Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Шукати «засвіч*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возжига́ние, возже́ние – запа́лювання, запа́лі́ння, розпа́лювання, розпалі́ння, (только о свече и т. п.) засві́чування, засві́чення; (о фимиаме) палі́ння, курі́ння.
Возжига́ть, возже́чь – запа́лювати, запали́ти, розпа́лювати, розпали́ти, (только о свече и т. п.) засві́чувати, засвіти́ти; (о фимиаме) пали́ти, кури́ти. [Запали́ в печі́. Запали́ла (засвіти́ла) сві́чку. Запали́в їх бажа́нням працюва́ти для наро́ду].
-ся – запа́люватися, запали́тися, розпа́люватися, розпали́тися, засві́чуватися, засвіти́тися. [Розпали́вся се́рцем].
Возжё́нный – запа́лений, розпа́лений, засві́чений.
Заби́вка
1) забива́ння,
оконч. забиття́;
2) (
засорение) захара́щування, забива́ння, засві́чування, засмі́чування чого́; оконч. захара́щення, забиття́, засні́чення, засмі́чення.
Зажига́ние
1) запа́лювання;
2) засві́чування.
Зажига́ть, заже́чь
1) запа́лювати, запали́ти, (
о мног.) позапа́лювати.
-же́чь избу, село – запали́ти ха́ту, село́.
-же́чь папироску – запали́ти цига́рку.
-же́чь спичку – ви́терти, запали́ти (и засвіти́ти) сірника́;
2) світи́ти, засві́чувати, засвіти́ти, (
о мног.) посвіти́ти, позасві́чувати.
-же́чь огонь, лампу, свечи, огни – засвіти́ти сві́тло, ля́мпу, посвіти́ти (позасві́чувати) свічки́, огні́;
3)
безл. – запекти́. [У гру́дях запекло́];
4) (
переносно: возбудить) запа́лювати, запали́ти, розпа́лювати, розпали́ти. [Запали́ти серця́ бажа́нням].
Зажжё́нный – запа́лений; засві́чений. [Засві́чена ля́мпа].
Зажига́ться, заже́чься – запа́люватися, запали́тися, (загораться) займа́тися, за(й)ня́тися, загоря́тися, загорі́тися, засві́чуватися, засвіти́тися, (о мног.) позапа́люватися, позайма́тися, позагоря́тися, посвіти́тися, позасві́чуватися; срвн. Загора́ться, загоре́ться.
Ночью -га́лся костёр – уночі́ запа́лювали (запа́лювано) бага́ття.
Сердце -гло́сь местью – се́рце запали́лося по́мстою.
На небе уже -га́ются, -гли́сь звёзды – на не́бі вже засві́чуються (займа́ються), посвіти́лися (позасві́чувалися) зо́рі.
Глаза -гли́сь ненавистью – о́чі засвіти́лися (заогни́лися) нена́вистю.
Засвеча́ть, -ся, засве́чивать, -ся, засвети́ть, -ся
1) засві́чувати, -ся, засвіти́ти, -ся, запа́лювати, -ся, запали́ти, -ся, (
о мн.) позасві́чувати, -ся, посвіти́ти, -ся, позапа́лювати, -ся; см. Зажига́ть, -ся. [Засвіти́ла сві́тло в ха́ті (Харківщ.). Ой, чому́, чому́ у сьому́ дому́ так ра́но засвіти́лося? (Сл. Гр.). Сами́ сві́чі посвіти́лися (Чуб.). Запали́ла сві́чку (Чуб.)];
2) засвіти́ти, -ся, заясні́ти;
см. Заблесте́ть. [Заясні́ли (засвіти́лися) на траві́ крапельки́ роси́. Помі́ж сте́блами жи́та заясні́ли воло́шки, немо́в посвіти́лися си́ні лямпа́дки (Коцюб.). В о́чах заясні́ла наді́я (М. Грінч.)].
-ться как звезда – зазорі́[я́]ти.
Засве́ченныйзасві́чений, запа́лений.
Засве́чиваниезасві́чування, запа́лювання.
Зате́пливать, зате́плитьзасві́чувати и засвіча́ти, засвіти́ти (лямпа́дку, сві́чку), (о мног.) позасві́чувати (лямпа́дки́).
Зате́пленныйзасві́чений.
-тьсязасві́чуватися, засвіти́тися, затліва́тися, затлі́тися, (о мног.) позасві́чуватися, посвіти́тися, позатліва́тися. [В сві́жих серця́х затліва́ється нови́й ого́нь грома́дської пра́ці (Куліш)].
Ого́нь, огонё́к
1) (в)ого́нь (-гню́) (
ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка.
Высечь ого́нь – ви́кресати огню́.
Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру).
Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)?
Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати.
Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища.
Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра.
Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти.
Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту.
Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є.
Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим.
Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь.
Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло.
Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти.
Ого́нь без пламени – (сами́й) жар.
Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар.
Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́.
Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям.
Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́.
Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́.
Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь;
2) ого́нь, жар, пал, за́пал.

Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь.
В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу);
3) сві́тло (
им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту).
Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися].
Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло.
Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла.
Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГОРЕ́ТЬ ще пала́ти, (про світло) ся́яти;
гореть жела́нием па́лко бажа́ти, хоті́ти аж-аж-а́ж, горі́ти бажа́нням;
гореть негодова́нием кипі́ти від обу́рення, гні́вом ди́хання;
гореть не́навистью важки́м ду́хом ди́хати;
гореть нетерпе́нием умира́ти з нетерпля́чки, аж труси́тися з нетерпля́чки;
горит в рука́х у кого ще завза́то працю́є хто;
горя́щий що гори́ть, па́лений, спа́люваний, розво́гнений, по́йнятий вогне́м, в огні́, галиц. горі́ючий, (про свічку) засві́чений, запа́лений, прикм. горю́чий, палки́й, пломінки́й, полум’я́ни́й, з род. відм. горі́ння [бы́стро горящий швидко́го горіння;
горящий без пла́мени жари́стий;
горящий жела́нием охо́плений бажа́нням, знетерпели́вленням;
горящий негодова́нием розгні́ваний, що аж;
горящий не́навистью запа́лений нена́вистю;
горящий нетерпе́нием му́чений нетерпля́чкою;
горящие глаза́ промени́сті о́чі, блиску́чі о́чі;
горе́вший горі́лий, ОКРЕМА УВАГА;
НАГОРЕ́ТЬ, нагори́т (кому) нагори́ть, діста́неться на горі́хи;
ПОГОРЕ́ТЬ ЖАРГ. (на чому) спали́тися.
ЗАГОРА́ТЬСЯ, (бажанням) перейма́тися;
се́рдце /душа́, кровь/ загора́ется, се́рце /душа́, кров/ палені́є;
загора́ющийся, що займа́ється тощо, по́йманий /охо́плюваний/ вогне́м, (світло) засві́чуваний, прикм. займи́стий, тех. запальни́й;
загора́ющийся чем, швидки́й до чого;
ЗАЖИГА́ТЬ, зажига́ющий, що засві́чує тощо, покли́каний запали́ти, зви́клий запа́лювати, для запа́лення, за́йнятий запа́ленням, запа́лювач, палі́й, смалі́й, оказ. запали́душа, (річ) запа́льни́к, прикм. запальни́й, запа́лювальний, засві́чувальний, розпа́лювальний, засма́лювальний, /заклик/ запалю́щий;
зажига́ющийся/зажига́емый, запа́люваний, засві́чуваний, розпа́люваний, засма́люваний;
зажига́ющийся, займи́стий, запа́ли́стий, запальни́й.
ПРЕДАВА́ТЬ (друзів) ще вика́зувати;
предава́ть ана́феме виклина́ти, док. ви́клясти;
предава́ть гла́сности розголо́шувати, оприлю́днювати, фаміл. засві́чувати, живомовн. вино́сити на лю́ди;
предава́ть забве́нию ще викида́ти з голови́;
предава́ть пы́ткам /предава́ть суду́/ віддава́ти на му́ки /на су́д/;
предаю́щий 1. що /мн. хто/ віддає́ тощо, ста́вши віддавати, гото́вий відда́ти, 2. изменяющий тощо вика́жчик, оказ. виказни́й;
предаю́щий ана́феме наклада́ч ана́теми /ана́феми/;
предаю́щий гла́сности оприлю́днювач, розголо́шувач;
предаю́щий ка́зни /предаю́щий суду́/ зго́дний відда́ти на стра́ту /суд/;
предаваю́щий огла́ске ра́ди́й розголоси́ти, розголо́шувач;
предаваю́щий огню́ и мечу́ плюндрі́й, зви́клий ни́щити вогне́м і мече́м;
предаваю́щий прокля́тию зму́шений прокля́сти́;
предава́емый 1. відда́ваний, 2. зра́джуваний, вика́зуваний;
предава́емый гла́сности оприлю́днюваний;
предава́емый ка́зни стра́чуваний;
предава́емый огла́ске розголо́шуваний.
СТАНОВИ́ТЬСЯ, станови́ться кем става́ти за кого;
станови́ться вверх нога́ми живомовн. става́ти ду́ба(ла́);
станови́ться в защи́ту ще става́ти в оборо́ні;
станови́ться в круг /станови́ться в хорово́дный круг/ става́ти кружка́, (спліта́ти ко́ло);
станови́ться в по́зу прибира́ти по́зу;
станови́ться в строй става́ти /шикува́тися/ до ла́в(и);
станови́ться длинне́е /тяжеле́е, у́же тощо/, до́вшати /ва́жчати, ву́жчати тощо/;
станови́ться достоя́нием гла́сности оприлю́днюватися, фаміл. засві́чувати;
станови́ться ды́бом става́ти ду́ба /ду́бом/, (про волос) бра́тися дро́том;
станови́ться жу́тко тягну́ти моро́зом по спи́ні;
станови́ться зажи́точным доробля́тися;
станови́ться зво́нче /звучне́е/ дзві́ншати;
станови́ться изве́стным кому (ти факт) дохо́дити до чиїх вух;
станови́ться ле́гче кому ле́гшати, попуска́ти [стано́вится ле́гче кому ле́гшає];
станови́ться на за́дние ла́пки пе́ред стели́тися листо́м пе́ред;
станови́ться на но́ги зво́дитися /спина́тися/ на но́ги, (про хворого) зали́зувати ра́ни;
станови́ться на пути́ чьём заступа́ти доро́гу кому;
станови́ться на цы́почки спина́тися (навшпи́ньки), става́ти на па́льчики;
станови́ться невмоготу́ припіка́ти;
станови́ться неподви́жным нерухо́міти;
станови́ться поперёк доро́ги = станови́ться на пути́; станови́ться предме́том обсужде́ния потрапля́ти на язики́, перетира́тися на язика́х;
станови́ться прозра́чнее прозо́ріти;
станови́ться тяжеле́е (про життя) суту́жніти;
станови́ться у вла́сти бра́ти кермо́ вла́ди;
стано́вится гру́стно /ра́достно, го́рько/ кому сум бере́ /ра́дість обійма́є, жаль за ду́шу бере́/ кого;
стано́вится не по себе́ кому неспо́кій і сум бере́ /обійма́є/ кого, неспо́кій заповза́є в ду́шу кому, ро́биться при́кро /му́лько/ на душі́, ні́би щось му́ляє на душі́ кому/у кого/чиїй, щось ні́би лягло́ на ду́шу;
становящийся 1. що /мн. хто/ стає́ тощо, зви́клий става́ти, гото́вий /зго́дний, ма́ючи на́мір/ ста́ти, стил. перероб. стаючи́, ста́вши, фраз. поста́влений, 2. що ро́биться тощо, схи́льний роби́тися /зда́тний зроби́тися/ яким;
становящийся в защи́ту гото́вий борони́ти;
становящийся в круг зби́раний у ко́ло;
становящийся во главе́ зго́дний очо́ли́ти;
становящийся в по́зу стил. перероб. прибра́вши по́зу;
становящийся глу́бже /длинне́е, у́же, гро́мче, зво́нче тощо/ щора́з гли́бший /до́вший, ву́жчий, гучні́ший, дзвінкі́ший тощо/;
становящийся ды́бом (волос) (ура́з) зди́блений;
становящийся на дыбы́ стил. перероб. ста́вши ду́ба, ПЕРЕН. гото́вий забунтува́ти;
становящийся на кварти́ру стаючи́ на кварти́ру;
становящийся на коле́ни зму́шений укля́кнути, стил. перероб. укляка́ючи;
становящийся на путь гото́вий ста́ти на шлях;
становящийся на учёт зго́дний /зму́шений/ ста́ти на о́блік;
становящийся на я́корь що ки́дає я́кір;
становящийся неприго́дным стил. перероб. стаючи́ неприда́тним;
становящийся пе́ред фа́ктом поста́влений пе́ред фа́ктом;
становящийся поня́тным що стає́ зрозумі́лим;
становящийся поперёк го́рла стил. перероб. як кі́стка в го́рлі, реконстр. поперекго́рлий;
становящийся причи́ной стил. перероб. стаючи́ причи́ною;
становящийся равноду́шным щора́з байдужіший;
становящийся у вла́сти що бере́ кермо́ вла́ди, стил. перероб. беручи́ кермо́ вла́ди;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Возжигать
1) запа́лювати, -люю, -люєш.
2) (
о свече) засві́чувати, -чую, -чуєш; -ться – запа́люватися.
Зажигание
1) (
лампы) засві́чування, -ння;
2) (
в печке дров) запа́лювання, -ння.
Зажигать, зажечь
1) (
лампу) засві́чувати, -чую, -чуєш, засвіти́ти, -вічу́, -ві́тиш;
2) (
дрова, избу) запа́лювати, -люю, -люєш, запали́ти, -палю́, -па́лиш.
Зажигаться, зажечьсязасві́чуватися, засвіти́тися, запа́люватися, запали́тися.
Засвечивать, засветитьзасві́чувати, -чую, -чуєш, засвіти́ти, -свічу́, -сві́тиш, запа́лювати, -люю, запали́ти, -лю́, -лиш.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Загорание – займа́ння;
• з. (ламп
) – засві́чування.
Загораться, -реться – займа́тися, зайня́тися;
• з. (о лампе
) – засві́чуватися, засвіти́тися.
Зажженный (об огне) – запа́лений;
• з. (свет
) – засві́чений.
Зажигальщик – запа́лювач (-ча);
• з. (ламп, фонарей
) – засві́чувач (-ча).
Зажигание (огня) – за[під]па́лювання, за[під]па́лення;
• з. (света
) – засві́чування, засві́чення.
Зажигать, -жечь (об огне) – за[під]па́лювати, за[під]пали́ти;
• з. (свет
) – засві́чувати, засвіти́ти.
Зажигающий – запа́лювальний, запальни́й;
• з. (о свете
) – засві́чувальний.
Засвечиваниезасві́чування, засві́чення.
Засвечивать, засветить, -сязасві́чувати, засвіти́ти, -ся.
Свет – сві́тло;
• с. боковой
– с. бічне́;
• с. верхний (в помещении
) – с. горі́шнє;
• с. газокалильный
– с. газожарове́;
• с. излишний
– с. за́йве;
• с. калильный
– с. жарове́;
• с. окрашеный
– с. заба́рвлене;
• с. отраженный
– с. відби́те;
• с. полуотраженный
– с. напіввідби́те;
• с. полурассеянный
– с. напіврозсі́яне;
• с. потерянный
– с. втра́чене;
• с. потолочный
– с. стельове́;
• с. рассеянный
– с. розсі́яне;
• с. солнечный
– с. со́нячне;
• с. тусклый
– с. тьмя́не;
• с. фосфорический
– с. фосфори́чне;
• с. цветной
– с. кольоро́ве;
• с. электрический
– с. електри́чне;
• с. зажигать, -жечь
– с. засві́чувати, засвіти́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Зажигать
• Зажигать, зажечь лампу, свечу, спичку
засвічувати, засвітити лампу, свічку; витирати, витерти сірник(а).
Огонь
• Беглый огонь
(воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь.
• Бежать как от огня
– тікати як від вогню (пожежі).
• Бояться как огня кого-, чего-либо
– боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого.
• В огонь и в воду (готов, пойду…)
– у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]…
• Высекать, высечь огонь
– кресати [вогонь], викресати [вогню].
• Глаза горят огнём у кого-либо
– очі горять, як жар, у кого, кому.
• Горит как в огне кто-либо
– горить як у вогні (як жар) хто.
• Девушка-огонь
– дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.]
• Днём с огнём не сыщешь
– і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр.
• Дом сразу был охвачен огнём
– будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям).
• Зажигать, зажечь огонь (огни)
– світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.]
• Играть (шутить, шалить) с огнём
– гратися (жартувати) з вогнем.
• Из огня да в полымя
– з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр.
• Меж двух огней
(разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму
– нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Огнём и мечом
(книжн.) – [З] огнем і мечем.
• Огня взаймы не выпросишь
– (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш.
• Подливать, подлить масла в огонь
– доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути.
• Предавать, предать огню и мечу
(книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем.
• Прошёл огонь и воду [и медные трубы]
– пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.]
• Сидеть при огне
– сидіти при світлі.
• С огнём не шути
(перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй).
• С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься
– з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Солома с огнём не дружит (не улежится)
– не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

загора́ние займа́ння (олії), засві́чування (лампи), загоря́ння, спала́хування (палива)
зажига́ние 1. запа́лювання (вогню), підпа́лювання
2. засві́чування (лампи)
зажига́ть, заже́чь запа́лювати, запали́ти; засві́чувати, засвіти́ти (лампу)
зажига́ющий запа́лювальний, засві́чувальний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Засві́чуваннязажигание (света).
Засві́чувати, засвіти́ти, -чу́, -тиш
1)
зажигать, зажечь;
2)
засветить, засиять.
Аж зірни́ці засвіти́ли – искры из глаз посыпались.
Ті́лом засвіти́ти – показать голое тело.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

засві́чений, -на, -не
засві́чувати, -чую, -чуєш, -чує

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Засвіти́ти, -ся. См. Засвічувати, -ся.
Засві́чувати, -чую, -єш, сов. в. засвіти́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Зажигать, зажечь. Шевч. 257.
Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. Мет. 113.
2) Только сов. в. Засвѣтить, засіять.
Колись і в наше віконце засвітить сонце. Ном. № 4886. Місяць у віконечко засвітить. МВ. ТІ. 9. Засвіти, Боже, з раю нашому короваю, щоб було виднесенько краяти дрібнесенько. Маркев. 101. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 6628.
3)
Ті́лом засвіти́ти. Показать голое тѣло. Воло́ссям засвіти́ти. Открыть волоса (о замужней женщинѣ). Ном. № 3994.
Засві́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. засвіти́тися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Зажигаться, зажечься.
Чом ти досі не світиш? — Та ніяк лямпа не засвічується.
2) Только сов. в. Освѣтиться, засвѣтиться, засіять.
Ой чому, чому у сьому дому так рано засвітилося? КС. 1883. II. 371. Він як угледів дівчину, аж очі йому засвітилися. МВ. Город, мов на свято, засвітився. Мені тепер саме на веселу жизнь засвітилось. Г. Барв. 10. Каганці́ в оча́х засвіти́лися. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 3982.
Те́рем, -му, м. Теремъ. Мет. 252. Дивиться, — такі тереми стоять гарні та високі на улицю вікнами. Грин. І. 160. Ой там на горі в новім теремі, там рано засвічено. Грин. ІІІ. 538. Ум. Тереме́ць, теремо́к.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Засві́чування, -ня, с. Зажигание (свечи и т. п.). Сл. Дубр.