Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 28 статей
Запропонувати свій переклад для «зачинати»
Шукати «зачинати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вчина́ть – почина́ти, зачина́ти, розпочина́ти.
Вчина́ть иск к кому – по́зов заклада́ти (заложи́ти) на ко́го.
Завя́зывать, завяза́ть
1) зав’я́зувати, зав’яза́ти.

-зать петлёй – запетлюва́ти, зав’яза́ти за́шморгом, зашморгну́ти.
-за́ть так, что трудно развязать – затягти́, (диал.) заґрундзюва́ти.
-за́ть, перепутывая завязки – забо́рсати.
-зать узел – зав’яза́ти ву́зол, заґу́дзлити, заву́злити.
-за́ть голову лентой – пов’яза́ти го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою).
-за́ть голову платком – зав’яза́ти (зв’яза́ти) го́лову ху́сткою, (себе) зав’яза́тися ху́сткою, завину́тися, зап’ясти́ся, напну́тися (ху́сткою). [А Оля́на га́рно вбра́лась, завину́лась, впереза́лась (Рудан.). Зап’яла́ся хусти́ною].
-вать во что – ув’я́зувати, ув’яза́ти що в що. [Ув’яза́ла подушки́ в рядно́];
2) (
начинать, начать) почина́ти, поча́ти, зачина́ти, зача́ти, розпочина́ти, розпоча́ти. [Розпочали́ розмо́ву].
-вать отношения с кем – захо́дити в зно́сини, в стосу́нки, нав’я́зувати, нав’яза́ти (зав’я́зувати, зав’яза́ти) відно́сини з ким.
-за́ть приятельские отношения – заприятелюва́ти з ким, нав’яза́ти при́язні стосу́нки з ким.
Завя́занный – зав’я́заний, ув’я́заний; нав’я́заний.
Затева́ть, зате́ять – затіва́ти, (диал. ті́яти), заті́яти, зачина́ти, зача́ти, заво́дити, заве́сти́, (задумывать) заду́мувати, заду́мати, наду́мувати(ся), наду́мати(ся), нами́слювати(ся) и намисля́ти(ся), нами́слити(ся), наміря́тися, намі́ритися, (предпринять) заповзя́тися; (выдумывать) вига́дувати, ви́гадати, витіва́ти, ви́тіяти. [Як заті́є ду́рень моли́тися, то і лоб(а) собі́ розква́сить (Номис). Заті́яв жени́ться, сам не зна́єш на́що (Чуб. V)].
-ять тяжбу, процесс – заті́яти (зача́ти) по́зов (спра́ву), проце́с.
-ять ссору, драку с кем-л. – заве́сти́ сва́рку, ко́лот, бі́йку з ким, заве́сти́ся з ким (свари́тися, би́тися).
-ять игру – заті́яти гру, заве́сти́ся гра́тися.
Он -ва́ет, -ял жениться – він ду́має (наду́мує, ті́є), він заду́мав (наду́мав, намі́ривсь) жени́тися.
Он против вас что-то -ва́ет, он -ва́ет что-то худое – він про́ти вас щось ті́є (начисля́є, наду́мує), він ті́є (намисля́є, наду́мує) щось лихе́ (недо́бре). [Ча́дом не вдало́ся подуши́ти, то мо́же знов що наду́мала? (Васильч.)].
Затеи -ва́ть – ви́гадки вига́дувати, ви́тівки витіва́ти.
Зате́янный – заті́яний, зача́тий, заве́дений и т. д.
Зачина́ть, зача́ть
1) (
начинать) зачина́ти, зача́ти, почина́ти, поча́ти. [Узя́в баті́г до́вгий, зача́в ми́лу би́ти: не йди в ко́рчму пи́ти (Херсонщ.)];
2) (
затевать) затіва́ти, заті́яти;
3) (
беременеть) вагітні́ти, завагітні́ти, ваготі́ти, заваготі́ти, поне́сти, зайти́. [Ото́ вона́ за́раз і заваготі́ла (Рудч.). От вони́ і поне́сли, а як прийшло́ уре́м’я, вони́ й найшли́ собі́ по си́нові (Рудч.). У цари́ці не було́ діте́й зро́ду; сказа́ли їй звари́ти щу́чину го́лову: зварі́ть ту го́лову, із’ї́жте, то ви за́йдете. Вона́ так і зроби́ла – зайшла́ і роди́ла (Казка)].
-ча́ть младенца – поне́сти дити́ну, зайти́ на дити́ну.
Зача́тый – поча́тий; заті́яний; поне́сений.
Начина́ть, нача́ть
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (
редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)].
-ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що.
Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)].
-ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день.
-ть дело
а) (
судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)];
б) (
исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов;
в) (
предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви).
-ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)].
-ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)].
-ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька).
-ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви).
-ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)].
-ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб.
-ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)].
-ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)].
-ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати.
-ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки.
-ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к).
-ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)].
Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї.
Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти.
Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)].
Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й.
-на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай.
Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка);
2)
безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)].
-на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)].
-на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́.
Начина́я
1) почина́ючи, розпочина́ючи
и т. п.;
2)
нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го.
-на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши.
-на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши.
На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)].
-ться
1) (
стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)].
-чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву);
2) (
в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)];
3) (
во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)].
-ется день – почина́ється (настає́) день.
-ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́.
-ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося.
-ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч.
-ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є.
-ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то.
-ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці.
-ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)].
-ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти).
Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́).
Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки).
Почина́ть, -ся, поча́ть, -ся – почина́ти -ся, поча́ти, -ся, зачина́ти, -ся, зача́ти, -ся, роз(по)чина́ти, -ся, роз(по)ча́ти, -ся. См. Начина́ть.
Почато́й – поча́тий, зача́тий, розпоча́тий, розча́тий.
Приступа́ть, приступи́ть
1) (
подходить) приступа́ти(ся), приступи́ти(ся), підступа́ти(ся), підступи́ти(ся), доступа́ти(ся), доступи́ти(ся). [Ой лежи́ть ті́ло, як папі́р бі́ле, ніхто́ к ті́лу не присту́питься (Пісня). Відьми́ до те́бе не досту́плять (Рудч.)].
-пи́ть к кому с ножом к горлу – з коро́ткими гу́жами приступи́ти до ко́го;
2) (
к кому) – доступа́ти(ся), доступи́ти(ся). [Що мені́ тепе́р на сві́ті роби́ти, як мені́ тепе́р до жі́нки доступи́ти (Рудч.). Як ви́скочив у нача́льники, то тепе́р до йо́го не досту́пишся].
Рассердилась так, что и не -пишь – ровгні́валася так, що ані при́ступу до не́ї;
3) (
к делу) захо́джуватися и захо́дитися, заходи́тися коло чо́го, роби́ти що, (роз)почина́ти, (роз)поча́ти (роби́ти) що, бра́тися, узя́тися до чо́го, зачина́ти, зача́ти що. [Та й заходи́ться рештува́ть вози́ в дале́кую доро́гу (Шевч.). Отсе́-ж, поблагослови́вшися, зачина́ємо своє́ оповіда́ння (Куліш). Тре́ба наре́шті взя́тися до ціє́ї спра́ви].
-пи́ть к рассмотрению вопроса – заходи́тися обмірко́вувати пита́ння.
-пи́ть к изложению вопроса – узя́тися до ви́кладу спра́ви, поча́ти виклада́ти спра́ву.
-пи́ть к прениям – розпоча́ти диску́сію.
К работе уже -пи́ли – робо́ту вже розпоча́то. -пи́л к изданию газеты; – розпоча́в (заходи́вся) видава́ти газе́ту;
4) (
придавить ногой подножку в ткацком станке, в швейной машине) натаска́ти, нати́сну́ти, нада́влювати, надави́ти поножі́, виступа́ти, ви́ступити на підні́жок. [Виступа́й же, виступа́й на підні́жок (Полт.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вступать, вступить – вступати, вступити, поступати, поступити, входити, увійти; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд:
вступать во второй брак – братися вдруге, одружуватися вдруге;
вступать в открытый бой с кем – давати поле кому;
вступать в сношения – заходити в стосунки;
вступать, вступить, идти, пойти в бой – вступати, вступити в бій, ставати, стати до бою, стинатися, зітнутися, стятися; сточити бій, см. Бой;
вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого, см. Брак;
вступать, вступить в борьбу с кем – вступити в боротьбу, зітнутися, стятися, см. Борьба;
вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти (зайняти) посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду;
вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; задружити; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися;
вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки;
вступать, вступить в переговоры – починати, розпочинати, почати, розпочати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов);
вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права;
вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким;
вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; починати, розпочинати, почати, розпочати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким;
вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися);
вступать, вступить в связь с кем – уступати, уступити в зв’язок з ким; (груб., неприязн.) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким;
вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності);
вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким;
вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким;
вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (совет. еще заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися; зазмагатися; зітнутися;
вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти (засісти, усадовитися) на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати;
вступать, вступить на путь – ступати, вступати, ступити, вступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого;
вступать в тяжбу – позиватися, запозиватися;
вступить в законную силу – набрати сили (чинності) закону;
вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися).
[Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш (Сл. Гр.). Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий (Сл. Гр.). 3 дурнем зчепитися — дурнем зробитися (Пр.). Він трон обняв за юних літ… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Очі йому були, щоправда, заплющені, бо він таки спав і снив, що з велетнем воює: так йому вбилася в тяму пригода, в яку він удався, що зразу примарилось, ніби він уже прибув у царство Обізіянське і сточив бій із лютим ворогом. Отож він і затинав мечем по бордюгах, думаючи, що рубає велетня, аж уся комірчина вином підпливла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Коли стає жарко, набирає сили закон джунглів. 2. — Коли в спорі народжується істина? — Коли в суперечку заходить начальник].
Обговорення статті
Инициировать – ініціювати, зачинати, започатковувати. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Начинать, начать – почина́ти, -на́ю, -на́єш, поча́ти (почну́, почне́ш), зачина́ти, -на́ю, -на́єш, зача́ти (зачну́, зачне́ш).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вступать
• Вступать, вступить, идти, пойти в бой
Див. бой.
• Вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем
Див. брак.
• Вступать, вступить в борьбу с кем
Див. борьба.
• Вступать, вступить в должность
– заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду. [Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Сл. Гр.]
• Вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем
– заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися. […Вона бездоганно правила своє шкільне діло, але ніколи ні з ким не заходила у приязнь. Дніпрова Чайка. Вони ще дужче затоваришували. Мирний.]
• Вступать, вступить в перебранку
(разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки. [Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий. Сл. Гр.]
• Вступать, вступить в переговоры
– (роз)починати, (роз)почати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов).
• Вступать, вступить в права
– уступати, уступити (увіходити, увійти) в права.
• Вступать, вступить в пререкания с кем
– заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким. [Не будемо в суперечку заходити, бо я і так нагризся з тобою за ці часи! Тобілевич.]
• Вступать, вступить в разговор с кем
– заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; (роз)починати, (роз)почати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким. [В розмову вона не заходила. Вовчок. Він сподівався, що Порадюк дасться з ними у розмову… Чендей.]
• Вступать, вступить в родство
– ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися). [Ми хазяїни, як і були, а Хома старець! Нема рації нам ріднитись з ним. Тобілевич.]
• Вступать, вступить в связь с кем
– уступати, уступити в зв’язок з ким; (згруб. неприхильно) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким.
• Вступать, вступить в силу (в действие)
– набирати, набрати сили (чинності).
• Вступать, вступить в соглашение с кем
– ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким. [Погодились брати хуру, та підвід нема. Сл. Гр.]
• Вступать, вступить в союз с кем
– уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким.
• Вступать, вступить в спор, заспорить
– заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (докон. також заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися. [З дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр.]
• Вступать, вступить на престол
(книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати. [Він трон обняв за юних літ… Лукаш, перекл. з Гете.]
• Вступать, вступить на путь
– (в)ступати, (в)ступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого. [На добру стежку вступив я, піду й далі по ній… Коцюбинський.]
• Вступать в тяжбу
– позиватися.
• Вступить в любовную связь
– зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися). [Зазнався з молодичкою. П. Куліш.]
Давать
• Давай бог ноги
– хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.]
• Давать, дать в долг
– боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг).
• Давать, дать взаймы
– позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати.
• Давать, дать волю кому
– давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому.
• Давать, дать волю рукам
(разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства).
• Давать, дать дорогу кому
– давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому.
• Давать, дать завтрак, обед…
– давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід…
• Давать, дать знать о себе
– давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися.
• Давать, дать маху, промаху
(перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати.
• Давать, дать место
– давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому.
• Давать, дать нагоняй
(разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Давать, дать начало
(книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що.
• Давать, дать ногам волю
– давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі).
• Давать, дать отпор кому
– давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша.
• Давать, дать очную ставку
– зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким.
• Давать, дать повод для чего
– давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого.
• Давать, дать показание (о свидетелях)
– давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися.
• Давать, дать понять кому
– давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому.
• Давать, дать пощёчину
(разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника).
• Давать, дать себе в чём отчёт
– усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що.
• Давать, дать слово кому
– давати, дати (надавати, надати) слово кому.
• Давать, дать телеграмму
– (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму.
• Давать, дать ход делу
– давати, дати хід справі; зрушити справу.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись
– мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Дай(-ка), дайте(-ка)
– дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.]
• Даст Бог день, даст Бог и пищу
– дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр.
• Дать в замену
– дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити.
• Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее
– дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати.
• Дать делу другой оборот
– повернути справу інакше.
• Дать ещё при жизни
– ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати.
• Дать знать о ком, о чём
– дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що.
• Дать какую-либо малость, малую толику
– дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому.
• Дать клятву
– дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися).
• Дать на слово
– на віру дати; повірити [на слово].
• Дать по уху, в ухо кому
– заїхати в вухо кому.
• Дать разговору иной оборот
– повернути (звернути) розмову на інше.
• Дать сдачи
– дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому.
• Дать себе труд
(книжн.) – завдати собі праці (роботи).
• Дать себя знать, помнить, почувствовать
– датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому.
• Дать себя подговорить, обмануть
– датися на підмову; дати себе підмовити (одурити).
• Дать тумака
(разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати.
• Дать тягу, стрекача, стречка
– дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги.
• Дать указания
– дати вказівки; (іноді) дати навід.
• Не давать, не дать в обиду кого
– не давати, не дати скривдити кого.
• Ни дать, ни взять
– (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як].
• Ровно ничего не дал
– нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув).
• Я тебе дам!
– я тобі дам!; ось я тобі!

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зача́ти, см. Зачина́ти.
Зачина́ти, -на́ю, -єш, зача́ти, -чну́, -не́ш
1)
начинать, начать;
2)
начинаться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

зачина́ти, -на́ю, -на́єш; зача́ти, зачну́, -чне́ш, -чне́

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зача́ти, -ся. См. Зачинати, -ся.
Зачина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зача́ти, -чну́, -не́ш, гл.
1) Начинать, начать.
То ж козаки із ляхами пиво варить зачинали. Дума. Зачало світати. Мл. л. сб. 314. Як приїхав приймачище, зачав тещу бити. Чуб. III. 128.
2) Начинаться.
Як зачинає звада, не поможе й рада. Ном. № 3510.
Настава́ти, -стаю́, -є́ш, сов. в. наста́ти, -ста́ну, -неш, гл. Наставать, настать, наступать, наступить. Треба зачинати шаткувать на сьомім дні, як молодик настане. Ном. № 300. Що далі на світі, більш біда наставає. Ном. № 961. Поляжемо, — по нас настануть люде, що прах німий наш воскресять ділами. К. ЦН. 241.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

окуля́рниця, окуля́рниць; ч. окуля́рник
зневаж. та, хто носить окуляри. [Остап не бере до уваги таких виїмкових реліктів, як окулярниці-відмінниці, що некрасиво пітніють від випадкового чоловічого погляду <…> (Степан Процюк «Інфекція», 2017). Переважна більшість хлопців до окулярниць ставляться з осторогою, підозрюючи, що мають справу з такими мудрагеликами, з якими не варто й зачинати. (Юрій Винничук «Танґо смерті», 2012). Але Мацек зрозумів це лише тоді, коли новоспечений ліцеїст Павел звернувся до нього:«Нічогенька кралечка ця твоя окулярниця» (Малґожата-Кароліна Пєкарська «Клас пані Чайки», пер. Божена Антоняк, 2012).]

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Завяза́ть, завя́зывать, ся = 1. завяза́ти, завя́зувати, ся. 2. заплести́, заплїта́ти. 3. поча́ти, зача́ти, роспоча́ти, почина́ти, зачина́ти, роспочина́ти, ся. — Почав дїло, та й сам не радий. — Зачав розмову.
Загова́ривать, заговори́ть = 1. заво́дити, здійма́ти, знїма́ти річ, зачина́ти мо́ву, замовля́ти, промовля́ти, забала́кувати, розбала́кувати, завести́, зня́ти річ, забала́кати, замо́вити, промо́вити, заговори́ти, (про кількох) — загомонїти, (швидко) — зацокотїти, запоро́щати, (незрозумілою мовою) — загергота́ти, заджерґота́ти, (тихо, крізь зуби або під ніс) — зами́мрити і т. д. д. Говори́ть. — Аж ось і віч річ ізняв. — На силу таки й він забалакав, а то усе мовчав. — Підсїла вона до чоловіка, та й ну його забалакувати. н. к. — Почали його розбалакувати, та й завірили, що се правда. н. к. — Він усїх забалакав. 2. замовля́ти, замо́вити. С. Аф. — Умів і трясцю одшептати і кров хрестянську замовляти. Кот.
Зароди́ть, зарожда́ть, ся = зароди́ти, ся, закони́ти, ся, зача́ти, ся, заклю́нути ся; заро́жувати, ся, заро́джувати ся (С. Аф.), законя́ти ся, зачина́ти ся, закльо́вувати ся, (про рослини ще) — кільчи́ти ся, завя́зувати ся, розпу́кувати ся, пуска́ти кільця, па́рістки. — Як його Господь закопив, так і вродило ся. Хар. Чайч. — Законя́єть ся дитина. Полт. Чайч. — Чи то давнє яко лихо прокинулось в хатї? Чи вчорашнє, задавлене, знов заворушилось, чи ще тільки заклюнулось? К. Ш. — Виноград кільчить ся. — Верба розпукуєть ся.
Затѣва́ть, затѣ́ять, ся = 1. зачина́ти, почина́ти, затїва́ти, (що зайве або пусте) — витїва́ти, зача́ти, поча́ти, затїяти, ся. — Хлопче, молодче, який ти ледащо, затїяв женить ся, сам не знаєш на що. н. п. — Таке витїва, що і в борщ не кришуть. н. пр. 2. вига́дувати, ви́гадати. — Затѣ́ялъ на меня́ напра́слину = вигадав на ме́не дурни́цю.
Зача́ть, зачина́ть, ся = 1. поча́ти, зача́ти, почина́ти, зачина́ти, ся. 2. заваготїти, заваготнїти, зачерева́тїти, поне́сти, зайти́, ваготїти, черева́тїти. — У царицї не було дїтей зроду. Сказали їй зварити щучину голову. Ізваріть ту голову, із’їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила: зайшла і родила. н. к. 3. зароди́ти, зарожда́ти, ся, заро́жувати ся, зача́ти, зачина́ти, ся, закони́ти, законя́ти, ся. — Законя́єть ся дитина. Полт. Чайч.
Нача́ть, начина́ть, ся = поча́ти, ся (С. З. Л.), зача́ти, ся (С. Аф. З. Л.), вча́ти (С. З.), уча́ти, ся (С. Л. Ш.), розпоча́ти, розча́ти, ся, ста́ти, взя́ти, ся, зайти́ ся, почина́ти, ся (С. З. Л.), зачина́ти, ся (С. Аф.), розпочина́ти, ся (С. Л.), бра́ти ся до чо́го, захо́дити ся. — Почало сьвітати. — Починай ти, а я вже за тобою. — Іде козак од дївчини — починає дніти. н. п. — Розпочав діло. — Уже розчали робити хату. Чайч. — Взяв крича́ти. Кр. — Як взяла кувати, жалібно сьпівати. н. п. — Зайшло ся в їх од того, що той тому не поступавсь — от і сварка. Чайч. — Нача́ть рѣчь = зня́ти, ізня́ти річ. — Ізняли якусь річ про сьвята. К. З. о Ю. Р.
Открыва́ть, откры́ть, ся = 1. од(від)крива́ти, одкри́ти, ся, що загорнуте — од(від)горта́ти, розгорта́ти, одгорну́ти, розгорну́ти, ся, що затулене — од(від)туля́ти, одтули́ти, ся, що зачинене — од(від)чиня́ти, одчини́ти, ся. — Розгорнув хустку, аж там гостинцї. — Відчини вікно, бо жарко. — Откры́ть ротъ = роззя́вити. С. Л. — Откры́ть глаза́ = од(від)плю́щити, розплю́щити. — Откры́ть грудь = розхрі́стати, ся. С. Л. — Откры́ть стѣ́ну = розмурува́ти (камъяну), розібра́ти (деревъяну). — Звелїв царь розмурувати і випустити його з темницї. н. к. 2. знахо́дити, визнава́ти, назнава́ти, од(від)шу́кувати, виявля́ти, знайти́, ви́знати (Ніс), назна́ти (С. Л.), одшука́ти, ви́явити, ся (С. Пар.) — Правда в сьвітї нївечить ся та вже-ж колись виявить ся. н. пр. — Я назнав у лїсї тетеруків. С. Л. — Одшукав доброго майстра. С. Л. — Откры́ть та́йну = ви́явити тайну́. — Откры́ть соо́бщника = ви́казати. — Викажи товариша. Кр. — Открыва́ется слу́чай = випада́є ока́зия. 3. почина́ти, зачина́ти, заво́дити, поча́ти, зача́ти, розпоча́ти, заве́сти, ся. — Откры́ть Компа́нію, сраже́ніе = розпочати війну́, бата́лїю. — Козаки перші розпочали баталїю.
Почина́ть, поча́ть = почина́ти, зачина́ти і т. д. д. Начина́ть.
Станови́ться, стать = 1. става́ти, ста́ти. — Ставати навколїшки. 2. става́ти, станови́ти ся, зупиня́ти ся, ста́ти, зупини́ти ся. — Став у заїздї. — Стали на попас. — Д. під сл. Остана́вливаться. 3. роби́ти ся, става́ти, почина́ти, зачина́ти, зроби́ти ся, ста́ти, поча́ти. — Ро́бить ся нудно. — Зробило ся легше. — Він почав пити. — Ста́немъ = ну́мо, нум. С. Л. — Нум робити. — С. глу́бше = гли́бшати. — С. лу́чше = кра́щати, лу́чшати, лїпшати. — С. холоднѣ́е = холоднїшати. – С. ху́же = гі́ршати.

Запропонуйте свій переклад