра́вити гили́ти, заги́лювати, загили́ти. [Ку́ме! кажі́ть ме́нше… ломі́ть ме́нше (Мирн.)].
-ми́ть слишком уж дорого – загили́ти; (образно) запра́вити як за рі́дного ба́тька. [Загили́в аж три́дцять карбо́ванців (Звин.)].
-ми́ло, безл. – заломи́ло, закрути́ло, почало́ ломи́ти, крути́ти.
У меня -ми́ло руку – почало́ мені́ ломи́ти (крути́ти) ру́ку.
Зало́манный, Зало́мленный – зала́[о́]маний, зало́млений; прило́млений, кля́чений, покля́чений; (о цене) запра́влений, заги́лений.
-ться
1) зала́муватися
и зала́млюватися, залама́тися, зало́млюватися, заломи́тися, (о мн. или местами) позала́муватися, позало́млюватися;
2)
-лома́ться (начать чиниться) – поча́ти (ста́ти) мані́ритися, мані́житися, закомизи́тися.
-ми́ться (загордиться) – запиша́тися, завелича́тися, зачва́нитися, запиндю́читися.
Залупа́ть и Залу́пливать, залупи́ть
1) залу́плювати, залупи́ти, задира́ти, заде́рти, (
о мног. или местами) позалу́плювати, позадира́ти; (о хвосте) задира́ти, заде́рти;
2) (
запрашивать оч. дорого) лупи́ти, залупи́ти, заправля́ти, запра́вити, заги́лювати, загили́ти.
Залу́пленный – залу́плений, заде́ртий, (о мн.) позалу́плювані.
-ться – залу́плюватися, залупи́тися, задира́тися, заде́ртися; бу́ти залу́пленим, заде́ртим.
Заправля́ть и Запра́вливать, запра́вить
1) (
опять вправить, вставить) за[на]правля́ти и за[на]пра́влювати, за[на]пра́вити що, управля́ти и упра́влювати, упра́вити що куди́, (засовывать) засува́ти, засу́нути, (о мн.) позаправля́ти, повправля́ти, позасо́вувати що куди́. [Упра́вити зви́хнену (но́гу, ру́ку)].
-вить брюки в сапоги – засу́нути штани́ в чо́боти;
2)
кем-н., чем-н. (управлять, распоряжаться) – ору́дувати ким, чим, керува́ти ким, чим, (верховодить) верхово́дити ким и над ким. [Він тепе́р ору́дує ба́нком (Кониськ.). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барв.). Керува́ти держа́вою. А над усіма́ був найста́рший марша́лка: він всіма́ верхово́див (Рудч.). Жі́нка верхово́дила над ним, як хоті́ла (Кониськ.)];
3) (
приправлять еду, напитки) заправля́ти и запра́влювати, запра́вити, засма́чувати, засма́чи́ти що́ чим; о еде теснее: (толчен. салом с зеленью) зато́вкувати, затовкти́, (тёртым салом) затира́ти, зате́рти, (растёртым пшеном) замина́ти, зам’я́ти (замня́ти), (мукой, пережарен. на жиру) засма́жувати, засма́жити, запря́жувати, запря́жити, (о мног.) позасма́жувати, позапря́жувати, (сметаной или молоком) забі́лювати, забіли́ти. [Заправля́ла борщ олі́єю (Сл. Гр.). Прибу́дь-же, мій миле́нький, в неді́лю ура́нці – запра́влю горі́лки в криштале́вій пля́шці (Метл.). Медо́ву кипу́чу си́лу сло́вом заправля́є (Куліш). Зато́вчений сві́жим са́лом з зеле́ною цибу́лею і кро́пом кулі́ш (Н.-Лев.). Забіли́ла борщ];
4) (
заряжать) заправля́ти и запра́влювати, запра́вити. [Ста́рший брат кониче́нька сідла́є, а підста́рший ружжо́ заправля́є, хотя́ть ту́ю зозу́леньку вби́ти (Метл.)].
-вить лампу – запра́вити ля́мпу;
5) (
запрашивать) заправля́ти, запра́вити за що з ко́го; см. Запра́шивать. [Запра́вив, як за рі́дного ба́тька (Приказка)].
Запра́вленный – запра́влений, упра́влений; засу́нутий, засу́нений; (о еде, напитках) запра́влений, засма́чений, зато́вчений, зате́ртий, за́м’ятий, засма́жений, запря́жений, (сметаной, молоком) забі́лений.
Запра́шивать, запроси́ть
1) (
просить слишком дорого) пра́вити, заправля́ти и (реже) запра́влювати, запра́вити, (диал.) ґе[а]рува́ти, заґе[а]ро́вувати, заґе[а]рува́ти, гну́ти, загну́ти, гили́ти, загили́ти з ко́го за що, скі́льки, що. [Пра́влять за все, як за рі́дного ба́тька (М. Вовч.). Кра́мар запра́вить з те́бе вде́сятеро (Кониськ.). Яку́ він ціну́ загили́в за чо́боти? (Звин.). До́рого ґеру́є за вола́ (Мнж.). Заґерува́в ти з йо́го бага́то (Лохв. п.). Гне, як ду́рень за ба́тька (Приказка)].
-вать слишком много (образно) – пра́вити як за (рі́дного) ба́тька (Номис), як за вола́;
2)
кого (зазывать, приглашать) – запро́шувати, запроси́ти, запро́хувати, запроха́ти, заклика́ти, закли́кати кого́;
3) (
спрашивать) запи́тувати, запита́ти кого́. [А хто-ж були́ ті вояки́, що їх зібра́в під пра́пор свій Спарта́к? – запи́тує а́вторка (Єфр.)];
4) (
делать оффиц. запрос на бумаге) запи́тувати, запита́ти листо́вно кого́ про ко́го, про що;
5) (
просить усиленно) блага́ти кого́.
Запро́шенный – запра́влений, (диал.) заґе[а]ро́ваний; запро́шений, закли́каний; запи́таний.
Заряжа́ть, заряди́ть – ладува́ти, наладува́ти, набива́ти, наби́ти, заправля́ти, запра́вити, заряджа́ти, заряди́ти що (рушни́цю, гарма́ту), (о мног.) понабива́ти, позаправля́ти. [Ладу́йте (набива́йте) рушни́ці. Наладува́ли гарма́ти. Запра́вив рушни́цю].
Заря́женный – наладо́ваний, наби́тий, запра́влений. [Гарма́та наладо́вана. Нади́бали на степу́ наби́ту рушни́цю (Руданськ.). Пови́нні ми держа́ть наби́тії гарма́ти (Самійл.)].
-ное оружие – наладо́вана збро́я.
Ло́вля
1) (
ловление) лові́ння, ло́влення, ло́вля, лови́тва, вило́вля. [На лови́тву з багача́ми засі́в по́тай ми́ру (Куліш). У ставку́ не пога́на вило́вля (Звин.)].
Какова пса -ля, такова ему и кормля – як пес га́вкає, так його́ й году́ють.
Ловкий в -ле – ло́вний, лову́чий, імли́вий; см. Ловчи́вый.
Жемчужная ло́вля (место) – перло́ве ло́вище.
Рыбная -ля (место и промысл) – риболо́вля, (только место) риболо́вище.
Занятие рыбной -лей, см. Рыболо́вство.
Заработать рыбной -лей – зариба́лити.
Пойти на рыбную -лю – піти́ на ри́бу, піти́ ри́би лови́ти.
Звериная -ля – полюва́ння, (у)ло́ви (-вів); срв. Охо́та. [Не то́ді соба́к году́ють, як на вло́ви йду́ть (Номис). Сіда́ на коня́ й ї́де на полюва́ння (Рудч.)].
Обучать сокола для -лизаправля́ти (завча́ти) со́кола на ло́ви (Номис).
-ля раков в норах – печерува́ння ра́ків;
2)
см. Уло́в.
Ломи́ть
1) ломи́ти, лама́ти;
Срв. Лома́ть 1. [Ві́тер ві́є, гі́лля ло́мить (Грінч. III)];
2) (
о ломоте в костях, безл.) ломи́ти, крути́ти, (корчить) судо́мити що, в чо́му, ломоті́ти в чо́му. [Спи́ну мені́ ло́мить (Київщ.). На него́ду у кістка́х мені́ кру́тить (Київщ.). У ма́тері судо́мить ру́ку (Н.-Лев.). Ломоти́ть у костя́х (Верхр.)];
3)
-ми́ть цену – ломи́ти, гну́ти, загина́ти, гили́ти, заги́лювати (запрашивать) пра́вити, заправля́ти ці́ну. [Ку́ме! кажі́ть ме́нше – ломі́ть ме́нше (Мирн.). Таку́ ці́ну загина́є, що ніхто́ тако́ї не дасть (Брацлавщ.). А скі́льки він з нас ги́лить? Хіба не сто карбо́ванців? (Звин.)];
4) (
налегать) наляга́ти, (напирать) напира́ти, натиска́ти и нати́скувати; (натуживаться) нату́жуватися.
Ветер так и -мит – ві́тер так (з ніг) і ва́лить;
5) пе́рти (пру, преш), пе́ртися, пха́тися, лі́зти, су́нути(ся);
срв. Ломи́ться 2.
Он -мит прямо в комнату – він пре́ться, пха́ється, лі́зе пря́мо (про́сто) до кімна́ти (до ха́ти), в кімна́ту (в ха́ту).
Отта́чивать, отточи́ть
1) (
нож, саблю и т. п.) виго́стрювати, гостри́ти, ви́гострити, вито́чувати, ви́точити, відго́стрювати, відгостри́ти (ножа́, ша́блю), (о мног.) повиго́стрювати, погостри́ти, повито́чувати, (на точиле) на[ви]то́чувати, наточи́ти, ви́точити що; (косу) заправля́ти, запра́вити, (о мног.) позаправля́ти;
2) (
на токарском станке) вито́чувати, ви́точити.
Отто́ченный
1) нато́чений, (на)го́стрений, ви́гострений, ви́точений, відго́стрений.

-ный как для бритья – голі́нний. [Голі́нний ніж];
2) ви́точений.
Пра́вить
1) (
кем, чем: направлять, руководить) керува́ти ким, чим (и кого́, що), кермува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим и що, правува́ти ким, чим.
-вить лошадьми (лошадью), телегою, возжами и т. п. – керува́ти (и ґерува́ти), пра́вити кі́ньми, во́зом, ві́жками, правува́ти, пово́дити кі́ньми, ве́сти́ коня́. [Ві́жками керува́ла мов-би шля́хтичка, що сиді́ла зза́ду (Свид.). Коня́ керу́ють уздо́ю, а чолові́ка сло́вом (Приказка). Правува́ти кі́ньми й людьми́ (Н.-Лев.). На́вчить, як кі́ньми пра́вити (Кониськ.). Сам пан кі́ньми пово́дить (Гр.). Сагайда́чний ї́хав поза́ду на во́зі, бо не міг через ру́ку ве́сти коня́ (Маковей)].
-вить кораблём, лодкою – керува́ти, кермува́ти, пра́вити корабле́м, керува́ти, пра́вити човном.
-вить рулём – керува́ти (пра́вити) стерно́м, стернува́ти, кермува́ти;
2) (
делами, страной: повелевать) керува́ти, порядкува́ти, справува́ти, управува́ти (реже управля́ти), пра́вити, заряджа́ти чим, (начальствовать) урядува́ти, ра́дити над ким, над чим, (распоряжаться по своему) ору́дувати, верхово́дити; заправля́ти, ряди́ти ким, чим.
-вить делами – керува́ти, порядкува́ти спра́вами, справува́ти реча́ми, урядува́ти. [Коза́цтво перебива́ло їм порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш). Ві́йсько бажа́є, щоб ті́льки та була́ сла́ва, що Хмельни́цький гетьману́є, а неха́й-би його́ пора́дці всіма́ реча́ми до по́вного його́ зро́сту справува́ли (Куліш)].
-вить домом – порядкува́ти, управля́ти, заправля́ти, заряджа́ти до́мом, поря́док у дому́ дава́ти;
3) (
службу, обязанности) справля́ти, відбува́ти, відправля́ти, сов. спра́вити, відбу́ти, відпра́вити (слу́жбу, обов’я́зки).
-вить церковную службу – пра́вити, відправля́ти, справля́ти слу́жбу бо́жу.
-вить тризну, поминки и т. п. – справля́ти три́зну, по́минки і т. ин. [Справля́ли свої́ каніба́льські та́нці над пова́леним во́рогом (Єфр.)].
-вить поклон от кого – перека́зувати поклі́н, поклоня́тися, кла́нятися кому́ від ко́го;
4) (
подати, долги) виправля́ти, стяга́ти (пода́тки, борги́);
5) пра́вити, виправля́ти що;
срв. Исправля́ть, Выпрямля́ть.
-вить корректуру – пра́вити, виправля́ти коре́кту.
-вить бритву – гостри́ти бри́тву.
-вить вывихнутую руку – вправля́ти, пра́вити, впра́вити ви́вернуту ру́ку;
6) (
виновного) правди́ти, виправля́ти кого́. [Чолові́ка вини́ли, а жі́нку правди́ли (Полт.)].
Пра́вленный – пра́влений, ви́правлений.
-ная бритва – ви́гострена бри́тва.
Приправля́ть, припра́вливать, припра́вить
1) (
приделывать что к чему) приправля́ти, припра́вити, (во множ.) поприправля́ти що до чого. [Припра́вив за́сув].
-вля́ть набор, типогр. – прила́джувати, прила́дити, пририхто́вувати, пририхтува́ти (скла́дання);
2)
что чемзаправля́ти и запра́влювати, запра́вити, (о множ.) позаправля́ти и -пра́влювати, смачи́ти, посмачи́ти, засма́чувати, засмачи́ти, присма́чувати, присмачи́ти що чим, (гал.) заря́джувати, заряди́ти що чим, (салом) затушко́вувати, затушкува́ти, (толчёным салом или зеленью) зато́вкувати, затовкти́, (о мног.) позатушко́вувати, позато́вкувати, (жиром пережаренным с мукой) затира́ти, зате́рти, засма́жувати, засма́жити, (пережареным салом) зашква́рювати, зашква́рити, (во множ.) позатира́ти, позасма́жувати, позашква́рювати що чим, (перцем) заперцьо́вувати, заперцюва́ти, заперчи́ти, (мёдом) меди́ти, помеди́ти що. [Заправля́ла борщ олі́єю (Гр.). Нема́ чим карто́плі посмачи́ти (Звяг.). Кулі́ш пісни́й. Чом-же та його́ не засмачи́ла? (Грінч. II). Ю́шку са́лом затушку́ю (Г. Барв.). Жі́нко, вари́, лише́нь, греча́ні галушки́, та си́то їх із са́лом затовчи́ (Рудч.). Чи стра́ву вже позато́вкувала? (Харк.). Затира́ти борщ (Гр.)].
Припра́вленный
1) припра́влений до чо́го;
2) запра́влений, посма́чений, засма́чений, присма́чений, затушко́ваний, зато́вчений, зате́ртий, засма́жений, зашква́рений, (
перцем) запе́рчений, (маслом, жиром) ма́ще́ний. [Зато́вчений сві́жим са́лом з зеле́ною цибу́лею і кро́пом кулі́ш (Н.-Лев.). Борщ, галушки́ і карто́плю маще́ну до огіркі́в (Проскурівна)].
-ться
1) приправля́тися, бу́ти припра́вленим;
2) заправля́тися, бу́ти запра́вленим, смачи́тися, бу́ти посма́ченим, засма́ченим
и т. д.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бал – (франц.) бал, баль, (франц.) бенкет, бенькет:
и кончен бал (перен.) – вже й по гулянці; та й по справі; та й уже; і край; та й край; і кінец, та й годі, та й по всьому;
любящий балы – бенкетливий (бенькетливий);
правит бал, править бал – заправляє балом, заправляти балом;
править тризну – справляти тризну;
проводить время в балах, ездить по балам, гулять, пиршествовать – бенкетувати; балувати (балювати);
с корабля на бал – з корабля на бал;
устраивать бал – бенкет (гульбище) справляти. Обговорення статті
Крутить, крутнуть
1) крутити, крутнути;
2) (
скручивать, сучить) крути́ти, крутну́ти, ви́ти, звива́ти, сука́ти, скручувати що;
3) (
вилять) крути́ти, крутну́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти, мельну́ти (хвосто́м);
4) (
кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати, заправляти ким;
5) (
о ветре, метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти;
6) (
кости) крути́ти кістки́, у кістка́х;
7) (
вращать) обертати;
8) (
спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́:
как ни крути – як не крути, як не верти, що не роби, крути не верти; хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк, радий не радий, як не крутись, нікуди не дітися, хочеш не хочеш;
крутить голову – крутити (задурювати, морочити) голову кому, морочити кого, (влюблять в себя) крутити (баламутити) голову;
крутить любовь (роман) – крутити любов (роман), крутеляти;
крутить носом – крутити носом;
круть-верть – круть-верть;
крутя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Пр.);
не крути, успеется – не підго́нь — поспі́ємо.
[Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовчок). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а Бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Пр.). Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.). До Бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барвінок). В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовчок). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, — того́ й завірю́ха (Б.Грінченко). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Б.Грінченко). Крути не верти, та треба вмерти (Пр.). А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця… як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький). Як не крути, на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить! (В.Симоненко). Руба поставив питання: «Хочеш за мене заміж чи ні?» Отут мені хоч круть хоч верть (І.Муратов). — Надбав тій жінці, з якою жив, трьох дітей, а сам і далі крутеляв з іншими по всьому місту (Юлія Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Якщо на велотренажері крутити педалі в інший бік, то можна потовстіти].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВПРАВЛЯ́ТЬ, вправлять мозги́ вставля́ти кле́пку, прочища́ти мо́зок;
вправлять очки́ забива́ти ба́ки;
вправля́ющий що заправля́є тощо, зда́тний запра́вити, ма́йстер /ста́вши/ заправля́ти, прикм. запра́влювальний, упра́влювальний;
вправляющий мозги́ зда́тний вста́вити кле́пку;
вправляющий очки́ маста́к забива́ти ба́ки;
вправляющийся/вправля́емый запра́влюваний /упра́влюваний/;
ВСТАВЛЯ́ТЬ фраз. заправля́ти, вклада́ти, заво́дити, (зуби) ста́вити;
вставлять па́лки в колёса ки́дати коло́ди під но́ги, става́ти на перешко́ді, со́вати дрючки́ в коле́са;
вставля́ющий що вставля́є тощо, зда́тний /гото́вий/ вста́вити, реконстр. вставни́к, прикм. тех. запра́вчий, стил. перероб. вставля́ючи;
вставляющий па́лки в колёса гото́вий /ра́ди́й/ ста́ти на перешко́ді;
вставляющийся/вставля́емый ста́влений, запра́влювати, вмонто́вувати, (про слово) доки́дати, дото́чувати, уту́лювати, прикм. вставни́й;
ВСТА́ВИТЬ (слово) приточи́ти, приткну́ти, вліпи́ти, (силою) рідко вманту́лити;
вставить в ра́мочку опра́вити під скло;
вставить решётки заґратувати.
ЗАОСТРЯ́ТЬ, ще гостри́ти, виго́стрювати, (косу) манта́чити, заправля́ти;
ЗАРЯЖА́ТЬ, (кріс) ще ладува́ти, заправля́ти;
заряжа́ющий, що ладу́є тощо, за́йнятий заряджа́нням, рі́шений заряди́ти, ладівни́к, заря́дник, військ. заряджа́льник, замкови́й, прикм. ладівни́й, заряджа́льний, набива́льний, ладува́льний, запра́влювальний, реконстр. зарядо́вий;
заряжа́ющийся/заряжа́емый заря́джуваний, наби́ваний, ладо́ваний, запра́влюваний, складн. -заря́дний [самозаряжа́ющийся = самозаря́дний].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вправлять, -витьзаправля́ти, -ля́ю, запра́вити, -влю, -виш.
Вставлять, вставить – уробля́ти, уроби́ти, вставля́ти, вста́вити, заправля́ти, -ля́ю, -ля́єш. запра́вити, -влю, -виш.
Заламывать, заломать
1) (
ломать) зала́мувати, залама́ти, зало́млювати, -млюю, -млюєш, заломи́ти, -млю́, зало́миш;
2) (
загибать) загина́ти, -на́ю, -на́єш, загну́ти, -ну́, -не́ш;
3) (
запрашивать цену) загина́ти, загну́ти, заправля́ти, запра́вити, -влю, -виш; -ться – зало́млюватися, заломи́тися, загина́тися, загну́тися.
Заправлять, заправить
1) (
вставлять) направля́ти, -ля́ю, -ля́єш, напра́вити, -влю, -виш;
2) (
управлять) ору́дувати, -дую, -дуєш, верхово́дити, -джу, -диш;
3) (
приправлять пищу) заправля́ти, -ля́ю, -ля́єш, запра́вити, -влю, -виш (що чим).
Запрашивать, запросить
1) (
о цене) заправля́ти, -ля́ю, -ля́єш, запра́вити, -влю, виш;
2) (
приглашать) запро́шувати, -шую, -шуєш, запроси́ти (запрошу́, запро́сиш);
3) (
предварительно спросить) запи́тувати, -тую, запита́ти, -та́ю.
Приправлять, приправить – приправля́ти, -ля́ю, -ля́єш, припра́вити, -влю́, -виш, заправля́ти, запра́вити.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Заделывать, -латьзаправля́ти, запра́вити, вправля́ти, впра́вити;
• з. (кладкой
) – замуро́вувати, замурува́ти;
• з. (закреплять
) – закрі́плювати, закріпи́ти;
• з. (шпур),
горн. – забива́ти, заби́ти.
Заправлять, -витьзаправля́ти, запра́вити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вершить
• Вершить дела
– вершити справи (діла); орудувати ділами (справами).
• Вершить судьбы
– вирішувати (вершити) долю; заправляти долею.
Заламывать
• Заламывать, заломить цену
(разг. фам.) – правити, заправляти, заправити (загинати, загнути, загилювати, загилити, заломлювати, заломити) ціну; (образн.) правити, заправляти, заправити як за [рідного] батька (як за рідну маму).
Запрашивать
• Запрашивать, запросить втридорога
– правити, заправляти, заправити (загнати, загнути, загилювати, загилити) надто дорого; (образн.) правити, заправляти (загилювати, загилити, загинати, загнути) як за [рідного] батька (тата, як за рідну маму); правити, заправляти, заправити (загилювати, загилити, загинати, загнути) таку ціну, що ні приступу.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

заде́лывать, заде́лать заправля́ти, запра́вити; вправля́ти, впра́вити; закріпля́ти, закріпи́ти; заклада́ти, закла́сти
заправля́ть, запра́вить заправля́ти, запра́вити; набира́ти, набра́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Заправля́ти, запра́вити
1) що чим –
приправлять, приправить;
2)
запрашивать, запросить, продавая;
3)
дрессировать, выдрессировать, натаскать;
4)
заряжать, зарядить, приготовлять, приготовить к стрельбе;
5)
заделывать, заделать;
6)
вставлять, вставить;
7)
править, направить (косу, бритву).

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Заламывать, -ломить (цену) – заправляти, пра́вити, запра́вити.
Запрашивать, -просить
1) (
спрашивать предварит.) – запитувати, запита́ти, робити, зробити за́пит;
2) (
о цене) – пра́вити, заправляти, запра́вити.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Запра́вити, -ся. См. Заправляти, -ся.
Запра́влювати, -люю, -єш, гл. = Заправляти.
Заправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. запра́вити, -влю, -виш, гл.
1) Приправлять, приправить.
Заправляла борщ олією. Медову кипучу силу словом заправляє. К. Досв. 113. Запра́влена горі́лка. Водка, приготовленная съ кореньями, травами и пр. Прибудь же, мій милий, в неділю уранці, — заправлю горілки в кришталевій пляшці. Мет. 250.
2) Запрашивать, запросить, продавая.
Заправив як за батька. Ном. № 10504.
3) Дрессировать, выдрессировать, пріучать, пріучить, упражнять.
Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. № 1301.
4) Заряжать, зарядить, приготовлять, приготовить къ стрѣльбѣ.
Стрілочки струже да в лучок кладе, а з лучка бере да й заправляє. Чуб. III, 275. Старший брат кониченька сідлає, а підстарший ружжо заправляє, хотять тую зозуленьку вбити. Мет. 257.
5) Задѣлывать, задѣлать.
І ворота того саду кіллями заправив. Мкр. Н. 12.
6) Вставлять, вставить.
Викрутив діяменти і заправив зо скла другі. Вх. Уг. 239.
7)
ко́су. Точить, отточить косу. Желех.
Затира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зате́рти, -тру́, -ре́ш, гл. Затирать, затереть, стирать, стереть. Ой ходімо, дівчинонько, слідок затирати. Чуб. III. 174. Переносно: заглаживать, загладить, стараться скрыть. Як ні затирала свій смуток шуткуванням... він раз-по-раз допитувався. Г. Барв. 152.
2)
ру́ки. Потирать руки. А там, затираючи руки... потяг доріженькою до хати. Св. Л. 205.
3) Дѣлать заторъ.
Із ляхами пиво варити затирайте: лядський солод, козацька вода, лядські дрова, козацькі труда. Макс. (1849), 67.
4) У бочаровъ: прорѣзывать на нижней части клепокъ полосу или вырѣзку для вставки дна. Сумск. у. Шух. І. 250.
5) Только несов. в. Ѣсть съ аппетитомъ.
Панотець затирав сметану з свіжим сиром, випивши чарку оковитої. Св. Л. 16. Тимоха тим часом затирав печену курку, що на стіл подали. Св. Л. 198.
6)
борщ. = Заправляти 1.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Запра́вляти, -ля́ю, -єш, сов. в. запра́вити, -влю, -виш, гл. *5) Приготовлять, приготовить. Там пил обмахне крильцем, там лямпадки заправить. Дн. Чайка. «Хрестонос». *9) Делать способным к чему. Знахур заправляє корову супроти відьми. Черн. г.
На́ра́з, нар. 1) *А тут нараз усе теє треба покидати. Борд. *Їй нараз зробилося якось зимно-зимно. Франко. «Черв. Шлях». 1927. І. 51. *2) Одновременно. Щоб умів дванайцятьма кіньми нараз заправляти. Лепк.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Завора́чивать, ся, завороти́ть, ся = 1. заверта́ти, ся, поверта́ти, ся, оберта́ти, ся, заверну́ти, ся і т. д. — Завертай коней. — Та туман поле покриває, мати сина завертає: вернись, синку, до домоньку, змию тобі головоньку. н п. — По дорозї завернув до мене на хутір. 2. загорта́ти, підгорта́ти, засу́кувати, зака́чувати, загорну́ти, засука́ти, закача́ти. — Підгорнув поли. — Засукав рукава. — Закачав штани. 3. заправля́ти, гили́ти, запра́вити, загили́ти (про дуже високу ціну). — Заправив як за батька. н пр. — Загилив таку цїну, що нїчого й торгуватись.
Зала́мывать, заломи́ть = 1. загина́ти, загну́ти. 2. загина́ти, заправля́ти, загну́ти, запра́вити (про ціну). — Заправив, як за батька. н. п.
Запра́вить, запра́вливать, заправлять = 1. запра́вити, впра́вити, заправля́ти, вправля́ти. — Звихнув ногу, але йому зараз же вправили. — Заправ щабель у драбину. С. Аф. 2. ору́дувати, верхово́дити, пе́ред вести́. — З того часу, як почав сей стиршина орудувати... — Він уже давно у нас верховодить. 3. (про страву, на пр. салом) — зате́рти, затовкти́, (сметаною) — забіли́ти, (засмажкою) — засма́жити.
Запра́шивать, запроси́ть = 1. пра́вити, заправля́ти, запра́вити, заги́лювати, загили́ти, закерува́ти. — Править таку цїну, що нї приступу. — Заправив, як за батька. н. пр. — Закерував таку цїну, що ну. — Загилив цїлого карбованця. 2. заклика́ти, запро́шувати, закли́кати, запроси́ти. — На могорич закликає, та пє, та гуляє. К. Ш. — Запросив до себе гостей. 3. запи́тувати, запита́ти.
Ломи́ть, ся = лама́ти, ся. — Ломи́ть цѣ́ну = гну́ти цїну, загина́ти, пра́вити, заправля́ти. — Заправив, як за батька. н. пр. — Гне таку ціну, що нї приступу.
Очи́нивать, очини́ть, ся = підчиня́ти, підчини́ти (С. Жел.), заправля́ти, запра́вити (С. Пар.), ст. — темперува́ти (С. З. Ш.), затемперува́ти, заго́стрювати, загостри́ти. — Підчини перо. — Загостри карандаш.
Пра́вить = 1. пра́вити, правува́ти (С. Л.), заправля́ти (С. Л.), управля́ти (С. Ш.), упра́вува́ти (С. З.), керува́ти (С. З. Л.), ору́дувати (С. З. Л.), верхово́дити (С. Л.). — П. Могила виправив привилей на митрополїю Київську і правив церков Божюю, боронячи єї од Ляхів і унїятїв. Лїтоп. Білозерського. — Не всїм дано всеє знати і речами керувати. Маз. Зак. — Один стирник сам керує, весь корабель управує. Маз. Зак. — Пливуть собі та сьпівають, море вітер чує, попереду Гамалїя байдаком керує. К. Ш. — Коня керують уздою, а чоловіка словом. н. пр. — Як тобі вже керувати краєм, коли власна і сестра не слуха. Ст. С. — Нема Сїчі, пропав і той, хто всїм верховодив. К. Ш. 2. поправля́ти, виправля́ти і д. Исправля́ть. 3. д. Выправля́ть 1 і Выпря́мливать. 4. справля́ти. — Він як раз тодї справляв поминки. — Справив добре іменини. 5. пра́вити, упра́вити. — Звихнув руку, костоправ довго правив та нїчого не міг зробити, та вже лікарь управив. — Пра́вить бри́тву = гостри́ти бри́тву. — П. покло́нъ = перека́зувати поклін, кла́няти ся кому́ од ко́го, покланя́ти ся. — Покланяєть ся бідний невольник з неволї. н. д.
Приправля́ть, припра́вить = приправля́ти, заправля́ти, припра́вити, запра́вити, страву — засмачи́ти, засмажкою, на пр. борщ — засма́жувати, засма́жити, медом — ме́жити, заправлений медом — ме́жаний. — Сьорб ложкою, аж кулїш пісний. Чом ти його нїчим не засмачила? н. о. Гр. Чайч. — Борщ добрий, засмажений олїєю. Кн.
Распоряжа́ть, распоряди́ть, ся = ряди́ти, порядкува́ти (С. Л.), ору́дувати (С. Л.), заправля́ти (С. Л.), господарюва́ти, хазяїнува́ти, верхово́дити (С. Л.), старшинува́ти, обла́дувати, розпоряди́ти, розпорядкува́ти, напорядкува́ти, наору́дувати. — Треба ж комусь порядкувати в хатї, щоб лад давати. Лев. — Коли ж тепер жінка стала старша і вона всїм порядкує. н. о. Яст. — Трохи переходом вийшов на двір і почав порядкувати біля воза та біля коней. О. Мир. — Треба ж розпорядкувати, кому держати в церкві ставники, кому носити. Лев. — Орудуй з обох шахвів книжками. Кн. — Не йдїть до його: там вона вже обладує, а не він. Кр.
Сда́бривать, сдо́брить, ся = 1. задобря́ти. задо́брювати, вдобря́ти, задо́брити підхлїби́ти, підмогори́чити і д. Зада́бривать. 2. приправля́ти, заправля́ти, припра́вити, засмачи́ти, посмачи́ти (д. Приправля́ть).
Управля́ть, упра́вить, ся = 1. пра́вити (С. Л.), управля́ти (С. Ш.), заправля́ти (С. Л.), правува́ти, ору́дувати (С. Л.), керува́ти (С. Л.), кермува́ти, ряди́ти, порядкува́ти, управува́ти (С. Ш.), справува́ти, судном — стерни́ти, танцями — вести́ тане́ць. — Добрами Енгельгарда правив тодї Дмитренко. Кн. — Судило ся, що хлопъята правили людьми дорослими. Кн. — Він корабель у правує. С. Ш. — Всїм дїлом він орудує. н. к. — Тиж сотворив мене, так і орудуй мною! Куди звелиш іти — піду я за тобою. Гул. Ар. — Орудувала нею, як наймичкою. Лев. — Пливуть собі сьпіваючи, море вітер чує, попереду Гамалїя байдаком керує. К. Ш. — Коня керують уздом, а чоловіка словом. н. пр. — Чоловік мислить, а Бог керує. н. пр. — Не всїм дано всеє знати і речами керувати. Мазепа. — Щоб справами чужими кермувати, дарма, що про свої не вмію добре дбати. К. Д. Ж. — Нехай повного ледачий віку не ввікує, нехай иньший замість його в радї порядкує. К. Н. — Він перестав слухати батька, а батькові хотїлось порядкувати. Лев. — Архимандрит повинен рядити монастирем своїм. Б. Н. 2. управля́ти ся, справля́ти ся, по́рати ся, впоряжа́ти ся, упра́вити ся (С. Ш.), спра́вити ся (С. Л.), у(в)по́рати ся (С. Л. Ш.), попо́рати ся, оброби́ти ся (Кр.). — Управивсь, як з сїном в годину. н. пр. — Ото жінка усе понаготовлювала, упоралась, та й пішла. н. к. — А коло печі порають ся неня та ладять страву. Федь. — Скоро почала ся осїнь, скоро впорав ся дїд з оранкою, зараз і... Кн. — Не легко було йому впоратись з магнатами. Бар. О. — Стара моя вже впоралась: у хатї прибрала... Баз. — Хоч і не рано, та вже обробив ся. Кр.

Запропонуйте свій переклад