Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 114 статей
Шукати «засвіт*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возжига́ть, возже́чь – запа́лювати, запали́ти, розпа́лювати, розпали́ти, (только о свече и т. п.) засві́чувати, засвіти́ти; (о фимиаме) пали́ти, кури́ти. [Запали́ в печі́. Запали́ла (засвіти́ла) сві́чку. Запали́в їх бажа́нням працюва́ти для наро́ду].
-ся – запа́люватися, запали́тися, розпа́люватися, розпали́тися, засві́чуватися, засвіти́тися. [Розпали́вся се́рцем].
Возжё́нный – запа́лений, розпа́лений, засві́чений.
Во́лос – во́лос, ум. волосо́к, волоси́на.
Во́лосы – воло́сся, во́лос, ко́си (р. кіс). [До си́вого во́лосу дожи́в].
Во́лосы надо лбом у мужчин – чуб, чупри́на.
Во́лосы, завитые на висках – му́шки, му́ськи.
-сы начесанные гладко на лоб с пробором посредине – начо́си (р. -сів).
-сы косматые – па́тли, па́тлі.
Чужие во́лосы, вплетаемые в косы – уплі́тка.
Открыть во́лосы (о замужней ж.) – во́лосом засвіти́ти.
С непокрытыми волоса́ми – простоволо́сий.
До седых воло́с – до си́вого во́лосу, до си́вої коси́.
Таскать, -ся за́ волосы – волосува́ти, -ся, чу́бити, -ся.
Выдрать за́ волосы – ви́чубити, чу́ба намня́ти.
Во́лосы на давно небритой бороде – жерни́ця.
Волоски́ на руках и пр. – воло́хи.
Во́лос конский из гривы – волосе́[і́]нь (р. -ни), волосе́ня (р. -ні), волосня́ (р. -ні́); (из хвостов употр. для сит) коси́ця.
Едва́, нар.
1)
о времени (как только, только что) – ле́две [-і, -о, -и], зале́две. [Ле́две ми ввійшли́, він поча́в смія́тися (М. Вовч.)].
Едва́ лишь (коль скоро) – ті́льки-но, ті́льки-що, ско́ро, ско́ро-но. [Ско́ро заблаговістя́ть до це́ркви, Явдо́ха за́раз у се́бе в ха́ті лямпа́дку засві́тить (Кониськ.)];
2) (
ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.):
а)
едва́ (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) – ле́две (-і, -о), зале́две, ле́дь-що. [Ле́две мрі́ється. Ле́две чутно́. Зале́дві пам’ята́ю. Ле́дь-що ви́брався живи́й на бе́рег (Л. Укр.)].
Едва́-едва́ – ле́две-ле́две, ті́льки-ті́льки, ті́льки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (Франко), ле́лю-поле́лю. [Мі́сяць ті́льки-ті́льки мрі́є (Боров.). Тіль-тіль що пам’ята́ю се. Ті́льки-що жива́].
Едва́ не (чуть не, почти) – ле́две не, ледь не, ма́ло не, тро́хи не, ма́ло що не, тро́хи що не, замали́м не (Коц.), як не, тіль не. [Ле́две я не збожеволі́в. Ледь не скона́ла тоді́ за тобо́ю (Л. Укр.). Зігну́всь ма́ло не до землі́. Тро́хи не пла́кав. Смію́ся як не лу́сну. Тіль не впав].
Едва́-едва́ не – ле́две-ле́две не, тро́хи-тро́хи не, ма́ло-ма́ло не, тіль-тіль не;
б)
едва́ (с трудом, насилу, еле, еле-еле) – ле́две, зале́две, наси́лу, вси́лу, через си́лу, від си́ли. [Ле́две но́ги доволі́к. Наси́лу встига́ли йти за не́ю (Неч.-Лев.). Кінь вси́лу йде. Через си́лу но́ги волоче́ (Квітка)].
Едва́-едва́ (с трудом, с трудом) – ле́две-ле́две, ледь-не-ледь, ле́две-не-ле́две, си́лу-в-си́лу, вси́лу-вси́лу, наси́лу-си́лу, на превели́ку си́лу, туж-туж. [Незду́жає Катери́на, ле́две-ле́две ди́ше (Шевч.). Ле́дво-не-ле́дво додо́му дійшо́в (Кам. п.). Таки́й мішо́к важки́й, що вси́лу-си́лу підні́с (Київщ.). Наси́лу-си́лу ми ви́билися на го́ру. На пле́чах оде́жа туж-туж де́ржи́ться (Квітка)];
3)
едва ли, едва́ (выраж. сомнение: вряд ли) – ле́две чи, (реже) ле́две, навря́д чи, навря́д, троха́ лиш, троха́ лише́нь, троха́ чи, зале́две, навда́к, навда́ку, навдаку́ чи. [Ле́две чи бу́де що з цьо́го. Сього́дні ле́дві при́йде, бо свя́то (Кам. п.). Навря́д чи й соки́ра вруба́є той лід. Чи по знаку́ кому́ сей Оглав білоха́тий? Троха́ лиш (Шевч.). Навдаку́ мо́жна туди́ доско́чити (Грінч.)].
Едва́ ли не (чуть ли не, почти) – ле́две не, ма́ло не, чи не, тро́хи чи не, ма́буть чи не. [Куліші́в рома́н «Чо́рна Ра́да» і до́сі лиша́ється у нас ма́ло не єди́ним істори́чним рома́ном. Істори́чна белетри́стика у нас чи не найсла́бше розо́ране по́ле в письме́нстві (Єфр.). Бала́чка була́ тро́хи чи не оста́нньою (Крим.)].
Жирови́к
1) (
жирово́й нарост на теле) жирва́к (ум. жирвачо́к) (Сквир. п.);
2) кагане́ць. [Засвіти́ла-б кагане́ць, та вже лій уве́сь ви́горів];
3) камінь-жирови́к, стеати́т (
Steatites).
Забре́зживаться, забре́зжиться
1) світа́ти, засвіта́ти, свіну́ти, розвидня́тися, розви́дніти(ся), на світ займа́тися (благословля́тися), зайня́тися (поблагослови́тися), сірі́ти, засірі́ти, почина́ти, поча́ти світа́ти, розвидня́тися;
2) (
об огне) почина́ти, поча́ти мигті́ти, бли́мати, сов. замиготі́ти, замигті́ти, забли́мати. [Десь у по́лі замигті́в во́гник].
Зажига́ть, заже́чь
1) запа́лювати, запали́ти, (
о мног.) позапа́лювати.
-же́чь избу, село – запали́ти ха́ту, село́.
-же́чь папироску – запали́ти цига́рку.
-же́чь спичку – ви́терти, запали́ти (и засвіти́ти) сірника́;
2) світи́ти, засві́чувати, засвіти́ти, (
о мног.) посвіти́ти, позасві́чувати.
-же́чь огонь, лампу, свечи, огнизасвіти́ти сві́тло, ля́мпу, посвіти́ти (позасві́чувати) свічки́, огні́;
3)
безл. – запекти́. [У гру́дях запекло́];
4) (
переносно: возбудить) запа́лювати, запали́ти, розпа́лювати, розпали́ти. [Запали́ти серця́ бажа́нням].
Зажжё́нный – запа́лений; засві́чений. [Засві́чена ля́мпа].
Зажига́ться, заже́чься – запа́люватися, запали́тися, (загораться) займа́тися, за(й)ня́тися, загоря́тися, загорі́тися, засві́чуватися, засвіти́тися, (о мног.) позапа́люватися, позайма́тися, позагоря́тися, посвіти́тися, позасві́чуватися; срвн. Загора́ться, загоре́ться.
Ночью -га́лся костёр – уночі́ запа́лювали (запа́лювано) бага́ття.
Сердце -гло́сь местью – се́рце запали́лося по́мстою.
На небе уже -га́ются, -гли́сь звёзды – на не́бі вже засві́чуються (займа́ються), посвіти́лися (позасві́чувалися) зо́рі.
Глаза -гли́сь ненавистью – о́чі засвіти́лися (заогни́лися) нена́вистю.
Засветле́ть, -ся – заясні́ти, засвітлі́ти. [Що то там заясні́ло, – чи не пастухи́ десь во́гнище запали́ли? (М. Грінч.)].
За́светло – за-со́нця, за́ви́дн[к]а, пови́дному, по́видну, засві́тла, за-дня́, до-но́чи. [Наш госпо́дар дозо́рця ви́жав жи́то за-со́нця (Грінч. III). В село́ зави́дна поспіша́ють (Черняв.). Щоб засві́тла повече́рять (Шевч.). Ще до-но́чи бу́демо вдо́ма (Звин.)].
Засвеча́ть, -ся, засве́чивать, -ся, засвети́ть, -ся
1) засві́чувати, -ся, засвіти́ти, -ся, запа́лювати, -ся, запали́ти, -ся, (
о мн.) позасві́чувати, -ся, посвіти́ти, -ся, позапа́лювати, -ся; см. Зажига́ть, -ся. [Засвіти́ла сві́тло в ха́ті (Харківщ.). Ой, чому́, чому́ у сьому́ дому́ так ра́но засвіти́лося? (Сл. Гр.). Сами́ сві́чі посвіти́лися (Чуб.). Запали́ла сві́чку (Чуб.)];
2) засвіти́ти, -ся, заясні́ти;
см. Заблесте́ть. [Заясні́ли (засвіти́лися) на траві́ крапельки́ роси́. Помі́ж сте́блами жи́та заясні́ли воло́шки, немо́в посвіти́лися си́ні лямпа́дки (Коцюб.). В о́чах заясні́ла наді́я (М. Грінч.)].
-ться как звезда – зазорі́[я́]ти.
Засве́ченный – засві́чений, запа́лений.
Засия́ть – зася́яти, зася́ти, засія́ти, заясні́ти; (заблистать) заблища́ти, засвіти́тися. [І світ ясни́й невечі́рній тихе́нько зася́є (Шевч.). О́чі йому́ заясні́ли. Го́род, мов на свя́то, засвіти́вся (М. Грінч.)].
-я́ть звездой – зазорі́ти. [Ти воскре́снеш, зазорі́єш (Тичина)].
Зате́пливать, зате́плить – засві́чувати и засвіча́ти, засвіти́ти (лямпа́дку, сві́чку), (о мног.) позасві́чувати (лямпа́дки́).
Зате́пленный – засві́чений.
-ться – засві́чуватися, засвіти́тися, затліва́тися, затлі́тися, (о мног.) позасві́чуватися, посвіти́тися, позатліва́тися. [В сві́жих серця́х затліва́ється нови́й ого́нь грома́дської пра́ці (Куліш)].
Звездану́ть, звездону́ть когозасвіти́ти кому́, огрі́ти кого́, затопи́ти кому́ (по пи́ці, по ши́ї).
И́скра – і́[и́]скра, (диал. скра, (г)и́скра), ска́лка, огни́на, і́[и́]скорка, бли́скі́тка, бли́щик. [Над о́гнищем і́скор рої́? (Л. Укр.). Блища́ли золоті́ ска́лки на воді́ (Н.-Лев.)].
Бросать (метать) -ры – іскри́ти. [Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Со́нце іскри́ло сві́том (Мирний)].
-кры в глазах заиграли (замелькали) (от удара) – зірни́ці засвіти́лися; каганці́ в-очу́ засвіти́лися.
Малая -кра города пожигает, а сама прежде всех помирает – лиха́ (мала́) і́скра по́ле спа́лить, сама́ ще́зне (Приказка).
Ни -кры правды – ні на мізи́нний ні́готь пра́вди, ні на сті́лечко пра́вди.
-кра таланта – і́скра тала́нту.
Ни -кры таланта – ані теле́нь (ані і́скри) тала́нту.
Ни -кры ума – і на копі́йку ро́зуму нема́.
Ла́мпа – ля́мпа. [Молоди́ця несе́ в рука́х ля́мпу з склом (Н.-Лев.)].
Керосиновая -па (небольшая) – гасни́ця, гасни́к (-ка́), ґазівни́ця, ґазі́вка. [Гасни́ці до дня не гаси́ли (М. Левиц.)].
Паяльная -па – лютува́льна ля́мпа.
Калильная -па – жарова́ ля́мпа.
Зажигать, зажечь -пу – світи́ти, засвіти́ти ля́мпу.
Опустить, поднять огонь в -пе – прикрути́ти, підкрути́ти ля́мпу.
Потушить -пу – погаси́ти ля́мпу.
Лучи́на – скі́пка; ска́лка, (щепань) лучи́на, коло́тиця, (сосновая) смолі́вка, (липовая) ли́пина. [Поставе́ць (светец) стої́ть, у йо́му застро́млена бере́зова скі́пка гори́ть (Тесл.). Засла́б на о́чі, чита́ючи при скі́пці (Л. Укр.). Я скалка́ми засвіти́ла (Грінч. II). Не дими́ть убо́га ска́лка, – кагане́ць блищи́ться (Руданськ.). Потрощи́ти на ли́пину (Верхр.)].
Любому́др, -рец – любому́др (-ра), філо́соф, (шутл.) хвилозо́п. засвіти́в, любому́дре, сві́точ пра́вди, во́лі (Шевч.). На́ші руте́нські любому́дри (Драгом.). Того́ святці́, попи́, ченці́, не мина́ли шля́ху; крутопо́пи, хвилозо́пи набира́лись жа́ху (Великодна вірша)].
Ме́сто
1) (
известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)].
Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце.
Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце.
Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох.
Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1.
Нет -та – нема́(є) мі́сця.
На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)].
На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)].
Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре).
В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)].
В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)].
Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде.
Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́.
В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)].
В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)].
Из другого -та – з и́ншого мі́сця.
С -та на -то – з мі́сця на мі́сце.
До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)].
До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́.
Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів).
По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь.
Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди.
-та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)].
К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.)]. Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)].
Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́).
Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад).
Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х?
Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці.
По -та́м! – на мі́сце! на місця́!
Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)].
Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця.
С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся.
С -та в карьер, см. I. Карье́р.
Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́.
Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є.
Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть).
Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок.
Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)].
Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)].
Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че.
Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце.
Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости).
Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)].
Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́.
Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́.
Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости).
Защищённое -то, см. Защищё́нный.
Лобное -то, см. Ло́бный.
Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)].
Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця.
Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му).
-та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в).
Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце.
На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)].
Отхожее -то, см. Отхо́жий.
Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)].
Пустое -то – поро́жнє мі́сце.
Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище.
Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище.
Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)].
Складочное -то, -то складки – складо́вище.
Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)].
Спальное -то – спа́льне мі́сце.
Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)].
Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку).
Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту).
Якорное -то – я́кірна сто́янка.
-то битвы, сражения, см. Побо́ище 2.
-то водворения – мі́сце (для) осе́лення.
-то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин.
Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися).
-то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце.
-то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння).
Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння.
-то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́.
-то исполнения – мі́сце ви́конання.
-то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че.
-то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище.
-то назначения – мі́сце призна́чення.
-то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є.
По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця.
-то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів).
-то платежа – мі́сце випла́ти.
-то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину.
На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку).
-то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)].
-то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище.
-то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище.
-то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння).
По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1.
-то в театре – мі́сце в теа́трі.
-то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)].
Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти.
Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці.
Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце.
Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́.
Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го.
Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що.
Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)].
Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)].
Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)].
Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)].
Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці.
Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)].
Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми.
Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці.
Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)].
Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми!
С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)!
Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце.
Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.);
2)
места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)];
3) (
должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)].
-то конторщика – мі́сце конто́рника.
Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2.
Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце.
Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді.
Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к.
Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди.
Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду.
Лишить -та – ски́нути з поса́ди.
Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду.
Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3.
Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду.
Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці;
4) (
учреждение) установа, уряд (-ду).
Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце.
Присутственное -то, см. Прису́тственный.
Судебное -то – судо́ва́ устано́ва;
5) (
о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка.
У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки;
6)
анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2.
Ого́нь, огонё́к
1) (в)ого́нь (-гню́) (
ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка.
Высечь ого́нь – ви́кресати огню́.
Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру).
Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)?
Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати.
Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища.
Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра.
Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти.
Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту.
Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є.
Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим.
Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь.
Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло.
Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти.
Ого́нь без пламени – (сами́й) жар.
Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар.
Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́.
Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям.
Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́.
Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́.
Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь;
2) ого́нь, жар, пал, за́пал.

Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь.
В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу);
3) сві́тло (
им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту).
Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися].
Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло.
Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла.
Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі.
Освеща́ться, освети́ться – осві́тлюватися, осві́чуватися, освіти́тися, засвіти́ти, -ся. [Не́бо освіти́лось. Мі́сто, мов на свя́то, засвіти́лося].
Город -ща́ется электричеством – мі́сто осві́тлюється еле́ктрикою.
II. Отска́кивать, отскочи́ть, отскакну́ть – відска́кувати, відско́чити, відскакну́ти, відско́кнути. [Опу́ка відска́кує від землі́].
-вать в сторону – відстри́бувати відстрибну́ти, відпли́гувати, відплигну́ти, відхва́чуватися, відхвати́тися. [Вона́ засвіти́ла сві́тло, а я тоді́ й відхвати́всь від скри́ні, не встиг нічо́го взя́ти].
-чи́ть в ужасе – віджахну́тися.
У стула -чи́ла ножка – у стільця́ (в стільці́) ні́жка відпа́ла.
Пра́здник – свя́то, (мн. свя́та) (ум. свя́тенько, свя́тонько, свя́течко), пра́зник (мн. празники́) (ум. пра́зничо́к), свя́тки (-ток) Небольшой -ник – при́святок (-тка). [У ліни́вого усе́ свя́то (Приказка). У Бо́га що-дня́ пра́зник (Приказка)].
На -ках – святка́ми, свя́тами.
На -ки – на свя́та, на святки́. [Але-ж ти каза́в, що на свя́та до батькі́в пої́деш (Васильч.). Приї́хав додо́му на святки́ (Звин.)].
Канун -ка, см. Кану́н.
Второй день после -ка, см. Попра́зднество.
Переходящие -ки – рухо́мі свя́та.
Годовой -ник – рокове́, урочи́сте свя́то.
Светлый -ник, -ник -ков – Вели́кдень (р. Вели́кодня), велико́дні святки́ (свя́та).
Храмовой, престольный -ник – храм, храмове́ свя́то, ві́дпуст (-сту.).
Домашний -ник – за́від (-воду).
Дать, задать -ник – спра́вити свя́то.
Будет и на нашей улице -ник – і в на́ше віко́нце зася́є (засві́тить) со́нце.
Быть у -ка – (присутствовать на храм. -ке) бу́ти на храму́, на ві́дпусті; (наткнуться на беду) нахопи́тися, нарази́тися на ли́хо, попа́стися в кло́піт.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть.
[Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси.
[Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть.
Срв. Существовать, Находиться, Иметься.;
будем бдительны! – будьмо пильні;
будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!;
будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!;
будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!);
будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!;
будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.);
будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…;
будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе);
будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!;
будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.);
буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…;
будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам;
будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо;
будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би;
будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві);
будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…;
будьте уверены – будьте певні, майте певність;
будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало;
была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.);
была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.);
был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші);
было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти);
было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло;
был таков – зник;
быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха;
быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого;
быть благорозумным – мати розум;
быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким;
быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким;
быть в новость кому – бути за новину кому;
быть в обиходе – бути в ужитку;
быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести;
быть в обиде на кого – ображатися на кого;
быть в ответе за что – відповідати за що;
быть в сборе – зібратися, бути вкупі;
быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним);
быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким;
быть вынужденным – мусити; бути приневоленим;
быть годным к чему – надатися, надаватися до чого;
быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу;
быть довольным чем – бути задоволеним із чого;
быть забытым – піти в непам’ять;
быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого;
быть известным под названием – бути відомим під назвою;
быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити;
быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити;
быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому;
быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть;
быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари);
быть на виду, на глазах – перед очима бути;
быть напечатанным – вийти друком;
быть на примете – бути на оці;
быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним;
быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону;
быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!;
быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим;
быть непричастным – бути, лишатися в боці;
быть нужным – бути в знадобі;
быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним;
быть полезным кому – у пригоді стати кому;
быть позади всех – пасти задніх;
быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!;
быть после кого – постати по кому;
быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого;
быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися;
быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого;
быть расположенным к кому – бути прихильним до кого;
быть сведущим в чем – знатися на чому;
быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.;
быть считанным – під рахунком, на обліку бути;
быть тактичным – знатися на речах;
быть угрожающим – погрожувати;
быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо);
всё может быть – усе може статися, все може бути;
да будет! – хай (най) буде!;
должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути);
и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав);
и не было никогда – нема й заводу;
как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?;
как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь;
как не быть – як (це, так, то) не бути;
как быть человек – як слід людина;
каков бы ни был – хоч би який був;
какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли);
кто бы ни был – хоч би хто був, хто б був не був;
может быть – може;
надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай;
не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.);
не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду;
не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…;
не было и близко – не було й зроду;
не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити;
не может быть удовлетворено – не можна задовольнити;
не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.);
не тут то было – та ба, годі;
одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде;
он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди;
пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться;
стало быть – отже, значить, виходить, отож;
так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе;
хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо;
чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.);
чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!;
что будет, то будет – що буде, те (то) й буде;
что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора?
[Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?]
Обговорення статті
Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
бесстыжие глаза – безсоромні очі;
блуждающие глаза – блудні очі;
бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
ввалились глаза, щёки у него, у неё
см. Вваливаться;
в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
в глазах – в очах (устар.) в очу;
видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
[всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
глаза блуждают – очі блукають;
глаза водянистые – водяві очі;
глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
глаза шире брюха – завидющі очі;
глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
за глаза – позаочі; позаочима;
за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
за глаза станет – аж надто стане;
закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
закрывши глаза – сліпма, осліп;
закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
и глаз не показывает – і очей не показує;
и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
искать глазами – позирати;
искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
лишь бы с глаз – аби з очей;
лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
на глаз – [як] на око, як глянути;
на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
одним глазом – на одно око;
опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
прямо в глаза – у живі очі;
прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
смерить глазами – зміряти очима (оком);
смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
соринка в глазу – порошинка в оці;
со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
человек с дурным глазом – лихий на очі;
швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті
Голова, головушка
1) голова, (
умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (
начальник, предводитель) голова:
бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
быть, служить головой – головувати;
валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
в головах – в головах;
в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
в головы – в голови, під голову;
взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
выше всех головою – за всіх головою вищий;
глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
глупые головы – цвілі голови;
голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
голова городской, сельский – голова міський, сільський;
голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
голова пласта (геол.) – лоб верстви;
голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
голова сахара – голова, брила цукру;
голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
жить одною головою – самотою жити;
задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
из-под головы – з-під голів;
как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
кивнуть головой – кивнути головою;
кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
победная головушка – побіденна голівонька;
повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
як признався – розквитався (Пр.);
под головами – під головами;
под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
пробыть, прослужить головой – проголовувати;
промелькнуло в голове
промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
разбить на голову – впень, до ноги побити;
рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
сломя голову – стрімголов (прожогом);
с непокрытой головой – простоволосий;
снимать голову – стинати голову;
с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (
исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
с седой головой – сивоголовий;
стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].
Обговорення статті
I. Мир – світ, (вселенная, ещё) всесвіт (усесвіт), (редко) всесві́ття, (мн.) світи; (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок, сві́тонько; (круг явлений) світ:
вещественный, физический, идеальный мир – матеріяльний, фізичний, ідеальний світ;
в мире неведомого – у сві́ті невідо́мого;
внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, довколишній), вну́трішній світ;
во всём мире – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті;
горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо;
гражданин мира – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин, (космополит) всесві́тник;
два мира – два світи;
дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́;
древний мир – стародавній (давній, прадавній) світ;
дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень;
ещё до сотворения мира – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед ство́ренням сві́ту;
малые мира сего – малі світу сього;
мир Божий – світ Бо́жий;
мир красоты, искусства – світ краси́, мистецтва;
мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ;
на весь мир – на цілий (на весь) світ;
нигде в мире – ніде в світі;
новый, старый мир – нови́й, стари́й світ;
он не от мира сего (книжн. устар.) – він людина не сьогосвітня (не з сього світу); він не від світу сього;
от сотворения мира – відколи світ [настав]; від початку світу; від створення світу;
по всему миру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті;
растительный, животный мир – рослинний, тваринний світ;
сего мира (мира сего) – свого світу; сьогосвітній;
сильные (великие) мира сего – сильні (можні, владні) світу сього; зверхники (володарі) світу сього;
система мира – систе́ма сві́ту (все́світу);
того мира, потустороннего мира – того світу; тогосвітній; несьогосвітній, несві́тній;
тот, потусторонний, загробный мир – той, потойбічний світ, потойбіччя; тогосвіття, засвіти, позасвіття;
этот, здешний мир – сей, сьогобічний (цьогобічний) світ; сьогосвіття.
[Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). І світ Бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Т.Шевченко). Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (І.Нечуй-Левицький). Мара́ несві́тня озива́ється (М.Вовчок). Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (М.Коцюбинський). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (О.Кониський). Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л.Українка). Усе́ на цім сві́ті зника́є (Б.Грінченко). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (О.Олесь). Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (АС). Чи, може, відлітає у вигляді священного димку в засвіти і приєднується там до велетенської хмари космічної любові, без якої не можуть жити люди, звірі, а хто зна чи й не рослини? (І.Вільде). За що ти судиш цілий світ, діставшись берега, коли ти в світі місця не знайдеш, як вікове багаття душить. І знов в вогонь, у воду йди, весь вік жахаючись біди (В.Стус). Бджіл медоносних українські доли, Й сама Вкраїна — вулик золотий… Було, було… Та відгуло в світи Й взяло з собою щільники медові (Тарас Мельничук). дрімає всесвіт на травині підперши зіркою щоку стоїть по пояс в Україні ромашка в білому вінку (Тарас Мельничук). І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані (Л.Костенко). Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! (В.Симоненко). І так вони пританцьовували і казились безмежно,— звісно на американські грошики, бо який чорт ще влаштовує інтелектуальні підарасники на чолі з криптолесбіюгами?!— так вони зловтішалися, доки за тебе не вступились фантоми спалених напалмом у в’єтнамській бойні (вони линули їм межи очі палаючого фосфору: нехай повилазить вам, якщо не бачите або відвертаєтесь од правди; хай ваша вжаханість її узрить, щоб ви, хоч трохи, очистились перед сконом, вишмарчки, і вкрай не засмерджували тогосвіття)… (Є.Пашковський). І божеволіють солдати, Коли сміються автомати, Шугають душі в позасвіття Невінчані… (Володимир Погорецький). Я навіть не помітив‚ коли пішла із «Трьох поросят» та жінка‚ що цілий вечір поглинала мій зір‚ а потім‚ завваживши це‚ впав у таку нуду‚ що на мене повіяло потойбіччям (В.Шкляр). Не плач за мною, мила, не заводь, Як дзвони сповістять у скорбній тиші, Що хробам оддали вже мою плоть, Що відійшов я в засвіти гидкіші За світ гидотний… (Д.Павличко, перекл. В.Шекспіра). Отак міркуючи, пройшов Санчо, як йому здавалось, із півмилі чи й більше, і тут йому замріло щось іспереду, ніби світло денне, що добувалось крізь якусь відтулину — отже, той шлях, що ввижався йому дорогою у позасвіття, мав його вивести нарешті на білий світ (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вбивали багатьох; Владика загодя спроваджував у засвіти боягузів і тих, кого брав сумнів — аби вони не згубили решти; до того ж, кожне вбивство заощаджувало провіант (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Люди стають все ближчими, світ перенаселяється (С.Є.Лєц). — Коханий, купімо авто… Світ побачимо! — Цей чи той?].
Обговорення статті
Невольничий – невільничий, (устар.) невольничий, невільницький, (устар.) невольницький.
[Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти… І помоляться! (Т.Шевченко). Га́сне все в душі́ неві́льничій у вас (Л.Українка). Весь лівий край базару — невільничий. Від міста його відділяла висока кам’яна стіна, викладена з ніздрюватого бідастого вапняку (В.Малик). Історії ж бо пишуть на столі, Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невільницьким плачем (Л.Костенко). З одного боку, Захід завжди усвідомлював, що на схід від Ельби й Меттерніхового саду лежить також Европа, дарма що значно бідніша й упосліджена. Вони знали, що ця Европа не прийняла свого “азіятського” статусу добровільно, навпаки – вона раз-у-раз намагалася цього статусу позбутися всіма можливими засобами. Але, з іншого боку, Захід завжди відчував, що щось із цією частиною Европи не гаразд, раз вона дозволила себе проковтнути совєтам, і не лише совєтам – упродовж усієї своєї невольничої історії (М.Рябчук)].
Обговорення статті
Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини:
благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини);
в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності;
в мирной обстановке – в умовах миру;
дестабилизация обстановки – дестабілізація становища;
жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні);
международная обстановка – міжнародний стан;
неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини);
обстановка квартиры – обстава квартири;
окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя;
оперативная обстановка – оперативні обставини;
при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах;
смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин);
совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було.
[Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)].
Обговорення статті
Остылый, разг.
1) (
остывший) схололий, вихололий ости́лий, ости́глий, прости́лий, прости́глий, ви́стиглий, захололий, захолоді́лий, прохолоді́лий, прохоло́лий, (приевшийся, перен.) набри́длий, обри́длий, ости́лий, осору́жний;
2) (
перен., ставший равнодушным) збайдужілий, зчерствілий, зчерствілий.
[Мій капітан безмовний, уста — німі, схололі (В.Мисик). А я безпорадний… а я убогий, а я ниций… без вогню, без іскри, збайдужілий — чим маю свічі засвітити? Може, каяттям? (Скільки ми каялися і наново чорно зраджували). Може, кров’ю? (Застрели мене, стрільчику, срібною кулею). Може, співанкою? (Співаємо при горілці, співаємо в червоних шароварах та з дерев’яними шабельками) (Р.Федорів)].
Обговорення статті
Процент
1) про́це́нт (-ту), відсо́ток (-тку);
2) (
рост, лихва) про́це́нт, надсо́ток, посту́пок, верхи́, лихва́, ріст (р. ро́сту), (диал.) кама́та:
давать деньги на проце́нт – гро́ші на про́це́нт давати;
заёмны процент – позиковий відсоток (процент);
он берёт по десяти процентов – він бере́ по де́сять відсо́тків (проце́нтів);
под процент – під відсоток (процент);
поместить капитал на проценты – покла́сти капіта́л на проце́нти, на відсотки;
проце́нт на проце́нт – відсо́ток на відсо́ток;
проценты по займу (по вкладам) – позичко́ві проце́нти, відсо́тки, відсо́тки за позичку (відсотки (проценти) за вкладами);
ссудный процент – позичковий відсоток (процент);
учетный процент – дисконтовий відсоток.
[«От тут би осістись мені на ввесь вік! — подумав Ломицький.— Марусина мати має хоч старий і невеличкий, але свій власний дімок, має садочок. Знаю, що вона позичила десять тисяч одному молдавському панові за чималі проценти. Маруся гарна, здорова, робоча, хазяйновита. Замкнувся б от тутечки в хатньому житті. забув би усякі громадянські питання, ні в які соціальні справи не втручався. щоб мене ніхто не зачіпав. Знав би свою службу, хоч і неприємну, і годив би начальству. І жив би собі з Марусею тихо, спокійно, ні в що небезпечне не вмикуючись» (І.Нечуй-Левицький). — Добре! Згода! — сказав він твердим голосом. — За п’ятдесят процентів на рік! — Скільки? — спитав Копронідос, і його чорні очі засвітились, заблискали, неначе в кота, що налагодився кинутись на мишу і знає, що миша вже не втече од його лапок та пазурів (І.Нечуй-Левицький). — Жидівське, — кажу, — не пропаде, а я на грунт не підписуюся, бо до того є сироти, не лиш я. Коли подужаю, а я жидові відроблю, ще й камату му заплачу (Ю.Федькович). — Чималі тут проценти, як я бачу, Та ще й якась заплутана рахуба! (Л.Українка). Дарка збирала малину панам на конфітури, — ну, то вже, певне, й собі брала якийсь відсоток натурою (Л.Українка). Він мав п’ять тисяч ринських в ощадній касі і відсотки з них так само щороку докладав до капіталу (І.Франко). Му́сить він позича́тися та на свою́ ши́ю боргі́в за вели́кі проце́нти набира́ти (С.Єфремов). Позича́ла гро́ші за вели́кий відсо́ток, коли́шній його́ ня́ньці (А.Кримський). Вигодні́ше грома́ді ту зе́млю прода́ти та ма́ти з гро́шей про́цент (Б.Грінченко). Вели́кий надсо́ток бере́ на стовп (АС). Позича́ли лю́дям гро́ші і ро́сту не бра́ли (Б.Грінченко). Він хоч і жид, а не бере́ собі́ посту́пку (АС). Пози́чив на лихву́ у жи́да три карбо́ванці (АС). Отже, мусить попрощатись із своїм дорогим внутрішнім світом, як той чернець із зовнішнім на порозі монастирської темряви! Та чи ж тільки творчість його ляже жертвою на потворний шлюбний алтар? Хіба не дає він гуртову запродажну на всі свої поцілунки, безтермінового векселя на любов, наперед зобов’язуючись платити страшні відсотки повстримності? Безліч є жінок неопізнаних, безліч чарівних облич і витончених тіл, що проминути їх — значить втратити! (В.Підмогильний). Погасити борг з відсотками в часи написання «Енеїди» І.Котляревського звалося «віддячити сто з оком» (Юрій Проценко). Справжня плітка ніколи не повинна підтверджуватися на сто відсотків (С.Є.Лєц). 1. Дзвінок в банк: — Добрий день. Ви надаєте кредити пацієнтам психдиспансеру? — Тільки під божевільні проценти. 2. Я збережу вам вірність під відсотки …].
Обговорення статті
Рассвет – світання, світанок, ро́зсвіт, (диал.) за́світ, (ещё, рассвет, предрассветная пора) до́світок, до́світ, (мн.) до́світки, удо́світа:
до рассвета, перед рассветом – удосвіта (вдосвіта), до світанку (до світання, до світу, перед світанком, перед світанням, пере́дсвітом); (образн.) ще й на світ не благословлялося (не благословилося, не займалося); до півнів; ще треті півні не співали; ще й чорти навкулачки не билися;
на рассвете жизни (перен.) – на світанку (на світанні) життя;
на рассвете, с рассветом – на світанку (на світанні); удосвіта (світом, досвітом, досвітком); о півнях; тільки почало на світ благословлятися (благословитися, займатися); як задніє; чим світ, як світ, ледь світ;
начинается рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти);
полный рассвет – білий день (білий світ); зовсім (геть) розвиднілося; розвидніло (розідніло);
с рассвета – з досвіта;
с рассветом – по видноті; як задніє (задніло).
[Прокинувся я, аж дивлюся, — білий день надворі (Сл. Гр.). Ой, в суботу ізвечора Козак розгулявся, а в неділю, як світ білки, В неволю попався (Н.п.). На розсвіті добре спання, хто не знає закохання (Пр.). З передсвіта до вечора, А з вечора до досвіта (Т.Шевченко).Удо́світа встав я… те́мно ще надво́рі… (П.Куліш). У вікно полився тихий досвіт (І.Нечуй-Левицький). Темним досвітком усі троє вийшли з села (Г.Барвінок). Настя: Добридень вам! А Проня прибралась уже? Химка: З досвіта ще! Наталка: А де ж вона? Химка: Та отам десь пошелепалась замітати двір (М.Старицький). — А я люблю Бенуа, — промовила Нюся. Ганнуся мовчала. Література одібрала їй чотири години, і завтра вона мусила вставати вдосвіта, щоб кінчати замовлення (В.Підмогильний). Щоб заховавши мудрий досвід У скринці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина (О.Теліга). І солов’ї, по горло в ніч Загорнені, почувши шум Світання, захлинаються, аж згіркло в горлі (В.Стус). Відмикаю світанок скрипичним ключем. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Горизонт піднімає багряним плечем день — як нотну сторінку вічності (Л.Костенко). на світанку засудили росу на смерть і повісили на траві (Т.Мельничук). — Коханий мій Лотаріо, так болить мені серце, так скімлить, от-от розірветься,— аж дивно, що досі з грудей не вискочило. Знаєш, Леонелла моя до того вже знахабніла, що приймає тут у нашім домі свого полюбовника і тримає його до білого світа, а все ж то діється коштом моєї доброї слави, бо як побачить хто, що він із мого двору о такій незвичайній порі виходить, то вже поговорів не обберешся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Перед світом у бочці було вже восьмеро пацюків, зокрема й двоє задирливих самців-осінчуків (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Світанок частенько перериває найсолодші сни про нього (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Чекушка – (0,25 л, рус.) чекушка, чвертка, чвертуха .
[Дещо з комори виписали, дещо люди поприносили у складчину. Штокалам загадали киселю принести, бо в них найкращий у селі садок. І з усіх — по чвертці горілки (Г.Тютюнник). П’ять пляшок поставлені одна на одну, конструкція майже нереальна навіть для тверезого, однак тут окремий випадок: іноді саме хвороба, наділяючи нас нелюдськими здібностями, допомагає перейти над прірвою до рятівного берега. Усе б нічого, але пияк має ще одну пляшку — надпочату чвертку горілки — і, судячи з усього, збирається увінчати нею скляну вежу (Ю.Іздрик). За кілька днів Людинюк і Нобелюк зкстрілися біля бочки з пивом. Уже не обіймалися, а похмуро подивилися один на одного, запитали навзаєм про здоров’я і скинулися на чекушку, яку влили в гальби пива. Після спожитку світ змінився, засвітився яскравими барвами, і з усіх земних проблем залишилася одна: де відлити? (В.Кожелянко). 1.Ніщо так не зближує чоловіка і жінку. як випиті на брудершафт дві чекушки горілки. 2. Підпилий чолов’яга купує чекушку і досадливо говорить: — На зарплату вчителя не дуже-то розгуляєшся. — Це ви вчитель?! — Жінка моя — вчитель].
Історично «чвертка» («чвертуха») становила четвертину штофа, тобто приблизно 0,23 л. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БЛЕСТЕ́ТЬ ще вили́скуватись;
не всё то зо́лото, что блести́т не все те зо́лото, що сві́титься;
блестну́ла мысль ще засвіти́ла ду́мка, засвіти́ла в голові́ ду́мка;
блестя́ще блиску́че, живомовн. так.., так... [блестяще игра́л так грав, так грав] і похідн.;
блестя́щий що блищи́ть, блиску́чий, лиску́чий, блискотю́чий, ПЕРЕН. майсте́рний, феномена́льний, непереве́ршений, доскона́лий, (успіх) гучни́й, (проект) золоти́й, (про кар’єру) семими́льний, усте́лений кві́тами, пор. фантастический;
хоть и не блестящий, а яки́й-не-яки́й [хоть и не блестящий, а ход який-не-який хід];
далеко́ не блестящий сяки́й-таки́й;
преблестя́щий розблиску́чий.
ЗАГРО́БНЫЙ, ще тогосві́тній;
загро́бный мир, за́світи.
ЗАЯВИ́ТЬ, заявить категори́чески сказа́ти як відруба́ти;
заявить о себе́, оказ. да́ти себе́ почу́ти;
заявить о себе́ как о комзасвіти́тися” як хто.
КА́НУТЬ, кануть в Ле́ту /кануть в ве́чность/ ще піти́ /відійти́/ в за́світи, живомовн. піти́ під шум, переве́сти́ся на по́піл;
кануть в про́шлое відле́ті́ти;
как в во́ду канул ще (як) під шум пішо́в;
как бу́дто канул в во́ду на́че за сім земе́ль пішо́в;
канувший ОКРЕМА УВАГА;
канувший в Ле́ту фраз. забу́тий.
МИР забут. суми́р;
потусторо́нний мир за́світи, позасві́ття;
мир пра́ху кого побут. хай бу́де земля́ перо́м /пу́хом/ кому;
мир хи́жинам, война́ дворца́м мир хата́м, війна́ пала́цам;
в мире и согла́сии у зго́ді та спо́кої;
во всём мире ще на ці́лі́м сві́ті;
на миру и смерть красна́ в товари́стві і смерть ми́ла, прибл. за компа́нію і жид пові́сився;
далёкие миры́ /неве́домые миры́/ гала́й-світи́.
ОБНА́ШИВАТЬ укр. обша́рпувати, ми́зкати;
обнашивающий що /мн. хто/ обша́рпує тощо, маста́к обша́рпати, схи́льний обша́рпувати;
обнашивающийся/обнашиваемый обша́рпуваний;
ОБНОСИ́ТЬСЯ обша́рпатися, обми́зкати;
обноситься до дыр ті́лом засвіти́ти;
ПООБНОСИ́ТЬСЯ ще поподе́ртися;
пообноси́вшийся поподе́ртий, пообтрі́паний, пообша́рпаний, ОКРЕМА УВАГА
ОТПРАВЛЯ́ТЬ ще спрова́джувати, відряджа́ти; (повинність) відбува́ти; (на Сибір) заганя́ти, засила́ти, запрото́рювати;
отправлять на тот свет зганя́ти зо сві́ту;
отправлять по по́чте посила́ти /пересила́ти/ по́штою;
ОТПРАВЛЯ́ТЬСЯ (в дорогу) укр. вируша́ти, вибира́тися, рідко вимандро́вувати;
отправляться в путь, руша́ти в доро́гу;
отправляться на тот свет /отправляться к праотца́м/ відхо́дити в за́світи;
отправлялись /отправлялось/ відпра́вляно;
отправля́ющий 1. що /мн. хто/ посила́є тощо, ста́вши відряджа́ти, ра́ди́й відряди́ти, ім. від отправитель, відправни́к, прикм. відправни́й, висилко́вий, 2. що пра́вить (слу́жбу) тощо, за́йня́тий відпра́вою;
отправля́ющий на ка́торгу ра́ди́й загна́ти на ка́торгу;
отправля́ющий на тот свет зда́тний зігна́ти зо сві́ту;
отправля́ющийся/отправля́емый 1./2. відпра́вляний, відпра́влюваний, 1. спрова́джуваний, випрова́джуваний, відпрова́джуваний, виря́джуваний, відря́джуваний, надси́ланий, поси́ланий, 2. вико́нуваний, відбу́ваний;
отправля́ющийся 1. гото́вий у доро́гу, гото́вий ви́рушити, в доро́зі до;
отправля́ющийся на бокову́ю стил. перероб. пода́вшись до подушо́к;
ОТПРА́ВИТЬСЯ фаміл. ви́пхатися, дмухну́ти, махну́ти і похідн.;
отправиться в свет піти́ у світи́;
отправиться к праотца́м пі́ти в за́світи;
отправиться в путе́ше́ствие помандрува́ти, ви́мандрува́ти, уда́ритися /пусти́тися/ в ма́ндри.
ОТХОДИ́ТЬ (про поїзд) ОТБЫВАТЬ;
отходить в ве́чность відхо́дити у за́світи;
отходит от се́рдца у кого розви́днюється на се́рці кому;
отходя́щий, 1. отбывающий 2 тощо образ. на відхо́ді, на доро́зі [отходя́щий в ве́чность на доро́зі у за́світи], прикм. відхо́жий, відхідни́й, фраз. відгалу́жений [отходя́щий от се́рдца сосу́д відгалу́жена від се́рця суди́на], 2. що мина́є тощо, мину́щий, відхі́дливий, 3. відсу́ваний [отходя́щий на второ́й план відсу́ваний на дру́гий план], 4. умирающий;
отходя́щий в о́бласть преда́ния прире́чений ста́ти леге́ндою /істо́рією/, забу́тий-перезабу́тий;
ОТОЙТИ́ (про військо) відтягну́тися, фаміл. відсу́нутися [отойди́! відсу́нься!] і похідн.;
отойти на душе́ поле́гшати на се́рці;
отойти на за́дний план відступи́ти на бік;
отойти от чего відбі́гти (від) чого;
отойти от дел відійти́ від діл, рідко лягти́ на дно;
отойти от при́нципов зби́тися на коньюнкту́ру;
отойти от се́рдца відли́гнути /відли́гти/ на се́рці кому;
отошло́ от се́рдца відли́гло /розгоди́нилось/ на се́рці кому;
отоше́дший зму́шений відійти́, книжн. віді́йшлий, засвіти) упоко́єний, тепе́р уже́ [отоше́дший в о́бласть преда́ния тепе́р уже́ істо́рія], ОКРЕМА УВАГА
ПОСЫ́ПАТЬСЯ, посыпаться, как из ро́га изоби́лия поси́патись як горо́х з мішка́;
и́скры из глаз посыпались каганці́ /свічки́, зірки́/ в оча́х засвіти́лися;
посыпавший, посыпавшийся ОКРЕМА УВАГА;
посыпавшийся на го́лову стил. перероб. як з мішка́ на го́лову.
ПОТУСТОРО́ННИЙ ще позасві́тній /несьогосві́тній, тогосві́тній/, астра́льний, не від сві́ту сьо́го́;
потусторонний мир за́світи, потойбі́ччя, позасві́ття, поет. пото́йбі́ч.
ПРОСВЕ́ЧИВАТЬ, ПРОСВЕ́ЧИВАТЬСЯ ще прозо́ритися, (крізь що) світи́тися;
просве́чивающий 1 що просві́чує тощо, ста́вши просвічуватися, просві́чувач, прикм. просві́чувальний;
просве́чивающий 2 (просве́чивающийся 2) що сві́титься тощо, призна́чений світитися, зда́тний засвіти́тися, прикм. просві́тчастий, прозо́рий, прозо́ристий, прозиру́щий, просві́тлювальний;
просве́чивающийся 1 / просве́чиваемый 1 просві́чуваний, просві́тлюваний.
УМИРА́ТЬ ще іти́ на той світ, пря́сти на тонку́ /оста́нню/ ([ни́тку]), ляга́ти в зе́млю /моги́лу, я́му/, проща́тися зі сві́том, уроч. відхо́дити (у за́світи) /за межу́/, (з нудьги тощо) пропада́ти;
умира́ть за что віддава́ти ду́шу за;
умира́ть за кем упада́ти за ким;
умира́ть со́ смеху ляга́ти зо смі́ху, розсіда́тися від смі́ху;
умира́ющий що /мн. хто/ вмира́є тощо, поки́нутий вмира́ти, прире́чений вме́рти, гото́вий спочи́ти наві́ки, ма́йже мрець /труп/, прикм. умиру́щий, фраз. мру́щий, напівме́ртвий, смерте́нний, /хворий/ агоні́йний, уроч. сме́ртний, тлінний, забут. при́смертний, поет. притру́нний, образ. (вже) на Бо́жій доро́зі /посте́лі/, в обі́ймах сме́рти, вже на відхо́ді, стил. перероб. пе́ред сме́ртю;
умира́ющий класс прире́чений клас;
не умира́ющий невмиру́щий, вічноживи́й, невмира́ка;
УМЕРЕ́ТЬ ще опрягти́ся, зійти́ в моги́лу, піти́ в сиру́ зе́млю, лягти́ в грі́б, спочи́ти наві́ки, наложи́ти душе́ю, скінчи́ти свої́ дні, відійти́ у ві́чність /в ло́но Авраа́мове/, уроч. перейти́ за пруг ві́чности, перене́стися у Бо́жі за́світи /у Бо́жу ві́чність, у світ Бо́жого ца́рства, у той світ, в і́нші світи́/, фаміл. відда́ти кінці́ /Бо́гові ду́шу/, скапу́титися, запозич. загну́тися і похідн.;
умере́ть в заро́дыше всо́хнути на пні;
умере́ть от кровоизлия́ния фаміл. зали́тися кро́в’ю;
умерший поме́рлий, уме́рлий, коротк. ме́рлий, вже неживи́й /ме́ртвий, небі́жчик/, за́браний сме́ртю, образ. тепе́р у за́світах /на не́бі/, ОКРЕМА УВАГА;
умерший наси́льственной сме́ртью /умерший неесте́ственной сме́ртью/ поме́рлий не своє́ю сме́ртю.
УХОДИ́ТЬ (у глиб віків) сяга́ти, (з-під ніг) тікати, фраз. пли́сти [уходить из-под ног плисти́ з-під ніг], (з дороги) вступа́тися, (у міх) захо́дити, фаміл. лі́зти;
уходить в небытие́ відліта́ти (у ві́чність);
уходить в отста́вку подава́тися у відста́вку;
уходить в подпо́лье перехо́дити в підпі́лля;
уходить корня́ми во что ПЕРЕН. сяга́ти корі́нням чого;
уходить от гла́вного де́ла розмі́нюватися на мідяки́;
по́чва уходит из-под ног ще земля́ запада́ється;
уходя́ на відхо́ді;
уходя́щий 1. що /мн. хто/ відхо́дить тощо, ра́ди́й /стил. перероб. ста́вши/ відхо́дити, зму́шений відійти́, гото́вий у доро́гу, діял. відхо́дячий, відходя́нин, відхо́да, хода́к, ході́льник, (поїзд) розпи́саний відхо́дити, прикм. відхо́жий, відхідни́й, вихідни́й, образ. вже́-на-відхо́ді, пе́ред ві́дхо́дом, (рік) близьки́й до кінця́, пор. отходящий, 2. що загли́блюється, загли́блюваний, зану́рюваний, схи́льний сяга́ти, зда́тний загли́битися, 3. що виче́рпується, витра́чуваний, вичерпуваний, 4. (у валізу) що лі́зе /захо́дить/, умі́щуваний, зда́тний вмісти́тися;
далеко́ уходящий далекося́глий;
далеко́ уходящий от кого в чём зда́тний переве́ршити кого в чім;
уходящий вверх горобі́жний, вертика́льний, прямови́сний;
уходящий в глубь веко́в прада́вній;
уходящий вниз спа́дистий, долубі́жний;
уходящий в о́бласть преда́ния прире́чений піти́ в бе́звість /ста́ти леґе́ндою/, забу́ваний;
уходящий восвоя́си зму́шений піти́ геть;
уходящий в отста́вку майбу́тній відставни́к;
уходящий вперёд пере́дній;
уходящий в пла́ванье відпли́ваний, відча́юваний;
уходящий в подпо́лье зму́шений перейти́ в підпі́лля;
уходящий в себя́ загли́блюваний у се́бе;
уходящий из-под ног хилитки́й під нога́ми;
уходящий корня́ми во что з корі́нням у чому;
уходящий на пе́нсию / уходящий на поко́й/ відхо́жий на пе́нсію /спочи́нок/;
УЙТИ́, уйти́ в ино́й мир /уйти́ в ино́й лу́чший мир/ галиц. перене́сти́ся до вічно́сти;
уйти́ восвоя́си забра́тися;
уйти́ в себя́ прини́шкнути, жи́ти ду́мкою;
уйти́ в тень відійти́ в тінь, рідко лягти́ на дно;
уйти́ из-под ног (про ґрунт) провали́тися під нога́ми;
уйти́ из по́ля зре́ния /уйти́ от акти́вной жи́зни/ відійти́ в тінь;
уйти́ к праотца́м піти́ в за́світи;
уйти́ несо́лоно хлеба́вши поживи́тись як соба́ка му́хою; ушла́ земля́ из-под ног попливла́ в оча́х земля́, світ скрути́вся кому;
душа́ в пя́тки ушла́ от стра́ха п’я́ти зате́рпли зі страху́;
уше́дший ОКРЕМА УВАГА;
уше́дший куда тепе́р у чому, тепе́р вже де [ушедший в лу́чший мир тепе́р у за́світах, тепе́р вже на не́бі].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Зажигать, зажечь
1) (
лампу) засві́чувати, -чую, -чуєш, засвіти́ти, -вічу́, -ві́тиш;
2) (
дрова, избу) запа́лювати, -люю, -люєш, запали́ти, -палю́, -па́лиш.
Зажигаться, зажечься – засві́чуватися, засвіти́тися, запа́люватися, запали́тися.
Засвечивать, засветить – засві́чувати, -чую, -чуєш, засвіти́ти, -свічу́, -сві́тиш, запа́лювати, -люю, запали́ти, -лю́, -лиш.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Загораться, -реться – займа́тися, зайня́тися;
• з. (о лампе
) – засві́чуватися, засвіти́тися.
Зажигать, -жечь (об огне) – за[під]па́лювати, за[під]пали́ти;
• з. (свет
) – засві́чувати, засвіти́ти.
Засвечивать, засветить, -ся – засві́чувати, засвіти́ти, -ся.
Свет – сві́тло;
• с. боковой
– с. бічне́;
• с. верхний (в помещении
) – с. горі́шнє;
• с. газокалильный
– с. газожарове́;
• с. излишний
– с. за́йве;
• с. калильный
– с. жарове́;
• с. окрашеный
– с. заба́рвлене;
• с. отраженный
– с. відби́те;
• с. полуотраженный
– с. напіввідби́те;
• с. полурассеянный
– с. напіврозсі́яне;
• с. потерянный
– с. втра́чене;
• с. потолочный
– с. стельове́;
• с. рассеянный
– с. розсі́яне;
• с. солнечный
– с. со́нячне;
• с. тусклый
– с. тьмя́не;
• с. фосфорический
– с. фосфори́чне;
• с. цветной
– с. кольоро́ве;
• с. электрический
– с. електри́чне;
• с. зажигать, -жечь
– с. засві́чувати, засвіти́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Быть
• Будем бдительны!
– будьмо пильні!
• Будем готовы!
– будьмо готові (напоготові)! [Вони вже близько, будьмо ж всі готові зустрінути врочисто молодих. Кочерга.]
• Будем здоровы!
– будьмо здорові!; будьмо! [Сідай і ти, Насте, — розпорядився Гаркуша, наливаючи чарки — …Отож, за те, щоб добре поярмаркувалось… Будьмо. Гончар.]
• Будем знакомы!
– будьмо знайомі!; познайомимося! (зазнайомимося!)
• Будет!
– годі; буде!; доволі!; досить! [Не плач, серденько, годі! Вовчок. Та буде ж, буде… Квітка-Основ’яненко.]
• Будет и на нашей улице праздник
– буде й на нашому тижні свято. Пр. Буде й на нашій вулиці свято. Пр. І в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр.
• Будет по-моему, по-твоему…
– вийде на моє, на твоє…; буде по-моєму, по-твоєму… [І побачиш, як не на моє вийде. М. Куліш. Нехай, думаю, по-твоєму буде. Стороженко.]
• Будет с меня (тебя…)
– буде (досить) з мене (тебе).
• Будет тебе! будет вам!
– буде тобі! буде вам!; знатимеш! знатимете!; матимешся! матиметеся!; начувайся! начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!
• Будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут
– не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють. Пр. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Пр. Хто стається медом, того мухи з’їдять. Пр. Будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть). Пр.
• Будь добр, будьте добры
– будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві; зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку; коли (якщо) ласка твоя, ваша; (розм.) спасибі тобі; спасибі вам. [Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс… Гребінка. Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих. Візьміть та вирубайте їх. Глібов.]
• Будь здоров, будьте здоровы
– бувай здоров, бувайте здорові; бувай, бувайте; (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові; щасливо. [Бувайте здорові, молодиці! Вовчок.]
• Будь он…, он бы…
– якби (коли б) він був…, він би…
• Будьте так любезны
– як (якщо, коли) ласка ваша; будь ласка (будьте ласкаві). [Коли ваша ласка, — кажу, — то й я собі біля вас стану. Вовчок.]
• Будьте уверены
– будьте певні; майте певність. [Будьте певні, що ви не вмрете — живі будете. Вишня.]
• Будь что будет; была не была
– що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав. Пр. [Або здобути, або дома не бути. Пр. Раз козі смерть. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. Подивилась Катерина: — І ви, бачу, люди! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде! Шевченко.]
• Была бы собака, а палка будет
– хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде. Пр. Кому кого у надобі, той того найде у кадовбі. Пр. Що по надобі, то найдеш і в кадобі. Пр.
• Была бы шея, а ярмо найдётся
– аби шия, а ярмо буде (знайдеться). Пр. Аби шия, а хомут буде. Пр. Аби пшоно — каша буде. Пр. Аби голова, а шолуді будуть. Пр. Аби корито, собаки будуть. Пр. Аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. Аби побрязкачі, послухачі будуть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр. На мої руки найду усюди муки. Пр.
• Был конь, да изъездился
– був кінь, та з’їздився. Пр. Був мед, та гості попили. Пр. Було діло, та полетіло. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр.
• Быть беде
– без біди тут не обійдеться; начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха.
• Быть без души от кого
– всією душею упадати коло кого; дух за ким ронити; палко любити кого. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш. Грітенко.]
• Быть в компании, водить компанию с кем
– бути в компанії з ким; тримати спілку з ким; спілкувати з ким.
• Быть в ладах, не в ладах с кем
– бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (згоді, ладу); добре тривати з ким; бути (жити) не в ладу (не в (з)лагоді, не в згоді) з ким; не ладнати з ким; незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким. [Нам не треба сварки, ми в злагоді. Мартович.]
• Быть в новость кому
– бути за новину кому.
• Быть во главе
– на чолі бути (стояти); перед вести. [Бо Панько перед вів!.. М. Куліш.]
• Быть в ответе за что
– відповідати за що.
• Быть в сборе
– зібратися; бути вкупі.
• Быть в состоянии, в силах (сделать что)
– змагати (змогти, змогтись); здужати (здолати); мати змогу (силу); примогти. [Коли б змогтись, та ще поволоктись. Пр. Приміг би — в ложці води втопив. Пр.]
• Быть в ссоре с кем
– бути у сварці (у гніву) з ким; посваритися з ким; (образн.) розбити глек і з ким. [Часом ти що не по-моєму, — я косо гляну, а часом я що не по-твоєму — ти скривишся, та дивись і розіб’ємо глек! Кониський.]
• Быть или не быть
– бути чи не бути; жити чи не жити. [Жити чи не жити — Ось що стало руба. Старицький, перекл. із Шекспіра.]
• Быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего)
– бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим; (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити… [Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде. Тичина. І він зайшов у другу кімнату, що правила йому за робочий кабінет. Баш.]
• Быть мужем и женой
– бути чоловіком і жінкою; бути подружжям; бути в парі (до пари). [Не будемо ми, серденько, в парі, душа моя чує. Чубинський. Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Кримський.]
• Быть начеку (настороже)
– бути наготові (насторожі); пильнувати; бути обережним.
• Быть не может!
– бути не може!; [це] неможливо!
• Быть ни при чём
– бути ні до чого; не мати нічого спільного з чим.
• Быть по сему!
– хай буде так!; так має бути!; нехай так! [Хай буде так! Іди! Кочерга.]
• Быть постоянно в чём
(в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого. [З роботи ніколи не вилазить. Сл. Гр.]
• Быть постоянно (находиться)
– завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути; не переводитися. [Яка вона молодесенька, а вже свати не переводились у хаті. Вовчок.]
• Всё может быть
– усе може статися; все може бути. [Я не кажу напевне, а все може статися. Старицький.]
• Да будет!
– хай (най) буде!
• Должно быть
– певно; мабуть (мабуть чи не); повинно (мусить бути). [Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Шевченко.]
• И был таков
– тільки його й бачили; і щез (зник, пропав). [Похвалили млин і поїхали, і німець той з ними. Тільки його й бачили. Кониський.]
• Как быть?
– як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати? [Що тут у світі робити? Казка.]
• Кто бы ни был
– хоч би хто був; хто б був не був. [Хто б був не був батько, а вже ж він батько. Свидницький.]
• Может быть
– може.
• Надо быть (надо полагать, вероятно)
– мабуть; [десь] певно; либонь; мабуть чи не; десь (десь-то); (зах.) відай. [Удався, мабуть, я у того пращура свого, у Савлука козака. Вовчок.]
• Не будь я (пусть я не буду)
– [Не] хай я не буду.
• Не будь я тогда где…
– якби я не був тоді де…
• Не знает, как ему быть
– не знає, що йому робити (діяти, чинити); (образн.) не зна, на яку (котру) ступити. [Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною. Мартович.]
• Не то будет, не то нет
– може, буде, може, й ні. Пр. Або буде, або й ні. Пр.
• Одно и то же будет
– на одне (на те саме) вийде.
• Пока ещё что будет
– пока там ще до чого дійдеться.
• Стало быть
– отже; виходить; значить. [Значить, подорожувати будемо ми лише втрьох… Трублаїні.]
• Так и быть
– (не)хай (і) так; так тому й бути; гаразд (добре); сількісь; (давн.) іносе. [Найкраще у житті — це життя… а вмирати… ну, що ж, нехай і так! — життя є наука про смерть. Ільченко. «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. Котляревський.]
• Хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д
– хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) і т. ін. [Хотів був обережно вгорнути в клапоть шовку й той пречудовий образок. Ільченко. Уже були спробували з сінокосами, — обпеклися. Головко.]
• Чему быть, того не миновать
– що статися має, то станеться. Пр. Що суджено, то не розгуджено. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день буде. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр. Що має утонути, то не увисне. Пр. Що має висіти, то не утоне. Пр. Лихая доля і під землею надибає. Пр.
• Чтоб тебя здесь не было!
– щоб твій і дух [тут] не пах!; щоб твого й духу [тут] не було!; щоб тебе тут не було! [Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Тобілевич. Геть звідси! Щоб твого духу тут не було! Гордієнко.]
Всходить
• Взойдёт солнце и к нам во двор; взойдёт солнце и над нашими воротами
– загляне сонце і в наше віконце. Пр. І в наше віконце загляне (засяє, засвітить) сонце. Пр. Колись і перед моїм вікном сонечко зійде. Пр. Іще й на моїх воротях сонце засяє. Пр. Колись і перед моїми (нашими) ворітьми сонечко зійде. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Діждемо пори, що і ми вилізем з нори. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр.
• Когда песок на камне взойдёт
– як на долоні волосся проросте (виросте). Пр. Як на камені пшениця вродить. Пр. Як сова світ уздрить. Пр. Як свиня на небо гляне. Пр. Як у курки зуби виростуть. Пр. Як п’явка крикне. Пр. Як дві неділі разом зійдуться. Пр. Як виросте трава на помості. Пр.
Глаз
• Аза в глаза не знает
(те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза
– блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза
– упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду)
– бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё
Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что
– у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть…
– межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах
– в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами
– бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший)
– [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть
(разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу
– на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что
(те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами
– [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна
– у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого
– вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза
– витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают
– очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые
– запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами
– каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие
– очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души
– очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб
– очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате
– витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте
– у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами
– очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые
– підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки
– очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались
– очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали
– очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха
– завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт
– бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз
– віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает
– очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего
– не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт
– оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл
– очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого
– двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз
– про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого
– заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб
– завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что
– заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть)
– заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза
(перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому
– очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами
– у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел
(разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой
– який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть)
– і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)!
(разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались
(разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу
– як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем
(разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят
(разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз
– аби з очей.
• Лопни мои глаза!
– хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами
– в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами
– блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому
(перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз
– [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами
– перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз
– скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом
– на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас
– чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза
– нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза
– не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего
– не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз
– очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами
– не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что
– обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза
– опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому
(разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза
– з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому
– розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому
– відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом
– оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса
– ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что…
– з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому
– підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза
– піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что
– їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза
– даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому
– на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз
– у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза
– спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет
– правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт
– у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить…
– просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому
(перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что
– вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих
– (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит
– пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого
– блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить
– не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон
– як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз!
– геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих
– з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем
– зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами
– зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти)
(книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать)
– заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами
– дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза
– склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу
– порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами
– ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами
(разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз
(разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест
– стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть
– сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза
– лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи
– темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз
– тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи
– ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз
(перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза
– де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза
– утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что
– утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики
– у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что
– утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами
(перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что
(разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого
– мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости
– мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет
– аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр.
• Валить с больной головы на здоровую
– звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову).
• Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что
– убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]
• В голове как молотом бьёт
– у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше.
• Взбрело в голову кому
– упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.]
• Взять, забрать себе в голову
– узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.]
• Вниз головой
– сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.]
• В первую голову
(разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.]
• В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать
– митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.]
• Вскружить голову кому
– замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому.
• Выдать с головой кого
(устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого.
• Выдать себя с головой
– видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.]
• Выкинуть из головы кого, что
– викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.]
• Глупая голова
– дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Голова болит у кого
– голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.]
• Голова в голову (двигаться, идти)
(воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися).
• Голова идёт кругом у кого
(разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.]
• Голова мякиной (трухой) набита
(перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Голова полна тяжёлых мыслей
– тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.]
• Голова с пивной котёл
(фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.]
• Головой (на голову) выше кого
– на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого.
• Головой ручаться
– ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.]
• Голову вытащил — хвост увяз
– голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр.
• Даю голову на отсечение
– кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати).
• За дурною головою и ногам нет покоя
– за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр.
• Из головы не выходит кто, что
– з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.]
• Как снег на голову
– неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.]
• Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого
– у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.]
• Ломать [себе] голову
– сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.]
• Лохматая голова
– кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.]
• На голове ходить
(перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати.
• Намылить голову кому
– намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому.
• На свою голову брать, взять кого, что
– брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.]
• Негде голову преклонить
– нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.]
• Не морочь, не морочьте мне голову
– не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.]
• Не мудра голова, да кубышка полна
– хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр.
• Не сносить ему головы
– накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту.
• Не удерживается (не держится) в голове
(разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.]
• Низко стриженная голова
– низько стрижена голова; гиря; гирява голова.
• Одна голова и смеётся, и плачет
– одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна голова хорошо, а две — лучше
– одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр.
• Он забрал себе в голову
– він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову.
• Он о двух головах
(разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий.
• Он (она) живёт одною головою
– він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе.
• Он с головой
– він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.]
• Очертя голову
– на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.]
• Повесить, понурить голову, поникнуть головой
– похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.]
• Повинную голову меч не сечёт
– покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр.
• Под носом взошло, а в голове не посеяно
– під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр.
• Поднять голову
(перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості).
• Поплатиться головой
(перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.]
• Потерять голову
(перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.]
• Пришло в голову, пришла в голову мысль
– спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.]
• Промелькнуло в голове
– (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.]
• Промок с головы до ног
– промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.]
• Пустая голова
– порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.]
• Сам себе голова
(перен.) – сам собі голова (пан).
• С больной головы на здоровую
– з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Свернуть себе голову
– скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.]
• Светлая голова
(перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.]
• С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему
(перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.]
• С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят
(перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.]
• Сделал что на свою голову
(разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.]
• Седина в голову, а бес в ребро
– волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
• Сколько голов, столько умов
– кожна голова свій розум має. Пр.
• Сложить голову
– наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.]
• Сломя голову
– стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.]
• Снявши голову, по волосам не плачут
– чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр.
• С седой головой
– сивоголовий.
• Стоять, постоять головой за кого, что
– важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що.
• Сумасбродная голова
– шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.]
• Теряю голову
– не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене.
• Ты (он…) всему делу голова
– ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.]
• Умная голова
– розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.]
• У него голова не совсем в порядке
– жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.]
• Хвататься, схватиться за голову
(перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.]
• Хоть кол на голове теши
– хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр.
• Что голова, то ум (разум)
– що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.
Двор
• Быть не ко двору
(разг.) – не підходити; бути не під масть; бути не до вподоби (не до діла, не до речі).
• Взойдёт солнце и к нам во двор
– загляне сонце і в наше віконце. Пр. І в наше віконце загляне (засяє, засвітить) сонце. Пр. Колись і перед моїм вікном сонечко зійде. Пр. Іще й на моїх воротях сонце засяє. Пр. Колись і перед моїми (нашими) ворітьми сонечко зійде. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Діждемо пори, що і ми вилізем з нори. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр.
• Во дворе
– у дворі (на подвір’ї, лок. на обійсті).
• Задний, чёрный двор
– задвірок (задвір’я).
• На дворе ночь, мороз…
– надворі ніч, мороз.
• На попятный двор (идти)
– відступатися (відмагатися) від чого.
• Находящийся во дворе; выходящий во двор
– надвірний.
• Ни кола, ни двора
– ні кола, ні двора; тільки й ходу, що з воріт та в воду. Пр. Ні кола, ні двора; один сіренький коток та на шиї мотузок. Пр. Нема у мене ні кола, ні двора — увесь тут. Пр. Ні в горшку, ні в мішку. Пр. Тільки й землі маю, що поза нігтями. Пр. Вони такі убогі, що землю держалном міряють, а худобу ложкою. Пр. Ні коняки, ні воза, та нема чого й на віз положити. Пр. Ані печі, ані лавки. Пр. Ні вуса, ні бороди, ні плуга, ні борони. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. І кішки в хаті нема. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. У кишені таракан та блоха, у хліві - ратиці та хвіст. Пр.
• Пора гостям по дворам
– час гостям додому.
• Постоялый (заезжий) двор
– заїзд; заїжджий двір.
• Птичий двор, птичник
– пташня (птичня, пташник).
• Скотный двор
– обора; загін; загорода.
• Со двора, со стороны двора (извне)
– знадвору.
• Со двора уйти, согнать
(устар.) – піти, вигнати з дому (з хати).
• Убраться со двора
– забратися (піти геть) з дому.
• Чей двор, того и хоромы
– чий кінь, того і віз. Пр. Чий берег, того й риба. Пр. Чия гребля, того й став.
Зажигать
• Зажигать, зажечь лампу, свечу, спичку
– засвічувати, засвітити лампу, свічку; витирати, витерти сірник(а).
Засветиться
• Небо засветилось звёздами
– небо засвітилося зорями (зірками); небо зазоріло.
Искра
• Из искры возгорится пламя
– з іскри займеться (спалахне) полум’я; (і)з іскри розгориться пломінь.
• Искра надежды
– іскра надії.
• Искра остроумия
– іскра дотепу.
• Искры из глаз посыпались
– [Аж] свічки (каганці) в очах (давн. в очу) засвітили(ся); аж ув очах (давн. в очу) заіскрилося; [аж] зіниці засвітили(ся).
• Ни искры правды
– і (а)ні зернини правди; і (а)ні на мізинний ніготь правди; (а)ні на стілечки правди.
• Ни искры таланта
– (а)ні іскри таланту (хисту); (розм. зниж.) хисту — анітелень.
• Ни искры ума
– (а)ні іскри (ні іскрини) розуму нема; (розм. зниж.) і на копійку розуму нема.
Лампа
• Зажигать, зажечь лампу
– світити, засвітити лампу.
• Керосиновая лампа
– гасова лампа; гасниця.
• Повернуть, поднять, привернуть, опустить фитиль в лампе
– підкрутити, прикрутити лампу (гасницю).
Огонь
• Беглый огонь
(воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь.
• Бежать как от огня
– тікати як від вогню (пожежі).
• Бояться как огня кого-, чего-либо
– боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого.
• В огонь и в воду (готов, пойду…)
– у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]…
• Высекать, высечь огонь
– кресати [вогонь], викресати [вогню].
• Глаза горят огнём у кого-либо
– очі горять, як жар, у кого, кому.
• Горит как в огне кто-либо
– горить як у вогні (як жар) хто.
• Девушка-огонь
– дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.]
• Днём с огнём не сыщешь
– і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр.
• Дом сразу был охвачен огнём
– будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям).
• Зажигать, зажечь огонь (огни)
– світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.]
• Играть (шутить, шалить) с огнём
– гратися (жартувати) з вогнем.
• Из огня да в полымя
– з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр.
• Меж двух огней
(разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму
– нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Огнём и мечом
(книжн.) – [З] огнем і мечем.
• Огня взаймы не выпросишь
– (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш.
• Подливать, подлить масла в огонь
– доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути.
• Предавать, предать огню и мечу
(книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем.
• Прошёл огонь и воду [и медные трубы]
– пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.]
• Сидеть при огне
– сидіти при світлі.
• С огнём не шути
(перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй).
• С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься
– з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Солома с огнём не дружит (не улежится)
– не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.
Отводить
• Не в силах отвести голос кто
– голосу не зведе (не відтягне) хто.
• Отводить, отвести глаза (взгляд, взор) от кого, от чего
– відводити, відвести очі (погляд, зір) від кого, від чого.
• Отводить, отвести глаза кому
– відводити, відвести (заснічувати, заснітити) очі кому; (іноді) ману пускати, пустити (напускати, напустити) на кого. [Секлета: Та годі, годі! Нічого мені ману пускати, очі одводити. Старицький. Та вони… так тобі засвітять очі, що ти й сама незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• Отводить, отвести душу
– розважати, розважити (відводити, відвести) душу; (іноді) спочивати, спочити душею; (поет.) душу відволожувати, відволожити. [Хоч би одна людина, з якою можна було б поговорити, розважити душу. Щербак, перекл. з Чехова. Зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та й одводив там душу. Коцюбинський.]
• Отводить, отвести от себя, от кого-либо подозрение, обвинение…
– відводити, відвести (відвертати, відвернути) від себе, від когось підозру, обвинувачення (звинувачення)…
Праздник
• Будет и на нашей улице праздник
– і в наше віконце загляне (засяє, засвітить) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми (і перед моїм вікном) сонечко зійде. Пр. Буде і на нашій вулиці свято. Пр. Діждемо пори, що і ми вилізем з нори. Пр.
• Под праздник
– проти свята.
Солнце
• Заглянет солнце и в наше оконце
– і перед нашими ворітьми колись сонце зійде (засвітає). Пр. Колись і в наше віконце засвітить (загляне) сонце. Пр. Буде й на нашому тижні свято. Пр. (давн.) Колись і на моєму подвір’ї буде худоба. Пр.
• Ничто не ново под солнцем
– нема нічого нового під сонцем; усе старе на нашій бабусі-землі.
• При солнце [ещё] сделать что
– [Ще] за сонця зробити що.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

зажига́ть, заже́чь запа́лювати, запали́ти; засві́чувати, засвіти́ти (лампу)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Засвіта́ти, -та́юсветать.
За́світла, нар. засветло.
Засві́чувати, засвіти́ти, -чу́, -тиш
1)
зажигать, зажечь;
2)
засветить, засиять.
Аж зірни́ці засвіти́лиискры из глаз посыпались.
Ті́лом засвіти́типоказать голое тело.
Зірни́ця
1)
звезда.
Аж зірни́ці засвіти́лиискры из глаз посыпались.
Опівні́чна зірни́ця – полярная звезда.
2)
молодое дерево, выросшее из семени.
Кагане́ць, -нця́
1)
плошка, ночник.
Каганці́ в оча́х засвіти́лиискры посыпались из глаз.
2)
полка ружейная;
3)
изолятор на телеграфе;
4) (
шуточно) рюмка.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

И на нашей улице будет праздник. Див. Будет и на нашей улице праздник.
1. Буде й на нашому тижню свято.
2. Колись і на моїм подвір’ї буде болото (худоба, а од неї і гній).
3. Колись і в моє віконце засвітить сонце.
4. Колись і на нас сонечко гляне.
5. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

засвіти́ти, -свічу́, -сві́тиш, -сві́тять
за́сві́тла, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Во́ко, -ка, с. = Око. Мн. во́чі, ві́чі. Грин. ІІІ. 639. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Лізе в вічі мов оса. Ном. № 2758. Довго, довго козаченька вічми провожала. Макс. (1849). 8. У вічу́ = В очу́. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічу засвітились. Ном. № 3982. Ум. Во́чко, ві́чко, мн. ч. во́чка, вочи́ці, ві́чка, ві́ченьки. Соньки-дрімки у віченьки. Макс. (1849). 95.
Во́лос, -са, м.
1) Волосъ.
Без Божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 27. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. Рудч. Ск. II. 90. Волос часто значитъ волоса, всѣ волоса на головѣ: У волиночки коса з золотого волоса щирий бір освітила. АД. І. 83. Не покинь же мене, Боже, як мій волос побіліє. К. Псал. 161. Во́лосом світи́ти. Быть дѣвицей. Ном. № 8884. Во́лосом засвіти́ла. Говорится о замужней женщинѣ, когда у нея спадетъ очіпок. Ном. № 3994.
2) Опухоль съ нарывомъ на пальцѣ.
Кому чи трясцю одігнати, од заушниць, чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. ІІІ. 13. Во́лос вилива́ти. Лѣчить извѣстнымъ образомъ во́лос. О. 1862. X. 36.
3) Гусеница Euprepia. Ум.
Волосо́к, волосо́чок.
Дава́ти, да́ю, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл.
1) Давать, вручать, доставлять, ссужать,
Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Нп. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Нп. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. См. Догана.дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком... дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю роту аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому кару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. НВолын. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м’ять. Въ выраженіи: Дай, Боже, на пам’ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам’ять, — у вівторок, чи що, се діялось. НВолын. у. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. НВолын. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп. г) = давати порядок.поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. См. Чоло.
2) Подавать.
Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.
3) Давать, предлагать, сулить.
Даю йому за скриню два карбованці, а він править п’ять.
4) Допускать, позволять.
Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч.
5) Выдавать замужъ.
Не дайте мене за п’яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет.
6) Задавать, давать почувствовать.
Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати.
7) Бить, ударять, ударить.
Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам’ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617.
8)
Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47.
9)
Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти!
10)
Да́ймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.
Десь, нар.
1) Гдѣ-то; куда-то; откуда-то.
Десь моя дитина на чужій стороні, та нема од неї вісти. Нп. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море десь почвалала. Чуб. III. 180. Ой берегом плавала лебедочка з лебедем. Десь ся взяла чорнявая воду брати, взяла тії лебедята заганяти. Чуб. V. 7.
2) Вѣроятно, должно быть.
Десь ти мене, моя мати, в церкву не носила, що ти мені, моя мати, долі не впросила. Млр. л. сб. 313. Йому десь кислиці сняться. Ном. № 8795. Що то десь розумний! Кв. Батьку козацький! десь ти сам боїшся і нас козаків страшишся. Макс. (1849) 45. Ой, татоньку, мій голубчику, десь я тобі да докучила. Мет. 155.
3)
Десь-то. Вѣроятно. Ангели десь-то, не люде, засвітили так всюди. Чуб. ІІІ. 329.
ІІ. Дзвяк! меж. для выраженіи металлическаго звука. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк і дзвяк по селу. МВ. І. 44.
Заги́лювати, -люю, -єш, сов. в. загили́ти, -лю́, -ли́ш, гл.
1) Ударять, ударить палкою (
гілкою) мячъ, бросал его.
2) Ударять, ударить (человѣка), заѣхать.
Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічю засвітились. Ном. № 3982.
Заїзди́ти, -джу́, -ди́ш, сов. в. заї́хати, -ї́ду, -деш, гл.
1) Заѣзжать, заѣхать.
Заїхав на чужину. Їхав козак із війни, та заїхав до вдови. Чуб. V. 66. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708.
2) Успѣвать, успѣть доѣхать.
Ми ще засвітла заїдемо у Горовицю. Уман. у.
Заіскри́ти, -крю́, -ри́ш, гл. Заискриться. Засвітили зорі, замиготіли, заіскрили. Мир. ХРВ. 31. Кришталем заіскрила роса по зеленій траві. Мир. ХРВ. 39. Очі в неї заіскрили, заграли. Мир. ХРВ. 7.
Засвіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.
Засвіти́ти, -ся. См. Засвічувати, -ся.
За́світла, нар. Засвѣтло. Несуть страву, де що запопали, щоб засвітла повечерять. Шевч. 180.
Засві́чувати, -чую, -єш, сов. в. засвіти́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Зажигать, зажечь. Шевч. 257.
Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. Мет. 113.
2) Только сов. в. Засвѣтить, засіять.
Колись і в наше віконце засвітить сонце. Ном. № 4886. Місяць у віконечко засвітить. МВ. ТІ. 9. Засвіти, Боже, з раю нашому короваю, щоб було виднесенько краяти дрібнесенько. Маркев. 101. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 6628.
3)
Ті́лом засвіти́ти. Показать голое тѣло. Воло́ссям засвіти́ти. Открыть волоса (о замужней женщинѣ). Ном. № 3994.
Засві́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. засвіти́тися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Зажигаться, зажечься.
Чом ти досі не світиш? — Та ніяк лямпа не засвічується.
2) Только сов. в. Освѣтиться, засвѣтиться, засіять.
Ой чому, чому у сьому дому так рано засвітилося? КС. 1883. II. 371. Він як угледів дівчину, аж очі йому засвітилися. МВ. Город, мов на свято, засвітився. Мені тепер саме на веселу жизнь засвітилось. Г. Барв. 10. Каганці́ в оча́х засвіти́лися. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 3982.
За́стум, -ма, м. Укромное мѣсто, пустынное глухое мѣсто. Сховалась ти на відпочинок, як лебідь в тихі застуми води. К. ПС. 130. І засвітився світ по застумах московських. К. Дз. 15. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Нп.
Зірни́ця, -ці, ж. Звѣзда. В мене батенько — ясний місяць, в мене матінка — ясне сонячко, в мене сестриця — ясна зірниця. Грин. III. 16. Ой ішов я до дівчини, як зійшла зірниця. Нп. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры изъ глазъ посыпались (отъ удара). Ном. № 6628.
2) Молодыя деревца, выросшія изъ сѣмянъ.
Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зірниці в аршин. Лебед. у. Ум. Зірни́чка. Ясна зірничка барз ясно світила. Гол. IV. 524.
Кагане́ць, -нця́, м.
1) Плошка, ночникъ. Вас. 182, 196.
Гляне, посвічуючи по глибці каганцем. К. ЧР. 394. Дріжить, ізігнувшись над каганцем, лічить гроші. Шевч. 135. Живе, як каганець без лою. Посл.
2) Переносно: искры мелькающія въ глазахъ послѣ удара.
Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Ном. № 3982.
3) Полка ружейная. Шух. І. 229.
4) Изоляторъ на телеграфѣ. Желех.
5) Шуточно: рюмка.
«Давай по чарці нам скоріш!» Я добрий каганець підправив та сам і випив наперед. Алв. 54.
6) Вообще углубленіе или гнѣздо, въ которое вставляется шипъ, пятка столба и пр. Напр., въ глухомъ концѣ воротъ то гнѣздо, въ которомъ вращается нижній конецъ воротнаго столбика; въ дверяхъ въ него входить шипъ дверной пяты; въ снарядѣ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (см.
Верклюг) въ немъ ходить пятка столба. Шух. І. 87, 93, 187.
7) Въ устроенной для ловли звѣрей ямѣ (см.
За́падниця) послѣднюю покрываетъ досчатая крышка, вращающаяся на валу, приходящемся посреди крышки; углубленія въ бокахъ ямы, въ которыя вставлены концы этого вала, также называются каганця́ми. Шух. I. 235.
8) Въ ручной мельницѣ въ верхнемъ жерновѣ углубленіе, въ которое входить шесть, двигающій жернова. См.
Жорна. Шух. I. 146. Ум. Кага́нчик. Каганчик стоїть... на віконці. К. ЧР. 393.
Лучи́на, -ни, ж. Лучина. Єсть у мене в кешені лучина, засвітимо чорними очима. Нп. Я ходила, молода, в темний ліс по лучину. Чуб. V. 1171. Ум. Лучи́нка. За лучинку найде причинку. Ном. № 2795.
Любому́др, -ра, м. Мудрецъ. Ти засвітив, любомудре, світоч правди, волі. Шевч. 237.
Лямпа́да, -ди, ж. Лампада. Ум. Лямпа́дка. Перед образами засвітили лямпадку і свічки. Левиц. Пов. 47.
Мая́к, -ка́, м.
1) Призракъ?
Ой іде якийсь маяк; ангели десь то, не люде засвітили так всюди. Чуб. III. 328.
2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса.
Ворони... сіли на маяку, що на горі посеред лісу. Шевч.
Меч и міч, меча́, м.
1) Мечъ.
Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. І наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. Під меч положи́ти. Изрубить. Скочу-поскочу за тими турки, гой як здогоню — під меч положу. Kolb. І. 101.
2) Сабля, украшенная цвѣтами, шумихой, пучкомъ калины, съ горящей свѣчей, обвязанная платкомъ, — употребляется въ свадебномъ обрядѣ и находится въ рукахъ
світи́лки. Иногда сама сабля отсутствуетъ. Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав’язали ласкавців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили і меч обв’язали, і світилочку перев’язали рушниками. Кв. І. 111. Ум. Ме́чик.
Насмі́ти, -смі́ю, -єш, гл. Осмѣлиться, посмѣть. Оце прийду з роботи пізно, дак і світла не засвітять і не озвуться. А жінка не насміє. Г. Барв. 321.
Пе́рський, -а, -е. Персидскій. Засвітила звізда перському царьові. Гн. І. 63.
Прикала́бок, -бка, м. Пристройка, небольшое помѣщеніе, пристроенное къ большему; чуланчикъ, сарайчикъ; уголокъ, особое отдѣленіе въ кладовой, шкафу и т. п. Васильк. у. Засвітив самопальний сірничок, пішов у другий прикалабок, — коли гляне, аж висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180. Ум. Прикала́бочок. Там такий був маленький прикалабочок; туди складаємо було то трісочки, то кирпич, а иноді і курку закинемо. Екатериносл. у.
Самопа́льний, -а, -е. Самовоспламеняющійся. Засвітив самопальний сірничок. Рудч. Ск. II. 180.
І. Сві́тло, -ла, с.
1) Свѣтъ, освѣщеніе.
Без світла лічать бариші. Шевч. Над вечір, як вже світло засвітили. Стор. М. Пр. 35.
2) Матеріалъ для освѣщенія.
Світла не стало, треба купити.
Свічни́к, -ка́, м.
1) Подсвѣчникъ.
Засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику. Єв. Мт. V. 15.
2) Насѣк. =
Світун. Вх. Пч. І. 6.
Сірни́к, -ка́, м. Спичка зажигательная. Ум. Сірничо́к. Засвітив самопальпий сірничок. Рудч. Ск. II. 180.
Ска́лка, -ки, ж.
1) Лучина, щепка.
Скалками на Поділлю світять. Я скалками засвітила. Грин. III. 333.
2) Заноза.
3) Кусокъ, осколокъ кремня, стекла и пр.
4) Искра, отраженный лучъ сонца.
З груби скалки скачуть. Мороз, аж скалки скачуть. Ном. № 632.
5) Ледяной кристаллъ въ формѣ стрѣлы, иглы (при замерзаніи воды).
6) Узоръ на окнахъ отъ мороза.
Скалки мороз малює на вікнах.
7) Жирная капля на водѣ. Ном. № 13423.
8) Бѣльмо на глазу.
9) Раковина створчатая. Вх. Пч. І. 15. Ум.
Ска́лочка. Розіб’ю в скалочки отой каламарчик. Г. Барв. 539.
Скі́па, -пи, ж. Щепка. Угор. Висох як скіпа. Ум. Скі́пка, скі́почка. Кому йдеться, то й на скіпку прядеться. Ном. № 1668. Скіпочку засвітила. Гол. І. 58.
Трейча́тий, -а, -е = Тройчатий. Нехай засвітить трейчатую свічку. Мет. 162.
Тройча́стий, -а, -е = Тройчатий. Засвіти свічку тройчасту, щоби нам діти звінчати. Рк. Макс.
Часува́ти, -су́ю, -єш, гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165.
Чей, нар. = Ачей. Гн. II. 22. Ой час же нам з застілля, та чей же нам місяць засвітить. Гол. IV. 539.
Чолові́чок, -чка, м.
1) Ум. отъ
чоловік.
2) Зрачекъ. Екатериносл. губ. Рудч. Чп. 254. Мнж. 150.
Очі в Чіпки налилися кров’ю, в чоловічках засвітили огні. Мир. ХРВ. 192. В очах чоловічки догори ногами стали. Ном. № 3180.
Чудо́вно, нар. Чудесно. О, Мати Божа, що на Ченстоховій своїм вінцем небесним засвітила! Зроби чудовно, щоб ворожа сила ту вовчу яму трупом загатила. К. ЦН. 208.
Я́рий, -а, -е. (Краткая форма: яр).
1) Весенній, яровой.
Ярий дуб — дубъ, распускающійся весной. Камен. у. Там дівчина з чорними очима яру пшеницю поле. Грин. III. 242. См. Ярній.
2) Молодой.
Я коза ярая. Ном. № 9265. Яра пчілочка. Грин. III. 7. Я́рий віск. Бѣлый воскъ отъ пчелъ перваго лѣта. Под. г., Черк. у. Свічечку ярого воску засвітили. Кв.
3) Зеленый?
Ярая рута. Грин. III. 276. Ти те зернятко посади, виросте з його верба яра. Рудч. Ск. II. 45.
4) Полный силъ, страстный, пылкій.
Стар, та яр. Ном. № 8698. Бранное выраженіе: Чорт ярої баби. Ном. № 3557.
5) Пылающій.
Подай, сину, райські ключі, яре пекло одомкнути. Чуб. III. 444. Ум. Яре́нький. Яренька пчілка. Чуб. III. 40.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

солдафо́нка, солдафо́нок; ч. солдафо́н
розм. груба, некультурна військова, інтереси якої обмежені вузькопрофесійною сферою. [«Солдафонка» «Донского казачества Крыма» Ольга Чекердес, яка засвітилася на кадрах з кримського «фронту», — давно своя серед бабаїв з Білорічинська. (Високий замок, 2014).]
урядо́вка, урядо́вок; ч. урядо́вець
службовиця, чиновниця. [Нова урядовка «ДНР» засвітила фото у купальнику та на Майдані. (dn.depo.ua, 23.02.2016). Лядецька Наталія – урядовка ІІІ рангу (ІІ рангу – з 1 вересня 1918 р.) Департаменту загальної канцелярії Міністерства фінансів Української Держави. (Павло Гай-Нижник «Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського», 2004). Ґолд Соня, висока урядовка, комуністка (Павло Штепа «Мафія і Україна», 1971). До чого доведе остаточна жінка-урядовка в вищім смислі? (Ольга Кобилянська «Через кладку», 1940).]
див.: урядо́виця, урядо́вниця, уря́дниця, уря́дничка